Повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін

Тема: ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ.

Навряд чи в світі знайдеться тепер патологія, що привертала б до себе стільки уваги, як ВІЛ-інфекція та СНІД. Особ­ливої гостроти проблемі надає не лише те, що хворіють переваж­но молоді люди, які ведуть найактивніше життя — трудове, гро­мадське, сексуальне, але й те, що поки кожний, хто заразився на ВІЛ-інфекцію, приречений: він загине не пізніше ніж через 10—12 років після зараження, а значна частина інфікованих — і раніше.

Дані, що періодично наводяться в офіційній статистиці про кіль­кість виявлених інфікованих та хворих на СНІД, являють собою лише верхівку айсберга. Зараз можна говорити про пандемію СНІДу на земній кулі.

В деяких країнах Африки склалась катастрофічна ситуація: щороку вірус уражує майже 2 % населення. Відносно частіше, ніж в інших регіонах, інфікуються діти. У ряді районів Кенії та Уганди частіше ВІЛ-інфікованих досягає 70 %. Вже трапляються невеликі села, жителі яких майже вимерли від СНІДу. Весь світ облетів знімок, на якому фотоапарат зафіксував траурну процесію з декількох родичів, які приїхали в село, щоб провести на цвинтар останнього жителя - жертву СНІДу. За тієї ж причини різко скоротилось виробництво на деяких підприємствах. У розповсюдженні ВІЛ-інфекції в Африці безперечно велику роль зіграли урбанізація і проституція. В деяких країнах інфікованими виявилось до 80 % повій.

За орієнтовними оцінками ВООЗ 50 мільйонів людей у світі живуть з ВІЛ/СНІДом, 25 млн. уже померли.

Незважаючи на активну працю вчених усіх країн, поки вдалося домогтися лише того, що застосування противірусних препаратів подовжує життя хворому на 1—2 роки, але смерть усе ж неминуча. Марні поки й спроби створити вакцину проти ВІЛ, що пов’язано зі швидкою мінливістю вірусу.

Лікування хворих на ВІЛ/СНІД потребує великих матеріальних витрат (лікування одного хворого коштує державі від 5 до 20 тис. доларів США на рік), що важким тягарем лягає на бюджет будь-якої країни.

• 
  мати уявлення: про місце ВІЛ – інфекції в структурі інфекційних хвороб, історію вивчення, науковий внесок вітчизняних вчених, в тому числі працівників кафедри інфекційних хвороб ІФДМУ, історію наукових досліджень у цій галузі.
  
• 
  ознайомитись: із статистичними даними щодо поширеності ВІЛ – інфекції, летальності, частоти ускладнень в Україні та світі на сьогодні.
  Студент повинен знати (α-2):
  

• 
  етіологію ВІЛ-інфекції;
  
• 
  епідеміологію ВІЛ-інфекції;
  
• 
  патогенез ВІЛ-інфекції;
  
• 
  сучасну класифікацію ВІЛ/СНІДу;
  
• 
  клінічні особливості кожної стадії ВІЛ-інфекції;
  
• 
  алгоритм обстеження при підозрі на ВІЛ-інфекцію;
  
• 
  методи специфічної діагностики, скринінгову специфічну діагностику ВІЛ-інфекції;
  
• 
  основні напрями лікування ВІЛ–інфекції (антиретровірусна терапія, лікування вторинних захворювань);
  
• 
  критерії ефективності терапії за даними полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР);
  
• 
  проведення диференційного діагнозу;
  
• 
  складання плану лікування хворого;
  
• 
  епідемічний нагляд за вогнищем ВІЛ-інфекції;
  
• 
  протиепідемічні заходи при ВІЛ-інфекції;
  
• 
  основні положення щодо консультування, діагностики і лікування ВІЛ-інфекції згідно із нормативними документами МОЗ України: протоколом МОЗ від 2006 р. “Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію”, наказом МОЗ №658 від 04.10.2006 р.;
  
• 
  принципи профілактики ВІЛ-інфекції;
  
• 
  оформлення медичної документації.
  

• 
  зібрати анамнез захворювання та епідеміологічний анамнез у хворого;
  
• 
  поставити попередній діагноз “ВІЛ-інфекція”;
  
• 
  провести передтестове консультування хворого;
  
• 
  згідно із діючими правовими положеннями, регламентованими МОЗ (обов’язкова згода хворого, право пацієнта відмовитись від обстеження та ін.) призначити специфічне обстеження на ВІЛ-інфекцію за клінічними і/або епідеміологічними показаннями;
  
• 
  провести післятестове консультування незалежно від результату специфічного обстеження на ВІЛ-інфекцію;
  
• 
  визначити стадію ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  
• 
  провести клініко-лабораторну діагностику ВІЛ-інфекції/СНІДу;
  
• 
  обґрунтувати і оформити розгорнутий клінічний діагноз згідно з сучасною класифікацією;
  
• 
  скласти схему диференційного діагнозу на стадії первинних клінічних проявів (гострого ретровірусного синдрому) з інфекційним мононуклеозом, кором, краснухою грипом;
  
• 
  при лабораторному підтвердженні діагнозу направити хворого у територіальний спеціалізований центр для подальшого обстеження, нагляду і лікування;
  
• 
  призначити диференційоване лікування залежно від стадії перебігу ВІЛ-інфекції, виписати рецепти основних препаратів;
  
• 
  призначити патогенетичне лікування супровідних захворювань;
  
• 
  визначити правила виписки реконвалесцентів;
  
• 
  провести екстрену профілактику інфікування вірусом імунодефіциту при виникненні професійної аварії;
  
• 
  визначити тактику інфекціоніста КІЗу на різних етапах спостереження.
  

• 
  До якої групи інфекційних хвороб за джерелом інфекції належить ВІЛ - інфекція?
  
• 
  Шляхи передачі ВІЛ – інфекції.
  
• 
  Етіологія ВІЛ – інфекції.
  
• 
  Епідеміологія ВІЛ – інфекції.
  
• 
  Патогенез ВІЛ – інфекції.
  
• 
  Клінічні прояви ВІЛ – інфекції.
  
• 
  Стадія гострого захворювання.
  
• 
  Стадія безсимптомного носійства.
  
• 
  Персистивна генералізована лімфаденопатія.
  
• 
  СНІД – асоційований комплекс.
  
• 
  Стадія СНІД.
  
• 
  Діагностика. ВІЛ – інфекції.
  
• 
  Основні напрямки лікування ВІЛ – інфекції (антиретровірусна терапія) .
  
• 
  Критерії ефективності лікування за даними ПЛР.
  
• 
  Проведення диференціального діагнозу.
  
• 
  Основні причини летальності при ВІЛ – інфекції.
  
• 
  План обстеження хворого на ВІЛ – інфекцію.
  
• 
  План лікування хворого на ВІЛ - інфекцію .
  
• 
  Принципи профілактики ВІЛ – інфекції
  
• 
  Постконтактна профілактика ВІЛ – інфікування.
  
• 
  Диспансерний нагляд за ВІЛ – інфікованими
  

1. 
   Пікорнавірусів;
   
2. 
   Ретровірусів;
   
3. 
   Ортоміксовірусів;
   
4. 
   Арбовірусів;
   
5. 
   Аренавірусів.
   

1. 
   У сечі;
   
2. 
   У слині;
   
3. 
   В органах і тканинах;
   
4. 
   У крові;
   
5. 
   У всіх біологічних середовищах.
   

1. 
   ВІЛ-інфікований на стадії безсимптомного носійства
   
2. 
   Хворий в стадії пре-СНІД
   
3. 
   ВІЛ-інфікований на стадії генералізованої лімфаденопатії
   
4. 
   Хворий на СНІД в термінальній стадії
   
5. 
   Всі відповіді вірні
   

1. 
   Уникнення випадкових статевих стосунків;
   
2. 
   Уникнення гомосексуальних стосунків;
   
3. 
   Статеве життя в моногамній сім'ї;
   
4. 
   Уникнення статевих стосунків до повноліття;
   
5. 
   Все перераховане.
   

1. 
   ураженням CD4+ лімфоцитів;
   
2. 
   ураженням CD8+ лімфоцитів;
   
3. 
   ураженням В- лімфоцитів;
   
4. 
   Т- кілерів;
   
5. 
   ураженням макрофагів.
   

1. 
   через 1 -5 днів після інфікування;
   
2. 
   через 2-3 тижні після інфікування;
   
3. 
   через 6-8 місяців після інфікування;
   
4. 
   через 1 місяць після інфікування;
   
5. 
   через 8-10 років після інфікування.