Порушення опорно-рухового апарату у дітей шкільного віку та їх реабілітація бутенко Анастасія Ігорівна



Скачати 24.27 Kb.
Дата конвертації25.05.2020
Розмір24.27 Kb.
ПОРУШЕННЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ У ДІТЕЙ ШКІЛЬНОГО ВІКУ ТА ЇХ РЕАБІЛІТАЦІЯ

Бутенко Анастасія Ігорівна

Студентка ІІ курсу

Центральноукраїнський державний педагогічний інститут
імені Володимира Винниченка

anastasiabutenko02@gmail.com


Анотація. У поданій статті здійснено короткий огляд праць, присвячених порушенням опорно-рухового апарату у дітей зі збереженим інтелектом, акцентовано на деяких методах діагностики порушень ОРА та правильному виборі їх корекції. Особливу увагу присвячено фізичній реабілітації як основному методу виправлення дефектів опорно-рухового апарату.

Ключові слова: фізична реабілітація, опорно-руховий апарат, корекція, функціональні розлади, постава, спеціаліст-реабілітолог.
Актуальність заявленої теми зумовлена необхідністю вивчення сучасного способу і ритму життя людини на її здоров’я. Нині значну небезпеку для суспільства становить зниження рухової активності, непомітної на перший погляд. Чинник непомітності не дозволяє осягнути масштаби проблеми, однак при ретельній увазі до неї дає можливість спрогнозувати наслідки подальшого зниження фізичної активності в найближчій перспективі. Його (зниження) патогенний уплив на здоров’я людини (зниження зору, псування постави людини, ожиріння тощо) очевидні для фахівців, однак сьогодні не існує системної, підтриманої державою протидії цьому.

Відповідно до актуальності зазначеної проблеми мета доповіді – огляд доступних наукових праць, присвячених корекції та реабілітації порушень опорно-рухового апарату, та виокремлення найефективнішого способу подолання дефектів цього типу.



Вступні зауваження. Питання фізичної реабілітації в дітей із порушеннями опорно-рухового апарату (ОРА) докладно висвітлені у працях вітчизняних і закордонних учених. При деяких розбіжностях у підходах до заявленої проблеми всі вони одностайні в тому, що найефективніше вона може бути розвʼязана лише за допомоги спеціалістів-реабілітологів, які мають досвід фізичної реабілітації такого виду порушення [8]. Лікування та профілактика обов’язково повинні проводитися ще з раннього віку задля попередження розвитку проблеми у майбутньому, адже постава дитини має виняткове значення для її розвитку і надалі впливатиме навіть на розвиток її інтелектуальної діяльності.

Реферат актуальних досліджень. Важливий внесок у корекційне виховання дитини з аномальним розвитком зробив Л. С. Виготський. Зокрема, в його працях ідеться про дефект аналізатора або ж інтелектуальний дефект, що спричиняє ряд відхилень, створює цілу складну картину нетипового, аномального розвитку. Складність структури аномального розвитку зумовлена наявністю первинного дефекту, що має біологічну природу, та вторинних порушень, які виникли під впливом первинного дефекту в процесі послідовного соціального розвитку [5]. Отже, коли обʼєкт уваги – дитина з дефектом певного аналізатора (напр. зорового), то первинний дефект, який не зазнав корекції в цілому, згодом спровокував ускладнення інших складових розвитку, тобто вторинний дефект (зниження інтелектуальної активності дитини, ізоляцію дитини від соціуму, помітні порушення при ходінні).

М. А. Берштейн виявив уплив ступеня важкості та типу структури основного дефекту на рівень побудови рухів. Він установив, що кожен рівень побудови рухів характеризується морфологічною локалізацією, аферентацією, специфічними властивостями рухів, основною та другорядною роллю рухових актів зазаначених рівнів, патологічними синдромами й дисфункцією. Відповідно, порушення рухової функції в дітей із ураженнями сенсорики та ін. відхиленнями в стані здоров’я мають різні причини, а отже – різні способи профілактики чи реабілітації. У дітей із сенсорними аномаліями причиною рухових порушень є відсутність або обмеження повноцінної сенсорної аферентації, яка впливає на здійснення просторового аналізу та синтезу, на кіненстетичне, зорове, слухове, тактильне сприйняття рухів [2].

Важливість пошуку інноваційних підходів до організації профілактично-оздоровчих та корекційних заходів для дітей і молоді з функціональними порушеннями ОРА констатують сучасні фахівці: В. О. Кашуба (2003), Ю. М. Фурман (2015), Т. В. Забалуєва (2009), А. А. Потапчук і М. Д. Дідур (2001) та ін.

Виклад основного матеріалу. У сучасному світі спостерігається тенденція до зростання кількості захворювань ОРА. За поширеністю захворювання ОРА посідають третє місце після хвороб органів кровообігу і травлення. У структурі первинної інвалідності вони перебувають на другому місці. І перше місце їм належить як основній причині тимчасової непрацездатності [3]. І багато в чому першопричиною є запущеність проблеми з поставою. Постава має нестійкий характер у період посиленого росту тіла дитини, що припадає на старший дошкільний вік. Це пов’язано з неодночасним розвитком кісткового, суглобово-зв’язкового апаратів і м’язової системи дитини. Кістки та м’язи збільшуються в довжині, а рефлекси статики ще не пристосувалися до цих змін [9]. Сучасний школяр зазнає значного статичного, сенсорного та інформаційного навантаження при низькому рівні загальної рухової активності, і ця ситуація створює загрозу розвитку порушень ОРА. При відсутності достатньої мотивації діти не сприймають прохань батьків рухатися більше, а батьки через утрату надії домогтися свого залишають цю справу, не маючи часу для правильного розпорядку. Відтак, при несвоєчасному виявленні та лікуванні функціональні розлади, які виникають у період інтенсивного росту та розвитку організму, на початковий стадії захворювань OPA переходять у хронічні форми, спричиняють захворювання та негативно впливають на якість подальшого життя [1; 3; 7].

Відсутність відхилень у стані ОРА – обовʼязкова умова нормального функціонування органів і систем, розвитку всього організму в цілому, підвищення фізичної працездатності дітей та зміцнення їхнього здоров’я. Відповідно до цього, на особливу увагу заслуговує процес формування правильної постави й опорно-ресорних властивостей стопи дітей та молоді в процесі фізичного виховання, оскільки саме за цими характеристиками визначаємо функціональний стан ОРА. Нині відомі кілька методів, які допомагають спеціалістам ставити діагноз щодо порушень ОРА, визначати способи їх вивчення, визначати найоптимальніший варіант корекції дефекту в дитини. Далі розглянемо декілька з них.

За допомогою методу антропометрії можна визначити показники фізичного розвитку дітей та молоді; за допомогою педагогічних спостережень ми маємо можливість розробити принципи аналізу й критерії оцінки методів організації та здійснення навчально-виховного процесу, критерії візуальної оцінки емоційного стану, працездатності й утоми досліджуваного контингенту осіб; аналіз результатів педагогічного тестування дозволяє оцінити рівень фізичної підготовленості дітей та молоді; візуальний скринінг використовують для огляду стану хребетного стовпа й склепінь стоп; метод анкетування застосовано для отримання інформації про стан профілактики порушень постави та плоскостопості в школах; для розкриття ставлення до розробленої інформаційно-методичної системи «Гармонія тіла» та можливості її впровадження в процес фізичного виховання застосовано метод експертних оцінок. Провідні фахівці з фізичної реабілітації вважають обстеження головною невід’ємною складовою реабілітаційного процесу. Призначаючи засоби фізичної реабілітації, необхідно провести поглиблене клінічне обстеження перед початком курсу й після його закінчення. За необхідності це можна зробити й у середині курсу з використанням різних методів діагностики, враховуючи наявні патології, що характеризують стан серцево-судинної, дихальної, травної, нервової систем і опорно-рухового апарату [6].

Формування правильної постави дитини залежить насамперед від раціонального режиму, вмілого чергування праці та відпочинку, сну, раціонального розпорядку дня, повноцінного харчування, виконання фізичних вправ і загартовування організму. У регламентованому режимі передбачені заняття коригувальними вправами [9]. За відсутності профілактичних і корекційних заходів деформація постави ускладнюється й може перейти в сколіотичну хворобу [4].



Висновки. Огляд наукових підходів до зазначеної проблеми показує, що на тлі всесвітнього прогресу проблема порушення функціонування опорно-рухового апарату зростає великими темпами. Вже у старшій дошкільній групі дедалі частіше спостерігається явище викривлення хребта, що надалі загрожує погіршенням стану у дитини шкільного віку. Причинами такої ситуації можуть бути як генетична спадковість, так і недбале ставлення батьків до розвитку власної дитини. Ігнорування цієї проблеми лише загострить становище дитини на наступних етапах її розвитку і може призвести до відхилень інтелектуальної діяльності дитини. Встановлено, що найефективнішим способом корекції захворювань ОРА є фізична реабілітація, але лише за умови її систематичного безперервного виконання за всіма вимогами і рекомендаціями спеціалістів.
Використані джерела

1. Ананьева Т. Г., Ананьев О. С. Комплексная физическая реабилитация женщин зрелого возраста после закрытых неосложненных чрез- и межвертельных переломов проксимального отдела бедра в восстановительном периоде / Т. Г. Ананьева, О. С. Ананьев // Lancet. – 1998. – Т. 351. – С. 91–93.

2. Бернштейн Н. А. О построении движений / Н. А. Бернштейн. – М. : Медгиз, 1947. – 254 c.

3. Гуменний В. С. Особливості фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів, які мають захворювання опорно-рухового апарату / В. С. Гуменний // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту / [за ред. проф. Єрмакова С. С.]. – Харків : ХДАДМ (ХХПІ). 2012. ‒ №7 ‒ С. 50–53.

4. Мороз Л. В. Профілактика порушень постави та зору учнів в умовах загальноосвітніх навчальновиховних закладів : метод. рек. / [укл. Л. В. Мороз]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2003. – 40 с.

5. Литош Н. Л. Адаптивная физическая культура. Психолого-педагогическая характеристика детей с нарушениями в развитии : учеб. пособие / Н. Л. Литош – М. : СпортАкадем-Пресс, 2002. – 140 с.

6. Пирогова Л. А. Основы медицинской реабилитации и немедикаментозной терапии: учеб. пособие / Л. А. Пирогова. – Гродно : ГрГМУ, 2008. – 212 с.

7. Полковник-Маркова В. С., Колісніченко В. В. Лікувальна фізична культура після ушкоджень зв’язкового апарату колінного суглобу / В. С. Полковник-Маркова, В. В. Колісніченко, М. С. Моісєєв // Фізична реабілітація та рекреаційнооздоровчі технології. – 2016. – № 2. – С. 82–84.



8. Славік М. Постава як фактор відображення здоров’я людини / М. Славік // Фізичне виховання, спорт і культура здоров’я у сучасному суспільстві. – 2008. – Т. 3. – С. 138–141.

9. Хребет – основа здоров’я : метод. рек. для самостійної роботи студ. пед. вузів / [укл. Т. В. Кохановська]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2002. – 25 с.
Скачати 24.27 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка