Передмова


Інформаційно-аналітична діяльність як атрибут професіоналізму керівника професійно-технічного навчального закладу



Сторінка2/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

1.2. Інформаційно-аналітична діяльність як атрибут професіоналізму керівника професійно-технічного навчального закладу

З метою визначення структури і змісту ІАК керівника ПТНЗ необхідно, на наш погляд, розглянути особливості про­фесійної діяльності цієї категорії працівників. Для цього нами були вивчені й проаналізовані нормативні документи, професі­ограми та характеристики даного типу професій, що дало під­ставу зробити висновок: у цих документах закладена вимога щодо необхідності володіння керівником будь-якого рівня управління основами інформаційно-аналітичної діяльності (далі – ІАД) [84; 85; 169]. Тобто імперативом професійної діяльності керівників ПТНЗ є ІАД, у процесі якої розвивається ІАК. Тому опанування керівниками ПТНЗ теоретико-приклад­ними основами ІАД як атрибуту (лат. attribuo – надаю, поста­чаю, приписую) [196] є істотною, невід’ємною властивістю їх­нього професіоналізму.

У зв’язку з цим виникла потреба розглянути загальні тео­ретичні положення, пов’язані з поняттям «інформаційно-аналі­тична діяльність». Сучасну інформаційну аналітику (поняття «інформаційна аналітика» в наукових джерелах вживається поряд з поняттям «інформаційно-аналітична діяльність» як синонім) учені визначають як складну комплексну діяльність, що базується як на природньому інтелекті, так і на комп’ю­терних технологіях оперування інформаційними масивами, ме­тодах математичного моделювання процесів тощо [185]. Проте однозначного визначення поняття «інформаційно-аналітична діяльність» у науковій літературі ще немає.


Інформаційно-аналітична діяльність в нашому дослід­женні тлумачиться як специфічний вид професійної діяльно­сті керівників усіх ланок управління ПТНЗ, котрий характе­ризується цілеспрямованим пошуком, збиранням, якісно-змістовим опрацюванням (аналізом і обробкою) інформації та продуктивним використанням її для розв’язання практичних завдань управління ПТНЗ.

Керівнику на заміт­ку

У результаті семантичної обробки одержаної інформації розрізнені відомості, факти, різні дані керівниками ПТНЗ пере­творюються на аналітичний документ як завершену інформа­ційну продукцію [99]. Структура ІАД керівників ПТНЗ, яка відображає синергію її ознак, представлена на рис. 1.2.





Рис. 1.2. Структура ІАД керівників ПТНЗ

Кожна складова цієї структури потребує окремого вив­чення, оскільки має свій зміст, структуру, функції, ґрунтується на певних теоріях, принципах, методології. Знак суми в цьому зображенні не має арифметичного значення. Його необхідно розглядати як «сукупність», що відповідає умовам теорії гіпер­комплексних динамічних систем [114] і дасть змогу обґрунту­вати ІАД керівників ПТНЗ як систему. Розглянемо інформа­ційну та аналітичну діяльність як окремі складові ІАД.

У Законі України «Про інформацію» зазначається, що інформаційна діяльність – це «сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави»[66]. Інформаційна діяльність є предметом дослід­ження у сфері технічних, економічних, історичних, політоло­гічних, юридичних, психологічних наук. В педагогіці інформа­ційну діяльність вивчали багато вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: Г. Головченко, Г. Булдіна, А. Каримсакова, Ю. Павлова.

Інформаційна діяльність тісно пов’язана з поняттям «інформаційна культура особистості», теоретичне обґрунту­вання якої все ще на стадії становлення. Тому вона здебільшого вивчається вітчизняними ученими у контексті формування інформаційної культури суб’єктів навчально-виховного про­цесу різних навчальних закладів. Це праці: М. Близнюка, О. Гончарової, О. Ільків, М. Коляди, С. Малярчука, І. Смирно­вої, А. Столяревскої, А. Финькова, А. Ясінського тощо.

Так, Ю. Павлова за результатами вивчення особливостей процесу формування у студентів умінь і навиків інформаційної діяльності пропонує розуміти цей феномен як «сукупність розумових і практичних дій, спрямованих на прийняття, оброб­ку й використання інформації» [139]. В. Бабакова на основі здійсненого дослідження інформаційну діяльність розглядає як діяльність з формування інформаційної системи, під якою вона розуміє «специфічний спосіб організації знань, спеціально роз­рахований на найбільш ефективне їх використання для розв’язання певного роду професійних завдань» [11, с. 12]. Тобто, розглядаючи процес дослідження особливостей ІАД керівника ПТНЗ, треба зазначити, що до її специфічних ознак належать спрямованість на створення інформаційної системи та створення умов для її ефективного використання.

Досліджуючи проблему формування ІАК у структурі загальногуманітарного базису освіти, Т. Єлканова вказує на те, що в умовах переходу до нової парадигми інформатизації сус­пільства, швидких змін, які відбуваються в інформаційному середовищі, важливим стає набуття знань і умінь комплексного використання різних каналів отримання й семантичної обробки інформації [52]. Зокрема, це стосується діяльності керівника ПТНЗ. Йдеться про виокремлення смислової структури інфор­мації, її оперативне отримання, відбір і аналіз у ситуації лави­ноподібного зростання її об’ємів. Тому керівному складові ПТНЗ необхідно опанувати методи багатоаспектної інформа­ційної діяльності, і, насамперед навчитись адекватно адаптову­ватися до інформаційних полів і технологій, які швидко змі­нюються, самостійно орієнтуватися й успішно функціонувати в умовах динамічного інформаційного середовища, продуктивно використовувати отримані знання та інформацію як в особис­тісних, так і соціально значущих цілях.




Отже, інформаційна діяльність керівника ПТНЗ – це комплекс розумових і практичних дій, спрямованих на опе­ративне отримання, відбір і аналіз інформації, здатність адекватно адаптуватися до інформаційних полів і техноло­гій, продуктивно використовувати отримані знання й інфор­мацію для прийняття управлінських рішень.

Керівнику на заміт­ку

Безумовно, у процесі інформаційної діяльності форму­ється й інформаційна компетентність, що доведено в наукових працях Н. Баловсяк, А. Зав’ялова, Н. Кисіль, В. Кюршунової, Н. Мещерякової, М. Порхачева, Л. Сенкевич, М. Симонової, О. Толстих та ін. Спираючись на визначення концепту «інфор­маційна діяльність керівника ПТНЗ», зазначимо, що інформа­ційною основою управлінської діяльності є сукупність інфор­мації, яка допомагає організувати роботу з підготовки й прий­няття рішення відповідно до вектора «ціль – результат». Це робить діяльність керівників ПТНЗ продуктивною.



Таким чином, інформаційна діяльність керівника відбува­ється в інформаційній системі (далі – ІС) ПТНЗ. Принагідно зазначити, що науковці як ІС розглядають організацію (уста­нову), що складається з ІС окремих адміністративних підрозді­лів – окремих підсистем і водночас перекривається системами вищого рівня – господарських і державних органів [32, с. 4]. Уза­гальнюючи властивості інформації у контексті дослідження теоретичних основ педагогічного проектування, О. Морева наголошує: «З погляду теорії систем, синергетики інформація є основою функціонування будь-яких організованих систем. Увесь навколишній світ є сукупністю інформаційно відкритих систем, що неперервно взаємодіють між собою у процесі ево­люції, і саме інформація визначає напрям еволюційного про­цесу, його вектор» [125, с. 75]. Створення інформаційної сис­теми ПТНЗ не можливе без знання властивостей інформації, її функцій та видів. Диференціація, самостійний вибір критеріїв її оцінювання, аналіз та інтерпретація різних підходів, створення «жорстких особистих фільтрів» і «чітких способів відбору цін­ної інформації» – це ті теоретичні й технологічні знання, якими має володіти керівник.


Нині доведено, що від рівня організації інформаційної діяль­ності залежить економічна ефективність роботи підпри­ємства (організації, установи) та ефективність інтелекту­альної праці, яка лежить в основі адміністративно-управлінсь­кої роботи. Це означає, що керівник ПТНЗ має опанувати загаль­ну систему способів орієнтації в динамічних потоках інформації, алгоритмами пошуку її та аналітико-синтетичної переробки, пошуку й оцінювання, перетворення знайденої ін­фор­мації, постійного її поповнення та добудови своєї особис­тісної системи знань. Адже тільки із зовнішнього середовища надходять величезні масиви соціальної інформації.


Керівнику на замітку

Соціальна інформація – це та частина знань, яка, будучи зафіксованою на матеріальних носіях і вираженою знаковою системою, включається в комунікативний, міжсуб’єктний про­цес. Її сприйняття підвищує рівень знань людей і сприяє пере­творенню та використанню в різних сферах діяльності. Рух інформації у суспільстві підпорядкований, зокрема, кібернетич­ним закономірностям і водночас зумовлюється специфічними соціальними закономірностями. Результати дослідження свід­чать, що соціальна інформація є найбільш складною і водночас досконалою формою інформації [25, с. 26­31]. У зв’язку з цим нами була проаналізована література з філософії, кібернетики, інформатики, управління і менеджменту, соціології та педаго­гіки. Це уможливило зробити висновок про необхідність вироб­лення системи соціальної інформації в управлінні ПТНЗ. До вирішення даної проблеми можна підійти, по-перше, як до соціального явища; по-друге, представити цю категорію як «діяльність (дії) щодо одержання, використання, поширення (розповсюдження) інформації у певному соціальному середо­вищі» [79, с. 10]; по-третє, ґрунтуючись на положеннях теорії управління, відобразити в системі соціальної інформації струк­туру ПТНЗ як організації.

Вивчення наукових джерел і вітчизняної законодавчої бази дало підставу виявити основні види соціальної інформації, які ми розглядаємо як окремі елементи, що складають її органі­заційну структуру.




У повсякденній професійній діяльності керівникові ПТНЗ доводиться працювати з системою соціальної інфор­мації, ком­понентами якої є: інформація довідково-енцикло­педичного характеру, статистична, масова інформація, інформація дер­жавних органів та органів місцевого само­врядування, доку­ментована, науково-технічна, правова, соціологічна інформа­ція, інформація про особу та інформа­ція, що зберігається в автоматизованих системах.

Керівнику на замітку

Переробка великих масивів інформації може здійснюва­тися з використанням інформаційних (комп’ютерних) техноло­гій та інтелектуальних нормалізованих методик (поаспектного аналізу текстів, контент-аналізу, класифікаційного й кластер­ного аналізу тощо.). Це вимагає від керівників ПТНЗ володіння системою інструментально-комунікативних та аналітичних умінь і навиків.

Досліджуючи роль інформації в роботі керівника, Г. Воробйов вказує, що для вивчення ІС в організації необхідно визначити місце отримання інформації, її шляхи надходження, способи фіксації, передачі й обробки; способи утворення зве­деної інформації та з’ясувати яку інформацію одержує і вико­ристовує кожний працівник. У процесі цього аналізу важливо звернути увагу на вчасність одержання інформації кожним співробітником, її повноту, зручність шляху, по якому руха­ється інформація, її раціональність (чи не надходить «надлиш­кова» або й взагалі збочена інформація), оптимальність часу її надходження та обробки обсягу даних. Задля досягнення результативності вивчення інформаційної системи керівникові треба насамперед мати чітке уявлення про споживача інформа­ції. Це можуть бути окремі ланки управління, а також вико­навці – суб’єкти управління. Обов’язково звернути увагу на їх взаємозв’язок і завдання, які їм належить реалізувати. Певну інформацію про це можна одержати з посадових інструкцій, які відображають розподіл функцій між керівним персоналом. Однак для вивчення способів фіксування і шляхів руху інфор­мації посадових інструкцій замало. Тому необхідні додаткові дослідження процесів управління, які тісно пов’язані з аналізом як інструментом наукового пізнання [146].

До проблеми аналізу як функції управління соціальними процесами, вироблення рішень на основі аналізу великих маси­вів інформації привернута увага учених дуже різних галузей знання: економістів, кібернетиків, філософів, психологів, педа­гогів, юристів, соціологів. Так, теоретичні основи економічного аналізу в управлінні комерційними структурами та персоналом відображені в наукових працях відомих вітчизняних і зарубіж­них дослідників М. Альберта, В. Бавикіна, В. Гончарова, Б. Гра­бовецького, Р. Джонсона, Ф. Каста, М. Мескона, Д. Розен­цвейга, Т. Стеценко, Ф. Хедоури, Ф. Хміля, Г. Щокіна та ін.

Учені Л. Баженов, М. Бердяєв, І. Гутчин, Г. Клаус, Н. Моїсеєв, С. Шалютін розглядають філософський аспект ана­лізу в контексті розвитку штучного інтелекту. Вагомий внесок у вивчення проблем оптимізації та системного аналізу зробили сучасні вчені в галузі кібернетики А. Антонов, І. Бажов, Д. Ван Гиг, Н. Винер, В. Глушков, Д. Клиланд, В. Михалевич, С. Янг та ін.

У теорії внутрішньошкільного управління педагогічний аналіз розглядається як окрема функція, основним призначен­ням якої є вивчення стану й тенденцій розвитку педагогічного процесу, об’єктивне оцінювання його результатів з наступним прийняттям рішення на основі рекомендацій щодо управління підпорядкованою системою. Вагомий науковий доробок у вив­чення педагогічного аналізу як функції управління керівника школи зробили: В. Бондар, Б. Канаєв, О. Касьянова, Ю. Конар­жевський, Н. Островерхова, В. Симонов, Т. Шамова.

Вивчення їхніх праць свідчить, що більшість авторів роз­глядає педагогічний аналіз різних явищ і процесів у контексті внутрішньошкільного управління. Недостатня увага до аналізу кількісно-якісної оцінки управлінської інформації, виявлення взаємозв’язку між обсягами інформації і параметрами об’єктів управління безпосередньо у ПТНЗ різного типу, на наш погляд, не дає змоги із системних позицій вивчити управлінський про­цес, повніше виявити реальні управлінські проблеми, а тому й знайти раціональні шляхи їх розв’язання. На жаль, нині аналіз інформації та аналітична діяльність керівника ПТНЗ не стали предметом глибоких теоретичних і практичних досліджень у контексті прогнозування, конструювання, проектування й пла­нування розвитку ПТНЗ. Недостатня увага до цієї проблеми призвела до відсутності рекомендацій щодо її розв’язання, виникнення диспропорції між потребами об’єктів (структурних підрозділів та індивідів) в управлінні і можливостями керівни­ків задовольнити ці потреби. Недооцінювання аналізу інфор­мації в управлінській діяльності також призводить до переван­таження керівників і педагогічного колективу, суперечностей у рекомендаціях щодо діапазону управління (розподілу повнова­жень, їх делегування), необ’єктивному оцінюванню діяльності конкретних суб’єктів управління, відсутності рекомендацій щодо більш повного та якісного використання професійного потенціалу керівників і можливостей конкретного навчального закладу щодо забезпечення кваліфікованими робітниками регі­онального ринку праці.

Як свідчить ретроспективний аналіз педагогічної спад­щини, в управлінській діяльності керівники ПТНЗ використо­вують аналіз як метод наукового пізнання та педагогічний ана­ліз як функцію управління. Наука виробила значну кількість методів наукового пізнання, які класифіковано за різними ха­рактеристиками: типу знань, виконуваних функцій, рівня знань, співвідношення кількісного і якісного підходів, близькості до об’єкта дослідження тощо. На основі вивчення найпопулярні­ших наукових методів Ю. Сурмін метод аналізу і синтезу зара­ховує до групи методів теоретичного дослідження і водночас включає в групу системного методу його різновиди – метод структурного та структурно-функціонального аналізу. Він наголошує на тому, що метод аналізу використовують у про­цесі наукового пізнання аби з’ясувати, з яких структурних ком­понентів (одиниць, станів, зв’язків, явищ, залежності, взаємодії, елементів, змін) складається об’єкт. На його думку, суть ана­лізу як методу полягає в тому, що «предмет вивчення подумки або на практиці розчленовують на складові елементи (ознаки, властивості, відносини), кожний з яких потім досліджують окремо як частину розчленованого цілого» [195, с. 126].

На переконання вченого, аналіз має здійснюватися поетап­но в процесі реалізації найважливіших операцій. Це, насамперед, розчленування і диференціація змісту, що можна проводити емпіричним шляхом (застосовувати спостереження) і подумки (використовувати методи класифікації складових об’єкта). Однак при цьому потребують відповіді такі питання: чи можна вважати спостережувані структурні компоненти (одиниці, стани, зв’язки, явища, залежності, взаємодії, еле­менти, зміни) «найпростішими клітинками об’єкта», які далі вже не підлягають розкладанню?, чи всі важливі характерис­тики, що визначають поведінку об’єктів вивчення, виокрем­лено, досліджено і враховано в спостереженні?, наскільки зна­чущими є ті характеристики, які покладено в основу їх класи­фікації? [120, с. 205]. Відповіді на ці запитання визначають суть інших двох операцій: обґрунтування поділу об’єкта на його складові з урахуванням рівня розчленування і ступеня елементарності виділених одиниць й послідовне виділення від­повідних характеристик та їх вивчення [195, с. 126].

Звернемо увагу на те, що в науковому пізнанні аналіз передбачає обов’язкову інтеграцію в його процесі інших емпі­ричних і теоретичних методів пізнання, зокрема, спостере­ження, порівняння, експерименту, класифікації, синтезу. Останній дає змогу подумки виконати зворотну операцію – об’єднати частини у ціле і, таким чином, перевірити правиль­ність розчленування досліджуваного об’єкта. У практиці нау­кових досліджень використовуються різні види аналізу, на­приклад, елементарний (виділяються елементи без врахування зв’язків між ними) і реляційно-логічний (враховуються відно­шення один до одного отриманих частин і до початкового цілого).

Використання методів аналізу інформації в управлінні ПТНЗ є обов’язковим. Керівник, зазвичай, працює із системою соціальної інформації і має аналізувати різні її види [150], а одержана в результаті перероблення інформація закріплюється у різних документах (концепціях, програмах, проектах, наказах, положеннях, інструкціях, розпорядженнях, рішеннях, рекомен­даціях тощо).

Принагідно зазначимо, що ПТНЗ, як відкрита соціальна система, надзвичайно чутливі до інформаційних потоків і пере­вантажені масивами інформації, що, на наш погляд, можна роз­глядати як одну з причин інертності цієї системи. Іншою при­чиною повільної трансформації вітчизняної системи ПТО є вплив неврівноваженої системи соціальних сил: «освіта зміню­ється поступово і тим повільніше, чим більш стабільна і «важча» її конструкція, яка на практиці представлена коруп­цією, бюрократизацією, перевантаженістю чиновницького апа­рату» [125, с. 75]. У зв’язку з цим вважаємо на часі децентралі­зацію управління ПТНЗ з подальшим наданням їм певної авто­номії. Автор переконаний, що перехід до децентралізованого управління в системі ПТО значно зменшив би інформаційне навантаження на керівників як суб’єктів управління, став би запобіжним заходом щодо викривлення управлінської інфор­мації (чим менше рівнів в ієрархії управління, тим менше «шуму» в інформації, що надходить від керівних органів). Це вивільнило б час для аналітичної діяльності з метою подаль­шого підвищення професіоналізму в підготовці й прийнятті рі­шень щодо розвитку ПТНЗ.

Отже, безперечним є факт, що аналітична діяльність, яка тісно пов’язана з педагогічний аналізом як функцією управ­ління, є одним з найбільш важливих видів діяльності керівників ПТНЗ в умовах сучасної інформаційної перенасиченості. На основі аналізу стану справ за різними напрямами діяльності пе­дагогічного і учнівського колективів, тенденцій розвитку регі­ону, об’єктивного оцінювання результатів навчальної діяльно­сті учнів приймаються управлінські рішення, розробляються рекомендації, цільові програми та проектується діяльність нав­чального закладу. Водночас педагогічний аналіз є засобом дос­лідження фактичного стану ПТНЗ, виявлення обґрунтованості використання комплексу методів і механізмів управління ним.

У результаті аналітичної діяльності, як інструмента нау­кового пізнання, формується уявлення про можливості перет­ворення й конструювання практичної життєдіяльності ПТНЗ. Практична значущість аналітичної діяльності проявляється в необхідності доведення її результатів до прогнозування, проек­тування, програмування. Адже необхідність реалізації завдань, що нині постали перед ПТО, яка органічно пов’язана із сус­пільним виробництвом і працює на відтворення робітничих кадрів країни, веде до розроблення державних стандартів нового покоління, змісту освіти, підготовки підручників нової доби тощо і вимагає компетентного підходу до розроблення проектів. Їх конструювання зумовлює збільшення взаємо­з­в’язків і взаємозалежностей між різними ієрархічними та функ­ціональними ланками як у самому навчальному закладі, так і поза його межами (наприклад, із соціальними партнерами в ре­гіоні). В свою чергу, спостерігається зростання інформаційних потоків та інформаційного навантаження на управлінський персонал. У цих умовах кваліфікація і професійна компетент­ність керівників, їхній досвід, підхід до розв’язання організа­ційних, економічних, технічних, педагогічних, соціально-психологічних проблем стає важливим показником потенцій­них можливостей ПТНЗ. Вони можуть бути реалізовані за умов зростання інтелектуальної складової управлінського процесу, в якому основну роль має відігравати перспективна діяльність керівників, націлена на прискорену процесу матеріалізацію інновацій [145].

У багатьох країнах світу аналітична діяльність стала широко розповсюдженою і в ХХ ст. перетворилась на профе­сійну діяльність. Інформаційно-аналітичні відділи, служби в державних органах, компаніях, банках, політичних партіях стали обов’язковими. Нерідко вони еволюціонують, перетво­рюючись на мозкові центри і генератори основної продукції чи діяльності. В деяких організаціях функції інформаційно-аналі­тичного відділу виконують відділи маркетингу або комерційної розвідки. Сьогодні стрімко розвиваються ринки аналітичної інформації, інтелектуального продукту, навчального, методич­ного і програмного забезпечення його отримання. З’явилися інформаційно-аналітичні центри (далі – ІАЦ) ПТО і в регіонах України, що свідчить про динаміку процесу інституціоналізації та організаційного оформлення ІАД у сфері вітчизняної ПТО. Досліджуючи проблеми й перспективи розвитку ІАД у різних професійних сферах, Н. Сляднєва зараховує її до «типу інфра­структурних (наскрізних) галузей Універсуму людської діяль­ності» [186]. Універсальність соціальної функції інформаційної аналітики, як виробництва нового знання на основі переробки інформації з метою оптимізації прийняття рішень, та її суб­страту (інформації) «привели до ефекту мультидіяльнісного генезису аналітичних служб (підрозділів)» у всіх сферах діяль­ності, де «концентрувались, перероблялись потужні інформа­ційні потоки з метою прийняття соціально значущих управлін­ських рішень» [185]. Вона виокремлює основні завдання ІАД:


  • кількісне перетворення інформації, для чого викорис­товується інформаційне згортання (бібліографування, аноту­вання, реферування);

  • консолідація великих інформаційних масивів (ство­рення баз і банків даних);

  • структурне впорядкування інформації (систематизація, предметизація тощо);

  • якісно-змістовне перетворення інформації (вироблення нового знання на основі отриманих інформаційних продуктів – наукова діяльність; розробка варіантів рішень, сценаріїв розвит­ку організації – управлінська діяльність).

Таким чином, тлумачення понять «інформаційно-аналі­тична діяльність» та «інформаційна аналітика», порівняння їх сутності уможливлюють висновок, що вченими в синергії цих процесів (інформаційна і аналітична діяльність) акцент ро­биться на аналітичній складовій. Саме аналіз пронизує всі стадії ІАД, починаючи від пошуку та відбору інформації, а його результати покладені в основу підготовки й прийняття управ­лінського рішення як кінцевого продукту ІАД керівників ПТНЗ.

Зважаючи на сутність поняття «інформаційно-аналітична діяльність керівника ПТНЗ», результати структурного та семан­тичного аналізу, що вказують на її складність, та теорію діяльності, розкриту вище, вважаємо за необхідне подальший науковий пошук спрямувати на визначення етапів (окрема ста­дія, частина, момент будь-якого процесу) цієї роботи.

У наукових працях різних дослідників етапи ІАД фахівців визначені в різній послідовності і охарактризовані також по-різному. Так, визначаючи алгоритм ІАД фахівців освітянської галузі, О. Гайдамак враховує семантичну обробку інформації, в результаті якої розрізнені дані перетворюються на закінчений інформаційний продукт. Цей процес зображений нею у вигляді послідовності процедур: визначення об’єкта, предмета і про­блеми аналізу → розроблення ідеальної моделі та предмета → збір фактографічних даних → оцінювання фактографічного матеріалу → розкриття значення фактів → побудова гіпотези → вибір виду аналізу → вибір або розроблення методів аналізу → доказ → формулювання аналітичних висновків → досто­вірне і якісне викладання результатів дослідження. Авторка зазначає, що дотримання цього алгоритму семантичної обробки даних є умовою досягнення успіху в багатьох сферах діяльно­сті, тому його використання в освітній діяльності цілком ймо­вірне [34].

Для порівняння ми розглянули запропонований алгоритм роботи з інформацією в процесі управління, висвітлений М. Ващекіним і Ю. Абрамовим з філософських позицій. Він складається з отримання й обробки вихідної інформації → вироблення і вибору управлінських рішень → організації їх виконання → регулювання й контролю → оцінки результатів [25, с. 33]. Отже, проаналізувавши і порівнявши обидва підходи до визначення порядку роботи з інформацією, зробимо висновок:




робота керівника з інформацією має бути цілеспрямованою; її зміст визначають об’єкт і предмет вивчення (уявна іде­альна модель предмета як генерація ідеї); якісно-змістове перетворення інформації на основі її аналізу має здійсню­ватись поетапно: одержання інформації її кількісне пере­творення структурування аналіз і синтез з використанням відповідних методів оцінювання ре­зультатів одержання кінцевого продукту – нової інфор­мації підготовка і прийняття рішення.

Керівнику на замітку

Оскільки в нашому дослідженні йдеться про специфіку ІАД керівника ПТНЗ, то ми будемо розглядати її з позицій управлінської діяльності. Як відомо, найвищою метою управ­ління будь-якою організацією є переведення її в якісно новий стан функціонування, отримання найбільш можливого корис­ного ефекту при найменших зусиллях і затратах. Ефективність управління забезпечує збирання і переробку цінної та надійної інформації, її ефективне використання, блокування не потріб­ної і шкідливої інформації.

Зазвичай, у повсякденній практиці керівник має справу з великими обсягами соціальної інформації – «тієї частини знань, яка, будучи зафіксованою на матеріальних носіях і вираженою знаковою системою, включається у комунікативний, між­суб’єктний процес, сприймається, змінюючи рівень знань людей, а також перетворюється і використовується в різних сферах діяльності» [25, с. 31]. Ця інформація надходить з різ­них структур управління – на державному (всеукраїнському), регіональному (обласному), локальному (місцевому) рівнях. Керівник ПТНЗ використовує інформацію як необхідний засіб підготовки й розробки управлінських рішень та їх реалізації. Від належного і раціонально організованого інформування багато в чому залежить продуктивність і якість його праці. Йдеться про вчасне отримання та опрацювання потрібної інфор­мації, за допомогою якої відбувається циклічне повто­рення стадій процесу управління (отримання, опрацювання повідомлень про стан керованого об’єкта, прийняття нових рішень і передача їх у формі управлінських команд).

Відповідно до них ми виокремлюємо такі етапи ІАД керів­ника ПТНЗ: мотиваційно-цільовий, організаційно-виконавчий, результативно-продуктивний, рефлексивний. У психологічній науці їх взаємозв’язок доведено. Взаємодія цих етапів і функціональна характеристика відображена на рис. 1.3.




Рис. 1.3. Алгоритм ІАД керівника ПТНЗ

Не зупиняючись на змісті кожного окремого етапу ІАД керівників ПТНЗ, вважаємо педагогічно доцільним звернути увагу на її мотиваційно-цільовий етап, якому в теорії діяльності і теорії мотивації відводиться особлива роль – роль рушійної сили в розвитку людини, її самоактуалізації. Вже сама по собі отримана інформація сприяє виникненню у людини нових мотивів діяльності і нових потреб, що спонукає її до свідомого планування своєї діяльності й свого майбутнього стану, орієн­туючись на інтереси і потреби суспільства, організації (уста­нови), в якій вона працює. Очевидно, відсутність або недостат­ність інформації може привести до суб’єктивізму в управлінні, вольовим необґрунтованим рішенням і діям, суперечливим з науковим управлінням. Процес управління колективом «багато в чому залежить від підготовленості суб’єкта управління до використання інформації і здатності виконавців втілити в життя рішення, реалізуючи свій досвід та конкретні умови, в яких цей процес відбувається» [25, с. 33]. М. Ващекіним та Ю. Абрамовим виокремленні вимоги до інформації, яка має використовуватись в управлінні. Це: науковість, достовірність і переконливість, повнота й точність, цінність та новизна, опера­тивність і актуальність. Але сьогодні достатньо часто на стіл керівника потрапляє багато інформаційних документів, ціль яких не відповідає діловій інформації.




Усі цілі, за винятком незначної кількості ділових повідо­млень, можна поділити на п’ять основних категорій:

  • інформація;

  • здійснення певного впливу;

  • інструктаж;

  • контроль;

  • звіт [212, с. 170].

Ціль інформації можна зрозуміти краще, якщо розгля­дати її відповідно до прийняття рішень. Д. Фуллер вказує на існування хронологічного зв’язку, в даному разі між повідом­леннями, що:

  • несуть інформацію;

  • націлені на те, щоб вплинути на хід справи;

  • попередні прийняттю рішень;

  • інструктивні;

  • контрольні;

  • повідомлення, наступні за ними [213].

Керівнику на замітку

Відповідно, в цілі закладений результат, який можна одер­жати в процесі реалізації організаційно-виконавчого етапу. Однак прийняття будь-якого управлінського рішення потребує перевірки одержаної інформації на достовірність.

ІАД, як і будь-яка інша діяльність, може здійснюватися за реалізації певної системи умінь. Саме від упорядкованості, організації її елементів і рівня сформованості залежить ефектив­ність цієї системи. На характеристиці умінь познача­ються особливості ІАД – вони дуальні за характером й охоп­люють усі етапи ІАД керівників ПТНЗ, що має бути покладено у визначення їхньої понятійної сутності як системи.

Розкриваючи загальну природу вмінь, зазначимо, що тео­ретична основа розв’язання цієї проблеми закладена в працях Б. Ананьєва, П. Гальперіна, А. Леонтьєва, К. Платонова, С. Рубинштейна, Н. Тализіної та ін. [8; 36; 108; 156; 171; 198]. Різні її аспекти висвітлені в наукових доробках О. Абдуліної, Н. Кузьміної, С. Максименка, О. Новікова, В. Сластєніна та ін. [1; 61; 101; 132; 181].

Вивчення підходів до змісту, структури вмінь та можли­востей їх розвитку, висвітлених у психолого-педагогічній літе­ратурі, свідчить про їх різноманітність за природою (прості, спеціальні, елементарні, складні та узагальнені тощо), уміння загального і більш високого порядку, загальні та загально-навчальні вміння тощо. В нашому дослідженні ми будемо виходити з робочого визначення умінь як володіння особис­тістю способами і прийомами виконання певної діяльності в умовах, що змінюються, і досягнення визначених цілей. З огляду на це визначення під інформаційно-аналітичними умін­нями керівників ПТНЗ будемо розуміти їх володіння спо­собами і прийомами пошуку, відбору, обробки, збереження й якісно-змістового перетворення інформації з метою її подаль­шого ефективного використання в управлінській діяльності. Інфор­маційно-аналітичні уміння належать до узагальнених умінь, які покладено в основу пізнавальної діяльності особис­тості. В свою чергу, вони потребують постійного розвитку, особливо в умовах зростаючого обсягу інформації різних видів, оновлення каналів і засобів інформації. Актуальність розвитку інформа­ційно-аналітичних умінь у керівника ПТНЗ зумовлена низкою чинників:



  • академічною мобільністю, що розширює пізнавальні ресурси керівного персоналу і водночас надає можливість розв’язувати нагальні проблеми в усіх видах діяльності ПТНЗ;

  • необхідністю професійного і особистісного вдоскона­лення;

  • підвищенням конкурентоздатності на ринку праці, освіт­ніх послуг та формування позитивного іміджу [126, с. 37].

У процесі дослідження ми звернули увагу на те, що про­блема формування і розвитку інформаційно-аналітичних умінь у фахівців порушувалась в основному в контексті підготовки бібліотечних працівників, документознавців, при розгляді інформаційної культури (її діяльнісної сторони), формуванні інформаційної, інформатичної компетентності (здебільшого майбутніх педагогів). Це наукові здобутки М. Ващекіна та Ю. Абрамова [25], Н. Гайсинюк [35], С. Злочевського [71], О. Ільків [78], М. Коляди [90], Л. Панченко [142], Ю. Севастья­нова [174], А. Столяревської [190], О. Трофимова [204], Л. Хромченко [215] та ін.

Однак наукових праць, методичних рекомендацій щодо розвитку інформаційно-аналітичних умінь у керівника ПТНЗ (як і інших навчальних закладів) на цьому етапі дослідження автором виявлено обмаль.

Вивчення еволюції педагогічної думки з означеної про­блематики з кінця 70-х років й до тепер свідчить про поступове зміщення акцентів з управлінських інформаційних систем на паперових носіях на розроблення, наукове обґрунтування та застосування керівниками в процесі діяльності автоматизо­ваних інформаційно-довідкових систем (АІДС), автоматизо­ваних інформаційно-пошукових систем (АІПС), управлінських інформаційних систем (УІС), НІТ, Інтернет-технологій, телеві­зійно-супутникових мережевих технологій, кейс-технологій у поєднанні з телекомунікаційною підтримкою процесу управ­ління, інформаційних ресурсів глобальної комп’ютерної мережі Інтернет; формування банків і баз даних (БД), створення влас­них банків нормативно-директивної інформації, тематично-орієнтованих баз даних тощо [80, с. 14].

Таким чином, сьогодні спостерігається тенденція зрос­тання технологізації управлінської діяльності, неперервної освіти педагогічних працівників і керівників різних навчальних закладів. Проте варто погодитися з О. Назначило в тому, що «як би не вдосконалювалися технічні і програмні засоби інформатизації, рівень інформаційно-аналітичної компетентно­сті викладача, як і фахівця іншої галузі, буде визначатися насамперед основоположними (узагальненими) знаннями і вміннями в галузі пошуку й семантичної обробки інформації, що забезпечують ефективну професійну діяльність». Це твер­дження може цілком стосуватися керівного персоналу ПТНЗ [126, с. 38].



Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених (Т. Волкова, Н. Гайсинюк, Т. Єлканова, Н. Зінчук, О. Назна­чило, В. Омельченко, Н. Рижова, І. Савченко, О. Філімонова, В. Фомін, Н. Фролова, В. Ягупов) дав змогу нам виокремити уміння, якими має володіти керівник ПТНЗ, для результативної роботи з інформацією, а саме:

  • управлінські вміння (коректне формулювання своїх інфор­маційних запитів; визначення потреби певного інформа­ційного ресурсу в межах оперативного і стратегічного управ­ління ПТНЗ; сприйняття й активний пошук усіх різновидів і типів інформації; уміння, що запезпечують планування, організацію й регулювання інформаційно-аналітичної діль­ності; створення і забезпечення розвитку інформаційної сис­теми ПТНЗ);

  • уміння інформаційного пошукуй збирання інформації (опанування загальною системою способів орієнтації в дина­міч­них потоках інформації; знаходження інформації з різних джерел; систематизація і предметизація інформації; створення баз та банків даних);

  • уміння обробки інформації (забезпечення процесу обробки інформації, аналізу й синтезу отриманої інформації, кількісне перетворення і прогнозування подальшого викорис­тання; переробки великих масивів інформації з використанням інформаційних (комп’ютерних) технологій та інтелектуальних нормалізованих методик; інтерпретації, систематизації інфор­ма­ції; алгоритмічної аналітико-синтетичної переробки інфор­мації);

  • уміння фіксації інформації (представлення інформації у формальному вигляді; створення інформаційних об’єктів різ­них типів; встановлення зв’язків між інформаційними об’єк­тами; алгоритмічного перетворення знайденої інформації, постійного поповнення інформації та добудови своєї особистіс­ної системи знань);

  • уміння якісно-змістового перетворення інформації (створення нової інформації, зберігання і накопичення її за допомогою баз даних; безпосереднє використання інформації для розв’язання поточних професійних завдань, підготовки і прийняття рішень; проектування та конструювання об’єктів і дій, різних за будовою, в тому числі логічних й формалізова­них; використання інформації відповідно до виробничих і пізнавальних завдань);

  • рефлексивні уміння (оцінювання ІАД, її коригування з врахування власних можливостей і здібностей; адаптація ефективних її елементів до умов, що змінилися; самостійний вибір критеріїв оцінювання інформації; інтерпретація різних підходів, створення «жорстких особистісних фільтрів» та «чіт­ких способів відбору цінної інформації»; об’єктивне оціню­вання позитивних і негативних аспектів кожного компонента системи інформаційних ресурсів; алгоритмізація вилучення в разі потреби, критичне оцінювання й використання отриманої інформації у контексті певної управлінської проблеми).

ІАД відведена пріоритетна роль у розвитку ІАК керівни­ків ПТНЗ, зорієнтованого на цілеспрямоване вдосконалення управлінських знань у процесі підвищення професійної і нау­кової кваліфікації. Адже чим більше керівник готовий до роботи в інформаційному середовищі (сукупність умов, у яких відбувається його управлінська діяльність), тим успішнішим буде його особистісне і фахове зростання(йдеться про зрос­тання як набуття досвіду, уміння, певних знань тощо, досяг­нення вищого ступеня розвитку особистості).

Теорія психічного розвитку особистості спирається на визнання того, що «рушійні сили її розвитку виявляються в невідповідності потреб, які постійно змінюються (ускладню­ються) в діяльності людини, та реальних (таких, що не відпові­дають новим вимогам) можливостей їх задовольнити»[61, с. 93]. Подолання суперечностей у діяльності через опанування відповідних засобів для її виконання (знань, умінь, способів, прийомів, механізмів, технологій) спричинює розвиток і є його сутністю. Вчені-психологи зазначають, що саме відбір, розви­ток та культивування потреб, що мають суспільну й особис­тісну цінність, є одним із центральних завдань формування особистості. Це тривалий процес. Він відбувається впродовж усього свідомого життя людини. Розвиток особистості характе­ризується динамікою змін рівнів – «вищі рівні зароджуються на попередніх етапах розвитку, але й особливості попередніх вікових етапів виявляються на наступних етапах» [61, с. 94]. Розвиток дорослої людини пов’язаний з його професіоналіз­мом. Справжній глибокий і широкий професіоналізм не може формуватися в людини на основі занять тільки однієї тієї дія­льності, котрій вона присвятила себе, навіть якщо ця діяльність складна за своїм характером. Високий професіоналізм немож­ливий без розвитку в людини спеціальних здібностей, які своїм змістом і формою були б наближені до вимог конкретної про­фесійної діяльності і без відповідних цим вимогам знань та вмінь. Високий рівень професіоналізму керівника ПТНЗ зале­жить і від багатьох складних психічних утворень, що входять до його особистісних і суб’єктних структур.

Структура особистості (динамічна модель), за К. Платоно­вим, складається з підструктур: спрямованості (об’єднує спря­мованість, ставлення та моральні якості особистості), досвіду (включає знання, уміння, навички і звички, набуті в індивіду­альній практиці через навчання, але з помітним впливом біоло­гічно зумовлених властивостей особистості), форм відобра­ження (охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів чи психічних функцій як форм відображення), біоло­гічно зумовленої підструктури (темперамент, статеві й вікові особливості особистості) [157].

При розгляді суб’єктної структури треба виходити з визначення поняття «суб’єкт» у філософсько-психологічній літературі як носія предметно практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об’єкт [182, с. 249]. Розу­міння суб’єкта в психології пов’язується з наданням людському індивідові таких якостей, як активність, самостійність, здіб­ність і здатність до специфічних людських форм життєдіяль­ності, насамперед предметно-практичної діяльності. Людина, як суб’єкт, здатна обертати власну життєдіяльність на предмет практичного перетворення, ставитися до самого себе як до влас­не суб’єкта і як до об’єкта природи, обмірковувати способи своєї діяльності, контролювати її хід і результати, змінювати її прийоми. У психології вважається, що досягнення людиною рівня суб’єктності передбачає опанування нею сукупності своїх родових психологічних здібностей: мислення, свідомості, ба­жань, волі, почуттів тощо. Відповідно суб’єктність – це різно­маніття психологічних здібностей і механізмів, узагальнено представлених у таких психологічних реаліях, як розум, почуття, бажання, воля, здібності, характер людини. Поняття суб’єктності потенційно охоплює усю сукупність проявів люд­ської психіки і є своєрідною цілісністю. Суб’єкт є діяльнісною цілісністю, оскільки діяльність визнано основою інтеграції психічних властивостей і функцій людини як природної і сус­пільної істоти [182, с. 250–253].

Таким чином, відносно нашої теми у процесі ІАД у керів­ника розвиваються особистісні якості, суб’єктність, професіо­налізм, що позначається на якості підготовки та прийняття управлінських рішень, а отже, й на ефективності роботи всього педагогічного колективу та перспективах розвитку навчального закладу, його конкурентоспроможності на ринку освітніх пос­луг у регіоні.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка