Задача 3
1 ГГНС.
2 РЗК, РН, РІА, РНІФ, вірусологічне дослідження.
3 З грипом, вірусними гепатитами, лептоспірозом, геморагічним васкулітом, Ку-гарячкою.
Задача 4
1 КГГ, передгеморагічний період, середнього ступеня тяжкості.
2 Клінічний аналіз крові та сечі, біохімія крові, вірусологія в перші 2-3 дні хвороби, РЗК.
3 Карантин, рибавірин по 2 г /добу 3 дні, амінокапронова кислота, дезінтоксикація.
Література по темі заняття:
Основна:
Возіанова Ж.І. «Інфекційні і паразитарні хвороби» - Київ: «Здоров'я», 2001. Т2 – с.119-136.
«Вірусні і геморагічні лихоманки», доповідь Комітета експертів ВОЗ м. Женева, 1986 р., 119с.
«Руководство по інфекційним хворобам» під ред. Лобзіна Ю.В. – Санкт-Петербург: Фоліант, 2003, с. 113-118.
Допоміжна:
Гавришева Н.А., Антонова Т.В. Инфекционный процесс. Клинические и патофизиологические аспекты. – СПб.: Специальная литература, 1999.- 255 С.
Иммунология инфекционного процесса: Руководство для врачей. \ Под ред. Покровского В.И., Гордиенко С.П., Литвинова В.И. – М.: РАМН, 1994. – 305 С.
Клинико-лабораторная диагностика инфекционных болезней: Руководство для врачей. - Санкт-Петербург, «Фолиант». – 2001. – 384 С.
Тема: ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ З ПЕРЕВАЖНИМ УРАЖЕННЯМ ШКІРИ: БЕШИХА, ФЕЛІНОЗ.
Актуальність теми:
Зовнішні покриви людини захищають внутрішнє середовище організму від негативних впливів навколишнього середовища. Шкіра і слизові оболонки людини є надійним бар’єром на шляху проникнення збудників інфекційних хвороб. Однак часта травматизація шкіри під час здійснення будь-якої діяльності сприяє зниженню функціональних захисних можливостей цього органу. Деякі збудники проявляють тропізм до клітин дерми, викликаючи різноманітні захворювання. До таких хвороб насамперед належать бешиха й феліноз.
Бешиха відома лікарям давнини - Гіпократу й Галену. Проблемами лікування бешихи займався J. Hunter i М.І. Пірогов. Бешиха не відноситься до небезпечних інфекцій, які можуть безпосередньо призвести до смерті. Однак бешиха схильна до рецидивуючого перебігу, уражає лімфатичні капіляри шкіри і може призвести до розвитку слоновості. Найчастіше бешихою страждають жінки, у них же виявляється підвищена схильність до рецидивуючого і ускладненого перебігу захворювання.
Коти повсюдно живуть поруч із людиною, представляючи собою потенційне джерело інфекції. Від укусів, ослинень і подряпин нанесених котами - носіями бартонел, виникають локальні ураження шкіри у поєднанні із ураженням регіонарних лімфатиних вузлів. Збудник захворювання встановлений недавно.
Бешиха і хвороба котячих подряпин (феліноз) спостерігається повсюдно.
Студент повинен знати:
етіологію бешихи, фактори патогенності збудника;
шляхи проникнення стрептокока у дерму;
патогенез бешихи;
класифікацію бешихи за перебігом, клінічною картиною;
клінічні прояви різних форм бешихи;
ускладнення бешихи;
принципи клінічної діагностики і диференційної діагностики;
принципи лікування;
принципи первинної профілатики і профілактики рецидивів бешихи;
правила диспансеризації пацієнтів після перенесеної первинної та рецидивуючої форми бешихи;
етіологію, джерело інфекції та шляхи зараження на феліноз;
патогенез та клінічні прояви фелінозу;
класифікацію клінічних форм хвороби;
критерії діагнозу та специфічні методи його підтвердження;
лікування фелінозу та його профілактика.
Студент повинен вміти:
дотримуватися основних правил роботи біля ліжка хворого на бешиху і феліноз;
зібрати анамнез хвороби з оцінкою епідеміологічних даних;
обстежити хворого і виявити основні симптоми і синдроми бешихи та хвороби котячих подряпин;
провести диференційну діагностику бешихи та фелінозу;
на основі клінічного обстеження розпізнати різні клінічні форми бешихи та хвороби котячих подряпин;
оформити медичну документацію: екстрене повідомлення про інфекційного хворого в районне епідеміологічне відділення ( міську СЕС) за фактом встановлення попереднього діагнозу “Бешиха”, “Феліноз”;
скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого;
інтерпретувати результати лабораторного обстеження;
аналізувати результати специфічних методів діагностики;
скласти індивідуальний план лікування з урахуванням тяжкості стану, клінічної форми захворювання, алергологічного анамнезу, супутньої патології;
скласти план диспансерного нагляду та протирецидивного лікування рецидивної бешихи;
дати рекомендації щодо заходів неспецифічної профілактики бешихи і фелінозу.
Міждисциплінарна інтеграція
Дисципліна
|
Знати
|
Вміти
|
Попередні дисципліни
|
Мікробіологія
|
Властивості бактерій роду Streptococcus, зокрема -гемолітичного стрептококу. Методи виділення чистої культури збудника з матеріалу та його ідентифікації.
Характеристика родини Bartonellacea, зокрема Bartonella hensellae - збудника фелінозу.
|
Проводити посів матеріалу на стрептокок. Проводити внутрішньошкірні алергічні проби.
Інтерпретація ПЛР на виявлення нуклеїнових послідовностей Bartonella hensellae.
|
Фізіологія
|
Параметри фізіологічної норми органів і систем людини; показники лабораторного обстеження в нормі ( заг. ан. крові, сечі, біохімія крові).
|
Оцінити дані лабораторного обстеження.
|
Патофізіологія
|
Механізми запалення, порушення функцій органів і систем при бешисі і фелінозі.
|
Інтерпретувати патологічні зміни за результатами лабораторного обстеження при бешисі і фелінозі.
|
Імунологія та алергологія
|
Основні поняття предмету, роль системи імунітету в інфекційному процесі, вплив на термін елімінації збудника з організму людини. Імунологічні аспекти персистенції збудника в організмі.
|
Оцінити дані імунологічних досліджень.
|
Епідеміологія
|
Епід. процес (джерело, механізм зараження, шляхи передачі ) при бешисі, фелінозі, поширеність патології серед населення.
|
Зібрати епідеміологічний анамнез, провести профілактичні заходи в осередку інфекції.
|
Дерматологія
|
Патогенез, клінічну характеристику екзантем.
|
Розпізнавати характерні зміни шкіри при бешисі й фелінозі.
|
Хірургія
|
Клініко-лабораторні ознаки нагноєного лімфовузла, флегмони, абсцесу й тактику медичної допомоги.
|
Своєчасно поставити діагноз ускладнених форм бешихи (флегмона, абсцес шкіри), призначити відповідне хіруругічне лікування.
|
Пропедевтика внутрішніх хвороб
|
Основні етапи та методи клінічного обстеження хворого.
|
Зібрати анамнез, провести клінічне обстеження хворого, виявити патологічні симптоми і синдроми. Аналізувати отримані дані.
|
Клінічна фармакологія
|
Фармакокінетику і фармакодинаміку , побічні ефекти антибіотиків пеніцилінового, цефалоспоринового ряду та азітроміцину.
|
Призначити адекватне лікування в залежності від віку, чутливості збудника, індивідуальних особливостей хворого, вибрати оптимальний режим прийому та дозу препарату, виписати рецепти.
|
Реанімація та інтенсивна терапія
|
Невідкладні стани й ускладнення:
ІТШ,
сепсис
|
Своєчасно діагностувати ускладнення та надати невідкладну допомогу при ІТШ
|
План та організаційна структура заняття.
Основні етапи заняття, їх функції та зміст
|
Учбові цілі в рівнях засвоєння
|
Методи контролю і навчання
|
Матеріали методичного забезпечення (контролю, інструкції)
|
Час
(хв)
|
1. Підготовчий етап:
1. Організація заняття
2. Постановка учбових цілей та мотивація
3. Контроль вихідного рівня знань
Зміст - Див. п. 2.1; п. 2.2 “Навчальні цілі”
|
|
|
|
15 хв
|
2. Основний етап
Формування системи професійних умінь та навичок.
Зміст - Див. п. 2.2
|
ІІІ
|
Практичний професійний тренінг у вирішенні різноманітних (типових і нетипових) клінічних завдань
|
Курація тематичних хворих.
Історії хвороби.
Виписки з історії хвороби.
Архівні історії хвороби.
Ситуаційні задачі 2,3-го рівня
|
60 хв
|
3. Заключний етап
1. Контроль і корекція рівня професійних навичок і вмінь
2. Підведення підсумків заняття
3. Домашнє завдання з переліком тематичної учбової літератури (основної, додаткової)
|
ІІІ
|
Індивідуальний контроль за практичними навичками і професійними діями студентів. Аналіз типових помилок.
Тестовий контроль
|
Тести 3-го рівня.
Ситуаційні задачі 3-го рівня
|
15 хв
|
Контрольні питання для індивідуального опитування:
До якої групи мікроорганізмів відносяться збудник бешихи та фелінозу. Назвіть цих збудників.
Шляхи проникнення збудників у шкіру.
Патогенез запального процесу в дермі при бешисі.
Класифікація клінічних форм бешихи.
Інкубаційний період та початкові прояви бешихи.
Характерна симптоматика еритематозної форми бешихи.
Характерна симптоматика геморагічної форми бешихи.
Характерна симптоматика еритематозно-бульозної форми бешихи.
Характерна симптоматика бульозно-геморагічної форми бешихи.
Ускладнення бешихи.
Патогенез формування рецидивної форми бешихи.
Патогенез формування лімфостазу-слоновості при рецидивній бешисі.
Диференційні ознаки бешихи і флегмони.
Гемограма у хворих на бешиху.
Етіотропна терапія бешихи: ліки, дози, тривалість курсу.
Профілактика рецидивів. Диспансерне спостереження за реконвалесцентами і хворих з рецидивною бешихою.
Патогенез фелінозу.
Класифікація клінічних форм фелінозу.
Шкірні прояви в місці інокуляції збудника фелінозу.
Патоморфологія уражень лімфовузлів при фелінозі.
Симптоматика лмфаденіту при фелінозі.
Що таке кон’юнктивіт Паріно?
Симптоматика ротоглоткової й брижової форми фелінозу.
Системна форма фелінозу.
Особливості перебігу фелінозу у ВІЛ-інфікованих.
Критерії діагнозу „Феліноз”.
Антибіотики, що активні стосовно збудника феліозу.
Хірургічні методи лікування фелінозного лімфаденіту.
Профілактика захворювання на феліноз.
Тести для визначення початкового рівня знань.
1 Збудник бешихи:
ДНК-віруси;
стафілококи;
РНК-віруси;
стрептококи;
пневмококи.
2 При часто рецидивній бешисі призначають:
пеніцилін по 300000 ОД протягом 5-7 днів;
пеніцилін по 500000 ОД протягом 3-5 днів;
сульфаніламіди в дозі 1,0 г 6 разів протягом 7 днів;
пеніцилін по 1 млн ОД 4-6 разів на добу протягом 8-10 днів;
ампіцилін по 1,0 г 6 разів на добу протягом 2 тижнів.
3 Бешиха належить до групи інфекцій:
дихальних шляхів;
кишкових;
кров’яних;
зовнішніх покривів;
зоонозних.
4 Розгорнута картина бешихи показує:
виразку з серозно-гнійними виділеннями;
карбункул з драглистим набряком навколо;
еритему, набряк, болючість;
пустули, наповнені кров’янистим вмістом;
папули темно-червоного кольору.
5 У хворих на бешиху відмічаються такі зміни гемограми:
нейтрофільний лейкоцитоз і прискорена ШОЕ;
лейкопенія з лімфо моноцитозом;
лейкоцитоз із лімфоцитозом і прискореною ШОЕ;
лейкопенія і сповільнена ШОЕ;
лейкоцитоз із лімфоноцитарною реакцією крові.
6 При первинній бешисі призначають:
тетрациклін по 0,3 г чотири рази на добу;
біцилін 3 в дозі 1000000 ОД 1 раз на тиждень;
пеніцилін по 200000 ОД 6 разів на добу протягом 3 днів;
левоміцетин по 0,5 г чотири рази на добу;
пеніцилін по 1000000 ОД через 4 години внутрішньом’язово.
7 Джерелом і резервуаром інфекції при бешисі є:
людина;
домашні тварини;
дикі тварини;
птахи;
гризуни.
8 У типових випадках бешиха характеризується:
поступовим початком захворювання;
полі лімфаденопатією;
гострим початком, вираженою інтоксикацією, еритемою;
лише запальними змінами шкіри;
гарячкою з відносною брадикардією, розеольозною висипкою.
9 Місцеві прояви бешихи:
карбункул із драглистим набряком;
виразки із серозно-гнійними виділеннями;
екритема, набряк, болючість;
папули темно-червоного кольору;
кров’янисті пустули.
10 Глюкокортикоїди показані при таких клінічних формах бешихи:
бульозний;
поширеній, еритематозній;
флегмонозній;
геморагічній;
еритематозно-бульозній.
Еталони правильних відповідей: 1–г; 2–г; 3–г; 4–в; 5–а; 6–д; 7–а; 8–в; 9–в; 10–г.
Ситуаційні задачі для визначення кінцевого рівня знань
Поділіться з Вашими друзьями: |