Підприємства


Тема 2. Система планових нормативів та показників



Сторінка3/15
Дата конвертації20.03.2017
Розмір1.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Тема 2. Система планових нормативів та показників

2.1. Поняття норм та нормативів. Їх класифікація та характеристика.

2.2. Трудові нормативи.

2.3. Матеріальні нормативи.

2.4. Взаємодія нормативів та показників (планових).
1. Норма – це зразок, або визнаний обов’язковим порядок, який встановлює міру чого-небудь. Норматив – це розрахункова величина витрат робочого часу, матеріальних та грошових ресурсів, які застосовуються у нормуванні праці, плануванні виробництва та господарської діяльності підприємства.

В ринкових умовах з точки зору планування, норма - це науково обгрунтована величина витрат тих чи інших еконмічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах.



Норматив – це загальна міра споживання та використання різних ресурсів (в т.ч. виробничих). З точки зору економічної теорії нормативи мають практичний зміст і представляють трудові і матеріальні витрати на одиницю продукції, та виражаються в хвилинах на штуку, чоловік на штуку, кг на штуку, т на штуку. Точність та обгрунтованісь планових рішень залежить від якості норм та нормативів. На ринку товарів виграє той виробник, який найбільш економно витрачає ресурси, досягаючи мінімального використання їх на одиницю продукції.

У відповідності з ринковими процесами норми та нормативні матеріали, які застосовуються у плануванні, розподіляються на два основних класи (норми та нормативи), які у свою чергу розподіляються на групи по наступним класифікаційним ознакам:

а) по видам ресурсів норми та нормативи, які регулюють витрати засобів виробництва, предметів праці та робочої сили на виготовлення продукції;

б) по стадіям виробництва нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних та виробничих запасів, і незавершеного виробництва;

в) по виконавчим функціям нормативи бувають планові, еконо­мічні, технічні, організаційні та ін.;

г) по часу дії: перспективні, поточні, умовно-постійні та змінні, разові та сезонні;

д) по сфері розповсюдження нормативи галузеві, внутрішньовиробничі, міжнародні;

е) по методам встановлення нормативи науково-обгрунтовані, розрахунково-економічні, експериментальні, звітньо-статистичні.

Розрахунково-економічні норми розрбляються на основі техніки та технології в даних умовах. Дослідно-експериментальні норми встановлюються на основі досліджень та експериментальних даних, отриманих у реальних умовах виробництва. Аналітично-дослідницькі норми розробляються на основі аналізу та дослідження діючого економічного процесу та послідовного встановлення емпирічних або теоретичних факторів виробництва і його обсягіввиробництва.

По формі вираження нормативи бувають табличні, графичні, аналітичні. Табличні та графичніе використовуються при розрахунку розрахунково-аналітичні норм ручним спосібом. Аналітичні виражаються у виді емпирічних залежностей і застосовуються при встановленні норм за допомогою комп’ютерної техники. Ці норми дають можливість значно зменьшити вихідну нормативну іноформацію і використовуються на підприємстві у якості автоматизованих систем у планових розрахунках;

По мірі деталізування нормативи бувають індивідуальні та групові, дифференційовані та збільшені, специфіційовані та зведені. Індивідуальні, частні та дифференційовані розробляються застосовно до конкретних матеріалів, виробів та процесів (для одиночного та дрібносерійного виробництва). Збільшені, групові та зведені встановлюються на однорідні роботи та групові процеси, і однотипні процеси;

По чисельним значенням: оптимальні, максимальні, припустимі та середні по чисельним значенням;

По цільовому призначенню: видаткові та техничні, оціночні та технико-економічні, оперативно-виробничні та календарно-планові.

Ці 10 ознак, по яким класифікуються норми та нормативи, дають можливость об’єднувати в єдину систему усе різноманіття нормативної документації.


2. До тудових нормативів відносять сукупність регламентованих витрат праці на виконання різних комплексів робіт персналом підприємства: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, норма керованості.

Існують нормовані виробничі завдання на бригаду, або на одного робітника, які вимірюються в натуральних, трудових або вартісних показниках.


3. Матеріальні нормативи – це, передусім, норми витрат предметів праці та засобів виробництва. Норма витрат предметів праці – це плануєма величина витрат матеріалів, пального, енергії на виробництво одиниці продукції або виконання визначенного об’єму послуг.

У машинобудівництві нормою витрат є маса обробленної деталі, величина технологічних відходів.

Норма витрат виражається в кг, квт, т на шт., од., т і т.і. Крім натуральних вимірників використовуються вартісні, які визначаються розрахунковим шляхом, перемноженням норм витрати матеріалів на ціну одиниці продукції.

Норматив використання ресурсів визначається значенням коефіцієнту, який характеризує відношення корисно витраченого матеріалу до встановленної норми на одиницю продукції. Це основний плановий показник, який визначає міру використання матеріалу на даному підприємстві і економічна ефективність діючої технології та її організації. Чим ближче коефіцієнт до одиниці, тим економніше виробництво, тим меньш відходів та втрат, тим нижче трудоємкість продукції та її собівартість.

Норматив витрат засобів праці та засобів виробництва визначає потребу підприємства у робочих місцях, виробничих площах та інших основних фондах. Нормативи цих витрат визначаються на річний обсяг виробництва. До них відносяться: режим роботи обладнення, норматив фондовіддачи та рентабельності, коефіцієнт екстенсивності та інтенсивності завантаження обладнення, коефіцієнти обновлення обладнення, норми простою та ремонту і інші показники.

Норматив запасів матеріалів знаходиться у залежності від середньодобової витрати.

Норматив організації виробництва характеризує оптимальне співвідношення між основними елементами трудових, технологічних та виробничих процесів. Це, перед усе, контроль тривалості циклу, величина виробничих заділов та запасів, час налагодження та переналагодження обладнення (поточні простої), показники якості, технологічності та економічності.


4. Між нормами та планами на усіх підприємствах та фірмах в умовах ринку існує міцний механизм взаємодії. У відповідно з вітчизняною теорією планування усі основні показники групуються по наступним напрямкам діяльності підприємства:

  • виробництво та освоєння нової продукції;

  • праця та соціальний розвиток;

  • матеріально-технічне забезпечення;

  • інвестиції;

  • фінанси;

  • реклама;

  • кредитування.

При наявності чіткої взаємодії між вихідними, проміжними та кінцевими показниками у діяльності підприємства можно говорити о механизмі економічної взаємодії, який встановлює найбільш високу залежність між нормами та показниками (наприклад: попит - це норма, обсяг виробництва - це план, величина пропонування - це норма, чісельність персоналу - це план, зайнятість робітників - це норма, ефективність праці - це план, результати праці - це норма, особистий доход - це план).

На державних та муніципальних підприємствах використовуються свободні ринкові показники і плани замовлень (держзамовлення), які затверджуються (обов’язкові плани).

Тема 3. Планування виробництва та реалізації продукції


    1. Товар та продукт фірми.

    2. Виробнича потужність у системі планування випуску продукції.

    3. Логічна схема планування випуску продукції.




  1. Товар може бути у виді продукції, послуг, інтелектуального продукту.

Продукція – це результат виробництва, який має матеріальне вираження. У залежності від характеру отримання продукція буває основною, попутною та побочною. А в залежності від міри готовності продукція розподіляється на готову, напівфабрикати та незавершене виробництво.

Послуги – це результат виробництва, який не має матеріального вираження або має його частково. Особливістю послуг є те, шо вони не сприймаються дотиком, не підлягають зберіганню, не від’ємні від суб’єкту, який робить послугу, - від цього й залежить якість.

Продукція та послуги бувають виробничого та індивідуального споживання.


2. Для підприємства на ринку стоїть проблема співвідношення можливостей підприємства та ринкового попиту.

Виробнича потужність відображає можливості підприємства у випуску продукції, яка визначається споживачами ринку (попитом), який, в свою чергу, визначає міру використання потужності.



Виробнича потужність – це здатність трудового колективу підприємства, озброєного необхідними засобами виробництва до випуску, протягом визначеного періоду часу, визначеного виду продукції заданої номенклатури та якості.

Випуск продукції має свою верхню та нижню межі.



Пропозиція – це шкала, яка показує різні кількості продукту, які виробник хоче та здатен виробити і запропонувати до продажу на ринку по кожній конкретній ціні протягом визначеного часу. Закон пропонування або крива пропонування на графику показує, що виробники хочуть виробити і запропонувати до продажу більшу кількість свого товару по високій ціні і меньшу по низькій.
ціна

обсяг виробництва

Рисунок 3.1 – Закон попиту та пропозиції [3]
Рівновага між ціною пропозиції та ціною попиту досягається у точці перетину кривої попиту з кривою пропозиції (точка рівноваги). У точці рівноваги при рівноважній ціні співпадають плани виробників та споживачів по виготовленню та купівлі продукції. Крім того рівновага відображає кількість товару, яку необхідно виробити на даний час. Відхилення від точки буде свідчити або про падіння попиту, або про його збільшення.

При визначені обсягів випуску продукції у верхній точці та впровадженнї їх до річного плану виробництва враховується попит, темпи росту, рівень ринкових цін, розміри прибутку, міра ризику, вплив конкурентів, витрати (собівартість продукції), їх можливе зниження в залежності від умов виробництва та виробничі можливості.

Річний обсяг виробництва, як правило, планується по кварталам та місяцам.

Нижня межа виникає при нестачі ресурсів, при необхідності втримання на ринку продукції, яка знаходится на завершальній стадії життєвого циклу при дуже роздрібненої сегментації ринку і т.д.

Нижньою межею плану випуску продукції є обсяг виробництва, який не повністю задовольняє попит, але є достатнім для отримання маси прибутку, яка дозволяє створювати мінімальні розміри фондів розвитку підриємства і забезпечувати податкові виплати державі. Вона встановлюється на основі побудови графіку беззбитковості по точці беззбитковості.
3. Логічна схема планування продукції складається для виконання наступних задач:


  1. визначення складу та обсягу випуску конкретних видів продукції, враховуючи ринкові потреби;

  2. визначення раціонального завантаження потужностей (коефіцієнт завантаження для обладнання періодичного типу - 0.8, для безперервного типу - 0.95);

  3. розрахунок підсумкових показників виробництва.

Для забезпечення цих завдань необхідно виконання слідуючих блоків.


І. Аналіз ринку і формування портфелю замовлень.

1. Збір інформації.

2. Сегментація.

3. Оцінка привабливості сегментів і вточнення позбавлень.

4. Формування портфелю продукції.

5. Визначення верхньої та нижньої меж випуску.

6. Складання плану продаж.

II. Визначення планової виробничої потужності:

1. Обгрунтовування планів питомой продуктівності агрегатів;

2. Обгрунтовування планового фондового часу роботи агрегатів;

3. Розрахунок виробничої потужності.

IІІ. Формування виробничих програм цехів:

1. Визначення раціональних обсягів випуску продукції кінцевими товаровиробляючими цехами;

2. Визначення планових обсягів обслуговуючим цехам.

ІV. Формування виробничої програми підприємства в цілому:

1. Складання балансу підприємства;

2. Розрахунок підсумкових показників випуску.
Згідно вище визначеного складається на основі прогнозу збуту план продаж, який потім ув’язується із планом виробництва або має бути взаємозалежним з ним. План продаж (або реалізації) складається в натуральному і вартісному виразі і має вигляд, формально наведений в підручнику Орлова О. О. [1]

В



изначення виробничої потужності:




Каталог: file
file -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
file -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
file -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
file -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
file -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
file -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
file -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка