Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка14/17
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.85 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Література:

  1. Апанасенко Г. Як зупинити депопуляцію в Україні? – Доступний з: http://www.sdbua.net/articoli/articolo.

  2. Блинов В.И. Практическая подготовка будущих учителей: прагматика перспективы // Педагогическая наука и практика: проблемы и пер­спек­тивы: Сб.науч. статей. Выпуск 2. – Москва: ИОО МОН РФ, 2004. – 202 с. // Доступний з: http://www.teacher-edu.ru/wmc/arts/110967626.

  3. Вайнер Э.Н. Валеология: Учебник для вузов. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 416 с.

  4. Ковалько В.И. Здоровьесберегающие технологии в начальной школе.1-4 класс. М.: ВАКО, 2004, – 296 с.

  5. Кондратюк С.М. Інтегративний підхід до виховання у молодших школярів здорового способу життя: Дис... канд. пед. наук.: 13.00.07 / Сумський держ. пед. ун-т ім. А.С.Макаренка. – Суми, 2003. – 197 с.


Казачкова Л.М.*

Застосування методи «Колір – звук – число»
у процесі художньо-естетичної освіти школярів


У статті розглядається вплив методи «Колір – звук – число» на формування творчої уяви, розвиток зорової та слухової уваги школярів. Завдяки кольорам, звукам та числам учні навчаються свідомо бачити красу та імітувати її в мистецтві.

Художньо-естетична освіта завдяки розмаїттю засобів впливу на особистість і потенційним можливостям посідає особливе місце в системі сучасної загальної середньої освіти. Така освіта вдосконалює процес саморозвитку духовності учнів, залучає їх до світових надбань, що позитивно позначається на творчих здібностях не лише окремої особистості, а й суспільства в цілому.

Мистецтво – стихія краси. Як вогонь, повітря, земля і вода, так поезія, музика, пластика (скульптура, архітектура) і живопис необхідні людини.

Мистецтво є вираженням творчої сили людини, є проявом єдиної світової творчої сили.

Як у стихіях, так і в мистецтві проявляється Правда і Добро, а вони є синонімами краси. За кожним проявом в мистецтві невидимо присутнє число – символ порядку, лінії і барви живопису, звуки музики, основи руху – пластики, скульптури та архітектури.

У мистецтві ці первинні поняття виражаються контрастами, які ведуть до гармонії, контрастами консонуючих та дісонуючих початків.

Спілкування людини з чистим мистецтвом розкриває глибини її серця, гармонізує характер, викликає в ній бажання творити, і це бажання пробуджує до життя її таланти.

В основі чистого мистецтва міститься правда, яка є в кожній сходинці гами життя: кольорі, звуках, числі, русі, формі, якості та настрої, і виражається позитивним аспектом.

Правда проявляється:


  • у кольорі – чистотою;

  • у звуках – виразністю;

  • у числі – точністю;

  • у русі – доцільністю;

  • у формі – певністю;

  • у якості – прагненням до позитивного;

  • у настрої – висотою.

Ці ступені гами життя, які є основою мистецтва, тісно пов'язані між собою, як ступені музичної гами, з якої утворюються мелодія та акорди.

Колір є коренем живопису, звук – корінь музики, число – початок математики, рух – основа пластики, форма – початок скульптури, архітектури, якість та настрій – основа поезії та філософії.

У кожній людині більш-менш закладені таланти: художника, музиканта, математика, поета, філософа, архітектора, психолога та ін., зіткнення людини з мистецтвом не тільки пробуджує в ній ці таланти, а й розвиває властивості, необхідні для їх гармонійного зростання.

Ці властивості:



  • зовнішня увага пробуджується в людині від спілкування з живописом;

  • внутрішня увага – від спілкування з музикою;

  • зосередженість – під час роботи з числами;

  • ритмічність виробляється пластикою (рух);

  • свідоме почуття краси – від спілкування з поезією.

Слід розвивати ці властивості в людині з дитинства, шляхом спілкування дітей з красою в природі та мистецтві. Це спілкування є джерелом радості, духовної насолоди, формує доброзичливість, шляхетність, добродійність, змінює життя людини, синтезує всі сфери думок та її духовної діяльності.

Посібниками для виховання за допомогою мистецтва є художні твори з високим змістом, прекрасна музика, яка виражає високі ідеї.

Великою допомогою для гармонічного розвитку учнів є метода «Колір – звук – число». Вона бере свій початок від аналогії трьох гам:


  1. Кольорово-спектральна (гама райдуги), початком якої є червоний колір – перше коливання, яке ми сприймаємо зором.

  2. Звукова – діатонічна (музична гама), у якій сама низька нота Do є першим коливанням, яке ми сприймаємо слухом.

  3. Числова, яка йде від одиниці до семи і далі до безкінечності в порядку числових октав, що повторюються.

Планомірна робота з кольоро-звуко-числовими сполученнями у зв'язку з різними комбінаціями геометричних форм і форм природи, допомагає учням шукати, знаходити, розпізнати, згадати та творити уявою.

Ці здібності й сила творчої уяви розвиваються роботою за лініями методи «Колір – звук – число», яка має важливе значення в розвитку зорової та слухової уваги учнів, мислення, кмітливості, пам'яті. Опановуючи кольоро-звуко-числову гармонію основних кольорів, звуків та чисел з їх проміжними ступенями, учень засвоює:



  1. «Спів» фарб – закон взаємодії сполучених кольорів.

  2. Гармонію звуків – закон звука, що проявляється в гармонічних тонах.

  3. Ритм чисел в непарний і парний.

За допомогою кольорів, звуків, чисел учні навчаються свідомо бачити красу та імітувати її в мистецтві.

Навчившись пізнавати гармонію та ритм, як вираження ідеї правди та краси, учні зрозуміють за допомогою методи, що свавілля, беззаконня, безпорядок, як у житті, так і в мистецтві є дисгармонією, і що прагнення працювати над собою та вдосконалюватись, щоб удосконалювалось життя й мистецтво, є прагненням до істини. Робота за методою «Колір – звук – число» повинна пробудити в учнів прагнення до самопізнання, до розвитку своїх здібностей шляхом уваги до краси та гармонії, до розуміння, що творити красу та гармонію є і їх призначенням.

Робота за методою «Колір – звук – число» поділяється на сім уроків, які повинні все більше і більше заглиблюватись у значення кольору, звука та числа.

На першому уроці учні спочатку роздивляються кольори райдуги з зовнішньої сторони, поділяючи ці кольори на основні та проміжні. Основні кольори, із поєднання яких отримуються інші ступені кольорової гами: червоний, жовтий, блакитний та синій (блакитний та синій такі ж різні, як ноти sol та la, числа 5 та 6).

Поєднання основних кольорів дає проміжні кольори:


  • червоний та жовтий – жовтогарячий;

  • жовтий та блакитний – зелений;

  • жовтий та синій – зелений іншого відтінку;

  • червоний та блакитний – ліловий;

  • червоний та синій – ліловий іншого відтінку;

  • блакитний та синій – блакитно-синій.

Таким чином виходить кольорова гама, доповнена червоним кольором більш світлого відтінку, який є октавою попереднього червоного і початком нової, більш ясної октави.

Кольорова гама виявиться такою: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, зелено-блакитний, блакитний, блакитно-синій, синій, ліловий, лілово-червоний. У звуках: do,re, mi, fa, fa-dieze, sol, sol-dieze, la, la-dieze, si, do. У числах: 1, 2, 3, 4, 4½, 5, 5½, 6, 6½, 7, 8. У цій гамі похідні кольори є «середньоарифметичним» основних (змішування кольорів), подібно до відповідних дій із числами.

Учні спочатку зображують на папері основні кольори та з'єднують їх безформеними плямами, подібно звуковим вигукам різної висоти, але без певного розміру, показником яких є числа, а потім надають їм певної форми: кола, що відповідає однодольному музичному розміру, кола, поділеного навпіл – дводольний музичний розмір, трикутника – трьохдольний музичний розмір, квадрата – чотирьохдольний музичний розмір тощо. Учні повинні чітко уявляти собі ці форми, потім намалювати їх на папері та проспівати як сольфеджіо, запам’ятовуючи числа до певних кольорових відтінків (мал.1).




Мал. 1

Після ознайомлення на першому уроці з основними та похідними кольоро-звуками, відповідниками яких є числа та дроби, предметом другого та третього уроків буде знайомство з тими формами, з якими ці кольоро-звуки можуть гармонійно злитися, а це ті ж самі – коло, трикутник, квадрат, як основні форми (подібно основним кольорам), а також співвідношення кольорових контрастів, їх значення, наприклад, чорного та білого, кольорів веселки: червоного, жовтогарячого, жовтого, зеленого, блакитного, синього та фіолетового.

Роботою третього уроку буде об'єднання кольоро-звуків з музичним нотоносцем. Зобразивши у вигляді кольорових кружочків, трикутників, квадратів кольоро-звуки, ми отримаємо кольорові музичні ноти, з яких можна складати кольорові мелодії та акорди. Ці ноти не такі сумні, як чорні, – ці ноти веселі, і за їх допомогою дітям буде веселіше вчитися музичному мистецтву.

Урок четвертий – кольоро-звуки знаменують пори року. Чим яскравіше учень зможе передати в звуках живу природу – небо, сонце, квіти, тим краще він заспіває чи заграє, висловить словами чи малюнками.



Завданням п'ятого, шостого та сьомого уроків буде вивчення числових комбінацій, які гармонічно пов'язані з кольоро-звуковими комбінаціями. Однією з таких комбінацій є об'єднання семи основних чисел з основними кольоро-звуками в одному колі, яке поділене на сім секторів (мал.2). З точки зору звука, фіолетова нота Si є увідним тоном, який завершує кольоро- звукову Do мажорну гаму і знову прагне перейти в ноту Do. З точки зору числа, фіолетова нота Si співвідносна числу 7 і є сумою чисел кожної пари кольоро-звуків, які знаходяться у колі один напроти одного – червоного та синього (1 + 6 = 7); жовтогарячого та блакитного (2 + 5 = 7); жовтого та зеленого
(3 + 4 = 7). Таким чином, у числах підсумовується кольоро-звукова гармонія.




Мал.2
Отже, обіймаючи широкі сфери мислення дитини, метода «Колір – звук – число» об'єднує шляхи мистецтва та науки, розширює свідомість учнів, відчиняє їм двері до пізнання та самопізнання, а мистецтво допомагає зрозуміти й усвідомити, що все у світі взаємозалежне.

Література:

1.Унковская А. Метода «Цвет – звук – число». – Петроград, 1915 – 1916.


Кузьменко Ю.В., Янковська Ю.Л.*

Ознайомлення десятикласників із можливими наслідками вступу України до СОТ на уроках економіки

У даній статті порушена проблема ознайомлення учнів 10-х класів із можливими позитивними й негативними наслідками членства нашої держави у Світовій організації торгівлі в рамках вивчення навчальної дисципліни «Економіка».

У сфері зовнішньої політики України одним із головних пріо­ритетів залишається реалізація стратегії європейської інтеграції. Вона базується на визнанні українським суспільством реального місця нашої держави в системі міжнародних відносин, приве­ден­ні українських євроінтеграційних планів у відповідність до нових реалій та вирішенні завдань реформування політичної системи.

Сьогодні основний курс України на шляху до Європейського Союзу – отримання статусу країни з ринковою економікою, вступ до Світової організації торгівлі й початок переговорів з ЄС про створення зони вільної торгівлі [2, с.3]. Тому, ураховуючи все ви­ще­викладене, дуже важливо, щоб учні мали правильне уявлення й розуміння щодо всіх ризиків і небезпек проголошеного курсу на повноцінне приєднання до європейського інтеграційного процесу нашої держави, включаючи й членство в СОТ.

З огляду на це, метою даної статті є виділення суті та виявлення основних складових процесу ознайомлення десятикласників із можливими наслідками вступу України до СОТ на уроках економіки.

Відомо, що не так давно Європарламент проголосував за членство нашої держави у Світовій організації торгівлі. Отже, інтеграція в СОТ на сьогодні є одним із актуальних питань життя українського суспільства, яке хвилює як політиків так і всіх громадян нашої країни, оскільки прагнення жити «як в Європі» виникло й закріпилося ще задовго до набуття Україною незалежності, а бажання приєднатися до добробуту Євросоюзу виникло практично з перших кроків його створення.

Порушуючи у процесі вивчення економіки дану проблему, не­обхідно починати з формування в учнів уявлення про цю організацію. Тому спочатку слід зосередити увагу школярів на історії виникнення СОТ та правилах щодо вступу інших держав до її лав.

У 1986–1994 рр. проходив Уругвайський раунд багатосто­рон­ніх торгівельних переговорів у рамках ГАТТ. Після їх успіш­ного завершення й була створена СОТ, основні принципи якої по­лягають у: взаємному сприянні в торгівлі та наданні національ­ного режиму товарам і послугам іноземного походження (країни не мають права надавати кращий торгівельний режим як націо­нальним товарам, так і окремим країнам – торговим партнерам); регулюванні зовнішньої торгівлі переважно тарифними методами, відмова від протекціонізму й будь-яких кількісних та інших обмежень; захисті внутрішнього ринку за допомогою спеціальних захисних, антидемпінгових і компенсаційних заходів; передбачуваність торгівельної політики, її проведенні відповідно до встановлених в організації правил, вирішенні торгівельних суперечок шляхом консультацій і переговорів.

Усі країни-учасниці СОТ приймають обов’язки щодо виконання основних домовленостей, що включають три основні групи (пакети): торгівля товарами, послугами й правами інтелектуальної власності.

Процедура вступу до СОТ: спочатку в спеціально створених робочих групах відбувається розгляд економічного й торгівель­ного режимів країни, яка розглядається на предмет відповідності нормам СОТ. Потім розпочинається досить тривалий етап – двосторонні переговори держави-претендента з усіма зацікавленими учасниками. У процесі цих переговорів виробляються взаємоприйнятні домовленості. Після чого пакет домовленостей розглядається й утверджується Генеральною радою, тоді він стає частиною документів СОТ і національного законодавства країни, яка поступово перетворюється з кандидата на повноправного члена організації.

У СОТ рішення, як правило, приймаються одностайно, хоча існують і формальні правила їх прийняття, які вимагають біль­шості голосів. Так, прийняття нових членів вимагає дві третини голосів Генеральної ради, але традиція зумовлює необхідність пошуку домовленостей з усіма країнами-учасницями.

Після вивчення з учнями історії виникнення та правил вступу в СОТ, можна перейти до ознайомлення з можливими позитивними й негативними наслідками членства нашої держави у Світовій організації торгівлі. Отже, що держава може придбати і що втратити вступивших в цю організацію.

Перевагами членства України в СОТ є: отримання більш сприятливих умов доступу до світового ринку товарів і послуг; передбачуваність і стабільність розвитку торгівельних відносин з країнами-учасницями; скасування дискримінації в зовнішній торгівлі. Школярам необхідно розуміння того, що перебування держави поза даною організацією – це перебування поза правилами, що регулюють світову торгівлю, поза участі в їх розробці, невизначеність та незахищеність від будь-якої дискримінації, без доступу до механізму вирішення торгівельних суперечок. Таким чином, якщо Україна не братиме участі в цій співдружності, то буде відсторонена від обговорення й прийняття рішень у царині торгівлі на міжнародному рівні.

Україні сьогодні необхідно більш уважно віднестися до переговорного процесу, а після вступу в СОТ зайняти активну позицію, брати участь у подальших розробках правил міжнародної торгівлі, відстоювати стратегічні економічні інтереси країни, створювати блоки з іншими країнами для рішення питань лібералізації торгівлі тими чи іншими товарами. У процесі переговорів слід уважно обговорювати обов’язки, що бере на себе країна, наприклад, такі: реалізація антидемпінгових заходів у країні, перехід до системи міжнародних стандартів фінансової звітності та сертифікації продукції, захист інтелектуальної власності тощо. Вступ до цієї торгівельної організації – це як отримання країною знака якості, який необхідно вміти використати як перевагу. Адже процес вступу України в СОТ сьогодні носить більш політичний ніж економічний характер.

Важливо дати розуміння дітям і в питанні: «Чи варто поспі­шати в даній справі?» Аргументація за приєднання в найближчій перспективі в основному зводиться до наступного: наявність в Україні на сучасному етапі переговорних ресурсів; можливість прийняти участь в новому раунді багатосторонніх торгівельних переговорів і розробці нових правил торгівлі; необхідність якнайшвидшого отримання реального матеріального ефекту в міру скасування втрат від дискримінації України на зовнішніх ринках, компенсацій у зв’язку з розширенням ЄС.

Слід підкреслити й ті факти, що великі надії покладають на дані процеси в Україні потенційні інвестори інших держав. Так, на­приклад, як зазначає Олександр Рар (директор Центра Кербе­ра з програм в Росії та країнах СНД Германської ради із зовніш­ньої політики) в інтерв’ю журналу «Корреспондент»: «Германія чекає відкриття нових можливостей» [3, с. 31]. Це тому, що для інвесторів у нашій країні дуже привабливими виступають машинобудування, фінансово-банківська сфера, медіаринок, енергетичний сектор, газові сховища, транспортні шляхи та ін. Перспективним у майбутньому може стати й аграрний ринок, але лише після того, як влада скасує мораторій на продаж землі.

Слід пам’ятати, що членство в СОТ для іноземних інвес­то­рів знижує політичні та економічні ризики, але не призводить ав­то­матично до зростання інвестиційних потоків у країни-учасниці. Для України обумовлено це в першу чергу правильністю шляхів у подоланні ризиків при вступі в дану організацію.

Слід мати на увазі, у кінці вивчення даної проблеми необхідно разом з учнями зробити узагальнюючі висновки, що стосуються вступу України у Світову організацію торгівлі. А саме:

– лібералізм системи СОТ полягає передусім у тому, що вона встановлює чіткі правила гри у використанні як інструментів зовнішньоекономічної, так і деяких інструментів внутрішньо економічної політики. Ця система ні в якому разі не виключає можливості застосування протекціоністських інструментів, але визначає чіткі рамки їх застосування;

– умови участі в СОТ і, таким чином, умови доступу на ринок України визначаються в ході переговорів. До завершення переговорів, будь-які висновки про те, що участь в СОТ послабить Україну, не можуть бути аргументованими;

– переговори щодо приєднання України до СОТ передбачають активну участь у них українського бізнесу. Це обумовлено не тільки можливістю максимізувати користь для зацікавлених компаній від членства нашої держави в цій організації, але й перспективою більш ефективного використання державного ресурсу при плануванні й реалізації своєї господарської діяльності;

– українське бізнес-товариство має реальну можливість впливати на переговорний процес щодо приєднання України до СОТ шляхом активної участі в підготовці української переговорної позиції в різних секторах. Причому такий підхід дає змогу нашим зацікавленим компаніям максимізувати користь від членства України в СОТ на перспективу.

Таким чином, організація роботи вчителя за запропо­нованою схемою допоможе педагогу цілеспрямовано вирішити проблему ознайомлення десятикласників із можливими позитивними й негативними наслідками вступу України до СОТ.



Література:

    1. Вступ до Світової організації торгівлі: нові можливості для України // Науково-практичне видання (Підготовлено експертною групою Українського центру міжнародної інтеграції). – К.: УЦМІ, 2006. – С.94.

    2. Кичигина Н. Вільна торгівля для України // Держава 2000. – 2007. – №10. – С.3-4.

  1. Іваненко О. В Україну ринули іноземні інвестиції – рекордні для країни і смішні для регіону // Корреспондент. – 2007. – №8(247). – С.28-31.

  2. Україна – Чехія – ЄС: Сучасний стан та перспективи: Збірник матеріалів міжнародної конференції. – Херсон-Прага: Херсонський національний технічний університет, 2007. – 128 с.

  1. www. news2000.com.ua

  2. www. wto. org.

Рідкоус О.В.*

В.О.Сухомлинський про організацію вчителем ситуації успіху учнів у навчанні та вихованні

У статті розглянута педагогічна система В.О.Сухомлинського щодо створення ситуації успіху.

Гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов, спрямованих на розкриття й розвиток здібностей школярів, їх позитивну самореалізацію.

Розвиток новітньої системи освіти України базується на основних принципах національного виховання, серед яких з огляду на гуманізацію навчально-виховного процесу відмітимо:


  • природовідповідність, демократизацію і гуманізацію;

  • створення умов для формування кращих якостей, розвитку здібностей дитини;

  • диференціацію та індивідуалізацію навчання й виховання.

Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізу­вати свій гуманістичний потенціал, а й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його «людинотворчу» функцію. Така спрямованість освіти виявляється у взаємодії учасників навчально-виховного процесу, визнанні прогресивними й провідними вченими цілей особистісного розвитку дитини, створення ситуації успіху для тих, хто навчається.

Тому метою нашої статті є розкриття виховної системи В.О.Сухомлинського щодо створення ситуації успіху.

Одним із важливих блоків гуманістичної навчально-виховної системи В.О.Сухомлинського є блок вимог до мудрої людяної діяльності педагога:

1. Любити кожну дитину – найцінніша якість вихователя, без якої він профнепридатний. Спиратися на позитивне в дитині, захищати її від лихого в житті.

2. Поважати дитину, її особистість, гідність, бо кожна дити­на неповторна. Поєднувати вимогливість із доброзичливістю.

3. Віра в дитину – запорука успіху навчально-виховного процесу. Кожна дитина талановита, треба тільки допомогти їй розвинутися.

4. Піклуватися про всебічний розвиток дитини, особливо про фізичне й психічне здоров`я, розумовий і моральний розвиток на межі її можливостей.

5. Знати дитину – без знання душі, можливостей, прагнень, почуттів, життя й розвитку кожної дитини виховання й навчання сліпе. Гуманізм і майстерність вихователя в людинознавстві.

6. Розуміти дитину – педагогічна емпатія: «відчуття дитинства, стати дитиною, піднятися до рівня дитини».

7. Дбайливо, обережно ставитися до природи й духовного світу дитини: усі діти різні, із неповторним духовним світом. Не ламати природу дитини, не нівечити її особистість, життя, майбутнє. Особлива увага важким дітям: „Чим важча дитина, тим більше я її люблю такою, якою вона повинна стати.” Не боятися бути доброзичливим, ласкавим.

8. Включати дитину в коло різних інтересів, турбот, життя інших людей, довкілля, країни, світу.

9. Розвивати почуття власної гідності дитини, створюва­ти умови для відчуття гордості за результати своєї праці, своїх позитивних якостей, знань, досягнень, самовдосконалення.

10. Вихователь, учитель – мудрий порадник і керівник, старший друг вихованця, який розуміє, співчуває, допомагає кожному учню в його навчанні, розвитку, у становленні щасливої людини, яка вміє досягати успіхів, самовдосконалюватися, знайде достойне місце в житті [5, с. 345].

Уся система навчально-виховної роботи в Павлиській школі була побудована на основах гуманізму, у центрі уваги – учень із його можливостями, потребами, проблемами, бажанням досягти успіху в житті й діяльності.

Так, за 35 років педагогічної діяльності Сухомлинського через його серце, розум і руки пройшло 107 дітей малоздібних, навіть слабоумних («слабкий ум» – хіба це не найточніше визначення біди?). Із 5 і до 17-18 років із ними в Павлиській школі проводили спеціальну навчально-виховну роботу. Сам Василь Олександрович терпляче й мудро роками працював індивідуально з дітьми, яким, наприклад, важко давалася математика. Він створив спеціальний «Задачник для тугодумів», у якому зібрав цікаві задачі з життя, із народної мудрості, які розвивали мислення, кмітливість, уяву, увагу учнів, із розв’язком яких учні відчували радість успіху в навчанні. Завдання були в декількох варіантах, варіант вибирали самі учні за своїми можливостями та інтересами. У колективі учнів панувала атмосфера підтримки, розуміння, змагання без переможених, ображених, ізгоїв і нездар. У випадку невдач учня «щоб учитель не приголомшував цього учня незадовільними оцінками, протягом деякого часу окремим учням взагалі не слід ставити двійок за незнання» [6, с.423]. І мудрий педагог не ставив двійок за невміння вчитися, за незнання. Бо спочатку треба допомогти дитині досягати успіху, навчити вчитися, пробудити розум і серце, а потім уже оцінювати її успіхи й старання.

Сухомлинський розробив цілу систему розумового розвитку дітей, яка включала 300 уроків природи, уроки мислення, години улюблених предметів, різні задачники з математики (для неуваж­них, тугодумів і ін.), індивідуальну роботу з учнями роками, «бо результати у цій справі приходять не відразу. Сто уроків мис­лення можуть здаватися безрезультатними, і лише на сто першому ви побачите в дитини перший вогник допитливості. Результатом, який можна побачити … є в цьому разі не запас знань, якими оволодіває дитина, а передусім цікавість, допит­ли­вість, здібність бачити незрозуміле, шукати відповідь на питання, що схвилювало, наростаюче прагнення до пізнання» [6, с.52].

У роботах «Серце віддаю дітям», «Народження громадяни­на», «Людина неповторна», «Сто порад учителеві», «Павлиська середня школа», «Розмова з молодим директором школи», у багатьох статтях педагог слідкує за розвитком конкретних дітей, умовами їх життя, розвитку, діяльності, аналізує кожну педагогічну ситуацію, робить висновки. Так, проблемі важкого в навчанні Петрика педагог присвятив 16 сторінок тексту [6, с. 510-525]. Або в роботі «Серце віддаю дітям» автор наводить дані розвитку й досягнення успіху багатьох молодших школярів, називаючи 685 імен дітей різного віку [5, с.7-279 ].

Хоча для кожної дитини своя технологія досягнення успіху в навчанні та розвитку, але педагог пропонував і загальні методичні прийоми й складові роботи з учнями: зацікавити дитину, викликати інтерес до пізнання → збудити думку, створити радість мислення → пізнати творчу діяльністьдосягти успіху в навчанні. Він створив школу спостережливості й творчості школярів, як необхідну умову розумового розвитку, прищеплював любов до знань, книги, творчості. Звертаючись до вчителів, Сухомлинський писав: «Якщо ви будете сподіватися тільки на видимі, помітні стимули, які пробуджують інтерес до навчання, до уроків, ви ніколи не виховаєте справжньої інтелектуальної працьовитості. Прагніть того, щоб учні самі відкривали джерело інтересу, щоб у цьому відкриванні вони відчували власну працю й успіх – само по собі це одне з найважливіших джерел інтересу. Без активної розумової праці не можливі ні інтерес, ні увага, ні успіх учнів» [5,с.479].

У педагогічній системі В.Сухомлинського навчання тісно поєднувалося з вихованням учнів, бо педагог вважав, що повноцінний розвиток дитини – це єдність її серця, розуму й рук, це творча праця для себе, інших людей, природи, для краси довкілля й життя, це висока моральність і гідність людини. « Запалити пізнанням – це означає досягти того, щоб думка злилася з почуттям людської гідності. Шлях до цього душевного стану – дієвість, активність знань. Пробудження байдужого, врятування від розумової інертності ми бачимо в тому, щоб учень у чомусь виявив свої знання, виявив себе, свою особистість у діяльності інтелекту» [5, с.484], у трудовій діяльності, творчості. Мета виховання – «щоб у своїх успіхах, у знаннях учень відчував громадянську гідність… шлях до здійснення цієї мети в тому, щоб знання, інтелектуальне життя колективу, власні знання, думка, уміння мають переживатися як честь, як гідність» [5, с.485], як успіхи всього колективу. Досягнення кожного учня, його успіхи в навчанні, творчості, праці переживалися кожним учнем і колективом як моральна гідність. У Павлиській школі були створені всі умови для досягнення успіхів у всебічному розвитку кожної дитини: складання казок та оповідок молодшими школярами, вечори книжки, діяльність 48 гуртків (серед яких і поетичної творчості), доповіді учнів на вечорах науки й техніки, дослідна діяльність у теплицях, на пришкільних ділянках (кожен учень вирощував за шкільні роки по 100 дерев), різноманітні традиції, єдність школи й сім’ї, 180 осередків культури в Павлиші, де активну участь брали школярі, та багато іншого. Педагог наводить перелік видів творчої праці, які сприяють успішному розумовому розвитку школярів [5, с.499–501].

Усі складові всебічного розвитку дитини повинні сприяти вихованню достойної щасливої людини. «Розумова праця учня, успіхи й невдачі в навчанні – це його духовне життя, його внутрішній світ, нехтування яким може привести до сумних наслідків. Дитина не тільки взнає щось, засвоює матеріал, а й переживає свою працю, висловлює глибоке особисте ставлення до того, що їй вдається й не вдається» [5, с.162]. Цілий розділ у книзі «Серце віддаю дітям» Сухомлинський присвятив цій проблемі – розділ «Дайте дитині радість розумової праці, радість успіху в навчанні» [5, с.162–176]. «Якщо дитина не бачить успіхів у своїй праці, вогник прагнення до знань згасає, у дитячому серці утворюється крижинка, яку не розтопити ніякими намаганнями доти, поки вогник знову не загориться (а запалити його вдруге – ой як важко!); дитина втрачає віру у свої сили … насторожується, наїжачується, відповідає зухвалістю на поради й зауваження вчителя. Або ще гірше: почуття власної гідності в неї притупляється, вона звикає з думкою, що ні до чого не здатна … Що може бути аморальніше за придушення в людині почуття власної гідності» [5, с.163–164]. Автор наводить тут багато прикладів технології виховання й навчання, які сприяють досягненню успіхів різних дітей в учінні, праці, життєвих ситуаціях [5, с.168–172].

Сухомлинський звертається до вчителів: «Дати дітям ра­дість праці, радість успіху в навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь вихован­ня. У наших школах не повинно бути нещасних дітей – дітей, яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжу­ють енергію для подолання труднощів, бажання вчитися» [5, с.164].

Виховання успішної і щасливої людини неможливе без взаємодії школи і сім’ї. Тому в Павлиській школі успішно працював батьківський університет, у якому поділ на факультети був відповідно до віку й особливостей розвитку дітей. Учителі всебічно вивчали особливості й умови сімейного життя й виховання кожного учня, надавали батькам слушні поради з педагогіки й психології виховання й навчання дітей. Ось порада матері ледаря-п’ятикласника, щоб рятувати дитину: «Ми радимо матері: «Якщо вже ви виростили маленького ледаря, то будьте наполегливими в його перевихованні. Змусьте дві години сидіти над уроками. Звикне – сам відчує радість виконаної роботи. Змушуйте без крику, без покарання: адже ви робите йому не зло, а добро. Виконав уроки – нехай години дві попрацює фізично. Піднімайте з ліжка о 5-й годині ранку. Скажіть йому: я готую для сім’ї сніданок – труджусь, ти готуйся до уроків – теж трудись. Усе це без крику, без нагадування про те, що він, ваш син, ледар. Від того дня, як він піднявся о 5-й годині й попрацював до семи – він уже не ледар. Його треба похвалити за працьовитість.

Не буває випадку, щоб такі прості заходи не перевиховали людину. Єдиною перешкодою на шляху до перевиховання ледаря можуть бути лінощі батьків» [5,с.653–654]. І як висновок з єдності навчально-виховного процесу щодо досягнення успіхів учнів наступна порада Сухомлинського: «Я раджу всім учителям: бережіть дитячий вогник допитливості, жадоби до знань. Єдиним джерелом, яке живить цей вогник, є радість успіху в праці, почуття гордості трудівника. Винагороджуйте кожний успіх, кожне подолання труднощів заслуженою оцінкою, та не зловживайте оцінками. Не забувайте, що ґрунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, – у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це – бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей ґрунт, без нього немає школи» [5, с. 176]. І далі: «Пам’ятайте, що радість успіху – це могутня емоційна сила, від якої залежить бажання дитини бути хорошою. Турбуйтесь про те, щоб ця внутрішня сила дитини ніколи не вичерпувалася. Якщо її немає, не допоможуть ніякі педагогічні хитрощі» [5, с.466].

Отже, за В.О.Сухомлинським, радість дитини від успіхів у вихованні й навчанні – основа всебічного розвитку кожного учня. Через досягнення успіхів у навчанні, праці, спілкуванні кожної дитини до успіхів її в житті й трудовій діяльності, до повноцінного й щасливого життя справжньої Людини.

Ідеї гуманної педагогічної системи В.О.Сухомлинського знайшли підтримку у вчених-педагогів і вчителів-практиків. Це роботи Ш.Амонашвілі, І.Беха, Т.Волошиної [1], О.Захаренка [2], О.Сухомлинської [7], та багатьох інших [3], [4].


Каталог: tvo
tvo -> Творчість юрія клена в контексті українського неокласицизму
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Олесь Гончар Крапля крові Роман
tvo -> Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
tvo -> Методичний кабінет
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Конкурсу рефератів з патріотичного виховання «Твої герої Запорізький край»
tvo -> Самопідготовка 6 клас 23. 10. 2014
tvo -> Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка