Особливості українського національного одягу Український національний костюм використовується зі стародавніх часів до сьогодення. Має помітні особливості в залежності від конкретного регіону, особливо у Карпатах



Дата конвертації09.12.2018
Розмір9.1 Mb.

Особливості українського національного одягу

Український національний костюм використовується зі стародавніх часів до сьогодення. Має помітні особливості в залежності від конкретного регіону, особливо у Карпатах. Розрізняється в залежності від статі (чоловічий та жіночий), віку (дитячий, підлітковий, довесільний, дорослий, старечий) та нарядності (повсякденний, святковий, для великих свят та весілля).

"Только малороссиянки да парижанки умеют одеваться со вкусом! Вы не поверите, как обврожительно одеваются дивчата, парубки тоже ловко… Это действительно народный, удобный и грациозный костюм, несмотря на огромные сапожищи. А какие дукаты, монисты! Головные повязки, цветы! А какие лица! А какая речь! Просто прелесть, прелесть и прелесть!" - Илья Репин. Картина: И.Е. Репин "Украинка у плетня", 1876

  • "Только малороссиянки да парижанки умеют одеваться со вкусом! Вы не поверите, как обврожительно одеваются дивчата, парубки тоже ловко… Это действительно народный, удобный и грациозный костюм, несмотря на огромные сапожищи. А какие дукаты, монисты! Головные повязки, цветы! А какие лица! А какая речь! Просто прелесть, прелесть и прелесть!" - Илья Репин. Картина: И.Е. Репин "Украинка у плетня", 1876

Традиційне чоловіче вбрання українців дуже схоже на російське та білоруське. Основу чоловічого вбрання складає сорочка, пошита з конопляного або лляного полотна та суконні штани. Сорочка, яку одягали на тіло, часто слугувала верхнім одягом.

  • Традиційне чоловіче вбрання українців дуже схоже на російське та білоруське. Основу чоловічого вбрання складає сорочка, пошита з конопляного або лляного полотна та суконні штани. Сорочка, яку одягали на тіло, часто слугувала верхнім одягом.

Чоловіча українська сорочка відрізнялася розрізом попереду, прикрашеним вишивкою. Сорочка могла бути з воротником-стійкою, відкладним воротником та без воротника. Сорочку застібають пуговицями або зав’язують у ворота тасьмою.

  • Чоловіча українська сорочка відрізнялася розрізом попереду, прикрашеним вишивкою. Сорочка могла бути з воротником-стійкою, відкладним воротником та без воротника. Сорочку застібають пуговицями або зав’язують у ворота тасьмою.

Українські чоловіки заправляли сорочку в штани. Цим вони відрізняються від росіян та білорусів, які носили сорочки поверх штанів.

  • Українські чоловіки заправляли сорочку в штани. Цим вони відрізняються від росіян та білорусів, які носили сорочки поверх штанів.

Штани українці закріпляли на тілі за допомогою шнурка або ременя. Українські штани були дуже широкими. Між штанинами вшивалася матня.

  • Штани українці закріпляли на тілі за допомогою шнурка або ременя. Українські штани були дуже широкими. Між штанинами вшивалася матня.
  • Картина: И. К. Айвазовський "З весілля", 1891

Українські гуцули виворіт своїх штанів прикрашали вишивкою. Вишиті кінці штанин завжди відгинали наверх.

  • Українські гуцули виворіт своїх штанів прикрашали вишивкою. Вишиті кінці штанин завжди відгинали наверх.

Основою українського жіночого костюму була сорочка. Вона довша від чоловічої та складалася з двох частин. Нижня частина шилася з грубішої тканини.

  • Основою українського жіночого костюму була сорочка. Вона довша від чоловічої та складалася з двох частин. Нижня частина шилася з грубішої тканини.

Вишиванка – це та ж сорочка, тільки вишита.

  • Вишиванка – це та ж сорочка, тільки вишита.

Вишивкою прикрашали жіночі та чоловічі сорочки, верхній одяг, головні убори. Орнаменти, композиції та кольори передавалися з покоління у покоління, стаючи традиційними.

  • Вишивкою прикрашали жіночі та чоловічі сорочки, верхній одяг, головні убори. Орнаменти, композиції та кольори передавалися з покоління у покоління, стаючи традиційними.

Подол української жіночої сорочки прикрашався вишивкою, його було видно з-під верхнього одягу. Широкі рукава сорочки закінчувалися манжетом у зап’ястка. Дівчата до п’ятнадцятиліття і навіть до самого весілля могли носити лише підпоясану сорочку. Коли дівчина виходила заміж, вона одягала поневу (поясний одяг). Понева прикривала тіло жінки ззаду та кріпилася на талії.

  • Подол української жіночої сорочки прикрашався вишивкою, його було видно з-під верхнього одягу. Широкі рукава сорочки закінчувалися манжетом у зап’ястка. Дівчата до п’ятнадцятиліття і навіть до самого весілля могли носити лише підпоясану сорочку. Коли дівчина виходила заміж, вона одягала поневу (поясний одяг). Понева прикривала тіло жінки ззаду та кріпилася на талії.
  • Картина: М.Є. Рачков «Дівчина-українка», друга половина ХІХ сторіччя

В українців існувало три види поясного одягу – запаска, дерга та святковий наряд в велику клітинку – плахта.

  • В українців існувало три види поясного одягу – запаска, дерга та святковий наряд в велику клітинку – плахта.

Дерга складалася з 3-х зшитих довгими краями полотнищ, обхвачуючи тіло жінки ззаду та підв’язувалася поясом. Дерга була повсякденною одежею, тому її шили з чорної або нефарбованої тканини.

  • Дерга складалася з 3-х зшитих довгими краями полотнищ, обхвачуючи тіло жінки ззаду та підв’язувалася поясом. Дерга була повсякденною одежею, тому її шили з чорної або нефарбованої тканини.

Запаска відрізнялася від дерги тим, що до її верхніх кутів часто пришивалися тасьомки, які зав’язувалися на талії. Зазвичай носили дві запаски, часто – різного кольору. Одна запаска прикривала тулуб ззаду, друга – спереду.

  • Запаска відрізнялася від дерги тим, що до її верхніх кутів часто пришивалися тасьомки, які зав’язувалися на талії. Зазвичай носили дві запаски, часто – різного кольору. Одна запаска прикривала тулуб ззаду, друга – спереду.

Плахта була святковим одягом. ЇЇ виготовляли з тканини в клітинку, вручну вишивали шерстяними або шовковими нитками.

  • Плахта була святковим одягом. ЇЇ виготовляли з тканини в клітинку, вручну вишивали шерстяними або шовковими нитками.

Яскравим доповненням до українського жіночого костюму були нагрудні прикраси з дорогоцінних каменів, скла , дукачі.

  • Яскравим доповненням до українського жіночого костюму були нагрудні прикраси з дорогоцінних каменів, скла , дукачі.

Верхнім одягом слугувала юпка, яка повторювала форму жилетки.

  • Верхнім одягом слугувала юпка, яка повторювала форму жилетки.

Корсетка – традиційна жіноча безрукавка з талією на Східній Україні.

  • Корсетка – традиційна жіноча безрукавка з талією на Східній Україні.

Кобеняк - подібний до халату одяг українців. Його одягали поверх шуби, шили з сукна переважно сірого кольору.

  • Кобеняк - подібний до халату одяг українців. Його одягали поверх шуби, шили з сукна переважно сірого кольору.

Опонча – особливий тип халату з рукавами та капюшоном.

  • Опонча – особливий тип халату з рукавами та капюшоном.

В різних регіонах України традиційний одяг міг відрізнятися. Наприклад, в гірських районах одягали кептар – хутряну безрукавку, а лейбик – безрукавку з сукна носили мешканці Західної та Північної України.

  • В різних регіонах України традиційний одяг міг відрізнятися. Наприклад, в гірських районах одягали кептар – хутряну безрукавку, а лейбик – безрукавку з сукна носили мешканці Західної та Північної України.

Обов’язковим елементом будь-якого одягу українців був пояс. Нарядні пояси були довжиною до 3-4 метрів, ними обмотували талію декілька разів, а кінці звішували до колін або нижче.

  • Обов’язковим елементом будь-якого одягу українців був пояс. Нарядні пояси були довжиною до 3-4 метрів, ними обмотували талію декілька разів, а кінці звішували до колін або нижче.

Чоловічі головні убори українців дуже різноманітні. Виготовлялися головні убори з хутра (овчина), шерсті, сукна.

  • Чоловічі головні убори українців дуже різноманітні. Виготовлялися головні убори з хутра (овчина), шерсті, сукна.

У кінці ХІХ сторіччя українці почали носити широко розповсюджені на той час картузи та кепки.

  • У кінці ХІХ сторіччя українці почали носити широко розповсюджені на той час картузи та кепки.

На відміну від дівочих, жіночі головні убори мали повністю покривати голову, не залишаючи відкритим волосся. Традиція покривати голову жінкам зберігалася і у ХХ сторіччі. З’явитися на людях, і особливо в церкві, вважалося великою ганьбою для української жінки.

  • На відміну від дівочих, жіночі головні убори мали повністю покривати голову, не залишаючи відкритим волосся. Традиція покривати голову жінкам зберігалася і у ХХ сторіччі. З’явитися на людях, і особливо в церкві, вважалося великою ганьбою для української жінки.

Хустка- найпоширеніший головний убір заміжніх жінок.

  • Хустка- найпоширеніший головний убір заміжніх жінок.

Дівчата носили вінки зі штучних або живих квітів зі стрічками. Дівочі головні убори не закривали голову, показуючи гордість кожної української дівчини – косу.

  • Дівчата носили вінки зі штучних або живих квітів зі стрічками. Дівочі головні убори не закривали голову, показуючи гордість кожної української дівчини – косу.

Спрощений варіант жіночого головного убору – м’який легкий капелюшок (очіпок), котрий зав’язувався шнурком, протягнутим крізь підкладку. Шили очіпки з тонкої тканини різних кольорів, з підрізом на лобі. Підріз робили так, щоб над лобом утворювалися дрібні складки, а тканина на лобі залишалася гладенькою. На потилиці закладали рубець, крізь який протягували шнурок. Святкові очіпки шили з золотої або срібної парчі. На східноукраїнський сідловидний очіпок з двома стоячими гребнями поперек голови вплинув південноросійський кокошник з двома гребнями.

  • Спрощений варіант жіночого головного убору – м’який легкий капелюшок (очіпок), котрий зав’язувався шнурком, протягнутим крізь підкладку. Шили очіпки з тонкої тканини різних кольорів, з підрізом на лобі. Підріз робили так, щоб над лобом утворювалися дрібні складки, а тканина на лобі залишалася гладенькою. На потилиці закладали рубець, крізь який протягували шнурок. Святкові очіпки шили з золотої або срібної парчі. На східноукраїнський сідловидний очіпок з двома стоячими гребнями поперек голови вплинув південноросійський кокошник з двома гребнями.

Взуття українців, як чоловіче, так і жіноче, виготовлялося зі шкіри, яку спочатку не шили, а морщили, прив’язуючи до ніг довгою мотузкою. Звідси й назви – морщуни, постоли, ходаки.

  • Взуття українців, як чоловіче, так і жіноче, виготовлялося зі шкіри, яку спочатку не шили, а морщили, прив’язуючи до ніг довгою мотузкою. Звідси й назви – морщуни, постоли, ходаки.

Чоботи - шкіряне взуття з високими голенищами, шилося без каблуків. Інколи каблук заміняла невелика залізна підковка на п’ятці.

  • Чоботи - шкіряне взуття з високими голенищами, шилося без каблуків. Інколи каблук заміняла невелика залізна підковка на п’ятці.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка