План-конспект уроку в 9-му класі Тема: О. Пушкін великий російський поет. Аналіз вірша «До моря » Мета



Дата конвертації26.10.2018
Розмір114 Kb.
ТипПлан-конспект
План-конспект уроку в 9-му класі

Тема: О. Пушкін – великий російський поет. Аналіз вірша «До моря...»


Мета:

Практична: формувати знання учнів про життя та творчість О.С.Пушкіна; удосконалювати виразне читання, зв’язне мовлення; визначити головні мотиви лірики видатного російського поета, проаналізувати окремі вірші О. Пушкіна, визначити ідейний зміст, охарактеризувати поетику творів;


Освітня: вдосконалювати та поглиблювати знання учнів про літературу інших країн, поезію, розширювати літературний кругозір;
Виховна: виховувати естетичний смак, культуру читача; виховувати інтерес до поетичного слова;
Розвиваюча: розвивати уміння та навички роботи з критичною літературою; розвивати навички аналізу ліричного твору, вміння знаходити художньо-виражальні засоби та визначати їхню роль у творі;
Обладнання: портрет О.С.Пушкіна, виставка творів поета, художньої та критичної літератури про нього; тексти віршів, музичний запис «Морський прибій», на дошці запис основних віх життя поета:

1. Дитинство (1799 - 1837)

2. Ліцей (1811 - 1817)

3. Петербург (1817 - 1820)

4. Роки південного заслання. Пушкін і Україна (1820 - 1824)

5. Роки північного заслання. Михайлівське (1824 - 1826)

6. Пушкін і повстання 14 грудня 1825 р.

7. Москва - Петербург (1826 - 1831)

8. Останні роки життя. Дуель і смерть. (29 грудня 1837)
Тип уроку: урок-виставка.

Епіграф:



Пока свободою горим,

Пока сердца для чести живы,

Мой друг, отчизне посвятим

Души прекрасные порывы!

О.С.Пушкін «К Чаадаєву»

Зміст уроку

І. Організаційний момент.

В: Доброго дня, учні! Сьогодні на нас чекає захоплююча подорож в країну поезії, такої чаруючої та захоплюючої – поезії видатного російського митця Олексвндра Сергійовича Пушкіна.


ІІ. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

(Тема уроку разом з епіграфом записана на дошці)

В: Сьогодні ми перегорнемо сторінки життя О.С.Пушкіна, якого вдячні сучасники назвали “сонцем російської поезії”. (Учні записують у зошити тему та епіграф до уроку.)

Ми з вами повинні виконати наступні завдання:


  • повторити та поглибити знання про життя та творчість О.С. Пушкіна;

  • визначити головні мотиви його лірики;

  • проаналізувати вірш «До моря...»

ІІІ. Повідомлення нового матеріалу.

Слово вчителя.

В: О.С.Пушкін — супутник багатьох поколінь людей ось уже два століття. Про нього кажуть: “Мій Пушкін”. У цьому ознака особливих відносин, відкритості почуття і відданості поету. О.Блок говорив: “Наша пам’ять зберігає з малоліття веселе ім’я Пушкін. Це ім’я, цей звук наповнює собою багато днів нашого життя. Похмурі імена імператорів, полководців, винахідників знарядь убивства, мучителів і мучеників життя. І поряд з ними це легке ім’я — Пушкін.

Пушкін так легко та весело міг нести свою творчу ношу, незважаючи на те, що роль поета не легка і не весела; вона трагічна”.
26 травня (6 червня) 1799 року в Москві у сім’ї Пушкіних народився син Олександр.

Батько поета Сергій Львович Пушкін, військовий у відставці, був із старовинного родового дворянського сімейства, не багатий і не дуже щасливий у службі і чинах. Мати Пушкіна, Надія Осипівна, була внучкою знаменитого Ібрагіма Ганнібала, арапа Петра І. Вона мала своєрідний непостійний характер, її улюбленцем був молодший син Лев. Олександр частіше її дратував своєю впертістю, несхожістю з іншими дітьми. Але були дві жінки, які дали маленькому Олександру ту любов, яку він так і че отримав від матері. Це няня Орина Родіонівна та бабуся Марія Олексіївна. Це вони поспішали заспокоїти і приголубити хлопчика, розповідали йому казки, знайомлячи з прекрасним світом поетичного народного слова. Коли хлопчик підріс, його почали вчити арифметики, історії та інших наук. Але головним джерелом знань у дитячі роки для Пушкіна були книги. За словами брата поета, юний Олександр “проводив за читанням безсонні ночі і таємно в кабінеті батька поглинав одну книжку за іншою”.


Відомий дослідник життя та творчості Пушкіна Юрій Лотман відзначав: “Найбільш вражаючою рисою пушкінського дитинства було те, як мало і рідко він згадував ці роки у майбутньому”.
Мабуть, із дитинства Пушкін виніс багато смутку та душевних ран. Атмосферу дитинства поета відтворює у романі “Пушкін” талановитий дослідник і художник, знавець пушкінської епохи Юрій Тинянов.

І знову звернемося до книги Ю.Лотмана “Олександр Сергійович Пушкін”: “…коли у майбутньому Пушкін хотів озирнутися на початок свого життя, він незмінно згадував лише Ліцей — дитинство він викреслив зі свого життя. Він був людиною без дитинства”. Олександр Сергійович Пушкін народився в Москві в 1799 р. З боку батька походив із старовинного, але збіднілого боярського роду, відомого своїм вільнодумством. З боку матері був правнуком військового діяча Абрама Ганнібала — «арапа Петра Великого».

В: Щоб вам було цікаво, далі ми будемо працювати по групах. Кожна група отримає інформацію про певний період життя поета. У вас буде декілька хвилин, щоб її опрацювати. Після цього виберіть одного представника з вашої групи, який поділиться зі всіма одержаними даними.
Інформація на картках

Ліцейські роки життя поета (1811 — 1817)

Олександру було 12 років, коли батьки вирішили влаштувати його в тількино створений Царськосельський ліцей. Літом 1811 року у супроводі дядька Василя Львовича Пушкін від’їздив до Петербурга. Дитинство закінчилося. Починався новий етап його життя — Ліцей.

На першому “пушкінському” ліцейному курсі навчалися обдаровані хлопчики. Імена багатьох з них згодом увійшли в історію російської культури і суспільної думки.

Найближчими друзями Пушкіна були: Антон Дельвіг — добродушний, повільний, фантазер і поет; Іван Пущін — справедливий, сміливий, спокійновеселий юнак; Вільгельм Кюхельбекер — запальний, одержимий поезією, недоладний і зворушливий “Кюхля”.

Пушкіна, який швидко здобув славу кращого поета ліцею, друзі називали “Французом” через вільне володіння французькою мовою.

Уривок із книги «Кухля»:

“Странное дело, Кюхля не мог как следует, до конца рассердиться на Пушкина. Что бы Француз ни сделал, Кюхля ему все прощал. Когда Француз останавливался вдруг в углу залы и глаза его загорались, а толстые губы надувались и он мрачно смотрел в одну точку, — Вильгельм робко и с нежностью его обходил: он знал, что Француз сочиняет… Но Француз бистро на него вскидывал коричневые бегающие глаза и вдруг с хохотом начинал беготню и возню; самим важним для его самолюбия било вовсе не то, что он писал хорошие стихи, а то, что он бегал быстрее всех и ловчее перепрнгивал через стулья”.
Петербург (1817—1820)”

Після закінчення Ліцею Пушкін був зарахований у колегію закордонних справ. Зі стін закритого навчального закладу, де безвиїзно прожив шість років, він потрапляє в Петербург, де вирує бурхливе світське і політичне життя. Пушкіна можна бачити на балах, у театрі, на засіданнях літературних та політичних гуртків. Проте мало хто здогадується, що у цей час поет напружено працює над своєю першою поемою “Руслан і Людмила”. (Учень бере з полиці та демонструє книгу “Руслан і Людмила”). Поема побачила світ улітку 1820 року Відомий російський поет Василь Жуковський, прочитавши новий твір Пушкіна, подарував поету свій портрет с написом: “Переможцю учню від переможеного вчителя…”

Популярність Пушкіна зростала. Молодь читала напам’ять його волелюбні вірші “Вольность”, “Деревня”, “К Чаадаеву”, цитувала численні епіграми на царя та його сановників.

Учитель. Імператор був розгніваний: “Пушкін наповнив Росію обурливими віршами, — вся молодь їх читає напам’ять”. Він хотів заслати Пушкіна в Сибір або ув’язнити в Соловецькому монастирі. Але впливові друзі заступилися за молодого поета. Його висилають з Петербурга, і він їде на службу на південь Російської імперії, адміністративний центр якого годі знаходився в Катеринославі (нині Дніпропетровськ).


Південне заслання (1820-1824)”

6 травня 1820 року Пушкін на кур’єрській трійці вирушив із Петербурга до Катеринослава. Шлях поета пролягав через білоруські та українські міста — Вітебськ, Могильов, Чернігів. У Києві поет побачив Дніпро, який справив на нього незабутнє враження — був саме час повені. Перебуваючи у Києві, Пушкін знайомиться з героєм Вітчизняної війни 1812 року генералом М.Раєвським та його дорослими дітьми. У їхньому товаристві поет продовжує подорож: їде через Катеринослав далі — на Кавказ і в Крим. Він побував у П’ятигорську, Феодосії, Гурзуфі, Бахчисараї, Сімферополі. З Криму поет повертався через Каховку, Херсон та Миколаїв. Пушкін приїздить на місце свого нового призначення — в Кишинів. Генерал Інзов добре поставився до юного поета, не завантажував його складними дорученнями. Пушкін мав можливість подорожувати Україною.

Поет побував на Черкащині — у Кам’янці, у маєтку РаєвськихДавидових. Приводом до відвідин Кам’янки був день народження Катерини Давидової — господині маєтку. Ця подія зібрала всіх друзів родини, серед яких були й декабристи, члени “Південного товариства”. Пробувши в Кам’янці майже два місяці, Пушкін разом з Давидовим вирушає до Києва на контрактовий ярмарок, який відбувся в кінці січня

— на початку лютого 1821 року. Шлях поета пролягав через Смілу, Коноплянку, Городище, Корсунь, Богуслав… Враження від Києва відобразилися в поемі “Полтава”, а також у відомому вірші “Пісня про віщого Олега”.

До своїх, мандрівок поет ретельно готувався. Під час подорожей заводив “дорожные тетради”, куди записував усе, що його цікавило, а також часто робив замальовки. На основі зібраних матеріалів були написані відомі “Південні поеми”: “Кавказский пленник”, “Братьяразбойники”, “Бахчисарайский фонтан”, “Цыгане”. Закінчився період “південного заслання” Пушкіна перебуванням в Одесі.
Роки заслання. Михайлівське (1824—1826)”

У липні 1824 р. імператор звелів Пушкіну залишити Одесу та виїхати на нове місце заслання — до родового маєтку Михайлівського Псковської губернії. Почалося “північне заслання”.

Дворічне перебування в Михайлівському було тяжким випробуванням для поета: самотність, матеріальні труднощі, відсутність духовного спілкування — усе це могло перетворити життя в безперервне моральне знущання. Але Пушкін не скорився обставинам, він умів їх духовно долати — творчістю. Діяльність переноситься всередину душі. У Михайлівському Пушкін багато читав і писав, жив у атмосфері постійної творчої напруги.

У хвилини відпочинку Пушкін з великим задоволенням здійснює прогулянки до сусіднього маєтку Тригорське, де жили його друзі — велика і дружна родина Осипових Вульф. Прихід Олександра Сергійовича — завжди очікувана щаслива подія! Відразу будинок оживав: лунали молоді голоси, весела музика, дівочий спів. Пушкін писав в альбомах сестер Вульф поетичні записки, читав свої твори, багато жартував. Йому було добре з цими людьми, які щиро любили і захоплювалися ним.


Останні роки життя. Дуель і смерть”

Творчість Пушкіна в останні роки його життя позначена могутньою зрілістю таланту та надзвичайною різноманітністю: художня та історична проза — “Пиковая дама”, “Египетские ночи”, “Дубровский”, “Капитанская дочка”, “История Петра”; драматичні твори: “Русалка”, “Сцены из рьщарских времен”; поема “Медный всадник”; казки, лірика.

Проте останні роки життя Пушкіна, роки напруженої праці і високих задумів позначені ворожістю вищого світу, літературною самотністю, матеріальними труднощами. Наприкінці 1833 року Пушкіну було надано придворне звання камерюнкера, яке зазвичай давалося зовсім молодим людям. Пушкін прекрасно розумів принизливе значення цього імператорського жесту: імператор хотів, щоб дружина поета могла з’являтися на балах у його палаці.

Пушкіна розлютила така царська “милість”: “Я можу бути підданим, навіть рабом, але холопом і блазнем не буду і у царя небесного!”

Сім’я Пушкіна зростала. В 1835 році у нього уже було троє дітей. А в травні 1836 року народилася його остання дитина — донька Наталія. Витрати все збільшувалися, грошей не вистачало. Пушкін почав брати у борг, і це остаточно заплутало його матеріальні справи.

До всіх негараздів додалося ще одне: до Наталії Миколаївни почав відверто залицятися молодий француз Жорж Дантес. Чоловіка сумнівного походження, спритного авантюриста тепло зустрічали у петербурзьких вельмож, а його нахабна поведінка по відношенню до Наталії Миколаївни отримала мовчазну підтримку вищого світу: це була прекрасна нагода принизити Пушкіна, покарати його горду незалежність. Навкруги імені великого поета і його дружини поповзли брудні плітки.

Останньою краплею, яка переповнила чашу принижень, був отриманий Пушкіним анонімний лист, у якому дружина Пушкіна підло звинувачувалась у зраді. Олександр Сергійович повинен був стати на захист своєї честі і честі Наталії Миколаївни.

27 січня 1837 року. Короткий день добігав свого кінця, коли Пушкін та його секундант, ліцейський друг К.Данзас, вирушили на Чорну річку, де була призначена дуель.

Пушкін і Дантес стали на вузькій засніжненій стежині за двадцять кроків один від одного. Секунданти дали знак, і вони почали сходитись. Дантес вистрілив першим. Пушкін упав…

Він жив ще два дні. Лікарі не давали жодної надії на одужання: рана була смертельною.


ІV. Обговорення вивченого матеріалу.

Обмін прочитаною інформацією учнями. На висловлення дається 3 хв.


Цікаві факти із життя Пушкіна

Запальний характер поета, як свідчать його сучасники, призводив до того, що за найменшу образу Пушкін готовий був відплатити дошкульною епіграмою або викликом на дуель. У більшості випадків сварка закінчувалась взаємним примиренням або відмовою одного з дуелянтів від поєдинку (за участь в дуелях жорстоко карали), але інколи поетові доводилось стрілитись по-справжньому і це було дуже небезпечно, адже звичайна дистанція, з якої відбувався постріл, в Росії була надто короткою — від шести до дванадцяти кроків. Пушкін був добре тренований фізично і дуже влучно стріляв, але 26-й поєдинок виявився для нього фатальним. Поранений у живіт, Пушкін все ж влучив у Дантеса, і від смерті того врятував лише металевий ґудзик на мундирі, в який поцілила куля.


Після загибелі Пушкіна натовп обурених людей хотів вчинити розправу над Дантесом. Близько десяти дворян — російських офіцерів, громадських діячів, літераторів, у тому числі і Міцке-вич, висловлювали бажання викликати Дантеса на дуель. Втім для Дантеса все закінчилось мирно. Висланий з Росії до Франції, він прожив довге життя в містечку Сульц, в родовому замку Шато д'Антес, займався політичною діяльністю, був комерсантом і мером Сульца, згодом — сенатором. Помер Дантес у 83-літньому віці у 1895 р. Його дружина, Катерина Гончарова, померла у 1843 р. після народження четвертої дитини. З чотирьох дітей Дантеса лише одна донька Леоні-Шарлотта досконало знала російську мову, боготворила Пушкіна й одного разу прямо висловила батькові свою думку про його вчинок, назвавши Дантеса вбивцею.

В: Перегортаючи останні сторінки життя поета, хочеться знову звернутися до книги Ю.Лотмана “Олександр Сергійович Пушкін”.

Учитель зачитує уривок із книги (стор. 248, 249 в кн.: Лотман Ю.М. Александр Сергеевич Пушкин. — Л.: Просвещение, 1981).
“Пушкин знал, что он не камерюнкер и не некрасивий муж известной красавицы, — он первый Поет России, и имя его принадлежит истории. Рана — а потом и смерть — Пушкина визвала в Петербурге волнение, которого еще не знала столица. Один из современников вспоминал, что “стену в квартире Пушкина выломали для посетителей”. У гроба Пушкина побивало неслыханное число людей. Даже друзья, хорошо знавшие Пушкина с детства, вдруг почувствовали, что Пушкин в какоето мгновение, преображенный смертью, превратился’в бронзовий памятник слави РОССИИ…

Перепуганные жандармы суетились, стремясь не допустить стихийного изьявления народних почестей телу поета. Во время выноса тела из церкви явились жандарми, ПОЛИЦИЯ, шпионы. Тело поета по личному приказу царя тайком било перевезено в Святые Гори под Псковом, где предано земле безо всяких почестей.

Но Пушкину зто было уже все равно: для него началась новая жизнь — жизнь в бессмертии русской культури”.
В: Що ж, я думаю вам було цікаво познайомитися з таким нелегким життям світила російської та світової поезії. Натупним етапом нашої роботи буде знайомство з жанорово-тематичним розмаїттям лірики О.С. Пушкіна.
Першу третину XIX ст. в російській літературі називають пушкінською епохою, золотим віком російської поезії, а самого Пушкіна — «сонцем російської поезії».

У творчості Пушкіна прийнято виділяти п'ять періодів, які відбивають основні етапи життєвого шляху поета та еволюцію його творчого мислення:



  • ліцейський (1813—1817),

  • петербурзький (1817—1820),

  • південний (1820—1824),

  • михайлівський (1824—1826),

  • пізній період творчості (1826—1837).

Ліцейський період — це початковий, учнівський етап творчості поета, перші проби пера, формування літературних смаків, пошуки власного художнього стилю. В ранній поезії Пушкіна відчувається вплив поетики класицизму (урочисті оф, сповнені високого громадянського пафосу поетичні послання) та сентименталізму (елегії). Але головне в ліриці ліцейського періоду — так звані анакреонтичні мотиви (від імені давньогрецького поета Анакреонта): про радощі і земного буття, кохання, дружбу, чуттєві насолоди. Уже перші зразки пушкінської лірики привернули до себе увагу найбільш іменитих тогочасних російських поетів, один з яких — В. Жуковський — пророче назвав Пушкіна «велетнем, який нас усіх переросте».

Петербурзький період. Пушкін продовжує писати анакреонтичні та елегійні вірші. Водночас вихід із «монастирських стін», як поет напівжартома називав Царськосіль-ський ліцей, ознаменувався й зверненням до гострокритич-250 н°ї' суспільно значимої тематики, що зрештою стане причи-— ною заслання поета. У цей період з'являється й перший значний за обсягом твір Пушкіна — поема «Руслан і Людмила» (1820). В. Бєлінський вважав, що з цієї поеми, особливо з полеміки навколо неї, розпочинається нова російська література, «пушкінський період» її розвитку. Ж Південний період. Під час південного заслання поет багато пише: близько ста ліричних віршів, поеми «Кавказький бранець» (1821), «Бахчисарайський фонтан» (1823), «Цигани» (1824). Тоді ж він починає писати «Євгенія Онєгіна». В цілому південний період проходить під знаком захоплення Пушкіна естетикою романтизму, який у той час активно утверджується в російській словесності. Романтизм Пушкіна яскраво виявився в численних ліричних творах, особливо в ранніх поемах.

У своїх романтичних уподобаннях Пушкін орієнтувався на Байрона, від творів якого, як він сам зізнавався, «мало не втратив розуму». Але від самого початку Пушкін не стільки наслідував Байрона, скільки вступав з ним у полеміку, змальовуючи своїх героїв в умовах соціальної та політичної дійсності царської Росії. Як і Байрона, Пушкіна-романтика захоплює образ вільної людини, яка не скута умовностями цивілізації, протистоїть їй і може вважатися прикладом цілісного, рішучого характеру. Але якщо Байрон створює навколо своїх героїв ореол мучеництва та величі, протиставлених ницості цивілізованого суспільства, і акцентує увагу на тих пристрастях, які вирують у героя в душі, то Пушкіна передусім цікавлять не миттєві спалахи пристрастей, а більш зважені й об'єктивні вияви людського характеру, внутрішня суперечливість героя, який за показним прагненням до свободи часто маскує егоїстичну зверхність та моральну вседозволеність. Таким є кавказький бранець, байдужий до долі черкешенки, яка допомогла йому втекти з полону. Таким є й Алеко, головний герой поеми «Цигани», який вбиває Земфіру, тому що їй набридло його кохання. Пушкін не ідеалізує й життя циган, які відкидають не лише право власності, а й мораль, почуття обов'язку й вірності і тому не можуть бути ідеалом.



Михайлівський період творчості Пушкіна позначений передусім тим, що в цей час відбувається поступова переорієнтація поета від романтизму до реалізму. В ліриці Пушкіна цього періоду домінують мотиви повернення (не лише як біографічний мотив — повернення із заслання, а і як символічний — повернення ідеалів юності, духовних орієнтирів і цінностей) та оптимістичного сподівання на те, що новий імператор Микола І буде більш далекоглядним і милосердним, зокрема до пушкінських друзів-декабристів, висланих до Сибіру.

Одним з найбільших творчих здобутків цього періоду стала трагедія «Борис Годунов» (1825). Пушкін підкреслено протиставляє себе класицисту Мольєру (з його виділенням у характері героя однієї, домінуючої риси) та романтику Бай-рону (якого в характері героя цікавить передусім пристрасний вияв особистісного «я» людини). Натомість Пушкін орієнтується на Шекспіра з його історизмом, складністю та суперечливістю характерів, поглибленими психологічними конфліктами. В «Борисі Годунові» Пушкін намагається об'єктивно і неупереджено проаналізувати трагічну суперечність протистояння влади і народу.



Пізній період творчості. В цей період триває утвердження реалістичних принципів у творчості поета, яке реалізується в поемах «Полтава» (1828) і «Мідний вершник» (1833), в романі у віршах «Євгеній Онєгін», а також у циклі драматичних творів, що дістав назву «маленьких трагедій» (1830). Окрема сторінка цього періоду — славнозвісна Болдінська осінь 1830 р. Осінь завжди була для Пушкіна часом піднесення його творчих сил. Болдінська осінь у 1830 р. стала надзвичайно плідною. За три місяці поет написав близько 50 творів різних жанрів.

Незважаючи на велику кількість ліричних, ліро-епічних і драматичних творів, у пізній період у творчості Пушкіна домінує не поезія, а проза: цикл «Повісті Бєлкіна» (1830), повісті «Дубровський» (1832), «Пікова дама» (1834), «Капітанська дочка» (1836), які, за оцінками пізнішої критики, «стали школою російської прози» і започаткували напрям, в якому розвиватиметься вся російська реалістична проза XIX ст.


Етап: Визначення жанрової різноманітності лірики Пушкіна.

Прийом: індивідуальна робота з підручником.


В: Опрацюйте статтю підручника про творчість О.С.Пушкіна, продовжіть заповнення таблиці.

  • вірші «К Чаадаєву», …

  • поеми «Руслан и Людмила»,…

  • оповідання, повісті «Капитанская дочка»,

  • романи «Евгений Онегин», …

  • пєси «Пиковая дама»,...

  • казки «Сказка о царе Салтане»,...

В ліриці Пушкіна можна виділити такі головні теми



  1. любовна лірика,

  2. пейзажна лірика,

  3. громадянська

  4. філософська лірика,

кожній з яких притаманне відповідне коло сюжетних мотивів.
Любовну лірику Пушкіна справедливо називають «енциклопедією любовних переживань». Вона вміщує широку палітру почуттів: від чудової миті першого побачення, щастя взаємності до мук нерозділеного кохання, розчарування та самотності в спустошеній шалом пристрастей душі. Кохання в ліриці Пушкіна різне: ідеальне почуття, яке звеличує душу людини; випадкове захоплення, яке швидко минає; пекуча пристрасть, що супроводжується спалахами ревнощів та образ.
Я помню чудное мгновенье:

Передо мной явилась ты,

Как мимолетное виденье,

Как гений чистой красоты.


Пейзажна лірика. Природа незмінно була невичерпним джерелом натхнення для Пушкіна. У його віршах — численні образи картин природи та природних стихій, різні пори року, з яких поет найбільше любив осінь. Пушкін виявив себе справжнім майстром пейзажної деталі, співцем російських краєвидів, мальовничих пейзажів Криму та Кавказу.
Громадянська та філософська лірика. Філософська лірика Пушкіна відображає осмислення поетом вічних тем людського існування: сенсу життя, смерті і вічності, добра і зла, природи і цивілізації, людини і суспільства, суспільства та історії тощо. Важливе місце у філософській ліриці поета належить темам дружби (особливо у віршах, присвячених ліцейським товаришам), відданості ідеалам добра та справедливості (у посланнях до колишніх ліцеїстів і друзів-декабристів), щирості й людяності моральних стосунків (у віршах-роздумах про сенс життя, про рідних 'та близьких поетові людей).
Громадянська тематика в ліриці Пушкіна розкривається через мотиви любові до батьківщини, почуття національної гордості за її історичне минуле, рішучого протесту проти самодержавства та кріпосного права. Провідним мотивом громадянської лірики поета є мотив свободи — як політичної, що полягає в служінні високим суспільним ідеалам, заснованим на засадах рівності, справедливості, братерства, засудженні тиранії та будь-яких форм закріпачення людини, І так і свободи внутрішньої, особистісної, яка виявляє себе у чіткій та принциповій моральній позиції, почутті власної гідності та незаплямованого сумління.

VI. Аналіз поезії «До моря...»

Етап 1. Виразне читання вірша вголос під музичний акомпонемент.

Прийом: Читання вголос

В: Сядьте зручніше, розслабтесь, закрийте очі і уважно вслухайтесь у слова поета. Допоможе нам створити атмосферу присутності музичний супровід.

(Звучить музичний запис «Морський прибій», один із учнів читає вголос поезію «До моря...»)


Етап 2. Колективне обговорення.

Прийом: Бесіда.

В: - Які почуття у вас виникали у процесі прослуховування поезії?


  • Чи відрізнялися вони на початку і при завершенні?

  • Чим є море для поета, що воно уособлює?

  • Якими якостями наділяє поет море? Підтвердіть цитатами із твору.

  • Знайдіть епітети та метафори, які автор використовує у творі.

Етап 3: Повідомлення вчителя.

Прийом: розповідь.

Природа мислиться поетом як самостійна естетична цінність, яка викликає захоплення, однак переважна більшість пейзажних віршів Пушкіна побудована у формі зіставлення картин природи і ситуацій людського життя. Природні образи часто служать контрастним або, навпаки, співзвучним думкам і вчинкам ліричного героя тлом і виступають у ролі поетичних символів його мрій, прагнень, обстоюваних ним духовних цінностей.

Вірш «До моря» Пушкін почав писати у 1824 р. в Одесі, вже знаючи про нове заслання до Михайлівського; там він завершив роботу над віршем. Прощання з морем стає основою для ліричних роздумів поета про трагічність людської долі, про фатальну силу, що мають над нею історичні обставини. Море, його вільна стихія для поета є символом свободи, що викликає асоціації з постатями двох особистостей, які були володарями дум й уособленням людської могутності, так само сильної і вільної, як і морська стихія. Це Наполеон і Байрон, з якими, як і з образом морської стихії, Пушкін себе порівнює. Та їх уже немає, а доля поета трагічна:

...Теперь куда же Куди б не виніс океан, —

Меня б ты вынес, океан? Одна судьба в людей існує, —

Судьба земли повсюду та же: Бо де добро — то там вартує

Где капля блага, там на страже Чи то освіта, чи тиран.

Уж просвещенье иль тиран.


(Переклад А. Малишка)

Зближуючи тиранію та освіту, Пушкін, як і інші романтики, має на увазі те, що цивілізація, запроваджуючи освіту, яка, звісно, є благом, водночас псує природність та щирість простих людських стосунків, керованих велінням серця, а не тільки розуму. Прощаючись з вільною та могутньою морською стихією, Пушкін немовби прощається з романтичним періодом своєї творчості, на зміну якому приходить реалістичне світосприйняття.


VII. Підсумок уроку.

В: Отже сьогодні у нас було досить інтенсивне заняття. Ви уміло справилися зі всіма завданнями. Молодці! Що нового ви взяли для себе? Що цікавого дізналися? (Самостійні відповіді учнів.)


VIII. Повідомлення домашнього завдання.

В: Домашнє завдання на наступний раз: Повторити біографію О.С. Пушкіна, особливості лірики. Рочитати вірші «Я вас любив...», «Я мить чудову памятаю...», «Я памятник собі поставив незотлінний...»



Дякую за співпрацю! До нових зустрічей.
Каталог: doc -> files -> news -> 433
news -> Програм а література ( російська та зарубіжна) для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою
433 -> А. Тарковський Використання елементів технології критичного мислення на уроках світової літератури та російської мови
433 -> А. Тарковський Використання елементів технології критичного мислення на уроках світової літератури та російської мови
433 -> Активізація пізнавальних інтересів та реалізація творчого потенціалу учнів в умовах акмеологічного простору уроку математики зміст
433 -> На уроці німецької мови
433 -> Урок узагальнення матеріалу за оповіданням В. Винниченка «Федько халамидник»
433 -> Урок з теми: «Теплові явища»
433 -> 11 клас Складні випадки правопису та вживання числівників
433 -> Буглівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Лановецької районної ради Тернопільської області
433 -> «Шевченко і світова література. (Спроба компаративного аналізу творчості Т. Г. Шевченка в межах програми зі світової літератури)»


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка