Положення видатного українського психолога Г. С. Костюка про те, що виховувати означає проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням накреслених проектів



Сторінка1/6
Дата конвертації16.03.2017
Розмір0.74 Mb.
ТипПоложення
  1   2   3   4   5   6
Міністерство освіти і науки України

Академія педагогічних наук України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти
НАЦІОНАЛЬНА

програма виховання

учнів 1-12 класів

(проект)

Київ – 2007


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Виховання учнів в сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.

Нині особливо актуальним є фундаментальне методологічне положення видатного українського психолога Г.С.Костюка про те, що виховувати – означає проектувати поступове становлення якостей особистості і керувати здійсненням накреслених проектів.

Національна програма виховання є результатом проектно-цільової діяльності, що враховує найважливіші компоненти навчально-виховного процесу, а саме: діагностування; визначення й обґрунтування педагогічних завдань; моделювання і прогнозування; проектування і планування, організацію різних видів діяльності з учнями; моніторинг динаміки рівня життєвої активності вихованців; корекцію (самокорекцію) та регуляцію (саморегуляцію) відхилень у їхньому розвитку; аналіз та прогнозування виховних ситуацій.

Програмою передбачається залучення учнів до різних форм творчої та суспільно-корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, рекреаційної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

Метою програми виховання є створення ефективної системи виховної діяльності класного керівника (вихователя) та гуманістичної виховної системи класного колективу.

Для досягнення означеної мети передбачено реалізацію таких завдань:

- дотримання принципів виховання, визначених концептуальними засадами національної програми;

- організація виховного процесу в класному колективі та з батьками на засадах проективної педагогіки та за принципом концентризму;

- створення програми виховання для кожного класу з урахуванням власних педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також – результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

- наповнення програми виховання змістом, відповідно до вікових особливостей учнів;

- задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в само актуалізації) в умовах ЗНЗ;

- реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;

- оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;

- створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

- співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;

- інтеграція зусиль батьківської громади, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров’я.

Програма виховання розрахована на весь період виховної діяльності з учнями конкретного класу з урахуванням їхніх вікових, інди­відуальних та психолого-педагогічних особливостей (для роботи з учнями 1-4 класів, 5-9 та 10-12 класів). Структурними елементами програми є:

- концептуальні засади, в яких закладена основна ідея, принципи та структура виховання моделі;

- пояснювальна записка, в якій визначається мета й завдання виховної діяльності учнів, особливості структури і змісту програми, рекомендації класним керівникам (вихователям) щодо створення організаційно-педагогічних умов та застосування різних форм і методів виховної діяльності;

- змістове наповнення програми для всіх ступенів навчання (початкова, основна, старша школа) побудоване за 6-ма основними напрямами;

- списку використаної та рекомендованої літератури.

Змістове наповнення програми побудоване з дотриманням принципу концентризму, що відповідає концептуальним засадам національної програми виховання і визначається цінностями і ставленями особистості до суспільства і держави, людей, природи, праці, мистецтва і до себе. Після кожної змістової лінії подаються характеристики вікових особливостей учнів, зміст та форми виховної діяльності, критерії і вимоги до виховних досягнень учнів. У змісті виховної діяльності запропоновано орієнтовні форми проведення виховних справ та їх тематика для різних вікових категорій з урахуванням творчого підходу класних керівників, батьків та дітей на основі їхніх інтересів, запитів та потреб.

У даній програмі визначено орієнтири для роботи з конкретними класними колективами. Кожна програма виховання з конкретним класом має носити творчий характер, вирізнятися власною специфікою, що зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку, провідною діяльністю, виховних впливів мікро- та макросоціумів, рівнів розвитку особистостей та класних колективів, власними можливостями педагога.

В проектній діяльності увага класного керівника (вихователя) акцентується на таких аспектах:

- розвиток творчої особистості дитини;

- виявлення та становлення індивідуальних особливостей школярів;

- рівні особистісно-виховних досягнення учнів;

- створення відповідних умов у школі для всебічного розвитку учнів;

- функціонування системи медично-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У процесі поетапної реалізації програми виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно орієнтованим підходом до інтересів, потреб, здібностей, нахилів кожного учня, тим самим створюючи умови для самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Програма виховання учнів реалізується шляхом:

- навчально-виховного процесу;

- позаурочної та позакласної діяльності;

- позашкільної освіти;

- роботи органів учнівського самоврядування;

- взаємодії з батьками, громадськими організаціями;

Виходячи з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, слід докорінно змінити технологію виховного процесу на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав’язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного їх сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до людей, до самого себе. А це потребує розвитку таких механізмів морального становлення особистості як ідентифікація, децентрація, позитивний образ «Я», емпатія, совість, рефлексивно-вольові механізми.

Для комплексної реалізації програми необхідно створення відповідних психолого-педагогічних умов у навчальному закладі, а саме:

- відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої гуманістичної парадигми освіти;

- ставлення до особистості дитини як до суб’єкта виховання;

- перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб’єктів виховного процесу;

- створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку у колективі;

- захист і підтримка інтересів особистості дитини;

- самоідентифікація та суспільно-значуще особистісне самовизначення дитини ;

- стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

- створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

- інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

- практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;

- культивування цінностей особистості.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей старших школярів передбачає вибір доцільного змісту, форм і методів та відповідних виховних технологій:

- предметні виховні (формування необхідних знань, стійких поведінкових норм);

- особистісно орієнтовані (створення ситуацій взаємодії, емпатії,

- використання активних та інтерактивних технік);

- культурологічні;

- дитиноцентричні (основа виховного процесу – створення умов для розвитку дитини);

- соціоорієнтовані.

Для кожної вікової категорії прийнятними є використання індивідуальних (консультації), групових (тренінги, дискусії, дебати, ділові і рольові ігри), колективних (проекти) форм роботи.

Водночас, враховуючи вікові особливості, особистісні новоутворення школярів, важливо використати: метод створення проблемних ситуацій та їх аналіз; етичне оцінювання та співвіднесення з іншими еталонами гуманної поведінки; морально-етичні вправи, етичні тренінги; комунікативні ігри; «проективні» методики; театр-експромт; практичні акції, презентації, операції; метод виявлення самооцінки з елементами бесіди, гри; метод привчання, колективні творчі справи, групові справи, колективні творчі проекти. Доцільно використовувати також традиційні методи: спостереження, опитування, анкетування, бесіди, диспути, години спілкування, різні форми роботи з книгою, плакатами, ілюстраціями, періодичною пресою, усні журнали, ведення щоденників, тематичних зошитів; екскурсії, «заочні експедиції»; мандрівки; ранки, свята, вікторини, конкурси, змагання тощо.

З метою забезпечення ефективної реалізації програми на перспективу необхідно розробити навчально-методичні посібники та методичні рекомендації.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА



Вікові особливості учнів

Молодший шкільний вік - є важливим у становленні особистості дитини, бо саме в цьому віці, враховуючи надбання довкілля та сімейного виховання, закладаються основи особистісного розвитку учнів початкової школи.

До вікових особливостей дітей 1-4 класів та їх особистісних взаємин можна віднести: незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і одночасно пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання постійно розширювати коло спілкування. Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризуються емоційними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають загальнолюдським етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою – найхарактерніша властивість дитини цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття: провини, сорому, обов’язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління.

Основними потребами дитини в початкових класах є: потреби спілкування з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, потреба у дружбі, товариськості, повазі особистості, у самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.

Перед вчителем постає важливе завдання: вирізняти мотив вчинку, роз’яснюючи їй його сутність і правильність в різних типових життєвих ситуаціях, даючи їм можливість емоційного “переживання“ разом із практичним застосуванням отриманих знань.

На основі спільних видів діяльності учні вчаться будувати свої взаємини із однолітками, входити в колектив ровесників, у них виникає потреба до взаємовимогливості і взаємодопомоги.

На цьому віковому етапі у дитини формується ядро особистості (моральні почуття, цінності, переконання), відбувається набуття досвіду моральної поведінки. Вона вчиться не лише виконувати вимоги колективу, а й бере активну участь у постановці вимог, виборі доручень, справи, яка їй до душі. В учнів виникає ще одне новоутворення – відносно стійки форми поведінки і діяльності, які в майбутньому становлять основу формування її характеру.

Після закінчення 1 класу залишається певна частина дітей, в яких не до кінця сформовані особистісні новоутворення, характерні для дошкільнят. А саме:



  • недостатнє усвідомлення сприйняття шкільного життя, необхідності впорядкувати, організувати його за певними законами і правилами співжиття;

  • недостатнє усвідомлення внутрішньої етичної інстанції, такої як совість (орієнтування лише на зовнішній контроль з боку дорослих, невміння діяти за їх відсутності), що викликає у школярів почуття невпевненості у собі, спричинює конфлікти у спілкуванні;

  • відсутність переваг та продуманих дій над імпульсивними (стримування бажань відбувається лише в разі очікування винагороди чи покарання);

  • несформованість адекватної самооцінки.

Вчителеві в 2 класі слід продовжувати виховну роботу, спрямовану на корекцію цих недоліків для будування специфічних для молодших школярів особистісних новоутворень: довільність психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексію, інтелектуалізацію життя дитини.

У вчинках дітей наприкінці другого року навчання проглядається вже позиція у ставленні до того, що їх оточує. Розвиваються і змінюються внутрішні етичні інстанції, формуються моральні мотиви поведінки; розвивається здатність співпереживати, співчувати, а отже, і співдіяти з дорослими та однолітками.

Молодший шкільний вік (за І. Бехом) виявляється сприятливим щодо виховання у дитини фундаментального для її морального розвитку новоутворення, яким є здібність цінувати особистість людини.

Головним новоутворенням навчальної діяльності є формування теоретичного мислення дитини, що знаходить відповідне вираження і в рівні сформованості у дітей особистісних моральних якостей, першооснов багатьох моральних понять: доброти (гуманності), людяності, милосердя, чуйності, співчуття, чесності, справедливості, терпеливості та ін.

Формування особистості молодшого школяра значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким моральні правила і норми засвоюються дитиною активно, в процесі діяльності та спілкування з дорослими, од­нолітками, старшими та молодшими дітьми. Основна функція її полягає в тому, що в ній набувається досвід ставлення дитини до світу, до людей, до самої себе.

Виховання молодших школярів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом: внесення
ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного
місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний
час, на виховних заняттях; гуманізації взаємин у системах "учитель — учень", "учень — учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Важливим є особистісно зорієнтований підхід у вихованні молодших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерна особлива сенситивність до морально-етичних впливів, а надто сприйняття норм культурної поведінки, спілкування, мовного етикету, культури взаємовідносин.

Дуже часто внутрішнє самопочуття, емоціональний настрій дитини буває залежить від особистості вчителя початкових класів, оскільки для учнів 1-2 класів учитель залишається центральною фігурою, арбітром, авторитетом. Лише в 3-4 класах самооцінка, оцінка однолітків починає переважати оцінку вчителя.

Зовнішнім вираженням позиції дитини є роль у різноманітних ситуаціях дитячого життя. Вона проявляється в залежності від очікувань вчителя і дитини. Діти з невиправданими очікуваннями стають часто агресивними або, навпаки, пригніченими; боязкими або недовірливими, соціально інфантильними або неспокійними. Ці аспекти необхідно враховувати у роботі з дітьми та батьками.

Головне завдання вчителя – навчитись створювати і використовувати у шкільному житті ситуації, де знання і дії були б злиті та дозволили б фіксувати динаміку морально-духовного розвитку дитини, суть якого полягає у вмінні дитини самостійно, а іноді за допомогою вчителя реалізувати свої здібності до практичної діяльності. Вчитель має допомогти дитині просуватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де необхідні самостійність у прийнятті рішень і моральний вибір.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Оскільки в молодшому віці дітей переважає образне мислення то основне місце має бути відведено ігровим методам і прийомам роботи з дітьми: ситуаційно-рольовим, сюжетно-рольовим іграм; методам аналізу життєвих ситуацій і привчання; ігровим методикам щодо виявлення самооцінки; іграм - драматизаціям, інсценуванню, іграм-бесідам, іграм-мандрівкам; екскурсіям; ігровим вправам, колективним творчим проектам, практичним акціям тощо.
1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави


Критерії:


Виховні досягнення учнів

1

2

Сформованість почуттів любові до Батьківщини, її національних цінностей;

Повага прав людини (толерантність, миролюбність) на початковому рівні.




Усвідомлення приналежності до української держави і народу.

Шанування історії і мови свого народу, країни.

Почуття гордості та поваги до своїх батьків, роду, народу, місця, де народився.

Знання культури свого народу і прагнення дотримання традицій.



Розуміння правил взаємодії людей у сім’ї, суспільстві; безконфліктного прагнення проживання з іншими народами, виконання правил у житті.


Каталог: registration -> content -> ua2694 -> pages
content -> Подорож у минуле
content -> Міністерство апк та продовольства україни житомирський Національний Агроекологічний університет українська інтенсивна технологія вирощування цукрових буряків
content -> Конкурсу "Учитель року 2003"
content -> Тиждень хімії та екології в школі
content -> Методичні рекомендації щодо вивчення предметів художньо-естетичного циклу в 2010/ 2011 навчальному році
content -> Інформація про виконання положень обласної програми виховання учнівської молоді на період до 2012 року
content -> Блок №6 матеріально-технічне забезпечення в 2010 р завершується термін дії районної програми «Переоснащення матеріально-технічного забезпечення навчального процесу на 2004-201 роки»
pages -> Бродівська районна державна адміністрація відділ освіти


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка