Позаурочні форми навчання



Скачати 173.47 Kb.
Дата конвертації10.06.2018
Розмір173.47 Kb.
#42729
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЗАЛІЗНИЧНИЙ ЛІЦЕЙ

Методична розробка

Тема

«Позаурочні форми навчання»
Виконав Колесник Л.М.

г. Днепропетровск

2

Вступ

Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до справи, ні до учня. Якщо учитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він – досконалий учитель. 
                                                                 Л. Толстой 


На сьогоднішній день основним завданням сучасної освіти є розвиток гармонійно цілісної особистості, де у центрі уваги – учень з його обдарованістю, здібностями, потенційними можливостями, а також створення інноваційного простору. В даний період нашого життя, тобто в умовах гуманізації та демократизації суспільства, дедалі актуальнішим стає формування інтелектуальної, соціально активної, творчої особистості.  Підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності добору і використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу. Під терміном "методи навчання ” розуміється, упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності педагога й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань. 
Під час навчання потрібно використовувати такі методи, при яких: 
• в учнів виникає бажання до творчої, результативної роботи; 
• учні стають активними, розкутими, намагаються досягти успіху, при цьому не порушують поведінку у класі.

3

У навчально-виховному процесі сучасної освіти, крім уроку використовують позаурочні форми: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні або групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашню навчальну роботу.



4

Семінарські заняття.

   Семінарські заняття — обговорення в групі підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу (чи кількох розділів).
Семінари сприяють формуванню вміння самостійно засвоювати знання, аналізувати, синтезувати, абстрагувати, конкретизувати, узагальнювати, розвивають увагу, мислення, інтерес до навчального предмета. У них беруть участь всі учні групи. Семінари складаються з двох взаємопов'язаних ланок — самостійного вивчення учнями матеріалу та обговорення результатів їх самостійної пізнавальної діяльності.
   Учитель заздалегідь визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні та додаткові питання, розподіляє завдання між учнями з урахуванням їх індивідуальних можливостей, добирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти. Результати самостійної роботи учні подають у вигляді плану чи тез

виступу, конспекту основних джерел, доповіді чи реферату. Обговорення відбувається у формі розгорнутої бесіди (переважно евристичної), повідомлення, коментованого читання першоджерел чи доповідей.


   Заняття розпочинається вступним словом викладача, в якому він нагадує завдання семінару, порядок його проведення, рекомендує, на що необхідно звертати увагу, що слід записати в робочий зошит.
   Семінарські заняття поділяють на

  • підготовчі (просемінарські),

  • власне семінарські заняття,

  • міжпредметні семінари-конференції.

Просемінарське заняття є перехідною формою організації пізнавальної діяльності учнів: від уроку, через практичні й лабораторні заняття, в структурі яких є окремі компоненти семінарської роботи, до

5

власне семінарів. За навчальною метою їх поділяють на семінари-повторення та систематизації знань, умінь і навичок; семінари вивчення нового матеріалу; комбіновані (змішані) семінари. Кожна з цих груп поділяється на семінари-бесіди, семінари-обговорення, комбіновані семінари. Перша група просемінарських занять за структурою, способом проведення мало чим відрізняються від звичайних уроків, наступні більш наближені до семінарів.


Семінарські заняття  за дидактичною метою виділяють: семінари вивчення нового матеріалу, семінари узагальненого повторення, комбіновані; за способом проведення: розгорнуті бесіди, коментоване читання, доповіді та повідомлення, вирішення завдань, комбіновані семінари.
   Методична особливість семінару-розгорнутої бесіди полягає в тому, що його тему поділяють на невеликі за обсягом, органічно пов'язані між собою, питання, вирішення одного з яких веде до вирішення наступного. Бесіда починається з постановки питання. Після закінчення виступу доповідача учаснику ставлять додаткові питання, за необхідності учитель надає можливість бажаючим доповнити відповідь товариша. Завдяки цьому бесіда з одним учнем поступово переходить у бесіду з усіма.   Семінар-доповідь покликаний розкрити певну проблему у вигляді тез та аргументів. Перед його проведенням учитель визначає опонентів, рекомендує учням літературу за темою, допомагає скласти план і тези виступу. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх фактами, ілюструє прикладами. Схожі за змістом на семінар-доповідь семінарські заняття, на яких обговорюються реферати і творчі письмові роботи учнів. Учитель організовує взаєморецензування письмових робіт, знайомиться з роботами і рецензіями на них, відбирає найбільш вдалі роботи для обговорення на занятті.
   Головне завдання коментованого читання — навчити учнів глибоко

6

розуміти, аналізувати і правильно тлумачити текст. Учитель на конкретних прикладах демонструє учням, як правильно коментувати, уникаючи помилок. 


   Семінар-вирішення
завдань проводять після засвоєння учнями матеріалу з певної теми чи розділу. Педагог заздалегідь дає учням декілька завдань (з неповними чи зайвими даними) для самостійного вирішення, список необхідної літератури. На семінарі учні аналізують правильні та неправильні, вдалі й невдалі рішення.
   Семінар-диспут є проміжним видом між семінаром-розгорнутою бесідою та семінаром-доповіддю. Нова інформація засвоюється в процесі обговорення протилежних поглядів. На консультації викладач дає питання, в яких повинні бути явні чи приховані протиріччя. Це спонукає учнів думати, сперечатися, обстоювати власну точку зору. Педагог спрямовує думки учнів за допомогою питань, доброзичливих реплік, конкретних зауважень, логічних міркувань, переконує у правильності чи помилковості їх суджень.
   Міжпредметний семінар є найскладнішим типом ліцейного семінару,

головне завдання якого — забезпечити усвідомлення учнями міжпредметних зв'язків, систематизувати знання, вміння, навички, підбити підсумки роботи. Відрізняється від звичайних семінарських занять масштабністю проблем, запропонованих для обговорення, узагальненням та систематизацією навчального матеріалу з різних предметів. Міжпредметний семінар проводить викладач предмета, питання якого є стрижневими у проблематиці заняття.



Практикуми

   Практикум — форма навчального процесу, за якою учні самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.

7  

Проводять їх із предметів фізико-математичного і природничо-біологічного циклів після вивчення великих розділів курсу.


   Під час практикуму узагальнюють і систематизують теоретичні знання, дбаючи про їх практичне застосування, оволодіння елементами дослідницької діяльності.
   Проведенню практикуму передують уроки-повторення, узагальнення та систематизації матеріалу. На практикум відводять 10—15 год. навчального часу протягом 2—3 тижнів (наприкінці півріччя або року). Для зручності їх проведення учнів поділяють на групи. На початку практикуму викладач проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів. Добір необхідного обладнання і матеріалів, складання плану роботи відбувається теж під керівництвом учителя. Учні самостійно виконують завдання, роблячи певні розрахунки й обчислення, креслення, проводячи спостереження, розв'язуючи геометричні задачі тощо. Практикум завершується обговоренням і теоретичним обґрунтуванням одержаних результатів.

Факультативні заняття

   Факультатив (лат. facultatis — необов'язковий) — навчальний курс, не обов'язковий для відвідування.

   Факультативні заняття впроваджено в освітню практику як форму диференційованого навчання. Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні посібники.
   За освітніми завданнями виділяють такі види факультативів: з поглибленого вивчення навчальних предметів (позапрограмове поглиблення знань з метою вступу до вищого навчального закладу); з вивчення додаткових дисциплін; з вивчення додаткової дисципліни з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Кожен з видів

8

факультативу може поділятися залежно від дидактичної мети на теоретичні, практичні, комбіновані.


   Теоретичні факультативи організовують для поглибленого вивчення окремих тем, розділів, висвітлення складних теоретичних проблем, узагальнення й систематизації знань. Структура теоретичних факультативів передбачає обґрунтування актуальності теми, теоретичного й практичного значення питань, що розглядаються, створення проблемних ситуацій. Розкриття проблеми здійснюють у формі викладу матеріалу вчителем, виступів учнів з рефератами, доповідями. Теоретичні факультативні заняття проводять у формі лекцій, семінарських занять, науково-теоретичних конференцій.
   Практичні факультативні заняття проводять для формування пошукових навичок і вмінь у процесі розв'язування технічних задач. Структура практичних факультативів передбачає постановку завдань, обґрунтування їх актуальності, практичного значення; розв'язування задач та конкретизацію результатів роботи; обговорення результатів, підбиття підсумків заняття.
   Комбіновані факультативні заняття проводять у формі науково-практичних конференцій, комбінованих, лек-ційнопрактичних, семінарсько-практичних, практичних уроків. Їх структура залежить від дидактичних завдань і допускає різноманітне поєднання компонентів. На початку заняття учні самостійно розкривають опрацьовані теоретичні питання, потім індивідуально виконують дослідження. Під час обговорення результатів роботи учні підбивають підсумки заняття загалом.
   Факультативи доручають, як правило, найдосвідченішим педагогам. Можливе запрошення для ведення факультативів фахівців з вищих навчальних закладів, наукових інститутів.

9

Навчальна екскурсія

   Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання.

   Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45—90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів з досягненнями науки, є ефективним засобом виховання учнів, зокрема їх емоційної сфери.


   Екскурсії поділяють: за змістом (виробничі, біологічні, історичні, географічні, краєзнавчі, мистецькі); за часом (короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу), за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні).
   Об'єктами навчальних екскурсій є промислові підприємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади, установи культури і мистецтва (музеї, виставки), храми, історичні місця і пам'ятки тощо. Планують їх заздалегідь у межах урочного часу (екскурсії з виховною метою належать до позакласних заходів, їх проводять в позаурочний час).
   Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимального змісту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів.
   Проведення екскурсії поділяють на декілька етапів:
   1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями

10

мінімумом необхідних знань. Учитель заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії.


   2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів з метою і змістом екскурсії. Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби — накреслює маршрут-схему.
   3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту.
   4. Опрацювання матеріалів екскурсії передбачає уточнення, систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, використання даних під час наступних уроків. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому.
   Календарні плани екскурсій складають на півріччя, їх затверджує керівництво учбового закладу. Теми екскурсій визначені в програмах навчальних дисциплін.

Додаткові групові, індивідуальні заняття. Предметні гуртки

   Проводять у післяурочний час або в групі подовженого дня. їх призначення — компенсувати відставання окремих учнів. Додаткові заняття з відмінниками проводять під час їх підготовки до предметних олімпіад, вступу до вузів. Спеціальним видом таких занять є уроки вдома. Вчитель сам обирає методику проведення таких занять, їх періодичність і тривалість, готує до них матеріали. Єдиною методичною вимогою до додаткових занять є їх ефективність, тобто завершення лише після того, як остаточно ліквідоване відставання, а ті, що додатково займались, увійшли в нормальний робочий ритм.

   11

Предметні гуртки — науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки тощо. Вони посідають важливе місце серед позаурочних форм навчання. Створюють їх у навчальних закладах відповідно до навчальних предметів , керують ними учителі на громадських засадах. Предметні гуртки беруть участь у проведенні масових виховних заходів унавчальних закладах: готують і проводять тематичні вечори, конкурси, олімпіади, тижні та місячники знань, випускають стінну, радіогазету, альманахи.
   До різних видів практичної діяльності прилучають учнів технічні гуртки. У них є можливість проводити певну профорієнтаційну роботу з учнями і виховувати в них любов до праці. Фізичному розвитку дітей сприяють організовані різноманітні спортивні секції (волейбольна, футбольна, легкої атлетики, гімнастична тощо), їх мета — досягнення високих результатів і перемог у спортивних змаганнях водночас із зміцненням здоров'я та загальним фізичним розвитком дітей. Учнів поділяють на вікові групи, перед кожною з яких ставлять свої навчально-виховні завдання.
   Під час занять у гуртках педагог не повинен забувати про громадянське, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання учнів. Слід також дбати про організованість і дисципліну, активність і самостійність учнів. Всі гуртки працюють двічі на місяць. Очолюють їх ентузіасти-педагоги, батьки.

Домашня навчальна робота учнів

   Домашня робота — самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків.

  

12

Їх виконують не тільки вдома, а й у навчальних закладах. Тому її ще називають самопідготовкою. Необхідність домашніх завдань зумовлена тим, що знання, навички й уміння засвоюються не відразу, а через періодичне повторення. Крім того, лише в домашній роботі учень може якнайкраще виявити, випробувати свої можливості, набути уміння самостійно вчитися, переборювати труднощі.


   Домашні завдання — це не лише виучування поясненого на уроці, виконання вправ, розв'язання задач тощо. Вони передбачають і самостійне вивчення нового матеріалу. Для того, щоб домашня навчальна робота була ефективною, учні повинні бути уважними і спостережливими, вміти запам'ятовувати, користуватися мисленнєвими операціями, цінувати і розподіляти час, фіксувати прочитане, побачене, почуте (тези, конспект, реферат, анотацію, рецензію та ін.), писати твори, виготовляти наочні посібники та ін.
   Домашня навчальна робота учнів вимагає передусім чіткого і правильного нормування. Перевантаження шкодить фізичному і розумовому розвитку учнів, негативно впливає на їх навчання і виховання. Визначаючи обсяг домашньої роботи, виходять із загальних положень щодо терміну її виконання: цей обсяг не повинен перевищувати третини від того, що зроблено на уроці . Напередодні вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають. 
   На практиці використовують різні види домашньої навчальної роботи: робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, виписування незрозумілих виразів, зворотів); виконання письмових і графічних робіт (написання переказів, творів, виготовлення креслення, малюнків, заповнення контурних карт та ін.); виконання усних вправ (підбір прикладів на правила, вивчення хронологічних таблиць та ін.); самостійна практична робота, яка вимагає

13

певних спостережень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи, творів мистецтва); виконання різноманітних вправ і розв'язання задач; читання статей, науково-популярних журналів; проведення дослідів; заучування напам'ять правил, цитат, віршів.


   Домашні завдання мають бути чітко сплановані, своєчасно повідомлені на уроці (завдання дається при зосередженні уваги всіх учнів). Вчитель повинен визначити зміст домашнього завдання (воно має бути зрозумілим усім учням), провести інструктаж щодо його виконання (що і як робити вдома), систематично перевіряти, оцінювати їх виконання. Він має забезпечувати диференційований підхід до визначення змісту й обсягу домашніх завдань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, їх запитів та інтересів; використовувати творчі завдання, які приваблювали учнів новизною і цікавістю, стимулювали до пошукової діяльності.
  

14

Висновок.

Аналіз педагогічної діяльності, досвід роботи кращих викладачів та керівників навчальним процесом дозволяють зробити висновок, що головною умовою удосконалення позаурочних форм навчання є професійна майстерність учителів, їх ерудиція, творчий підхід до використання всього найкращого, що є в педагогічній науці і практиці, постійний пошук найбільш результативних педагогічних рішень, критичний аналіз своєї діяльності тощо, це і є головні вимоги яким повинен відповідати кожен учитель. 
Характерною перевагою позаурочної форми навчання є навчальний процес, в якому обов'язково беруть участь розум, серце і руки,тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється через призму особистого відношення до неї і оцінку результатів в кінцевому продукті.  Великою перевагою позаурочної форми навчання є вміння, які набувають учні, а саме:
* планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;
* використовувати багато джерел інформації; 
* самостійно збирати і накопичувати матеріал; 
* аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку; 
* приймати рішення; 
* установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним); 
* створювати "кінцевий продукт" — матеріальний носій (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій); 
* представляти створене перед аудиторією; 
* оцінювати себе та інших. 
Найбільш успішною робота з позаурочними формами навчання буде тоді, коли учні будуть більше співпрацювати одне з одним, а втручання педагога

15

в процес потрібно звести до мінімуму. Спільний кінцевий продукт, отриманий в результаті спільної праці, має набагато більшу вагу, аніж високі оцінки за нього або похвала вчителя. В разі, якщо кінцевий продукт буде відсутній, вся робота над проектом не буде завершена і діяльність учнів не матиме сенсу.



Прикладами кінцевих продуктів можуть бути:
•    Альбом із творами та ілюстраціями;
•    письмовий звіт;
•    стіннівка;
•    тематичний концерт, підготовлений учнями;
•    радіо або відеопрограма;
•    класний куточок; WеЬ-сайт; відеофільм; виставка;
•    журнал; костюм;
•    мультимедійна презентація;
•    публікація;
•    серія ілюстрацій;
Позаурочні форми навчання надають учням можливість спілкуватись у реальній життєвій ситуації, що вимагає від них застосовувати та адаптувати вивчений мовний матеріал. Зацікавленість вибором теми та процесом роботи над проектом підвищує їх мотивацію та інтерес до вивчення мови. Сьогодні ці методи вважаються одним із перспективних видів навчання, тому що вони створюють умови для творчої самореалізації учнів, підвищують мотивацію для отримання знань, сприяють розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

16
Література.


1.Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. — М., 1982. — 192 с. 
2.Буринская Н.Н. Учебные экскурсии. — М., 1989. — 160 с. 
3.Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. — № 5. — С. 39 — 44. 
4.Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 5.Гузик Н.П., Пучков Н.П. Лекционно-семинарская система обучения. - К., 1979. — 94 с. 
6.Дьяченко В. К. Общие формы организации процесса обучения. — Красноярск, 1984. — 184 с. 
7.Дьяченко В. К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. - М., 1989. - 160 с. 
8.Зайчекно І.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с. 
9.Кизенко В.І. Педагогічні функції і змісті факультативного навчання в основній школі. // Педагогіка і психологія – 1997. – № 2. – С. 24 – 32. 
10.Кириллова Г.Т. Теория и практика урока в условиях развивающего обучения.— М., 1980.— 159 с. 
11. Педагогіка. / За ред. А.М. Алексюка. – К., 1985. – 295 с. 
12.Римаренко В.Є. Семінарські заняття в школі. — К., 1981. — 124 с. 
13.Усова А. В. Система форм учебных занятий. // Сов. педагогика. - 1984 - № 1. - С. 48 - 54. 
14.Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с. 
Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення

Скачати 173.47 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка