Положення про денний стаціонар» Додаток 4 до наказу моз україни від 23 лютого 2001 р. N 72 «Примірне положення про денний стаціонар»

При роботі стаціонарів у дві зміни штати медичного персоналу подвоюються, крім посади завідувача відділенням та старшої медичної сестри.

• При роботі стаціонарів у дві зміни штати медичного персоналу подвоюються, крім посади завідувача відділенням та старшої медичної сестри.
• При проведенні оперативних втручань в умовах денних стаціонарів може вводитись 0,5 посади лікаря-анестезіолога та 0,5 посади медичної сестри-анестезистки.
• Посади вихователів у дитячих відділеннях установлюються з розрахунку 1 посада на 30 ліжок.

У денних стаціонарах психоневрологічних і психіатричних лікувально-профілактичних установ штатні посади медичного персоналу визначаються з розрахунку:

• У денних стаціонарах психоневрологічних і психіатричних лікувально-профілактичних установ штатні посади медичного персоналу визначаються з розрахунку:
• 1 посада лікаря на 50 ліжок для психіатричних хворих дорослих, але не менше 0,25 посади на денний стаціонар,
• 1 посада на 30 ліжок для психіатричних хворих дітей;
• штатні посади медичних сестер - з розрахунку 1 посада на 30 ліжок, у дитячих відділеннях - на 20 ліжок;
• штатні посади медичних сестер маніпуляційного кабінету - на зміну 0,5 посади,
• посади сестер-господинь - 1 посада на денний стаціонар за наявності не менше 50 ліжок,
• посади молодших медичних сестер - з розрахунку 1 посада на 50 ліжок,
• посади молодших медичних сестер-буфетниць: 1 посада - на стаціонар за наявності не менше 30 ліжок (вводиться у випадку організації харчування в денному стаціонарі),
• посади інструктора з праці - з розрахунку 1 посада на кожні 25 хворих,
• посади лікарів-психотерапевтів - з розрахунку 0,5 посади на 50 ліжок,
• посади психологів - з розрахунку 0,5 посади на 50 ліжок, вихователів - 0,5 посади у дитячих відділеннях.

Посада завідувача денним стаціонаром встановлюється в кожному денному стаціонарі на 50 ліжок та більше. У денних стаціонарах до 100 ліжок завідувач денним стаціонаром виконує обов'язки лікаря-психіатра з безпосереднього обслуговування хворих. У складі центральних районних (міських) лікарень можуть створюватись денні стаціонари для психоневрологічних та психосоматичних хворих меншої потужності, штати яких установлюються, виходячи з наведених нормативів та обсягу робіт без уведення посади завідуючого при кількості ліжок менше 15.

• Посада завідувача денним стаціонаром встановлюється в кожному денному стаціонарі на 50 ліжок та більше. У денних стаціонарах до 100 ліжок завідувач денним стаціонаром виконує обов'язки лікаря-психіатра з безпосереднього обслуговування хворих. У складі центральних районних (міських) лікарень можуть створюватись денні стаціонари для психоневрологічних та психосоматичних хворих меншої потужності, штати яких установлюються, виходячи з наведених нормативів та обсягу робіт без уведення посади завідуючого при кількості ліжок менше 15.

7. При штатній чисельності посад лікарів денного стаціонару 2 посади і більше організується відділення денного стаціонару. Посада завідувача відділенням вводиться замість 0,5 посади лікаря денного стаціонару, посада старшої медичної сестри вводиться замість 0,5 посади медичної сестри денного стаціонару. Посада сестри-господині вводиться замість 0,75 посади молодшої медичної сестри.

• 7. При штатній чисельності посад лікарів денного стаціонару 2 посади і більше організується відділення денного стаціонару. Посада завідувача відділенням вводиться замість 0,5 посади лікаря денного стаціонару, посада старшої медичної сестри вводиться замість 0,5 посади медичної сестри денного стаціонару. Посада сестри-господині вводиться замість 0,75 посади молодшої медичної сестри.

8. До складу денного стаціонару входять:

• - палати для денного перебування хворих;
• - операційно-перев'язувальний блок;
• - палата інтенсивної терапії;
• - маніпуляційна, процедурна;
• - кабінет психологічного розвантаження та відпочинку хворих;
• - буфет;
• - кімнати медичного персоналу;
• - допоміжні приміщення.

9. Медикаментозне забезпечення та харчування хворих здійснюється за рахунок асигнувань лікувально-профілактичного закладу, в якому функціонує денний стаціонар, а також за рахунок установ, підприємств, організацій та інших надходжень.

• 9. Медикаментозне забезпечення та харчування хворих здійснюється за рахунок асигнувань лікувально-профілактичного закладу, в якому функціонує денний стаціонар, а також за рахунок установ, підприємств, організацій та інших надходжень.

10. Режим роботи денного стаціонару затверджується керівником лікувально-профілактичного закладу відповідно до режиму роботи закладу.

• 10. Режим роботи денного стаціонару затверджується керівником лікувально-профілактичного закладу відповідно до режиму роботи закладу.
• 11. Відбір хворих для госпіталізації в денний стаціонар здійснюють завідувачі лікувальними відділеннями амбулаторно-поліклінічних закладів за поданням дільничних терапевтів, дільничних педіатрів, лікарів загальної практики сімейних лікарів, інших фахівців лікувально-профілактичного закладу, на базі якого він функціонує.

12. Показання та протипоказання для лікування хворих в денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.

• 12. Показання та протипоказання для лікування хворих в денному стаціонарі затверджуються головним лікарем лікувально-профілактичного закладу за погодженням з територіальним органом управління охороною здоров'я.
• 13. У випадку неблагоприємного перебігу захворювання під час перебування хворого у денному стаціонарі він госпіталізується у профільне відділення лікарняного закладу.
• 14. На хворого, який знаходиться в денному стаціонарі, заповнюється "Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома" (ф. 003-2/о).

15. При виписці хворого з денного стаціонару заповнюється виписка, яка передається лікарю, який направив хворого до денного стаціонару.

• 15. При виписці хворого з денного стаціонару заповнюється виписка, яка передається лікарю, який направив хворого до денного стаціонару.
• 16. При потребі лікарі денного стаціонару залучають до обстеження і лікування хворого лікувально-діагностичні відділення закладу, в складі якого він функціонує, або за домовленістю інших лікувально-профілактичних закладів.
• 17. На час перебування хворих в денному стаціонарі документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються в установленому порядку.
• 18. Звіт про роботу денного стаціонару подається у встановлені терміни і у встановленому порядку.

Організація роботи домашніх стаціонарів

Додаток 5

• Додаток 5
• до наказу МОЗ України
• від 23 лютого 2001 р. N 72
• «Примірне положення про стаціонар вдома»

1. Стаціонар вдома організується для надання кваліфікованої медичної допомоги в домашніх умовах хворим, яким показано стаціонарне лікування, при відсутності необхідності госпіталізації.

• 1. Стаціонар вдома організується для надання кваліфікованої медичної допомоги в домашніх умовах хворим, яким показано стаціонарне лікування, при відсутності необхідності госпіталізації.

2. Основні завдання стаціонару вдома включають:

• проведення заходів щодо діагностики та лікування хворих при гострих захворюваннях або загостренні хронічних хвороб,
• доліковування та реабілітація хворих після виписки із лікарняного закладу,
• проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих заходів хворим, які перебувають на диспансерному обліку.

3. Стаціонар вдома організується при самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.

• 3. Стаціонар вдома організується при самостійних амбулаторно-поліклінічних закладах та при поліклінічних відділеннях лікувально-профілактичних закладів.
• 4. Керівництво стаціонаром вдома здійснює завідувач лікувальним відділенням амбулаторно-поліклінічного закладу або поліклініки в складі лікувально-профілактичного закладу, в дільничній лікарні, амбулаторії - головний лікар. За поданням дільничних терапевтів, педіатрів, лікарів загальної практики, сімейних лікарів, інших фахівців він проводить відбір хворих для лікування в стаціонарі вдома.

5. Показання та протипоказання для лікування хворих в стаціонарі вдома встановлюються для кожного лікувально-профілактичного закладу індивідуально і затверджуються його керівником за погодженням територіального органу управління охороною здоров'я.

• 5. Показання та протипоказання для лікування хворих в стаціонарі вдома встановлюються для кожного лікувально-профілактичного закладу індивідуально і затверджуються його керівником за погодженням територіального органу управління охороною здоров'я.
• 6. Чисельність посад медичного персоналу стаціонару вдома встановлюється з розрахунку 1 посада лікаря та 1 посада медичної сестри на 12 - 14 відвідувань протягом робочого дня.
• 7. Режим роботи стаціонару вдома встановлюється керівником лікувально-профілактичного закладу, виходячи з потреб хворих та з урахуванням можливостей лікувально-профілактичного закладу.

8. Забезпечення медикаментами хворих для лікування у стаціонарі вдома здійснюється за рахунок лікувально-профілактичного закладу, при якому він створений або за рахунок фондів медичного страхування, установ, підприємств, організацій та інших надходжень. Предметами догляду хворого забезпечує лікувально-профілактичний заклад.

• 8. Забезпечення медикаментами хворих для лікування у стаціонарі вдома здійснюється за рахунок лікувально-профілактичного закладу, при якому він створений або за рахунок фондів медичного страхування, установ, підприємств, організацій та інших надходжень. Предметами догляду хворого забезпечує лікувально-профілактичний заклад.
• 9. У випадку неблагоприємного перебігу захворювання хворого необхідно госпіталізувати у профільне відділення лікувального закладу.
• 10. На хворого, який перебуває в стаціонарі вдома, заповнюється "Карта хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома" (ф. 003-2/о).

11. Звіт про роботу стаціонару вдома подається у встановлені терміни у встановленому порядку.

• 11. Звіт про роботу стаціонару вдома подається у встановлені терміни у встановленому порядку.
• 12. При потребі лікарі стаціонару вдома залучають до обстеження і лікування хворого лікувально-діагностичні відділення закладу, в складі якого він функціонує, або за домовленістю інших лікувально-профілактичних закладів.
• 13. На час перебування хворих в стаціонарі вдома документи, які засвідчують тимчасову непрацездатність, видаються в установленому порядку.
• 14. При потребі засідання лікарської консультативної комісії проводиться вдома у хворого у встановленому порядку.

Профілактика рахіту

• Антенатальна (направлена на вагітну жінку):
• специфічна
• неспецифічна
• 2. Постнатальна (направлена на дитину після пологів)

Неспецифічна антенатальна профілактика рахіту:

• - дотримання оптимального режиму для вагітної із чергуванням праці і відпочинку,
• - достатнє перебування вагітної на свіжому повітрі (прогулянки не менше 2-4 годин щодня, при любій погоді);
• - збалансоване раціональне харчування (щоденне вживання не менше 180 г м’яса, 100 г риби – тричі в тиждень, 100-150 г домашнього сиру, 30-50 г твердого сиру, 300 г хліба, 500 г овочів, 0,5 л молока або кисломолочних продуктів), прийом полівітамінів;
• - попередження і лікування захворювань до вагітності і під час неї.

Специфічна антенатальна профілактика рахіту:

• В зимовий і весняний періоди, особливо в північних районах, можна використовувати курс УФО (починаючи з ¼ біодози, поступово збільшуючи її до 2 біодоз; мінімальна відстань 1 метр; курс 20-30 сеансів щодня або через день);
• Вагітним групи ризику (нефропатії, цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, ревматизм), починаючи з 28032 тижнів вагітності необхідно приймати вітамін Д в дозі 500-1000 МО протягом 8 тижнів незалежно від пори року.

Постнатальна профілактика рахіту

• Неспецифічна:
• - збереження природного вигодовування;
• - раціональне харчування при змішаному і штучному вигодовуванні; необхідно підбирати суміші, максимально наближені до жіночого молока, що містять 100%-ну лактозу, яка підсилює всмоктування кальцію, холекальциферол, із співвідношенням кальцію і фосфору, що дорівнює 2;
• - максимальне перебування на свіжому повітрі;
• - щоденний масаж і гімнастика;
• - дотримання правил догляду, гігієни і виховання дитини.

Специфічна постнатальна профілактика (з місячного віку):

• Специфічна постнатальна профілактика (з місячного віку):
• загальне УФО 15-20 сеансів (восени, зимою, навесні) - 2-3 курси протягом року;
• вітамін Д (не можна призначати одночасно з УФО), мінімальна профілактична доза якого складає для здорової доношеної дитини раннього віку 400-500 ОД на добу. Ця доза призначається в осінньо-зимово-весняний період, починаючи з 4-тижня життя із врахуванням умов проживання дитини і факторів ризику розвитку захворювання.

Специфічна постнатальна профілактика рахіту:

Доношені здорові діти	на 2-му місяці життя	500 МО	Щоденно протягом 3-х років за виключенням 3-х літніх місяців (курсова доза на рік – 180000 МО ) або
	на 2-му, 6-му, 10-му місяцях життя	2000 МО	Щоденно протягом 30 днів У подальшому до 3-х річного віку по 2-3 курси на рік з інтервалами між ними у 3 місяці (курсова доза на рік – 180 000 МО)

Доношені діти з груп ризику по рахіту: діти, які народились у жінок з акушерською та хронічною екстрагенітальною патологією; діти, що страждають синдромом мальабсорбації природженою патологією гепатобіліарної системи, з двійні та від повторних пологів з малими проміжками часу між ними, а також діти на ранньому штучному вигодовуванні

на 2-3 тижнях життя або на 2-3 тижнях життя і на 6-му, 10-му місяцях життя

Залежно від стану дитини та умов життя 500-1000 МО або 1000- 2000 МО 2000 МО

Щоденно до досягнення 3-х річного віку за виключенням літніх місяців Щоденно протягом 30 днів. У подальшому до 3-х річного віку по 2-3 курси на рік з інтервалами між ними не менш ніж 3 місяці .

Діти раннього віку, що часто хворіють		4000 МО	Щоденно протягом 30 днів. У подальшому 2-3 курси на рік по 2000 МО протягом 30 днів
Діти, які тривалий час отримують протисудомну терапію (фенобарбітал, седуксен, дифенін) або кортикостероїди, гепарин		4000 МО	Щоденно протягом 30-45 днів. У подальшому по 2-3 курси на рік з інтервалами між ними не менш ніж 3 місяці
Доношені діти з груп ризику по рахіту, які народились з клінічними симптомами природженого рахіту та недостатньою мінералізацією кісткової тканини	З 10-го дня життя	1000 МО	Щоденно в осінньо-зимово-весняний період протягом перших двох років життя

Недоношені діти І ступеня	З 10-14-го дня життя	500-1000 МО	Щоденно протягом 2-х років, з виключенням літніх місяців
Недоношені діти ІІ та ІІІ ступеня	З 10-20-го дня життя (після установлення ентерального харчування)	1000-2000 МО	Щодня протягом року, з виключенням літнього періоду, на другому році життя доза знижується до 400-1000 МО

Еквіваленти

• 1 МО = 0,025 мкг холекальциферолу;
• 1 мкг холекальциферолу = 40 МО вітаміну Д3.

Протипокази до призначення профілактичної дози вітаміну Д:

• Ідіопатична кальциурія (хвороба Вільямса-Бурне);
• Гіпофосфатазія;
• Органічне ураження ЦНС з симптомами мікроцефалії і краніостеноза

Препарати вітаміну Д:

• Вітамін Д3 (водний розчин) -1 крапля – 500 МО;
• Відеїн-3 – таблетки 2000 і 5000 МО;
• 0,125 % олійний розчин холекальциферолу – 1 крапля-1000 МО;
• 0,0625 % олійний розчин вітаміну Д2 – 1 крапля – 500 МО;
• 0,5 % спиртовий розчин вітаміну Д2 – 1 крапля -4000 МО;
• Ергокальциферол (вітаміну Д2) – 1 драже 500 і 1000 МО.

Профілактика гіпотрофії

• Антенатальна профілактика: спостереження педіатра та акушера-гінеколога.
• Природнє або раціональне штучне вигодовування із своєчасним введенням фізіологічних добавок та прикорму, своєчасна корекція харчування.
• Правильний догляд, дотримання режиму, виховання,
• Профілактика і лікування супутніх захворювань.
• Санітарно-просвітницька робота серед батьків

Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи:

• Профілактику гіпотрофій слід починати в антенатальному періоді, забезпечуючи:
• - фізіологічний перебіг вагітності,
• - санацію хронічних вогнищ інфекції,
• - раціональне харчування,
• - гігієнічний режим майбутньої матері.
• Вагітну жінку потрібно готувати до годування дитини груддю, в післяродовому періоді проводити боротьбу з гіпогалактією.
• Дитина повинна одержувати збалансоване харчування з оптимальним вмістом основних харчових інгредієнтів, вітамінів, мінеральних солей.

Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії.

• Організація правильного догляду, режиму, загартовування дитини, оберігання від інфекційних захворювань, своєчасне лікування хвороб запобігають розвитку гіпотрофії.
• Особливої уваги потребують недоношені, діти з двійнят, діти, що перебувають на штучному вигодовуванні, хворіють на рахіт, анемію. Важливу роль відіграє підтримання доброго емоційного тонусу дитини. Для цього потрібно постійно ласкаво спілкуватися з нею, давати дитині яскраві кольорові іграшки.

Профілактика анемії

• Антенатальна (до народження дитини)
• Постанатальна (після народження дитини)

Антенатальна профілактика анемії включає в себе:

• Поліпшення якості здоров’я вагітних (санація вогнищ хронічної інфекції, відмова від шкідливих звичок), профілактика і лікування ЗДА в цей період;
• Збалансоване харчування вагітної шляхом додаткового використання спеціалізованих продуктів;
• Призначення вагітним феропрепаратів (актиферин, феро-градумент, фероплекс, сорбіфер) або полівітамінів (прегнавіт), збагачених залізом; в 2-й половині вагітності (з 24-26-го по 34-36-й тиждень гестації);
• При повторній чи багатоплідній вагітності обов’язкове застосування препаратів заліза протягом ІІ та ІІІ триместра вагітності.

Постнатальна профілактика анемії включає в себе:

• Вигодовування грудним молоком з своєчасним введенням продуктів прикорму, збагачених залізом або профілактичне призначення препаратів, що містять залізо (краплі);
• Під час штучного вигодовування з 2-3 міс вводять суміші, збагачені залізом (8-12 мг/л);
• Обмеження необгрунтованого взяття крові для лабораторних досліджень;
• Адекватний догляд, профілактика і лікування рахіту, постнатальної гіпотрофії, ГРВІ;
• Своєчасне профілактичне призначення препаратів заліза (0,5-2 мг/кг на добу або ½ добової терапевтичної дози залежно від віку) дітям з групи ризику виникнення ЗДА (недоношені, народжені у багатоплідній вагітності, з великою масою тіла, ті, яким призначали еритропоетин).

Дози елементарного заліза, які використовують під час профілактики ЗДА у дітей (Самсигіна Г.А., 2001)

Мета призначення	Маса тіла при народженні, г	Добова доза заліза, мг/кг
Профілактика ЗДА	Менше 1000 1000-1500 1500-3000	4 3 2

Каталог: data -> kafedra -> internal -> u nurse -> presentations
presentations -> Тема: Особливості перебігу захворювань органів дихання в людей похилого та старечого віку Бpoнхiт
presentations -> Біоорганічна хімія як наука. Класифікація, номенклатура і реакційна здатність біоорганічних сполук
presentations -> Хронічні захворювання шлунка та 12 – палої кишки. Хронічний гастрит, дуоденіт. Виразкова хвороба. Лектор: к м. н. Шульгай О. М
presentations -> Товарознавчий аналіз перев’язувальних матеріалів і готових перев’язувальних засобів Перев'язувальні матеріали
presentations -> Закономірності успадкування ознак на організмовому рівні встановив Г. Мендель (1865)

Поділіться з Вашими друзьями: