Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка5/17
Дата конвертації09.11.2017
Розмір3.85 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Література:

  1. Бондар С. Компетентність особистості – інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі. – 2003. – №2. – С.8-9.

  2. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К: Перун, 2001. – С.445.

  3. Державний стандарт базової й повної середньої освіти // Освіта Україна. – 2004. – 20 січня. – С. 2

  4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Під заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.» – 2004. – С.112.

  5. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти // Стратегія реформування освіти в Україні. – К.: «К.І.С.», 2004. – С.13-41.

  6. Равен Дж. Педагогическое тестирование: Проблемы, заблуждения, перспективы / Пер. с англ. – М.: Когито-Центр, 2001. – 140 с.

  7. Родигіна І. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 96 с.

  8. Хуторской А. Ключевые компетенции как компонент личностно-ориентированной парадигмы образования // Народное образование. – 2003. – №2. – С.58-64.

  9. Шишов С., Кальней В. Школа: мониторинг качества образования. – М.: Педагогическое общество России, 2002. – С.79.



Ігнат Л.О.*

Впровадження інтерактивних форм і прийомів в організацію навчання учнів

У статті порушується одна з важливих проблем теорії та практики педагогічної освіти – використання інтерактивних технологій у процесі навчання молодших школярів.

Загальновизнано, що школа – це модель суспільства. Саме від якості шкільного навчання й виховання залежить збагачення культурних цінностей. Стрімкий розвиток усіх сфер суспільного виробництва зумовлює збільшення обсягу та підвищення складності навчального матеріалу практично з усіх шкільних дисциплін. Тому реформування загальної освіти супрово­джується введенням нових спеціальних форм організації пізнавальної діяльності, які мають конкретну мету – створити такі умови навчання, за яких би кожен учень успішно навчався, розвивав свій інтелект і був готовий до творчої самореалізації.

Розвиток науки й техніки сприяв появі нових форм навчаль­ної комунікації, новітнім методом розв’язання освітніх завдань. З огляду на це роль учителя як авторитарного транслятора готових ідей змінилася на коригування ним інтелектуального й творчого потенціалу учнів. Водночас відбувається еволюція змісту, форм і методів навчання, яка спонукає до розробок та впровадження новітніх освітніх технологій. Серед них найперспективнішою видається інтерактивна технологія, адже завдяки їй учень стає активним учасником процесу навчання.

Інтерактивне навчання – це, по-перше, учіння, яке ґрунту­єть­ся на взаємодії, по-друге, навчання, побудоване на взаємодії. Таким чином, основою інтерактивного навчання є взаємодія [2].

Організація інтерактивного навчання передбачає моделю­ван­ня життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації. Отже, інтеракція сприяє формуванню атмосфери спів­робітництва, взаємодії.

Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншими, однієї думки над іншою. Під час такого спілкування з іншими людьми учні вчаться критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчаль­ний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, гру­по­ве, навчання в співпраці), де вчень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу [3].

В історії освіти України такі підходи до навчання використовувалися ще в першому десятиріччі минулого століття й були поширені в педагогічній практиці української школи в 20-ті роки ХХ століття. Такі форми організації навчальної діяльності, як бригадно-лабораторний і проектний методи, робота в парах змінного складу, виробничі та трудові екскурсії, практики, стали передовим словом у радянській і світовій педагогіці тих часів. Хоча впровадження цих методів і форм навчання в окремих школах давали разючі результати, проте відсутність належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки призвели до виникнення певних проблем: зниження ролі вчителя в навчальному процесі, неекономне використання навчального часу, недостатність мотивації учнів для таких форм навчання. Тому в 30-х роках ХХ століття українська школа перетворилася на авторитарну, репродуктивно орієнтовану, з пануючою стандартизацією та уніфікацією засобів, форм і методів навчання.

Подальшою розробкою елементів інтерактивного навчання займалися В. Сухомлинський. Ш. Амонашвілі, В. Шаталов, Є. Ільїн, С. Лисенкова. Це стало підґрунтям для виникнення теорії й практики розвивального навчання [1]. Проте ці методи були швидше винятком, аніж правилом у навчальному процесі радянських шкіл.

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального й духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінно­стей. Згідно з особистісно діяльнісним підходом до організації навчального процесу в його центрі знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається в процесі навчання, коли дотримано певних умов:


  • створення позитивного настрою для навчання;

  • відчуття рівного серед рівних;

  • забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей;

  • усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;

  • можливість вільно висловити свою думку й вислухати свого товариша;

  • учитель не є засобом «похвали й покарання», а другом, порадником, старшим товаришем.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносяться до інноваційних.

Так історично склалося, що освіта в навчальних закладах надається учням у класах, тобто існує класно-урочно форма навчання. Основна одиниця такого навчання – урок. Кожний урок будується за певною структурою і передбачає організацію навчання за різними моделями. Скористаємося підходами, запропонованими Я. Голантом ще у 60-х роках ХХ століття. Він виділяв активну і пасивну моделі навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності [4].

Розглянемо пасивну, активну та інтерактивну моделі навчання й порівняємо їх.

1. Пасивна модель навчання.



За цією моделлю учень виступає в ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, тести з підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція – монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).

Визначимо позитивні та негативні сторони такої моделі:

Позитивні

Негативні

  1. Можна подати великий за обся­гом матеріал за короткий час

  1. Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем

  1. Одночасно сприймають мате­ріал усі слухачі

  1. Не виконують ніяких завдань

  1. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення

  1. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу




  1. Відсутній контроль за завданням




  1. Як правило, невисокий відсо­ток засвоєння знань

Навчання за такою моделлю пасивне. Цю модель можна назвати «монолог».

Активна модель навчання.




У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Учитель має змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування, тощо.

Визначимо позитивні та негативні сторони цієї моделі:



Позитивні

Негативні

  1. Високий рівень інформації (проблемний метод)

  1. Учні спілкуються тільки з учнем

  1. Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію

  1. Як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування

  1. Витрачається мало часу на розповідь або пояснення

  1. Вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу

  1. Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання

  1. Учень може бути незадоволений тим, що його не запитали, не вислухали його думку

  1. Учитель може проконтролювати надані учням знання




Навчання за такою моделлю – активне. Таку модель можна назвати «діалог».

3. Інтерактивна модель навчання.



Схема цієї моделі відображає постійне спілкування вчителя з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати.

Перерахуємо позитивні та негативні сторони моделі:

Позитивні

Негативні

  1. Розширюються пізнавальні можливості учня

  1. На вивчення певної інфор­мації потрібен значний час

  1. Як правило, високий рівень засвоєння знань

  1. Необхідний інший підхід в оцінюванні знань учнів

  1. Учитель без зусиль може про­кон­т­ро­лювати рівень засвоєння знань учнів

  1. У вчителя відсутній досвід та­кого виду організації навчання

  1. Учитель має змогу розкритись як організатор, консультант

  1. Недостатньо методичних роз­ро­бок уроків з різних предметів

  1. Партнерство між учителем і уч­ня­ми та в учнівському колективі.




Подану модель можна назвати «полілог», вона є свідченням активного навчання.

Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань виступатиме не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор, відео.

Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отримувану інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, уміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології навчання.

Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської мови від слова «enter» – взаємний і «act» – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л. Пироженко поділили на 4 групи:


  1. парне навчання;

  2. фронтальне навчання;

  3. навчання в грі;

  4. навчання в дискусії.

До групового (кооперативного) навчання можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, «Два – чотири – усі разом», «Карусель», роботу в малих групах, «Акваріум».

Під час роботи в парах можна використовувати такі вправи:



  • обговорити завдання;

  • взяти інтерв’ю;

  • визначити ставлення партнера до того чи іншого питання;

  • зробити критичний аналіз роботи один одного;

  • сформулювати підсумок теми.

До фронтальних технологій відносять такі:

  1. «Мікрофон»;

  2. «Незакінчені речення»;

  3. «Мозковий штурм»;

  4. «Дерево рішень» [4].

Отже, інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їх перевага в тому, що учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка). У класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні навчального матеріалу, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя – він виступає як лідер, організатор. Але треба зазначити, що проектування й проведення уроку за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути й перебудувати свою роботу з учнями.

Каталог: tvo
tvo -> Творчість юрія клена в контексті українського неокласицизму
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Олесь Гончар Крапля крові Роман
tvo -> Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
tvo -> Методичний кабінет
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Конкурсу рефератів з патріотичного виховання «Твої герої Запорізький край»
tvo -> Самопідготовка 6 клас 23. 10. 2014
tvo -> Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка