Походить від грецького слова „біблос


Тема 4: Закон і благодать



Сторінка4/4
Дата конвертації20.03.2017
Розмір0.66 Mb.
1   2   3   4

Тема 4: Закон і благодать



Ціль:

1) зрозуміти місце та функції закону у розрізі СЗ та НЗ,

2) зрозуміти, що спасіння лише за благодаттю,

3) заохотити студентів насолоджуватися свободою Христа, берегти себе від фарисейської закваски й одночасно прагнути до святості.



Прилади: Роздруковані матеріали («Тора», «Закон. Його складові.», дорожні знаки; неправильна формула спасіння (Галати), визначення благодаті, вірш Єфесян 2:8-9, формула спасіння новозавітніх християн.

Кліп про «Закон і Благодать» (http://www.youtube.com/watch?v=qq4oEOn3sfg)



Домашнє завдання: Вивчити Єфесян 2:8-9
Хід викладу:
1. Розминка: *визначити, наскільки студенти володіють поняттями теми.

Які асоціації у Вас виникають, коли я кажу ці два слова «Закон» і «Благодать»? Що тут позитивне, а що негативне? Чому ці терміни взяті в одну тему? Чи можна сказати, що це – синоніми, антоніми? Ці терміни суперечать одне одному? Доповнюють? Гармонійно поєднані?


Щоб дати відповідь на ці запитання, ми повинні окреслити ці два поняття. А тоді зрозуміти взаємозв’язок. Отже, розглянемо спочатку «ЗАКОН».

Закон - слово вжите 222 рази, по-єврейськи «тора»

  1. Загальний принцип,

  2. Правила поведінки: моральні, суспільно-правові, обрядові,

  3. Норми, відкриті для Мойсея,

  4. Перші 5 книг Мойсея,

  5. Весь Старий Заповіт.


Постановка дилеми:
Як ставитися до Закону, коли прийшов Христос і з’явився Новий Заповіт?

    • «Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує» (Рим.10:4)

    • «Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю» (Рим.6:14)

Хочеться сказати: Good bye, Старий Заповіт, разом з законом. Але…

Одночасно:



    • «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності(2Тим.3:16)

Ми бачимо, що з приходом Христа з’являється питання: Як же тоді ставитися до Закону. Яка тоді функція Закону?




  1. Закон готує грішника до Благої звістки.

Ви, напевно, чули: «Я ж нікого не вбив, не обманув». Люди мають знання Закону. Якова 2:10. І коли їм починаєш говорити істину вістки: Римлян 3:23, 6:23, приходить усвідомлення гріховності і потреба в СПАСИТЕЛІ.

  1. Виховник (детоводитель) до Христа. «Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою» (Гал.3:24)

  2. Вказівник на Христа. «Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння» (Гал.3:19)

Приклад дорожніх знаків. Утримувати в певних межах людську природу.
Тому сам по собі Закон не є негативним словом. Сам Ісус сказав: Я прийшов виконати Закон (Мат. 5:17,18). Для чого? Послухати декілька відповідей….. Ціль: НАШЕ СПАСІННЯ!
Щоб звільнити нас від прокляття Закону: «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Гал.3:13)

Христос подарував нам свободу від засудження, прокляття, тягаря гріха.

І ми віримо в Христа як особистого Спасителя.


Благодать – незаслужений подарунок спасіння.

(хоча «благодать» вживається з різною конотацією:


  1. «ну йди, сьогодні тобі по благодаті»(милість);

  2. на ньому видна Божа «благодать»(прихильність).

«Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Ефесян 2:8-9)

Але був час в історії християнства (і українці продовжують цю тему «Як заслужу»), коли люди вирішили, що спасатися по благодаті, просто через віру в Христа - це дуже легко. І вони зробили новий закон.

Спасіння = віра + діла Закону

Євреї хотіли, щоб погани, які приходять у церкву, почали виконувати їхні Закони. Ключовий вірш Галатів 3:11: «Праведний житиме вірою»



Нехай студент напише правильну формулу спасіння, використовуючи вірш-опору Єфесян 2:8-9.

Тому для нас дуже важливо зберегти баланс у розумінні понять «Закон і благодать». Насолоджуйтеся свободою, яку дав Христос (але не свавіллям), але не ставайте законниками. «Законництво» - надмірна зосередженість на формі, що шкодить змістові. Приклад особистого життя викладача.

2. Кліп «Закон і благодать»

3. Роздатковий матеріал для повторення (призи).


Нехай цей урок спонукає нас до вдячності Богу за наш подарунок –

СПАСІННЯ!!!!

Тема 5: Водне хрещення
Значення слова «хрещення». Грецьке слово baptiso означає занурення. Цей термін використовували у давні часи у випадках, коли виконували процес фарбування шкіри. Шкіру повністю занурювали у барвник, щоб вона набула відповідного забарвлення. Коли прийшов Іван хреститель виконати свою місію, він був названий, як той, хто виконує «баптизо» - при охрещуванні повністю занурював людей у воду. Занурення може також підтвердити текст Євангелія від Івана 3:23, а також Матвія 3:16 (Ісус вийшов з води – це означає, що занурювався повністю). Якби не потрібно було занурювати, Іван не шукав би місце для хрещення, де багато води. Вивчаючи тему хрещення, ми більше зрозуміємо з наступного.

Примітка: Поняття хрещення існувало до Івана у євреїв і використовувалося воно у випадку, коли до єврейства навертався хтось із поган. Тоді він мусив обмитися повністю водою, що називали обрядом очищення, і це символізувало абсолютну переміну образу життя. Варто зазначити, що Іванове хрещення у своїй суті відрізняється від хрещення, про яке навчав Ісус Христос. Іван хрестив, і це означало, що цим людина проявляє своє покаяння Богу, а хрещення, про яке навчав Ісус і хрестив Він і Його учні, має трохи інший зміст.
Що є хрещення:

  1. Хрещення – це приклад Ісуса (Мат. 3:13).

  2. Хрещення – це воля Божа.

  3. Хрещення – це повеління Ісуса Христа (Мат. 28:19-20).

  4. Хрещення – це Його заповідь (Мат. 28:19) .

  5. Хрещення – це обітниця Богові (1Пет. 3:21).

  6. Хрещення – це образ смерті для гріха і воскресіння для нового життя, що відбувається з людиною у момент її духовного народження (Рим. 6:4).

Отож, хрещення – це зовнішня ознака внутрішніх перемін в житті людини, які учинив Ісус Христос, та ознака особистих відносин людини з Богом. Саме через ці внутрішні духовні переміни і зовнішні прояви (хрещення) людина вступає у Новий Заповіт з Богом. Оскільки Новий Заповіт був укладений між Богом Отцем і Його Сином, що відрізняє його від старого заповіту (який був укладений з людьми), то ми можемо стати учасниками Нового Заповіту тільки через віру в Ісуса, Який і звершив усі умови отця у Новому Заповіті. Хрещення як зовнішній знак нашої причетності до Нового Заповіту Біблія навчає приймати в ім’я Ісуса Христа (Дії 19:4-5), а також Отця, і Сина, і Духа Святого (Мат. 28:19), що вказує на абсолютну Божественність Христа, а не на те, що Він людина…




Чим не є хрещення.

  1. Хрещення не таїнство.

  2. Хрещення не обряд.

  3. Хрещення не традиція.

  4. Хрещення саме собою не спасає людину.


Хто може охреститися.

  1. Ті, хто увірував в Ісуса як Спасителя і Господа (Дії 8:12-13).

  2. Ті, хто розкаявся перед Ним і визнав Його (Дії 2:38).

  3. Ті, хто, відповідно, навчився істин Слова Божого (Дії 2:41).

  4. Ті, хто вірує з повного серця (Дії 8:36-37).

  5. Церковна історія і практика свідчить про те, що хрещення слід приймати людям випробуваним, тим, які розв’язалися від гріховних пут життя, щоб не подавати спокуси невірним (Рим. 14:13б).

Ці пункти виключають можливість охрещувати немовлят та невідроджених людей. Дехто вважає, що оскільки у Біблії є посилання, що охрещувалися цілі доми, тобто вся родина і хто знаходився в домі (Дії 18:8, 16:14-15), то значить і діти також. Але жоден текст Біблії про це не говорить прямо, а інші тексти підкреслюють логічну неможливість дітохрещення.
Що дає людині хрещення.

  1. Через хрещення людина стає повноправним членом місцевої церкви. Християнин через хрещення отримує як і усі права члена церкви, так і всі обов’язки і відповідальність (Дії 2:41).

  2. Хрещення дає повне право людині бути учасником вечері Господньої – причастя (Мат. 26:26-28, у вечері Господній брали участь лише учні Христа – раніше охрещені).

  3. Через хрещення людина отримує повне право на повноцінне служіння у тілі Христовому, так як цим вона підтверджує свою дійсну причетність до Тіла.


Підсумок. Хрещення – це біблійне вчення, яким сучасне християнство не може нехтувати та применшувати його значення. Людина має приймати хрещення виключно добровільно та абсолютно усвідомлено. Хрещення – це фактично початки науки Христової і це початковий прояв послуху заповідям Христа. Звичайно, людина отримує спасіння не через хрещення, а через віру, проте виникає питання, яка ж віра у людини, який послух Господу і Його Слову, яка сміливість і горливість перед Богом у людини, що не бажає охрещуватися. У перших християн хрещення розглядалося як складова моменту спасіння. У той самий день, коли увірували і покаялися – охрестилися.
Додаткові питання про хрещення.

  1. Що робити, якщо я вже був охрещений?

  2. Що робити, якщо батьки проти мого хрещення?

  3. Що робити, коли чоловік (або дружина) проти мого хрещення?

  4. З якого віку можна хреститися?

  5. Хто має право хрестити?

Чому я не можу охреститися після покаяння?


Тема 6: Церква
«Церква – це не будівля, а група віруючих; не конфесія, чи секта, чи товариство, а духовне Тіло. Церква – це не організація, а… спільність, що об’єднує всіх відроджених дітей Божих».

Джон Ф. МакАртур

«Церква – це спільність віруючих в Ісуса людей, що хрещені Духом Святим в Тіло Христа, тобто Церква – це тіло Ісуса Христа, що складається з віруючих людей».
I. Види церкви:


  1. Вселенська церква – це відроджені діти Божі зі всіх часів і народів. (Мат. 16:18; 2Кор. 1:1; Еф. 5:25) (Церква і Ізраїль - два погляди (диспенсаціоналізм)).

  2. Місцева церква – відроджені люди, віруючі в Ім’я Христа, що проживають в одній місцевості, в один час, разом несуть служіння, поклоняються Богу, знаходячись в одній спільності (2Кор. 1:1).

  3. Домашня церква – невелика кількість віруючих, які мають всі ознаки і функції церкви, виконують цілі церкви і збираються по домівках (Филим. 1:2; Рим. 16:4; 1 Кор. 16:9).

Домашні церкви (можуть) входять в місцеві і обов’язково у вселенські. Місцева може складатися з домашніх.
II. Образи церкви в Новому Завіті

  1. Церква – Наречена Ісуса Христа, а Ісус - Наречений (2Кор. 11:2; Об. 21:9,10)

  2. Церква – Тіло Христове, а Ісус є Головою (Еф. 1:22,23; Кол. 1:18; 1Кор. 12:13)

  3. Церква – Боже стадо, в якому Ісус є Пастирем (1Пет. 5:2; Ів. 10:1-18)

  4. Церква – Дім духовний, де Ісус є наріжним каменем (1Пет. 2:4-10)


III. Історія церкви «Фіміам»

Варто сказати, що декілька десятків років тому в район теперішнього ЛПЗ поселилася сім’я Власюків. У їхньому житті було чимало випробувань, пов’язаних з вірою в Бога. Вони вірили, що Бог пошле свободу для проповіді спасіння. Одного разу голова сім’ї на зборах працівників колгоспу у відповідь на образи сказав так: «Я вірю, що тут буде ще багато віруючих та будинок молитви». Пройшли роки, вже немає автора цих слів, але Господь вірний.



17 вересня 1995 року в районі ЛПЗ група християнської молоді відкрила молодіжний християнський клуб «Фіміам», який почало відвідувати багато молодих людей нашого міста. За півтора року цієї праці більше 50 юнаків та дівчат прийняли Ісуса Христа у свої серця. Виникла потреба в утворенні нової церкви, яка народилася 16 лютого 1997 року. В день її утворення церква нараховувала 17 членів, п’ять з них були тими, хто прийшов до Бога через клуб «Фіміам». Влітку 1997 року до церкви приєдналося через хрещення 17 членів. За 1998 рік хрещення прийняло 14 душ, а в 1999 році – ще 11 чоловік. У 2000 – 2001 роках до церкви через хрещення приєдналося 33 члена. До церкви приєднувалися і з інших церков ті, хто любить молодь. Сьогодні, незважаючи на те, що багато хто виїжджав з міста, переходив в інші церкви і навіть лишав Бога, церква «Фіміам» нараховує 295 членів. Середній вік церкви становить 34 роки.

З дня утворення церкви по листопад 1999 року служіння відповідального пастора виконував Савич В.К., який докладав багато сил і старання для росту церкви.

Церква рукопоклала трьох молодих братів: Ковча Юрія, Шараєвського Сергія та Гаврука Андрія на дияконське служіння, а Павла Миронюка обрала на пресвітерське служіння. З весни 2000 року і по сьогоднішній день служіння старшого пастора виконує Павло Миронюк... Також за цей час від церкви «Фіміам» утворилося 5 дочірніх церков. Рукопокладено нових пасторів, дияконів, благовісника. Утворюються нові служіння, через які церква поширює Слово Боже і служить людям у їхніх потребах.
IV. Видимі Заповіді, які Ісус лишив для Своєї Церкви


  1. Хрещення (Мат. 28:19-20)

  2. Причастя (1Кор. 11:23-26)

(Першу видиму заповідь – хрещення, ми розглянули на попередньому занятті.)
Що являє собою вечеря Господня (1 Кор. 11:23-26)

Всім людям властиве бажання, щоб про них пам’ятали, навіть після їхньої смерті. Навіть безбожники дуже люблять, щоб їх пам’ятали, і вже за життя ставлять собі пам’ятники. Але ці пам’ятники одні ставлять, а інші руйнують. Та посеред усіх пам’ятників на землі стоїть один особливий. Він не з граніту, не з бронзи і не з золота. Це пам’ятник про Ісуса Христа. Ні, це не хрест, яких так багато на землі. Це не зображення розп’яття, яким прикрашають себе і храми. Адже й ці пам’ятники руйнувалися. Христос залишив після Себе пам’ять у формі так званої ВЕЧЕРІ ГОСПОДНЬОЇ, яка складається лише із хліба та виноградного плоду. Цей пам’ятник зруйнувати неможливо. Аж доки існує життя (а воно існує доти, доки людина має хліб), він стоятиме. Цей пам’ятник сьогодні у нас на столі.


1. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ – ЦЕ АКТ СПОМИНУ.

1 Кор.11:24-25: Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!

Найголовніша суть Вечері Господньої – це спомин, нагадування, згадка про Ісуса Христа. Люди намагалися надати цьому акту якогось таємничого, сакраментального значення. Але все це лише людські вигадки, фантазії. Сам Христос навіть не натякав на це, а просто і зрозуміло казав: «Це робіть на спомин!...» ОТЖЕ, спомин про Христа, про Його спасіння, Його жертву за нас – це сутність Вечері Господньої.

взяв хліб взяв чашу

подяку віддав поблагословив

поламав подав

подав казав

казав: прийміть… пийте з неї

ОТЖЕ, Сам Христос наочно показав, як робити, сказав про суть хліба і чаші:

Хліб – це тіло Моє, чаша – це кров Моя

за вас ломлене за вас проливається

та повелів: це чиніть!

ОТЖЕ, у Вечері Господній є наказ повеління. Даний взірець. І не потрібно жодних вигадок, доповнень, змін, фантазій, ритуалів, містерій. ЦЕ ЧИНІТЬ! ОТАК ЧИНІТЬ! – так говорить Христос і чекає від нас послуху.

Усі, хто чинить інакше, як звелів Христос, - це Його противники, що не слухають Його. Вони виконують свою релігію і відводять людей від правди Христової.


2. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ – ПОДЯКА БОГОВІ.

1 Кор.11:23-24: «узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ламається».

Друге, що міститься у Вечері Господній, - це вияв подяки Богові. Зрозуміло, що Христос дякував за хліб, який тримав у руках. Зрозуміло також, що Він дякував за тіло, яке дав Йому Отець. Дякував за те, що Він це тіло може віддати на ламання, на муки, на смерть за нас, щоб заплатити за наші гріхи і здобути для нас прощення та життя вічне: «Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево» (1 Пет.2:24).

Вечеря Господня сьогодні для нас є подякою Богові за все те, що вона нам нагадує. Важливо зазначити, що Христос, даючи цю святу заповідь,

взяв хліб, подяку віддав,

взяв чашу, поблагословив, тобто дякував за хліб і плід виноградний,

адже це тіло Моє – за вас ламається,

це кров Моя – за вас проливається!

Якщо за нас і для нас, то ми повинні дякувати Богу!
3. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ – ВІСТКА ПРО СМЕРТЬ ХРИСТОВУ.

1 Кор.11:26: «Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте...»

Власне, смерть Христа, хоч і трагічна, є єдиною основою нашого спасіння. Ніхто не може бути прощеним, якщо не приймає викупну жертву Христа. Хто відкидає смерть Христа за його гріхи, той сам мусить відповідати за свої гріхи, мусить сам нести за них кару – смерть. А хто вірить, що Праведний прийняв страшні муки та смерть за неправедних і хто приймає цей дар спасіння з подякою Богу, тому прощаються всі його гріхи. Тому вечеря Господня для таких є можливістю ще раз згадати смерть Христа. Приймаючи шматок ламаного хліба на спомин страждань Христа у тілі, приймаючи ковток виноградного плоду із чаші на згадку пролитої крові Христа – МИ ЗВІЩАЄМО СМЕРТЬ ГОСПОДНЮ! Тому, взявши шматочок ламаного хліба, потримайте його в долоні, порозважайте про Його муки за нас, які Він витерпів у тілі Своєму. Скажіть собі: це за мене – дякую, Господь!

Невеликий ковток із чаші робіть з усвідомленням того, що кров Ісуса Христа очищає від усякого гріха.


4. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ – ЦЕ ВИЗНАННЯ СПАСАЮЧОЇ СИЛИ КРОВІ.

Мат.26:28: «бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!»

Євр.9:22: «Все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови немає відпущення».

Усі старозаповітні жертви свідчать про те, що за кожний гріх мусила пролитися кров чистої і невинної тварини. Але кров несвідомих тварин не могла належно порушити людські серця до покаяння. Тому Син Божий став Агнцем Божим і пролив за нас Свою чисту і святу кров. Зробив Він це свідомо, добровільно. І найбільше, що ми можемо зробити, - визнати цю жертву і пережити спасаючу силу крові Христової. І якщо це когось не торкається, то про таких написано у Євр.10:28-29 так:

«Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках, скільки ж більшої муки, додумуєтеся? заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!»
5. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ – ЦЕ ВИЯВ СПІЛЬНОСТІ.

1Кор.10:16-17: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне - нас багато, бо ми всі спільники хліба одного».

Віруючі, що приймають уділ в Вечері Господній, їдять з того самого хліба і п’ють з одного виноградного плоду, - є спільнотою тіла і крові Христової. Це духовна спільність.

Діти Божі мають багато спільного. У них:

• спільний Спаситель

• спільна наука

• спільна дорога

• спільне служіння

• спільна вічна доля

І в Вечері Господній у них спільні спогади про Христа, один послух Йому, спільна подяка Богу, спільна вістка про смерть, спільне визнання сили крові Христа. Тому всі віруючі – це спільнота Христа, немов той хліб, що утворився з багатьох зерен, немов той виноградний плід, що утворився з багатьох грон винограду, немов те тіло, що складається з багатьох членів.


6. ВЕЧЕРЯ ГОСПОДНЯ ПОВИННА ВИКОНУВАТИСЯ ДО ДРУГОГО ПРИХОДУ ХРИСТА.

1 Кор.11:26: «Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде».

Вечеря Господня є спомином про все те, що Господь вчинив для нас у минулому. Це ми повинні чинити сьогодні кожного разу – аж до Його другого приходу. Після Його другого приходу на землю, після підхоплення Ним усіх відроджених віруючих, на небесах відбудеться славна Вечеря Агнця. Тому кожна Вечеря Господня у Церкві Христа на землі – це перевірка нашої готовності до вечері на небесах. Щоразу, звершуючи її, ми повинні думати, чи не останній раз ми робимо це на землі? Скільки разів ще доведеться робити нам це – невідомо. Відомо одне: якщо я готовий взяти участь сьогодні – я готовий до Його приходу; а якщо не готовий сьогодні, якщо це останній раз... то що тоді?

Друзі, про що ми думаємо, дивлячись на цей пам’ятник на столі? Чи думаємо про Христа, про свій обов’язок перед Ним та перед ближнім?

Чистий приступає з відвагою до святині! Тож приступаймо гідно!
V. Біблійні цілі церкви «Фіміам»

Ціль нашої церкви можна висловити одним реченням, яке базується на двох ключових місцях з Писання:



Ми віримо, що велика посвята себе найбільшій заповіді і великому дорученню зростить велику церкву і зробить її цілеспрямованою!

Найбільша заповідь: “Ісус сказав: ”Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: люби свого ближнього, як самого себе”.

Мат. 22:36-40



Найбільше повеління: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів.” Мат. 28:19-20


  1. “Любити Бога всім своїм серцем” - це є “ПОКЛОНІННЯ”.

  2. “Любити свого ближнього, як самого себе” - це є “СЛУЖІННЯ”.

  3. “Іти й навчити” - це є “ЄВАНГЕЛИЗМ”.

  4. “Христити” - це є “ПРИЙМАТИ В БРАТЕРСЬКУ СПІЛЬНОТУ”.

  5. “Навчати зберігати все” є “УЧНІВСТВО”.

Також цілі церкви чітко видно в Діях 2:42-47.

Церква «Фіміам» існує, щоб:

  1. Приводити людей в Божу присутність (поклоніння)

  2. Являти людям Божу любов (Служіння)

  3. Нести людям Боже Слово (Євангелизм)

  4. Приймати людей в Божу сім’ю (Спільність)

  5. Навчати Божий народ (Учнівство)






Тема 7: Християнська етика.



Мета уроку: Показати основні поняття етики, відкрити суть християнської етики та її перевагу над іншими науками моралі.

План уроку

  1. Основи християнської етики.

  2. Культурно-історичний фон християнської етики.

  3. Зовнішність християнина.

  4. Святкування свят і недільного дня.


1. Основи християнської етики

I. Визначення. За новим тлумачним словником української мови (автор Яременко):



Етика – це наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному житті людей;

Етикет – правила, норми поведінки суспільства;

Мораль це система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та суспільства;



Етос – це характер, образ мислення, що визначає етично-моральні цінності особистості.
II. Сучасні поняття і школи етики.

1. Етика утилітаризму – не розглядає мотивацію дій і не робить їх оцінювань, розглядає тільки результат. Це етос Марксизму і Ленінізму.

2. Етика самовираження дозволяє людині все, що їй подобається.

3. Етика відносності – (релятивізм) дозволяє людині самій встановлювати моральні норми. Намагається вирішити проблеми, але без переміни образу життя.

4. Етика розуму або етика Канта (рос. этика долга) – переносить відповідальність розрізняти добро від зла на розум людини.
III. Біблійна етика.

1. Відсутність слова етика в Біблії, проте присутність етичних принципів.

2. Визначення основного і загального критеріїв будь-якої етики – добро.

а) біблійне поняття добра базується на характері і сутності Бога



  • Святість Іс. 57:15.

  • Милосердя Пс.144:8.

  • Доброта Пс. 105:1.

  • Істинність Пс. 35:6; Повт. З. 32:4; Ів. 7:28.

б) Автор добра і всякого світла закликає нас до доброти і святості.



  • 14 разів у Біблії є заклик: „Будьте святі...” Лев. 20:7, 26; 11:44-45; 1Пет. 1:15-16; Єф. 1:4.

3. Основа Біблійної етики.

а) Біблія – це підручник з етики.

б) 10 заповідей – цінності, що формують духовну мораль людини.



  • принцип вертикальності (1-4 заповіді).

  • принцип горизонтальності (5-10 заповіді).

в) Новий заповіт – це етос християнина.

г) Значення любові для Біблійної етики. 1 Кор. 13:3.


4. Особливі ознаки християнської етики:

а) Християнська етика побудована виключно на повній теології /повному пізнанні Бога/.

б) Благодать і воля в Ісусі Христі – це противага закону і моралі іудаїзму.


  • Зазначити небезпеку закону!!!

в) Основним закликом християнської етики є Мат. 5:14. 1 Кор. 10:32.

  • не бути спокусою для світу.

  • не бути спокусою для церкви.


2. Культурно-історичний фон християнської етики.

Визначення: Культурно-історичний фон християнської етики – це комплекс звичаїв, традицій, подій та обставин, який формує норми поведінки християнського суспільства.

Як етика залежить від культури та історії?

1. Роль культури народу:

а) Бог завжди використовував культуру людей.

2. Роль історії країни та місцевості:

а) приклад про те, як історія сформувала етос Самарян.
3. Зовнішність християнина

Чому для Бога важлива наша зовнішність?

1. Ставлення Бога до зовнішності у Старому Заповіті.

Вих. 28:42

Повт.З. 22:5,11

На прикладі ізраїльського народу Бог хотів показати Свою позицію щодо одягу людей.

2. Ставлення Бога до зовнішності у Новому Заповіті.

Мат. 6:31

Мат. 6:16-18

Одяг


Титу 2:3

1Тим. 2:9



Скромний одяг, невизиваючий.

Прикраси


1Пет. 3:3-5

Бут. 35:4



Не зовнішні прикраси мають бути основою краси, а внутрішні (нетлінна краса).

Яких принципів нам треба дотримуватися, щоб наша зовнішність відповідала Божим вимогам?

1. Зовнішність має бути приємною і охайною.

2. Бог не хоче , щоб наше тіло було огидним.

3. Скромність.

4. Не бути спокусою.

5. Певні постанови церкви.

4. Ставлення християнина до свят і недільного дня

Свята.


1. Новозаповітні принципи: Рим. 14:5,6; Кол. 2:16

А) не судити;

Б) святкувати для Господа.

2. Свята, які нам варто святкувати.



Біблійні свята і події (Різдво ,Пасха , Переображення …)

3. Ставлення Ісуса до свят: Ів. 7:14, 37; Мар. 2:27

Недільний день

1. День Воскресіння

2. День Поклоніння

3. День Господній

А) Ми поклоняємося Христу в неділю за прикладом перших християн.

Дії Ап. 20:7

Підготовка до недільного дня

1. Духовна: Ефес. 5:18; 1Кор. 14:26; Екл. 4:17

2. Фізична

3. Початок недільного дня.



      • Читання Біблії.

      • Молитва.

      • Пунктуальність та завчасність.

Роздуми про поведінку на богослужінні: розмови, сміх, перешіптування, записки, спізнення, крик, жування гумки.
Після богослужіння. День Господній.

  • Відвідування хворих

  • Свідчення

  • Християнське спілкування

  • Євангелизм


Тема 8: Дисципліна в церкві.



Приклад:

Як люди ставляться до дисципліни?

Це щось негативне

Пов’язане з законом і законництвом

Це справа лише пасторів

„я на членські не ходжу – там обмивають кістки”. Чи правда це?

Дисципліна має дві сторони


а) Попереджувальну

б) Виправляючу




Мета дисципліни: не осудити і покарати брата, помститися йому, а допомогти йому виправитися, піднятися, відновити взаємини з Богом, з іншими братами та сестрами.
I. Церковна дисципліна не суперечить Біблії (1Кор.5)

Антонім дисципліни – хаос, безлад, безвідповідальність.



  • (2 вірш) засмутитися і вилучити з церкви

  • (5 вірш) віддати сатані на погибель тіла

  • (11 вірш) не єднатися з ними і не їсти (їжа і причастя)

  • (13 вірш) вилучити його з-поміж себе

  • (5 вірш) Павло зазначає мету цієї дисципліни: щоб через пережиті страждання (тілесні) дух спасся.


II. Послідовність дисциплінарних заходів (Мат.18).

  1. Самодисципліна. (1-ий етап)

  • Пр.22:6: привчи юнака, і він не вступиться.

  • Гал.5:22,23: „здержливість” у думках, словах, ділах, пожадливих бажаннях, рішеннях.

  • 1Тим.4:7: „вправляйся в благочестя”. Благочестя без дисципліни не досягнути.

  • 2Тим.3:16; Євр.4:12: дотримуватися самодисципліни нам допомагає Біблія

  • Об. 3:19: Бог, Дух Святий, Який засмучується, говорить через сумління, виправляє нас.

  1. Один на один (Мат.18:15; 5:23-24). (2-ий етап).

    • Піти і виказати, докорити один на один (Мат.18:15; Лук.17:3)

    • Це не пропозиція, а повеління. І не лише для пасторів, а для кожного віруючого.

    • При цьому має зберігатися конфіденційність.

    • Придбати брата – означає примиритися з ним, щоб відновилася дружба, а не для того, щоб лишити один одного в спокої (Мат.5:23-24)

    • „Прогрішить проти тебе” – ця фраза має ширше значення і стосується випадків, коли я бачу, що брат грішить. Ми є частиною одного Тіла, отже, він грішить і проти мене.

    • Цей етап може відбуватися більше, ніж один раз, і це добре.




  1. Взяти одного чи двох (Мат.18:16, 17а). (3-ій етап).

  • До цього кроку і до наступних вдаємося, якщо справа не йде до примирення, якщо брат не перестає грішити, не слухає. Тобто брат живе і продовжує жити в непослуху.

  • „Не послухає їх...” – свідки беруть активну участь у процесі примирення.

  • Свідки – це не обов’язково ті люди, які бачили гріх, або були при сварці. Це люди, які поважають дві сторони конфлікту. І свідками вони стають, коли свідчать церкві (якщо брат не послухався). І в церкві вони свідчать не про його гріх (бо вони не бачили), а про непослух брата примиритися, лишити гріх. Свідчать про слова розмови.

  • Їх повинні поважати обидві сторони.

    • Той, хто запрошує, не повинен перед цим одягати їм свої окуляри.

    • Вони вислуховують ображену сторону.

    • Вислуховують того, хто образив.

    • Знаходять біблійний шлях вирішення проблеми – примирення.

    • Якщо сторона відмовляється йти на примирення, вони напоумляють, переконують. Якщо все одно „ні”, вони застерігають.

    • Радять брату, який шукає примирення або бачив гріх (і є непослух), передати цю справу до церкви.




  1. Скажи церкві (4-ий офіційний етап) (Мат.18:17а,б; 2Сол3:14-15)

„Скажи церкві” – про гріх повинна знати лише церква.

А. Пастори (2Сол.3:14а) „Нашого слова”, яким стало відомо, повинні намагатися зупинити, переконати, докорити.

Б. Вся церква докоряє і зауважує того, хто грішить (Мат.18:17а,б; 2Сол3:14-15).

„зауважити” - тобто докоряти йому і навертати, переконувати.

„не мати з ним, як раніше, відносин” – церковну спільність, причастя (1Кор.5:9,11).

„Щоб він був посоромлений” – це веде до покаяння.




  1. Вилучення з церкви (5-ий офіційний етап) (Мат.18:17б; 1Кор.5:1-6,13).

Віддають сатані. Бог використовує сатану, як батіг.

Ставимося до нього, як до невіруючої людини, і вважаємо його як невіруючого.

Не розважати, чи він відроджений.

Церква повинна робити це з скорботою, а не з буденністю, або злістю.


III. Відновлення брата, який кається, – це і є мета церковної дисципліни.

2Кор.2.


Пробачити (7)

Потішити (7)

Поставитися з любов’ю (8). (це все за умови розкаяння).

як митник та грішник


як брат



1 2 3 А Б 4 5







неофіційна офіційна
Каталог: life
life -> Програма складається з таких розділів
life -> Всемирная Организация Здравоохранения Навыки, Необходимые для Здоровья
life -> Презентацію виконав: вчитель географії Шполянського нвк зош i-iiiст.№3-”гімназія”
life -> Програма складається з таких розділів
life -> План уроку Річки Південної Америки
life -> За положеннями статті 53 Конституції України право на освіту гарантовано кожному
life -> Григір Тютюнник. «Климко». Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка