Посередницькі фінансові інститути та їх роль в ринковій економіці



Сторінка2/2
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0.51 Mb.
1   2

Говорячи про проблеми функціонування посередницьких інститутів на ринку інвестицій і на фінансовому ринку взагалі, слід зауважити, що існує ряд причин таких проблем. Зокрема, це неналагоджена законодавча сторона регулювання діяльності посередників, перехідний стан української економіки, без визначених її конкретних цілей та завдань, недосконала податкова система, нестабільний політичний стан, а також кризові явища в світовій економіці.

Однією з проблем законодавства на сьогодні є відсутність чіткої системи санкцій за порушення фінансовими посередниками чинного законодавства. Основними санкціями, які застосовуються до фінансових посередників відповідно до статті 39 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", є призупинення дії та відкликання ліцензій. На мою думку, таких санкцій недостатньо для припинення та попередження порушень. Необхідна розробка системи штрафних санкцій в залежності від виду порушення. Неодноразові перевірки діяльності фінансових посередників державними органами показують, що порушення, виявлені при попередній перевірці, не усуваються фінансовими посередниками, що пояснюється відсутністю санкцій. Основною проблемою на сьогодні є те, що не передбачені подальші заходи після призупинення дії та відкликання ліцензій щодо розрахунків за зобов'язаннями фінансових посередників, не розроблена процедура банкрутства та санації фінансових посередників, які припинили свою діяльність. [10, 288]

Відсутній порядок бухгалтерського обліку в інвестиційних фондах, інвестиційних компаніях, довірчих товариствах. Недосконалий порядок розрахунку чистих активів інвестиційного фонду. Крім того, додаткові труднощі виникають через відсутність у громодян-інвесторів елементарних знань про функціонування ринку цінних паперів та діяльність фінансових посередників. Внаслідок своєї необізнаності вони розраховують на великі розміри дивідендів та негайну виплату доходів за цінними паперами і вимагають виплат від фінансових посередників та звертаються з цього приводу до державних органів. Крім того не маючи відповідних знань, громадяни підписують угоди з фінансовий посередниками, що утискають їх права та надають можливості для зловживань за вкладеними коштами. Часто договори не відповідають вимогам , чинного законодавства.

З метою сприяння кооперуванню підприємств, що кооперуються та приватизуються, а також зміцненню виробничих зв’язків між ними, в Україні передбачено створення холдингових компаній. Це господарський суб’єкт, який володіє контрольними пакетами акцій інших суб’єктів господарювання і здійснює відповідний контроль. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір є меншим за 51%, приймає Антимонопольний комітет України.

В Україні є ряд галузей, в яких не допускається створення холдингових компаній ( торгівля товарами народного споживання та продукцією виробничо-технічного призначення, громадське харчування та побутове обслуговування, автомобільний транспорт).

Законодавчо заборонено створювати холдингові компанії для реалізації ними та дочірніми підприємствами взаємозамінних товарів, при тому що їхня сукупна частка на відповідному загальнодержавному або регіональному ринку перевищуватиме 35%. [4]

В Україні як початкову прийнято модель рівноправної участі всіх інвестиційних інститутів в операціях на ринку цінних паперів, але практично не визначено поняття "інвестиційний банкір" (інвестиційний банк). Комерційні банки, як і всі інші фінансові посередники, мають практично рівні права щодо здійснення операцій на фондовому ринку.

Треба відзначити, що інвестиційна діяльність на ринку України має високий потенціал. По-перше, зростає обсяг акціонерного капіталу, по-друге, на українському ринку постійно зростає потреба значних довгострокових інвестицій із надійними гарантіями повернення та доходності вкладів. Однак при значній кількості професійних учасників фондового ринку залишається практично незайнятим широкий сектор, призначений для інвестиційних банків.


На ринку цінних паперів України комерційні банки можуть виконувати практично всі функції: емітента, інвестора, фінансового посередника, інфраструктурного учасника. Одним із основних чинників ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні повинно бути формування прогресивної нормативної бази. Зазначимо, що прийняття Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» позитивно відзначилось на розвитку фондового ринку, він заповнив багато пустощів в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних механізмів його розвитку та разом з тим, шляхи вирішення багатьох проблем цього ринку, притаманних саме Україні, з прийняттям цього Закону не тільки не прояснились, а й стали ще туманнішими. Це відбулося тому, що з формальної точки зору, модель розвитку фондового ринку визначена у відповідних нормативних актах, але, як зазначалося раніше, реалістичність цієї моделі є досить примарною.

Враховуючи вище зазначене, слід сказати, що фінансовій ринок України потребує реформування. Метою реформування ринків капіталу має бути створення ліквідного та конкурентноздатного ринку, що виконуватиме економічні функції, притаманні фінансовим посередникам країн з розвиненою економікою, а саме:



  1. Мобілізація капіталу інвесторів.

  2. Диверсифікація капіталу та забезпечення інструментів для ефективного управління ризиками.

  3. Надання учасникам ринку інформації про ціни фінансових інструментів, що сприятиме більш ефективному розподілу ресурсів.

  4. Сприяння кращому корпоративному управлінню.

  5. Забезпечення ефективної системи розрахунків та клірингу.

  6. Зменшення проблеми несиметричності інформації між учасниками ринку.

Виходячи з досвіду країн, де фондовий ринок успішно розвивається, уже в короткотерміновому періоді (1-2 роки) можна здійснити ряд заходів, що можуть дати поштовх до швидкого зростання фондового ринку. Такими є заходи, що спрямовані на підвищення ліквідності ринку і зростання пропозиції і попиту на ринку. Зокрема, проведення точкової приватизації через первинне розміщення великих пакетів акцій на організованому ринку, спрямування іпотечних сертифікатів на організований ринок, початок лібералізації руху капіталу.

Однак, згадані кроки, навіть даючи певний позитивний імпульс в короткостроковій перспективі, не здатні забезпечити ефективний фінансовий ринок та його стабільний розвиток у середньо- та довгостроковій перспективі. Одночасно потрібно готувати рішення для прийняття у середньостроковій перспективі, що зменшать більш системні перешкоди і забезпечать захист прав акціонерів, принципи і стандарти розкриття інформації, реформування регулювання і нагляду за учасниками ринку, розвиток інфраструктури ринку.

Традиційно, такі організації як недержавні пенсійні фонди, інвестиційні фонди, страхові компанії є найактивнішими учасниками фондових ринків розвинутих країн. В Україні ці інститути поки перебувають на початковому етапі свого розвитку і не мають значних ресурсів для інвестування в цінні папери. Проте, подальший розвиток ринку буде залежати від величини наявного попиту – ефективності і розміру інституційних інвесторів.

Одним із найбільш нагальних завдань щодо розвитку інституційних інвесторів на ринку України є зменшення стимулів їх участі у тіньових схемах та переслідування незаконних трансакцій по відмиванню коштів. Участь у тіньових схемах означає



  • Приділення менше уваги і менш якісне виконання основних функцій фінансового посередника, що може призвести до збільшення ризикованості як окремих інститутів, так і фінансового ринку в цілому.

  • Підрив довіри до фінансового сектору, що обмежує доступ фінансових інститутів до ресурсів населення та може мати негативні наслідки для стабільності як фінансового сектору, так і економіки в цілому.

  • Зменшення довіри до України зі сторони іноземних інвесторів.

Для усунення таких недоліків функціонування фінансового сектору, перш за все, необхідно усунути стимули для використання окремих видів фінансових інститутів для таких цілей. Насамперед, необхідно впорядкувати оподаткування прибутку підприємств (лібералізація дозволених витрат, наближення податкового і бухгалтерського обліку) та привести оподаткування страхових компаній у відповідність до практик країн ОЕСР.

Окремим компонентом розвитку інституційних інвесторів є активізації дій щодо впровадження пенсійної реформи. Це дозволить більш швидко розвиватися недержавним пенсійним фондам, які можуть стати активними учасниками фінансового ринку України.

В цілому, розвиток інституційних інвесторів може мати позитивний вплив на економіку України через сприяння ефективнішому перерозподілу капіталу та розширення пропозиції інвестиційних ресурсів. Також це має розширити можливості економічних агентів щодо залучення додаткових коштів для розвитку з однієї сторони, та посилити стимули для їх ефективного використання з іншої.


Висновок


До фінансових посередників на інвестиційному ринку відносять як банківські інститути (представлені в основному комерційними банками) так і небанківські, які представлені страховими компаніями, пенсійними та інвестиційними фондами, фінансовими компаніями, тощо.

Діяльність інститутів кожної з груп має певні особливості та відмінності. Так, діяльність небанківських інститутів посередництва не пов’язана з операціями банківських посередників, які прийнято вважати базовими. Небанківські посередники вузькоспеціалізовані.

Щодо організації діяльності фінансових посередників на фондовому ринку, то вони здійснюють такі види діяльності:


  • управління цінними паперами: інвестиційне управління інвестиційними фондами, контроль за чистими активами взаємних фондів інвестиційних компаній, тощо;

  • операції з акціями та іншими пайовими паперами;

  • операції з облігаціями;

  • операції з векселями.

Досить цікавим інститутом для України у перспективі є Інвестиційний банк – це фінансово-кредитний інститут, який спеціалізується виключно на операціях з цінними паперами – випуску, розміщенні, обслуговуванні обороту – з метою залучення додаткових грошових засобів, а також довгострокового кредитування своїх клієнтів, серед яких може бути і держава.

Інвестиційні банки не є банками у класичному розумінні цього поняття, оскільки вони не виконують цілого ряду банківських операцій, притаманних класичному комерційному банку. Тому їх часто називають інвестиційними банкірами.

Аналіз показників діяльності основних фінансових посередників на фінансовому ринку України показав, що існує загальна тенденція до зростання активності цих інститутів, попри те, що досі неврегульована законодавча база, що регламентує цю діяльність, немає стабільної політичної ситуації, практичний досвід функціонування посередників дуже малий і робить їх ще досить слабкою ланкою фінансового механізму держави, особливо в кризовій ситуації, що нині склалася в державі та світі.



Узагальнюючи результати дослідження, перш за все хочеться відмітити, що для України інвестиційний сектор, насамперед, перспективна інноваційна галузь і здійснення діяльності інститутів фінансового ринку в цьому напрямі у майбутньому є необхідною умовою для становлення повноцінного інвестиційного ринку, а також розвитку й удосконалення механізмів інвестування.

Список використаної літератури


  1. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» № 448/96–ВР від 30 жовтня 1996 року.

  2. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» № 3480-IV ( 3480-15 ) від 23.02.2006.

  3. Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року.

  4. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»// Голос України, 26.03.2002.

  5. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999р.

  6. Положення «Про інвестиційні фонди та компанії» затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1994 р. N 55/94.

  7. Наказ Президента України "Про грошову реформу в Україні" // Вісник НБУ. - 1996. - № 5.

  8. Наказ ДКЦПФР «Про затвердження Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах» № 331 від 23.12.96.

  9. Батищев В.О. Фондовая биржа и инструменты фондового рынка.- М.: Международные отношения, 2006.- 272 с.

  10. Берлач А. І. та ін. Організаційно-правові основи біржової діяльності: Навч. посібник/А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс, 2007. - 336 с.

  11. Бланк И.А. Торгово-посредническое предпринимательство. Экономические основы биржевой торговли.- К., 1992.- 230 с.

  12. Васильєва В.В., Васильченко О.В. Фінансовий ринок: -К.: ЦУЛ, 2008

  13. Голубович А.Д., Миримская О.М. Биржевая торговля и инвестирование в США., 5-е изд. - М.: МЕНАТЕП-ИНФОРМ, 2004.-678 с.

  14. Драчев С.Н. Фондовые рынки США. Основные понятия, механизмы, терминология.- М.: Церих-ПЭЛ, 2001.- 184 с.

  15. Карайченцева Г.О. Технології залучення інвестиційних ресурсів на ринку цінних паперів // Збірник наукових праць НДФІ, №3, 2004р., с.27-31.

  16. Княжанський В. Продається «українська ідея». Без венчурного капіталу інновацій не буде // День, №9 18.01.2003.

  17. Кравчук А.Н. Обращение и регистрация ценных бумаг в странах Западной Европы, США и Японии.- М.: ИНФРА-М, 2003.- 573 с.

  18. Ковтун Г.Н Проблеми регулювання ринку фінансових послуг в Україні // Економіка і фінанси, №7, 2008р., с.15-18.

  19. Лысенков Ю.М., Фетюхина Н. В., Зельцер Е. Р. Международный фондовый рынок., 3-е изд. - К.: Киевский институт банкиров банка "Украина", 2004.- 451 с.

  20. Марченко О.О Введение в рынок ценных бумаг- К.: Діло., 2003.-265 с.

  21. Мертенс А.В. Инвестиции: курс лекций по современной финансовой теории., 7-е изд., - К.: Либідь, 2004.- 679 с.

  22. Мозговой О.Н. Стоимость ценных бумаг- Киев, УАННП "Феникс", 2003.- 154с.

  23. Мусатов В., Шевцов А. Школа акционера и биржевика: Вторинний рынок ценных бумаг.- Экономика и жизнь., №2, 2004г. с. 10-12.

  24. Пахомов В. І. Гроші та кредит: Навч.-метод. посіб. / В. І. Пахомов, Л. В. Стрільчук. - К.: МАУП, 2004.

  25. Правовое регулирование рынка ценных бумаг в Российской Федерации.- М.: Де-Юре, 2003.- 96 с.

  26. Шмелев О.Б. Финансовый рынок Европы: монография., М.: Издательство МГУ, 2004г., 237с.

  27. www.invest.flint.kiev.ua – Сайт Державного агенства України з інвестицій та іновацій.

  28. http://www.dfp.gov.ua - Офіційний сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

  29. www.ukrstat.gov.ua – Офіційний сайт Державного комітету статистики України.

Каталог: data -> docs
docs -> Реферат структура та обсяг: курсова робота міститься на 43 сторінках, та складається із реферату, вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, містить 34 джерела та один додаток
docs -> Право інтелектуальної власності
docs -> Дипломна робота Аналіз системи організації виробництва на підприємстві
docs -> Магістерської роботи спеціаліальності 050201 „Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу": „Управління маркетинговою діяльністю в туристичному підприємстві та шляхи його удосконалення"
docs -> Реферат Вступ Теоретичний базис дослідження
docs -> Розпорядження голови обласної державної адміністрації 20. 05. 2011 м. Суми №364 Про проект Програми розвитку
docs -> На відміну від пек багатьох країн світу енергокомплекс України має галузі з видобування та виробництва всіх енергоресурсів вугілля, природного газу, нафти І нафтопродуктів, електроенергії та теплоенергії
docs -> Роль змі у формуванні громадської думки під час виборчого процесу


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка