Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів


Рис. 1. Циклічність насильства в сім’ї



Сторінка8/10
Дата конвертації16.03.2017
Розмір4.89 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10
Рис. 1. Циклічність насильства в сім’ї

Нечисленні пострадянські дослідження проблеми насиль­ства над дітьми в сім’ї зафіксували наступні дані. Опитування серед дітей щодо суб’єктивної оцінки взаємин із батьками, яке проводила Ю.М. Якубова, засвідчило, що до 17% респондентів у дитинстві ставилися гірше ніж до інших дітей, причому в 10% випадків це були батько або мати, у 2% – брат чи сестра, у 2% – вітчим або мачуха.

Витоки насильства частіше за все треба шукати в сім’ї. Так, за даними соціологічного дослідження «Насильство серед дітей та підлітків», проведеного в 2007 році, установлено, що близько 60 % батьків систематично так чи інакше виявляють агресивне ставлення до своїх дітей. Факти насильства й знущання стосовно дітей мають у собі різні види агресії: 57% – вербальна агресія, 50% – фізичне насильство, 36% – моральний тиск. У 33% насильство відбувається у стані алкогольного спяніння дорослих і найчастіше – з боку батьків.

Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт. Для них це справжня трагедія, котра проявляється у таких формах:



  • Фізичне насильство – це травмування дитини фізично, коли можливо як відразу виявити ознаки насильницьких дій (синці, переломи, травмування тощо), так і коли дані ознаки проявляються після акту насильства.

Приклад із нотаток шкільного психолога. Юнак щодня потерпав вiд побоїв i нарiкань рiдної матерi, котра звинувачувала його в усiх проблемах i труднощах. Часом хлопець навiть не мiг прийти до школи, бо все обличчя було в синцях. На даний момент це чоловiк 25 рокiв, який протягом кiлькох рокiв вживає наркотичнi засоби й лiкується вiд цiєї залежностi.

  • Психологічне (емоційне) насильство – це словесні напади (постійна критика, образи, приниження, висміювання, кепкування, відмова вислухати), нездатність проявити любов, надати підтримку та керівництво, яких потребує дитина для психологічного зростання й розвитку. Шкода від такого насильства, безперечно, є набагато сильнішою, ніж від фізичного насильства (рис. 2).



Рис. 2. Насильство «подвійної сили»


  • Сексуальне насильство – це залучення функціонально незрілих, необізнаних та не згодних дітей та підлітків на залучення їх до мануального, орального, генітального або будь-якого іншого тілесного контакту із статевими органами дитини, а також пещення ерогенних зон; введення для стимуляції предметів у піхву, анус; сексуальна експлуатація дитини для порнографічних цілей або залучення до проституції; невідповідні вікові домагання, демонстрація еротичних матеріалів із метою стимуляції дитини; мастурбація з боку дитини або дорослого; ексбіціонізм – демонстрація оголених геніталій, грудей або сідниць перед дитиною; вуайєризм – підглядання за дитиною в момент купання, перевдягання або перебування в туалеті, а також примус дитини до роздягання.

  • Байдуже ставлення до дітей, нехтування їх інтересами – це хронічна нездатність, небажання, подекуди й неспроможність батьків чи осіб, що їх замінюють, задовольняти потреби дітей в одязі, їжі та медичній допомозі [2, с. 57-61].

За твердженням більшості експертів, існують два основні фактори, що зумовлюють вчинення насильства над дітьми в сімї: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх відносять:

  • соціальну незахищеність;

  • тяжкий матеріальний стан;

  • економічну кризу;

  • негативний вплив довкілля (саме поширення алкоголізму та наркоманії);

  • незнання законів, які роблять вразливими жертв насильницьких дій, і як наслідок – незахищеними;

  • недосконалість правової системи щодо захисту жертв насильства.

Серед внутрішніх факторів виділяють такі:

  • фізична слабкість дітей;

  • слабкість психіки дітей;

  • незахищеність малолітньої дитини;

  • байдуже ставлення з боку оточуючих щодо надання будь-якого виду допомоги (головне – небажання давати свідчення в суді);

  • внутрішнє стримування – пасивне терпіння і страх [4, с.43-45].

Насильство над дитиною стосується всiх сторін її життя: погiршується пiзнавальна сфера, апетит, сон та стан здоров,я; спостерiгаються змiни особистостi, якi не дають нормально самореалiзуватися (зокрема в майбутньому); виникають порушення поведiнки – рання алкоголiзацiя, наркотизацiя, аутоагресивна поведiнка, тобто суїцид, самокатування. Ось як можна за допомогою таблиці показати ряд ознак, які характеризують наслідки насильства над дітьми в сімї [1].

Таблиця

Прояви наслідків насильства над дітьми

Ознаки насильницьких дій

Наслідки насильницьких дій

Страхи

Проявляється від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки

Зовнішні прояви поведінки

Вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості в поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків

Нездатність виразити почуття вербально

Спостерігаючи насильство в сімї, діти доходять висновку, що це той спосіб, яким «дорослі» вирішують свої конфлікти, наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття/думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі

Особливої уваги заслуговує питання про інноваційні моделі соціальних послуг дітям, які стали жертвами насильства в сімї, та попередження цього явища. Так, у Харкові з вересня 2007 року за сприяння Українського фонду соціальних інвестицій (УФСІ) працює Центр «Підлітки у безпеці». Працівниками надається допомога дітям та підліткам, які зазнали насильства, а саме: соціально-психологічна підтримка та психологічна допомога; надання консультацій з правових та юридичних питань, допомога в оформленні документів; корекція наслідків насильства серед підлітків та в родинах; оволодіння практичними та комунікативними навичками, прийомами самозахисту; просвітницька, інформаційна, профілактична робота в родинах та дитячих колективах з попередження насильства над підлітками та домашнього насилля; навчання для соціальних працівників, соціальних педагогів, психологів, юристів, волонтерів, що дасть змогу поширити соціальну послугу та досвід попередження насильства над дітьми в сім,ї [5].

З метою профілактики та поступового викорінення згаданого явища ми вбачаємо доцільною тісну співпрацю соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, медичних працівників, юристів, працівників правоохоронних органів у наступних установах:



  1. служби у справах дітей;

  2. притулки при службах у справах дітей;

  3. центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді;

  4. заклади охорони здоров’я;

  5. заклади освіти;

  6. підрозділи органів внутрішніх справ;

  7. органи опіки й піклування.

Крім того, важливе місце щодо попередження насильства над дітьми в сімї займає активна робота соціальних педагогів у школі. Так, поетапне розв’язання одвічної проблеми «батьки – діти» у співпраці з дорослими та їх вихованцями забезпечувати­ме більш глибоке усвідомлення ними агресивних і ворожих дій стосовно один одного. Як наслідок, задовольнятимуться базові потреби членів сімї, не спостерігатиметься заподіяння шкоди, травм, приниження, а іноді смерті.

Таким чином, ми можемо впевнено констатувати, що насильство над дітьми в сімї стало глобальною проблемою, котра згубно впливає не лише на окрему особистість, а й на суспільство загалом, на рівень культури нації, на рівень культури в наших сім’ях.



Література:

  1. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. – К., СДМ – Студіо, 1999. – 64 с.

  2. Проблемні сімї: діти і батьки / Ю.М. Якубова, О.Г. Антонова-Турченко, Г.В. Святненко і М.М. Московка. – К.: Студцентр, 1998. – 137 с.

  3. Руднєва О.М. Проблеми насильства в сім,ї: правові та соціальні аспекти. – Харків.: Право, 1999. – 127 с.

  4. Соціально-економічні причини насильства в сім,ї в Україні: матеріали за результатами соціологічного опитування / Т.Ф. Алексєєнко, О.В. Бойко, В.В. Васильєва, Ю.М. Галустян і Р.Г. Драпушко. – К.: Державний ін-т проблем сімї та молоді, 2004. – 143 с.

  5. Український фонд соціальних інвестицій. Відкрито Центр для підлітків, які зазнали насилля // Доступний з http://social.kharkov.ua/index.php?m=single&id=1195

Кулькіна Є.П.*

ТУРИСТИЧНО-КРАЄЗНАВЧА РОБОТА В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ЯК ЗАСІБ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

У статті розкриваються підходи до екологічного виховання засобами туристсько-краєзнавчої роботи.

Спосіб життя наших предків у давнину забезпечував тісний зв'язок людини й природи. Нині цей зв'язок став драматичним. Ми опинилися в стані не лише економічної кризи, але й екологічної. За даними вчених, у світі зникає щохвилини 2 га лісу, щотижня – один вид рослин, щороку – один вид тварин, отруєні шкідливими промисловими викидами вода й повітря.

За умов глобальної екологічної кризи та низки екологічних катастроф, що сталися протягом останніх десятиріч в Україні, особливого значення набуває підвищення рівня екологічної свідомості громадян. Вирішення цієї проблеми неможливе без уваги до того, як здійснюється екологічне виховання молодого покоління, починаючи з раннього дитинства.

Від рівня екологічного мислення людини значною мірою залежить, якою буде Земля через кілька десятиріч, чи залишаться її повітря, води, ліси, ґрунти чистими, придатними до життя, чи забруднені нестимуть смерть усьому живому.

Слід узяти до уваги думку видатного педагога Н.Ф. Яришевої, котра наголошує на необхідності підготовки творчого вихователя, який повинен бути обізнаний з природою рідного краю, мати емоційну чутливість, зацікавленість, спостережливість. Лише такий вихователь може закласти «фундамент екологічної культури» [2].

Тому одним із головних завдань вихователя є якомога раніше посіяти в дитячу душу зерна розумного, доброго, щоб ряснішими були сходи, і якомога дбайливіше плекати їх, щоб краще розвивалися й міцнішали ті почуття, які прагнемо закласти. Саме тому вже в дошкільному віці треба показати вихованцям, який привабливий світ оточує їх, скільки в ньому цікавого, корисного, що природа робить людей щедрішими і добрішими, сильними й чуйними, дарує радість й спокій. Але до того часу, поки дитина не відчуватиме себе частиною природи, особисто відповідальною за кожний її елемент, не відчує себе активним захисником навколишнього середовища, не навчиться змалечку звертатися до природи на «Ви», доти не буде позитивних результатів на терені екологічного виховання.

Саме такий колектив склався в дошкільній установі №6 «Теремок» відділу освіти Новокаховської міської ради і своєрідним обличчям цього закладу став «зелений туризм», а згодом – туристсько-краєзнавча діяльність.

Цей напрямок був обраний спонтанно, тому що при перевірках закладу методистами методичного кабінету зверталась увага на те, щоб якнайширше використовувати в роботі з дітьми те середовище, де знаходиться дитячий садок. А знаходиться він у старій частині міста. Неподалік розташовані пам’ятники, старі будівлі, краєзнавчий музей, картинна галерея, парк на березі Дніпра і навіть невеликий сосновий бір.

Вивчивши роботу інших дошкільних закладів, публікації у спеціальній пресі, стало зрозумілим, що робота в цьому напрям­ку – це унікальна інтегрована система навчання й виховання дітей дошкільного віку, коли дитина не помічає, що її навчають. Крім того, ця система роботи спрямована на виконання всіх завдань, які були поставлені перед вихователями.

По-перше – це оздоровлення дітей. Неможливо знайти кращого вирішення цієї проблеми: максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, дуже часто в парковій зоні або в сосновому бору, де стають більш ефективними дихальні вправи з елементами хатха-йоги, перебування дітей в русі, що сприяє забезпеченню рухового режиму, а також загартуванню у природних умовах.

По-друге – вирішується питання патріотичного виховання, ви­хо­вання духовності за допомогою краєзнавства і народо­знав­ства. Так з’явилася «Стежина духовності» – знайомство з істо­рією рідного краю, традиціями і звичаями українського народу.

По-третє – формування початкового розуміння екологічних проблем і причин, які їх породжують, відчуття громадянської відповідальності. А ще прагнули уникнути перевантаження дітей частковими, випадковими знаннями, подбати про їх різнобічний розвиток відповідно до віку.

Опрацьовано багато методичної літератури, публікацій із досвіду роботи, довідкової літератури, зроблені підбірки матеріалу в тематичні папки: енциклопедії екологічного, валеологічного, фізичного виховання, «Таємниці довкілля», «Червона книга Херсонщини», «Виникнення життя на землі», «Країни світу», «Космос», «Нова Каховка». Кожна з цих папок містить необхідну допоміжну інформацію для роботи з дітьми.

Набувши певного теоретичного досвіду, педагоги розробили власне навчально-виховне планування.

Весь матеріал поділили на 4 розділи:


  1. Мій рідний край

  2. Природа і екологія

  3. Абетка туризму

  4. Практичні завдання

У розділі «Мій рідний край» діти послідовно отримують знання про дитячий садок, своє місто й його визначні місця і споруди, усе це звичайно проходить в екскурсіях. Діти старшої групи постійно відвідують краєзнавчий музей, де відбувається знайомство з історією нашого краю.

Малята дізнаються про утворення козацтва в Україні, козацькі січі, які знаходяться на території Херсонської області, турецькі фортеці. Знайомляться з великими містами нашої країни: Запоріжжям, бо це місто пов’язане із запорізьким козацтвом; з містом Дніпропетровськ та його знаменитим селом Петриківка, яке славиться чудовим розписом предметів; з містом Яворів, де роблять гарні яворівські іграшки.

У розділі «Природа і екологія» відчутно простежується еко­ло­гічне спрямування програмного матеріалу, формування допит­ливості, розвиток мислення. Цьому сприяють такі теми, як: «У сонячному царстві», «Є моря чудові – різнокольорові: Чорне, Червоне, Жовте, Біле», «У гостях у павучка Нафаньки», «Марс – планета з назвою цукерки», «Венера в гостях у Чулей-Мулей» та інші.

Новим у змісті програми є розділ «Абетка туризму», він формує просторове уявлення, складає засади географічних знань, збагачує уявлення дошкільнят про Космос. Дітей знайомлять зі спілкою туристів, яка має певні правила поведінки.

Під час мандрівок, походів, діти вчаться орієнтуватися по схемах за допомогою природних об’єктів. Цей розділ також включає роботу за мапою. Починаючи з молодшої групи, діти працюють за такими темами «У гості до ведмедика Умки» (знайомство з Арктикою), «Де живе пінгвінятко Віллі» (знайомство з Антарктидою), «Подорож до друга Умки – великого ведмедя» (знайомство з Північним океаном), «Зустріч з героями мультфільму 33 папуги» (знайомство з Африкою).

У середній групі: «Ведмежатко Умка відправляється до Америки», «У гості до черепашок Ніньзя» (знайомство з Китаєм, Японією), «Допоможемо Мауглі» (Подорож до Індії).

Таким чином, за допомогою казкових героїв діти мандрують мапою морями й океанами, їздять у гості в різні краї, попутно розвиваючи пам'ять, мислення, уяву, мову, закріплюючи математичні поняття, вивчаючи грамоту й багато чого іншого.

ІV розділ містить усі практичні завдання, які застосовують у попередніх трьох розділах або закріплюють знання:



  • творчі ігри: «Кругосвітня подорож», «Космонавти», «Льотчики»;

  • складання казок: «Подорож Капітошки», «Казки ворони Каркарони»;

  • підбір дидактичних ігор: «Виклади сузір’я», «Знайди орбіту»;

  • вправи релаксації: «Соняшник», «Цілюще джерело»;

  • експериментально-пошукова робота: «Як на зміну дню приходить ніч», «Як з’явилися метеорити й кратери на місяці»;

  • художня й музична діяльність: розваги «У гостях у знахарки», «Осіння мандрівка»;

  • виставка робіт із зображувальної діяльності: діти відображають різні теми в залежності від того, про що вони пізнають. Це гори й моря, тварини й рослини, планети й зірки.

На території садка створено розвивальне середовище, розроблено кілька екологічних стежинок, на яких виділені тематичні ділянки й галявини.

Так, для дітей молодшого віку зупинка «Лікувальна Шипшин­ка», «Каштанчик-помагайчик». Дуже люблять діти зупинки «Му­раш­ник», «смачна ділянка», галявину «Ах» із чудовими квітами.

Для старших дошкільнят це галявина «Лікар Айболить», там постійно малята збирають цілющі рослини, які можна застосовувати для лікування людей.

Зупинка «Гори», де можна проводити досліди з водою: «звідки беруться річки», «Виверження вулкану» та інші.

«Екологічна галявина» з маленьким слоненятком – одне з улюблених місць дітей і батьків, а галявина «Мрій і прохань», на якій усіх зустрічають сестри-берізки, пристосована для проведення занять.

Під улюбленою вербичкою діти люблять слухати казки, тому й назвали її «Казковою галявиною».

Поступово, наповнюючи оточуюче середовище, педагоги разом із батьками збагачують його рослинами з різних куточків України. Так, ялинка приїхала з Карпатських гір, а сосна – справжня кримська. З Криму також були привезені м’ята, примула, шавлія, суниця.

Таким чином, кожний куточок території облаштований так, щоб діти любили й оберігали дерева й рослини, які там знаходяться, щоб у них змалку формувалися поняття, що все це живе й потрібно нам.

Привчаємо дітей слухати голос дерев, квітів, трави і вгадують, про що вони розмовляють.

Хочеться згадати з цього приводу уривок із твору «Лісова пісня» Лесі Українки:

Мавка: «Он бачиш там питає дика рожа: «Чи я хороша?»

А ясен їй киває в верховітті: «Найкраща в світі».

Лукаш: «Я й не знав, що в них жива розмова. Я думав дерево німе та й годі».

Мавка: «Нічого в лісі в нас нема німого».

В яслах-садку запроваджено кілька свят, які присвячені оточуючій природі і вже стали традиційними.

27 вересня відзначається «День туриста». Усі ідуть у сосновий бір, де дітей знайомлять із правилами поведінки в лісовій зоні, спорядженням туриста.

У жовтні на туристичній стоянці проводиться «Свято печеної картоплі», де закріплюються Й валеологічні знання. Навесні – «День Землі», яке святкується 22 квітня, коли всі діти й працівники садочка стараються допомогти нашій Землі. Зокрема, прибирають територію, висаджують дерева, кущі, рослини. Активну участь у цьому беруть і батьки.

22 березня обов’язково святкується «День прильоту птахів» і проводиться загальносадова розвага, після якої діти виготов­ляють пташок із паперу, глини й прикрашають ними дерева, закликаючи птахів закличками, а на полуденок усі смакують пухкенькими булочками – «жайворонками», які випікають кухарі.

«Цвітіння вишні» – це також свято на зразок японського. Бо це лікувальне дерево, яке символізує відродження життя.

І, звичайно, походи в паркову зону до джерел «Вода – джере­ло життя», де закріплюється природоохоронна діяльність людей.

Походом «Останнього вогнища» закінчується навчальний рік і підбивають підсумки роботи колективу.

Досвід роботи закладу не залишився не поміченим, оскільки дошкільними закладами міста керує досвідчена, усіма шанована людина – методист відділу освіти Новокаховської міської ради Дремух Г.З. Нею здійснено ряд заходів із пропаганди зазначеного досвіду. Його проведено через методичну раду міського методичного кабінету і винесено на ознайомлення керівникам дошкільних закладів міста. Проведено цікавий семінар для працівників дошкільних закладів, які виробляють власний напрямок такої роботи, він представлений на засіданнях методичних об’єднань.

Активно залучаються Станції юних натуралістів та туристів – їх працівники беруть участь в святах, допомагають на заняттях, розробляють певні маршрути «екологічних стежин», які дають можливість познайомитись із цікавими рослинами, навчають дітей та педагогів дошкільного закладу азам туристичної практики та інше.

Софія Русова вважала природу душею, основою виховного процесу. Бо коли дитина набуде вміння спостерігати, досліджувати все, що її оточує, це навчить її любити рідний край, свою Батьківщину як щось неповторне [1].

Література:


  1. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 89 с.

  2. Яришева Н.Ф. Цільові прогулянки в природі: Методичний посібник. – Київ, 1997. – 20 с.

Примакова В.В.*

Роль ЗМІ у формуванні наукової картини світу молодших школярів

У статті розглядається роль засобів масової інформації у формуванні наукової картини світу молодших школярів. Наголошено на необхідності враховувати їх вплив на свідомість учнів та формування вчителями початкових класів інформаційної компетентності й інформаційної культури учнів.

Протягом життя в кожної людини створюються певні уявлення про світ, що її оточує. Важливо, щоб розуміння особистістю навколишнього середовища, законів природи та взаємозв’язків у соціумі були адекватними, цілісними. Це забезпечують освіта та самоосвіта кожного. З дитинства починає формуватися наукова картина світу кожної людини. Під час навчання в школі діти оволодівають упорядкованими, системними знаннями з різних предметів, які згодом, за певних умов, перетворюються на їх наукову картину світу. Процес її формування в молодших школярів є надзвичайно важливим і потребує постійної участі, корекції та відповідного спрямування з боку педагогів. Проте не тільки знання, уміння й навички, отримані під час навчання в школі є складовими картини світу, що утворюється в учнів. Існує багато джерел інформації, сприймаючи яку, дитина змінює погляди на життя, навколишній світ, взаємозв’язки в ньому. До таких джерел відносимо і засоби масової інформації: радіо, телебачення, періодичну пресу тощо.

Вагомий вплив засобів масової інформації на розвиток особистості відзначають вітчизняні та іноземні науковці. Відомий канадський соціолог і культуролог Г.Маклуен у своїй концепції наголошує, що епоха мас-медіа й електронної інформації змінює сучасну людину та її життя. Про роль засобів масової інформації у формуванні особистості неодноразово писали українські науковці Л.Гончаренко, В.Кузьменко, К.Литвиненко, Н.Мороз, Л.Руднєва, О.Стребна та інші. Проте додаткового розгляду, на нашу думку, потребують питання впливу ЗМІ на створення наукової картини світу школярів та організації педагогічної діяльності з питань ефективного використання інформаційного простору для розв’язання даної проблеми.

Отже, метою даної статті є спроба визначити роль засобів масової інформації у формуванні наукової картини світу молодших школярів, спрямувати вчителів початкових класів на формування інформаційної культури учнів при використанні інформаційних джерел.

Під засобами масової інформації розуміють розгалужену ме­режу установ, що займаються збором, обробкою та поширенням інформації, до якої входять телевізійні та радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства та кінодокументалістика. Сьогодні до ЗМІ долучено й Інтернет [1]. У межах нашого дослідження вважаємо доцільним розглянути функції та характерні риси засобів масової інформації.

Серед головних функцій сучасного інформаційного простору визначають інформаційну, освітню, оперативну, мобілізаційну, функції соціалізації, критики й контролю. Для вирішення питання формування у школярів наукової картини світу важливими будуть розгляд інформаційної, освітньої та функції соціалізації. Інформаційна полягає в отримані та розповсюдженні відомостей про важливі події, на основі яких формується громадська думка, світобачення людини. Освітня функція забезпечує донесення до людини певних знань та дозволяє адекватно оцінювати й упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, орієнтуватися в потоці суперечливої інформації. Функція соціалізації сприяє засвоєнню людиною зразків поведінки, морально-етичних, політичних норм, що дозволяє їй адаптуватися в соціумі [1]. Виконання цих функцій, на нашу думку, має безпосереднє відношення до формування світоглядних уявлень особистості, творення її картини світу.



Визначаючи наукову картину світу як результат синтезу всіх знань і набутого практичного досвіду, що забезпечують усвідомлення, упорядкування, узагальнення інформації щодо світосприйняття, світорозуміння та світовідчуття, В.Кузьменко зауважує, що засоби масової інформації є важливим джерелом пізнання навколишнього світу людиною, зокрема школярем [2]. Саме за їх допомогою пропагуються сьогодні світоглядні стереотипи, моделі поведінки та певні ціннісні установки, які безпосередньо впливають на розвиток особистості дитини та формування її уявлень про світ. Серед характерних рис засобів масової інформації виокремлюємо публічність (наявність необмеженого кола споживачів), що робить ЗМІ надзвичайно потужним засобом впливу на свідомість людини, її світогляд. Такі риси, як наявність спеціальних технічних засобів, переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта дозволяють долучити до інформаційного простору одночасно велику кількість читачів, слухачів, глядачів, серед яких обов’яз­ково є молодші школярі. Отже, з одного боку, засоби масової інформації здатні сприяти розширенню кругозору учнів початко­вих класів, а з іншого – є небезпека отримання інформації, яка може бути неадекватно сприйнята ними через невідповідність віковим особливостям або через «неякісність інформаційної продукції». До того ж, інформація з телепередач, преси і т.д., іноді сприймається стихійно, випадково, вона не завжди повна, а досить часто подається у викривленій інтерпретації. Важливо допомогти дитині розібратися в побаченому чи почутому, щоб запобігти хибним уявленням про навколишній світ. Зробити це можуть, перш за все, батьки та педагоги.

У молодшому шкільному віці розвиток особистості відбува­ється переважно в сім’ї, яка є головним джерелом інформації для дитини. Крім того, школяр долучається до цілком нової для нього групи однокласників під керівництвом учителя, який є авторитетом для учня. Впливаючи на світосприйняття дитини та користуючись високим рівнем довіри у неї до дорослих, педагог і батьки мають корегувати участь вихованця в інформаційному просторі, контролюючи перегляд ним кінофільмів, телепередач, газет і журналів, що відповідали б віковим особливостям, мали б позитивну спрямованість, сприяли б морально-етичному вихова­н­ню та створенню їх наукової картини світу. Саме сім’я і школа покликані сьогодні сприяти формуванню в дітей інформаційної культури, що, за визначенням Р.Гуревича, характеризується здатністю існувати в інформаційному суспільстві, якому прита­манні новизна та швидкоплинність [3]. До того ж, дослідник по­в’я­зує це поняття з дефініцією «інформаційна компетент­ність», яка передбачає компетентність людини в роботі з інформацією, а також комп’ютерну компетентність – уміння працювати з комп’ютером та ІТ [3]. Для сучасної освіти є актуальним питання навчання дорослих і дітей правильному сприйняттю, пошуку, обробці та усвідомленню великого обсягу інформації, серед якого кожний опиняється щодня. Важливим є те, щоб інформаційна культура була сформована в педагогів та батьків, які збираються вчити цьому дітей. Тоді можна розраховувати на те, що увага молодших школярів буде спрямована на переважно корисні для них телевізійні, радіопередачі, публікації, що сприятимуть інтелектуальному, творчому розвитку учнів та формуванню в них наукової картини світу.

Велика кількість інформації, яку дитина може отримати сьогодні з різних джерел, дозволяє розширити коло знань про навколишній світ та зміни, що відбуваються в ньому. Перегляд телепередач, у яких повідомляються щоденні новини політики, науки, культури збільшують ймовірність розуміння людиною процесів, що відбуваються у світі. Науково-популярні передачі, художні та мультиплікаційні фільми сприяють не тільки усвідом­ленню моральних цінностей і вихованню кращих моральних якостей, а й знайомлять глядачів з раніше невідомими фактами (історичними, науковими). Відомості, що друкуються в різних рубриках певних видань дозволяють орієнтуватися в різноманіт­них сферах політичного, наукового, економічного життя людства. Спеціально для дітей існують і друкуються видання, що містять цікаву пізнавальну інформацію. Але діти не завжди натрапляють саме на такі джерела інформації. Дуже легко розгубитися сьогодні не тільки дитині, але й дорослій людині у вирії інформації, що потрапляє до нас із різних носіїв інформації: газет, журналів, телебачення, Інтернету. Як правило, така інфор­мація є доступною, часто досить цікавою. Але чи завжди вона є об’єктивною, науково обґрунтованою, доступною й корисною для дітей? На жаль, часто трапляється так, що на основі почутого та побаченого, прочитаного в сумнівних джерелах, у дитини створюються хибні уявлення про предмети, поняття, явища, що відбуваються у світі. В Україні видаються цікаві дитячі журнали, які містять цікавий пізнавальний матеріал, поданий у доступній невимушеній формі. Педагоги мають рекомендувати їх дітям, ознайомлювати з матеріалами видань, використовуючи їх у навчально-виховному процесі та в позакласній, позашкільній діяльності. Прикладом таких видань є журнали «Яблунька», «Пізнайко», «Малятко», «Соняшник» та інші. Проте навіть ті дитячі журнали, які пропонуються дітям молодшого шкільного віку, не завжди задовольняють сучасні вимоги, перевантажуючи видання рекламою, не завжди об’єктивно інтерпретуючи в рекламних цілях окремі факти.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомов­лення» та низкою інших. Безперечно, протягом останніх років інформаційний простір України зазнав суттєвих змін. З’явилося багато нових періодичних видань, телевізійних каналів, засновниками яких є як комерційні структури, так і науково-дослідні установи, навчальні заклади та громадські організації. Вони містять велику кількість цікавої та важливої інформації, фактів із різних сфер життя на Землі, що, у свою чергу, впливає на свідомість дитини, поширює її кругозір, доповнює та збагачує її наукову картину світу. Корисним буде використання такої інформації як у навчальній, так і позакласній, позашкільній роботі, спрямованій на виконання відповідної задачі. Проте є деякі негативні моменти, які треба знати і враховувати педагогам, на які важливо звертати увагу школярів та їх батьків. Безперечно, вони потребують вивчення, додаткової уваги та розгляду. Спрямувати спільні зусилля на виховання інформаційної культури, критичного ставлення до почутого чи побаченого варто вже сьогодні. Навчаючи молодшого школяра аналізувати інформацію, розмірковувати над нею, аргумент­товано доводити чи спростовувати її, учитель початкових класів запобігає не тільки утворенню хибних уявлень учнів про навколишній світ, а й формує науковий стиль мислення, адаптує дітей до сучасного життя, виховує інформаційну культуру, сприяє формуванню в них наукової картини світу.

Література:


  1. Кузьменко В.В. Формування наукової картини світу учнів: від витоків до сьогодення: [монографія] / Василь Кузьменко. – Херсон: РІПО, 2007. – 600 с.

  2. Нестеряк Ю. Державна підтримка ЗМІ: європейські традиції та українська практика // Вісник Київського національного університету. Журналістика. – 2002. – № 10. – С. 50–52.

  3. Гуревич Р.С. Формування інформаційної культури майбутнього фахівця // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень: Зб. наук. праць / За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. – К., 2003. – С. 354-360., С. 355.

Стребна О.В.*

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗНАЧУЩИХ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЦІННОСТЕЙ НА УРОКАХ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

У статті розглядаються можливості формування в молодших школярів значущих для українського народу цінностей як на уроках, так і в позакласній роботі з громадянської освіти.

Уроки громадянської освіти стали невід’ємним складником формування особистості учнів ХХІ століття. Це відповідає як запитам сучасного українського соціуму, що рухається в напрямі утвердження громадянських цінностей, так і стратегічним вимо­гам основоположних освітніх документів – Закону України «Про загальну середню освіту», Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Національної Доктрини розвитку осві­ти, «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», що спрямовують зміст навчально-виховного процесу на формування гармонійно розви­не­ної та гуманної особистості. З метою розвитку засадничих принципів громадянської свідомості в початковій ланці загаль­но­освітньої школи впроваджено навчальний курс «Я і Україна», що репрезентує галузь «Людина і світ» оновленого Державного стандарту початкової загальної освіти, у якому чільне місце належить навчальному предмету «Громадянська освіта».

Предмет «Громадянська освіта» безпосередньо пов’язаний із нагальними потребами громадянського суспільства й дієво сприяє соціалізації особистості молод­шого школяра. Він охоплює п’ять тем – «Людина», «Людина серед людей», «Правила життя в суспільстві», «Куль­тура» і «Громадянські права та обов’язки», ставлячи перед собою за мету формування особистості, для якої любов до рідної землі, нації, держави поєднується з культурою толерантності й утвердженням демократичних цінностей, інституцій. Це свідчить про те, що ідеологія громадянського суспільства зовсім не виключає національні чинники й традиції. Навпаки, оптимальна модель такого суспільства якраз передбачає органічний cинтез загальноєвропейських пріоритетів і національної ментально-культурної специфіки.

Саме це дає підстави науковцям стверджувати, що до виховних завдань предмета «Громадянська освіта» належить «фор­му­вання у мо­лодших школярів найбільш значущих для українського на­роду цінностей» [4, с.248], серед яких передусім виділяються «патріотизм, державотворчість, соціальна справед­ливість, первинність духовного щодо матеріального, природо­люб­ство, людинолюбство, працелюбство, взаємопо­вага; вихо­ван­ня в дитини власного «Я», віри у свої си­ли, талант, здібності; виховання гуманної, творчої, соціаль­но активної особистості, здат­ної бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти зна­чення життя як найвищої цінно­сті» [4, с.248]. Тому проблема формування в учнів на уроках громадянської освіти знакових для українського народу якостей і чеснот є нині вельми актуальною для національної педагогіки.

Категорія цінностей і проблематика, пов’язана з їх функці­онуванням, традиційно представлена в педагогіко-психологічній та етико-філософській літературі. Онтологічну інтерпретацію категорії цінностей своїми працями репрезентували М.Каган, Л.Столович, Н.Чавчавадзе, зосередивши увагу на її базових, найпосутніших характеристиках. У роботах Л.Божович, О.Леон­тьє­вої, Д.Узнадзе виокремлено психологічні механізми процесу формування цінностей. У сфері педагогічної думки відчутним є акцентування на соціумній та особистісній природі цієї категорії. Так, І.Бех, К.Роджерс, О.Сухомлинська, К.Чорна аналізують аспекти розвитку особистісних цінностей дитини в контексті громадянського виховання, В.Бутенко вивчає вплив цінностей на становлення духовної культури особистості, Т.Мадьковська розглядає структуру цінностей у взаємозв’язках із соціальною поведінкою людини, В.Петрушин досліджує особливості цінностей крізь призму педагогічної діагностики.

З огляду на це важливим і своєчасним є осмислення про­цесу формування засобами громадянської освіти в молодших школярів значущих для українського народу цінностей, серед яких у першу чергу треба виділити любов до своєї Батьківщини, утвердження й розвиток моральності, культ працелюбства, пошану й інтерес до своєї «малої батьківщини».

Здійснення громадянської освіти школярів розпочинається з перших років їхнього навчання. Починаючи з першого класу, у межах уроків громадянської освіти активно формуються патріотичні почуття. Учителі молодших класів чимало часу відводять виховним бесідам із учнями про Україну, висвітлюючи важливі моменти її історії та сучасності, розповідаючи про її видатних осіб, окреслюючи масштаби її перспектив. На уроках громадянської освіти учні початкової школи знайомляться із символікою суверенної Української держави – гербом, прапором, гімном, учаться шанувати цю символіку. Уроки патріотичної спрямованості закладають основи громадянської культури особистості учня молодших класів і засвідчують незмінну актуальність думки В.Сухомлинського про те, що «бути громадянином за шкільною партою – значить особисто зацікавлено знати свою Батьківщину, її славне минуле, героїчне сучасне и величне майбутнє... Бути освіченим громадянином нашої Вітчизни – значить любити її такою, якою її створили старші покоління, якою вона вийшла з жорстокої боротьби в роки ворожих навал» [5, с.355–356].

У початковій школі на уроках громадянської освіти значна увага приділяється формуванню моральних засад особистості. Зусилля педколективу, учителя спрямовуються на те, щоб вихо­вувати учнів молодших класів на засадах гуманістичної культури й гуманної педагогіки. Це передбачає розвиток таких особи­стісних якостей, як доброта, чуйність, милосердя, толерантність, совісність, чесність, правдивість, гідність, справедливість, терпи­мість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду, що є визначальними для людської поведінки. Формування в молод­ших школярів виділених якостей відбувається як у процесі вивчення тем «Людина серед людей», «Правила життя в суспільстві», «Куль­тура», так і протягом усього навчально-виховного процесу.

Уроки громадянської освіти є важливою частиною навчаль­но-виховного процесу в річищі формування працелюбства – однієї з найбільших чеснот українського народу. Учні взнають про хліборобську працю, якою споконвічно відрізнялися українці, про духовні засади й економічну значущість хліборобства, а також про народні обряди, звичаї, пов’язані із цією працею. Зміст громадянської освіти в початковій школі дозволяє висвітлити моральні й матеріальні аспекти працелюбства, у доступній формі розповісти про важливість трудової ініціативи, підприєм­ництва, бізнес-діяльності. Також учні одержують первісні мо­раль­но-правові знання, елементи яких наявні в багатьох літературних творах – як фольклорних, так і авторських, для чого навіть актуалізується класика літератури для дітей, зокрема «Колобок», «Івасик-Телесик», «Казка про царя Салтана», «Котигорошко» тощо. Усе це виховує в учнів почуття справедливості, відповідальності, товариськості, співпереживан­ня, неприйняття зла, стимулює в молодших школярів інтерес до прав і обов’язків людини, без дотримання яких неможливо уявити культуру громадянського суспільства.

Серед значущих для українського народу цінностей окреме місце посідає любов до рідних місць. Українська ментальність завжди з особливим пієтетом ставилася до рідного обійстя, до своєї «малої батьківщини». Це важливо й у тому сенсі, що краєзнавчі відомості, інформація також містять значний виховний і формуючий потенціал. У початкових школах Херсонщини в рамках здійснення громадянської освіти традиційно ведеться таврієзнавча робота. Так, у гімназії № 20 Херсонської міської ради вчителями молодших класів Т.Бондар, О.Полєвіковою розроблено й впроваджено факультативний курс літературного таврієзнавства «Письменники Херсонщини – дітям». Мета цього курсу полягає в ознайомленні школярів із найвідомішими творами поетів і прозаїків Таврійського краю, їхнім внеском до скарбниці національної літератури, формуванні почуття гордості за рідний регіон, його культурну й літературну історію, розвитку художньої обдарованості дітей. Програма курсу літературного таврієзнаства «Письменники Херсонщини – дітям» містить пояснювальну записку, коло читання, навчальні етапи, вимоги до знань, умінь учнів на кінець кожного навчального етапу; а також орієнтовне планування уроків: підготовчого (1 клас), початкового (2 клас), основного (3 клас), завершального (4 клас) етапів літературного таврієзнавства; подаються зразки уроків з першого по четвертий класи [2]. Усе це стає підґрунтям для ефективного вивчення творчості письменників Таврії і досягнення виховних цілей.

У здійсненні громадянської освіти серед вихованців почат­ко­вої школи доцільно вдосконалювати не лише змістовий мате­ріал, але й методичний інструментарій. Науковці слушно зазна­чають, що провідну роль на уроках громадянської освіти повинні відігравати активні й інтерактивні методи навчання, які стимулю­ють самостійне та критичне мислення учнів і спираються на принципи багатосторонньої взаємодії. До таких навчальних форм належить проектна робота. О. Полат, виокремлюючи сут­ність проектної діяльності, характеризує її як «спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми учнями, яка повинна завершитися … практичним результатом» [3, с153]. Це визначення важливе тим, що слугує підставою для принципового висновку: основу проектної діяльності складає діяльнісний підхід. Цей підхід безпосередньо пов’язаний із формуванням у молодших школярів на уроках громадянської освіти ключових компетенцій, у тому числі таких, що свідчать про громадянську компетентність учнівської особистості. Серед таких компетенцій необхідно виділити основні, що виявляються в таких уміннях: актуалізовувати власний досвід, раціонально послуговуватися одержаною інформацією, аргументовано відстоювати свою думку, брати участь у вирішенні конфліктних ситуацій, нести відповідальність за прийняті рішення.

Досвід педагогів початкової школи гімназії № 20 Херсонської міської ради переконує в доцільності здійснення громадянської освіти через залучення учнів до проектної діяльності. Молодші школярі в цьому навчальному закладі систематично виконують творчі проекти з таких тем, як «Життя – найвища цінність», «Людські чесноти», «Попередження правопорушень серед дітей», «Українські державні і народні свята», «Моя країна – Україна», «Державні символи України», що дає змогу активізувати творчу активність, пізнавальну увагу, морально-етичні цінності майбутніх громадян [2].

Також дослідники наголошують на тому, що методика викладання громадянської освіти потребує створення системи навчальних ситуацій, які дозволяють на практиці апробувати засвоєні громадянські знання, уміння, цінності. Науково-педагогічна література пропонує низку таких методів, що може застосовуватися також і на рівні початкової школи. Розглянемо класифікацію основних методів, ефективних на уроках громадянської освіти, запропоновану М.Поповим (табл. 1) [3].

Таблиця 1

Класифікація методів громадянської освіти

Група методів

Змістова характеристика

Ситуативні

Розгляд реальної або змодельованої ситуації

Дискусійні

Обговорення різних проблем, цілеспрямований обмін думками, судженнями, ідеями

Рефлексивні

Самоаналіз, оцінювання власних дій або дій конкретної групи

Пошукові

Визбирування конкретної інформації з різних джерел, формулювання моделі наукового дослідження

Асоціативні

Стимулювання й розвиток асоціативного мислення

Аналітичні

Формування критичного мислення, відпрацювання дедуктивного та індуктивного підходів

Ігрові

Імітація, моделювання реальних або придуманих ситуацій

Проектні

Освоювання способів діяльності та ключових компетенцій в умовах вирішення реально значимого соціального завдання

Водночас варто зважувати й на концепції тих дослідників, які підкреслюють, що громадянську освіту в шкільному втіленні не треба обмежувати форматом уроків і навчальних занять. Так, П.Кендзьор наголошує: найбільш ефективними у річищі громадянської освіти є ті форми та методи, що виводять учнів за стіни школи, залучають їх до діяльності спільно з громадськими організаціями, сприяють вияву ініціативи щодо участі в самостійних корисних та суспільних справах [1]. Інакше кажучи, здійснення громадянської освіти в початковій школі має відбуватися у формі як урочної, так і позакласної діяльності.

Уроки громадянської освіти є важливим складником розвит­ку гуманістичної свідомості й громадянської культури учнів мо­лод­ших класів. У процесі навчальних занять учні початкової школи не тільки одержують необхідні знання про життєдіяльність в умовах громадянського суспільства, а й детально знайомлять­ся із значущими для українського народу цінностями, серед яких любов до своєї Батьківщини, інтерес до її історії та досягнень, працелюбство, культивування добродійних і гуманістичних мо­раль­них якостей. Для посилення формувального впливу уроків громадянської освіти важливо активніше проводити серед учнів початкової школи краєзнавчу й українознавчу роботу, система­тично вивчати культурні, художні й духовні здобутки українського народу, акцентувати на значенні цих здобутків у загально­цивілізаційному аспекті, проводити заняття з метою розвитку милосердя, честі, совісності, правдивості, людської гідності.



Література:

  1. Кендзьор П.І. Інноваційні форми організації громадського виховання старшокласників у позакласній роботі: Дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / П.І.Кендзьор. – К., 2004. – 184 с.

  2. Полевікова О.Б. Багатоаспектність шляхів реалізації завдань громадянської освіти у початковій школі / Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (14-15 вересня 2006 року). – Херсон: РІПО, 2006. – С.119-121.

  3. Попов Н.С. Гражданское воспитание в системе внекласной работы // Дис… канд. пед. наук: 13.00.01 / Попов Николай Сергеевич. – М.: РГБ, 2005.– 266 с.

  4. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 433 с.

  5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: В 5т. – К., 1977. – Т.3.




Бессонова И.В.*

Развитие детского творчества на уроках музыки

У статті розкрито необхідність розвитку дитячої творчості на уроках музичного мистецтва.

Творческая деятельность осуществляется в результате кон­такта, взаимодействия личности учителя и личности ученика. Для этого необходима особая организация всего педагогичес­кого процесса, такая система педагогического воздействия, которая бы стимулировала ребят к творческой музыкальной деятельности.

На наш взгляд, главной целью обучения должно стать формирование у ребёнка умения управлять процессами творчества: фантазированием, пониманием закономерностей, решением сложных проблемных ситуаций. Детское творчество всегда связано с увлечённостью детей, с их ярким эмоциональным состоянием и реакциями, возникающими в ходе творческой деятельности. Л.С.Выготский, Я.А.Пономарёв и другие психологи считают эмоциональные процессы важнейшими «механизмами» творчества [2].

По своей удивительной способности вызывать в человеке фантазию искусство занимает, безусловно, первое место среди всех многообразных элементов, составляющих сложную систему воспитания человека. А предмет музыки, как никакой другой, располагает возможностями для созидания, так как музыка есть предмет сотворчества на уровне личности автора музыкального произведения, личности учителя и личности ученика, где ведущее значение приобретает потенциал личности ученика, его потребность и способность к творчеству, самореализации, совершенствованию. Музыка является своеобразным посредником между творчеством и восприятием. Однако мало организовать процесс общения с музыкой так, чтобы соединить с ней детскую душу, необходимо вызвать у детей такое чувство, когда музыка для них – это и есть сама жизнь их души.

Следует помнить, что ученик – это слушатель, исполнитель, хотя и менее знающий и опытный, не проявляющий своего отношения к музыке. Недостаточно научить его каким-то музы­кальным умениям, дать знания о музыке – важно пробудить по­сто­янную потребность в общении с ней, творческую активность.

Однако рационально описать и объяснить творчество едва ли возможно, ибо творчество – процесс сугубо индивидуальный, свободный, в котором решающие моменты принадлежат чувствам, интуиции, соображению, воле, вере, мечте.

Тем не менее, уникальное подчиняется общим законно­мерностям, хотя, конечно, обусловлено и объяснимо не только ими. Укажем, прежде всего, на общие закономерности всякого творчества. Их можно представить в виде следующих моментов:


  • накопление разнообразного жизненного опыта;

  • первоначально интуитивное его осмысление и обобщение;

  • сознательный первоначальный анализ и отбор результа­тов опыта с токи зрения их важности, существенности;

  • стремление духовно изменить объекты опыта;

  • логическая обработка и соединение результатов интуи­ции, воображения, волнения и верования с идеями сознания;

  • обобщение и личная интерпретация всего процесса творчества в целом, уточнение и развитие идей сознания, их окончательная формулировка.

Разумеется, это лишь грубая логическая схема творческого процесса. А.Т. Шумилин, изучив механизмы и закономерности твор­чества, утверждает, что все качества личности, необходи­мые для созидания, успешно развиваются в процессе обучения и творческой деятельности, что каждому человеку доступны самые высокие творческие достижения, которые обусловлены трудолюбием и обучением. Для этого лишь необходимо грамот­ное руководство со стороны педагога и знание последним физиологических закономерностей личности ученика, участвую­щего в творческом процессе [4].

Исходя из этого, мы выделяем следующие составляющие творческого процесса:



  1. Цельность восприятия – способность воспринимать художественный образ целиком, не дробя его.

  2. Оригинальность мышления – способность субъективно воспринимать предметы и явления окружающего мира посред­ством чувств, через личностное, оригинальное восприятие и материализовывать в определённых оригинальных образах.

  3. Гибкость, вариативность мышления – способность переходить от одного предмета к другому, далёкому по содержанию (например, музыка и литература).

  4. Лёгкость объединения идей – способность легко, в ко­рот­кий промежуток времени выдавать несколько разнообразных идей.

  5. Сближение понятий – способность находить причинно-следственные связи, ассоциировать отдалённые понятия.

  6. Способность к рефлексии – способность к оценочным действиям.

  7. Воображение или фантазия – способность не только воспроизводить, но и создавать образы или действия.

Задача творческого развития школьников заключается в том, чтобы, с одной стороны, целенаправленно и систематиче­ски развивать способности учащихся, необходимые для занятия любым видом творчества, в данном случае музыкальным и художественным: оригинальное, образное мышление, воображе­ние, эмоциональную отзывчивость и т.д., а с другой стороны – фор­мировать потребность в творчестве и общении с искусством [5].

Необходимо, чтобы каждый ребёнок не только смог нау­чить­ся читать заложенный в том или ином произведении искус­ства авторский замысел, включающий в себя отношение автора к изображаемому, его чувства и мысли, но и смог свободно овладеть языком искусства как средством выражения своего собственного отношения к тем или иным явлениям жизни.

В музыкальном творчестве ведущую роль играют синтез эмо­циональной отзывчивости и мышления абстрактного и кон­крет­ного, логики и интуиции, творческого воображения, активно­сти, способности быстро принимать решения. Творчество ребят свя­зано с самостоятельными действиями и с умением опериро­вать известными им музыкально-слуховыми представлениями [2].

Детское творчество на уроках музыки, конечно, не искус­ство, оно представляет собой познавательно-поисковую музы­каль­ную практику. Но тем оно и ценно, что учащиеся сами откры­вают что-то новое, ранее им не известное в мире музыки. Несмотря на свою специфику, музыкальное творчество подчиня­ет­ся общим закономерностям. Поэтому разработанные приёмы основаны на знаниях особенности музыкального воспитания, но ориентированы на развитие общих психофизиологических механизмов, составляющих любой творческий процесс.

Процесс развития творческих способностей можно условно поделить на психофизиологические составляющие. Они отвечают уровню умений и навыков учащихся, которого они достигают в конце обучения, а также способам достижения этого уровня – ряд приёмов на каждый механизм, который составил процесс развития творческих способностей [3].

Цельность восприятия. Этим термином обозначают способность воспринимать действительность целиком, не дробя её. Воспринимать мир в образах, а не аналитически.

Главное место здесь занимает категория «художественный образ». Такое восприятие даёт возможность познавать содер­жание через форму в их единстве, которое осуществлено и пронизано личностью художника, а через него – интересы и вкусы общества, нации, эпохи и т. д. Восприятие художест­вен­ного образа всегда шире, многомернее, чем эпизодический кон­такт с произведением. Именно художественный образ является критерием художественного восприятия; постижение его – твор­ческий процесс, в котором возникает сам феномен искусства. Та­ким образом, искусство способно приобщить учащихся к творчеству, как личному художественно-образному мышлению. Искусство даёт возможность воспринимать окружающий мир как взаимосвязь нравственных проблем общества и личности, во­площённых в художественном образе; через него эти проблемы могут стать глубоко личными, пережитыми. Результатом деятельности по целостному восприятию художественного образа является определение собственной позиции [1].

Ведущей задачей становится умение слушать, целостно анализировать музыкальное произведение.

Например: ситуация-игра «Творческая мастерская».

Учащиеся разбиваются на три группы: художники, поэты, танцоры. Предлагается произведение для слушания. Даётся уста­новка на воспроизведение художественного образа услы­шан­ного произведения согласно своему виду деятельности. В разных классах одинаково работает механизм творческого про­цесса: осознание, постановка проблемы; нахождение принципа решения – выдвижение гипотезы, замысла художественного произведения; развитие и разработка замысла; практическая проверка гипотезы.

Но существенной разницей в заданиях будет то, что пя­тиклассники нацелены на конкретно-образные воспроизведения образов (предметы, явления), а восьмиклассники – на абстракт­но-образные (чувства, ощущения), что также обусловлено психо­логическими новообразованиями.

Гибкость мышления. Способность быстро и легко перехо­дить от одного явления к другому, далёкому по содержанию, называют гибкостью мышления.

Эту способность можно развивать на уроках музыки с помощью частой смены видов деятельности, а особенно эффективно – с использованием разнообразных творческих заданий в относительно короткий промежуток времени урока, что обеспечивает быстрое «переключение» с одного объекта деятельности на другой, относительно отдалённый.

Примером такого задания будет ролевая игра «Я – сочини­тель». Здесь предлагается решить целый комплекс творческих задач на знание выразительных средств музыки. Данный приём требует предварительной подготовки и умения оформлять задания на сочинение ритмических рисунков, определение размера и других составляющих музыкального языка.

Суть приёма игры «Я – сочинитель» в следующем. Учащим­ся предлагается составить ритмический рисунок в размере четыре четверти, состоящий из 3-4 тактов, сочинить текст к Рит­ми­ческому рисунку. Далее предлагается, представив сочинён­ный ритмизованный текст как первую часть 3-частной формы, выразить в цвете вторую и третью часть, при условии, что вторая – контрастная, а третья – дублирует характер первой.

Первая часть: «Я люблю слушать музыку. Песни я тоже петь люблю». (Поделить на четвертные, восьмые и паузы).

Вторая часть, выраженная рисунком, олицетворяла тишину, молчание, покой (на синем фоне несколько ярких звёзд), что являлось контрастом к первой, ярко звучащей части.

Третья часть – цветовое решение первой – выразила идею света, звучания красоты (на фоне красочных разводов несколько нотных знаков).

Этот приём демонстрирует достаточно гибкое решение творческого задания и развитость образного мышления.

Следующий приём, рекомендуемый для развития гибкости мышления, мы назвали – «Литературная музыкальная палитра». Этот приём формирует способность к преодолению образной фиксированности. Он употребим уже на первых этапах развития гибкости мышления в процессе решения творческих заданий. Реализуется данный приём в три этапа:



  1. Учащимся предлагается прослушать музыкальное произведение, где обязательным условием будет присутствие двух контрастных по характеру частей (например, грустная и торжественная).

  2. После анализа характера и содержания произведения учащимся предлагается перечислить слова-»оттенки» к понятию «грусть» (трагедия, драма, печаль, переживание, волнение, обида, раздумье) и к понятию «торжество (по аналогии).

  3. Напротив каждого слова-»оттенка» предлагается нари­со­вать кружок определённого цвета, который, по мнению уча­ще­гося, соответствовал бы его литературному образному значе­нию.

Итак, составив такую палитру на наиболее часто встречаю­щи­еся в музыке образные понятия, мы не только решаем задачу на развитие гибкости мышления, но готовим учащихся к аб­страктному, образному мышлению в процессе передачи музы­каль­ного произведения средствами изобразительного искусства.

Этот приём рекомендуется использовать в течение всех лет обучения музыке в школе, качественно изменяя его в процессе развития учащихся.

В старших классах предлагается возвести описанные этапы данного приёма в мыслительную деятельность. А продуктом выдавать абстрактно-образный рисунок, выраженный в соответ­ству­ющих музыке цветовых гаммах, что будет являться музы­кальной палитрой одного, данного музыкального произведения.

Оригинальность мышления – следующий и обязательный кри­те­рий творческой развитости, так как творческая деятель­ность всегда обладает признаком оригинальности. Оригиналь­ная деятельность, завершающаяся созданием новой вещи, явления, способа действия, – классический тип творчества. Каждое сочинение несёт в себе отпечаток личности, оригинальность творца.

Одним из показателей оригинального мышления в процессе творческого задания является приём «Перевод музыки на язык другого вида искусства». П.Антокольский приравнивал любой художественный перевод на язык другого искусства к труду оригинального автора [1].

Простейшим заданием будет предложение учащимся после прослушивания и анализа музыкального произведения «перевести» его на язык красок или движений.

Требования к старшеклассникам относительно этого приёма будут усложняться. Им предлагается сочинить историю, рассказ, стихотворение в письменной форме, выразить в цвете (абстрактно) образный строй каждой из частей или пантомимой изобразить услышанное и увиденное содержание данного музыкального произведения.

Следующий приём – «Музыка в движении». Начиная с пер­вых уроков музыки, учащиеся используют двигательные упраж­не­ния с целью передачи выразительных средств музыки: так, вокализируя мелодию, они показывают её направление жестом.

Мы предлагаем для совершенствования данного приёма вводить в содержание уроков навык дирижёрского жеста с целью последующего управления как собственным исполне­нием, так и дирижирования классом-хором.

Готовность памяти является существенным критерием творческого развития. От того, насколько быстро и качественно ребёнок способен запомнить, опознать, воспроизвести немед­ленно или с отсрочкой учебный материал, будет зависеть и уровень творческих способностей.

Память необходимо подготовить не просто к воспроизве­дению знаний и умений, но к нестандартному их использованию в процессе решения творческих задач.

На пути к решению такого рода задач необходимо сформировать у учащихся способность к быстрому, точному воспроизведению информации, другими словами – готовность памяти выдать нужную информацию в нужную минуту.

Мы предлагаем для этого, начиная уже с пятого класса, разбирать прослушанные произведения, исходя из следующего плана:


  1. Украинское произведение или зарубежное.

  2. Классическое, романтическое или современное произведение.

  3. Характер произведения.

  4. Выразительные средства музыки.

Сближение понятий. Задача педагога – пробудить личност­ную заинтересованность ребёнка в искусстве. И этому способ­ствуют задания, требующие адекватного выражения собствен­ного чувства, отношения, настроения, замысла учащегося.

Например, приём «Пропущенное слово». Мы просим ребят найти слово, которое дополняло бы список рядом стоящих для подтверждения ключевого слова (например, в пятом классе первая тема семестра «Музыка и искусство слова»).

Романс – это… и музыка (литература).

Балет – это … танец и музыка (литература).

Опера – это… музыка, танец, театр (литература, изобразительное искусство или прикладное).

Это задание можно выполнить как устно, так и письменно. Оно активно способствует развитию мышления в процессе поиска ассоциативных связей.

Ещё один приём – «найди ненужное слово».

Учащимся предлагается цепочка музыкальных слов, которые бы исчезли из литературных произведений, не будь музыки. При перечислении учителем этих слов учащимся ставится условие: поднимать руку или говорить слово «нет» в случае «ошибки» педагога:



песня, нота, рояль, слово, пластинка, дирижёр, струна, оркестр и т. д.

Способность к рефлексии очень важна и необходима при исполнении какого-либо творческого задания.

Например, приём «Самостоятельное оценивание». Исполь­зу­ется как при сомооценивании, так и оценивании одноклас­сников.

Воображение и фантазия. Фундаментальным моментом творческого воображения является комбинирование – разрушение старых понятий, систем и созидание из этих элементов новых систем и понятий.

Приём «Импровизация отдельных способов музыкальной выразительности».


  1. Творческие задания в процессе комбинирования, направленные на совершенствование знаний о форме как средство музыкальной выразительности:

    • прослушав произведение, графически изобразить форму;

    • выразить в рисунке закономерность чередования частей в трёх формах: трёхчастная, куплетная, вариационная, рондо;

    • сочинить сказку (рассказ) определённой формы (задание по группам и индивидуально);

    • сочинить собственную форму и выразить её через музыку, стихи или рисунок.

2. Творческие задания в процессе комбинирования, направленные на совершенствование знаний о ритмическом рисунке как средстве музыкальной выразительности:

    • прослушав отрывок музыкального произведения, изобразить графически ритмический рисунок;

    • сочинить ритмический аккомпанемент к стихотворению и записать его.

3. Творческие задания, направленные на совершенство­ва­ние знаний о ладе как средстве музыкальной выразительности:

    • учащиеся прослушивают отрывки из музыкальных произведений в разных регистрах и создают простые движения, характеризуя тот или иной регистр;

    • нарисовать звуковысотную «лестницу», которая символизировала бы восхождение от низкого к высокому регистру и вмещала бы характерных для каждой высоты героев.

4. Творческие задания, направленные на совершенствова­ние знаний о темпе:

    • передача в движении под музыку ускорения и замедления: переход от ходьбы к бегу, о бега к прыжкам и т. д.;

    • составить рассказ, где герой (герои) или предмет подчиняется по каким-то причинам агогике (изменению темпа).

5. Творческие задания, направленные на совершенствова­ние знаний о динамике:

    • мимикой и движениями изобразить динамический характер нюанса форте, меццо форте, пиано;

    • передать через явления природы в рисунке динамические нюансы: форте, меццо форте, пиано.

Все выше перечисленные приёмы используются в тесном «сплетении». Один и тот же приём в контексте урока может решать сразу несколько задач, направленных на развитие способностей учащихся.

Главным критерием отбора данных знаний была их содержательная сторона, нацеленная на личностную значимость их для каждого школьника, на поиск личностного смысла.

Общение с музыкальным искусством через подобного рода приёмы даёт возможность каждому занять индивидуальную позицию, выделить собственные смысловые и ценностные ориентации.

Проблема развития комплекса свойств личности, входящих в понятие «творческие способности», требует длительной целе­направленной работы, поэтому эпизодическое использование творческих задач не принесёт желаемого результата. Познава­тель­ные задания должны включать в себя всю систему познава­тельных действий и операций, начиная с действий, связанных с восприятием произведения, запоминанием необходимых для творчества знаний, припоминанием, осмыслением, и заканчивая операциями логического и творческого мышления [1].

Всю структуру урока необходимо направить на развитие твор­ческих способностей, уделяя большое внимание творческо­му развитию учащихся в различных видах музыкальной деятельности: при слушании музыки, пении, игре на детских музыкальных инструментах, в музыкально-ритмических упраж­не­ни­ях, при подаче нового материала, расширяющего музыкальные познания учащихся.

Особенно важное значение приобретают творческие задания на уроках закрепления и совершенствования знаний, умений и навыков. Ведь при повторении, как правило, большая часть заданий обычно направлена на воспроизводящую деятельность, и, хотя она и создаёт фундамент для успешного осуществления творческой деятельности, тем не менее воспроизведение без дальнейшего развития не имеет смысла.

Література:


  1. Абдулин Э.Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе. – М., 1983.

  2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М., 1991.

  3. Сериков В.В. Личностный подход в образовании: концепция и технологии. – Волгоград, 1994.

  4. Шумилин А. Т. Проблемы теории творчества. – М., 1989.

  5. Яковлева Е. Л. Психология развития творческого потенциала личности. – М., 1997.

Михайленко О.Г.*

Розвиток когнітивних умінь
у процесі вивчення фізики


У статті розглянуті складові когнітивних умінь та шляхи їх розвитку на уроках фізики.

Когнітивні вміння – полікомпонентний феномен, у складі якого можна виділити:



  • організаційну;

  • операційну;

  • інформаційну;

  • комунікативну складові.

Призначення першої полягає в навчанні школярів організо­ву­вати свою діяльність із набуття знань: уміти поставити задачу й спланувати її рішення, знайти потрібні джерела інформації й зуміти не розгубитися в ній; знати, як складати конспект, реферат, анотацію, план; уміти користуватися мережею Internet, шукати необхідну інформацію в різних джерелах. Зміст другої складової когнітивних умінь – операційної – полягає в уміннях виконувати певні дії (пізнавальні, розумові, практичні) за алгоритмами, правилами, схемами. До складу інформаційної складової входять знання та вміння, необхідні для отримання нових знань і застосування їх у різних сферах людської діяльності. Комунікативна складова когнітивних умінь включає групу вмінь, застосування яких забезпечує здійснення інтерактивного (діалогового) спілкування між учасниками. Таким чином, під когнітивними вміннями розуміють загальнонавчальні, тобто універсальні вміння, володіння якими дозволяє людині самостійно працювати з інформацією у процесі її набуття. Засвоїти знання – це означає бути здатним:

  • відтворити елементи бази навчальної інформації;

  • застосувати елементи навчальної інформації для розв’язання типових задач предмета;

  • використовувати знання для здобуття нової інформації та розв’язання нових задач в інших умовах.

Формування когнітивних умінь неможливе без вивчення когнітивних процесів, до складу яких входять: увага, сприймання, мислення пам’ять. Усі вони тісно пов’язані в пізнавальному процесі.

Розглянемо детально кожен процес і зупинимось на методах та прийомах формування когнітивних умінь.

Увага – неспецифічна суб’єктивна активність, яка лежить в основі всіх психічних явищ людини. З увагою пов’язані спрямованість та вибірковість пізнавальних процесів.

Увагою визначаються:



  • точність і деталізація сприйняття;

  • міцність і вибірковість пам’яті;

  • спрямованість і продуктивність мислення.

Зрозумілим є той факт, що увага сприяє кращому взаєморозумінню, адаптації людей одне до одного, своєчасному вирішенню міжособистісних проблем. Виділяють функції уваги:

  • вибір значущих впливів і ігнорування інших, несуттєвих, побічних, конкуруючих;

  • утримання даної діяльності, збереження у свідомості образів певного змісту до моменту завершення діяльності, досягнення поставленої мети;

  • регуляція і контроль за перебігом діяльності.

Види уваги розрізняють:

  • залежно від активності особистості;

  • за характером спрямованості;

  • за походженням (природна чи соціально обумовлена);

  • за механізмом регуляції (керується потребами людини чи ні);

  • за спрямованістю на об’єкт (спрямовану на сприйняття, мислення, роботу пам’яті чи рухів).

Основними властивостями уваги є зосередженість, стійкість, обсяг, розподіл, здатність до переключення. Стійкість уваги теж має велике значення, і визначається вона індивідуальними фізіологічними особливостями організму, психічним станом особистості на даний момент, мотивацією даного процесу, тобто наявністю інтересу до предмета діяльності, а також зовнішніми обставинами, до яких відносяться оточення, учитель та мікроклімат на уроці. Загальна стійкість уваги в більшості випадків визначається поєднанням зазначених факторів: обсягом ы розподілом уваги. Обсяг уваги визначається кількістю об’єктів, на які може бути одночасно спрямована увага у процесі сприйняття. Чисельний середній обсяг уваги людини – 5-7 одиниць інформації. Розподіл уваги – можливість одночасного виконання індивідом двох або більше видів діяльності. Увага відіграє велику й важливу роль у багатьох видах професій, тому психологи вважають, що дуже важливо створити умови для появи, розвитку та збереження уваги.

Формуючи когнітивні вміння на уроці фізики і враховуючи теоретичне обґрунтування уваги, можна використати такі методи та прийоми.



Каталог: tvo
tvo -> Творчість юрія клена в контексті українського неокласицизму
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Олесь Гончар Крапля крові Роман
tvo -> Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів
tvo -> Методичний кабінет
tvo -> Таврійський вісник освіти
tvo -> Конкурсу рефератів з патріотичного виховання «Твої герої Запорізький край»
tvo -> Самопідготовка 6 клас 23. 10. 2014
tvo -> Л. А. Гончаренко Відповідальний секретар В. В. Кузьменко


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка