Політичний аналіз



Скачати 238.74 Kb.
Дата конвертації09.06.2018
Розмір238.74 Kb.
Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету

Кафедра міжнародних відносин і країнознавства




ТРОЯН С.С.

ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ

(навчально-методичний комплекс для студентів

спеціальності 7.030405 – “Країнознавство”)

Затверджено на засіданні кафедри


міжнародних відносин і країнознавства

(протокол № 1 від 29 серпня 2009 р.)


Схвалено Вченою радою РІС КСУ

(протокол № 1 від 29 серпня 2009 р.)

Рівне: РІС КСУ, 2009

ВСТУП
У сучасній політичній науці можна виокремити два основних рівні – теоретичний і прикладний. Якщо в межах першого вивчаються загальні закономірності функціонування політичної сфери життя і здійснюються спроби визначити способи та напрямки її зміни, то представники другого займаються розробкою методів і прийомів вирішення актуальних проблем поточної політичної практики. Визнаючи значимість фундаментальних політичних розробок, у тому числі в сфері міжнародного життя, слід зазначити, що прикладні дослідження також становлять суттєву цінність, оскільки їх зв’язок з повсякденними політичними процесами простежується більш чітко.

Вкрай актуальним стало питання про способи реформування та покращення системи прийняття політичних рішень. У якості одного із шляхів розв’язання даної проблеми доречно назвати більш широке та продуктивне використання на практиці політичного аналізу – сукупності різних наукових методик, за допомогою яких можна досліджувати конкретні політичні події та політичні ситуації, будувати гіпотези з приводу їх можливого розвитку та виробляти рекомендації по прийняттю компетентних політичних рішень. Саме оволодіння навичками та професійне застосування політичного аналізу здатне здійснити якісний переворот у процесі прийняття політичних рішень, що виступає головним завданням даної навчальної дисципліни.

Особливо треба підкреслити, що використання політичного аналізу необхідне для всіх суб’єктів політичного процесу, але насамперед важливе його застосування владними структурами, оскільки їх рішення справляють найбільший вплив на характер протікання, механізми функціонування та еволюцію політичного життя суспільства. У цьому сенсі необхідно навчати майбутніх фахівців розумінню основних параметрів прикладної політології, вмінню розробляти власні методики політичного аналізу, які можуть і повинні застосовуватися для розв’язання завдань із реальної політичної практики.

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА
Тема 1.

Теоретична та прикладна політологія. Визначення і зміст політичного аналізу

Розмежування теоретичної та прикладної політології. Проблеми методологічної унікальності прикладних та теоретичних політичних досліджень. Основні групи методів, які використовуються в політології.

Домінантні політологічні підходи до розуміння терміну “політичний аналіз”. Тлумачення політичного аналізу як використання логічного аналізу в політичних дослідженнях, а також як теоретичного та прикладного політичного аналізу. Обгрунтування достовірності розуміння політичного аналізу як аналізу прикладного.

Особливості перекладу з англійської мови термінів “public policy analysis” і “political analysis”. Значення лінгвістичних нюансів для розкриття поняття “політичний аналіз”.

Джерела інформації в політичному аналізі та його основні етапи.
Тема 2.

Аналіз політичної ситуації

Поняття політичної ситуації. Еволюція ситуаційного аналізу. Протоформи ситуаційного аналізу. Основні та необхідні риси сучасного ситуаційного аналізу.

Основні види аналізу політичної ситуації. Вертикальний тип загального аналізу політичної ситуації. Горизонтальний тип загального аналізу політичної ситуації. Фрагментарний аналіз політичної ситуації. Проблемний і діагностичний ситуаційний аналіз.
Тема 3.

Політичне прогнозування

Поняття політичного прогнозу. Відмінності політичних прогнозів і політичних проектів.

Класифікація політичних прогнозів за різними критеріями. Пошукові та нормативні прогнози. Активні та пасивні прогнози. Прогнози, які збуваються самі та які самопровіряються. Період випередження прогнозів. Оперативні, короткотермінові та середньотермінові політичні прогнози.
Тема 4.

Прийняття політичних рішень

Поняття політичного рішення. Принцип зворотнього зв’язку в процесі прийняття політичного рішення. Концепція Д.Істона.

Основні схеми процесу прийняття політичних рішень: переваги та недоліки. Прийняття рішень в умовах ресурсних обмежень.

Класифікація політичних рішень: сильні та слабкі сторони. Типологія політичних рішень за Р.Макрідісом і Т.Клементевичем.


Тема 5.

Субєкти політичного аналізу

Поняття політичного експерта. Розмежування політичних експертів і політиків.

Політична експертиза та її парадокси. Еволюція політичної експертизи. Причини та фактори бурхливого розвитку політичних експертних знань у ХХ – ХХІ ст.

Класифікація суб’єктів політичного аналізу. Секторна класифікація Л.Пала. Трьохсегментна класифікація Д.Веймера та А.Вайнінга.

Стан політичної експертизи в сучасній Україні. Розвиток політичних аналітичних центрів і аналітичних служб.
Тема 6.

Обмеження на використання в політичному аналізі

раціональних технік

Специфіка розуміння політологами різних країн і наукових напрямків об’єкту політичного аналізу. Межі визначення та тлумачення об’єкту політичної аналітики.

Обмеженість застосування формальних методів у політичному аналізі. Неможливість використання низки економічних технік у політичному аналізі. Специфіка формальних аналітичних прийомів. Теорія раціонального вибору та спроби її модифікації в неоінституціональній економічній теорії. Спроби модифікації моделі раціональної поведінки людини.

Причини обмеженості застосування раціональних технік у політичному аналізі. Бази знань і експертні системи: проблеми їх використання у політичному аналізі.


Тема 7.

Політичне моделювання

Поняття моделі. Види моделей, які використовуються в політичному аналізі. Основні приклади політичних моделей – модель політичного простору, модель фальсифікації виборів, модель адміністративного ринку.

Організаційна схема політичних структур (наприклад, Верховної Ради, адміністрації Президента тощо). Схема політичного простору П.Бурдьє. Структурно-логічна схема політичної системи суспільства. Модель “входів” і “виходів” Д.Істона. Графічна модель перевірки фальсифікації виборів.
Тема 8.

Теорія ігор і матричний метод

Основи теорії ігор, її формування та розвиток.

Поняття платіжної матриці та її види. Односуб’єктні платіжні матриці. Багатосуб’єктні платіжні матриці.

Принципи використання платіжних матриць у політичному аналізі.

Приклади платіжних матриць і прийняття політичних рішень на їх основі.
Тема 9.

Очні методи групових експертних оцінок

Основні види групових експертних оцінок. Методи, спрямовані на розкриття творчого потенціалу учасників обговорення. Методи на основі простого обміну думками з приводу конкретної політичної проблеми.

Нарада як найпопулярніший спосіб здійснення групових експертних оцінок: переваги та недоліки. Семінар як низькоефективний спосіб організації роботи експертів.

Брейнстомінг як методика, спрямована на розкриття творчої активності експертів. Основні принципи та етапи брейнстомінгу. Склад експертної групи в мозковому штурмі. Феномен групового мислення. Роль ведучого в брейнстомінгу.

Метод синектики: його принципи та основні етапи. Специфіка експертного прийому У.Гордона. Особлива роль суджень за аналогією в синектиці. Особистісна, пряма, символічна та фантастична аналогія.

Можливі деформації при використанні очної експертизи в політичному аналізі та способи боротьби з ними.


Тема 10.

Заочні методи групових експертних оцінок

Переваги та недоліки заочних методів групових експертних оцінок у порівнянні з очними.

Метод Дельфи. Основні принципи та етапи Дельфи. Критерії оцінок пропозицій експертів за Х.Лінстоном і М.Туроффом. Головні постулати критиків методу Дельфи та відповіді на них.

Метод ПАТТЕРН і його основні етапи. Побудова “дерева цілей” при політичному аналізі з використанням ПАТТЕРНа. Вибір найкращої (найоптимальнішої) стратегії на основі детального аналізу всіх рівнів побудованого “дерева рішень”.


Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету

Кафедра міжнародних відносин і країнознавства




РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ

(для студентів спеціальності 7.030405 – “Країнознавство”)



Затверджено на засіданні кафедри


міжнародних відносин і країнознавства

(протокол № 1 від 29 серпня 2009 р.)


Схвалено Вченою радою РІС КСУ

(протокол № 1 від 29 серпня 2009 р.)



Рівне: РІС КСУ, 2009

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ


№ п/п

Зміст курсу


Стаціонар

Заочний

Лек.

Сем.

Сам.

лек.

сем

Сам.



Теоретична та прикладна політологія. Визначення і зміст політичного аналізу

6

2

4

2




9



Аналіз політичної ситуації

2

2

4

2




9



Політичне прогнозування

2

2

4

2




9



Прийняття політичних рішень

4

4

4




2

9



Субєкти політичного аналізу

4

4

4

2




8



Обмеження на використання в політичному аналізі раціональних технік

4

4

4

2




8



Політичне моделювання

2

4

4




2

9



Теорія ігор і матричний метод

2

4

4




2

9



Очні методи групових експертних оцінок

4

4

4




2

9



Заочні методи групових експертних оцінок

4

4

4




2

9




Всього:

34

34

40

10

10

88


ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ
Лекція 1.

Теоретична та прикладна політологія.

Визначення і зміст політичного аналізу

  1. Розмежування теоретичної та прикладної політології.

  2. Проблеми методологічної унікальності прикладних та теоретичних політичних досліджень. Основні групи методів, які використовуються в політології.

  3. Домінантні політологічні підходи до розуміння терміну “політичний аналіз”.

  4. Обгрунтування достовірності розуміння політичного аналізу як аналізу прикладного.

  5. Особливості перекладу з англійської мови термінів “public policy analysis” і “political analysis”.

  6. Джерела інформації в політичному аналізі.

  7. Етапи політичного аналізу та основні вимоги його здійснення.


Лекція 2.

Аналіз політичної ситуації

  1. Поняття політичної ситуації.

  2. Еволюція ситуаційного аналізу.

  3. Протоформи ситуаційного аналізу.

  4. Основні та необхідні риси сучасного ситуаційного аналізу.

  5. Основні види аналізу політичної ситуації.


Лекція 3.

Політичне прогнозування

  1. Поняття політичного прогнозу. Відмінності політичних прогнозів і політичних проектів.

  2. Класифікація політичних прогнозів за різними критеріями.

  3. Період випередження прогнозів. Оперативні, короткотермінові та середньотермінові політичні прогнози.


Лекція 4.

Прийняття політичних рішень

  1. Поняття політичного рішення.

  2. Принцип зворотнього зв’язку в процесі прийняття політичного рішення. Концепція Д.Істона.

  3. Основні схеми процесу прийняття політичних рішень: переваги та недоліки.

  4. Класифікація політичних рішень: сильні та слабкі сторони.


Лекція 5.

Субєкти політичного аналізу

  1. Поняття політичного експерта та його риси.

  2. Політична експертиза, її парадокси та еволюція політичної експертизи.

  3. Причини та фактори бурхливого розвитку політичних експертних знань у ХХ – ХХІ ст.

  4. Класифікація суб’єктів політичного аналізу.

  5. Стан політичної експертизи в сучасній Україні.


Лекція 6.

Обмеження на використання в політичному аналізі

раціональних технік

  1. Межі розуміння, визначення та тлумачення об’єкту політичної аналітики.

  2. Обмеженість застосування формальних методів у політичному аналізі.

  3. Спроби модифікації моделі раціональної поведінки людини.

  4. Експертні системи та політичний аналіз.


Лекція 7.

Політичне моделювання

  1. Поняття моделі.

  2. Види моделей, які використовуються в політичному аналізі.

  3. Основні приклади політичних моделей.


Лекція 8.

Теорія ігор і матричний метод

  1. Основи, формування та розвиток теорії ігор.

  2. Поняття платіжної матриці та її види.

  3. Принципи використання платіжних матриць у політичному аналізі та прийняття політичних рішень на їх основі.


Лекція 9.

Очні методи групових експертних оцінок

  1. Основні види групових експертних оцінок.

  2. Нарада і семінар як найпопулярніший і низькоефективний спосіб здійснення групових експертних оцінок.

  3. Брейнстомінг – методика, спрямована на розкриття творчої активності експертів.

  4. Метод синектики: принципи та основні етапи.


Лекція 10.

Заочні методи групових експертних оцінок

  1. Переваги та недоліки заочних методів групових експертних оцінок.

  2. Метод Дельфи, його основні принципи та етапи.

  3. Критика методу Дельфи та відповідь на неї.

  4. Метод ПАТТЕРН і його основні етапи.

ТЕМАТИКА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінар 1.

Теоретична та прикладна політологія.

Визначення і зміст політичного аналізу

  1. Домінантні політологічні підходи до розуміння терміну “політичний аналіз”.

  2. Обгрунтування достовірності розуміння політичного аналізу як аналізу прикладного.

  3. Значення лінгвістичних нюансів для розкриття поняття “політичний аналіз”.


Семінар 2.

Аналіз політичної ситуації

  1. Вертикальний тип загального аналізу політичної ситуації.

  2. Горизонтальний тип загального аналізу політичної ситуації.

  3. Фрагментарний аналіз політичної ситуації.

  4. Проблемний і діагностичний ситуаційний аналіз.


Семінар 3.

Політичне прогнозування

  1. Пошукові та нормативні прогнози.

  2. Активні та пасивні прогнози.

  3. Прогнози, які збуваються самі та які самопровіряються.

  4. Оперативні, короткотермінові та середньотермінові політичні прогнози.


Семінар 4.

Прийняття політичних рішень

  1. Принцип зворотнього зв’язку в процесі прийняття політичного рішення. Концепція Д.Істона.

  2. Основні схеми процесу прийняття політичних рішень: переваги та недоліки. Прийняття рішень в умовах ресурсних обмежень.

  3. Типологія політичних рішень за Р.Макрідісом.

  4. Типологія політичних рішень Т.Клементевичем.


Семінар 5.

Субєкти політичного аналізу

  1. Поняття категорій “політичний експерт” і “політична експертиза”.

  2. Класифікація суб’єктів політичного аналізу: загальні підходи.

  3. Класифікація Л.Пала.

  4. Класифікація Д.Веймера та А.Вайнінга.


Семінар 6.

Обмеження на використання в політичному аналізі

раціональних технік

  1. Об’єкт політичної аналітики: специфіка розуміння.

  2. Неможливість використання низки економічних технік у політичному аналізі.

  3. Специфіка формальних аналітичних прийомів.

  4. Теорія раціонального вибору та спроби її модифікації в неоінституціональній економічній теорії.

  5. Бази знань та експертні системи: проблеми їх використання у політичному аналізі.


Семінар 7.

Політичне моделювання

  1. Поняття політичної моделі.

  2. Основні приклади політичних моделей (модель політичного простору, модель фальсифікації виборів, модель адміністративного ринку).

  3. Організаційна схема політичних структур.

  4. Схема політичного простору П.Бурдьє.

  5. Структурно-логічна схема політичної системи суспільства. Модель “входів” і “виходів” Д.Істона.

  6. Графічна модель перевірки фальсифікації виборів.


Семінар 8.

Теорія ігор і матричний метод

  1. Поняття платіжної матриці та її види.

  2. Односуб’єктні платіжні матриці.

  3. Багатосуб’єктні платіжні матриці.

  4. Принципи використання платіжних матриць у політичному аналізі.


Семінар 9.

Очні методи групових експертних оцінок

  1. Особливості очних групових експертних оцінок.

  2. Нарада – найпопулярніший спосіб здійснення групових експертних оцінок: переваги та недоліки.

  3. Семінар як низькоефективний спосіб організації роботи експертів.

  4. Брейнстомінг: основні принципи та етапи, склад експертної групи та роль ведучого.

  5. Метод синектики: його принципи та основні етапи.

  6. Роль суджень за аналогією в синектиці. Особистісна, пряма, символічна та фантастична аналогія.


Семінар 10.

Заочні методи групових експертних оцінок

  1. Особливості заочних методів групових експертних оцінок.

  2. Метод Дельфи: основні принципи та етапи.

  3. Критерії оцінок пропозицій експертів за Х.Лінстоном і М.Туроффом.

  4. Метод ПАТТЕРН і його основні етапи. Побудова “дерева цілей”.

  5. Вибір найоптимальнішої стратегії на основі аналізу рівнів “дерева рішень”.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ


  1. Домінантні політологічні підходи до розуміння терміну “політичний аналіз”.

  2. Види політичного аналізу.

  3. Оперативні, короткотермінові та середньотермінові політичні прогнози.

  4. Принцип зворотнього зв’язку в процесі прийняття політичного рішення. Концепція Д.Істона.

  5. Основні схеми процесу прийняття політичних рішень: переваги та недоліки.

  6. Класифікація суб’єктів політичного аналізу: загальні підходи.

  7. Об’єкт політичної аналітики: специфіка розуміння.

  8. Поняття політичної моделі. Основні приклади політичних моделей (модель політичного простору, модель фальсифікації виборів, модель адміністративного ринку).

  9. Платіжні матриці та принципи використання платіжних матриць у політичному аналізі.

  10. Особливості очних групових експертних оцінок.

  11. Особливості заочних методів групових експертних оцінок.

  12. Принципи складання аналітичних документів.

  13. Підготовка аналітичних документів (довідок, аналітичних записок, оглядових записок).

  14. Політичне консультування та політичні рекомендації.

  15. Вимоги й особливості роботи політичних аналітиків.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Обсяг самостійної роботи студентів передбачений навчальними планами і складає приблизно від 1/3 до 2/3 загального обсягу годин, які виділені на вивчення відповідної навчальної дисципліни. Відповідно, курс “Політичний аналіз” передбачає на стаціонарі 68 годин аудиторних занять (34 лекцій і 34 практичних) і 40 годин самостійної роботи.

Організація самостійної роботи студентів – справа індивідуальна, яка залежить насамперед від рівня підготовки та загального рівня розвитку конкретного студента, його особистих якостей і бажання оволодіти фахом, а також від вимогливості викладача та можливостей доступу до відповідних джерел інформації.

У першу чергу самостійна робота студентів передбачає підготовку до семінарських і практичних занять, а також заліку чи іспиту; роботу над питаннями, що виносяться на самостійне ознайомлення; опрацювання рекомендованої літератури; підготовку реферату, доповіді чи повідомлення.

Для допомоги студентам в організації самостійної роботи в даному навчально-методичному комплексі пропонується:



  • програма дисципліни, яка дозволить визначити коло питань і проблем, з якими необхідно ознайомитися, вивчаючи даний курс;

  • тематика та методичні поради по написанню рефератів, що дозволять краще підготувати та написати індивідуальну роботу з тієї чи іншої проблеми курсу;

  • питання контролю знань;

  • перелік пропонованої літератури з навчальної дисципліни;

  • опорний конспект лекцій.


ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ


  1. Значення лінгвістичних нюансів для розкриття поняття “політичний аналіз”.

  2. Принцип зворотнього зв’язку в процесі прийняття політичного рішення. Концепція Д.Істона.

  3. Основні схеми процесу прийняття політичних рішень: переваги та недоліки. Прийняття рішень в умовах ресурсних обмежень.

  4. Типологія політичних рішень за Р.Макрідісом.

  5. Типологія політичних рішень за Т.Клементевичем.

  6. Класифікація суб’єктів політичного аналізу: загальні підходи.

  7. Об’єкт політичної аналітики: специфіка розуміння.

  8. Специфіка та характер застосування формальних аналітичних прийомів.

  9. Бази знань та експертні системи: проблеми їх використання у політичному аналізі.

  10. Поняття та основні приклади політичних моделей (модель політичного простору, модель фальсифікації виборів, модель адміністративного ринку).

  11. Організаційна схема політичних структур (будується та тлумачиться на конкретному прикладі).

  12. Схема політичного простору П.Бурдьє: зміст і аналіз.

  13. Структурно-логічна схема політичної системи суспільства. Модель “входів” і “виходів” Д.Істона.

  14. Політична система суспільства: побудова й аналіз моделі на прикладі конкретної країни.

  15. Графічна модель перевірки фальсифікації виборів: теорія і політичний аналіз.

  16. Особливості очних групових експертних оцінок.

  17. Брейнстомінг: основні принципи, склад групи та етапи.

  18. Метод синектики: принципи та основні етапи.

  19. Особливості заочних методів групових експертних оцінок.

  20. Метод Дельфи: основні принципи та етапи.

  21. Метод ПАТТЕРН і його основні етапи. Побудова “дерева цілей” (на конкретних прикладах аналізу політичної ситуації).

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИКОНАННЯ РЕФЕРАТІВ
Реферат – це короткий виклад певної наукової або навчальної проблеми в письмовому або усному вигляді. Реферат, як правило, готується на основі аналізу декількох джерел інформації, зміст яких вільно та компактно викладається в доступній для розуміння науковій формі.

Реферат повинен носити характер самостійного дослідження або аналізу запропонованих джерел і літератури. Текст реферату слід структурувати, тобто виокремити розділи (підрозділи, параграфи тощо). В ньому подається аналіз опрацьованих джерел і літератури та пропонується власна інтерпретація висновків і фактів, в тому числі й тих, з якими студент ознайомився в ході підготовки реферату.

Підготовлений у письмовому вигляді реферат оформлюється на окремих аркушах паперу формату А4 (210×297 мм), відповідно з планом, розробленим студентом самостійно. Сторінки реферату, починаючи з другої, нумеруються. Перша сторінка – титульна, на другій міститься план реферату, на останній (останніх) – список використаних джерел і літератури. Якщо є потреба в додатках, то вони розташовуються після списку джерел і літератури (Додаток 1 і т.д.). Обсяг реферату становить не менше 7 – 12 сторінок.

За бажанням студент замість письмового реферату може підготувати публічний виступ на відповідну тему перед студентами групи на практичному занятті. Тривалість такого виступу не повинна перевищувати 10 – 12 хвилин. Вимоги до змісту виступу такі ж самі, як і до письмого реферату.



При виборі теми реферату (доповіді, повідомлення) можуть бути враховані наукові інтереси студентів. Студент може запропонувати власну тему реферату, яка для нього становить більший інтерес із практичних і теоретичних міркувань. Ця тема повинна бути погоджена з викладачем.

ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ


  1. Розмежування теоретичної та прикладної політології.

  2. Проблеми методологічної унікальності прикладних та теоретичних політичних досліджень. Основні групи методів, які використовуються в політології.

  3. Домінантні політологічні підходи до розуміння терміну “політичний аналіз”.

  4. Обгрунтування достовірності розуміння політичного аналізу як аналізу прикладного.

  5. Особливості перекладу з англійської мови термінів “public policy analysis” і “political analysis”.

  6. Джерела інформації в політичному аналізі.

  7. Етапи політичного аналізу та основні вимоги його здійснення.

  8. Поняття політичної ситуації.

  9. Еволюція ситуаційного аналізу.

  10. Протоформи ситуаційного аналізу.

  11. Основні та необхідні риси сучасного ситуаційного аналізу.

  12. Основні види аналізу політичної ситуації.

  13. Поняття політичного прогнозу. Відмінності політичних прогнозів і політичних проектів.

  14. Класифікація політичних прогнозів за різними критеріями.

  15. Період випередження прогнозів. Оперативні, короткотермінові та середньотермінові політичні прогнози.

  16. Поняття політичного рішення.

  17. Принцип зворотнього зв’язку в процесі прийняття політичного рішення. Концепція Д.Істона.

  18. Основні схеми процесу прийняття політичних рішень: переваги та недоліки.

  19. Класифікація політичних рішень: сильні та слабкі сторони.

  20. Поняття політичного експерта та його риси.

  21. Політична експертиза, її парадокси та еволюція політичної експертизи.

  22. Причини та фактори бурхливого розвитку політичних експертних знань у ХХ – ХХІ ст.

  23. Класифікація суб’єктів політичного аналізу.

  24. Стан політичної експертизи в сучасній Україні.

  25. Межі розуміння, визначення та тлумачення об’єкту політичної аналітики.

  26. Обмеженість застосування формальних методів у політичному аналізі.

  27. Спроби модифікації моделі раціональної поведінки людини.

  28. Експертні системи та політичний аналіз.

  29. Поняття моделі.

  30. Види моделей, які використовуються в політичному аналізі.

  31. Основні приклади політичних моделей.

  32. Основи, формування та розвиток теорії ігор.

  33. Поняття платіжної матриці та її види.

  34. Принципи використання платіжних матриць у політичному аналізі та прийняття політичних рішень на їх основі.

  35. Основні види групових експертних оцінок.

  36. Нарада і семінар як найпопулярніший і низькоефективний спосіб здійснення групових експертних оцінок.

  37. Брейнстомінг – методика, спрямована на розкриття творчої активності експертів.

  38. Метод синектики: принципи та основні етапи.

  39. Переваги та недоліки заочних методів групових експертних оцінок.

  40. Метод Дельфи, його основні принципи та етапи.

  41. Критика методу Дельфи та відповідь на неї.

  42. Метод ПАТТЕРН і його основні етапи.

ЛІТЕРАТУРА
Акофф Р. Искусство принятия решений. – М., 1982.

Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К., 2000.

Білоус А.О. Політико-правові системи: Україна і світ: Навч. посібник. – К., 1997.

Бодуен Ж. Вступ до політології: Пер. з франц. – К., 1995.

Бурдье П. Социология политики. – М., 1993.

Вильямс Дж. Совершенный стратег, или букварь по теории стратегических игр. – М., 1960.

Вишнев С. Основы комплексного прогнозирования. – М., 1977.

Вудкок Дж. Современные информационные технологии совместной работы. – Русская Редакция, 1999.

Грин Д., Шапиро И. Объяснение политики с позиций теории рационального выбора: почему так мало удалось узнать? // Полис. – 1994. – № 3.

Двадцать шесть основных понятий политического анализа // Полис. – 1993. – № 1.

Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз. – К., 1996.

Информация. Дипломатия. Психология. – М., 2002.

Каракозова Э. Моделирование в общественных науках. – М., 1986.

Катышев М.В. Новейшие тенденции в организации информационно-аналитической работы компаний за рубежом. – М., 1999.

Клементевич Т. Процесс принятия политических решений // Элементы теории политики. – Ростов-на-Дону, 1991.

Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. – М., 1979.

Кокошин А.А. Прогнозирование в политике: методология, организация и использование прогнозирования во внешней политике США. – М., 1975.

Компьютерное моделирование социально-политических процессов. – М., 1994.

Кухта Б.Л. Основи політичної науки. Ч. 2. Політичні процеси, системи та інститути. – Львів, 1997.

Лагутін А. Концептуальні засади політичного реформування в Україні: постанова проблеми // Політична думка. – 2002. – № 1.

Ларичев О.И. Теория и методы принятия решений… – М., 2000.

Лиходедов Н.П., Толстых Л.Е. Мировые информационные ресурсы для бизнесменов и специалистов. – СПб, 1997.

Лопухин М. ПАТТЕРН – метод планирования и прогнозирования научных работ. – М., 1971.

Лоуренс ЛеДюк. Учасницька демократія: референдуми у теорії та на практиці. – Харків, 2002.

Мадіссон В., Шахов В. Політологія міжнародних відносин. – К., 1997.

Макарышев А.С. Система внешнеполитического планирования и анализа: опыт США 70 – 90 гг. // МЭМО. – 1994. – № 12.

Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Навч. посібник. – Львів, 2002.

Мангейм Дж., Рич Р. Политология. Методы исследования. – М., 1997.

Международные отношения: социологические подходы / Под ред. проф. П.А.Циганкова. – М., 1998.

Нарт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики. – М., 1997.

Никколо М. Политическое консультирование. 2-е изд. – М., 2002.

Ожиганов Е. Системный кризис власти в СССР: об искусстве прогнозирования политических событий // Общественные науки и современность. – 1991. – № 2.

Основи демократії: Посібник / За заг. ред. А.Колодій. – К., 2002.

Павловский Ю.Н. Имитационные системы и модели. – М., 1990.

Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование. – М., 2000.

Платинский Ю.М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов. – М., 1998.

Политическая наука. Современное состояние. Тенденции и перспективы. – М., 2002. – № 1.

Политические институты на рубеже тысячелетий. – Дубна, 2001.

Політичні режими сучасності та перехід до демократії: Монографія. – Львів, 1999.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібн. – К., 1997.

Прогностика. Терминология. – М., 1990.

Процесс принятия внешнеполитических решений: исторический опыт США, государства Израиль и стран Западной Европы. – Нижний Новгород, 1992.

Пэнта Р., Гравиту М. Методы социальных наук. – М., 1972.

Романов В., Рудік О., Брус Т. Вступ до аналізу державної політики: Навч. посібник. – К., 2001.

Рудич Ф.М. Политология: теоретический и прикладной контекст // Социально-политический журнал. – 1996. – № 5.

Сидельников Ю. Теория и организация экспертного прогнозирования. – М., 1990.

Силов В.Б. Принятие стратегических решений в нечеткой обстановке в макроэкономике, политике, социологии, менеджменте, экологии, медицине. – М., 1995.

Симонов К.В. Политический анализ: Учебное пособие. – М., 2002.

Соловьев А.И. Политология: Политическая теория, политические технологии: Учебник. – М., 2000.

Телешун С.О., Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації: Курс лекцій. – К., 2001.

Теория и методология // Политическая наука: Пробл.-темат. сб. – ІІ. – М., 1997.

Тероризм і боротьба з ним. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. – К., 2000. – Т. 19.

Технология политической власти: зарубежный опыт. – К., 1994.

Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. посібн. – К., 2000.

Троян С.С. Порівняльні політичні системи сучасності: Навч. посібник. – К., 2003.

Туровский В.Ф. Политический ландшафт как категория политического анализа // Вест. МГУ. – Сер. 12. – 1995. – № 3.

Хант Ч., Зартарьян В. Разведка на службе вашего предприятия. – К., 1992.

Хилсмэн Р. Стратегическая разведка и политические решения. – М., 1957.

Хогвуд Б., Ганн Л. Политическое прогнозирование // Вестник МГУ. Серия социально-политические исследования. – 1994. – № 6.

Хрусталев М. Теория политики и политический анализ. – М., 1992.

Циганков П.А. Теория межлународных отношений: Учебн. пособ. – М., 2002.

Чарльз Ф. Эдрейн. Сравнительный анализ политических систем. Эффективность осуществления политического курса и социальные преобразования. – М., 2000.

Чичелов Ю.В., Сомик К.В. Информационно-аналитическая работа в федеральных органах налоговой полиции. – МГУ, 1999.

Шаститко А.Е. Неинституциональная экономическая теория. – М., 1999.

Шварц Ф. Политика консультаций в Японии // МЭМО. – 1995. – № 3.

Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002.



Шутов А.Ю. Прикладная политология: попытка систематизации // Вестник МГУ. – Сер. 12. – 1994. – № 3.
Каталог: resources -> student
resources -> Програма навчальної дисципліни Еволюційна психологія напрям 030102 психологія
resources -> Програма курсу «інтелектуальна свобода та доступність інформації в демократичному суспільстві. Етика бібліотечного працівника»
resources -> Основи здоров'Я 2 клас Посібник для вчителя
student -> Рівненський інститут слов’янознавства київського славістичного університету
student -> Кафедра всесвітньої історії ’’Затверджую’’
student -> Ріс ксу кафедра міжнародних відносин І країнознавства
student -> Політологія міжнародних відносин
student -> Кваліфікаційну роботу у вищому
student -> Методичні рекомендації щодо виконання й захисту курсових та випускних кваліфікаційних / магістерських робіт Київ 2008

Скачати 238.74 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка