Переклад з російської: Глушак Д. Д


У чому ж ми стали розумніші ?



Сторінка9/30
Дата конвертації23.03.2019
Розмір1.81 Mb.
#85082
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30

У чому ж ми стали розумніші ?


З іншого боку, нам відомо, що ми повинні були стати розумнішими, тому що ми знаємо, що освіта покращує розумові здатності, а вчимося зараз ми куди більше, ніж наші предки. Так наскільки ж ми порозумнішали і в чому саме?

Щоб нам легше було відповісти на це питання, розглянемо результати IQ-тесту WISC і найпоширенішого «культурно-незалежного» тесту — прогресивних матриць Равена. На мал. 3.1 показані зміни результатів за період з 1947 по 2002 рік для матриць Равена, повного Wisc-тесту (який щорічно проходять мільйони дітей від 6 до 16 років), п'яти «виконавських» субтестів WISC, що вимірюють рухливий інтелект (завершення картинки,

відтворення зразка за допомогою кубиків, складання зображень об'єктів, послідовність картинок і кодування), двох вербальних субтестів, що вимірюють кристалізований інтелект (знаходження подібності й тямущість) і трьох, що залишилися субтестів, які також мають відношення до кристалізованого інтелекту (обізнаність, словниковий запас і арифметика). Зверніть увагу, що на графіках зміни результатів усіх тестів і субтестів середній показник прийнятий за 100 балів, щоб легше було робити порівняння.



Графіки виявляють дуже цікаву закономірність. Результати по матрицях Равена й ряду субтестів шкали Векслера покращилися помітно, у той час як за іншими субтестами вони залишилися практично на колишньому рівні.

Рис. 3.1. Зміни результатів IQ-тестів субтестів WISC і Прогресивних матриць Равена з 1947 по 2002 рік для жителів США. Передруковано з дозволу автора з Flynn (2007)


Розглянемо спочатку так звані «культурно-незалежніе» матриці Равена (див. мал. 1.1). Цей тест, який як вважається, відбиває інтелект у чистому вигляді — вільний від впливу освіти — продемонстрував середній ріст інтелекту більш ніж на 28 пунктів! Онуки середньостатистичної людини з 1947 року з IQ в 100 мають середовищний показник, близький до геніальності, судячи з результатів даного тесту. Ми можемо зовсім точно сказати, що настільки серйозного підвищення «чистих» інтелектуальних здатностей людини, що не залежать від освіти, — загальних здатностей до прийняття рішень і подібних їм — за цей час відбутися не могло. Нам також зрозуміло, що вважати матриці Равена культурно-незалежним тестом ніяк не можна. Вони просочені культурою. Нам

це відомо, тому що гени не здатні змінюватися настільки сильно протягом такого періоду часу, так само як стандарти харчування або інші біологічні фактори, здатні вплинути на інтелект.

Так чому ж результати тесту Равена настільки покращилися? Ми не знаємо, але можемо зробити деякі припущення. Віковий психолог Кленсі Блер і його колеги показали, що навчання математиці, що починається в дитячому саду й початковій школі, сьогодні перестало бути просто освоєнням рахунку й арифметичних дій. Тепер дітям пропонують наочні форми об'єктів і геометричні фігури, які вони повинні вміти розрізняти.

На малюнку 3.2 — приклад подібного візуального матеріалу, який представляють дітям в останні десятиліття. Тепер ви бачите, наскільки це корисно для розв'язку завдань



типу матриць Равена. Віковий психолог Уенді Уільямс показала, що в сучасних методичних рекомендаціях для вчителів набагато більше уваги, чим колись, приділяється

Рис. 3.2. Приклад візуального завдання із сучасного підручника

арифметики для найменших. Передруковано з дозволу автора з Eicholz

П 991 )


завданням на абстрактне сприйняття. Блер з співавторами також пишуть про те, що вирішення математичних завдань сьогодні більше, чим у минулому, вимагає численних послідовних операцій, котрі допомагають тренувати робочу пам'ять, задіяну у матрицях Равена.

Але малюнок 3.2 демонструє, що не тільки на тести «равенівського» типу, але й на цілий ряд показників, зв’язаних з рухливим інтелектом, може впливати культура, яка стрімко рухається в напрямку візуальних форм стимуляції: книжки з картинками, телебачення, книжки-іграшки, комп'ютери, у тому числі й комп'ютерні ігри. Наприклад, у всіх виконавських субтестах шкали Векслера міститься істотний візуальний компонент,

і виконання багатьох з них припускає численні дії, сполучені з утриманням їх у робочій пам'яті.

У нас є всі причини вірити тому, що візуальні вправи подібного роду дійсно поліпшують навички, пов'язані з рухливим інтелектом, що й лежать у їхній основі виконавські функції, у тому числі робочу пам'ять і контроль уваги. Як показують дослідження, ті, хто грає у відеоігри, здатні одночасно звертати увагу на більшу кількість речей, чим ті, хто ними не захоплюється. До того ж аматорам відеоігор краще вдається ігнорувати незначущі стимули, і поле огляду в них ширше, чим у тих, хто не грає. Щоб переконатися у тому, що в цьому випадку не спостерігається ефект самовідбору ( тобто в комп'ютерні ігри в першу чергу грають ті, у кого сильно розвинений рухливий інтелект), дослідники навчили одну групу людей, що раніше не грали, грі Medal of Honor, яка, на їхню думку, повинна була покращити їхній контроль уваги, а іншу групу — грі Tetris,

що не володіє такими властивостями. Випробовувані грали у комп'ютерні ігри по годині в день протягом 10 днів. Наприкінці цього періоду ті, хто грав в Medal of Honor, дійсно стали виконувати завдання, пов'язані з контролем уваги, успішніше, чим ті, хто грав в Tetris.

Нейрофізіологи показали, що можна використовувати комп'ютерні ігри для розвитку в малят виконавських функцій з акцентом на рухливий інтелект. Розаріо Руеда і її колеги вивчали виконання завдань, зв'язаних з контролем уваги. Протягом п'яти днів вони пропонували чотирирічним дітям різні вправи на комп’ютері. Наприклад, їм потрібно було за допомогою джойстика утримувати намальованого кота на травичці й не пускати його у бруд. Також діти робили вправи на предбачення — наприклад, вчилися вгадувати рухи качки по ставкові — і виконували завдання, у яких було потрібно запам'ятовувати характерні риси різних мультиплікаційних персонажів. Крім того, діти повинні були

вибирати більший із двох масивів чисел. Завдання ускладнювались тим, що більші масиви складалися з менших чисел. Наприклад, дитина повинен був вибрати дев'ять четвірок як більший масив, чим п'ять сімок. Останній тип завдань був пов'язаний з контролем гальмування. Дитина повинна була якнайшвидше клацнути по зображенню ягнички, коли воно з'являлося на екрані, однак утриматися від клацання, якщо замість вівці з'являвся вовк в овечій шкурі.

Ці завдання, пов'язані з контролем уваги й виконання, дуже серйозно впливали на результати в тестах типу матриць Равена. У тренованих вищеописаним чином дітей показники перевищували більш ніж на 0,4 стандартного відхилення результати непідготовлених дітей. Потрібно відзначити, що це відбивалося й на енцефалограмі.

Виміри проводили в той момент, коли діти виконували завдання. Активність головного мозку в областях, відповідаючих за контроль уваги, у тренованих чотирьохлітніх дітей підвищувалася настільки, що була ближче до активності, типової для шестирічних дітей.

Так що в нас є підстави стверджувати, що особливості сучасної культури сприяють підвищенню функцій контролю виконання в порівнянні з попередніми періодами, а ці функції дозволяють покрашити виконання завдань, пов'язаних з рухливим інтелектом, — особливо для матриць Равена й, імовірно, для інших завдань на рухливий інтелект, наприклад, у шкалі Векслера.

До речі, можна припустити й те, що комп'ютерні завдання, подібні до тих, які використовували Руеда й колеги, можуть покращувати контроль уваги в дітей із синдромом дефіциту уваги й гіперактивності (СДВГ). Прово- дились і такі експерименти, у ході яких за допомогою подібних методик поліпшувалася робоча пам'ять у дорослих,

не страждаючих СДВГ.

Когнітивний нейрофізіолог Адель Даймонд і її колеги показали, що поліпшити виконавські функції можна й за допомогою звичайних, повсякденних ігор. Вони розробили такі ігри для дітей молодшого дошкільного віку, у яких відбувалося тренування контролю уваги й гальмування — найважливіших аспектів виконавських функцій. Діти детально планували хід гри, вчилися діяти оперативно й точно, опираючись на пам'ять і дотримуючи черговості. У ході таких ігор у них покращилися результати стандартних тестів на виконавські функції.

Отже, чи відбиває ріст в 2 СВ у тестах Равена й більш чим в 1 СВ у тестах по шкалі Векслера за останні 55 років дійсно потужні зрушення в інтелекті? Імовірно, ні. Ці результати можуть вказувати на величезні зміни у навичках, пов'язаних з певними видами рухливого інтелекту, але можуть не впливати на вміння вирішувати завдання у сферах, далеких від них. У цей час ми не знаємо, як далеко розширюються ці навички.

Тепер повинно бути ясно: заяви про те, що матриці Равена являють собою культурно-незалежний тест на IQ, зовсім необґрунтовані. Використання цього тесту для порівняння, наприклад, неписьменних амазонських або африканських аборигенів із представниками західної цивілізації — американцями, шведами, іспанцями і т.д., —, що мають навіть мінімальний освіту, але живучими в дуже складному, освіченому й компsютеризованому середовищі, більш не представляється розумним — якщо колись і було таким.

Це, звичайно, не виходить, що розумні люди усередині однієї культури не проходять тести Равена успішніше, чим менш розумні. Нам відомо, що в людей з більш високим рівнем інтелекту це виходить краще сьогодні, як це було два покоління назад. Це пояснюється тим, що результати матриць Равена деякою мірою пророкують сьогодні, як і вчора, академічну успішність і кар'єрний успіх. Просто тепер, у розпал культурних змін, до яких відносяться й навчання математики, і робота на комп'ютері, тести на рухливий інтелект — матриці Равена й інші — для всіх легшають.

Результати тестів, які прийнято вважати вимірюючими вербальні здатності, або кристалізований інтелект, також багато в чому покращилися із часом. З 1947 по 2002 рік результати субтестауWISC на знаходження подібності покращилися порівняно з 24 балами IQ. Щоб отримати гарний результат у субтесті на встановлення подібності, ви повинні сказати, що між зимою й літом загальне те, що і те, і інше пори року; або, якщо ви дійсно розумні, що й той, і інший сезон має точки сонцестояння. Просто сказати, що це пори року, — мало, а за відповіді типу «це природне явище» або «і взимку, і влітку буває вітер» ви не отримаєте нічого. Ви також повинні зміркувати, що загальне між помстою й прощенням полягає в тому, що й те, і інше пов'язане з рішенням, як поступити з людиною, що заподіяли вам зло. Відповідь: і те, і інше — рішення, або дії по відношенню до когось, зарахується вам тільки частково; і взагалі не зарахується, якщо ви скажете, що це почуття або тип відносин. Коротше кажучи, ви повинні вичленувати абстрактні ознаки елементів тесту й побачити найцікавіші або найбільше інформативні області їх перетинання.

Чи означає поліпшення результатів субтесту на встановлення подібності, що ми стали на 1,6 СВ розумнішеими за останні два покоління? Ні. Але це означає, що ми здатні мис-

лити аналітично, і це допомагає нам розуміти й створювати метафори й порівняння; у нас покращилася здатність класифікувати об'єкти й події за принципами, подібними до

наукової класифікації. І ці зміни дійсно багато означають.

Зверніть увагу й на те, що, хоча субтест на встановлення подібності представляє, як вважається, кристалізований інтелект, а відповіді на його питання залежать від інформації, накопиченої в пам'яті людини, на рівні більш просунутих завдань він має істотну компоненту, що відноситься до рухливого інтелекту. Ви запам’ятовуєте, що зима й літо — це кліматичні сезони, але для того, щоб відповісти на запитання про помсту й прощення,

вам потрібно зробити логічні висновки про те, що загального у цих поняттях, і оцінити, які з даних ознак найбільш істотні.

Ще один субтест на кристалізований інтелект, результати якого суттєво покращилися за останні десятиліття, — це тест на тямущість. У деякому роді я вважаю, що цей тест більше за інших доводить те, що люди стають розумніші. Сьогоднішні діти набагато краще розуміють, чому потрібно вимикати електричні прилади, коли вони ними не користуються, а діти більш старшого віку здатні пояснити, навіщо люди платять податки. Це вражає. І поліпшення щодо цього цілком істотне — одна третина величини стандартного відхилення за одне покоління (30 років). Чим пояснюються такі досягнення? Я не знаю, але підозрюю, що багато в чому це пов'язане з телебаченням. Діти можуть багато чого довідатися про будову світу з освітніх програм начебто «Вулиці Сезам» і навіть із чисто розважальних, здавалось би, програм.

Зміни результатів субтесту на тямущість навряд чи пояснюються тим, що люди стали більше читати. Щоб пояснити це припущення, давайте розглянемо три тести на кристалізований інтелект, результати котрих з часом змінюються вкрай мало. Середні показники по субтесту на словниковий запас покращилися тільки ледве більш ніж на 0,25 СВ. Також, звичайно, результат, але він непорівнянний з ростом у субтесті на тямущість. Це стане зрозумілим, якщо враховувати той факт, що люди тепер читають менше, чим раніше. Відсоток 17-літніх молодих людей, які взагалі нічого не читають для власного

задоволення, за останні 20 років зріс удвічі. З іншої сторони, нам достеменно відомо, що діти зараз починають читати раніше, чим 35 років тому. Програма державної оцінки освітнього прогресу (NAEP), по якій починаючи з 1970-х рр. кожні кілька років проводиться тестування дітей у віці 9, 13 і 17 років, встановила, що техніка читання в дев'ятирічних дітей покращується зі швидкістю приблизно 0,25 СВ за покоління. У цілому

результати в області читання, отримані по NAEP, добре узгодяться з результатами субтесту на словниковий запас.

Варто відзначити, що поліпшення результатів для дітей більш старшого віку насправді більше, чим можна було би очікувати, беручи до уваги той факт, що шкільні підручники в США за останні десятиліття спрощені до абсурду.

Дивно те, наскільки незначним — фактично нульовим — виявилося поліпшення результатів у субтесті на володіння інформацією за два покоління. Звичайно, тепер діти не витрачають стільки часу на запам'ятовування фактів. У мій час ми повинні були знати всі столиці штатів. Знання того, що столиця Кентуккі — Франкфорт, а не Лексінгтон, нічим не допомогло мені в житті. З іншої сторони, трохи дивно, що середні результати субтесту

на поінформованість виросли так незначно, у той час як на кмітливість — розуміння того, що як збудовано у світі, — так суттєво.

Ще один парадокс — середні результати по арифметичному субтесті шкали Векслера не виросли за останні 30 років, однак є безліч даних, що свідчать про те, що математичні здатності за ці роки дійсно покращилися. На порозі XX століття геометрії вчили тільки студентів у коледжах і окремих здатних учнів у старших класах шкіл; у середині століття звичайно її викладання починали не раніше десятого класу; тепер її починають проходити вже в середній школі. «Прегеометричний» перцептивний матеріал і розрахунки пояснюють дітям ще в початковій школі. Сто років тому вважалося, що математичному аналізу не можна вчити до старших курсів коледжу, а в ті часи менш 10% американців поступали в коледж. В середині століття аналіз починали викладати в перший рік тільки

у найкращих коледжах і у випускних класах кращих державних і приватних шкіл. Тепер математичний аналіз починають викладати в старших класах, а в деяких елітних школах — навіть у середні. В 1929 році менш 20% американців закінчували старші класи школи.

До 1983 року цей відсоток становив більш 80. Так що виглядає досить дивно, що результати математичного субтесту в шкалі Векслера не покращилися за 60 років. Але існують переконливі докази того, що учні дійсно стали краще знати математику, принаймні в початковій і середній школі. За даними NAEP, математичні навички в дев'ятирічних школярів покращилися на 2/3 стандартного відхилення за період з 1978

по 2004 рік. Результати 13-літніх підлітків покращилися більш ніж на половину величини стандартного відхилення, а 17-літніх — майже на чверть СВ. Я припускаю, що примирити дані WISC з даними NAEP можна, якщо звернути увагу на те, що в шкалі Векслера більший наголос робиться на чисто механічне застосування вивчених арифметичних процедур, а в NAEP — на математичну логіку й завдання з більшою кількістю дій, припускаючи, що задіється робоча пам'ять. Але я прагну підкреслити: я далеко не впевнений у тому, що це протиріччя вирішується саме так.

Чи будуть значення IQ продовжувати рости без обмеження? Звичайно ж, ні, хоча доки немає ніяких даних про те, що в нашій країні ріст уповільнюється. Але у Скандинавії

припинення вже відзначається. А в країнах, що розвиваються, навпаки, почалося зростання показників IQ. В одній з областей Кенії за 14 років результати по матрицях Равена у семирічних дітей зросли на 1,70 СВ, а за тестом на вербальний інтелект — на 0,50 СВ. Тому що дослідження проводили на семирічних дітях, які тільки що пішли у школу, малоймовірно, щоб на ці результати сильно вплинуло навчання. Доступ до популярної культури, частково до відеоігор, що росте в цей час у країнах, що розвиваються, також навряд чи зіграв велику роль у цих змінах. Вони можуть пояснюватися змінами в рівні освіченості батьків, які останнім часом виявилися досить значні, поліпшенням харчування, яке також досить суттєве, а також зниженням кількості

захворювань анкілостомозом. Дослідження в Домініканській Республіці виявили ріст в 18 балів за Прогресивними матрицями Равена й в 20 балів — за тестом на словниковий запас за останні 25 років.

Отже, що ми можемо сказати тепер про ріст IQ?

1. Школа виразно робить людей розумнішими. Навички з оволодіння інформацією й розв'язку завдань, які здобуваються в школі, приводять до підвищення рівня IQ. Рік

шкільної освіти у відношенні IQ еквівалентний двом рокам віку.

2. Здатності людей виконувати деякі із завдань, котрі використовуються при вимірі IQ, згодом покращуються. Це показується неминучим з врахуваннямм того, що все більше людей отримують гарну освіту, а освіта усе більш спрямована на розвиток саме тих здатностей, які ведуть до росту IQ; деякі аспекти популярної культури також тренують інтелект.

3. Більш високий IQ (наприклад, вимірюваний субтестами на сприйняття й установлення подібності) безумовно допомагає у вирішенні реальних повсякденних проблем.

4. Ріст IQ дуже важливий для підвищення академічної успішності й повинен поліпшувати здатності, зв'язані з абстрактним мисленням, з логікою й швидким прийняттям рішень, необхідних у виробництві й науці. До тестів, що вимірюють подібні досягнення рухливого інтелекту, відносяться субтести шкали Векслера на відтворення зразка за допомогою кубиків, складання зображень об'єктів, послідовність картинок і завершення зображення, а також прогресивні матриці Равена.

5. Цей ріст рухливого інтелекту, імовірно, не вносить великого внеску в здатність вирішувати повсякденні практичні завдання.

6. Ріст IQ явно свідчить про те, що тести виконавського типу на рухливий інтелект, подібні до матриць Равена, не можуть вважатися культурно-незалежними, як припускали деякі дослідники. Такі завдання, пов'язані з рухливим інтелектом, набагато більше «просочені» культурою, чим завдання, вимагаючі кристалізованого інтелекту. Насправді

ріст результатів у подібних тестах піднімає питання, чи можливий взагалі культурно-незалежний вимір інтелектуальних здатностей.

7. І те, що освіта впливає на інтелект, і ріст, котрий згодом виникає в тих областях, які

потрібні для соціуму — як для повсякденного життя, так і для роботи в науці, виробництві й інших областях, — свідчить про те, що люди можуть ставати розумнішими у дуже потрібних і важливих сферах.

8. Нарешті, дані свідчать проти двох досить песимістичних заяв Чарльза Мюррея. Він стверджував, що навіть найпрекрасніша освіта не може значно вплинути на здатності людей з нижньої половини вибірки. Але за останні 60 років середній IQ людей з нижньої половини вибірки підвищився більш чим на величину стандартного відхилення, а результати по прогресивних матрицях Равена, які довгі роки були «золотим стандартом» IQ, покращилися більш чим на 2 СВ. Він говорив також, що, оскільки в людей з більш високим IQ народжується менше дітей, чим в людей з більш низьким, середній рівень інтелекту в популяції повинен знижуватися. Але наукові дані свідчать про те, що це не так.

У наступній главі ви побачите, чи здатні школи допомогти людям стати розумнішими, а в главі 7 ми розглянемо, чи можна наблизити IQ людей з нижньої половини вибірки до інтелекту верхньої половини.


Каталог: authors
authors -> Товаришки оповідання І
authors -> Навчальний посібник для студентів сільськогосподарських вузів економічних спеціальностей львів видавництво «світ» 1995 ббк 65. 28я73 4-46
authors -> 1. Частина Інтелект у цілому. С. 5 Частина Мислення й вирішення проблем
authors -> І. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с
authors -> Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
authors -> Рецензенти Білик Б. І. доктор історичних наук, професор Бризгалов І. В
authors -> 1. психологія як наука І навчальна дисципліна
authors -> Від матки до альцгеймера


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   30




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка