Повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін

Еталони відповідей на задачі

1 ГГНС.

3 З грипом, вірусними гепатитами, лептоспірозом, геморагічним васкулітом, Ку-гарячкою.

1 КГГ, передгеморагічний період, середнього ступеня тяжкості.

2 Клінічний аналіз крові та сечі, біохімія крові, вірусологія в перші 2-3 дні хвороби, РЗК.

3 Карантин, рибавірин по 2 г /добу 3 дні, амінокапронова кислота, дезінтоксикація.

• 
  Возіанова Ж.І. «Інфекційні і паразитарні хвороби» - Київ: «Здоров'я», 2001. Т2 – с.119-136.
  
• 
  «Вірусні і геморагічні лихоманки», доповідь Комітета експертів ВОЗ м. Женева, 1986 р., 119с.
  
• 
  «Руководство по інфекційним хворобам» під ред. Лобзіна Ю.В. – Санкт-Петербург: Фоліант, 2003, с. 113-118.
  

• 
  Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999.- 255 С.
  
• 
  Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей. \ Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.
  
• 
  Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. - Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2001. – 384 С.
  

Зовнішні покриви людини захищають внутрішнє середовище організму від негативних впливів навколишнього середовища. Шкіра і слизові оболонки людини є надійним бар’єром на шляху проникнення збудників інфекційних хвороб. Однак часта травматизація шкіри під час здійснення будь-якої діяльності сприяє зниженню функціональних захисних можливостей цього органу. Деякі збудники проявляють тропізм до клітин дерми, викликаючи різноманітні захворювання. До таких хвороб насамперед належать бешиха й феліноз.

Бешиха відома лікарям давнини - Гіпократу й Галену. Проблемами лікування бешихи займався J. Hunter i М.І. Пірогов. Бешиха не відноситься до небезпечних інфекцій, які можуть безпосередньо призвести до смерті. Однак бешиха схильна до рецидивуючого перебігу, уражає лімфатичні капіляри шкіри і може призвести до розвитку слоновості. Найчастіше бешихою страждають жінки, у них же виявляється підвищена схильність до рецидивуючого і ускладненого перебігу захворювання.

Коти повсюдно живуть поруч із людиною, представляючи собою потенційне джерело інфекції. Від укусів, ослинень і подряпин нанесених котами - носіями бартонел, виникають локальні ураження шкіри у поєднанні із ураженням регіонарних лімфатиних вузлів. Збудник захворювання встановлений недавно.

• 
  етіологію бешихи, фактори патогенності збудника;
  
• 
  шляхи проникнення стрептокока у дерму;
  
• 
  патогенез бешихи;
  
• 
  класифікацію бешихи за перебігом, клінічною картиною;
  
• 
  клінічні прояви різних форм бешихи;
  
• 
  ускладнення бешихи;
  
• 
  принципи клінічної діагностики і диференційної діагностики;
  
• 
  принципи лікування;
  
• 
  принципи первинної профілатики і профілактики рецидивів бешихи;
  
• 
  правила диспансеризації пацієнтів після перенесеної первинної та рецидивуючої форми бешихи;
  
• 
  етіологію, джерело інфекції та шляхи зараження на феліноз;
  
• 
  патогенез та клінічні прояви фелінозу;
  
• 
  класифікацію клінічних форм хвороби;
  
• 
  критерії діагнозу та специфічні методи його підтвердження;
  
• 
  лікування фелінозу та його профілактика.
  

• 
  дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на бешиху і феліноз;
  
• 
  зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;
  
• 
  обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми бешихи та хвороби котячих подряпин;
  
• 
  провести диференційну діагностику бешихи та фелінозу;
  
• 
  на основі клінічного обстеження розпізнати різні клінічні форми бешихи та хвороби котячих подряпин;
  
• 
  оформити медичну документацію: екстрене повідомлення про інфекційного хворого в районне епідеміологічне відділення ( міську СЕС) за фактом встановлення попереднього діагнозу “Бешиха”, “Феліноз”;
  
• 
  скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого;
  
• 
  інтерпретувати результати лабораторного обстеження;
  
• 
  аналізувати результати специфічних методів діагностики;
  
• 
  скласти індивідуальний план лікування з урахуванням тяжкості стану, клінічної форми захворювання, алергологічного анамнезу, супутньої патології;
  
• 
  скласти план диспансерного нагляду та протирецидивного лікування рецидивної бешихи;
  
• 
  дати рекомендації щодо заходів неспецифічної профілактики бешихи і фелінозу.
  

• 
  До якої групи мікроорганізмів відносяться збудник бешихи та фелінозу. Назвіть цих збудників.
  
• 
  Шляхи проникнення збудників у шкіру.
  
• 
  Патогенез запального процесу в дермі при бешисі.
  
• 
  Класифікація клінічних форм бешихи.
  
• 
  Інкубаційний період та початкові прояви бешихи.
  
• 
  Характерна симптоматика еритематозної форми бешихи.
  
• 
  Характерна симптоматика геморагічної форми бешихи.
  
• 
  Характерна симптоматика еритематозно-бульозної форми бешихи.
  
• 
  Характерна симптоматика бульозно-геморагічної форми бешихи.
  
• 
  Ускладнення бешихи.
  
• 
  Патогенез формування рецидивної форми бешихи.
  
• 
  Патогенез формування лімфостазу-слоновості при рецидивній бешисі.
  
• 
  Диференційні ознаки бешихи і флегмони.
  
• 
  Гемограма у хворих на бешиху.
  
• 
  Етіотропна терапія бешихи: ліки, дози, тривалість курсу.
  
• 
  Профілактика рецидивів. Диспансерне спостереження за реконвалесцентами і хворих з рецидивною бешихою.
  
• 
  Патогенез фелінозу.
  
• 
  Класифікація клінічних форм фелінозу.
  
• 
  Шкірні прояви в місці інокуляції збудника фелінозу.
  
• 
  Патоморфологія уражень лімфовузлів при фелінозі.
  
• 
  Симптоматика лмфаденіту при фелінозі.
  
• 
  Що таке кон’юнктивіт Паріно?
  
• 
  Симптоматика ротоглоткової й брижової форми фелінозу.
  
• 
  Системна форма фелінозу.
  
• 
  Особливості перебігу фелінозу у ВІЛ-інфікованих.
  
• 
  Критерії діагнозу „Феліноз”.
  
• 
  Антибіотики, що активні стосовно збудника феліозу.
  
• 
  Хірургічні методи лікування фелінозного лімфаденіту.
  
• 
  Профілактика захворювання на феліноз.
  

1. 
   ДНК-віруси;
   
2. 
   стафілококи;
   
3. 
   РНК-віруси;
   
4. 
   стрептококи;
   
5. 
   пневмококи.
   

1. 
   пеніцилін по 300000 ОД протягом 5-7 днів;
   
2. 
   пеніцилін по 500000 ОД протягом 3-5 днів;
   
3. 
   сульфаніламіди в дозі 1,0 г 6 разів протягом 7 днів;
   
4. 
   пеніцилін по 1 млн ОД 4-6 разів на добу протягом 8-10 днів;
   
5. 
   ампіцилін по 1,0 г 6 разів на добу протягом 2 тижнів.
   

1. 
   дихальних шляхів;
   
2. 
   кишкових;
   
3. 
   кров’яних;
   
4. 
   зовнішніх покривів;
   
5. 
   зоонозних.
   

1. 
   виразку з серозно-гнійними виділеннями;
   
2. 
   карбункул з драглистим набряком навколо;
   
3. 
   еритему, набряк, болючість;
   
4. 
   пустули, наповнені кров’янистим вмістом;
   
5. 
   папули темно-червоного кольору.
   

1. 
   нейтрофільний лейкоцитоз і прискорена ШОЕ;
   
2. 
   лейкопенія з лімфо моноцитозом;
   
3. 
   лейкоцитоз із лімфоцитозом і прискореною ШОЕ;
   
4. 
   лейкопенія і сповільнена ШОЕ;
   
5. 
   лейкоцитоз із лімфоноцитарною реакцією крові.
   

1. 
   тетрациклін по 0,3 г чотири рази на добу;
   
2. 
   біцилін 3 в дозі 1000000 ОД 1 раз на тиждень;
   
3. 
   пеніцилін по 200000 ОД 6 разів на добу протягом 3 днів;
   
4. 
   левоміцетин по 0,5 г чотири рази на добу;
   
5. 
   пеніцилін по 1000000 ОД через 4 години внутрішньом’язово.
   

1. 
   людина;
   
2. 
   домашні тварини;
   
3. 
   дикі тварини;
   
4. 
   птахи;
   
5. 
   гризуни.
   

1. 
   поступовим початком захворювання;
   
2. 
   полі лімфаденопатією;
   
3. 
   гострим початком, вираженою інтоксикацією, еритемою;
   
4. 
   лише запальними змінами шкіри;
   
5. 
   гарячкою з відносною брадикардією, розеольозною висипкою.
   

1. 
   карбункул із драглистим набряком;
   
2. 
   виразки із серозно-гнійними виділеннями;
   
3. 
   екритема, набряк, болючість;
   
4. 
   папули темно-червоного кольору;
   
5. 
   кров’янисті пустули.
   

1. 
   бульозний;
   
2. 
   поширеній, еритематозній;
   
3. 
   флегмонозній;
   
4. 
   геморагічній;
   
5. 
   еритематозно-бульозній.