Паповавіруси



Скачати 71.72 Kb.
Дата конвертації23.03.2017
Розмір71.72 Kb.
ТипРеферат
РЕФЕРАТ

на тему:

«Паповавіруси»

Паповавіруси відомі краще інших завдяки приналежним до цієї групи докладно дослідженим онкогенним вірусам — вірусу поліоми і SV40, що розмножуються лише в дуже вузькому колі кліток ссавців.

Віруси, що носять вигадливу назву "папова" - по перших складах назв трьох різних видів вірусів, що входять у це сімейство: "па-піллома", "по-ліома", "ва-куолізуючий вірус.

Звичайно при вивченні онкогенних властивостей цих вірусів, мається на увазі їхня здатність трансформувати клітки in vitro — ними заражають клітки тих видів, що вони трансформують, але в яких не розмножуються, а отже, і не викликають їхній лізис.

До складу групи паповавірусів, крім вірусів поліоми і SV40, входить ряд інших вірусів.

У людей широко поширені три інших паповавіруси — віруси JC, ВК і вірус бородавок. Передбачається, що вірус JC є етіологічним агентом прогресуючого дегенеративного захворювання центральної нервової системи людини. Вірус ВК часто виявляють у сечі осіб, які приймали імунадепресанти, однак поки його не зв'язують з якою-небудь патологією в людини. Вірус бородавок людини, як і віруси папілом тварин, викликає лише доброякісну проліферацію епідермісу.

Віруси паполломи погано розмножуються в клітинних культурах, тому дотепер вивчені в основному, лише їх фізичні властивості. Установлено, що їх ДНК трохи крупніший, ніж ДНК вірусів SV40 і поліоми.

Вірус поліоми викликає в мишей і морських свинок в експерименті розвиток множинні пухлини різної локалізації. Вакуолізуючий вірус є причиною злоякісної трансформації мавпячих кліток. Папіломатозні віруси вражають кроликів, птахів, а також людей. Відомі 60 різновидів вірусів папіломи людини. Деякі з них викликають доброякісні розростання покривних тканин типу бородавок, інші - так звані "гострі" кандиломи статевих органів (це теж доброякісні розростання тканини, здатні в ряді випадків перетворюватися на злоякісні).

Група вірусів папіломи людини (ВПЧ), відомих також як віруси бородавок, включає понад 65 різні типи вірусів, що викликають бородавки шкіри і виразки слизуватих. Більш 20 з них інфікують геніталії і слизувату ануса. Віруси папіломи людини, що інфікують геніталії, передаються статевим шляхом і при пологах від хворої матері до дитини. Як показують результати вивчення вірусної етіології пухлин, важливу роль у їх розвитку грають віруси папіломи людини. Очевидно, вони служать основним провокуючим фактором у розвитку деяких форм рака, зокрема раку шейки матки, аденокарциноми, рака піхви, статевого члена і т.д.

Проводячи скрінінг хворих на наявність у них вірусу папіломи різних типів, можна одержати цінну інформацію, яка дозволяє більш точно прогнозувати клінічний результат. Так віруси папіломи 6 і 11 типів звичайно зв'язані з незлоякісними аногенітальними папіломами, а типів 16 і 18 – з карциномами. Інші типи ВПЧ (наприклад, 31, 33, 35, 39 і 45) також зв'язані з інвазивним раком чи карциномами.

Рак сечового міхура займає одне з лідируючих місць у структурі злоякісних пухлин сечостатевої системи. З 1989 по 2004 р. захворюваність раком сечового міхура збільшилася в чоловіків з 9,7 до 11,7 випадків на 100 000 населення, а в жінок з 1,3 до 1,6. Вважається, що злоякісні новоутворення є поліетіологічним захворюваннями. Проте, серед безлічі факторів онкогенезу велике значення надається вірусам. Вірусна природа таких захворювань, як рак шейки матки і рак голівки статевого члена, на думку багатьох авторів, зв'язана з інфікуванням вірусом папіломи людини.

Останнім часом з'явилися дослідження, що вказують на роль вірусу папіломи людини в патогенезі раку сечового міхура. Передбачається, що ВПЧ запускає механізм інактивації гена р53, що приводить до генетичної детермінації уроепітеліальних кліток.

Збудниками найбільш розповсюджених вірусних захворювань шкіри і слизуватих оболонок людини є представники сімейств Герпесвірусів і Папілломавірусів.

Але, якщо про герпес («лихоманка», «застуда») і про генітальний герпес, що передається статевим шляхом, що оперізує герпес «зостер», цитомегалії, які викликаються герпесвірусами, сьогодні знають багато хто, то про захворювання й ускладнення, що викликають папілломавіруси, багато хто навіть не здогадується. Але ж до рідкісних ці хвороби людини віднести ніяк не можна.

У повсякденному житті ми зустрічаємося з бородавками, папіломами (сосочковими розростаннями на шкірі) і навіть не підозрюємо ні про їх вірусну природу, а отже, «заразність», ні про те, що вони є найближчими «родичами» гострим кондиломам — одному з розповсюджених вірусних захворювань, переданих статевим шляхом.

Папілломавіруси широко поширені в природі й уражають не тільки людину, але і різні види тварин і птахів. В даний час завдяки розвитку вірусології відомі близько 100 типів вірусів папіломи людини. Кожний з них має цифрове значення, що привласнювалося в хронологічному порядку їх відкриття. Отримано дані про те, що деякі з них грають етіологічну (причинну) роль у розвитку злоякісних новоутворень у людини: бородавчастої епідермодизплазії, рака геніталей у чоловіків і жінок. Маються повідомлення про зв'язок різних типів ВПЧ із розвитком раку кон’юнктиви, порожнини рота і носа, стравоходу, підошовної поверхні стопи. У жінок з діагнозом «рак шейки матки 2–3 стадій» спостерігається виражена кореляція між клінічним діагнозом і наявністю антитіл до вірусів папіломи і вірусу простого герпесу 2-го типу.

ВІРУС папіломи людини (ВПЧ) заражає базальні клітки епідермісу, трансформує їх, клітки починають поділятися, у результаті чого утвориться папілома (від латинського papilla — сосок і грецького oma — пухлина). Термін «папілома» позначає групу захворювань, що виявляються сосочковими розростаннями, що виступають над поверхнею навколишнього епітелію. Інтенсивне розмноження ВПЧ відбувається в поверхневих шарах епидермиса.

Інфекція виникає після контакту з чи людьми тваринами, що страждають захворюваннями, викликаними ВПЧ, а також з вірусоносієм, що не має клінічних проявів. «Воротами» для проникнення вірусу служать мікротравми шкіри (садна чи тріщини). Інфікування може відбуватися в басейнах, лазнях, спортзалах. Люди, зайняті обробленням м'яса, риби і птахи, часто страждають бородавками в області кисті і передпліччя. «Статеві» бородавки (гострі кондиломи) передаються статевим шляхом. Немовлята можуть бути інфіковані ВПЧ під час пологів від матері, що страждає кондиломами.

Інший вид поширення інфекції — аутоінокуляція (самозараження). Бородавки навколонігтевої області відзначаються в основному в людей, що мають звичку кусати нігті. А поява плоских бородавок на щоках, підборідді і гомілках може бути викликано голінням, епіляцією.

Клінічні прояви папілломавірусної інфекції залежать від локалізації. Так, якщо папіломи шкіри обличчя і шиї викликають косметичний дефект, то папіломи гортані можуть привести до захриплості голосу, порушенню подиху, папілома сечоводу — до порушення відтоку сечі через звуження сечоводу; папіломи сечового міхура нерідко вкриваються язвами й ускладнюються кровотечею, а папіломи придаткових пазух носа можуть проростати в навколишні тканини.

Ще древніми лікарями в I столітті до н.е. були описані різні типи бородавок, вони знали, що аногенітальні бородавки передаються статевим шляхом. Вірусна природа бородавок була доведена в 1907 році, а дослідження останніх десятиліть ХХ століття показали, що ВПЧ можуть індукувати деякі види раку. І хоча більшість типів ВПЧ неонкогенні і найчастіше взагалі не приводять до розвитку яких-небудь захворювань, окремі аногенітальні типи ВПЧ сьогодні вважають етіологічним фактором раку.

ОСОБЛИВЕ епідеміологічне значення Впч-інфекція геніталій набуває як фактор ризику у виникненні раку шейки матки.

Факторами ризику розвитку неоплазій шейки матки є також порушення в імунній системі, застосування жінкою оральних контрацептивів, наявність у неї інших захворювань, що передаються половим шляхом, грибкової інфекції. Ризик розвитку рака шейки матки вище в жінок, що рано почали полове життя, що мають багато полових партнерів.

Інкубаційний період при інфікуванні полової сфери ВПЧ коливається від 3 до 8 місяців. У більшості випадків Упч-інфекція буває короткочасної і самостійно дозволяється за 12–24 місяця (якщо не відбувається повторного інфікування), що визначається активністю противірусного імунітету.

Можна вводити у вогнище поразки препарати інтерферону, гелю Accusite, зовнішнього застосування крему ефаліт, китайської мазі You Te Lunga. З рослинних препаратів деякі лікарі рекомендують сік чи настойку туї, чистотілу.

Фізичні методи (кріодеструкция, електрокоагуляция, лазерокоагуляция) можуть сполучатися між собою і використовуватися разом із зовнішніми препаратами. При застосуванні фізичних методів можливі ускладнення у виді довгостроково що не гояться раней, приєднання вторинної інфекції, формування келлоида чи атрофического рубця. Тому важливо після процедури призначати засобу, що сприяють швидкої епителизации ерозий і/чи впливають на бактеріальну інфекцію.

Хворим з рецидивуючим протіканням захворювання доцільно проводити загальне лікування, що включає застосування препаратів, що впливають на клітинний імунітет (під контролем іммунограмми), і препарати інтерферону і його індукторів.

Вірус папіломи людини входить до складу одного із сімейств Днк-утримуючих опухолеродних вірусів, що носять вигадливу назву "папова" - по перших складах назв трьох різних видів вірусів, що входять у це сімейство: "па-пиллома", "по-лиома", "ва-куолизирующий вірус. Вірус поліоми викликає в мишей і морських свинок в експерименті розвиток множинних пухлин різної локалізації. Вакуолизирующий вірус є причиною злоякісної трансформації мавпячих кліток. Папилломатозние віруси уражають кроликів, птахів, а також людей. Відомі 60 різновидів вірусів папіломи людини. Деякі з них викликають доброякісні розростання покривних тканин типу бородавок, інші - так називані "гострі" кандиломи полових органів (це теж доброякісні розростання тканини, здатні в ряді випадків перетворюватися на злоякісні). Принаймні, 2 види таких вірусів - ВПЧ-16 і ВПЧ-18 можуть викликати рак шийки матки.



Як правило, вірусом папіломи жінка може заразитися в юні роки при початку полового життя, але вірус далеко не відразу і відносно рідко виявляє свої патогенні потенції, залишаючись протягом багатьох літ у схованому (латентному) стані. Активізація вірусу і виникнення злоякісного новотвору шейки матки може відбутися через багато років - у 50-70-літньому віці - під впливом найрізноманітніших провокуючих факторів.

Використана література


  1. Воробьев А. А. Микробиология и иммунология. М., 1999.

  2. Герхардт Ф. Методы общей бактериологии. Т. 1,2,3. М., 1983.

  3. Зенгбуш П. Молекулярная и клеточная биология. Т. 1, 2, 3. М., 1982.

  4. Лурия С. Общая вирусология. М., 1970. Кочемасова 3. Н. Микробиология. М., 1984.

  5. ЛабинскаяА. С. Микробиология с техникой микробиологических исследований. М., 1972.






Каталог: Referat
Referat -> Основні вимоги до реферату
Referat -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
Referat -> Реферат на тему «Архітектура Київської Русі» План Вступ Опис дерев'яної архітектури Київської Русі
Referat -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій
Referat -> Тематика рефератів. Автомобілі повітряно-пінного гасіння. Галузь застосування
Referat -> Аварії на підприємствах
Referat -> Рак шлунка
Referat -> Невідкладна допомога в гінекології
Referat -> Вітамінні препарати

Скачати 71.72 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка