Передмова


Розділ ІІІ. МЕТОДИЧні засади розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівника професійно-технічного навчального закладу



Сторінка6/20
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Розділ ІІІ. МЕТОДИЧні засади розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівника професійно-технічного навчального закладу




3.1. Професійні інформаційні потреби керівників ПТНЗ

У психолого-педагогічній та менеджерській науковій літературі діяльність керівника (менеджера) характеризується як багатопланова. За результатами досліджень Е. Орбан-Лембрик вказує: «…обсяг та зміст роботи керівника незалежно від специфіки конкретної організації» визначають управлінські ролі: міжособистісні, інформаційні та ролі, пов’язані з прийн­яттям рішень. Усі вони пов’язані між собою і «діють для розв’язання накреслених завдань» [137, с. 175–177].

З огляду на принципи й процедури вартісно-функціональ­ного аналізу менеджменту, зазначимо, що кожний крок або операція у процесі управління пов’язані з однією з чотирьох основних функцій: прийняття рішень, інформаційна взаємодія, виробництво, контроль. Кожного разу керівник має бути заці­кавленим у знаходженні оптимального методу виконання цих функцій у контексті тієї чи іншої ситуації. Знайти такий «уні­кальний» метод надзвичайно важливо, оскільки метод, опти­мальний в одному випадку, може бути абсолютно не придат­ним в іншому. Зокрема, суть основної функції – прийняття рішень – полягає головним чином у проблемі вибору: від прос­того відбору однієї з альтернатив, коли буває достатньо лише «здорового глузду», до найскладніших, що мають далекоглядні наслідки принципових умовиводів. Суть інформаційної взаємо­дії – в накопиченні, наданні та обміні інформацією, що стосу­ється як самої діяльності, так і засобів її здійснення. Функція виробництва полягає у виконанні певних різномасштабних дій, в результаті яких виробляється продукт або послуга (масштаб цих дій залежить від часу, кількості показників та результатів). Функція контролю забезпечує дотримання певного робочого процесу і вчасного інформування засобами зворотного зв’язку чи бажання й необхідності його коригування [213, с. 61–64].

Отже, загальна характеристика управлінської діяльності в умовах інформатизації суспільства має яскраво виражений інформаційний характер і її результативність залежить, безпе­речно, від успішності функціонування керівника в інформацій­ному полі.



Розглянемо інформаційні ролі керівника (рис. 3.1). Науков­цями обґрунтовано, що керівник є приймальником й розпо­всюд­жувачем інформації, а виконання ролі оратора вимагає від нього її якісного перетворення. Навіть виконання міжособис­тісних ролей (головний керівник, лідер, сполучна ланка) та ролей, пов’язаних з прийняттям рішень (підприємець; той, хто усуває порушення; розподільник ресурсів; здійснювач перего­ворів) потребує постійної роботи з інформацією. Отже, базо­вою складовою професійної діяльності керівників ПТНЗ є ін­формаційно-аналітичний компонент, що відображає необхід­ність ефективного використання інформації для розв’язання професійних завдань. Тобто у процесі реалізації будь-якої управлінської функції виникає інформаційна потреба.

Під інформаційною потребою будемо розуміти потребу, що виникає в разі неможливості досягнення мети, що постає перед користувачем у процесі його професійної діяльності або в його соціально-політичній, громадській чи сімейно-побутовій практиці, без залучення додаткової інформації [38]. Професійні інформаційні потреби визначаються насамперед посадою, яку займає споживач інформації у структурі ПТНЗ: директор, заступник директора, старший майстер та ін.





Рис. 3.1. Інформаційні ролі керівників, їх опис та характер діяльності (за Л. Орбан-Лембрик) [137]

Значення інформації для внутрішнього управління ПТНЗ і його зовнішніх контактів важко переоцінити. Особливої ваги вона набуває для прийняття управлінських рішень, у зв’язку з чим вважається обмеженим і дорогим ресурсом розвитку орга­нізації за всіма напрямами.

Досліджуючи проблеми освітньо-інформаційної політики в Україні, А. Ярошенко зазначає, що в сучасних умовах «…актуальним є переусвідомлення багатьох концептуальних основ використання інформації в освітній системі держави, що передбачає: а) мобілізацію творчого потенціалу науки на все­біч­не науково-теоретичне обґрунтування освітньо-інформацій­ної політики держави; б) розробку й проведення теоретико-прикладних досліджень, вивчення досвіду розвинутих зарубіж­них країн у сфері інформаційно-освітньої політики, а також українського досвіду; в) формування методичної бази освітньо-інформаційної політики держави і методичних структур у лан­ках державного управління; г) підтримку суспільних науково-дослідних проектів у сфері інформаційної політики держави; д) координацію зусиль суспільних і державних наукових і дос­лідних установ щодо наукового обґрунтування ефективності освітньо-інформаційної політики держави тощо» [228, с. 233]. Отже, вироблення й теоретична систематизація об’єктивних знань про використання інформації у практиці управління ПТНЗ відповідає вимогам часу. Адже «…наукові знання є не тільки результатом наукового дослідження, а й способом зміни практики на краще» [96, с. 7].

У практиці управління ПТНЗ керівникові доводиться ви­користовувати різноманітну соціальну інформацію, що спо­ну­кало нас до її систематизації. Вивчивши наукову літератури з філософії, соціології, менеджменту, кібернетики, нормативно-правові акти, ми дійшли висновку, що у розв’язку цієї про­блеми можна підійти, по-перше, як до соціального явища; по-друге, представити дану категорію як «діяльність (дії) щодо одержання, використання, поширення (розповсюдження) ін­фор­мації у певному соціальному середовищі» [79, с. 10]; по-третє, ґрунтуючись на положеннях теорії управління, відобра­зити в системі соціальної інформації структуру ПТНЗ як орга­нізації.



На підставі нашого дослідження ми встановили основні види соціальної інформації, які розглядаємо як окремі елементи, що складають її організаційну структуру. Це:

  • інформація довідково-енциклопедичного характеру – сис­тематизовані, документовані або публічно оголошені відо­мості про суспільство, державне життя і навколишнє середо­вище. Основними джерелами є: енциклопедії, словники, довід­ники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, карто­графічні матеріали тощо; довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого й регіональ­ного самоврядування, об’єднаннями громадян, організаціями, їхніми працівниками та автоматизованими інформаційними сис­темами (ст. 24 Закону України «Про інформацію») [66];

  • статистична інформація – офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економіці, соціальній, культурній та інших сферах життя України. Основними джерелами є: пер­винні й статистичні дані щодо респондентів, які доступні ста­тистичним спостереженням; адміністративні дані органів дер­жавної влади, місцевого самоврядування, інших юридичних осіб; дані банківської і фінансової статистики, статистики пла­тіжного балансу тощо; оцінки й розрахунки, що здійснюються на основі щойно зазначених даних (ст. 7 Закону України «Про державну статистику») [64];

  • масова інформація – публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація. Основними джерелами є: аудіо­візуальна інформація: радіомовлення, телебачення, кіно, звуко­запис тощо; друковані засоби: періодичні друковані видання: газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання із визначеним тиражем (ст. 20 Закону України «Про інформацію») [66];

  • інформація державних органів та органів місцевого самоврядування – офіційно документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, вико­навчої і судової влади, органів місцевого й регіонального само­врядування. Основними джерелами є: законодавчі акти Укра­їни, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її орга­нами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування (ст. 21 Закону України «Про інформацію») [66];

  • документована інформація, яка підготовлена й при­зна­чена для задоволення потреб користувачів (ст. 1 Закону України «Про національну програму інформатизації») [68];

  • науково-технічна інформація – документовані або пуб­лічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досяг­нення науки, техніки й виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності (ст. 1 Закону України «Про науково-технічну інформацію») [67];

  • правова інформація – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, право­порядок, правопорушення, боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Основними джерелами є: Конституція України, інші законодавчі й підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права; ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інфор­мації, публічні виступи тощо (ст. 22 Закону України «Про інформацію») [66];

  • інформація про особу – сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу (персональ­ними даними є: національність, освіта, сімейний стан, віроспо­відання, стан здоров’я, адреса, дата і місце народження). Основ­ними джерелами є: видані на ім’я особи документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані держав­ними органами влади й органами місцевого і регіонального самоврядування в межах своїх повноважень (ст. 23 Закону України «Про інформацію») [66];

  • соціологічна інформація – документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян до сус­пільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами є: документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостере­жень та інших соціологічних досліджень (ст. 25 Закону України «Про інформацію») [66];

  • інформація в автоматизованих системах – сукупність усіх даних і програм в автоматизованих системах, незалежно від засобу їх фізичного та логічного представлення (ст. 1 Закону України «Про захист інформації в автоматизованих сис­темах») [65].

У повсякденній практичній діяльності керівники ПТНЗ мають справу з різними видами соціальної інформації для вироблення управлінських рішень, їх реалізації та координації дій. Усі ці види інформації складають систему. Вважаємо за доцільне зазначити, що з погляду теорії гіперсистем система соціальної інформації є підсистемою другого порядку до сис­теми першого порядку — управління соціальною системою (в даному разі – ПТНЗ). Зміст досліджуваної нами системи визна­чається конкретною сферою суспільних відносин – про­фесій­ною освітою і навчанням залежно від форми (ПТНЗ), а також системи організації управління. Усі елементи цієї сис­теми підпорядковані одній меті – забезпечення потреби управ­ління соціальними системами [79, с. 25], ПТНЗ.

Принагідно зазначимо, що керівники ПТНЗ постійно мають справу з інформацією як необхідним засобом розробки управлінських рішень та їх реалізації. Від належного й раціо­нально організованого інформування багато в чому залежить продуктивність і якість їхньої праці. Йдеться про своєчасне отримання та опрацювання потрібної інформації, за допомогою якої відбувається циклічне повторення стадій процесу управ­ління (отримання, опрацювання повідомлень про стан керова­ного об’єкта, прийняття нових рішень і передача їх у формі управлінських команд). Елементи системи соціальної інформа­ції взаємопов’язані між собою. Наприклад, управління нав­чально-виховним і навчально-виробничим процесом здійсню­ється на основі правової інформації (низки чинних законодав­чих документів, постанов Кабінету Міністрів України, наказів галузевого міністерства тощо). В своїй діяльності керівники всіх структурних підрозділів навчальних закладів керуються документованою інформацією (навчальні програми, державні стандарти професійно-технічної освіти, мережа й контингент учнів ПТНЗ тощо) та інформацією державних органів і органів місцевого самоврядування (Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма «Вчитель», Указ Президента «Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні», рішення обласних і місцевих рад, розпоряд­ження, плани роботи і тощо). Впровадження нових технологій управління навчальним закладом, інновацій у педагогічний процес вимагає від керівників і педагогів використання науко­во-технічної інформації, вивчення передового досвіду, з яким можна ознайомитися на сторінках газет, журналів, бюлетенів та інших структур масової інформації. У повсякденній діяльності керівникам доводиться звертатися до інформації довідково-енциклопедичного характеру (енциклопедій, словників, довід­ників, рекламних повідомлень, оголошень тощо). У процесі аналізу роботи навчального закладу, вивчення стану підготовки кваліфікованих робітників використовується, зазвичай, статис­тична інформація щодо ринку праці, кількості випускників загальноосвітніх шкіл, а з використанням соціологічної інфор­мації здійснюється діагностика якості навчання, педагогічна експертиза інновацій, проводиться моніторинг діяльності різ­них структурних підрозділів. Підготовка до атестації педаго­гічних кадрів потребує звернення до інформації про особу. Із року в рік дедалі більше використовуються інформаційні тех­нології, пошукові системи для отримання й обробки необхідної інформації для управління ПТНЗ.

Отже, уточнена нами система соціальної інформації, необхідної для підвищення ефективності управління ПТНЗ, відповідає всім характеристикам системності і може бути адап­тованою з метою використання в практичній діяльності відпо­відних керівників.

Однак необхідно зазначити, що керівники ПТНЗ різних рівнів управління і структурних підрозділів використовують інформацію подібної структури:



  • поточна – необхідність у постійному одержанні інфор­мації про свою й суміжну діяльність співробітників з метою прийняття оперативних рішень і вчасного реагування на зміни в навколишньому середовищі;

  • ретроспективна – використовується в разі епізодичної необхідності в інформації, накопиченої у попередні роки (для порівняльного аналізу контингенту учнів, якості викладання тієї чи іншої навчальної дисципліни, проходження атестації педагогом, дані про випуск кваліфікованих робітників з певної професії тощо);

  • вузько тематична – ознайомлення з потребами ринку праці в тих чи інших фахівцях, запити на використання нових технологій у певній галузі виробництва, запити на графік-календар підвищення кваліфікації викладачів спецдисциплін, робота над методичною проблемою, підготовка питань на нараду (педраду, засідання циклової комісії) тощо;

  • профільна інформація – досвід роботи ПТНЗ спорідне­ного профілю, впровадження інноваційних технологій підго­товки кваліфікованих робітників за профілем ПТНЗ, технологія виконання будівельних робіт, надання послуг у сфері обслуго­вування і тощо;

  • галузева і міжгалузева – доповнює профільну інформа­цію, наприклад технологія використання будівельних матеріа­лів певної марки (виробника), зміст навчання кваліфікованих робітників інтегрованих професій, виробництво певної продук­ції тощо;

  • фактографічна і концептуальна – відомості про товари й послуги, їхні особливості; оцінка та інтерпретація різними фахівцями їх істиності й достовірності; попит на ринку збуту; техніко-економічна доцільність і перспективність; дані про регіональний розвиток виробництва й сфери послуг; про попит на кваліфікованих робітників із сформованими певними компе­тентностями тощо.

Керівникам ПТНЗ, яку б посаду вони не займали, необ­хідно мати уявлення про власні потреби в інформації, які, зазвичай, корелюють з функціональними обов’язками. Їм належить також бути обізнаними з інформаційними потребами як своїх керівників, так і колег та підлеглих, оскільки саме через інформаційні потоки й канали здійснюється управління. Адже роль соціальної інформації полягає в:

  • створенні необхідного для соціального управління знання в узагальненій формі;

  • забезпеченні взаємодії суспільства і природи;

  • отриманні даних про соціальну реальність, її оцінки, обмін і результати зівставлення поглядів різних людей, що приз­водить до появи суспільної думки як певної форми, в якій функціонує суспільна свідомість (створює загально громадську суспільну думку);

  • розвитку пізнавального процесу й отриманні нових знань, які виробляє активна людина, і фіксує у певній знаковій формі (мові, зображенні тощо);

  • формуванні активного ставлення людини до навко­лишнього середовища, до розв’язання теоретичних і практич­них проблем (при цьому реалізується її пізнавальна, мотива­ційно-оцінювальна, управлінська і комунікативна функції);

  • визначенні цілей діяльності, виробленні й прийнятті рішень та формуванні програми діяльності;

  • оволодінні соціальним досвідом і включенні в сус­пільну свідомість;

  • визначенні гіпотез й обґрунтуванні теоретичних вис­нов­ків щодо виявлення неминучості переходу системи в новий стан і опису механізмів цього переходу та джерел, сил, що зумовлюють його [25, с. 30].

Отримана соціальна інформація сприяє виникненню у керівного персонала ПТНЗ нових мотивів і нових потреб, що спонукає до свідомого планування своєї діяльності і свого май­бутнього стану, враховуючи інтереси і потреби суспільства.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка