Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка17/17
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.85 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Литература:

  1. Боянжу М.Г. Психолого-педагогическая экспертиза. – Херсон: ХГУ, 2005.

  2. Коробко С., Коробко О. Робота психолога з молодшими школярами. – К.: Літера, 2006.

  3. Коррекционная педагогика в начальном образовании / Под ред. Г.Ф. Кумариной. – М.: Academia, 2003.

  4. Зайцева И. А. и др. Коррекционная педагогика. – Ростов-на-Дону: Март, 2002.

  5. Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

  6. Гонеев А.Д. и др. Основы коррекционной педагогики. – М.: Academia, 2002.

  7. Подласый И.П. Курс лекций по корректирующей педагогике. – М.: Владос, 2002.

  8. Психологическая диагностика / Под ред. М.К.Акимовой, К.М.Гуревич. – М.: Питер, 2003.

Глинянська Н.В.*

Робота психолога з профілактики і корекції акцентуацій характеру підлітків

У статті розглядаються основні підходи до профілактики й корекції акцентуацій характеру, наводяться елементи досвіду роботи практичного психолога з акцентуйованими підлітками. Подана інформація може зацікавити практичних психологів, педагогів, студентів психологічних факультетів.

Питання акцентуацій характеру особистості не досить повно розглянуто в психолого-педагогічній літературі, не існує систематизації матеріалу, адаптованого для використання в шкільній педагогічній практиці. А як відомо, головна мета практичної психології не лише надати знання, а й навчити користуватися ними в практичній педагогічній діяльності, тобто навчити діагностувати, виявляти причини й наслідки та проводити корекцію деформацій характеру. У зв'язку із цим дана тема є актуальною. У статті розглядаються основні підходи до профілактики й корекції акцентуацій характеру підлітків.

Риси, які визначають індивідуальність людини, можуть бути віднесені до різноманітних психічних сфер.

Назвемо найпершу сферу, яку найправильніше було б позначити як сферу спрямованості інтересів і нахилів. Деякі інтереси мають егоїстичний характер; інші, навпаки, – альтруїстичний.

Другу можна позначити як сферу почуттів і волі. Характер внутрішньої переробки явищ теж визначає значні індивідуальні відмінності. Відтак виникають модифікації індивідуальності й характеру.

Третя сфера пов’язана з інтелектом; зазвичай її не включають у поняття особистості. Але існує сфера асоціативних почуттів, де закорінені такі риси особистості, як зацікавленість і прагнення до впорядкованості. Цю сферу можна назвати асоціативно-інтелектуальною.

Не завжди легко провести межу між рисами, що формують індивідуальність людини, і акцентуацією [2].

У вітчизняній педагогічній психології добре зарекомендував себе підхід до «важких» вихованців, що базується на виділенні різних категорій «акцентуацій характеру». Вихідним для цього підходу є розуміння акцентуацій характеру як крайніх, граничних варіантів норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені. Унаслідок цього людина демонструє вибіркову вразливість відносно певного роду психогенних впливів (тяжких переживань, надмірних нервово-психічних навантажень) при задовільній і навіть підвищеній стійкості до інших подразників. Термін акцентуації характеру запропонував німецький психіатр К. Леонгард, теорія акцентуацій характеру якого стала популярним пояснювальним принципом проблемної поведінки дітей й підлітків у нашій країні з початку 80-х років минулого століття. Типології акцентуацій характеру ґрунтуються на клінічному (психіатричному) і психологічному підходах. Клінічний підхід А.Е.Личко передбачає 11 типів акцентуацій характеру: гіпертимний (надактивність, балакучість), циклоїдний (зміна пе­рі­о­дів активності й пригніченого стану), емоційно-лабільний (схиль­ність до різкої зміни настроїв, відповідно до змін ситуації), астеноневротичний (нерішучість, дратівливість, схильність до депресії), сенситивний (боязкий, із почуттям власної неповно­цінності), психастенічний (тривожність, швидка стомлюваність і схильність до нервових зривів), шизоїдний (замкненість, емоцій­на холодність, відсутність співпереживання іншому), епілеп­то­їдний (здатність до накопичення афекту, некерованості при каналізації його, імпульсивність поведінки), істероїдний (демон­стра­тивний, авантюрний, некритичний і брехливий у гонитві за визнанням), нестійкий (схильний до пошуку нових вражень, поверховості стосунків, легко піддається впливові оточення) та конформний (надмірна підлеглість і залежність) [1]. Психоло­гічний підхід К.Леонгарда виділяє наступні типи: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротичний, сенситивний, три­вож­но-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстра­тивний, нестійкий.

Як відомо, найчастіше акцентуації характеру оформлюються в підлітковому віці в період пубертатної кризи. Залежно від ступеня вираженості їх поділяють на явні й приховані. Вони рідко існують як «чисті» типи. Найчастіше тут має місце поєднання кількох девіацій [4].

Аналітичний огляд психолого-педагогічної літератури, при­свя­ченої проблемам акцентуйованості характеру в молоді і про­ведений кон­статуючий експеримент, що виявив особливості акцентуйованних підлітків різних типів, дозволяє розкрити причини, які сприяють формуванню акцентуацій і прояву специфічної для них дезадаптивної поведінки.

1. Це умови виховання, що сприя­ють розвитку негативних тенденцій у поведінці; бездоглядність, надопікування, що є доміную­чим, потворним, умови жорстких взаємостосунків, обумовлена любов батьків, надмірність вимог і сподівань щодо дитини, фобія втрати дитини, недостатність любові та спілкування з дитиною тощо. Усі ці впливи середовища, на­кладаючись на певні формально-динамічні якості дитини, створюють ґрунт для форму­вання тієї чи іншої акцентуації.

Проте вже на досить ранньому етапі онто­генетичного роз­вит­ку (дитячий вік) дитина по­чинає виступати як активний суб'єкт психіч­ної діяльності, приймаючи або відторгаючи певні стереотипи поведінки, активно фор­мує (із різним ступенем усвідомленності) са­мого себе. Вона фіксує адаптивні, з її точки зору, стереотипи поведінки й гальмує ті види поведінки й предметної діяльності, що не приводять до задоволення важливих для неї по­треб.

Саме тому малоефективною є відкрита бо­ротьба з негативними поведінковими проява­ми дитини – необхідно зрозуміти, які значущі потреби вона намагається таким чином задо­вольнити, їй слід допомогти реалізувати ці по­треби соціально-прийнятним шляхом.

2. Дезадаптивні стереотипи діяль­ності акцентуйованих підлітків стають актив­ними в умовах, коли вони зіштовхуються з бар'ерами діяльності, що спрямована на задоволення індивідуаль­но-значущих потреб. Тому школа повинна дати простір вільним і природ­ним проявам особистості дитини, і ця свобода має бути обмежена лише безпе­кою та психологічним ком­фортом інших членів колек­тиву, завданням повноцін­ного становлення підлітка. Аксіомою стала теза про те, що авторитарний стиль спілкування в школі, домі­нування методів примусу в навчанні призводять до пси­хоемоційної перенапруги учнів, зростанню числа кон­фліктних ситуацій і, отже, до самих різних форм дезадаптивної поведінки дітей.

Педагог повинен знати дезадаптивні стерео­типи поведінки, властиві конкретному акцентуйованому підлітку, знати його психологічну проблематику й будувати свою педагогічну взає­модію з ним таким чином, щоб попередити прояв негативних форм поведінки підлітка. Подібний підхід приводить до поступового згасання дезадаптивних реакцій.

3. Переконливо доведено, що одним із найважливіших чин­ників, який сприяє кризі підліткового віку, є «когнітивна криза», тоб­то, коли розширення сфери діяльності та взає­модія підлітка значно випереджає його психо­логічну компетентність. Значно ча­сті­ше вини­кають бар'єри діяльності (як зовнішні, так і внутрішні), що призводять до психологічних зривів. Тому важливим напрямком профілак­тики акцентуйованості є психологічна просвіта школярів у таких галузях, як психологія особи­стості, психологія пізнавальних процесів і психологія спілкування.

4. Дисгармонійність Я-образу. Суттю цього фактора є неаде­ква­тні та суперечливі уявлення про себе, а також неадекватні самооцінка й рівень домагань, комплекс неповноцінності.

5. Несформованість спонукальної сфери. Йдеться про відсутність стійких інтересів і цілей, несформованість соціально цінних потреб і норм, невміння адекватно задовольняти актуальні потреби, одержувати справжнє задоволення тощо.

6. Спадкові ознаки. До цього фактора належать тип нервової системи, захворювання нервової системи, фізичні вади, спадкові та хронічні хвороби.

Загалом, становлення акцентуації характеру підлітка зумовлене багатьма чинниками, поєднання їх деструктивної дії.

Отже, підлітковий період є важливим етапом психічного та особистісного розвитку. Він характеризується особливою соціальною ситуацією, видами діяльності, новоутвореннями, специфічним перебігом кризи. Значні зміни відбуваються в розвитку інтелектуальної, спонукальної та емоційно-вольової сфер, у становленні самосвідомості. За несприятливих соціально-психологічних умов виникають труднощі в розвитку особистості, зокрема формування акцентуацій характеру. Знання дорослими (батьками, педагогами) вікових та індивідуальних особливостей підлітків дає їм змогу ефективно керувати психічним та особистісним розвитком дітей [4].

Для профілактики й корекції дезадаптивної поведінки акцентуйованих підлітків пропонуємо наступний алгоритм. Робота практичного психолога ведеться в декілька етапів.

І етап – психодіагностика. Основу її складають дві методики: тест для діагностики акцентуацій характеру і тест узагальнених значеннєвих установок. Перша з них – це модифікований варіант ПДО А. Личко, що діагностує тип акцентуацій характеру, а друга – модифікований тест незакінчених речень, що застосовується для визначення конкретної психологічної проблематики підлітка. Крім того для уточнення результатів використовуються додаткові методи – колірний тест М.Люшера, соціометрія, опитувальник родинного виховання, спостереження за поведінкою підлітка, аналіз його діяльності, співбесіди з педагогами, товаришами підлітка, його батьками. За результатами психодіагностики будується подальша корекційна робота. Отримана за допомогою цих методик інформація чітко окреслює напрямок подальшого пошуку як психологічної проблематики підлітка, так і зону його психологічного комфорту. Таким чином, даний методичний арсенал використовується для реалізації індивідуального підходу до акцентуйованих підлітків під час навчально-виховного процесу. Але його успішність можлива лише за умови готовності педагога співпрацювати з практичним психологом.

Тому ІІ етап – робота з викладачами училища і, насам­перед, із класними керівниками. Із цією метою проводиться семінар, на якому педагоги ознайомлюються з особливостями кожного типу акцентуацій і визначають ситуації, що провокують дезадаптивне поводження підлітків. Це допомагає вчителю вчасно попередити такі ситуації і, звичайно, не створювати їх самому. Результатами семінару є конкретні рекомендації для класних керівників щодо загальних вимог і індивідуального підходу до акцентуйованих підлітків. Наводимо приклади рекомендацій для роботи з гіпертивними та інтровертованими підлітками.

Для гіпертима властива практично постійна висока актив­ність і бажання діяти. Його позитивними рисами є: гарний наст­рій, упевненість у собі, активне прагнення до діяльності, вражень. Дезадаптивні якості: легковажність, відсутність етичних норм, почуття обов’язку, роздратованість у колі друзів та близь­ких, схильність до азартних розваг, втеч, алкоголю. Значущою потребою для нього є тенденція до лідерства та організаційної діяльності. І тому загальними вимогами до такого учня будуть:


  • створення умов для виявлення ініціативи підлітка;

  • чітке, аргументоване визначення обов’язків і межі прийнятної поведінки;

  • уникнення гіперопеки;

  • чіткий, розмірений стиль спілкування і взаємодії;

  • вплив на гіпертимного підлітка через уміле формування колективної думки.

У навчальній діяльності потрібна:

  • підтримка високого рівня дієздатності на уроці;

  • чергування різних видів діяльності;

  • чітка, спокійна, аргументована оцінка результатів діяльності підлітка.

Основні риси інтроверта: замкнутість, емоційна холодність, безпристрасність, що робить їх незрозумілими для оточуючих, дружні взаємини виникають важко, вони незалежні від думки оточуючих, діють самостійно, занижений видимий інтерес до протилежної статі, бідність міміки та жестикуляції.

Значуща потреба у спілкуванні на теми, які його цікавлять.

Загальні вимоги:


  • зацікавлене відношення до нього;

  • терпляче ставлення до «дивацтв» інтровертованого акцентуанта, бо вони є сутністю його суперечливої натури;

  • зацікавленість ідеями та захопленнями підлітка.

У навчальній діяльності:

- чітка постановка мети й мотивація навчальної діяльності – невключення таких підлітків у цільові установки діяльності призводить до пасивності на уроці;

- своєчасне переключення підлітка з одного виду діяльності на іншу;

- поетапний контроль роботи [4].

Під час індивідуальної консультації класний керівник ознайомлюється з результатами психодіагностики по кожному студенту. Ми разом обговорюємо методи й визначаємо тактику роботи, стиль поводження з тим, чи іншим учнем. Таким чином будується індивідуальна педагогічна взаємодія з кожним акцентуйованим підлітком.

Наступний етап – перетворююча корекція, що передбачає такі напрямки:



  • робота з батьками, спрямована на усунення або принаймні пом’якшення психотравмуючих ситуацій, якщо під час обстеження виявляється, що дитина соціалізується в негармонійній родині;

  • активне навчання підлітків розпізнаванню тих ситуацій, у яких вони є найвразливішими з огляду на наявний тип акцентуацій.

Із цією метою проводиться:

- психологічне консультування студентів,

- психологічне консультування батьків,

- психологічне просвітництво серед студентів,

- особливий вид психологічного тренінгу, який визначається як «корекційна гра».

Під час індивідуального заняття з підлітком перед психо­ло­гом постають чотири основні завдання. По-перше, сформувати в підлітка спроможність об′єктивно сприймати особливості власного характеру й особливості важких для нього ситуацій; побачити їх ніби збоку й навчити підлітка аналізувати такі ситуації, продуктивно використовувати досвід своїх помилок. По-друге, розширити діапазон можливих способів поведінки підлітка у важких для нього ситуаціях, бо стереотипність поведінки – це головне, що впадає в око, коли до акцентуйованого підлітка ставляться нестерпні для нього вимоги. По-третє, необхідно допомогти йому добре усвідомити зі значущих для нього позицій можливі проблеми, що створить для нього контрольований розвиток дезадаптивних стереотипів поведінки. По-четверте, важливо разом із підлітком сформувати позитивну програму майбутнього, вийти на адекватні для його характеру засоби саморегуляції, види діяльності, у тому числі й фахової.

Говорячи про індивідуальне консультування батьків, немож­на лишати поза увагою всю множину проблем конкретної сім′ї. А щодо проблеми взаємодії батьків з акцентуйованими підлітками й ролі батьків у профілактиці та корекції підліткової дезадапта­ційної поведінки, то найефективнішим є такий алгоритм роботи. По-перше, треба мати необхідні діагностичні дані й бажано проблемний запит батьків для проведення необхідного аналізу. Під час першої зустрічі психолог просить батьків якомога чіткіше сформулювати сутність проблеми й аргументувати її об′єктивність щонайбільшим числом фактів. За допомогою різних питань та уважного слухання під час співбесіди консультант намагається розширити картину: одержати уявлення про сім’ю в цілому, її історію, характер взаємостосунків між членами родини, їхні характерологічні особливості, стан здоров’я, професії, побуту тощо. Далі можна запропонувати їм тестування щодо виховних помилок. Після цього, висловивши деякі рекомендації, консультант призначає наступну зустріч. Після консультації батьків фіксуються основні інформаційні блоки:


  1. сутність проблеми батьків;

  2. факти, приведені для аргументації проблеми;

  3. вербальна оцінка батьками проблеми й наведених фактів;

  4. емоційні реакції (глибина, щирість, відповідність вербальному змісту), особливості емоційної реакції на запитання);

  5. виявлені характерологічні особливості батьків;

  6. історія сім’ї, характер взаємостосунків між її членами;

  7. діагностовані виховні помилки;

  8. особисті почуття, емоції психолога, що виникали під час консультації, та їх аналіз.

Після цього психолог спостерігає за підлітком, розмовляє з класним керівником, педагогами, вивчає стан його навчання, медичні документи тощо. При необхідності проводить додаткові психологічні дослідження. Отриманий таким чином матеріал ана­лізується й використовується під час наступних консультацій із батьками. Батьки мають усвідомити важкі для їхньої дитини ситу­ації і навчити розпізнавати такі ситуації; усвідомити ті помилки у вихованні, що провокують створення нестерпних для дитини ситуацій або таких, що провокують її дезадаптивну поведінку (наприклад: надмірність контролю стосовно гіпертимного підлітка та недостатність контролю стосовно нестійкого); подумки спроек­ту­вати такі взаємини та умови життя в сім’ї, що можуть приз­вести до дезактуалізації дезадаптивного реагування підлітка, реалізації пристосувального індивідуального підходу. І також не­об­хідно допомогти батькам проаналізувати – чи не задовольняє підліток за допомогою дезадаптивної поведінки якісь свої потреби [3].

І нарешті, психологічний тренінг з елементами гештальттерапії. Метод групової гри є оптимальним для реалізації психокорекційних цілей. У ході його застосування підлітки розігрують важкі для кількох типів акцентуацій ситуації. Результати узагальнюються, і далі виробляється оптимальна стратегія поведінки для підлітка з певною акцентуацією. Крім того, під час тренінгів можна використовувати наступні техніки:

- розвиток свідомості;

- концентрація уваги на почуттях;

- досвід безперервності емоцій;

- інтеграція полярностей;

- прийняття відповідальності.

Ще один перспективний напрям роботи з такими підлітками – урахування особливостей їхніх характерів під час планування відповідної виховної роботи. Так, демонстративну особистість корисно залучити до сценічно-творчої діяльності в якомусь театральному гуртку, учневі-шизоїдові, навпаки, будуть корисними види інтелектуальної або фізичної роботи, що вимагають не участі в багатолюдних заходах, а поглиблених індивідуальних занять (наприклад, створення комп’ютерних програм), а гіпертимові більше підійде організаційна робота [1].

Отже, розроблений у даній статті алгоритм дає можливість поєднати теоретичні знання з практикою під час роботи з акцентуйованими особистостями.

Але треба пам'ятати: ефективність цієї роботи залежить від добре налагодженої системи взаємодії усіх ланок навчально-виховного процесу: психолога, класних керівників, педагогів, батьків, їх спільної зацікавленості в кінцевому результаті.



Література:

  1. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник – К.: Либідь, 2005. – 400 с.

  2. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: Екс Об, 1999. – 304 с.

  3. Немов Р.С. Психологическое консультирование: Учеб. для студ. вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 528 с.

  4. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 360 с. (Альма-матер).


Гондарева Г.В.*

Развитие эмоционального интеллекта у детей, через эмоциональную компетентность учителя

В данной статье раскрыта необходимость развития психологических связей между детьми, развитие их способности устанавливать и поддерживать контакты благодаря собственной эмоциональной компетентности учителя.

Сегодня усилия многих специалистов направлены на создание школы, обеспечивающей здоровые условия для уникальных процессов, происходящих с ребенком.

Для многих детей все труднее становится нормально взаимодействовать с другими. Они не понимают и не учитывают индивидуальных особенностей других людей, все меньше гово­рят о действительно существенных и важных для них пробле­мах, обмениваясь лишь формальными и поверхностными заме­ча­ниями. Им с трудом удается внимательно слушать других.

Учителя вынуждены больше времени уделять заботе о дисциплине в классе, создавая замкнутый круг: приходится работать с все большим числом беспокойных детей, что вынуждает устанавливать строгие порядки. Это в свою очередь, приводит к тому, что дети чувствуют себя менее свободно и меньше общаются друг с другом и с педагогом. В результате они не имеют возможности осваивать и совершенствовать коммуни­кативные навыки и становятся агрессивными, тревожными и «неуправляемыми». Тогда учителя пытаются еще сильнее вмешиваться в работу класса и ведут себя все жестче и жестче. А следствием становится профессиональная неудовлет­ворен­ность, растерянность, приобретение синдрома «эмоционального выгорания» и нежелание работать с детьми.

Поэтому цель данной статьи – показать необходимость развития психологических связей между детьми, развитие их способности устанавливать и поддерживать контакты, ибо все большее число детей страдают от одиночества и изоляции. А помочь в этом может учитель, обладающий навыками саморегуляции, иными словами – эмоционально компетентный.

В современных теориях эмоции рассматриваются как осо­бый тип знания, все чаще выдвигается понятие «эмоциональный интеллект», понимаемый как совокупность интеллектуальных способностей, обеспечивающих понима­ние эмоциональных состояний и управление ими. Этот термин ввели в научный обиход в 1990 г. американские психологи Питер Салловей и Джон Майер для обозначения таких специфических свойств че­ло­веческой психики, как умение разбираться в собственных чув­ствах, понимать настроение людей (что обычно называют эмпа­тией), а также умение регулировать собственные эмоции [1].

Нигде так явственно не проявляется эмоциональный интеллект, как в искусстве общения: доброжелательность, тактич­ность, умение быстро оценить ситуацию и нужным образом реаги­ровать на нее – все это требует весьма высокого уровня эмпатии.

С понятием эмоционального интеллекта тесно связано пред­ставление об «эмоциональной грамотности» – целенаправ­ленном повышении эмоциональной компетентности. Развитие эмоциональной компетентности особенно актуально для повышения психологической культуры педагогов. Дело в том, что авторитетного учителя учащиеся всегда наделяют «эмоциональной референтностью»: у такого педагога школьники черпают эмоциональную информацию, которую затем исполь­зуют для осмысления происходящего.

Управление собственными эмоциями и понимание эмоций окружающих – наиболее важные качества, необходимые для успешного педагогического взаимодействия[3].

Эмоциональная компетентность предполагает, в первую очередь, осознание эмоций и контроль над формой их проявления. Степень осознанности эмоций может быть различной. Полное осознание эмоционального процесса предполагает как исчерпывающую характеристику самой эмоции, так и понимание связей между эмоцией и вызвавшими её факторами, с одной стороны, и эмоцией и действиями, к которым она побуждает – с другой. В то же время, некоторые эмоциональные явления могут не осознаваться. Среди них: эмоциональные процессы, которые возникли и формировались в раннем детстве, ставшие привычными для людей.

Приведем несколько упражнений, помогающих эффектив­ному осознанию эмоций и их адекватному названию [6].

«Дворец чувств». Закройте глаза. Представьте себе, что вы попали в чудесный дворец. В нём за каждой дверью живут эмоции и чувства: наслаждение, безмятежность, тос­ка, любовь, азарт, смятение, стыд, восхищение, удовольст­вие, страдание. В какие комнаты вы направитесь? О чём вы хотите спросить выбранную эмоцию или чувство? Что они вам расскажут? Что вы испытали, находясь в той или иной комнате?

«Эмоциональный словарь». В течение трёх минут запишите слова, выражения, обороты речи (любые), которые позволяют вам точно выразить чувства. Запишите их в два столбца: положительные – отрицательные.

Проделав это, обратите внимание на количество слов:


– более 30 слов – ваш словарный запас вполне позволяет выражать ваши чувства; вы можете рассчитывать на то, что ваши эмоциональные переживания будут поняты окружающими;
– 20–30 слов – вы можете различным образом выразить свои чувства, однако тренировка вам не помешает; – менее 10 слов – вам необходима тренировка в выражении чувств.

Обратите также внимание на то, каких эмоций у вас больше – положительных или отрицательных? Это характеризует вашу личность, ваше отношение к жизни.

Следующее упражнение позволит пополнить эмоциональ­ный тезаурус. Подумайте, какие эмоции и чувства выражают данные слова: ерепениться, известись, импонировать, истерзаться, коробиться, кукситься, млеть, муторно, нега, сумбур, обуревать, окрылиться, остервениться, петушиться, прикипеть, прострация, умиление, прищучить, ярый?

Когда мы говорим о необходимости управления эмоциями, речь не идёт о тотальном подавлении отрицательных эмоций и, как следствие, усилении интенсивности эмоций положительных. В этом нет жизненной необходимости: как по психологическим, так и по физиологическим причинам.

Эмоциональные вспышки не всегда пагубны для взаимо­отношений. Иногда они приносят и некоторую пользу, если не затягиваются надолго и не сопровождаются взаимными, а особенно публичными оскорблениями. Однако эмоциональная холод­ность никогда не принесёт пользы взаимоотношениям. Она неприятна в социально-ролевом и деловом общении, как демонстрация равнодушного отношения к происходящему, а в интимно-личностном общении – просто недопустима, поскольку уничтожает саму возможность взаимопонимания между близкими людьми.

Привычка подавлять собственные негативные эмоции приносит вред психологическому и физическому здоровью. Известно, что запрет на эмоции ведёт к их вытеснению из сознания. В свою очередь, невозможность психологической переработки эмоций способствует разрастанию их физиологического компонента в виде болей и неприятных ощущений, приводит к психосоматическим заболеваниям [2].

Говоря об управлении эмоциями, психологи отмечают необ­ходимость контроля не отрицательных эмоций как непосред­ственных, достаточно кратковременных, неприятных пережива­ний, но эмоций «неуместных», «деструктивных». Общим для «не­у­местных» и «деструктивных» эмоций является то, что они возникают вследствие неправильного представления ситуации. Для управления такими эмоциями достаточно исправить ошибку в интеллектуальной оценке ситуации. Нужно избавиться не от эмоций, которые сами по себе не могут быть хорошими или плохими, а лишь от неправильного восприятия сложившейся ситуации [4].

Приведу несколько методик быстрого снятия сильного эмоционального или физического напряжения, которые позво­лят избавиться от первой стрессовой вспышки и деструктивных эмоций, мешающих правильному пониманию ситуации. Эти методики включают в себя серию упражнений по произвольному напряжению и расслаблению основных мышечных групп. Характерной чертой каждого упражнения является чередование сильного мышечного напряжения и следующего за ним расслабления. Противопоказаниями для выполнения отдельных упражнений по расслаблению является патология соответ­ствующих органов, болезни костно-мышечной системы.

Упражнение «Муха», снимает напряжение с лицевой мускулатуры:

Сядьте удобно: руки свободно положите на колени, плечи и голова опущены, глаза закрыты. Мысленно представьте, что на ваше лицо пытается сесть муха. Она садится то на нос, то на рот, то на лоб, то на глаза. Ваша задача: не открывая глаз, согнать назойливое насекомое.

Упражнение «Лимон», и приведенные ниже, управляют состоянием мышечного напряжения и расслабления: Сядьте удобно: руки свободно положите на колени (ладонями вверх), плечи и голова опущены, глаза закрыты. Мысленно представьте себе, что у вас в правой руке лежит лимон. Начинайте медленно его сжимать до тех пор, пока не почувствуете, что «выжали» весь сок. Расслабьтесь. Запомните свои ощущения. Теперь представьте себе, что лимон находится в левой руке. Повторите упражнение. Вновь расслабьтесь и запомните свои ощущения. Затем выполните упражнение одновременно двумя руками. Расслабьтесь. Насладитесь состоянием покоя.

Неправильное восприятие часто возникает как результат определённых ожиданий. Рассогласование ожиданий и реальности, действия и результата вызывает неприятные переживания: так, надеяться – значит быть недовольным тем, что есть здесь и сейчас, и иметь необоснованные ожидания по поводу развития ситуации. При этом, чем значимее наши ожидания, чем больше желаний воплощено в них, тем сильнее реакция на рассогласование с реальностью.

Контроль над эмоциями подразумевает развитие умения вызывать желательные эмоции. Для этого можно вспомнить ситуации из своей жизни, которые сопровождались сильными переживаниями. Так, перед проведением открытого урока реко­мендуется припомнить подобную ситуацию, в которой вы были успешны. Полезно предвосхитить определённые эмоциогенные ситуации, заранее представив себе не умозрительно, а именно эмоционально всю картину достижений. Прожить в себе от начала и до конца ту программу, которую необходимо реализовать, при этом наслаждаться своими успехами и радоваться достижениям. Можно регулировать настроение, доброжелательно общаясь с людьми, успешными в значимой для нас области. Это позволяет нам управлять завистью [2].

Кроме управления интенсивностью эмоциональных состо­яний, возможно управление экстенсивной их составляющей. Дело в том, что эмоции не возникают спонтанно, они привязаны к ситуациям и превращаются в устойчивые состояния, когда эмоциогенная ситуация сохраняется длительное время [5].

Понимание эмоций определяется, в частности, индивиду­альными особенностями как оцениваемого, так и опознающего. Исследования психологов показывают, что педагоги не испытывают затруднений в распознавании таких эмоций учащихся, как радость, злость, интерес, боязнь, в то время как скука, стыд, обида распознаются ими менее точно.

В целом эмоции лучше опознают люди эмоционально подвижные, в большей степени направленные на окружающих, чем на самих себя. Люди же необщительные, эмоционально неустойчивые, успешнее опознают отрицательные эмоции. Чем больше человек склонен к отрицательным переживаниям, тем более он склонен контролировать их выражение и тем труднее наблюдателю их распознать. Человек, склонный к положи­тельным эмоциям, меньше их контролирует, и его эмоции легче распознаются партнёрами по общению.

Управление собственными эмоциями поможет создать и в классе дружескую атмосферу взаимопомощи, доверия, добро­же­лательного и открытого общения детей друг с другом и с учителем.

Если проводить занятия в культуре психологического тренинга, то можно обеспечить учеников особой средой, где можно надеяться быть услышанным, получить поддержку, понимание и подсказку, помогающую в выборе решения. Это будет известное им конкретное место в школе, место в душе ведущего, определенное место в жизни его группы, постепенно это станет особым местом в жизни каждого ученика.

Предлагая детям интерактивные игры, можно обогатить и свое общение душевной теплотой, чуткостью и уважением.

Наблюдение за тем, как дети сами приходят к продук­тив­ным решениям или за тем, как они помогают друг другу при за­труднениях, помогает понять и учителю и детям, что их контро­лю неподвластно, а что они могут контролировать сами. Именно учитель может доходчиво объяснить, что допустимо проявление любых чувств, но не любое поведение. Выражая искренне свои чувства, учитель побуждает детей к тому же и при это вести себя уважительно по отношению к другим. А радуясь их искренности и умению следовать принятым правилам, мы тем самым помогаем соединить воедино вчерашние и сегодняшние ценности. Прежде важным считалось лишь корректное поведение, и мало кого волновало, какие чувства испытывает ребенок. На самом же деле детям необходимо научиться связывать между собой чуства и мораль, чтобы затем быть счастливыми в личной и профессиональной жизни [5].

Особенно целебен такого рода опыт для «трудных» детей, поскольку благодаря этому они видят, что педагог и одноклассники пытаются понять их и интересуются их жизнью. На это тоже требуется время. Никакой учитель и никакой ребенок не в состоянии мгновенно понять жизнь другого. Нет простых детей и детей «таких, как все», поэтому для психосоциального обучения необходимы покой и время.

Учитель может помочь детям осознать свои ценности и установить приоритеты, может также помочь им стать более терпимыми, гибкими и внимательными, испытывать меньше страхов и стрессов, чувствовать себя менее одинокими. Он может научить их простым жизненным мудростям:


  • проанализируй ситуацию, в которой ты оказался, и прими решение, не позволяя себя подгонять;

  • взаимоотношения людей – большая ценность, и важно уметь поддерживать их, чтобы они не испортились;

  • не ожидай от других, что они прочтут твои мысли, говори им о том, что ты хочешь, чувствуешь и думаешь;

  • не обижай других людей и не давай им «потерять лицо»;

  • не нападай на других, когда тебе плохо.

Выводы:

Помогая детям преодолевать трудности, мы всякий раз сотворяем своего рода чудо. Это результат совместных усилий учителя и детей, маленькое произведение искусства, в создании которого все принимают участие, подобно музыкантам одного оркестра.

Проблема развития эмоциональной компетентности педаго­гов связана не только с профессиональной необходимостью – выслушать и понять учащихся, создать позитивный эмоциональ­ный фон на уроке, но и с удовлетворённостью от собственного профессионализма, с переживанием личностного и профессио­наль­ного роста. Ведь тот, кто сам переживал моменты, когда партнёр охотно шёл ему навстречу, всегда поймёт позицию и чувства другого человека.

Литература:


    1. Вайсбах Х., Дакс У. Эмоциональный интеллект. – М.: Лик Пресс, 1998. – С. 160.

    2. Джекинс Х. Человеческое в человеке // Методы эффективной психокоррекции: Хрестоматия / Сост. К.В.Сельченок. – Мн.: Харвест, 1999. – С. 392-434.

    3. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб.: Питер, 2001. – С.242-244.

    4. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. – Спб.: Питер, 2001. – 544 с.

    5. Фопель К. Как научить детей сотрудничать. – М: Генезис, 2003.

    6. Яковлева Е.Л. Эмоциональные механизмы личностного и твор­ческого развития // Вопросы психологии. – 1997. – №4. – С.20-27.

Смоліна А.Г.*

Система роботи практичного психолога
в дошкільному навчальному закладі


Стаття визначає модель професійної компетентності педагога-психолога, пріоритети роботи та функціональні обов’язки психолога. Види роботи психолога представлені як із теоретичного, так і з практичного боку. Стаття містить опис системи соціального виховання, яка складається з індивідуально-групового, ціннісно-цільового, діяльнісно-функціонального та контрольно-аналітичного блоків.

Прискорення темпу життя, науково-технічний прогрес, соціальні зміни з кожним роком збільшують вимоги до маленької людини, яка тільки розпочинає свій шлях. Кожен народився в цьому світі вільним, має право самостійно будувати свою долю. Батьки, вихователі, учителі – природні й незамінні супутники розвитку дитини. Чуйність дорослих, розуміння ними унікальності й неповторності кожної дитини й право на самостійне пізнання світу допоможуть малечі знайти сили, навчитися розрізняти добро й зло, співпереживати людям і допомагати їм, мати свою особисту думку, мріяти й творити.

І. Кант писав: «Два людські винаходи можна вважати найскладнішими – мистецтво управляти й мистецтво виховувати...». І тому дорослий, який розвиває в кожній дитині її потенційні можливості, розширює ступінь свободи дитини, надає їй право на вибір, на прийняття самостійних рішень у життєвих ситуаціях, підвищує свій рівень психолого-педагогічної зрілості може сподіватись на дитячу любов та повагу [1].

Прогнозувати, переконувати, за­перечувати, навчати можна, маючи теоретико-методологічні знання та організаційно-методичні вміння й навички, що су­проводжуються педагогічною майстерністю. Тобто сучасний психолог має володіти якостями ерудованого методо­лога (оволодіти фундаментальними науковими знаннями), компетентно­го теоретика (розуміти та моделю­вати психолого-педагогічні концепції на чіткій методолого-теоретичній основі) і технолога як організатора педагогічної діяльності на науково-методичній основі [2].

З метою підвищення ефективності професійної підготовки вважаємо за потрібне мати модель професійної компетент­ності педагога-психолога, який може працювати в дошкіль­ному навчальному закладі. Ця модель, як узагальнений образ професіонала найвищої кваліфікації, може бути зразком для порівняння з дійсним рівнем професійної компетенції психо­ло­гів за їх професійними потребами та реальною необхідністю. Вона складається з трьох груп показників діяльності: професійно-діяльнісної, психологічно-особистісної та результативної. Професійно-діяльнісні показники визначаються двома блоками знань і вмінь: функціональними та спеціальними. Психологічно-особистісні показники визначають систему морально-ціннісних орієнтацій, стиль діяльності психолога. Кожен із блоків повинен визначати необхідні знання та вміння, що складають структуру професійної компетентності психолога.

Основу всіх блоків моделі професійної компетентності пси­хо­лога становлять загальнопедагогічні знання: філософські, як методологічна основа навчання дітей дошкільного віку; основ соціальної педагогіки; основ педагогіки та психології; видів діяльності психолога: навчальної, організаційної, самоосвітньої тощо; технології психолого-педагогічної праці; методики спілку­вання; технології самоосвіти; культурологічні, історії України. Необхідними вміннями вважаються гностичні, конструктивні, організаторські, комунікативні, дидактичні, дослідницькі, експре­сивні та емоційно-вольові.

Якісні зміни будь-якого з визначених знань і вмінь суттєво впливають на рівень професійної компетентності психолога. Отже, порівняння його ідеального рівня, визначеного моделлю, з реальним рівнем професійної компетентності конкретного психолога дає змогу цілеспрямовано впливати на підвищення рівня його професійної компетенції, визначити професійні можливості психолога, який буде здійснювати реалізацію діяльності.

Функціональні обов’язки психолога дошкільного навчального закладу передбачають взаємодію з усіма суб’єктами навчально-виховної діяльності: дітьми, педагогами, батьками. Функціями психологічної служби в системі освіти є:


  • інформаційна;

  • пропедевтична;

  • профілактична;

  • діагностична;

  • корекційна.

Пріоритетами в роботі психолога дошкільного закладу є охорона прав дитини та психологічне здоров’я дошкільнят як головна мета діяльності соціально-психологічної служби, максимальне сприяння повноцінному особистісному розвитку кожної дитини, профілактична та пропедевтична робота з вихователями з питань розвитку в дітей основних особистісних новоутворень дошкільного дитинства, підготовка дітей до нової соціальної ситуації розвитку, вивчення (діагностика) індиві­дуальних особливостей розвитку дітей у єдності інтелектуальної, емоційної та вольової сфер їх прояву, здійснення допомоги дітям, які потребують особливих програм та спеціальних форм організації їх діяльності, сприяння підвищенню соціально-психологічної компетентності співробітників ДНЗ, батьків в питаннях навчання та виховання дітей, участь у створенні оптимальних умов для розвитку і життєдіяльності дітей [3].

Результативність діяльності психолога залежить від того, наскільки ефективно спланована його діяльність.

Планування діяльності враховує в собі відображення системи роботи в річних планах, планування психолого-педагогічного супроводження навчально-виховного процесу ДНЗ, відображення в планах державних (регіональних, місцевих) програм, наказів та рішень колегії Міністерства освіти й науки України, урахування проблемної теми області, річних завдань дошкільної освіти міста, власну програму діяльності.

Мета – це мрія, яка повинна здійснитися в чітко визначений строк. Досягти її можна, тільки чітко спланувавши свою діяльність.



Психодіагностична діяльність спрямована на створення банку даних психодіагностичних методик, проведення діагно­стичних досліджень, складення аналітичних довідок та рекомендацій за результатами досліджень.

Деформація особистісного розвитку обумовлює порушення соціальної адаптації, труднощі у вихованні та навчанні, підвищує ризик розвитку нервово-психічних захворювань, гальмує сам процес підготовки до шкільного життя. Якщо умовно вважати, що мета розвивальної роботи – зробити з «добре» «ще краще», а корекційної – зробити з «погано» «добре», то для початку треба з’ясувати, в кого «добре», а в кого не дуже. Діагностична робота спрямована на виявлення недоліків та визначення шляхів корекційної роботи. Головна функція корекції – визначення умов, які найбільше сприяють правильному формуванню особистості та реалізація відповідних особистісно-орієнтованих програм впливу [4].

Як приклад може слугувати діагностичний матеріал визначення вихідних рівнів пізнавальних здібностей з урахуванням розвитку психічних якостей дітей від 2-х до 6-ти років. За допомогою ігрових вправ – підгрупових та індивідуальних – визначається рівень розвитку сприймання, мислення, пам’яті, уваги, дрібної моторики та мовленнєвого розвитку. Звичайно, визначаючи рівень розвитку кожної із психічних якостей, треба враховувати індивідуальні особливості дитини, її настрій, бажання працювати саме зараз і саме з вами, і головне, що визначений рівень має змінюватися. Визначення низького рівня не дає права на «навішування ярлика», а повинно сприяти повноцінній корекційно-відновлювальній роботі.

Методика складається із 16 ігрових вправ (9 для дітей 3-го року життя, по 13 для 4-го та 5-го). Мета кожної з них не тільки визначення рівня певного процесу, а й узагальнене визначення пізнавальних здібностей дитини. Структурними компонентами діагностичної методики є назва; мета; форма роботи; матеріал; опис; інструкція; оцінка/нормативи. Звертається також увага на емоційний фон дітей та організацію їх діяльності. Діагностування проводиться два рази на рік у вересні та квітні й за результатам аналізу здійснюється планування подальшої роботи. Визначені рівні фіксуються в протоколах обстеження та індивідуальних картках психолого-педагогічного діагностування.



Корекційно-розвивальна діяльність має на меті ство­рен­ня банку даних корекційно-розвивальних програм, авторських про­грам, володіння методами та прийомами корекційно-розви­вальної роботи, різноманітність форм корекційно-розвивальної роботи.

Програми базуються на принципах оптимального співвідно­шення, системності та прогнозуванні стратегій майбутнього розвитку кожної дитини й дитячого колективу в цілому та складаються за певною структурою:



  • основні принципи;

  • навчальна мета;

  • виховна мета програми;

  • методичні прийоми;

  • загальна структура заняття;

  • матеріальне забезпечення курсу;

  • критерії оцінювання.

Консультативна діяльність спрямована на організацію та проведення групових та індивідуальних консультацій за резуль­татами діагностики, розробку стратегії психологічної допомоги.

Одним із видів діяльності є просвітницька робота з:



  • дітьми – використання інтерактивних форм роботи;

  • батьками – науково-популярні лекції, групові батьківські збори, факультативи для батьків;

  • педагогами – підвищення психологічної освіти виховате­лів, підготовка та проведення занять, семінарів, дискусій, обговорень.

Величезний вплив на розвиток особистості дитини здійснює дитячий садок: процес навчання та виховання, відносини в колективі, міжособистістне спілкування. Виховний влив педагогів, їхні особистісні якості залишають у свідомості дітей значний слід. Тому виникла необхідність розглянути характеристики особисто­сті, необхідні для успішної педагогічної діяльності, з метою створення профілю структурних елементів особистості педагога. Порівнюючи конкретні профілі педагогів з узагаль­неними, можна зробити висновок про ступінь готовності даної людини до успішної педагогічної діяльності.

Якщо представити кожну складову професійного потенціалу педагога у вигляді радіуса окружності й з’єднати крапки, що відповідають конкретним результатам, то вийде профіль педагога за структурними елементами особистості.

Видами навчальної діяльності є робота гуртків, розробка та впровадження навчальних курсів, факультативні заняття, активні форми психологічного навчання.

Зв'язки із громадськістю – це організація спільної роботи спеціалістів суміжних галузей, здійснення соціального патронажу, вирішення питань із місцевими органами виконавчої влади та громадського самоврядування.

Змістом дослідно-експериментальної роботи є вивчення відповідної психологічної літератури, постановка певних питань як теми дослідження, апробація нових методик, їх адаптація, розробка власних методик, участь у роботі науково-практичних семінарів, методоб’єднань, конференцій, участь у Всеукраїнських та регіональних програмах.

Серед провідних мотивів, які обумовлюють спрямованість психолога на дослідницьку діяльність, науковці виділяють допит­ливість та інтерес до вирішення проблеми. Серед особистісних якостей психолога, які сприяють його успішній дослідницькій діяльності, особливе значення мають самостійність, ініціатив­ність, працелюбність, готовність до інтелектуального ризику, цілеспрямованість, наполегливість.

Науковцями розроблена структура дослідницьких умінь і виділено в ній:

аналітико-синтетичні: уміння аналізувати, синтезувати ін­формацію; виділяти головне, суттєве; описувати явища (проце­си); систематизувати й класифікувати наукову інформацію;

інформаційні: уміння здійснювати бібліографічний пошук; працювати із книгою, довідниками та з іншими першоджерелами; працювати з технічними джерелами інформації;

креативні: уміння генерувати ідеї; висувати гіпотезу дослідження; переносити знання й уміння в нові проблемні ситуації; виявляти протиріччя, спроможність долати інерцію мислення; здатність до фантазії, уяви.

прогностичні: уміння передбачати розвиток об'єкта дослідження; здійснювати ретроспективний аналіз [5].

Результатом дослідно-експериментальної роботи із пробле­ми соціального виховання дітей дошкільного віку стало створен­ня програми. Сама ж система соціального виховання, скла­даючись з індивідуально-групового, ціннісно-цільового, діяльніс­но-функціонального та контрольно-аналітичного блоків, сприяє вихованню компетентної особистості – інформованого, здатного до прояву особистісної діяльності, самостійності, ініціативності з перших кроків життя суб’єкта діяльності.

Виховання – це система взаємодії педагога та вихованця. Якщо вважати, що система це цілісність, яка включає в себе чотири ознаки:



  • цілеспрямованість;

  • ієрархічність структури компонентів та їх взаємозв’язок;

  • динамізм (кількісно-якісні зміни);

  • відкритість,

то можна вважати, що соціальне виховання – це система взаємодії педагога та вихованця в ході якого з’являються особистісні та соціально значущі норми та якості в обох.

Приймаючи маленьку особистість у дитячий колектив, ми отримуємо з одного боку, соціальне замовлення (від батьків, суспільства), з іншого – ураховуємо її індивідуальні особливості. Це є індивідуально-груповим блоком системи соціального виховання.

Наступний блок – ціннісно-цільовий – визначає мету виховання, яка враховує закономірності розвитку дитини, принципи та завдання виховання. Цей блок передбачає визначення методів та способів вирішення завдань.

Визначивши мету та завдання, ми визначаємо зміст виховання, складовими якого є діяльність (розвиток здібностей дитини – комунікативних, пізнавальних, художньо-естетичних, творчих), спілкування та середовище.

Взаємопов’язаність двох напрямків – соціалізації (оволодіння суспільним досвідом, його присвоєння) та індивідуалізації (набуття самостійності, відносної автономності) сприяє соціальному розвитку особистості.

Дитина здатна сприймати соціальні явища, тому необхідна така організація процесу засвоєння знань, яка б стимулювала прояви допитливості, творчості, почуттів, активної діяльності. для здійснення цього виокремлюють методи ознайомлення дітей із новим соціальним явищем, які підвищують пізнавальну та емоційну активність, сприяють зв’язкам між різними видами діяльності, корекції та уточненню уявлень дітей про соціальний світ. Це є діяльнісно-функціональний блок системи соціального виховання.

На певному етапі за допомогою діагностичних методик, проектів здійснюється контроль та корекція, а потім і оцінка результату роботи, яка здійснюється як самим педагогом, так і оточуючим середовищем (контрольно-аналітичний блок).

Досвід роботи, спілкування з дітьми, батьками, вихователями дає змогу стверджувати, що обрані форми та методи роботи цікаві дітям, сприяють їхньому розвитку, дають змогу самостійно вирішувати складні життєві ситуації, а значить сприяють повноцінному процесу входження в доросле життя.

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що сучасний психолог здійснює комплекс заходів щодо соціально-педагогічної допомоги, соціального виховання, освіти й розвитку особистості. Конкретизація його діяльності випливає з його основних функцій. Для реалізації цих функцій психолог повинен мати добру професійну підготовку, знання в різних галузях психології, педагогіки, фізіології, економіки, законодавства, статистики; володіти інформацією про сучасні політичні, соціальні й економічні процеси в суспільстві й критично їх оцінювати, уміло контактувати й взаємодіяти з різними типами клієнтів; мати професійний такт; уміти оперативно приймати потрібне рішення навіть в екстремальних ситуаціях.

Література:


  1. Шпалінський В.В., Помазан К.А. Психологія управління: Навчальний посібник для керівників навчальних закладів, практичних психологів, вчителів та вихователів. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2002.

  2. Крутій К.Л., Маковецька Н.В. Інноваційна діяльність у сучасному дошкільному навчальному закладі: методичний аспект. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2004. – 128 с.

  3. Якименко Л. Домінанта – розвиток особистості // Дошкільне виховання. – 2002. – №8. – С.3-5.

  4. Психокоррекция. Теория и практика / Под ред. Ю.С.Шевченко, В.П. Добриденя, О.Н.Усановой. – М.: Корекция,1995. – 222 с.

  5. Козлова С.А. Теория и методика ознакомления дошкольников с социальной действительностью: Учебное пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. – М.: Академия, 1998. – 160 с.





Кулькіна Є.П.*

Людина, гідна видатного імені

Кожна знаменна подія шанованої людини, непересічної особистості – це свято не лише для неї самої, а й для тих, хто знайомий з нею, спілкується, працює.

Жовтень цього року був ознаменований визначною подією в житті саме такої людини – Ніни Василівни Макаренко, завідувачки дошкільного навчального закладу №31 м. Херсона, відомої та шанованої серед дошкільних працівників області, досвідченого фахівця. Своєю багаторічною, сумлінною працею, невичерпною енергією, життєвою мудрістю, чесністю та порядністю вона здобула заслужений авторитет і повагу серед колег – освітян міста й області.

Ніна Василівна Макаренко розпочала свою педагогічну ді­яль­ність вихователем у 1974р. У 1988 р. працювала завідува­чем Херсонського ясел-садка №5. З 1988 року працює на посаді завідувача Херсонського ясел-садка комбінованого типу №31 Херсон­ської міської ради. Це творчий, сумлінний, ініціативний, досвідчений фахівець, хороший організатор, вимоглива до себе та підлеглих. Свою діяльність на посаді завідувача розпочала з пошуку нестандартних підходів до організації виховного процесу дітей дошкільного віку. До 1988 року дошкільний заклад, який очолює Ніна Василівна, функціонував як дошкільний заклад загального типу. Завдяки наполегливості у вирішенні питань та її цілеспрямованості у 1989 році у ньому розпочали функціо­ну­вання групи реабілітації для дітей, які часто хворіють. Збере­же­н­ня і зміцнення здоров'я дітей стало одним із пріоритетних напрямків освітньо-виховного процесу. У дошкільному закладі створено всі необхідні умови для здійснення такої роботи. Зважаючи на значне погіршення стану здоров'я, фізичну підготовленість дошкільників та багато інших факторів робота дошкільного закладу була спрямована у фізкультурно-оздоровчому напрямку. Профільність використовується для забезпечення комплексного підходу до фізичного виховання дітей дошкільного віку. Це дозволяє забезпечувати комплексне розв'язання оздоровчих, освітніх і виховних завдань. Фізичне виховання здійснюється у тісному взаємозв'язку з розумовим, моральним, естетичним і трудовим вихованням, а також із обов'язковим урахуванням анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей дітей. У зв'язку із збільшенням кількості дітей з порушенням мовлення, які виховуються у дошкільному закладі, з 2003 року функціонують логопедичні групи. Тому у 2003 році ясла-садок набув статусу комбінованого типу.

Ніні Василівні належить провідна роль в організації роботи закладу, його успішного функціонування, розвитку та створення іміджу установи. Керуючись нормативними документами та впроваджуючи інноваційні методики вона забезпечує результа­тивність та якість роботи щодо реалізації завдань, спрямованих на здобуття знань, умінь, навичок, які мають бути сформовані та розвинені в кожної дитини певної вікової групи. Завдяки об'єднанню зусиль педагогічного колективу, батьків, спонсорів обладнано фізіотерапевтичний кабінет, фізкультурний зал. Для реалізації спортивних інтересів дітей, удосконалення їх фізичних якостей і формування погреб у систематичних заняттях фізич­ними вправами організовано роботу спортивних секцій з гімна­с­ти­ки, баскетболу та карате. В результаті роботи секцій у дітей значно підвищується загальний рівень фізичної підготовленості, вони досягають високих спортивних результатів із конкретних видів спорту і маючи гарну базу, успішно продовжують трену­ва­тися у відповідних спортивних школах. Досвід роботи з фізичного виховання дошкільників з теми «Комплексний підхід до фізич­ного виховання дітей дошкільного віку» узагальнено Південно­українським регіональним інститутом післядипломної освіти педагогічних кадрів. Його рекомендовано для впровадження педагогами дошкільних навчальних закладів області та батьками. На базі дошкільного закладу постійно проводяться методичні об'єднання, семінари для завідувачів, методистів, вихователів, інструкторів з фізичної культури області та міста. Ця робота висвітлюється в міській пресі та на телебаченні.

Ніна Василівна своїм особистим прикладом утверджує та виховує в колективі загальнолюдські принципи моралі: тактовність, ввічливість, шанобливе ставлення до людей, любов до дітей, дисциплінованість. Ретельно вивчає досягнення та можливості працівників, стимулює їх інтереси та здібності.

Її плідну роботу неодноразово відзначено Почесними грамотами управління освіти Херсонської міської ради, Міністерства освіти України. У 1995 році – нагороджено знаком «Відмінник освіти України». Нині їй присвоєно звання «Заслужений працівник освіти України».

Шановна, Ніно Василівно!

Сердечно вітаємо Вас зі славною подією в Вашому житті – присвоєнням звання «Заслужений працівник освіти України». Бажаємо міцного здоров’я, добробуту, приємної праці, спрямованої на розвиток дошкільної освіти. Щиро зичимо Вам подальших творчих злетів, щасливих і довгих років життя. Хай Вам завжди усміхається доля, а серце зігріває тепло людської вдячності!



З глибокою повагою та найкращими побажаннями –

колектив науково-методичної лабораторії дошкільного виховання РІПО.

Кузьменко В.В., Слюсаренко Н.В.*

Пам’яті педагога

Серед педагогів Херсонщини гідне місце посідає Жанна Наумівна Нусінова – природжений учитель, мудрий наставник, високоосвічена людина, яка все своє життя присвятила справі виховання підростаючого покоління.

Народилася вона 3 листопада 1934 року в м. Скадовську Херсонської області. Після закінчення школи вступила на філологічний факультет Одеського державного університету імені І.І.Мечникова, після закінчення якого в 1958 році отримала кваліфікацію філолога, учителя російської мови та літератури.

Свій трудовий шлях Жанна Наумівна розпочала в науковому відділі бібліотеки Ужгородського державного університету на посаді бібліотекаря, потім – викладачем російської літератури Білозерського професійно-технічного училища (Херсонська обл.).

З 1960 по 1973 роки вона працювала вчителем російської мови та літератури Херсонської середньої школи №32, де з великим бажанням і терпінням передавала учням свої знання, виховувала в них великодушність, уміння співпереживати, терпимість, чуйність, толерантність, людяність.

Педагогічну діяльність Ж.Н.Нусінова продовжила в Херсонському державному педагогічному інституті (нині Херсонський державний університет) на посадах викладача, старшого викладача, доцента, професора кафедри педагогіки та психології.

30 травня 1974 року рішенням Ради НДІ загальної педагогіки АПН СРСР їй присвоєно вчений ступінь кандидата педагогічних наук, а 2 серпня 1978 року рішенням ВАК Ради Міністрів СРСР надано вчене звання доцента.

У 1984 – 1990 роках Жанна Наумівна завідувала кафедрою педагогіки Херсонського державного педагогічного інституту. У цей період на повну силу розкрилися її ініціативність, наполегливість у пошуках інноваційних педагогічних технологій, прагнення і вміння виявити та розвинути потенційні можливості кожного члена кафедри, уміння повести за собою колектив, організувати навчально-виховний процес так, щоб сформувати в студентів стійку зацікавленість педагогічними дисциплінами. Завдяки цьому в багатьох із них змінилося ставлення до професії вчителя, виникло бажання наслідувати педагога, працювати в школі тощо. Сьогодні вони є кращими вчителями нашої області, а також передають свій досвід майбутнім педагогам, які проходять в їхніх навчальних закладах педагогічну практику, та молодим учителям.

Лекції Жанни Наумівни з великим задоволенням відвідували не лише студенти, а і її колеги. Особливої уваги заслуговували лекції з історії педагогіки, адже розповіді викладача про життєвий шлях, педагогічні погляди та спадщину зарубіжних та вітчизняних педагогів захоплювали своєю логічністю, цілісністю, високою інформативністю тощо. У кожну розповідь про Коменського, Руссо, Гербарта, Песталоцці, Дістервега, Ушинського, Макаренка, Сухомлинського та інших педагогів вона вкладала частинку своєї душі, дбала про те, щоб студенти не лише засвоїли навчальний матеріал, а й виробили певне ставлення до нього, усвідомили роль та місце поглядів і спадщини видатних педагогів минулого в сьогоденні.

Великий досвід педагогічної й громадської роботи завжди допомагав Ж.Н.Нусіновій не лише сумлінно справлятися зі своїми обов’язками, а й захоплюватися різноманітними дослідженнями, працювати з молодими науковцями. Серед її вихованців – завідувач наукового відділу, кандидат педагогічних наук, доцент Наталя Стеценко, заступник директора інституту іноземної філології, кандидат педагогічних наук, доцент Світлана Волкова, завідувач кафедри педагогіки дошкільного виховання та початкового навчання, кандидат педагогічних наук, доцент Ірина Гриценко, які під керівництвом Жанни Наумівни підготували та успішно захистили дисертаційні дослідження. Багато вчених-початківців (В.Засименко, Т.Юркова та ін.) плідно працюють над науковими роботами, в основу яких покладено ідеї, досвід та погляди їхнього наукового керівника.

Високий професіоналізм, багатогранні наукові інтереси, вимогливість, велике працелюбство та цілеспрямованість допомагали професору Ж.Н.Нусіновій завжди бути на висоті свого почесного та відповідального покликання. Саме тому, а також за заслуги в галузі освіти і педагогічної науки постановою колегії Міністерства освіти УРСР у 1988 році її нагороджено медаллю А.С.Макаренка, а в 1998 році – почесним знаком „Відмінник освіти України”.

Видатний майстер педагогічної праці, соратник доктора педагогічних наук, професора Є.М.Пєтухова, гідний представник освітянської еліти Херсонщини є автором численних наукових робіт із питань організації самостійної пізнавальної роботи студентів, залучення їх до самоосвіти, підготовки майбутніх учителів, історії педагогіки тощо.

Наполегливість у праці, енергійність, оптимізм, людяність, принциповість, високе почуття відповідальності, творчий підхід до будь-якої справи, постійний рух уперед, уміння долати труднощі, повести за собою, захопити доброю справою принесли їй людську повагу й визнання.

І хоч 26 жовтня 2007 року життя Жанни Наумівни Нусінової обірвалося, але спадщина ВЧЕНОГО завжди буде приносити користь суспільству й справі підготовки високоосвічених, високопрофесійних фахівців для народної освіти української держави. Цю привітну, душевну, лагідну, доброзичливу ЛЮДИНУ пам’ятатимуть і викладачі, і студенти, і друзі, і ми – її колеги.




Бабіч Іоланта Валентинівна – викладач Херсонського базового медичного коледжу.

Банкул Лариса Дмитрівна – заступник декана педагогічного факультету Ізмаїльського державного гуманітарного університету, доцент кафедри музики.

Барболіна Олександра Сергіївна – учитель математики Херсонського вищого училища фізичної культури.

Біла Лариса Вікторівна – методист науково-методичної лабораторії незалеж­ного зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Боянжу Маркс Григорович – психолог кафедри практичної психології Херсонського державного університету.

Вінтонів Світлана Василівна – магістр філологічних наук, Херсонський юридичнийо інститут Національного університету внутрішніх справ.

Гетта Василь Григорович – кандидат педагогічних наук, професор кафедри основ матеріалознавства і трудового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Глинянська Ніна Василівна – практичний психолог Бериславського педагогічного училища, гештальт-терапевт.

Гондарева Галина Вікторівна – практичний психолог Каховської гімназії, Херсонська область.

Григорова Катерина Володимирівна – викладач кафедри вокалу та хорових дисциплін Херсонського державного університету.

Гунько Наталія Олександрівна – кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри вокалу та хорових дисциплін Херсонського державного університету.

Жерноклєєв Ігор Васильович – кандидат педагогічних наук, доцент, докторант Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Задніпряний Григорій Олексійович – завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Білозерської райдержадміністрації Херсонської області.

Ігнат Людмила Олексіївна – учитель початкових класів Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №14.

Казачкова Лариса Миколаївна – завідувач науково-методичної лабораторії музики та образотворчого мистецтва Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Кацова Лариса Іванівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри економічної теорії Херсонського державного університету.

Киселевич Ірина Валентинівна – Херсонський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ.

Ковальова Ольга Василівна – учитель зарубіжної літератури Херсонської загаль­ноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №31 з поглибленим вивченням історії та права.

Кузьменко Василь Васильович – завідувач кафедри менеджменту освіти Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів, кандидат педагогічних наук, доцент.

Кузьменко Юлія Василівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри міжнародних економічних відносин Міжнародного університету бізнесу і права м.Херсона.

Кулик Євген Володимирович – доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогічних технологій Дрогобицького державного педагогічного університету.

Кулик Юрій Євгенович – аспірант Київського Національного економічного університету.

Ластовецька Таїса Василівна – учитель зарубіжної літератури Цюрупинської спеціалізованої школи I-III ступенів № 2, Херсонська область.

Мазаєва Катерина Вікторівна – методист методичного кабінету при управлінні освіти Херсонської міської ради, учитель-методист.

Мисник Наталія Іванівна – Херсонський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ.

Моїсеєв Сергій Олександрович – завідувач науково-методичної лабораторії фізичної культури та захисту Вітчизни Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Мороз Наталія Станіславівна – учитель Бериславської загальноосвітньої школи №5, Херсонська область.

Морозов Анатолій Семенович – кандидат педагогічних наук, доцент Херсон­ського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ.

Огородник Наталія Євгенівна – кандидат педагогічних наук, доцент Херсон­ського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ.

Повечера Ірина Віталіївна – асистент кафедри основ матеріалознавства і трудового навчання Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Полушкіна Наталія Павлівна – магістр німецької мови та зарубіжної літератури, Херсонський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ.

Пугачова Наталія Ігорівна – завідувач науково-методичної лабораторії біології та основ здоров’я Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Слюсаренко Ніна Віталіївна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту освіти Південноукраїнського регіонального інституту післядиплом­ної освіти педагогічних кадрів.

Смоліна Альона Геннадіївна – практичний психолог дошкільного навчального закладу комбінованого типу «Іскорка» ВАТ «КЗЭСО», Херсонськаї область

Соловйова Олена Миколаївна – магістр філологічних наук Херсонського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ.

Стребна Ольга Володимирівна – викладач кафедри теорії та методики дошкільного виховання та початкового навчання Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Туркот Тетяна Іванівна – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри менеджменту організацій Херсонського державного аграрного університету.

Фалуш Іван – професор, завідувач кафедри дидактики Університету імені Етвеша Лоранда, м. Будапешт.

Філіпп’єва Ольга Анатоліївна – викладач кафедри медичної психології та реабілітації Миколаївського державного університету ім.В.О.Сухомлинського.

Янковська Юлія Леонідівна – старший лаборант кафедри економіки підприємни­цтва економічно-юридичного факультету Херсонського державного університету.

Яценко Таміла Олексіївна – кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії навчання української мови та літератури Інституту педагогіки АПН України.

Біла Л.В.*

Результати зовнішнього незалежного оцінювання
з предметів природничо-математичного циклу
В 2006-07 навчальному році


У статті пояснюється необхідність введення ЗНО на Україні, задачі, функції тестування. Подані результати зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень із предметів природничо-математичного циклу випускників загальноосвітніх навчальних закладів 2007 року в Україні та Херсонській області.

В останнє десятиліття триває активний пошук нових атеста­цій­них форм: випробовуються й впроваджуються комп’ютерні технології оцінювання, рейтингові моделі різних рівнів, здійснюється експеримент із введенням зовнішнього оцінювання. Нові умови проведення атестації та нові вимоги до якості знань потребують відповідної адаптації учнів.

У сучасному суспільстві з'явилася необхідність створити єди­ний освітній простір, з однаковими вимогами до освітніх про­грам, єдиним механізмом оцінювання якості освіти, документів про освіту. Це надасть можливості учням та студентам навчати­ся в різних країнах, а також має привести до більш вільного переміщення трудових ресурсів, розширення ринку праці тощо.

Для переходу до впровадження нових механізмів об’єктивного вимірювання якості освіти в Україні, знаходження надійних і об’єктивних інструментів оцінювання відповідності наявних досягнень у галузі освіти її визначеним стандартам служить зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО).

Зовнішнє незалежне оцінювання передбачає вирішення наступних завдань:

– забезпечення рівного доступу до освіти, її демократизації, що сприяє входженню України в європейські інституції;

– забезпечення рівноправного, справедливого, ефективного, прозорого, об'єктивного набору до вищих навчальних закладів випускників загальноосвітніх навчальних закладів;

– моніторинг якості освіти: забезпечення зворотного зв'язку в системі управління освітою;

– удосконалення методичної підготовки вчителів шляхом залучення вчителів до підготовки, проведенню ЗНО й оцінювання його результатів.

Починаючи з 2002/03 навчального року, Міністерство освіти й науки проводить експеримент щодо зовнішнього тестування навчальних досягнень учнів.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.05 р.
№1312/2005 «Про невідкладні заходи щодо запровадження зо­вніш­нього незалежного оцінювання й моніторингу якості освіти» здійснюється положення про те, що «...зовнішнє незалежне оці­ню­вання навчальних досягнень випускників навчальних закладів системи загальної середньої освіти, які виявили бажання вступи­ти до вищих навчальних закладів, є державною підсумковою атестацією та вступними випробуваннями до цих закладів».

Зовнішнє незалежне оцінювання проводиться на підставі однакових вимог і за однаковими процедурами для всіх випускників загальноосвітніх навчальних закладів.

У 2004 р. було відкрито Український центр оцінювання якості освіти та 9 його регіональних центрів: Харківський, Одеський, Львівський, Київський, Івано-Франківський, Донецький, Дніпро­пет­ров­ський, Вінницький, Сімферопольський. За їх допомогою в Україні розроблюється та впроваджується система оцінки якості освіти випускників загальноосвітніх навчальних закладів.

Херсонська область підпорядкується Сімферопольському регіо­нальному центру оцінювання якості освіти, до складу якого входять ще Автономна Республіка Крим, м.Севастополь, Запорізька область.

Проведення ЗНО в 2006/07 н. р. виконувало дві функції: визначення рівня навчальних досягнень (сертифікація) та відбір кращих учнів до вступу у ВНЗ (селекція).

У цьому році 116327 тисяч випускників загальноосвітніх навчальних закладів України, що становить 26% від загальної кількості, прийшли на пункти тестування. У місті Києві, Харківській та Львівській областях зовнішнім незалежним оцінюванням було охоплено від 64 до 94% випускників.

Для проведення зовнішнього незалежного оцінювання створено 531 пункт тестування. За кожним пунктом тестування в середньому закріплено 219 учасників ЗНО.

У 2007 році в Україні зовнішнє незалежне оцінювання було проведено:

21 квітня – українська мова (обов’язковий предмет);

25 квітня – біологія, хімія, фізика (Харківська область);

28 квітня – математика чи історія (на вибір).

Зовнішнє незалежне оцінювання з математики відбувалося в письмовій формі та тривало 180 хвилин. Кожен учасник тестування отримав індивідуальний тестовий зошит «Математика», що складався із трьох частин. У Частині 1 зошита з математики запропоновано завдання з вибором однієї правильної відповіді. Для кожного тестового завдання такої форми подано п’ять варіантів відповідей. Усі завдання Частини 2 – з короткою відповіддю. Правильність розв’язання Частин 1 та 2 перевірялася способом комп’ютерної обробки заповнених учнями бланків відповідей А. завдання Частини 3 – це відкриті завдання з розгорнутою відповіддю, розв’язання яких учасники тестування записували на бланк Б, який перевіряли спеціально підготовлені екзаменатори з математики згідно з розробленими й затвердженими критеріями та схемами оцінювання.

Відповідно до специфікації тест складався з 38 завдань: 30 – з алгебри й початку аналізу, 8 – з геометрії. Максимальна кількість балів, яку можна було набрати, правильно розв’язавши всі завдання зошита – 64. За кожне правильно виконане завдання Частини 1 учень одержував 1 бал, Частини 2 – 2 бали. За правильно розв’язані завдання Частини 3 учень одержував 14 балів (№36 (геометрія) та №37 (алгебра й початок аналізу) – від 0 до 4 балів, №38 – від 0 до 6 балів).

Розподіл складності завдань із математики наступний: легкі скла­дають 16%, оптимальні – 26%, складні – 42%, дуже складні – 16%.

У 2007 році учасників тестування з математики розподіли­лися за рівнями навчальних досягнень таким чином: початковий – 13,1%, середній – 51,6%, достатній – 28,7%, високий – 6,6%.

У 2006-07 навчальному році була визначена квота випускників у кожному регіоні, зокрема в Херсонській області вона складала 942 чол. з математики. Явка учасників зовнішнього незалежного оцінювання здійснена на високому рівні: у тестуванні з математики брали участь 912 випускників (97%). Учні були відсутні з поважних причин.

411 випускників, що складає 45% учасників ЗНО з математи­ки на Херсонщині, використали результати сертифікатів із математики в загальноосвітніх навчальних закладах при складанні ДПА.

Надалі учасники ЗНО мали змогу використати сертифікати при вступі до вищих учбових закладів.

За даними УЦОЯО випускники Херсонської області посіли 6 місце в Україні з математики.

Зовнішнє незалежне оцінювання з біології, фізики, хімії проводилося лише для випускників шкіл Харківської області. Результати ЗНО в 2007 р. за рівнями навчальних досягнень у % від загальної кількості учасників ЗНО подані в таблиці 1.

Зовнішнє незалежне оцінювання з біології тривало 120, з фізики – 180, з хімії – 150 хвилин. Зовнішнє оцінювання з фізики, біології й хімії відбувалося в письмовій формі.

Індивідуальний тестовий зошит із фізики складався із двох частин. Частин 1 містила завдання різних форм, а саме: завдання з вибором однієї правильної відповіді (1 бал), на встановлення відповідності (логічні пари) (2 бали), завдання відкритої форми з короткою відповіддю (3 бали). Частина 2 містила завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю. За виконання такого завдання можна було отримати від 0 до 10 балів. Тест складався з 35 завдань. Максимальна кількість балів, яку можна було набрати, правильно розв’язавши всі тести, – 60.

Таблиця 1.



Предмет

Всього учасників (тис.)

Початковий рівень

(1-3 бали) %

Середній рівень

(4-6 балів) %

Достатній рівень

(7-9 балів) %

Високий рівень (10-12 балів) %

12 балів

%

Біологія

(Харківська область)

2,978

0,7

25,9

66,4

7,0

0,8

Фізика

(Харківська область)

1,819

5,9

50,8

36,6

6,7

0,7

Хімія

(Харківська область)

880

8,5

37,5

43,9

10,1

0,1

Указ Президента України від 4.07.2005 року № 1013/2005 «Про Тестовий зошит з біології складався з трьох частин: завдання з вибором однієї правильної відповіді, на встановлення відповідності (логічні пари), на встановлення послідовності. Відповідно до специфікації тест уміщував 60 завдань. За виконання кожної частини можна було отримати 1 бал, а за всі завдання – 60 балів.

Індивідуальний тестовий зошит із хімії містив такі завдання: завдання з вибором однієї правильної відповіді (1 бал), на вста­новлення відповідності (логічні пари) (4 бали), на встановлення по­слідовності (3 бали), завдання відкритої форми з короткою відпо­віддю (2 бали). Відповідно до специфікації тест складався з 61 зав­дання. Максимальна кількість балів, яку можна було набрати, – 103.

Аналіз опитування випускників шкіл показав, що більшість випускників вважають:

– процедура тестування практично цілком була дотримана;

– інструкція щодо виконання завдань кожної форми – зрозумілою;.

– перевірка завдань – об’єктивна;

– але результат ЗНО гірший, ніж очікували.

У 2008 р. передбачається розширити рамки зовнішнього незалежного оцінювання за такими напрямами.

По-перше, збільшиться кількість предметів, за якими учні будуть проходити зовнішнє оцінювання: обов’язкове проведення ЗНО з української мови та двох предметів на вибір учнів. Згідно наказу № 607 від 13.07.2007 р. крім української мови й математики додаються фізика, біологія, хімія, географія, зарубіжна література, історія України, всесвітня історія, основи економіки та правознавства.

По-друге, зовнішнє тестування будуть проходити всі випускники загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічних, вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які виявлять бажання вступити до вищих навчальних закладів.

І найголовніше. Отримані результати тестування будуть за­раховуватися випускниками як результат вступних випробувань і, за бажанням учнів. Як державна підсумкова атестація.

Ця модель може бути повністю реалізована лише у 2009 році.

Література:


  1. невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» // www.org@testportal.com.ua

  2. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.12.05 р. №1312/2005 «Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання і моніторингу якості освіти» // www.org@testportal.com.ua

  3. Зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів України, 2007р.: Інформ.зб. / Укр.центр оцінювання якості освіти: Укл. І.Л.Лікарчук та ін. – К., 2007. – 228 с.

Задніпряний Г.О.*

Морально-психологічна підготовка учнів до ЗНО

У статті розглянуто деякі аспекти підготовки учнів до зовнішнього незалежного оцінювання.

Від сприятливого психологічного клімату, створення певних умов для сприйняття інформації залежить успіх у навчанні будь-якої особи. За визначенням сучасних психологів, цьому також сприяють взаємодопомога, моральна й духовна підтримка, згуртованість певного колективу, взаємоповага вчителя й учнів.

З метою забезпечення реалізації конституційних прав громадян на рівний доступ до вищої освіти Кабінет Міністрів України видав ряд постанов щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти. На виконання Указу Президента України від 04.07.2005 року за № 1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні», постанов Кабінету Міністрів України за № 1095 від 25.08.2004 року «Деякі запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти», за №1312 від 31.12.2005 року «Про невідкладні заходи щодо запровадження зовнішнього оцінювання та моніторингу якості освіти», а також Наказу Міністерства освіти і науки України за № 746 від 03.11.06 в Україні було проведено зовнішнє незалежне оцінювання випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Це своєрідне моральне, фізичне й розумове випробування учнів, які виявили бажання навчатися у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації за державним замовленням.

Під час оцінювання учнів будуть ураховані їхні знання з різних предметів, у першу чергу з української мови, математики, історії. У загальноосвітніх навчальних закладах проведена відповідна робота (тренування учнів) до цих непростих випробувань. Український центр оцінювання якості освіти видав навчальні посібники з підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання учнів загальноосвітніх навчальних закладів, рекомендованих Міністерством освіти й науки України. У них детально описано процес проведення зовнішнього незалежного оцінювання – у запитаннях і відповідях; є пам’ятка учасника зовнішнього незалежного оцінювання, указано мету й завдання зовнішнього оцінювання, а також чітко визначені вимоги щодо знань, умінь і навичок учнів із навчальних предметів.

Отже, уже зроблено перші важливі кроки щодо запровадження зовнішнього незалежного оцінювання в Україні.

Але чи всі учні готові до цих випробувань? У цілому так, проте неможливо дослідити такий факт як морально-психологічну готовність як батьків, так і випускників.

По-перше, батькам слід чітко усвідомити, що ці заходи спрямовані на утвердження відкритості й прозорості тестування, забезпечення рівного доступу до якісної освіти кожного випускника, незалежно від місця проживання, навчання в навчальному закладі того чи іншого типу.

По-друге, варто готувати дитину до цих випробувань, а саме: створювати в сім’ї нормальні умови для підготовки до тестування, запроваджувати чіткий режим робочого часу, щоб учень мав час для занять і повноцінного відпочинку. Адже, за певними дослідженнями психологів, успішніше навчаються студенти, які відпочивають у нічний час, раціонально використовують кожну хвилину.

Не менш важливо організувати повноцінне висококалорійне харчування. Всіляко допомагати підліткам подолати почуття тривоги, не спонукати організм до стресової ситуації, щоб не виникли нервові зриви або психосоматичні розлади. Позитивних наслідків можна досягти лише враховуючи гормональні й імунологічні зміни, які відбуваються в організмі, створюючи нормальні, оптимальні умови для навчання й відпочинку підлітка, з метою запобігання тривалої дії стрес-факторів.

Відомо, що кожна людина – це особистість, вона має власні індивідуальні показники фізіологічних процесів і психічної діяльності. Кожен по-різному пристосовується до умов навколишнього середовища, поводить себе в різних життєвих ситуаціях, має різний рівень знань, здібностей і нахилів щодо оволодіння різними професіями. Не менш важливим фактором є також урахування поведінки людини, її психологічних рис, які проявляються в житті, тобто характеру, типу й властивостей нервової системи, яка формувалася в школі й дома під впливом різних чинників.

Під час підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання були враховані певні фактори щодо приміщення, робочого місця кожного випускника, створення сприятливих умов для високопродуктивної праці при виконанні завдань.

Інструктори допомогли майбутнім студентам зорієнтуватися на плідну працю й раціональне використання часу, адже заздалегідь вони детально вивчали інструкції кожної частини тесту, тренувались заповнювати бланки відповідей.

Головне, як свідчать практичні спостереження, – це чітке стеження за часом, який рекомендовано для виконання завдань.

Не менш важливими є також зібраність, налаштованість, морально-психологічна готовність до зовнішнього незалежного оцінювання.

Тому вважаємо, що має здійснюватися спільна робота батьків, учителів, організаторів і відповідальних осіб за проведення зовнішнього незалежного оцінювання.

Від координації дій, морально-психологічного настрою учасників зовнішнього незалежного оцінювання залежить успіх випускників ЗНЗ, а також оцінка якості освіти на регіональному і державному рівнях, а в майбутньому – позитивне налаштування на перспективи щодо підготовки спеціалістів на рівні державних і європейських стандартів.


Вимоги
до оформлення матеріалів для публікації в науково-методичному журналі «Таврійський вісник освіти»

  1. Матеріали мають бути представлені у друкованому вигляді обсягом 4-14 сторінок комп’ютерного набору формату А-4 на дискеті та роздруковані на аркушах білого паперу. Стаття набирається в редакторі Word шрифтом Times New Roman (інтервал – 1,5; кегль 14; поля – по 20 мм). Оформлення статті (рисунків, таблиць тощо) згідно з вимогами ВАК.

  2. Автор ставить підпис на звороті останньої сторінки статті, чим підтверджує достовірність написаного та правиль­ність набору (відсутність помилок).

  3. До статті додаються відомості про автора (прізвище, ім’я, по батько­ві повністю, поштова адреса, телефон, місце роботи, посада, наукове звання, вчений ступінь).

  4. Статті надсилати за адресою:

Гончаренко Л.А.

Південноукраїнський регіональний інститут


післядипломної освіти педагогічних кадрів

вул. Покришева, 41

м. Херсон, 73034

т. (0552) 37-05-58 E-mail: T.visnik.@gmail.com

suitti.ks.@ gmail.com

Зразок оформлення статті



Іваненко О.І.

Розвиток творчих здібностей учнів


на уроках трудового навчання та креслення

Анотація українською мовою (2-3 речення)

Текст статті

Література:

Примітка: автор може забрати дискету протягом місяця після виходу номеру журналу зі статтею.


Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів


Таврійський вісник освіти ©

Науково-методичний журнал

виходить один раз на квартал

№ 4 (20)


Херсон
2007


Підписано до друку 15.10.07 р. формат 60х84/16 (А-5)

Папір офсетний. Друк цифровий. Гарнітура Arial



Умовн.друк.арк.14 Наклад 600.

Свідоцтво про державну реєстрацію серія ХС №227 від 3.12.2002 р.
Друк здійснено з оригінал-макету

у видавництві Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

Свідоцтво ХС №54 від 10.02.2006 р.



Адреса редакції й видавнивтва

73034


м.Херсон

вул.Покришева, 41



тел. (0552) 37-05-58

E-mail: T.visnik.@gmail.com

suitti.ks.@ gmail.com

Шановні колеги!

Вітаю вас з п’ятиріччям видання «Таврійського вісника освіти»! За ці роки журнал пройшов шляхом стрімкого розвитку від регіонального видання до часопису відомого в нашій державі та за її межами.

Нині неабиякий інтерес у педагогічних і наукових колах викликають усі рубрики даного видання. На його сторінках публікуються останні наукові розробки, результати впровадження інноваційних технологій, кращі методичні знахідки освітян тощо. Серед тем, які висвітлюються у часописі, найбільш актуальними є проблеми виховання всебічно розвиненої особистості громадянина України, формування у молоді толерантності, критичного мислення, екологічної культури, навчання й корекції розвитку дітей з особливими потребами, сторінки історії освіти та інші.

Відчувається, що редакційна колегія науково-методичного журналу «Таврійський вісник освіти» знаходиться в постійному пошуку, виявляє великий ентузіазм та серйозне ставлення до щоденної, нелегкої, але такої змістовної, цікавої та необхідної роботи.

Сподіваюся, що ваш часопис і надалі буде добрим порадником та надійним помічником у благородній, але нелегкій справі освіти та виховання підростаючого покоління.

Бажаю редакційній колегії подальших успіхів, натхнення, творчості, плідної співпраці з науковцями, вчителями, вихователями Херсонщини, України та інших держав.






Президент АПН України В.Г.Кремень


Шановні колеги!

П’ять років минуло від того дня, як ми розпочали роботу над випуском науково-методичного журналу «Таврійський вісник освіти», перший номер якого вийшов друком на початку 2003 року. За цей час видання стало досить популярним серед учителів, вихователів дошкільних та інтернатних навчальних закладів, науковців не лише Херсонської області. Знають його в різних регіонах України та в країнах ближнього й дальнього зарубіжжя.

Серед авторів науково-методичного часопису – відомі вчені України, Польщі, Угорщини. З «Таврійським вісником освіти» активно співпрацюють молоді науковці – здобувачі, аспіранти – та педагоги-практики, які на сторінках журналу представляють оригінальні підходи до організації навчально-виховного процесу, власні розробки, методичні знахідки.

Сьогодні часопис користується попитом у читачів шкільних і наукових бібліотек Херсонщини та України.

Тож вітаю колектив «Таврійського вісника освіти» та педагогічний загал з п’ятиріччям виходу журналу.

Сподіваюсь, що часопис і надалі буде корисним і цікавим для освітян, висвітлюючи на своїх сторінках актуальні проблеми психолого-педагогічного напрямку.


Головний редактор А.М.Зубко



* © Жерноклєєв І.В.

* © Кузьменко В.В.

* © Слюсаренко Н.В.

* © Моїсеєв С.О.

* © Яценко Т.О.

* © Ігнат Л.О.

* © Кацова Л.І.

* © Пугачова Н.І., Мазаєва К.В.

* © Бабіч І.В.

* © Вінтонів С.В., Соловйова О.М.

* © Гетта В.Г., Повечера І.В.

* © Григорова К.В.

* © Гунько Н.О., Банкул Л.Д.

* © Киселевич І.В., Миснік Н.І.

* © Кулик Є.В., Кулик Ю.Є.

* © Мороз Н.С.

* © Морозов А.С.

* © Огородник Н.Є.

* © Полушкіна Н.П.

* © Falus I.

* © Філіпп'єва О.А.

* © Казачкова Л.М.

* © Кузьменко Ю.В., Янковська Ю.Л.

* © Рідкоус О.В.

* © Туркот Т.І., Петрухно О.В.

* © Барболіна О.С.

* © Ковальова О.В.

* © Ластовецька Т.В.

* © Боянжу М.Г.

* © Глинянська Н.В.

* © Гондарева Г.В.

* © Смоліна А.Г.

* © Кулькіна Є.П.

* © Кузьменко В.В., Слюсаренко Н.В.

* © Біла Л.В.

* © Задніпряний Г.О.





Каталог: tvo
tvo -> Творчість юрія клена в контексті українського неокласицизму
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Олесь Гончар Крапля крові Роман
tvo -> Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
tvo -> Методичний кабінет
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Конкурсу рефератів з патріотичного виховання «Твої герої Запорізький край»
tvo -> Самопідготовка 6 клас 23. 10. 2014
tvo -> Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка