Особливості культури інформаційного суспільства



Дата конвертації13.10.2018
Розмір76 Kb.
#52105
Тема 3. Художні напрями та стилі
Урок 25
Тема «Особливості культури інформаційного суспільства» ознайомить Вас із роллю інформації у сучасному суспільстві. Ви довідаєтесь, який вплив має інформація на психологічний стан сучасної людини, в чому полягають позитивні та негативні сторони інформаційного потоку на сьогодення сучасного буття.

Мас-медійні симулякри підмінюють реальність.

Жан Бодріяр.
Модернізм
Модернізм - абстракціоністські напрямки в образотворчій культурі ХХ ст., що програмно протиставили себе традиціоналізму в якості єдиного щирого «мистецтва сучасності» або «мистецтва майбутнього». Ранні стилістичні тенденції напрямків: імпресіонізм, постімпресіонізм, символізм, стиль модерн затвердили себе у вигляді нових форм творчості, де взяло верх вже не стільки вираження духу природи й традиції, скільки вільний погляд майстра, вільного змінювати видимий світ за своїм розсудом, дотримуючись особистого враження, внутрішньої ідеї або містичної мрії. Модернізм охопив всі види творчості, яскравий надихаючий приклад літератури й музики - Ш. Бодлер у Франції, Р. Вагнер в Німеччині, О. Уайльд в Англії був особливо важливим. Саме в цей історичний момент всесвітній духовний резонанс здобуває російська література (насамперед, в особі Ф.М.Достоєвського, Л.М.Толстого й А.П.Чехова); стикаючись із модернізмом, часом критично-опозиційна до нього, вона так чи інакше могутньо стимулює його пошуки.
Авангардизм
Авангард як напрямок сформувався у 1910-му р. Його метою було відринути все старе, віджите, перетворити духовне життя людини засобами мистецтва. Авангард, підкреслюючи принцип «антимистецтва», увів у свої образи грубу матерію життя, «поетику вулиці», хаотичну ритміку сучасного міста, природу, наділену потужною творчо - руйнівною силою. Художники авангарду із захватом зустрічали нові науково-технічні відкриття. З іншого боку, в мистецтво все активніше вторгалася «варварська» архаїка, магія стародавності, примітив і фольклор (у вигляді запозичень з мистецтва негрів Африки й народного лубка, з інших «некласичних» сфер творчості). Світовому діалогу культур авангард додав небаченої гостроти. У 1900-1910 рр. нові напрямки народжувалися один за одним: експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм позначили ірраціональну лінію авангарду, у конструктивізмі ж, навпроти, виявилася його раціональна, будівельна воля. Перетворення охопили всі види творчості, але образотворче мистецтво постійно виступало ініціатором нових рухів. Футуризм зміцнив інтернаціональні контакти авангарду, увів нові принципи взаємодії мистецтв (живопису, літератури, музики, театру, фотографії, кінематографа). Авангард захопив також літературу (прийоми «автоматичного листа», «потоку свідомості», зауму), музику (атональна музика, додекафонія), театр, дизайн й інші види творчості.
Новітній час
Початок Новітнього часу - це початок Першої світової війни. Війна, на який людина стала всього лише «гарматним м'ясом», завдала нищівного удару по ідеалах послідовного позитивного прогресу й гуманізму. Наука, в якій в ХІХ ст. вбачали «розумну й світлу» альтернативу «темної й відсталої» релігії, виявилася лише інструментом в руках безвідповідальних політиків. Руйнуються основи механістичної картини світу, релятивізм у фізиці переростає у відносність моральності й моралі. З особливою силою цей настрій загального занепаду культури відчувався в зруйнованій Німеччині, де вийшов труд О.Шпенглера із симптоматичною назвою «Захід Європи». В образотворчому мистецтві ХХ ст. утворюється безліч шкіл і течій, що відмовляються від традиційних форм реалізму. Література новітнього часу втрачає свій статус «підручника життя». Народжується нове мистецтво - кінематограф. Багато в чому з ним пов'язане таке принципово нове явище як «масова культура». Розвиток нових технічних засобів народжує нового споживача музики, яка перестає бути фрагментарним святом, а найчастіше стає життєвим тлом. Це викликає розквіт жанрів «легкої музики». Мистецтво відкрито культурним впливам усіх народів і часів. Люди мистецтва болісно шукають щось нове, оригінальне. Як художній прийом нерідко свідомо використовують нескінченні цитати, ремінісценції. Загальний світовий процес лише частково торкнувся країн, де у ХХ ст. встановилися тоталітарні режими. Тут держава встала на захист реалістичного мистецтва, думаючи, що маси повинні мати зрозумілі й прості ідеали. До кінця 20 ст. мистецтво практично губить свій творчий пафос, стає предметом «гри».
Абстракціонізм
Абстракціонізм як напрямок в образотворчому мистецтві виник у 1910 роки в процесі розшарування кубізму, експресіонізму, футуризму. Пориваючи із традиційними формами мистецтва, абстракціонізм проголошував вільну гру ліній, фарб, форм, колірних плям. Серед родоначальників абстрактного мистецтва - російські художники В.В.Кандинський, К.С.Малевич, нідерландці - П.Мондріан, Т.ван Дусбюрг. В 1930 роки у Франції з'явилися групи, в яких об’єдналися художники-абстракціоністи, «Конкретне мистецтво», «Коло й квадрат», «Абстракція й творчість». У роки Другої світової війни у США одержала популярність школа абстрактного експресіонізму (Дж. Поллок, М.Тоби). Пізніше в 1950 р. в Європі оформився ташизм («безформне мистецтво»), що виступав за «чистий психічний автоматизм» (П.Сулаж, Ж.Базен).
Сюрреалізм
В 1920 р. в художній культурі виник новий напрямок — сюрреалізм, що проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), зі своїм методом розриву логічних зв'язків замінених вільними асоціаціями. Сюрреалізм проголосив радикальну зміну відсталого індивідуалістичного мислення шляхом розкріпачення підсвідомих процесів людської психіки, її очищення у вивільненні з-під влади подавлених еротичних, садистських й інших невротичних комплексів. Автором «Маніфесту сюрреалізму» (1924) став французький письменник А.Бретон. До нього приєдналися Л.Арагон, П.Элюар, Ф.Супо, Т.Тцара, художники Жиро, М.Эрнст, в 1930-і роки - С.Дали, П.Блум, И.Танги. Широке поширення сюрреалізм одержав в 1930-і роки: улаштовувалися численні виставки сюрреалістів, які залучали величезне число відвідувачів. З початку 1940-х років центр сюрреалізму перемістився в США (куди емігрували Бретон, Далі, Танги й деякі інші).
Неореалізм
Напрямок в образотворчому мистецтві кінця 1940 - 1950 рр. Художники цього кола (напр., Б.Таслицький, А.Фужерон у Франції) програмно протиставили своє мистецтво авангардизму, створюючи образи народного життя й соціальної боротьби. Їхня діяльність звичайно була тісно пов'язана з культурною політикою. В італійському кіно фільми, засновані на документальних фактах, знімалися головним чином на натурі, з непрофесійними виконавцями. Художній маніфест - фільм «Рим - відкрите місто» (1945, режисер Р.Росселлині). Головні представники в кіномистецтві - Ч.Дзаваттіні, Л.Вісконті, У.Де Сика, Дж. Де Сантіс, П.Джермі; у літературі - В.Пратоліні, К.Леві, Э. Де Филіппо.
Спектр напрямків
Перетворення охопили усі види творчості, але образотворче мистецтво постійно виступало ініціатором нових рухів. Майстри постімпресіонізму визначили найважливіші тенденції авангарду; його ранній фронт намітився груповими виступами представників фовізму й кубізму. Футуризм зміцнив інтернаціональні контакти авангарду, увів нові принципи взаємодії мистецтв (живопису, літератури, музики, театру, фотографії, кінематографа). Експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм з їхньою чуйністю до несвідомого в людській психіці - позначили ірраціональну лінію авангарду, у конструктивізмі ж, навпроти, виявилася його раціональна, будівельна воля. Однак, сфера художнього експерименту захопила літературу (прийоми «автоматичного листа», «потоку свідомості», зауму), музику (атональна музика, додекафонія), театр, дизайн й інші види творчості.
Конструктивізм

Конструктивізм - напрямок в образотворчому мистецтві, архітектурі, дизайні ХХ ст., який поставив своєю метою художнє освоєння можливостей сучасного науково-технічного прогресу, у зодчестві тісно примикає до раціоналізму й функціоналізму. Зложився в 1910 р., насамперед на базі кубізму й футуризму, розділившись незабаром на два відособлених (хоча й постійно взаємодіючих) потоки: «конструктивізм соціальний», тісно пов'язаний із завданнями «соціальної інженерії», створення нової людини шляхом радикального перетворення навколишньої його предметно-матеріального середовища (Лефа, виробниче мистецтво) і «конструктивізм філософський» з соціально-перетворювальними цілями в більш абстрактно-споглядальному плані (геометричної абстракції). Обидві традиції увійшли в кінетізм, пародійно відобразившись у деконструктивізму.


Футуризм

Абстракціоністський напрямок у європейському мистецтві ХХ ст., переважно в Італії й Росії. (від лат. futurum - майбутнє). Прагнучи створити «мистецтво майбутнього», декларував (у маніфестах і художній практиці італійського поета Ф.Т. Марінетті, російських кубофутуристів з «Гилеї», учасників «Асоціації егофутуристів», «Мезоніну поезії», «Центрифуги») заперечення традиційної культури (спадщини «минулого»), культивував естетику урбанізму й машинної індустрії. Для живопису (в Італії - У.Боччоні, Дж.Северині) характерні зрушення, напливи форм, багаторазові повторення мотивів, що ніби підсумовують враження, отримані в процесі стрімкого руху. Для літератури - переплетіння документального матеріалу й фантастики, у поезії (В.В.Хлебніков, В.В.Маяковський, А.Е.Кручених) - язикове експериментування («слова на волі» або «заум»).


Постмодернізм
Утопічні устремління колишнього авангарду змінилися більш самокритичним відношенням мистецтва до самого себе, війна із традицією - співіснуванням з нею, принциповим стилістичним плюралізмом. Постмодернізм (постмодерн, поставангард) (від лат. post - «після» і модернізм), відкидаючи раціоналізм «інтернаціонального стилю», звернувся до наочних цитат з історії мистецтва, до неповторних особливостей навколишнього пейзажу, сполучаючи все це з новітніми досягненнями будівельної технології. Образотворча творчість постмодернізму (раннім рубежем якого став поп-арт) проголосило гасло «відкритого мистецтва», що вільно взаємодіє з усіма старими й новими стилями. Старі засоби вираження (тобто традиційні види живопису, графіки, ліплення й т.д.) увійшли в безпрецедентно щільне спілкування з новими технічними засобами творчості (крім фотографії й кінематографу, відеозапису, електронні звуко-, світо- і цвітотехніки), виявившись насамперед у поп-арті й кінетизму. Цей електронно-естетичний синтез досяг особливої складності в «віртуальних образах» комп'ютерних пристроїв останнього покоління.

Мистецтво хеппенінгу обновило взаємозв'язок образотворчих мистецтв із театром. Нарешті, концептуальне мистецтво як найважливіший поряд з поп-артом етап постмодерна, ставши творчістю «чистих» ідей, відкрило нові можливості діалогу зорових і словесних форм художньої культури. У відношенні до стилів минулого встановилася принципово полістилістична або історично-багатомірна позиція: архаїчна стародавність і суперсучасність, співіснують тут невимушено в архітектурі й дизайні, межують з нарочито «варварським» або «первісним» живописом «нових диких».


Масова культура
Поняття масової культури, що охоплює різноманітні й різнорідні явища культури ХХ ст. одержали поширення у зв'язку з науково-технічною революцією й постійним відновленням засобів масової комунікації, появі величезної кількості джерел інформації, розвитку й зміцнення демократії. Відомо, що найбільш розвинута масова культура у Сполучених Штатах з їх Голівудом - символи всевладдя масової культури. Виробництво, поширення й споживання продуктів масової культури носить комерційний характер. Для масової літератури характерно виразне членування на жанри, спектр яких надзвичайно широкий: від простих - коміксів, трилерів, мелодрам, естрадних шлягерів, «мильних опер» до складних, змістовно насичених форм - деякі види рок-музики, «інтелектуальний» детектив, поп-арт. Необхідною властивістю масової культури є цікавість, оскільки вона має комерційний успіх. Цікавість задається твердими структурними умовами форми. Для естетики масової культури характерне постійне балансування між тривіальним й оригінальним, агресивним і сентиментальним, вульгарним і витонченим. Актуалізуючи й матеріалізуючи очікування масової аудиторії, масова культура відповідає її потребам у дозвіллі, розвазі, грі, спілкуванні, емоційній компенсації або розрядці й ін. Вона оперує гранично простою, відпрацьованою попередніми культурами технікою. Масова культура переважно традиційна й консервативна, вона орієнтована на середню норму, оскільки звернена до величезної аудиторії.
Трансавангард
Термін «transavanguardia» (у дослівному перекладі з італійської «вихідне за межі авангарду», «поставангард») синонім «постмодернізму». Іноді цими категоріями позначаються твори актуального мистецтва, у яких присутній елемент гри з художньою традицією. Група молодих італійських художників, що працювали в неоекспресіоністичній манері: Франческо Клементе (Francesco Clemente), Сандро Кіа (Sandro Chia), Энцо Куккі (Enzo Cucchi), Нікола де Маріа (Nicola de Maria), Міммо Паладіно (Mimmo Paladino) знов повернулися до традиційного розуміння живопису, воскресивши те, що відійшло в минуле - техніку станкового олійного живопису. Сучасників шокувала підкреслена фігуральність, мальовнича тілесність їхніх добутків. Яскравість колористичних рішень, підкреслена експресивність художнього жесту сполучається на їхніх полотнах з волею історико-культурних асоціацій від античності до великих майстрів ХХ століття. У 1993 р. в передмові до каталогу виставки «Американське мистецтво ХХ сторіччя», що відбулася у лондонській Королівській Академії, Боніто Олива протиставляє «жагучий трансавангард» (hot trans-avantgarde) Джуліана Шнабеля (Julian Schnabel) «прохолодності трансавангарду» (cool) скандально відомого Джефа Кунса (Jeff Koons).
Концептуальне мистецтво
Концептуальне мистецтво - течія абстракціоністського мистецтва 1960-1990 рр., що поставила за мету перехід від створення художніх творів до відтворення «художніх ідей» (так званих концептів), які інспіруються у свідомості глядача за допомогою написів, безособових графіків, діаграм, схем і т.п.
«Нові дикі»
Напрямок в образотворчому мистецтві 1980-1990-х років ХХ ст., що виник на хвилі нової моди на експресіонізм і фовізм (звідси сама назва, що нагадує о фовістах як «старих диких»). Вони тяжіли до імпульсивної емоційності самовираження, що протистоїть концептуальному мистецтву або гіперреалізму. Живопис, графіка й скульптура «нових диких» (Г.Базеліц, А. Кіфер, А. Пенк у Німеччині, И.Борофський, Дж. Шнабель у США) звичайно зберігаючи фігуральність, відрізняються своєрідним «варварським ліризмом» (близьким новітнім плинам поп-музики), включає масу загадкових знаків, тому в Італії роботи майстрів цього плану (Ф.Клементе, Э.Куккі, М.Палладіно) позначають звичайно як «мистецтво-шифр» (arte cifra). Нерідко асоціюється зі стилем графіті.

Література


  1. Жирмунский В. М., Преодолевшие символизм, «Русская мысль», 1916, № 12;

  2. Иоффе И., Культура и стиль, изд. «Прибой», Л., 1927;

  3. Андреев Л. Г. “Импрессионизм.” М., МГУ.1980г.

  4. Власов В. Г. “Cтили в искусстве.” Спб., “Лита”. 1998г.

  5. Ревалд Д. “История импрессионизма”. М., “Республика.” 1997г.

  6. Хилл Я. Б. “Импрессионизм. Новые пути в искусстве.” М.,“Арт-Родник”.1995г.

  7. Абеляшева Г. Импрессионизм , Изд.: Росмэн. 2004 г.,

  8. Флорковская А., Модерн., Изд.: Росмэн. 2002 г

  9. Мириманов В.Б. Изображение и стиль. М., 1998

  10. Мириманов В.Б. Истоки стиля. М., 1999

  11. Флорковская А., Модерн., Изд.: Росмэн. 2002 г

  12. Ерасов Б.С. Социальная культурология. М., 1996.

  13. Мировая художественная культура. М., 1996.

  14. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1994.

  15. Хайдеггер М. Бытие и время. М., 1997;

  16. А. Г. Шейки. Совр. искусствознание за рубежом. М., 1964;

  17. Романов В.Н. Историческое развитие культуры: Проблемы типологии. М., 1991;

  18. Шапир М. Что такое авангард?// Даугава. 1990.

  19. Руднев В. Модернистская и ававгардная личность как культурно-психологический феномен. - М., 1993.

  20. Постмодернизм и культура. М., 1991;






Каталог: 2012
2012 -> Гостра дихальна недостатність
2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
2012 -> України «київський політехнічний інсттут» кафедра охорони праці, промислової та цивільної безпепки зацарний В. В
2012 -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять і самостійного вивчення дисципліни «Міжнародні економічні відносини»
2012 -> Методичний комплекс для самостійної роботи студентів спеціальності «Економічна та соціальна географія» з курсу «країнознавство»
2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття 13
2012 -> Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття
2012 -> Програма природознавств о 5 клас для загальноосвітніх навчальних закладів Затверджено Міністерством освіти І науки, молоді та спорту України
2012 -> Яка відбудеться 26-27квітня 2012року ум. Святогірську


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка