Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка2/17
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17





До колег
освітян Херсонщини

Шановні колеги!

Щиросердно вітаємо з новим 2007-2008 навчальним роком!

Освітянська громада України кожен рік на Підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України аналізує результат своєї праці, окреслює завдання на наступний навчальний рік. Варто зазначити, що в цьому 2006/2007 році є певні здобутки, а є й проблеми, які нам спільно з вами необхідно буде вирішувати найближчим часом. Однією з ключових проблем визначено: забезпечення інноваційного поступу до творення Школи майбутнього через створення сучасного навчального закладу, нового за формою, змістом, освітнім середовищем, який зможе забезпечити повноцінну якісну освіту.



Інноваційні педагогічні технології в практиці роботи сучасного загальноосвітнього навчального закладу

Сьогодні в Україні відбуваються кардинальні зміни в усіх галузях життя суспільства: політичній, економічній, соціальній. Держава переходить до моделі інноваційного розвитку. Пріоритетного значення набувають адресні та програмно-цільові функціональні інвестиції в людину, її творчий, науковий, інтелектуальний та інноваційний потенціали.

У сучасній педагогічній практиці все активніше застосовуються освітні інновації в загальноосвітніх навчальних закладах, особливо в ліцеях, гімназіях, навчально-виховних комплексах та об'єднаннях, приватних школах, що робить їх конкурентоспроможними на ринку освітніх послуг.

Усе очевидніше стає, що традиційна школа не встигає за сучасними темпами розвитку. Застарілі форми й методи роботи вже не спрацьовують. Тому значущою особливістю сучасної системи освіти є інноваційна діяльність навчальних закладів, спрямована на впровадження інноваційних педагогічних техно­логій навчання й виховання, розробку нового змісту навчального, навчально-методичного, науково-методичного забезпечення діяльності загальноосвітнього навчального закладу.

Поняття «технологія» вже досить сильно укорінилося в педагогічній теорії та практиці. Усе більш складні завдання, що виникають сьогодні та пов'язані з підвищенням якості освіти, змушують педагогів підніматися на новий рівень професійного мислення та шукати нові, концептуально обґрунтовані, логічно вивіренні способи освітньої діяльності та методи взаємодії з особистістю учня, які б гарантували високий результат. Зрозуміло, що педагогів уже не задовольняють такі технології, які гарантують здебільшого лише предметні знання. Як зазначив Міністр освіти і науки України С.М.Ніколаєнко на Підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України, що відбулася 17 серпня цього року, «метод «запам’ятай і повтори» з готовою формулою треба замінити на метод пошуку, проектування, розв'язання життєвих ситуацій. Знання повинні здобуватися учнем. Він повинен сам формулювати поняття, які необхідні для розв'язання завдання. А для цього в зміст освіти й організацію навчально-виховного процесу необхідно інтегрувати способи й досвід людської діяльності, власний досвід».

Загальноосвітні навчальні заклади на даному етапі пере­бувають на стадії інтенсивного розвитку, моделювання, пошуку оптимальних шляхів методичного забезпечення та ефективного впровадження педагогічних інноваційних технологій, спрямова­них на оновлення теорії та практики освіти, удосконалення на­вчально-виховного процесу, управління діяльністю навчального закладу.

Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, вихо­вання й управління, яка привносить суттєві зміни в результат педагогічного процесу. Важливою проблемою педагогічної техно­логії є забезпечення цілісного педагогічного впливу, зорієнтова­ного не на окремі якості особистості, а на структуру особистості в цілому.

Упровадження педагогічних технологій неможливе без від­стеження якості освіти за допомогою моніторингу, мета якого – отримати інформацію про ефективність і якість навчально-виховного процесу, покращення його організації.

Принципово нові педагогічні ідеї й положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових системи освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

Ми намагалися з’ясувати й проаналізувати спрямованість педагогічних пошуків, виявити тенденції розвитку сучасного загальноосвітнього навчального закладу.

Із цією метою Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти було проаналізовано впровадження інноваційних технологій у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в їх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких можна виділити: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоров'язберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, театральну педагогіку, технологію навчання як дослідження, технологію гуманізації педагогічної діяльності, трансформацію педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті, сугестивну технологію, акмеологічну технологію навчання та інші.

Найбільш поширеною в Україні є технологія розвивального навчання (авт. Д.Ельконін, В.Давидов), яка впроваджується в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Харківській, Херсонській, Чернігівській, Черкаській, Рівненській, Київській областях та м. Севастополі. Система розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

В Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Житомирській, Івано-Франківській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Хар­ківській, Херсонській, Чернігівській, Черкаській, Кіровоградській, Донецькій, Львівській, Рівненській, Тернопільській областях впроваджуються інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л.Пироженко), ідея яких полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Технологічний концепт проектних технологій (авт. К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков, О.Пєхота) орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія в сучасних умовах трансформувався в проектну систему організації навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.

Технологія особистісно орієнтованого навчання (авт. І.Яки­манська, О.Савченко, С.Подмазін) впроваджується у Він­ниць­кій, Дніпропетровській, Донецькій, Івано-Франківській, Чер­кась­кій, Рівненській, Чернігівській, Кіровоградській, Миколаїв­ській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Харківській, Херсон­ській областях. Мета особистісно орієнтованої освіти по­ля­гає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб'єкта діяльності й суспільних відносин, який будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей.

Інформаційні технології навчання впроваджуються в Автономній Республіці Крим, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Львівській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській, Київській, Івано-Франківській, Херсонській областях і надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації. Створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків. Можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Освітня програма "Крок за кроком" впроваджується в Кіровоградській, Миколаївській, Полтавській, Хмельницькій, Київській, Херсонській, Вінницькій областях і передбачає спрямування ранньої освіти дітей на виховання рис, необхідних для життя в демократичному суспільстві: уміння критично мислити, самостійно здійснювати свідомий вибір, окреслювати та вирішувати проблеми, сприймати зміни та ефективно впливати на них, бути творчими та чуйними, толерантно ставитись до відмінностей.

Позитивним є те, що до інноваційної діяльності навчальних закладів залучається значне коло вчителів, шкільних психологів, соціальних педагогів, керівників галузі освіти всіх рівнів та батьківська громадськість. Активними учасниками інноваційних процесів є самі учні.

Однак, аналіз матеріалів обласних інститутів післядиплом­ної педагогічної освіти дає змогу побачити прогалини щодо розширення діапазону знайомства педагогічних працівників із сучасними інноваційними процесами в освітній практиці як сучасних вітчизняних, так і зарубіжних учених.

Тому на рівні обласних інститутів післядипломної педагогіч­ної освіти, районних методичних кабінетів необхідно такі мате­ріали глибоко проаналізувати й систематизувати, внести зміни в навчальні плани, плани проведення відповідних курсів, спецкур­сів, проблемних семінарів та інших форм післядипломної освіти та методичної роботи, а також урахувати інноваційний поступ розвитку освіти в Україні, зацікавленість педагогічної громад­сь­кості інноваційними технологіями навчання та виховання.

Це дасть можливість уникнути непрофесійного підходу до впровадження тієї чи іншої педагогічної технології (нажаль, не завжди вчитель знає з першоджерел становлення й розробку тієї чи іншої технології, яку він сьогодні впроваджує в практику своєї роботи).

З метою активізації інноваційних процесів в освітній галузі, поширення нового педагогічного мислення, педагогічних ідей, які суттєво змінюють на краще традиційні педагогічні системи, створюють і забезпечують високу результативність навчально-виховного процесу; виявлення творчих учителів і педагогічних колективів, які дійсно на практиці вирішують завдання модернізації освіти; підтримки та заохочення педагогічних працівників, навчальних закладів, які активно й вдумливо впроваджують у практику своєї роботи інноваційні педагогічні технології, форми й методи, які працюють на ефективність навчально-виховного процесу проводяться всеукраїнські конкурси: «Учитель року», «Класний керівник року», «Заступник директора з виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу», Конкурс – захист сучасної моделі навчального закладу – Школи сприяння здоров’ю та інші. За підсумками конкурсів вибудовуються інноваційні моделі, визначаються нові напрями діяльності навчальних закладів.

Матеріали конкурсів були надруковані на сторінках педагогічної преси, а саме часопису «Позакласний час плюс».

Нещодавно Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти спільно з редакцією газети «Позакласний час» оголошено Всеукраїнський конкурс – захист педагогічних освітніх інновацій, який визначить пріоритетні інноваційні напрями діяльності як окремих педагогів, так і педагогічних колективів. Матеріали цього конкурсу будуть надруковані протягом 2008 року на сторінках часопису «Позакласний час плюс».

Всеукраїнським благодійним фондом «Освіта України» за підтримки Міністерства освіти і науки, Академії педагогічних наук України оголошується конкурс на кращу модель Школи майбутнього. Положення та Умови проведення цього конкурсу будуть надруковані на сторінках журналу «Світ виховання» (у першому номері за 2008 рік).

З метою розробки педагогічних технологій, сучасних моделей навчальних закладів, організації навчально-виховного процесу та їх науково-методичного забезпечення на базі загальноосвітніх навчальних закладів на всеукраїнському рівні проводиться дослідно-експериментальна робота за науково-пошуковими проектами, а саме: «Конкурентоспроможний учитель»; «Профільне навчання»; «Особистісно орієнтоване навчання та виховання»; «Управління інноваційною діяльністю в умовах сучасного навчального закладу»; «Росток»; «Школа-родина»; «Школа майбутнього»; «Формування духовно-моральних цінностей особистості» та інші.

Найбільш поширеним сьогодні є науково-пошуковий проект «Національна мережа шкіл сприяння здоров'ю», в основу якого покладено здоров’язберігаючі, здоров’яформуючі та здоров’я­зміц­нюючі технології навчання та виховання. Понад 3 тисячі навчальних закладів в Україні використовують цю інноваційну технологію. За даним проектом працює 19 експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів всеукраїнського рівня, серед яких вагомих практичних результатів досягли колективи навчально-виховного об'єднання №136, НВК №28 м. Дніпропет­ровська, загальноосвітньої школи №56 м. Донецька, загально­освітньої школи №10 м. Умані Черкаської області, навчально-виховного комплексу №7 м. Одеси, школи-комплексу естетич­но­го навчання і виховання №9 «Мала гуманітарна академія» м. Запо­ріжжя, гімназії №1 «Надія» м. Бердянська Запорізької області, спеціалізованої загальноосвітньої школи №34 м. Києва та інші.

Комплексна програма розвитку дітей «Росток» (авт. Т.О.Пушкарьова), яка була розроблена в Україні на початку 90-х років, пройшла наукову та практичну апробацію на базі Сумської класичної гімназії, ЗОШ І-ІП ст. №18 м. Миколаєва, ЗОШ І-ІП ст. №50 м. Херсона, ЗОШ І-ІП ст. №№287, 17 м. Києва. За цей час залученими до авторського проекту науковцями та вчителями-практиками розроблено понад 100 найменувань навчальної та навчально-методичної літератури. Сьогодні даний проект поширений в Україні, за ним працює понад 1000 загальноосвітніх навчальних закладів.

Досвід вашого регіону ми висвітлювали у часописі «Світ виховання», у якому надруковано статтю:

«Інформаційно-методичний центр: інноваційна практика


(з досвіду роботи загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №50 м. Херсона)» Т.О.Пушкарьова, кандидат педагогічних наук, начальник відділу Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України – №3 (16), 2006 р.

На даний час визначено декілька рівнів практичної значущості проведення дослідно-експериментальної роботи на рівні закладу, на рівні вчителя, на рівні учня, на рівні батьків і в цілому для освітньої галузі, яка полягає в тому, що формується освітня політика, забезпечується нормативна база для її реалізації, залучаються вчені, науковці до вирішення глобальних проблем сучасності.

Розробляються і впроваджуються нові моделі інноваційних технологій, програми, посібники, підручники, розширюється мережа експериментальних навчальних закладів всеукраїнсько­го та регіонального рівнів, поширюється інноваційний рух. Дослідно-експериментальна робота сприяє становленню й розвитку шкіл нового типу, створює умови для освоєння інноваційних педагогічних ідей і технологій, а також активізує професійну ініціативу педагогічних працівників.

Якщо педагогічні колективи вашого регіону мають потужний творчий потенціал, бажають підвищити свою професійну майстерність, зробити свій навчальний заклад дійсно інноваційним і конкурентоспроможним, запрошуємо до участі в нових пошукових проектах, які будуть популяризуватися на сторінках нових видань «Світ виховання» та «Позакласний час плюс».



Відділення дошкільної та загальної середньої освіти

Інституту інноваційних технологій і змісту освіти

Міністерства освіти і науки України



Жерноклєєв І.В.*

Сучасний учитель трудового й професійного навчання в освітніх системах скандинавських країн і Фінляндії

У статті розглядається сучасний стан освітньої політики скандинавських країнах і Фінляндії щодо підготовки вчителів трудового й професійного навчання. На прикладі Фінляндії визначені характерні ознаки освітньої практики, суспільної та державної підтримки в підготовці педагогів зазначеної спеціальності.

У контексті модернізації вищої школи України ведуться пошуки шляхів не тільки вдосконалення організації систем керу­вання вищими навчальними закладами, акредитації вузів, джерел фінансування, але й підвищенням якості підготовки педагогічних кадрів. Процеси, що відбуваються в Європі, змушу­ють вітчизняних учених педагогів глянути на реформування педагогічних вузів трохи інакше, визначаючи природу цілей, змісту, технологій освіти педагога більш широко. Більше того, в умовах системи, що розвивається послідовно, педагогічна освіта (бакалаврат, магістратура) в Україні об'єктивно вимагає вивчення і впровадження західноєвропейського досвіду.

Для того щоб отримати ступінь бакалавра у скандинавських країнах і Фінляндії необхідно провчитися як мінімум три роки, при цьому пройти базові курси й курси середнього рівня за основною спеціальністю, включаючи написання дипломної роботи на звання бакалавра, курси з однієї або декількох неосновних спеціальностей, курси іноземних мов. Для ступеня магістра потрібно не менше п'яти років навчання за повною програмою (або два роки після присвоєння ступеня бакалавра), що включає курси вищого рівня й дипломну роботу магістра наук.

Педагогічна освіта в скандинавських країнах та Фінляндії ґрунтується на розвитку ціннісних орієнтирів західноєвро­пейського демократичного суспільства, таких як: визнання прав людини, автономії особистості та її свободи, відповідальності, толерантності. У ствердженні цих цінностей, на думку вітчизняних дослідників, особливе місце належить новій генерації вчителів трудового й професійного навчання, яким постійно необхідно мати справу з підготовкою підростаючого покоління до трудового життя. У цих умовах змінюються й функції вчителя в шкільній майстерні – із транслятора знань він стає організатором самостійної пізнавальної діяльності учнів, спрямованої на їхнє професійне самовизначення.

У цьому зв'язку по-новому ставиться питання про рівень професійної підготовки вчителя. Особистість учителя, його професійна компетентність, соціальна зрілість і духовне багатство в цей час виявляються найбільш важливими умовами забезпечення ефективності процесу навчання й виховання. Якість освіти майбутнього вчителя й рівень сформованості його професіоналізму є соціальними критеріями стану й результативності процесу освіти, його відповідності потребам сучасного суспільства у формуванні й розвитку професійно-особистісної компетентності фахівця.

Вища освіта й наука складають основу системи освіти Фінляндії забезпечують розвиток усього суспільства: проводяться дослідження, більше кваліфікованих фахівців випускають університети й політехніки, більше знань ідуть на користь суспільству й економіці. Однією з конкурентоздатних сторін фінських університетів стало близьке співробітництво з бізнесом і промисловістю. Фактично, протягом 90-х бізнес і промисловість потроїли внески у вищу освіту. Фінляндія вступила в Європейський союз на початку 1995. Оскільки фіни стають усе більше конкурентоздатними на міжнародному рівні, уряд країни серйозно поставилися до так званого Болонського процесу у Фінляндії. І вже сьогодні система вищої освіти Фінляндії сумісна з вимогами Болонського процесу.

Багато молодих людей у скандинавських країнах і Фінляндії цінують професію педагога, особливо вчителів шанують у фінському суспільстві. Університети отримують набагато більше заяв на навчання вчителів, ніж можуть прийняти. Платня викладачів не особливо велика, але все ще конкурентоспроможна поміж академічних професій. Так що у Фінляндії не існує проблеми, з якою зіштовхується більшість інших суспільств – нестача висококваліфікованих, активних викладачів. Єдиною проблемою, яка дійсно існує як і в інших країнах, є несдостатність викладачів чоловічої статі.

Частка освіти в держбюджеті Фінляндії становить 14 від­сотків. Міністерство освіти прагне забезпечити громадянам країни можливість всебічного розвитку особистості за допомогою освіти й послуг у сфері культури, професійних знань і навичок, необхідних у трудовому житті, а також зміцнення національної культури й розвитку міжнародного співробітництва.

Замовником освіти громадян є держава, і тому діяльність будь-якої школи спрямовується на дії, офіційно схвалені державою. Шкільна система підтримує цінності країни. І зовсім не випадково першою метою освіти вважається вироблення учнем позитивної думки про самого себе. Коли дитина вірить у себе й у свої навчальні таланти, у неї пробуджуються інтерес і прагнення до пізнання.

Іншою найважливішою особливістю системи освіти скандинавських країн вважається підготовка вчителів до виховання почуття відповідальності за свої вчинки, сміливості й належної поведінки. Життя школи будується таким чином, щоб діти щомиті вчилися цим найважливішим життєвим навичкам. Так, у фінській системі освіти прийнято, що саме вчитель визначає, яким чином досліджувані теми й навчальний план погоджуються між собою. І тільки вчитель відповідає за те, щоб його учні не мали труднощів у досягненні навчальних цілей.

Кожна дитина має право визначати власні таланти й намагатися їх застосовувати, і коли вдається встановити гармонію між власною індивідуальністю й інтересами оточуючих людей, дитина починає жити врівноваженим, спокійним і в той же час активним життям. Вона вчиться не тільки брати на себе відповідальність за виконання своїх обов'язків, але й піклуватися про інших людей, звикає почувати задоволення від роботи, виконаної до кінця. Ми розуміємо, що дитина починає вірити у власні здібності, тільки коли батьки й учителі звертають увагу на її досягнення, спрямовують, дякують і підтримують. Адже невдоволення дитиною за погано виконану роботу не приносить ніякого результату. Ось чому майбутніх фінських учителів готують до того, щоб не оцінювати самої дитини, а лише спрямовувати її дії, тому важко знайти серед їх вихованців цілковитих двієчників.

Освітній процес будується як дослідження різноманітних явищ, що цікавлять дитину, і педагог не зобов'язаний укладатися в межі предмета або поурочного планування з жорстко розписаною кількістю годин, які «дозволено» витратити на «проходження теми».

При цьому центром процесу навчання залишається дитина. Тобто в першу чергу враховуються саме дитячі інтереси й побажання. Відповідно підготовлений учитель стає наставником, помічником і натхненником дітей, але не ментором, що вчить, як і що треба робити. Його головне завдання – розбудити інтерес. У цьому й складається нове в системі освіти Фінляндії. Навчання бачиться насамперед як активна діяльність самих дітей. найбільш цінне знання – самостійно зрозуміле й усвідомлене. Не має ніякого сенсу заповнювати пам'ять дитини відомостями про основи наук. Навіщо, наприклад, учити таблицю множення, якщо найпростіша рахункова машинка миттєво покаже на дисплеї результат будь-яких розрахунків. У програмі фінської початкової школи немає теми «Таблиця множення». А на іспит можна приносити будь-які довідники або скористатися Інтернетом. Важливо, чи вмієш ти користуватися довідником або Інтернетом.

Справою вчителя у фінській школі вважається спочатку виховання, а потім навчання. Учитель повинен уміти професійно створювати для кожного учня освітнє середовище й атмосферу активної навчальної роботи.

На підставі вивчення досвіду досить значної кількості країн ми вважаємо доречним звернути увагу на те, що, як ми вважаємо, лежать в основі цього процесу й складають природу освітньої системи. Так, надзвичайно важливою ознакою є робота з тими молодими людьми, які з різних причин опинилися в соціально небезпечному прошарку де їхня підготовка була недостатньою для оволодіння спеціальністю, отримання привабливого місця роботи. Вони, у кращому випадку, потребували постійної підтримки з державних чи інших фондів, у гіршому – ставали основою чи членами кримінальних або інших антисуспільних об'єднань.

Однак саме правильно побудована система трудового й професійного навчання примусила вважати «важкий контингент» не баластом, а об'єктом докладання особливих зусиль суспільства – надання додаткових навчальних послуг, застосування пристосованих саме для «важких» учнів програм і методик тощо. Саме це дозволяє системі освіти не втрачати для суспільства жодної дитини чи підлітка й готувати молодь до успішного виходу на ринок праці.

Стає зрозумілим, чому саме Фінляндія показала дуже добрі результати в опитуванні РІSА (трирічне тестування знань і навичок п'ятнадцятирічних підлітків у 42 країнах ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку)). РІSА оцінила не тільки, як добре учні справлялися з їх шкільним навчальним планом, але також як учні могли фактично використовувати отримані знання й навички в реальному житті.

Фінські дослідники освіти стверджують, що це через те, що існує гнучкий шкільний навчальний план, який пропонує учням вибирати ті предмети, якими молодь дійсно цікавиться. Це допомагає учням розвивати й підтримувати позитивне ставлення до освіти й навчання, що, у свою чергу, полегшує навчання.

Це означає, що у Фінляндії вчені-педагоги працюють у тісному співробітництві на всіх рівнях із культурою, молоддю, ЗМІ, соціальною сферою. Це і є той шлях, за допомогою якого фіни зуміли створити культуру навчання свого суспільства, що саме по собі допомагає школі виконувати її обов'язки.

Фіни вчасно зрозуміли, що коли держава прагне забезпечити високоякісну освіту для всіх, то це не може бути досягнуто без додаткових зусиль. При цьому загальновизнано, що центральний уряд країни не є абсолютно компетентним у педагогічних чи наукових питаннях. Практично, це означає, наприклад, системне залучення провідних спеціалістів із числа практичних працівників освіти до формування й впровадження гнучких навчальних планів на всіх рівнях освіти, щоб забезпечити ефективність змін. Це допомагає тримати молодь у школі, а також поліпшувати співробітництво між школою й суспільством.

Виходячи з вищезазначеного, досвід Фінляндії та скандинавських країн у галузі підготовки вчителів трудового й професійного навчання демонструє, що одним зі шляхів оновлення змісту освіти й технологій навчання, узгодженого із сучасними потребами, інтеграції до світового освітнього простору є, у першу чергу, високоякісна підготовка вчителів, прагматична державна освітня політика, дієва участь усього суспільства в сприянні освітнім реформам, орієнтація навчальних програм усіх рівнів освіти на найкращі світові досягнення сучасних педагогічних технологій та ефективних механізмів їх впровадження у практику школи.


Каталог: tvo
tvo -> Творчість юрія клена в контексті українського неокласицизму
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Олесь Гончар Крапля крові Роман
tvo -> Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
tvo -> Методичний кабінет
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Конкурсу рефератів з патріотичного виховання «Твої герої Запорізький край»
tvo -> Самопідготовка 6 клас 23. 10. 2014
tvo -> Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка