Правила роботи в мікробіологічній лабораторії



Сторінка1/7
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0.92 Mb.
#13256
ТипПравила
  1   2   3   4   5   6   7
Правила роботи в мікробіологічній лабораторії:


  • Вхід в лабораторію без спеціального одягу забороняється. Спецодяг є індивідуальним захистом для працюючого. Він також попереджує забруднення сторонніми мікробами досліджуваних матеріалів.

  • В лабораторії категорично забороняється приймати їжу.

  • В лабораторії не допускаються різки рухи, ходьба без потреби та сторонні розмови.

  • При випадковому попаданні досліджуваного матеріалу на руки, робоче місце, одяг або взуття необхідно попередити викладача та під його керівництвом провести дезінфекцію.

  • Робоче місце повинне утримуватись в повному порядку. Бактеріологічні петлі та голки знезаражують прожарюванням в полум’ї пальника, а використані шпателі та піпетки – в ємкостях з дезінфікуючим розчином.

  • Після закінчення досліджень поживні середовища з посівами вміщують в термостат. Мікроскопи приводять в неробочий стан. Апарати та прибори ставлять в спеціально відведені місця. Робочі столи протирають дезінфікуючим розчином.


Методична розробка № 1

для студентів фармацевтичного факультету

заочної форми навчання (4,5 роки)

Тема. Морфологія бактерій. Виготовлення препаратів із бактеріальних культур. Прості та складні методи забарвлення.

Мета заняття:

Загальна: засвоїти правила та режим роботи у мікробіологічній лабораторії. Оволодіти методами вивчення морфології бактерій.

Конкретна: засвоїти техніку виготовлення, фарбування та мікроскопування мікробіологічних препаратів за допомогою імерсійної системи мікроскопа.

Питання, що підлягають вивченню.

1. Призначення мікробіологічної лабораторії та режим роботи в ній.

2. Правила роботи в мікробіологічній лабораторії.

3. Типи сучасних мікроскопів. Техніка мікроскопії імерсійним об’єктивом біологічного мікроскопа.

4. Власне збільшення та роздільна здатність біологічного та електронного мікроскопів.

5. Основні морфологічні групи бактерій. Форми та розміри клітин, їх розташування в полі зору.

6. Структура та хімічний склад бактеріальної клітини.

7. Етапи приготування мазка-препарата з бактеріальних культур.

8. Класифікація фарб, які використовуються в мікробіологічній практиці.

9. Прості методи забарвлення мікробіологічних препаратів.

10. Будова та хімічний склад клітинної стінки бактерій.

11. Забарвлення за Грамом як метод виявлення особливостей будови та хімічного складу клітинної стінки прокаріот.

12. Техніка забарвлення за Грамом, а також в модифікації Синьова.

13. Диференціація бактерій за тинкторіальними властивостями при фарбуванні за Грамом.

14.Кислотостійкі бактерії. Особливості хімічного складу кислотостійких бактерій.

15.Спороутворення у бактерій. Біологічне значення спор та умови їх утворення.

16.Методи виявлення кислотостійких бактерій та спор.

17.Капсула бактерій, методи вивчення.

18.Внутрішньоклітинні включення бактерій, методи виявлення.

19.Органи руху бактерій, методи виявлення.

20.Морфологія спірохет. Методи вивчення.

21.Морфологія актиноміцетів. Методи вивчення.

22.Морфологія мікоплазм. Методи вивчення.

23.Морфологія рикетсій. Методи вивчення.

24.Морфологія хламідій. Методи вивчення.
Джерела навчальної інформації.

Література теоретична основна:

Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія : підручник для студ. вищ. мед. навч. заклад / За редакцією В.П.Широбокова / Видання 2-е. – Вінниця : Нова Книга, 2011. – 952 с. : іл.

К.Д. Пяткін, Ю.С. Кривошеїн. Мікробіологія. В.Ш. 1992

В. Д. Тимаков и соавт. Микробиология. М. Медицина 1993.

Крок-1. Загальна лікарська підготовка. Київ, Медицина 2004

А.А. Воробьев и соавт. Микробиология. М. Медицина, 1994

Л.Б. Борисов и соавт. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология. М. Медицина, 1994

Г.К. Палій і співавт. Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби.



Література теоретична додаткова:

А.А. Воробьев. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. М., МИА, 2004

А.И. Коротяев, С.А. Бабичев. Медицинская микробиология, иммунология и вирусология. С.Петербург. Спецлит., 2002.

В.И. Покровский. Медицинская микробиология. ГЭОТАР-МЕД, М., 2002

В.М. Запорожан. Загальна мікробіологія, вірусологія та імунологія. Одеса, 2002

И.Л. Дикий и соавт. Микробиология. Харьков, изд. Укр ФА, 1999.

В.И. Покровский, О.К. Поздеев. Медицинская микробиология. ГЭОТАР Медицина, Москва, 1998,.

Література практична основна:

Л.Б. Борисов и др. Руководство к практическим занятиям по микробиологии. М., 1984

С.І. Климнюк і співавт. Практична мікробіологія. Тернопіль, "Укрмедкнига", 2004.

Література практична додаткова:

М.Н. Лебедева. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии. М., Медицина, 1973.

В.В. Тец Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. М., Медицина, 2002.

К.Д. Пяткин и соавт. Руководство к практическим занятиям по медицинской микробиологии. М., Медицина, 1969.


Актуальність теми. Мікробіологія як самостійна галузь знань має спеціальні методи досліджень, які направленні на вивчення морфології, фізіології, генетики мікроорганізмів, їх ролі в етіології та патогенезі інфекційних захворювань, розробляє методи їх лабораторної діагностики, специфічного лікування та профілактики. На основі мікробіології виникли самостійні наукові дисципліни, такі як бактеріологія, мікологія, паразитологія, вірусологія, імунологія та інші, що мають власні об’єкти дослідження та методи.
Самостійна робота студентів

Завдання 1. Демонстрація обладнання робочого місця.

Робоче місце мікробіолога бактеріологічної лабораторії обладнане ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________.



Завдання 2. Ознайомитись з правилами роботи в мікробіологічній лабораторії.

При роботі з культурами мікроорганізмів або матеріалом, інфікованим ними, необхідно додержуватись основних двох принципів:



  • не забруднити мікробами зовнішнього середовища та не заразити самого себе;

  • не забруднити культуру або досліджуваний матеріал сторонніми мікробами із зовнішнього середовища.

Дотримування цих основних принципів забезпечує точну діагностику інфекційної хвороби та швидку ідентифікацію збудника.

Завдання 3. Мікроскопічне дослідження готових забарвлених препаратів–мазків мікроорганізмів за допомогою імерсійної системи мікроскопа.

Демонстрація техніки мікроскопічного дослідження забарвлених бактеріологічних препаратів – мазків за допомогою імерсійної системи біологічного мікроскопа.

- Перевіряють стан освітлювальної системи.

- встановлюють сухий об’єктив (8х), на предметний столик кладуть досліджуваний препарат.

- дивлячись на окуляр та повертаючи дзеркало, встановлюють освітлення.

- На сухий, попередньо зафіксований та забарвлений препарат наносять краплю імерсійної олії, прокручують револьвер, встановлюють імерсійний об’єктив (90х) і, дивлячись збоку, обережно опускають макрометричним гвинтом тубус мікроскопа до занурення об’єктива в олію. Фронтальна лінза при цьому не повинна стикатись з предметним склом.

- Спостерігаючи в окуляр, макрогвинтом повільно піднімають тубус і фіксують об’єкт. За допомогою мікрометричного гвинта проводять більш тонке фокусування.

- Після закінчення мікроскопування піднімають тубус, знімають препарат і обережно витирають фронтальну лінзу об’єктива.

- Мікроскоп приводять в неробочий стан, опустивши конденсор та відвівши імерсійний об’єктив в бік.

В мікробіологічній діагностиці інфекційних хвороб одним із перших використовують мікроскопічне дослідження матеріалу від хворого. Виявлення в ньому мікроорганізмів та вивчення їх морфології дозволяє орієнтовно визначити збудника і надалі провести чітку ідентифікацію за допомогою інших методів мікробіологічної діагностики.

Морфологічно ознаки бактерій можна вивчати за допомогою мікроскопічного методу дослідження, тобто методу, який включає в себе роботу по виготовленню мазка з патологічного матеріалу або культури мікроба та його забарвлення, з наступним мікроскопічним дослідженням. Можливе вивчення морфології збудника і в нативному стані, але в більшості випадків використовують забарвлені або контрастовані препарати.
Завдання 4. Приготування мазків з агарових культур бактерій. Мікроскопія пофарбованих препаратів студентами з використанням імерсійної системи світлового мікроскопа.

Якщо мазок готують з культури вирощеної на щільному середовищі в пробірці, забір її проводять наступним чином. Пробірку з культурою беруть великим та вказівним пальцем лівої руки. Петлю стерилізують в полум’ї пальника. Ватну пробку затискують мізинцем правої руки, витягують її з пробірки і залишають в такому положенні. Краї пробірки стерилізують, обпалюючи їх в полум’ї пальника, потім в пробірку через полум’я вводять петлю. Охолоджують петлю доторкуючись до внутрішньої стінки пробірки, потім доторкуються до біомаси бактерій на поверхні середовища. Петлю витягують, швидко обпалюють краї пробірки, закривають її пробкою, проводячи її через полум’я і ставлять пробірку в штатив. Петлю з культурою вносять в попередньо підготовлену краплю води, яку наносять на середину чистого, знежиреного скла, і емульгують поки крапля рідини не стане мутною. Надлишок мікробного матеріалу на петлі спалюють в полум’ї пальника, петлю охолоджують на повітрі. Потім культуру розмішують петлею, готуючи круглий мазок діаметром 2 см.

При виготовленні мазка з рідкого середовища його краплю петлею або піпеткою наносять безпосередньо на скло. Розтирають петлею, висушують, фіксують.

Висушування та фіксування мазків. Мазки висушують в повітрі до повного зникнення вологи, після чого фіксують. Фіксація закріплює матеріал на поверхні скла, знищує живі мікроорганізми, сприяє кращому сприйманню барвників. Фізична фіксація здійснюється в полум’ї пальника. Для цього скло з мазком беруть пінцетом або 1 і 2 пальцем правої руки за ребра мазком доверху і плавно проводять 2 – 3 рази над верхівкою полум’я. Процес фіксації повинен займати 2 сек. При правильній експозиції скло повинне бути гарячим.

Хімічна фіксація здійснюється в розчинах хімічних речовин або сполук:



  1. Безводний метиловий спирт – 5 хв.

  2. Етиловий спирт 96о – 10 – 15 хв.

  3. Суміш Нікіфорова (суміш спирту і ефіру в співвідношенні 1:1) 10- 15 хв.

  4. Суміш Карнуа (спирт 96о 60 мл., хлороформ 30 мл., льодяна оцтова кислота 10 мл) 10 – 15 хв.

Для цього предметне скло з мазком занурюють в склянку з фіксатором на вказаний час.

Забарвлення фіксованих мазків простим методом. Простий метод фарбування передбачає використання одного якого–небудь барвника. Найчастіше застосовують водний розчин метиленового синього або водно – спиртовий розчин фуксину. На зафіксований мазок наносять фарбу так, щоб мазок був повністю покритий нею і тримають 3 – 5 хв. Після фарбування зливають, промивають водою, підсушують.



Завдання 5. Вивчення морфології бактерій в демонстраційних препаратах.

Клітинна стінка у різних груп мікроорганізмів характеризується різною макромолекулярною будовою, різновидністю хімічного складу та біологічних властивостей. Так, основним компонентом клітинної стінки більшості водоростей є целюлоза, міцеліальних грибів – хітин, дріжджових – манани та глюкани, бактерій – пептидоглікани. Хімічний склад та структуру клітинних стінок визначають забарвлення за Грамом.

Вперше цей метод був запропонований Х.Грамом у 1884 р. Для виявлення бактерій в гістологічних зрізах. На сьогодні цей метод широко використовується в мікробіології для ідентифікації бактерій за за тінкторіальними властивостями. По відношенню до забарвлення за Грамом всі бактерії поділяються на дві групи: грампозитивні та грамнегативні.

Механізм забарвлення мазків за Грамом. Особливістю фарбування за Грамом є неоднакове сприйняття різними мікробами барвників трифенілметанової групи: генціанового, метилового або кристалічного фіолетового. Мікроби, що входять в групу грампозитивних дають стійке сполучення з вказаними барвниками та йодом і не знебарвлюються спиртом. В результаті, при додатковому фарбуванні фуксином не змінюють попереднього фіолетового забарвлення. Грамнегативні мікроорганізми утворюють сполуки, що легко руйнуються спиртом, в результаті вони знебарвлюються і після додаткового фарбування фуксином набувають червоного кольору.

Техніка забарвлення мазків за Грамом в модифікації Синьова. Здійснюється 1 етап фарбування за допомогою карболового розчину генціанвіолету, яким зазадалегіть просичують клаптики фільтрувального паперу та зберігають у висушеному вигляді. При фарбуванні мазків, на такий папір, розташований на поверхні зафіксованого препарату, наносять 2 – 3 краплі води для зволоження паперу та вимивання з нього фарби. Фарбування продовжується 2 хв., після якого папір пінцетом знімається і всі етапи фарбування здійснюються за класичним методом.



Етапи фарбування за Грамом.

  1. На фіксований мазок через фільтрувальний папір наносять розчин основного карболового кристалічного фіолетового і витримують 2 хв.

  2. Знімають папір, змивають фарбу і наносять розчин Люголя на 2 хв. до почорніння мазка.

  3. Розчин Люголя зливають і на мазок наносять 96о спирт, або опускають в склянку з спиртом на 1 хв. Препарат вважають знебарвленим, якщо з мазка перестає виділятись генціанфіолетовий.

  4. Препарат ретельно промивають водою.

  5. Наносять на мазок спиртово – водний розчин фуксину (фуксин Пфейффера) на 2 хв.

  6. Препарат остаточно промивають водою, висушують.

Демонстрація суміші грампозитивних та грамнегативних бактерій, зафарбованих за Грамом. Замальовування в протоколі мікроскопічної картини.

Кислотостійкі бактерії широко поширені в природі. Завдяки фізико–хімічним властивостям оболонки клітини вони досить стійкі до пошкоджуючої дії різних факторів зовнішнього середовища. Серед цих бактерій є патогенні для людини види. Виявлення в патологічному матеріалі мікроорганізмів з властивостями кислотостійких бактерій за допомогою спеціального методу забарвлення, яким є метод Ціля – Нільсена, допомагає своєчасно провести діагностику захворювань, спричинених ними.

Вивчення методів виявлення кислотостійкості у бактерій дає можливість вчасно діагностувати захворювання на туберкульоз та лепру.



Механізм забарвлення мазків за Цілем – Нільсеном для виявлення кислотостійких бактерій. Кислотостійкі бактерії забарвлюються карболовим фуксином (фуксин Ціля) і не знебарвлюються під дією концентрованих мінеральних кислот. Особливістю їх є те, що вони містять хімічні сполуки, що фарбуються лише концентрованими розчинами барвників в підігрітому стані з подовженим строком фарбування.

Етапи фарбування кислотостійких бактерій.

  1. На зафіксований мазок через фільтрувальний папір наноситься розчин карболового фуксину Ціля, або кладуть просичений фуксином Ціля папір, зволожений водою і фарбують підігріваючи скло до появи випаровувань. Після появи парів мазок знімають з полум’я і витримують до охолодження. Якщо фарба висохла, на мазок що охолов знову її наносять, або зволожують профарбований папір водою. Фарбування повторюють 3 рази.

  2. Зафарбований охолоджений препарат промивають водою.

  3. Промитий препарат занурюють в 5% розчин H2SO4 на 3 – 5 сек., або 95% етиловий спирт, що містив 3% HCL для знебарвлення не кислотостійких форм.

  4. Мазок промивають водою.

  5. На промитий мазок наносять метиленовий синій або діамантовий зелений і витримують 3 хв.

  6. Мазок промивають водою, висушують.

Кислотостійкі бактерії, зафарбовані цим методом, набувають яскраво червоного кольору, некислотостійкі – синього або зеленого.



Спороутворення є також важливим критерієм для ідентифікації. Для збудників таких хвороб як сибірка, ботулізм, правець, газова ранова інфекція, характерне спороутворення, що може бути виявлено спеціальним методами. Спори у них мають характерне розташування відповідно до центру вегетативної частини, розмір та форму.



Етапи фарбування спор бактерій (метод Ожешко).

1.На висушений, незафіксований мазок наливають декілька крапель 0,5% HCL і підігрівають 2 хв. над полум’ям до кипіння. Залишок кислоти зливають, препарат охолоджують в повітрі.

2.Препарат промивають, висушують і фіксують в полум’ї.

3.Далі фарбують за методом Ціля – Нільсена.

Спори бактерій, зафарбовані цим методом набувають яскраво червоного кольору, вегетативні форми – синього або зеленого.

Демонстрація препаратів кислотостійких бактерій та спор, забарвлених спеціальними методами. Замальовування мікроскопічної картини.


Капсулоутворення вважають пристосувальною функцією бактерій. Вона може утворюватись у деяких бактерій тільки в організмі людини або тварин, у інших – як в організмі, так і поза ним. Залежно від особливостей бактерій хімічний склад бактеріальної капсули може бути різним. Тому, виявлення капсули є одним із вагомих критеріїв ідентифікації мікроорганізмів.

Контрастування капсул за Буррі – Гінсом.

На край предметного скла наносять краплю туші, розведеної водою в співвідношенні 1:10, та досліджуваний матеріал і змішують. Петлю стерилізують в полум’ї, а мазок готують другим предметним склом, з відшліфованим краєм. Для цього його ставлять на перше під кутом 45о і підводять до краплі. Після того, як крапля розтечеться по шліфованому краю склом роблять ковзальний рух, рівномірно розподіляючи матеріал тонким шаром по всій поверхні скла. Препарат висушують і фіксують хімічним методом. Промивають водою. Після цього наносять карболовий фуксин Ціля, розведений 1:3, на 3-5 хв. Після фарбування мазок промивають і висушують. При мікроскопії бактерії червоного кольору, оточені безбарвною капсулою, контрастуються на темному тушовому фоні.

Демонстрація мазка, забарвленого за способом Буррі – Гінса, виявлення капсул у клебсієл. Замальовування мікроскопічної картини.


В цитоплазмі бактеріальної клітини накопичуються різні речовини, складні сполуки, які використовуються нею в процесі життєдіяльності. Найбільшими є гранули волютину, ліпопротеїдні тільця, глікоген, краплини пігменту, сірки та ін. Інколи розміри включень на стільки великі, що визначаються як біологічна особливість і використовуються як критерій видової або родової ознаки мікроба.



Забарвлення зерен волютину за способом Нейссера.

На фіксований мазок наносять синьку Нейссера, фарбують 2 хв. Фарбу змивають, мазок промивають, висушують і дофарбовують розчином хризоїдіну або везувіну 2 – 3 хв. Після фарбування мазок промивають, висушують. При мікроскопії зерна волютину мають синій колір, а цитоплазма – світло-коричневий.

Демонстрація зерен волютину в препараті збудника дифтерії, забарвленого за методом Нейссера. Замальовування мікроскопічної картини.

Бактерії за здатністю пересуватись поділяються на рухливі та нерухомі. Здатність їх до активного руху обумовлена наявністю особливих поверхневих придатків – джгутиків та скоротливого апарату в тілі клітини.. Виявляють рухливість бактерій мікроскопуванням у темному полі у живому стані в препаратах „висяча” та „роздавлена” крапля, а самі джгутики - із застосуванням особливих методів обробки їх протравами, адсорбції на поверхні клітини бактерії особливих речовин та барвників, за допомогою електронної мікроскопії.


Виготовлення препаратів „висяча” та „роздавлена” крапля

Роздавлена крапля”. На предметне скло наносять краплю бульйонної культури бактерій. Потім її накривають покривним склом. Для цього покривне скло ставлять на ребро біля краю краплі та опускають, поступово витискуючи повітря, яке знаходиться між предметним і покривним скельцями. В правильно виготовленому препараті „роздавленої” краплі скельця щільно склеюються і рідина тонким шаром заповнює простір між ними, не виступаючи за край покривного скла.

Висяча крапля”. На середину покривного скла, яке не знежирюють, наносять невелику краплю бульйонної культури бактерій. Краплю накривають предметним склом з лункою, краї якої змащенні вазеліном. Предметне скло перевертають покривним до верху. Крапля зависає в герметично закритій вологій камері. Мікроскопують препарати з плоским дзеркалом зі звуженою діафрагмою. При збільшенні (8х) знаходять край краплі, встановлюють в центрі поля зору і переходять на збільшення (40х), або імерсійну систему, злегка розширивши діафрагму. Рухливі бактерії проходять через великий простір, інколи через все поле зору мікроскопа.

Вивчення рухливості бактерій в зазначених препаратах за допомогою методу затемненого поля зору.


Спірохети – це звивисті рухливі бактерії, характерна рухливість яких та особливості форми дають можливість легко відрізнити їх від інших бактерій. Застосовуючи різні лабораторні прийоми, їх легко виявити в нативному матеріалі, що сприяє встановленню мікробіологічного діагнозу.

Методи вивчення морфології спірохет, контрастованих за Буррі, забарвлених за Романовським – Гімзою, посріблених за Морозовим.

Для виготовлення препаратів за Буррі матеріал змішують з тушшю, готують широкий мазок відшліфованим предметним склом, висушують і фіксують хімічним способом.

Фарбування за Романовським – Гімзою. На предметне скло наносять матеріал, готують мазок, в повітрі висушують і фіксують метиловим спиртом 3 хв., знову висушують. Фарбування здійснюють в чашках Петрі, на дно яких кладуть 2 підставки. Препарат кладуть мазком вниз на підставки і збоку обережно підливають розведений барвник так, щоб мазки стикались з ним. Фарбують від 30 хв. до декількох годин. Потім мазки промивають слабким струменем води і висушують.

Фарбування за Морозовим. На зафіксований мазок наливають протраву – розчин з таніну і фенолу у воді, підігрівають до випаровування, ретельно промивають водою. Після цього наливають розчин аміачного срібла і підігрівають до появи темно-коричневого кольору. Препарат промивають водою, висушують.

Спірохети в препараті за Буррі виглядають як світлі звивисті тіла. За Романовським – Гімзою вони зафарбовані в рожевий, синій або фіолетовий колір, за Морозовим – в темно коричневий колір.

Демонстрація препаратів спірохет, контрастованих за Буррі, забарвлених за Романовським-Гімзою, Морозовим. Замальовування мікроскопічної картини.




5.17. Актиноміцети – це також бактерії з особливою морфологією. Довгі, гіллясті клітини цих бактерій нагадують міцелій грибів. Правильне виготовлення препарату з інфекційного матеріалу, забарвлення та знання морфологічних особливостей актиноміцетів дає можливість правильно визначити приналежність виявленого збудника до вказаної таксономічної групи.

Вивчення морфології актиноміцетів проводять в мазках з міцелію, зафарбованих за Грамом або Цілем – Нільсеном. Друзи вносять в краплю води на предметному склі, злегка притискують покривним, а під скло вводять краплю лужного розчину метиленового синього і мікроскопують сухим об’єктивом. В центрі друзи виявляють густе сплетіння ниток з потовщеннями на кінцях.

Демонстрація препаратів актиноміцетів. Замальовування мікроскопічної картини.



Рикетсії та хламідії належать до особливих біологічних різновидностей бактерії – внутрішньоклітинних паразитів, розмноження яких відбувається в живих клітинах епітеліального походження. Знання морфологічних особливостей на різних етапах розвитку та методів їх визначення дають можливість правильно встановити мікробіологічний діагноз захворювання, спричиненого ними.

Рикетсії та хламідії вивчають в препаратах, зафарбованих за Романовським – Гімзою або за Здродовським. За Романовським – Гімзою вони фарбуються в фіолетовий колір, за Здродовським в рубіново-червоний колір. За Здродовським тонкий препарат висушують, фіксують в полум’ї, наливають розведений фуксин Ціля (10 – 15 крапель на 10 мл дистильованої води). Витримують 5 хв. змивають водою і на 1-3 сек. опускають в 5 % розчин лимонної кислоти. Препарат промивають і 10 сек. фарбують 0,5 % водним розчином метиленового синього, знову промивають, висушують.

Демонстрація препаратів рикетсій, забарвлених за Здродовським, та хламідій, забарвлених за Романовським-Гімзою. Замальовування мікроскопічної картини.


Мікоплазми - це бактерії, позбавлені клітинної стінки. Мають велику схильність до поліморфізму. Тому, морфологічні ознаки не є провідною ознакою в ідентифікації цих мікроорганізмів. Однак, знання цієї особливості у мікоплазм допомагає в правильній діагностиці інфекцій мікоплазменної природи.

Демонстрація електронних фотографій мікоплазм.


висновки:


Автор: доц. Сорокоумова Л.К.

Затверджено на засіданні кафедри

« »________________2013 р.

Протокол №

Методична розробка № 2

для студентів фармацевтичного факультету

заочної форми навчання (4,5 роки)


Каталог: downloads -> microbiology
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс
microbiology -> Внму ім. М.І. Пирогова Кафедра мікробіології
microbiology -> Тематичний план самостійної роботи для студентів 2-3 курсів фармацевтичного факультету спеціальність фармація на 2014-15 навчальний рік Денна форма навчання
microbiology -> Тематичний план самостійної роботи для студентів 2-3 курсу медичного факультету на 2014-15 навчальний рік
microbiology -> Тематичний план самостійної роботи для студентів 2 курсу стоматологічного факультету спеціальність клінічна фармація на 2014-15 навчальний рік
microbiology -> Внму ім. М.І. Пирогова Кафедра мікробіології
microbiology -> Вірус сніду Таксономія: Родина ретровірусів
microbiology -> Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка