Переклад з російської: Глушак Д. Д


Глава 3 Як стати розумнішим



Сторінка8/30
Дата конвертації23.03.2019
Розмір1.81 Mb.
#85082
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30

Глава 3



Як стати розумнішим



…навіть найдосконаліша система

освіти не здатнана суттєво змінити

результати тестів дітей з нижньої

половини вибірки …


Чарльз Мюррей (2007)


...Загальна кількість набраних балів

[у тесті прогресивних матриць

Равена] дає нам індекс розумових

здатностей людини будь-якої

національності і з будь-яким рівнем

освіти.


Равен, Корт і Равен (1975)

ПОЗИЦІЯ «СПАДКОЄМНИКІВ» у її крайньому вираженні полягає в тому, що ніякі фактори середовища не можуть суттєво вплинути на інтелект. Кожний має той IQ, який закладено у його генах. Із цього переконання випливають два важливі наслідки: по-перше, школа не може суттєво повпливати на розумові здатності дитини; а по-друге, загальний

інтелектуальний рівень популяції практично не може змінюватися, якщо не брати до уваги генну інженерію.

Нечасто в поведінкових науках можна зустріти приклади повного розвінчування таких серйозних заяв.



Чи робить вас розумнішими школа?


Ряд психологів зовсім відкрито заявляють, що освіта мало впливає на інтелектуальні здатності. Вони вважають, що в навчальних закладах людина засвоює конкретні факти й процедури, але це не поліпшує її уроджені здатності до прийняття рішень у нестандартних ситуаціях. Відбиваючи думку багатьох теоретиків інтелекту, Херрнштейн і Мюррей у книзі «Крива нормального розподілу» визнають, що більш високий рівень освіти звичайно пов'язаний з більш високим IQ. Але вони вважають, що так відбувається тому, що більш розумні люди, як правило, прагнуть отримати кращу освіту. Таким людям більше подобається вчитися, їх заохочують продовжувати освіту, тому вони й виявляються найбільш освіченими. Такий висновок заснований на регресійному аналізі, який, як я вже згадував у главі 1, звичайно не дає відповідей на запитання про причинно-наслідкові зв'язки Що відбудеться, якщо людину позбавити можливості отримати освіту? Чи перешкодить це їй бути настільки розумною, наскільки вона могла би, якщо її життя склалося би інакше? До експериментів, що проливають світло на ці питання, підступалися неодноразово, і результат завжди виходив той самий.

Такі дослідження не проводяться витонченими соціологами. Швидше це «природні експерименти», коли діти у силу різних життєвих обставин на той або інший строк не мали змоги відвідувати школу. Результати цих експериментів повністю спростовують припущення про те, що краща освіта пов'язана з високим IQ тільки тому, що більш розумні люди віддають перевагу вчитися довше. Вікові психологи Стівен Сесі й Уенді

Уільямс докладно описують свої спостереження протягом тривалого часу.

Один такий природній експеримент — літні канікули. Діти влітку не ходять у школу, і це приводить до зниження або сильного вповільненню росту IQ і академічних умінь. Особливо помітний цей «літній спад» у математиці, в учнів старших класів і в дітей з малозабезпечених родин. Розрив у показниках успішності між дітьми з родин з низьким і високим СЕС багато в чому, якщо не повністю, пояснюється саме великим відставанням

за літо дітей з першої категорії.

Найперше з досліджень впливу навчання на IQ було проведено ще в 1923 році. Психолог Хью Гордон вивчав показники IQ у дітей, батьки яких жили в Лондоні тимчасово (наприклад, матроси внутрішніх рейсів або цигани), і тому діти відвідували школу нерегулярно, якщо відвідували взагалі. Інтелектуальні здатності цих дітей у момент досягнення ними шкільного віку не виходили за рамки норми, але потім починали стійко знижуватися. У дітей у віці від 4 до 6 років IQ у середньому становив 90 пунктів -близько до нижньої границі норми, а у віці 12-20 років він знижувався вже до 60 — значення,

відповідне до серйозної затримки розумового розвитку. У дітей, які відвідували школу, зниження показників IQ не спостерігалося. Отже, дослідження показує, що шкільне навчання необхідне для підтримки інтелекту дітей.

Інший давній природній експеримент виникнув у результаті того, що на початку XX століття деякі діти у віддалених районах США практично не отримували освіту. У гірських урочищах Блакитного хребта жили іммігранти шотландсько-ірландського й англійського походження, котрі селилися в ці віддалені високогірні райони після того, як їх земля була в XIX столітті передана переселенцям з Німеччини. Більшість дітей у цих родинах практично не мали доступу до шкільної освіти, газет або кіно. Чим старшими були ці діти, тем нижчим був їх IQ, як з'ясувалося при проведенні тестів, що не вимагають грамотності (наприклад, з використанням кубиків). Але в одній із громад діти отримували досить гарну освіту, і їх IQ не знижувався з віком.

Ще один природній експеримент надала Друга світова війна. Під час нацистської окупації голландські діти були протягом декількох років позбавлені можливості вчитися в школах. Середні показники IQ у цих дітей виявилися на 7 пунктів нижчими, чим у дітей, які досягнули шкільного віку після війни й отримували нормальну освіту.

Діти індійського походження в південноафриканських селах у середині XX століття через відсутність у цих поселеннях учителів починали вчитися в школі із запізненням на строк до чотирьох років. IQ у таких дітей у порівнянні з дітьми із сусідніх сіл, де школи й учителі були, знижувався в середньому на 5 пунктів за кожний пропущений рік навчання. І навіть після декількох років відвідування школи надолужити це відставання таким дітям не вдавалося.

Ще одне дослідження, пов'язане із затримкою початку навчання, розглядало чорношкірих дітей в окрузі Принс- Едвард, штат Вірджинія, де з 1959 по 1964 рік державні школи були закриті щоб уникнути расової інтеграції. IQ у дітей, які в цей період не відвідували школу, у середньому знижувався на 6 пунктів у рік.

Настільки ж негативно впливає на розумові здатності й раннє припинення навчання. Дві різні групи шведських психологів розглядали випадковим чином відібрані результати тестів на IQ декількох тисяч 13-літніх хлопчиків. Вони порівнювали не тільки їх IQ, але й соціально-економічний статус і шкільні оцінки, а потім дивилися, який їх IQ, коли всі ці хлопчики проходили тест для армії в 18-літньому віці. Психологи виявили, що кожний загублений рік шкільної освіти приводив до зниження IQ приблизно на 2 пункти у хлопчиків, які в 13-літньому віці мали однаковий IQ, СЕС і шкільні оцінки. У хлопчиків, котрі кинули школу на чотири роки раніше, IQ знизився до 18 років на 8 пунктів, що еквівалентно половині стандартного відхилення. Зверніть увагу: у ході цього експерименту було встановлено, що справа не тільки в тому, що більш розумні діти залишалися в школі довше й, відповідно, в кінцевому підсумку ставали розумнішими; продовження освіти мало велике значення незалежно від того, який результат був отриманий у тестах на IQ в 13-літньому віці. (Або ж навпаки, ранній відхід зі школи при-

водив до серйозного зниження розумових здатностей. Враховуючи, що середнє значення IQ вважається рівним 100, ми не можемо точно сказати, чи знижувався інтелект у тих, хто кинув школу, або підвищувався в тих, хто продовжував освіту, або йшли обидва процеси.)

Той факт, що дитина може піти в школу у визначеному році тільки в тому випадку, якщо вона народилася до якоїсь конкретної дати, дає цікаву можливість продемонструвати, що навчання в школі робить дітей розумнішими. Наприклад,

у багатьох районах ця «прикордонна» дата встановлюється у вересні. Візьмемо, скажімо, 15 вересня. Дитина, народжена 16 вересня, зможе піти в дитячий садок (де починається підготовка до початкової школи — Прим. ред.) на цілий рік пізніше, чим дитина, що народилася 15 вересня.

Завдяки цьому можна проаналізувати результати дуже достовірного природнього експерименту. Ми можемо порівняти IQ тих дітей, які майже на рік старші за інших у своїй групі або класі, з IQ, що отримали перевагу у цілий рік перебування в школі. Тоді можна буде сказати, що важливіше: вік або роки навчання. Сер Сіріл Берт і Равени, а також їх сучасні послідовники недвозначні у своїх пророкуваннях: для маленької дитини

вікова група повинна значити дуже багато, а рік навчання має дуже маленьке значення або не має зовсім. (Точніше, Равены говорять, що рік шкільного навчання ніяк не повинен відбиватися на результатах IQ-тестів, подібних до Прогресивних матриць Равена, у яких вимірюється винятково рухливий інтелект без обліку культурних впливів.)

Насправді ж дослідження, проведені в Німеччині і Ізраїлі, показали, що рік навчання для інтелекту означає приблизно вдвічі більше, чим просто рік життя. Західна система освіти може суттєво повпливати на інтелект дітей, які до цього навчалися в школах

незахідного зразка або не відвідували школу взагалі. Західна школа поліпшує пам'ять, у тому числі пам'ять того типу, яку фахівці з інтелекту часто вважають не підданою або мало підданою впливові академічного навчання; цей тип пам'яті оцінюється за засвоєнням арифметичного матеріалу (за здатністю запам'ятовувати числа на слух) і за кодованими тестами (де від дитини вимагається підбирати символи до певних фігур або цифр, використовуючи ключ-підказку). Усього лише три місяці навчання у школі по західній системі поліпшували результати виконання різноманітних завдань на просторове мислення в африканських підлітків на 0,7 стандартного відхилення. Серед цих завдань були виконавські тести на запам’ятовування зразка й відтворення його за допомогою кубиків і опис зображень — завдання, які, як рахується, дозволяють оцінити інтелект у чистому вигляді, без зв'язку з рівнем освіти.

Беручи до уваги, що школа дає дитині той матеріал, який потрібно для виконання комплексних IQ-тестів, — у тому числі інформацію про те, наприклад, хто написав «Гамлета» або з яких хімічних елементів складається вода, про правопис і значення слів і про математичні дії, — дивно, що ряд теоретиків IQ сумніваються в тому, що школа здатна зробити людину розумнішою.

Ще більш дивно для традиційних теоретиків IQ те, що школа впливає на здатності людини вирішувати завдання, які було прийнято вважати культурно-вільними, — такі, як у тесті Равена. Кожна людина у звичайному житті зустрічається з колами, квадратами й трикутниками, так що багато теоретиків IQ вважали, що здатність до вирішення подібних зовсім абстрактних завдань не залежить від освіти. Як ви тепер побачите, така точка зору

далека від реальності.

Чи розумніші ми, чим наші бабусі й дідусі?


Враховуючи, що школа робить нас розумнішими й сьогодні ми отримуємо набагато кращу освіту, чим сто років тому, чи можна зробити висновок, що ми стали розумнішими, чим були наші прадіди? В Америці в 1900 році люди в середньому закінчували по сім класів, а приблизно чверть населення — тільки чотири або менше. Сьогодні середній американець вчиться після старших класів ще два роки, тобто 14 років, і переважна більшість людей отримують повну шкільну освіту.

Якщо вам відомо, що середній IQ вважається рівним 100 протягом майже сторіччя, ви можете припустити, що освіта ніяк не впливає на інтелект. Але IQ-тести спеціально розробляються так, щоб середній результат ( за визначенням) становив 100, тому сталість

значення цього середнього результату насправді нічого не говорить про зміни розумових здатностей населення із часом. Щоб з'ясувати, чи став вищим коефіцієнт інтелекту в людей насправді, потрібно сьогодні давати їм тести, які люди проходили раніше, і порівнювати результати сучасної групи й групи з минулого. Саме це й відбувається, коли тести обновлюють.

Якщо той самий тест давати людям рік за роком, показники IQ по цьому тесту будуть постійно рости. Щоб підтримувати середній результат на рівні 100 балів, до тестів постійно додаються нові, більш складні завдання. Так що насправді з кожним роком навички, вимірювані IQ -тестами, у людей поліпшуються. По основних тестах на IQ, таких як шкала Векслера для виміру інтелекту дітей (WISC), шкала Векслера для дорослих і тест Стенфорда-Біне, за період з 1947 по 2002 рік ріст цього показника становив майже третину бала за рік. Для поколінняя тридцятирічних у США в цілому він виріс на 9 балів. Джеймс Флінн зафіксував цей ефект (який опісля отримав його ім'я) документально. Швидке підвищення IQ виявлене у всіх жителів розвинених держав, де проводилися подібні дослідження. У деяких країнах він був трохи нижчим, чим у США, а в деяких — вищим.

Чому ж виникає таке дивне підвищення рівня інтелекту? Нижчеподані міркування опираються в основному на дані дуже важливої книги Флінна. Одна з передбачуваних причин такого прогресу — краще знайомство людей зі стандартизованими паперовими тестами. Це пояснення неправдоподібне. Підвищення IQ спостерігається як мінімум з 1917 року. З цього моменту й до початку заклику в збройні сили під час Другої світової війни результати армійських тестів підвищилися на 12-14 пунктів, а люди тоді були не занадто-то звичні до стандартизованих тестів.

Ріст IQ залишається більш-менш постійним протягом вже досить тривалого періоду — починаючи з тих часів, коли стандартизовані тести не були широко поширені, і закінчуючи останніми десятиліттями, коли кожна людина багаторазово зустрічається з ними. І, у кожному разі, якщо зовсім не звиклі до тестів люди починають постійно їх проходити, їхні результатиь поліпшуються досить незначно. А ми спостерігаємо додаткові 18 балів за період з 1947 по 2002 рік.

Чи має значення харчування? Це також малоймовірно. Хоча погане харчування, безсумнівно, негативно впливає на розумові здатності населення в деяких частинах світу досі, і, імовірно, виявляло в США і Європі в період до Другої світової війни, сьогодні не так часті випадки настільки поганого харчування, щоб воно могло гальмувати розвиток інтелекту великої кількості людей. Дефіцит харчування в розвинених країнах у наші дні буває в пренатальний і початковий постнатальний період, і хоча в останні десятиліття харчування, імовірно, зменшилося, прийнято вважати, що загальний вплив цього фактора на IQ населення практично нульовий. На кожну дитину, для якої прогноз по інтелектуальних здатностях поліпшується завдяки поліпшенню перинатального харчування, знаходиться інша, яка був врятована від смерті, але все таки її інтелект постраждав. У кожному разі, в останні десятиліття дуже мало дітей у розвинених країнах страждають від нестачі харчування.

Додатковий аргумент проти ролі харчування полягає в тому, що ріст IQ відбувається більш-менш рівномірно на всіх рівнях. Показники IQ у людей з верхньої третини вибірки, які не повинні були страждати від якої-небудь нестачі харчування в останні роки, зросли на стільки ж, на скільки показники людей з нижньої третини. Рівномірне зростання показників по всій вибірці, до речі, спростовує і слова Чарльза Мюррея про те, що для поліпшення інтелекту людей з нижньої половини вибірки практично нічого неможливо зробити.

Але про що ж тоді свідчить ця тенденція? Ми маємо ріст на 18 пунктів за 55 років і приблизно такий же, або навіть більш високий, за попередні 30 років. Приймемо рівень IQ в 1947 році за 100. Типові професії для людей з IQ, рівним 100, — це кваліфіковані робітники, офісні службовці з невеликим рівнем відповідальності або продавці. Подужати чотири роки коледжу такій людині було б складно, навіть якби в неї були засоби. У тому ж самому тесті на IQ онук такої середньостатистичної людини з 1947 року набрав би 118. Людина з таким коефіцієнтом інтелекту здатна не тільки з успіхом закінчити коледж, але при бажанні продовжити освіту і стати фахівцем, наприклад, лікарем або юристом, менеджером високого рівня або успішним підприємцем.Чи можливо, що люди в середньому стали настільки розумніші?

А можна проробити зворотню дію. Припустимо, IQ середньої людини в 2002 році становить 100 балів. Середній дідусь середньої людини з 2002 року за теперішніми тестами IQ набрав би 82. Виходить, що цей дідусь, швидше за все, не міг би виконувати роботу офісного службовця з досить високим рівнем відповідальності, і навіть обов'язки висококваліфікованого робітника. Закінчити середню школу для нього було б зовсім

нереально.

Можна повернутися в ще більш далеке минуле, до 1917 року. Прадід сьогоднішньої середньостатистичної людини за сучасним тестом IQ мав би 73 бали! Для нього була би практично неможливою кваліфікована праця, а питання про закінчення середньої школи навіть не стояло би. І за сьогоднішніми стандартами більше половини населення вважалося б розумово відсталими!

Щось у цій картині не так. Не такі вже ми розумні, а попередні покоління не настільки були дурні.





Каталог: authors
authors -> Товаришки оповідання І
authors -> Навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей львів видавництво «світ» 1995 ббк 65. 28я73 4-46
authors -> 1. Частина Інтелект у цілому. С. 5 Частина Мислення й вирішення проблем
authors -> І. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с
authors -> Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
authors -> Рецензенти Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В
authors -> 1. психологія як наука І навчальна дисципліна
authors -> Від матки до альцгеймера


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   30




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка