Патріоти рідної землі Написи на дошці



Скачати 35.99 Kb.
Дата конвертації20.11.2018
Розмір35.99 Kb.
#65449
Патріоти рідної землі

Написи на дошці

Герої не вмирають?

Бо куля душі не вбива…

Хай мати не побачить смерті сина,

Хай дівчина не плаче за коханим,

Хай батько зможе виростить дитину,

Хай прийде мир на нашу Україну!



У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А на людей без батьківщини.

Вступ. Слайд №1

Наш сьогоднішній виховний захід носить назву «Патріоти рідної землі».

Кого можна назвати цим гучним словом? Хто ж вони ці патріоти ? Це звичайні українські люди, які чи то за часів козаччини чи за панування більшовиків, хто зі зброєю в руках, а хто влучним словом боролися за правду, справедливість , свободу та незалежність рідної землі. Ті, що у всі часи, коли Україна була у небезпеці ставали на її захист.

Тож так хочеться, щоб імена героїв минулого та сучасності завжди були у нашій памяті та у наших серцях. Саме про них сьогодні спробуємо пригадати. Сьогодні ми зібралися, щоб віддати їм свою шану, повагу та любов та як казав наш славнозвісний Тарас, помянути незлим, тихим словом.



Слайд №2. Вірш « Україна плаче»




Чому ти плачеш, душенько тендітна? 

Чому ти, Україно, у сльозах? 

Чом сива стала небосинь блакитна? 

Чому від суму не співає птах?

Від горя плачу я , від туги і від болю, 

За тих в сльозах, що згинули в боях. 

Що матір затулили ви собою, 

Долаючи нестерпний біль і страх.

Печаль і сльози розривають груди, 

Як гинуть мої дочки і сини. 

Якби ви тільки знали, добрі люди, 

Як я стомилась від проклятої війни!

Нелюдський біль як тіло моє крають

Як душу мою хочуть розірвати. 

Та вороги мене не подолають, 

Бо встали матір діти захищати.

Я витру сльози, залікую рани, 

І прийде мир і спокій в наші хати, 

І розіб' ються вщент ворожі плани, 

Героїв буду вічно пам' ятати!




3. Памяті героїв Крут. Слайд №3

Кажуть, що історія не повторяється, але деякі її події мають щось спільне. 480 рік до н.е. Грецька держава, об'єднавшись з державою Спарта, вела війну з персами-завойовниками, яких привів в Грецію сим перського царя Дарія - Ксеркс. 300 спартанців, який очолював цар Леонід, тримали оборону біля Фермопільської ущелини. І тільки зрада грека, який вночі провів ворога гірською стежиною в табір спартанців, не дала їм можливості перемогти. Всі вони загинули, захищаючи державу.

Червень 1651 року. Вже який раз Польща іде війною проти вільної Україну. Страшна битва між поляками і козаками Хмельницького відбулася під Берестечком на Волині.

300 запоріжців, що окопалися на острівці серед болот, цілу добу відбивалися від тисячів польського війська. Король Ян Казимир обіцяв їм дарувати життя, але вони не піддалися, загинули всі до одного, і не заплямували козацької честі.

Якими обкраденими виявилися ми, українці, після стількох років московського панування в Україні. Від нас вкрали, заховавши за товстенною стіною забуття нашу Історію, яка, незважаючи на час, усе ж не перестає кровоточити, як рани тих трьохсот юнаків, які в січні 1918 року піднялися на захист незалежної Української держави, протиставивши до зубів озброєним московсько-більшовицьким військам свої гарячі серця.

Вісім десятиліть відділяють нас від того часу, та події 29 січня 1918 року живуть в душі українського народу, ятрять його серце.

29 січня 1918 року. Маленька станція Крути на Чернігівщині. І знову бій. І знову 300. І знову в ім'я ідеї, в ім'я Батьківщини. Великими були втрати. Майже 250 курсантів і студентів та 10 старшин поклали свої молоді голови на великому бойовищі. Особливо тяжкі муки випали на долю 32 студентів, які потрапили до рук сп’янілого від крові, ненависного ворога.

Більшовики катували і дико знущалися над ними. Наступного дня 28 студентів побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів заспівав “Ще не вмерла..." його підтримали інші полонені та ворожі постріли назавжди обірвали неско­рені юнацькі голоси.

Решта - чотирьох поранених студентів відправили до Харкова на подальші допити. Так закінчився цей бій.

Тим, хто загинув в боротьбі за волю і краще долю України -ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ !

Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх сил віддали молодість і життя - ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ !

Під Крутами бій, під Крутами кров...

Про давню трагедію згадаєм ми знов.

Під Крутами смерть, під Крутами плач...

І кулю у серце націлив палач.

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким надруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...

І все пам’ятаю через тисячі днів.

І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець - наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...

Пам’ятай, Україно, патріотів синів!

Слайд №4

Організаційний комітет оголосив постанову про спорудження пам’ятника полеглим героям. Та після приходу більшовицької влади могилу юних героїв було зрівняно з землею, місце поховання поглинув парк, а їх імена - морок забуття.

Тепер на Аскольдовій могилі знову височіє хрест, на якому виписано імена героїв:

Сотник Омельченко, Володимир Шульгін, Лука Дмитренко, Микола Лизогуб, Олександр Попович, Божко-Божинський, Ізидор Курик, Олександр Шерстюк та багато інших студентів і гімназистів.

Минуть роки, століття та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не не зникне вовік. Не має права зникнути. Адже без неї немає історії. Нема народу, немає країни. Вона світитиме не тільки україн­цям, а й всім тим, хто готовий покласти своє життя в ім'я ідеї.

Нема любові понад тy,

Що окропила кров'ю Крути

І ту гарячу кров святу

Народам світу не забути

Сьогодні пам'ять знову відродилась

Прийшла із поневолення життя,

Щоб свічкою новою засвітилась

Душа, зірвавши пута забуття

4.Козаки. Слайд №5

Саме про козаків йде мова у цих стрічках. Саме вони асоціюються з першопочатками в боротьбі за волю.



4.Поети теж патріоти. Слайд №6

Захищати батьківщину зі зброєю в руках, саме так ми звикли. Але є люди для яких зброєю стало слово, які за допомогою його вели нескінченну війну проти несправедливості, гноблення , за правду та волю. Зробивши цю боротьбу справою свого життя.

Гімн

Вічний революціонер-



Дух,що тіло рве добою,

Рве за поступ, щастя й волю,-

Він живе ,він ще не вмер.

Ні пекельнії тортури,

Ні тюремні царські мури,

Ані війська муштровані,

Ні гармати лаштовані,

Ні шпіонське ремесло

В гріб його ще не знесло.

Це уривок з вірша І.Я.Франка. Він був революціонером, «каменярем» української літератури, який у своїх творах прагнув волі для українського народу.

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –

Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянути ще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

А у цих рядках ви звичайно впізнали неповторну, нескорену долею та життєвими негараздами Лес нашу землячку - Лесю Українку.

Слайд №7

Звичайно саме зараз ви з нетерпінням чекаєте почути славнозвісного Тараса, бо саме його слово било ворогів України найміцніше, саме його душа прагнула волі, справедливості та кращої долі для рідної землі у далекі від нас часи. Послухайте його у незвичному виконанні і спробуйте збагнути, як актуально ці слова звучать зараз. Чи думав цей молодий хлопець, що незабаром це відео облетить усю Україну, а його уже не буде в живих…



Сергій Нігоян «Кавказ» (відео)

Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:



«За що тебе? « «За Україну, друже мій.»
Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?»
«Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.»



«А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.




Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів.»



«Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни – син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.»



... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й бородач Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
« За Україну нас вбивають, брате мій.»



5.Євромайдан.Небесна сотня.

А починалось усе звичайними протестами. Згадаймо як усе було.

Відео «Євромайдан», «Небесна сотня»

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко,хоч Майдан ридав..

І з кров ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін—

Спереду--сотник ,молодий,вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій ,

І вчитель літній--сивий-сивий..


І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела,злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла..


….. Вони лежали просто неба, накриті жовто-блакитними стягами, і вже не боялися ні снайперів, ні беркутівців… Вони прийшли на Майдан, щоб піднялися ці прапори у новій щасливій, вільній і по-справжньому незалежній державі, а знайшли під ними вічний спочинок…

Герої нашого часу. Безстрашні захисники свого народу. Вони вірили, що після цієї революції Україні відривається широка дорога європейського розвитку, а натомість так обірвалась їх життєва стежина. Молоді і активні,чиїсь рідні і кохані, друзі й колеги, вони полягли від куль жорстоких і безсердечних співвітчизників.

Хто б міг подумати, що в нашій державі людей будуть відстрілювати, як скажених собак? Простих українців, неозброєних, не навчених вести бойові дії, безжально вбивали з автоматів… не бояться Бога і хочуть вибратися чистими із кривавого болота?

Нова трагедія стала чорною сторінкою в історії України. Але хочеться вірити, що таки прийде нова достойна влада і люди зможуть відчути себе щасливими у своїй країні. Але як би вже не було, тих, хто віддав тоді на Майдані життя за Україну, не повернути. Їхні душі, покладені на вівтар національної боротьби, скорботно дивляться з небес.



6.АТО. Слайд №8

1941- 1945 рік - Війна! Тисячі смертей, мільйони солоних крапель печалі та скорботи, нескінченність покалічених тіл, душ та людських долей.

Здавалось все давно відгомоніло,відболіло, відплакало, залишивши по собі тільки спогади та пам'ять. Та віднедавна ми всі зрозуміли, що це не так. І слово патріотизм наповнилось новим змістом, гімн зазвучав по іншому, жовто-блакитний стяг замайорів яскравіше, а побажання мирного неба над головою стало дуже актуальним.

Хто ж вони патріоти сьогодення?

Генерали, що майоріють зірками на пагонах чи рядові солдати, що мокнуть під дощем в окопах і слухають свистіння куль та вибухи снарядів? Ті, що потрапили в полон через чиюсь безвідповідальність та недбалість. Чи матерів, що не дочекались синів, дружини, яких більше не обняли кохані чоловіки, діти, які не мають кого кликати татком, але незважаючи на все це допомагають як можуть атовцям.
Патріоти, герої….. Вони поряд: у сімейних альбомах, написах викарбуваних на обелісках , бабусиних спогадах та прадідових медалях. А ще ….. в окопах на сході України. Ті, що воювали чи воюють, ті, що поклали свої голови під Іловайськом , у Донецькому аеропорту чи деінде.

Вічна пам'ять та слава тим, хто загинув та повага, вдячність та Боже благословення, тим, хто воює на Сході.



Пісня памяті загиблих

7.Волонтери. Слайд №9

Є люди без яких наша армія не вистояла. Які у важку для рідної України хвилину, забувши про свої проблеми та клопоти віддають часточку себе у боротьбі за рідний край. Це звичайно ж волонтери. Низький їм за це уклін

. Посланцями від Бога сьогодні

Є мільйон добровільних людей.

І без них ми були б в безодні,

Все на плечах твоїх, ВОЛОНТЕР,

Ти солдату знайшов черевики,

Каску, ліки, бронежилет.

Він" спасибі“ промовив велике.

Ти готовий знайти й кулемет.

І шукаєш, шукаєш, шукаєш...

Все, що треба для наших солдат.

Відпочинку ніколи не знаєш.

Ти, як ангел, то дух, то птах.

Від утоми складаєш крила

І питаєш у Бога: “За що? “

Десь на тата чекає дитина.

ВОЛОНТЕР, як не ти, то хто?

Піднімайся, прошу, мій друже

, Бог не лишить тебе в біді.

Ти потрібен нам, дуже - дуже,

Нашим хлопцям і нашій землі…

7. Біженці. Слайд №10

Тихий захід сонця, спокійний сон, чашка вранішньої кави в оточенні рідних та тепло в оселі. Чи цінували ми ці буденні речі хоч колись по справжньому , а є люди для яких все це і є щастя. Я думаю, що ви зрозуміли, що мова піде про біженців. Послухайте справжній крик душі однієї з них.

Мама, а куда мы уезжаем?

- Ой сынок, сама еще не знаю.

- Можна , я возьму с собою Мишку?

- Нет родной, вещей и так уж слишком.

- Мам, а с нами едет Оля, Нина?

Мама промолчала без причины

- Стой, а как же Васька, кот игривый?

- Мы его не можем взять мой милый

Места не хватает даже деткам,

Завтра я отдам его соседке.

- Знаешь, мама, я сегодня слышал,

Будто сильный дождь стучал по крышам.

Стекла в моей комнате дрожали,

Люди за окном все так кричали.

- Милый, ты не бойся, я с тобою,

Знай, я от любой беды укрою.

Спи пока малыш, а завтра утром

Ждут уже нас новые маршруты.

- Мам, а мы сюда еще приедем?

Ваську заберем мы у соседей.

С мишкой вновь играть я буду,

Буду строить с Олей халабуду?

- Да конечно, милый, очень скоро

Сразу, как закончатся все споры

Вновь вернемся в дом родной и светлый,

Снова будем здесь встречать рассветы.

Вдруг малыш уснул, у мамы слезы

Где найти ответы на вопросы?

Как все объяснить ей, крохе-сыну?

То, что не вернуться им в руины

То, что не играть ему с тем мишкой,

То, что не читать ему здесь книжки…

Вновь вдали слышны грозы раскаты,

Где-то там стреляют автоматы.

Собран чемодан и ждет рассвета

Нет в нем ни игрушек ни конфеты

Вещи и вода, как в худшей драме…

И еще… иконки две в кармане.

Уехала…

Теперь не слышу взрывов.



Казалось бы, что радуйся, живи.

Но все везде чужое, не родное

И сышу только крик своей души…

Хочу домой, хочу в любимый город,

Где есть еще родные и друзья.

И на коленях я прошу у Бога,

Чтобы закончилась проклятая война.

8.Іван Ващеня. Слайд №11

«Людина із сонцем за плечима» - так влучно охарактеризувала нашого земляка Івана Ващеню журналістка Людмила Власюк. За словами родини та односельців, він дійсно був сонячним промінчиком.

Кажуть, Бог забирає до себе найкращих. Отець Ігор, настоятель храму с. Дуліби, розраджуючи сім'ю, сказав слова, які запали в душу Людмили: « Як тут формують армію, так і Бог створює свою. А для цього йому потрібні світлі та чисті душі.»
«Лист до тата»

Пишу тобі листа мій тату,

Мій рідний та нескорений солдате,

Хай полетить він голубом до тебе

І зробить мирним українське небо.
У серці сум і сльози на очах,

Не пояснити болю на словах,

Лиш фото на столі стоїть

І погляд твій з небес летить.


Прийди у снах провідати родину

Накрий крилом нас у лиху годину.

Герою наш ми тебе любим

І у ві сні до серця приголубим.


Наш добрий тату не журися

За нас ти Богу не помолися

А ми вже тут у рідній хаті

Про тебе будем пам’ятати.


Пишу тобі листа мій тату,

Мій рідний та нескорений солдати

Хай полетить він голубом до тебе

І зробить мирним українське небо.


9.Слайд.№12 Тож запалимо скорботну свічку та вшануємо пам'ять патріотів рідної землі, що загинули у всі часи за рідну землю хвилиною мовчання.

10.Голуби миру. Слайд №10

Голубко біла, ти лети у світ,


Хай буде мир у небі голубому.
Бо голуб миру, кажуть з давніх літ,
Приносить радість родові людському.

Мир на землі — це затишок і тиша,


Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.

Мир на землі — це росяні світанки,


Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.

Мир на землі — це дім і мама, й тато,


Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.

Це та земля, де сміх і пісня лине,


А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.

Голубко біла, ти лети у світ,


Хай буде мир у небі голубому!
Неси всім щастя, передай привіт
Усім народам, людові земному...

Пісня «»

Скачати 35.99 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка