Повідомлення діагнозу та «несприятливих»


Основні історичні віхи розвитку психоонкології



Скачати 162.56 Kb.
Сторінка3/5
Дата конвертації21.07.2022
Розмір162.56 Kb.
#92957
ТипПовідомлення
1   2   3   4   5
Алгоритм повідомлення (1)
Документ Microsoft Word
Основні історичні віхи розвитку психоонкології

Роки



Події



1950-ті pp

Перші публікації з приводу психологічних реакцій на рак.
A. Sutherland став першим психіатром, що почав працювати в онкологічному стаціонарі Меморіального онкологічного центру Слоана Кетерінга в Нью-Йорку



1960-ті pp

Е. Кюблер-Росс порушила табу теми смерті та вмирання.
С. Сандерс відстоювала проведення навчань у сфері паліативної допомоги. З’явилися доповіді щодо куріння та раку легень, поведінкові дослідження куріння

1970-ті pp.

Психосоціальні дослідження отримали державну підтримку. Відбулася перша конференція по Психосоціальним дослідженням.
Перші дослідження наявності психічних розладів у онкохворих. Відкриття першого хоспісу.
Перші керівництва по допомозі інкурабельним хворим. Створюються комітети, служби з питань психологічної допомоги онкологічним хворим. Рух за права пацієнта.

1980-ті pp.



Створення національних організацій з психоонкології, а також спілок пацієнтів, перехворівших на рак.
Початок розвитку психонейроімунології.
Дослідження якості життя та етичні питання.
Перший підручник з психоонкології

1990- 2000 pp.



Зростання суспільного інтересу до питань здорового способу життя та попередження виникнення раку.
Покращення контролю симптомів та паліативної допомоги. Генетичне консультування з приводу ризику розвитку раку. Дослідження психотерапевтичних втручань.
Розроблення стандартів надання допомоги при психосоціальному дистресі. Дебати щодо евтанази.
Комунікативні тренінги для медичного персоналу.

2001- 2008 pp.



Клінічні протоколи надання психосоціальної допомоги хворим. Створення міжнародних організацій з психоонкології

Одними з перших досліджень в полі психоонкології було виявлення на­явності психічних розладів у онкологічних хворих. Психічна патологія надає значний несприятливий вплив на клінічний і соціальний прогноз онкологічних захворювань, включаючи скорочення термінів виживаності, редукцію рівня адаптації та зниження рівня якості життя, а також прихильності до патогене­тичного лікування. Дані ряду досліджень дозволяють розглядати депресивні розлади в якості одного з важливих факторів погіршення прогнозу онкологіч­ного захворювання і підвищення смертності хворих на рак на 25%. Крім того, деякі дослідження переконливо показують, що тривалість життя пацієнтів із злоякісними новоутвореннями різко скорочується при наявності симптомів де­пресії. Депресія, особливо тяжка, є важливим фактором, що сприяє бажанню пацієнта прискорити смерть, включаючи і відмову від протипухлинної терапії.


Поширеність психічних розладів серед онкологічних хворих за досліджен­нями різних авторів складає від 44 до 62% (тобто, кожен 4—6 пацієнт має той чи інший психічний розлад) (табл. 2).
Однак вплив онкологічного захворювання включає і широкий спектр пси­хологічних реакцій. З одного боку, діагноз хвороби перетворює один тільки факт захворювання в тяжку психічну травму, яка здатна сформувати психічні порушення психогенного характеру (психогенії). З іншого боку, онкологічну патологію можна розглядати як один із найбільш тяжких в соматичному плані фактор, що суттєво впливає на психічну діяльність та формує соматогенні психічні розлади.
Таблиця 2

Скачати 162.56 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка