Передмова


Якісно-змістове перетворення інформації



Сторінка13/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   20

3.7. Якісно-змістове перетворення інформації

Підсумковим етапом ІАД керівників, спрямованої на забез­печення управлінського процесу ПТНЗ, є якісно-змістове перетворення інформації. В науковій літературі як синонім ви­користовуються ще поняття «аналітико-синтетична переробка інформації» або «наукова обробка інформації», під якими розуміється «упорядкування зібраних матеріалів шляхом їх систематизації з метою зробити осяжними, компактними, при­датними для аналізу, тобто приведення їх до вигляду, коли фактичні дані починають «говорити», «процеси перетворення інформації, що міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів» [6; 97]. Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної та іншої обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інфор­мації до інформаційних потреб споживача [33].

Здійснивши пошук інформації та сформувавши певну базу даних з тієї чи іншої проблеми, керівник має зробити деякі висновки, знайти закономірності і тенденції, що будуть покла­дені в основу прийняття управлінського рішення. Для цього необхідно узагальнити первинну інформацію, проаналізувати її та науково інтерпретувати, тобто застосувати методи аналізу і обробки одержаних даних і відомостей. Ю. Сурмін зазначає: «У науці під методами аналізу й обробки інформації мають на увазі способи перетворення емпіричних даних, отриманих у ході дослідження, з метою зробити дані придатними для зміс­товного аналізу, перевірки дослідницьких гіпотез та інтерпре­тації. Проте встановити досить чітку межу між методами ана­лізу і методами обробки неможливо» [195, с. 219].

Результати спостереження та співбесід з керівниками різ­них ланок управління ПТНЗ свідчить, що серед них досить поширена думка про непричетність практиків управління до дослідницької діяльності. На це вказують і науковці. Так, Е. Коротков зазначає: «Багато хто вважає, що дослідження – це завдання наукового робітника, в повсякденній роботі у менед­жера для дослідження немає часу і немає необхідності. Це хибна думка. В сучасному менеджменті дослідження є голов­ним чинником успіху, а якщо висловлюватися по-науковому, – головним чинником підвищення ефективності управління» [93, с. 9]. Обґрунтовуючи цю думку, автор зауважує, що саме дос­лідження дає змогу виявити резерви розвитку організації, з’ясувати причини гальмування різних процесів на шляху вдос­коналення діяльності, спрогнозувати ризики й визначити перс­пективні напрями, що потребують підтримки. На його переко­нання, розвиток професіоналізму менеджерів у різних сферах діяльності веде до розуміння дослідження як закономірного і природного елемента їхньої «практичної ефективності». Таким чином, учений доводить, що не можна дослідження пов’язувати лише з науковою діяльністю і навіть з науковим підходом. Він підкреслює, що дослідницька діяльність нині є ні чим іншим, як чинником професіоналізму, освіти й мистецтва. Базуючись на цих доводах, Е. Коротков пропонує під дос­лідженням розуміти вид діяльності людини, який полягає в:



  1. розпізнанні проблем і ситуацій;

  2. визначенні їх походження;

  3. виявленні властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку;

  4. установленні місця цих проблем і ситуацій у системі накопичених знань;

  5. знаходження шляхів, засобів та можливостей вико­рис­тання нових уявлень або знань про дану про­блему в практиці її розв’язання [93, с. 9].

На наш погляд, у цьому визначенні закладено алгоритм підготовки до прийняття рішення, його інформаційно-аналітичне забезпечення.

Перший крок. Розпізнання проблем і ситуацій здійсню­ється на основі виявлення суперечностей на стадії концепту­ального проектування. Аналітичний огляд наукової літератури з проблем організації діяльності ПТНЗ, ознайомлення зі станом їх розв’язання у педагогічній практиці дав змогу виявити осно­вні суперечності між:

  • перетвореннями в суспільному ладі країни, зумовле­ними зростанням значення знань, демографічним спадом насе­лення, оптимізацією розвитку людських ресурсів, вплив яких на розвиток ринку праці приводить до його структурних змін (інтенсивно розвивається сфера послуг) та уповільненими транс­формаційними процесами у сфері професійно-технічної (професійної) освіти;

  • швидкими змінами у суспільстві в цілому і у сфері праці зокрема, де здійснюються операції з «купівлі-продажу» робочої сили, та традиційною організацією діяльності ПТНЗ, зорієнтованою на державне замовлення щодо підготовки ква­ліфікованих робітників;

  • високим технологічним рівнем розвитку виробництва і якістю підготовки кваліфікованих робітників;

  • об’єктивними потребами суспільства в кваліфікованих робітниках, наділених вміннями вирішувати комплексні жит­тєві, професійні, соціальні й індивідуальні завдання, здатних до самоадаптації, самовдосконалення і самореалізації та традицій­ною системою їхньої підготовки, орієнтованою лише на вузь­копрофільні професії та види професійної діяльності, які не дають перспектив тим, хто навчається, обмежують гнучкість в організації роботи на підприємстві;

  • наданням автономних прав ПТНЗ внаслідок децентра­лізації управління, що дасть змогу керівникові приймати опе­ративні й гнучкі управлінські рішення в умовах конкуренції на ринку праці та ринку освітніх послуг, й традиційним управлін­ням ПТНЗ;

  • ринковими умовами функціонування ПТНЗ, які зумов­люють конкуренцію на ринку освітніх послуг, та відсутністю нових форм організації їх діяльності і ринкових механізмів у підготовці кадрів.

Другий крок. Визначення проблематики передбачає її усвідомлення. В науковій літературі виокремлюють п’ять ста­дій усвідомлення соціальної проблеми (K. Banting):

  • виявлення (проблема вважається усвідомленою, якщо вона розпізнана, не тільки раціонально-науково обґрунтована, а й стала визнаною або політичними, або державними діячами, керівниками державних установ, тобто питання необхідності її розв’язання повинно підніматися в офіційних документах, наприклад у заяві, зверненні, посланні тощо);

  • виділення її (визначення її гостроти, особливої акту­альності) означає, що на всіх рівнях суспільства і державного управління проблема визначається як реальна й визнається не­обхідність її розв’язання шляхом вироблення і прийняття від­повідного закону;

  • визначення проблеми – це її інтерпретація за окремими показниками, щоб можна було її вирішувати на політичному, законодавчому та виконавчому рівнях;

  • характеристика альтернатив і вибір однієї з них перед­бачає операціоналізацію показників проблеми у термінах, на які можна відреагувати [189; 227].

Таким чином, кожна стадія містить план послідовних дій, які повинні бути реалізовані у процесі концептуального проек­тування, і передбачає залучення широкого кола людей – науко­вців, практичних працівників певної сфери, експертів, громад­ськості.

  • Третій крок: визначення походження проблеми. Всі ста­дії усвідомлення тієї чи іншої проблеми можуть використо­вуватися як критерії оцінювання, застосувавши які, наприклад, до проблеми розвитку ПТО в регіоні, необхідно зазначити, що у вітчизняному суспільстві її усвідомлення ще не завершене (не прийнятий у новій редакції Закон України «Про професійно-технічну (професійну) освіту»). Відтак, невизначеність і не­усвідомленість проблеми розвитку ПТО освіти на державному рівні стримує розвиток регіональної системи професійної освіти та безпосередньо ПТНЗ. Проте цей процес може бути значно активізований, якщо робота в регіонах розпочнеться вже зараз, коли прийняті нормативні документи про децентра­лізацію управління ПТО і регіональні органи влади отримали певні повноваження. На наш погляд, цю методологію можна екстраполювати на формулювання й усвідомлення проблеми розвитку ПТО в регіоні, розв’язання будь-якої проблеми на рівні окремого ПТНЗ, адже за типологізацією всі проблеми, що стосуються діяльності ПТНЗ та підготовки кваліфікованих робітників у них, належать до соціально-педагогічних проблем (виникли за сферами життєдіяльності людини – зайнятість, безробіття, освіта).

  • Четвертий крок: виявлення властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку. Регіоналізація профе­сійно-технічної (професійної) освіти, яка нині поступово відбу­вається в країні, пов’язана насамперед з «глибинними проце­сами суспільного усвідомлення історичних перспектив, зумов­лених насамперед самоорганізацією соціально-економічних і політичних процесів у регіонах, рамками єдиного освітнього простору…» України [111, с. 8]. Цей процес повинен здійсню­ватися із врахуванням місцевих особливостей (етнографічні, соціально-економічні, демографічні, історико-культурні, еко­логічні тощо) в його змісті й забезпечувати безперервність професійної освіти, виховання і розвитку кожної конкретної особистості. З цього виходить, що ПТО в регіоні має розвива­тися в системі регіональної професійної освіти, яка на сьогодні має багато суб’єктів (дошкільні навчальні заклади, загально­освітні школи, професійно-технічні навчальні заклади, техні­куми, коледжі, вищі навчальні заклади різної форми власності й рівнів акредитації, курси, корпоративні університети, система навчання на виробництві тощо), проте на цьому етапі у більшо­сті регіонів вона ще не сформована, аїї необхідність поки ще не усвідомлена багатьма керівниками. Тому вважаємо, що нині метою регіональних органів влади має бути формування сис­теми професійної освіти і навчання в регіоні, що зумовлює об’єднання навколо цієї мети всіх відомчих підструктур (до­шкільна освіта; загальноосвітні, професійно-технічні, вищі нав­чальні заклади; різні позавідомчі формування, причетні до професійної освіти). У цій системі кожний ПТНЗ буде висту­пати як окремий компонент і водночас відкрита соціальна сис­тема, яка має зв’язки з іншими системами. Насамперед це зв’язки: «ПТО – держава», «ПТО – суспільство», «ПТО – осо­бистість», «ПТО – економіка», «ПТО – культура» [40, с. 10]. Вони реалізуються «на рівні цілей та функцій; змісту; якості; суб’єктів діяльності» [там само]. Тобто ПТНЗ вже сьогодні вступають у «зв’язки-відносини» з різними суб’єктами діяль­ності, характер і зміст яких визначить ефективність їхньої ро­боти (доведено В. Пікельною) [154]. Саме на розробку зв’язків-відносин у системі управління як ПТО в регіоні, так і ПТНЗ варто звернути увагу. Їх розвиток потребує не тільки «глибо­кого осмислення змісту роботи» кожної «служби» (суб’єкта взаємодії), а й «має визначити її структурну модель, яка стане визначеним модульним блоком у загальній системі» міжучи­лищного, внутрішньоучилищного управління та управління ПТО регіону [155, с. 79]. Варто наголосити на тому, що потреба оновленої системи управління на кожному його рівні в конкрет­них службах, відділах і центрах залежить насамперед від цілей.

П’ятий крок: установлення місця цих проблем і ситуацій у системі накопичених знань. Йдеться про вивчення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених з окресленої пробле­матики. Здійснюється пошук інформації насамперед в наукових джерелах: дисертаціях, авторефератах, монографіях, посібни­ках, підручниках, публікаціях. Вивчається практичний досвід різних навчальних закладів і стан справ з цієї проблеми безпо­середньо в ПТНЗ. Накопичуються відомості, факти, дані. Вся ця інформація має бути класифікована. Вона складатиме банк даних (базу даних) з означеної проблематики. Аналітико-синтетична обробка зібраної інформації, яку може здійснювати керівник персонально або призначати (обирати на педраді, збо­рах колективу, конференції) робочу групу. Дослідження міс­тить аналіз і синтез, але не зводиться лише до цих методів. Крім них, використовуються спостереження, оцінювання, про­ведення експерименту, здійснення класифікації, визначення показників тощо. Дослідження – це «більш високий рівень твор­чої діяльності людини» [93, с. 9].

Шостий крок. Знаходження шляхів, засобів і можливос­тей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання здійснюється в результаті використання різних методів обробляння інформації, вивчення колективної думки, обговорення в ході дискусій, проведення круглих сто­лів, педагогічних читань тощо. Результатом дослідження можуть бути рекомендації, модель, формула, методика, що сприятимуть успішному розв’язанню проблеми, розумінню її змісту, витоків і наслідків.




На практиці всі ознаки дослідження перебувають у пе­вному співвідношенні, що характеризує рівень професіоналі­зму, конкретні цілі і завдання діяльності керівника (Е. Корот­ков).

Керівнику на замітку

Дослідницький підхід сприяє диномічності і перспектив­ності управління ПТНЗ, зростанню інноваційного потенціалу керівників, підвищенню їх професіоналізму в прийнятті рішень, науковості управління. Сьогодні варто прийняти ствердження: «В сучасному управлінні дослідницька діяльність має складати не менше 30% робочого часу і зусиль менеджера» як аксиому діяльності керівного персоналу будь-якої ланки ПТНЗ. Пояснення цьому дає Е. Коротков. Він зазначає, якщо керівник «має успіх, то йому треба розуміти, чому він його досяг, як можна його закріпити. Якщо його рішення невдалі, треба бачити справжні причини невдачі. Йому необхідно розуміти це, бачити не тільки інтуїтивно, а й обґрунтовано, засобами наукового апарату дослідження» [93, с. 11].

Останнім часом у вітчизняних ПТНЗ зростає інтерес до інновацій у системі підготовки кваліфікованих робітників. Аналіз сайтів свідчить, що проблема інноваційності є центральною серед завдань діяльності ОНМЦ ПТО, планів їх роботи, вимог до методичної роботи ПТНЗ, керівників та педагогів. Цей процес цілком природний, оскільки виникають нові реалії та нові потреби відповідно до зовнішніх змін у суспільстві, житті країни, які й віддзеркалюються в змісті управління. Тому цілком правомірно, що основні функції управління – планування (передбачення), організація, контроль, регулювання, координація, активізація (мотивація) учений доповнює функцією дослідження. При цьому він спирається на факти, одержані в результаті вибіркового дослідження, які свідчать, що в нашій країні генеральний директор об’єднання приймає упродовж п’яти років в середньому 10–12% рішень, пов’язаних з інноваціями, а от у Японії менеджер такого самого рівня – понад 50%.

Розвиток ПТНЗ – це передусім розв’язання щоденних проблем. Ситуації, що виникають несподівано, проявляються гостро й не дають часу на осмислення, потребують вчасного розв’язання. Зволікання може призвести до кризи, а то й до за­криття навчального закладу. В сучасному управлінні особ­лива роль належить передбаченню, прогнозуванню, яке й здій­сню­ється на основі ІАД з використанням аналітико-синтетич­ної переробки інформації, наукової обробки документів як су­куп­ності процесів аналізу та синтезу. В ході дослідження про­блем теорії і методики розвитку ІАК нами було вивчено стан роботи з інформацією в сучасному ПТНЗ з метою отримання емпірич­ного матеріалу – фактів як основи наукового узагаль­нення. Ми виходили з того, що побудова емпіричної бази нау­кового дос­лідження має бути проблемозорієнтованою. Її фор­мування здійснювалось за допомогою таких методів, як спо­стереження, співбесіда й анкетування керівників ПТНЗ різного типу.

Насамперед нас цікавили ті ієрархічні рівні управління ПТНЗ, з яких керівники отримують інформацію. У процесі вив­чення документації і проведеного опитування всі 46 респон­дентів указали на: Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України; обласне головне управління освіти і науки, ОНМЦ ПТО. З’ясування видів інформації, з якими доводиться працю­вати керівникам у ПТНЗ, вказує на їх різноманітність. Респон­денти називають такі види: рекомендації (10,87%), листи (10,87%), накази (13,04%), словесні (2,17%), друковані (8,70%), електронні (8,70%), Інтернет (6,52%), плани (2,17%), норматив­но-розпорядчі документи Інтернет (6,52%), періодика (7,09%), фахові видання (2,17%), положення (7,09%), постанови (7,09%), текстова (2,17%), графічна (2,17%), таблиці (2,17%), різна (2,17%). Джерела надходження інформації, за визначенням опитуваних, також досить різноманітні. Це: Інтернет (19,57%), пошта (10,87%), електронна пошта (23,91%), інформаційні збірники (6,52%), посібники (2,17%), листи (7,09%), періодика (8,70%), фахові видання (7,09%), розпорядчі документи (7,09%), сайт обласного навчально-методичного центру (2,17%), досвід колег (2,17%), факс (6,52%). Аналіз отриманих фактів вказує на те що види інформації і джерела їх надход­ження керівники часто ототожнюють. Це: Інтернет, листи, роз­порядчі документи, періодика. Оскільки опитування проводи­лося за методом чистого аркуша – «tabula rasa», то результати анкетування засвідчили й досить низький рівень знань керівни­ків ПТНЗ щодо класифікації документів.

Оскільки ефективність управлінської діяльності залежить від уміння керівника працювати з інформацією – обробляти, створювати банки даних, використовувати її в практиці управ­ління тощо, то нас цікавили заходи, які вживаються щодо реа­лізації отриманої інформації у повсяденній практиці керівників ПТНЗ. До переліку таких заходів респонденти включили: вив­чаю питання (2,17%), розробляю заходи (2,17%), готую по ній інформацію (2,17%), опрацьовую (2,17%), обираю шляхи вирі­шення (2,17%), електронна пошта (7,09%), ознайомлення педа­гогічних працівників (10,87%), регістрація (2,17%), ведення організаційно-розпорядчої документації (7,09%), видання нака­зів (10,87%), розробка інструкцій, рекомендацій (8,70%), аналі­зую (8,70%), працює мережа Інтернет (2,17%), відвідую обласні заходи (2,17%), відвідую виставки (2,17%), обговорення в педа­гогічному колективі (8,70%), звітність (8,70%), обмін інформа­цією на семінарах (2,17%). Результати вивчення одержаних емпіричних даних свідчать про низький рівень обізнаності керівників ПТНЗ у методах обробки отриманої інформації. Найчастіше з нею ознайомлюють педагогічний колектив для подальшого обговорення, на її підставі розробляються певні інструкції або рекомендації. Інформація використовується для звітності.

Відомо, що ІАД суб’єктів управління передбачає обов’язковий аналіз інформації з використанням різних форм, методів і засобів. Тому керівному персоналу ПТНЗ було запро­пановано назвати основні з них. До переліку форм, методів і засобів аналітичної діяльності з інформацією ними були включені: вивчення питання (7,09%), досвіду (2,17%); узагаль­нення висновків (2,17%); розгляд на нараді (2,17%), пошук додаткової інформації (2,17%), словесні (8,70%), наочні (8,70%), групові (6,52%), індивідуальні (7,09%), аналіз (2,17%), планування (2,17%), взаємовідвідування уроків (2,17%), звіт­ність (7,09%), бесіда (2,17%), лекції (2,17%), презентації (2,17%), різні (2,17%). Результати ознайомлення з отриманими від респондентів відповідями вказують на те, що аналіз як метод наукового пізнання і як функція управління у ПТНЗ є «вузьким» місцем. У керівного персоналу недостатньо сформо­ваний понятійний апарат в галузі інформаційно-аналітичної діяльності, навіть на базовому рівні (рівні використання в прак­тиці управління ПТНЗ та його структурними підрозділами).

Таким чином, одержані нами емпіричні дані вказують на необхідність цілеспрямованої підготовки керівників ПТНЗ до ІАД, потребу практиків у науково-методичному забезпеченні цього процесу. Саме тому за логікою нашого подальшого дос­лідження ми вважали доцільним розглянути питання аналізу та обробки первинної інформації, суть і призначення цих процесів в управлінській діяльності.

Насамперед зазначимо, що обробка даних є процесом «перетворення даних за певним алгоритмом у форму подання інформації, зручну для аналізу» [195, с. 218], «систематична цілеспрямована послідовність дій над даними. Обробка даних містить в собі множину різних операцій» [166]. Поряд з понят­тям «обробка даних» у наукових працях використовується – «редагування даних», під яким розуміють «перетворення фор­ми представлених даних до вигляду, зручного для викорис­тання. Звичайне редагування даних здійснюється при видачі даних на друк» [там само]. Цими поняттями ми будемо послу­говуватися в подальшому дослідженні. Користуючись матеріа­лами різних джерел, зокрема Вікіпедії, представимо основні операції з обробки даних у вигляді схеми, зображеної на рис. 3.4.

Сьогодні досить часто здійснюється автоматизована об­робка даних. При цьому можливо і: обробка в реальному часі; обробка даних невпорядкована; обробка даних послідовна; стис­нення даних – процедура перекодування даних, яка прово­диться з метою зменшення їх обсягу, розміру; хмарні обчис­лення – технологія обробки даних, в якій програмне забезпе­чення надається користувачеві як інтернет-сервіс («хмара» – метафорична назва Інтернету, який приховує всі технічні де­талі; «хмарні обчислення» – парадигма, в рамках якої інформа­ція постійно зберігається на серверах у мережі Інтернет і тим­часово кешується на клієнтській стороні – персональних ком­п’ютерах, ноутбуках, нетбуках, сматрфонах, мобільних теле­фонах, інтернет-планшетах тощо) [19; 214].

Науковці зазначають, що аналіз та обробка інформації є цілісним утворенням, етапом емпіричного дослідження, у «ході якого за допомогою логіко-змістових процедур і математико-статистичних методів на основі первинних даних розкрива­ються зв’язки досліджуваних змінних» [там само].

Методи обробки інформації Ю. Сурмін поділяє на пер­винні і вторинні. Первинні методи використовують для оброб­ки даних, одержаних уході емпіричного дослідження. Це: гру­пування, табуляція, розрахунок багатовимірних розподілів ознак, класифікація тощо.



Вторинні методи – методи отримання показників, що роз­раховуються за частотами, згрупованими даними і класте­рами тощо. Це також методи графічного подання даних (для них початковою інформацією служать відсотки, таблиці, індек­си).






Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка