Переклад з російської: Глушак Д. Д


Глава 6 IQ чорним по білому



Сторінка15/30
Дата конвертації23.03.2019
Розмір1.81 Mb.
#85082
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   30

Глава 6


IQ чорним по білому



Табу на обговорення зв'язку расової

приналежності і IQ не означає, що

цього питання не існує. Навпаки,

створюється зворотний ефект

завзятих уявлень більшості фахівців,

що расові відмінності в IQ обумовлені

генетикою. Жодне переконання не

можна похитнути, якщо воно не

обговорюється.


Томас Соуелл (1994)


[Чорні] хлопці начебто... несвідомо

припускають, що чорні поганіші за

білих. І мені здається, від цього усі

лиха.


Чорношкірий старшокласник з Огайо

в інтерв'ю антропологові Джону Огбу

(2003)
ПИТАННЯ про те, чи існують уроджені міжрасові інтелектуальні відмінності, піднімався ще більше тисячі років тому, коли Європу завойовували маври. Вони вважали, що європейці від народження не здатні до абстрактного мислення * !

* А ще на тисячу років раніше в південних європейців існували визначені сумніву щодо північних. Ціцерон застерігав римлян від покупки британців як рабів, тому що їх дуже важко чому-небудь навчити, хоча Юлій Цезар вважав, що « для важкої роботи вони в загальному підходять». - Прим. авт.


Але до XIX століття більшість європейців утвердились у думці, що інтелектуально вони перевершують африканців.

IQ-тести, розроблені на початку XX століття, зміцнили позиції прихильників генетичної теорії. Результати в білих були вищі, чим у чорних, тому багато психологів, засновуючись на гіпотезі про переважно спадкоємний характер IQ, проголосили, що расові відмінності мають генетичну природу.

Протягом десятиліть середній показник IQ для білих становив 100, а для чорних — 85, що означає різницю в 15 балів, або цілу величину стандартного відхилення. Якщо така різниця дійсно повністю або хоча б по більшій частині обумовлена генетично, це означає сумні наслідки для американського суспільства. Навіть якщо порівняти умови середовища, однаково набагато більший відсоток чорних у порівнянні з білими відчував би труднощів із забезпеченням себе засобами до існування, і набагато менший відсоток чорних міг би добитися успіху в бізнесі або іншій професійній діяльності.

У цій главі я розгляну дані про роль генотипу в відмінностях інтелектуальних здатностей між чорними і білими. Я покажу, що поряд із серйозними соціальними

перешкодами зберігається ряд суспільних традицій, що ускладнюють освіту і професійний розвиток афроамериканців.

Справа не в генах


Серед обивателів, точно так само як і серед учених, є найрізноманітніші думки по питанню про генетичну або екологічну обумовленості відмінностей інтелекту в представників різних рас. Деякі мої знайомі — неспеціалісти — і деякі вчені вважають, що між расами а priori не може існувати генетичних відмінностей в області інтелекту. Але таке переконання не має під собою ніякої основи. Генетична різноманітність даної ознаки

могла виникнути самими різними шляхами — як з перевагою для білих, так і з перевагою для чорних. Це питання — емпіричне, на нього не можна відповідати з точки зору бездоказово прийнятого за істину твердження про повну рівність усіх людей. І виявляється, що існує безліч емпіричних свідчень, на основі яких можна дати обґрунтовану відповідь.

В 1994 психолог Річард Херрнштейн і політолог Чарльз Мюррей опублікували книгу «Крива нормального розподілу» (The Bell Curve), де стверджували, що інтелект у чорних помітно нижчий, чим у білих. Вони надали об'єктивний, на їхній погляд, огляд свідчень того, що расові відмінності в інтелектуальних здатностях носять переважно генетичний характер. Мюррей (Херрнштейн помер, коли книга «Крива нормального розподілу» вийшла) неодноразово заявляв, що відносно ступеня генетичного впливу на існуючі відмінності книга не була категоричною. Але серед наведених у ній доказів явно переважають ті, що говорять на користь генетичної обумовленості. І широка громадськість, і вчені прийняли, що книга підтверджує теорію, згідно з якою расові відмінності інтелектуальних здатностей пояснюються в основному генетичними

особливостями.

У цій главі й у Додатку Б я наводжу аргументи на користь генетичної обумовленості розриву між чорною і білою расою, які приводять Херрнштейн і Мюррей у своїй книзі, а також Філіп Раштон і Артур Дженсен в 60-сторінковому огляді даних по цій темі, опублікованому в 2005 році. Додаток розрахований не на масового читача, а в основному на фахівців, яким захочеться познайомитися з доказами в повному обсязі.

Розрив у показниках між представниками чорної і білої раси не можна пояснити якою-небудь очевидною погрішністю в процедурі дослідження — наприклад, тим,

що чорношкірі не занадто добре знають літературну англійську мову, або що в них немає належної мотивації для проходження IQ-тесту, або що їх учителі й ті, хто проводить тест, свідомо чекають від них низьких результатів.

Але є безліч свідчень, що чорні іноді дійсно показують більш низькі результати в тестах

на IQ і на засвоєння матеріалу в тих випадках, коли їх особливо виділяють за расовою ознакою й виникає так звана «стереотипна загроза», через що вони виконують завдання гірше, чим могли б у більш спокійній обстановці, де вони не боялися б підтвердити існуючий у білих перевіряючих стереотип на їхній рахунок. Це було продемонстровано соціальними психологами Клодом Стілом і Джошуа Аронсоном, а опісля неодноразово підтверджено іншими дослідниками. Чорношкірі учні найчастіше проходять тести гірше, чим могли б, коли тестування проводиться в змішаній групі й коли підкреслюється, що перевіряються розумові здатності. Якщо тест представлений у вигляді простої головоломки або якщо чорношкірі вірять у те, що всі — і чорні, і білі -проходять тест успішно, те, як правило, результати виявляються кращими, чим у більш напруженій ситуації, а іноді — значно краще.

Звичайно чорношкірі не домагаються в школі або на роботі більших успіхів, чим можна чекати на основі результатов IQ-тестів. Принаймні в 1980 році, коли цим

питанням займався Дженсен, успішність і професійні досягнення в чорних минулого навіть нижчі, чим можна було припускати, виходячи з результатів тестів на IQ.

При однакових IQ білі домагаються більших успіхів, чим чорні.

У чорних у середньому більш низький соціально-економічний статус, а люди більш скромного положення мають більш низький IQ. Але цей факт сам по собі нічого не гово-

рить про успадкування, тому що ще не встановлено точно, у якому ступені низький СЕС веде до зниження IQ, а в якому, навпаки, низький IQ веде до зниження СЕС. Нам відомо, що IQ у чорних у будь-якому шарі суспільства нижчий, чим у білих, тому повністю пояснити різницю в показниках соціально-економічним положенням не можна.

Прихильники спадкоємної теорії зібрали масу доказів, що відмінності в IQ між расами обумовлені генетично. Але всі ці свідчення — лише непрямі. Наприклад, є дані, що розмір головного мозку зв’язаний з розумовими здатностями. Кореляція між розміром мозку й IQ може становити 0,40. А згідно з рядом досліджень, проведених Раштоном, у чорношкірих головний мозок менший, чим у білих. Кореляція між розміром мозку й IQ все таки не вказує на наявність причинно-наслідкового зв'язку між двома цими ознаками. Якщо вважати, що чим більший мозок, тим вищий інтелект, тоді повинна існувати корреляція в родичів. Ті, кому завдяки вдалому співпаданню генів дістався більший у порівнянні з братами й сестрами мозок, повинні також бути розумнішими за них. Але нічого подібного насправді не виявляється. Більше того, відмінності в розмірах головного мозку між чоловіками й жінками суттєво більші, чим, згідно з даними Раштона й Дженсена, між чорними і білими, але IQ чоловіків і жінок у середньому однаковий.

Серед населення Еквадору є група, представники котрої у результаті якоїсь генетичної аномалії мають дуже маленький розмір черепа — і, відповідно, головного мозку, — але їх інтелект нічим не відрізняється від інтелекту їх «нормальних» родичів, а академічна

успішність значно вища, чим у більшості їх земляків. До речі кажучи, в останні кілька тисяч років еволюція людини взагалі йшла в напрямку зменшення розмірів головного мозку. І ще додам, просто в якості цікавого факту, що маса головного мозку Альберта

Ейнштейна становила 1230 грам — помітно менша за середнє значення для чорношкірих, установлене Раштоном.

Більша частина свідчень, представлених прихильниками спадкоємної теорії, виявляються такими ж непрямими, як і наведений вище приклад з розмірами головного мозку. Але немає необхідності опиратися на побічні докази, коли в нас досить даних про природу розриву в показниках IQ. Перевірити, чи дійсно європейські гени дають більш високий інтелект, чим африканські, дозволяє природній експеримент. Приблизно 20% генів у чорного населення Америки — європейські, тобто генотипи окремих представників популяції можуть варіювати від повністю африканських до переважно європейських. Якщо європейські гени дають більш високий інтелект, то в чорношкірих, що мають відносно більш високий відсоток європейських генів, IQ повинен бути вищим, чим у власників більшої кількості генів африканського походження.

Для перевірки цієї гіпотези можна з'ясувати, чи зв'язані особливості зовнішності чорношкірих, що вказують на європейське походження, з більш високим IQ. Виявляється,

що більш світлий відтінок шкіри й типово кавказька* зовнішність — риси, що говорять

* Кавказька раса (лат. Varietas Caucasia, або англ. Caucasian race) — термін для позначення білої раси, введений німецьким антропологом Фрідріхом Блуменбахом, що відніс до неї жителів Європи ( за винятком самоїдів, лапландців, фінів, мадяр і турків) і жителів Південної Азії й Північної й Північно-Східної Африки. Назва виникла тому, що Блуменбах вважав Кавказ першим місцеперебуванням білої людини, і народності, що живуть на Кавказі, він визнавав найбільш чистим і незмішаним типом цієї раси. - Прим. ред.
про європейських предків, — украй слабко корелюють із IQ (ступінь кореляції 0,10-ОД 5), хоча логічно очікувати, що вона буде трохи вищою, тому що дані ознаки зовнішності можуть вважатися більш сприятливими для життя в соціумі.

Крім того, генетична гіпотеза піддалася природній перевірці в результаті Другої світової війни, коли у німецьких жінок народжувалися діти як від чорних, так і від білих американських солдатів. Деякі із цих дітей мали стовідсотково європейський генотип, а в інших була значна частка африканських генів. При тестуванні у підлітковому віці в дітей, чиї батьки були білими, середній IQ склав 97, а в тих, чиї батьки були чорними, — 96,5. Неістотна різниця.

Якщо європейські гени дають перевагу, то потрібно очікувати, що найрозумніші чорношкірі — ті, у кого значна частка європейської спадковості. Але коли група вчених провела дослідження серед найбільш розумних чорношкірих дітей у школах Чікаго й з'ясувала, ким були їхні предки, то виявилося, що частка європейської «крові» у них нітрохи не вища, чим у популяції в цілому. Щоб оцінити частку європейських генів в американських чорношкірих, було проведене дослідження груп крові. Це дослідження також не показало ніякого зв'язку між європейською спадковістю й IQ. Аналогічно, групи

крові, найбільше тісно пов'язані з високими інтелектуальними результатами серед чорних, мають не більше відношення до Європи, чим інші.

Один з способів вивчення питання про співвідношення спадковості й середовища — спостереження за чорними дітьми, вихованими серед білих. Якщо знижений IQ у чорних

зв'язаний винятково із середовищем, то в тих, хто виріс серед білих, IQ повинен бути вищим, чим у тих, хто ріс у звичайному середовищі. Прихильники спадкоємної теорії приводять дані дослідження 1980-х років, що показує, що в чорних дітей, усиновлених білими батьками, IQ був нижчим, чим у білих дітей, усиновлених білими батьками. У прийомних дітей змішаного походження IQ мав проміжкове значення між показниками чорних і білих дітей.

Але, як визнавали й самі вчені, у їхньому дослідженні було багато неточностей; наприклад, чорних дітей усиновляли набагато в більш старшому віці, чим дітей змішаного

походження, а більш пізній вік дитини при усиновленні пов'язаний з більш низьким інтелектом.

Чудове дослідження в прийомних сім'ях було проведене віковим психологом Елсі Мур, яка спостерігала за дітьми негроїдної й змішаної раси, усиновленими батьками із середнього класу, як чорними, так і білими, і не виявила ніяких відмінностей між дітьми різної расової приналежності.

Інше важливе дослідження допомагає уточнити, які фактори відповідальні за расові відмінності в показниках 1Q. Психологи Джозеф Фейган і Сінтія Холланд тестували

у чорних і білих студентів державних коледжів знання й здатність засвоювати слова й поняття й оперувати ними. У білих був суттєво більший запас слів і понять, але при перевірці вміння вчити нові слова, як по словникові, так і по контексті, результати чорних

і білих студентів виявилися однаковими. Білі краще розуміють прислів'я, краще розпізнають подібність і краще справляються з аналогіями в тих випадках, коли для розв'язку потрібне знання слів і понять, більш звичних для білих, чим для чорних. Але якщо перевірку здатностей до подібних міркувань проводити з використанням слів і понять, однаково знайомих як чорним, так і білим, ніякої різниці в результатах не спостерігається. У межах кожної раси успішність навчання й міркувань передбачається на основі знань, що маються, але при порівнянні між расами ми бачимо, що відрізняються тільки ці знання, а не здатність до навчання й міркування. Здаватиметься вкрай малоймовірним, щоб відмінності в знаннях мали генетичну природу, якщо між расами немає відмінностей у здатностях до навчання й міркування.Швидше, різниця в знаннях обумовлена винятково ефектами середовища. (Але я ніколи не став би говорити, що відмінності в знаннях не можна вважати відмінностями в інтелекті. Інтелект у значній мірі залежить від словникового запасу й поінформованості.)

Дослідження Фейгана й Холланд дуже важливе, але для повної впевненості в точності його результатів потрібне повторне дослідження з іншими матеріалами й іншими учасниками.

Деякі найбільш переконливі дані про те, наскільки розрив у показниках IQ обумовлений впливом середовища, представлені Флінном у його роботі про зміни IQ у представників останніх поколінь. Ці дослідження, про які говорилося в главі 3, показали, що з 1947 по 2002 рік у розвиненому світі в цілому IQ суттєво виріс. Тільки в США цей ріст склав 18 пунктів. За такий короткий період гени не могли так суттєво змінитися; мабуть, ріст став результатом потужних соціальних факторів. І якщо такі фактори можуть виявляти вплив на населення в цілому, вони також можуть бути причиною виникнення серйозних відмінностей усередині популяції.

Дійсно, IQ у чорношкірих сьогодні вищий, чим був IQ білих в 1950 році. Якщо негроїдні гени обумовлюють більш низький інтелект, чим європеоїдні, те таке неможливе — якщо тільки не припустити, що сьогоднішні умови життя чорних набагато більш сприятливі для розвитку інтелекту, чому були умови життя білих в 1950 році. Сумніваюся, щоб хтось став стверджувати подібне.

Нарешті, оскільки є підстави вважати, що умови життя чорних останнім часом покращуються набагато більш швидкими темпами, чим білих, відмінності між расами сьогодні повинні бути меншими, чим були в минулому. І дійсно, нам відомо, що розрив в IQ в 12- літніх підлітків різних рас скоротився з 15 до 9,5 пунктів за останні 30 років — період, який у багатьох відношеннях був для чорних більш сприятливий, чим всі попередні епохи. Аналогічний ріст у чорних відзначається згідно з Державною оцінкою освітнього прогресу (NAEP). Поліпшення результатів тестів по математиці і читанні в білих за цей період незначне, а в чорних — дуже суттєве. Скорочення розриву за даними NAEP приблизно на 5,5 пунктам виявлене Діккенсом і Флінном для IQ-тестів.

Значення такого скорочення розриву важко переоцінити. Коли змінюються середні показники для популяції, відмінності на кінцях кривої нормального розподілу дуже великі. Якщо показники для білих у середньому на 15 пунктів перевершують показники для чорних — різниця, що спостерігалася в минулому, — то люди з IQ в 130 і вище

в 18 раз частіше виявляються білими, чим чорними. Це означає, що успішні лікарі, учені й інші фахівці у переважній більшості випадків — білі. Але якби ця різниця скоротилася до 10 пунктів, співвідношення між білими й чорними в цій сфері склало б приблизно 6:1. Білі однаково частіше домагалися б успіху, але перевага вже не була б такою значною. Відмінності на іншому кінці шкали IQ настільки ж істотні. Якщо розрив між групами буде 15 пунктів (показники чорних нижчі, чим у білих), та перевага чорних серед тих, хто не може себе забезпечити, величезна; якщо розрив буде 10 пунктів, то серед таких людей чорних стане, імовірно, більше, ніж білих.




Каталог: authors
authors -> Товаришки оповідання І
authors -> Навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей львів видавництво «світ» 1995 ббк 65. 28я73 4-46
authors -> 1. Частина Інтелект у цілому. С. 5 Частина Мислення й вирішення проблем
authors -> І. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с
authors -> Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
authors -> Рецензенти Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В
authors -> 1. психологія як наука І навчальна дисципліна
authors -> Від матки до альцгеймера


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   30




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка