Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника


Представники економічної думки докласичного періоду ідеа­лізували



Сторінка8/10
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.69 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Представники економічної думки докласичного періоду ідеа­лізували:

  1. ринкові економічні відносини;

  2. натурально-господарські відносини;

  3. значну торгівлю і лихварські операції;

  4. товарне виробництво.

  • Закони Хаммурапі регламентували боргове рабство з метою:

    1. якнайшвидшого переходу до ринкової економіки;

    2. забезпечення зростання податкових надходжень до казни;

    3. не допустити руйнації основ натурального господарства;

    4. немає правильної відповіді.

  • Основна економічна ідея трактату "Артхашастра":

    1. розвиток натурального господарства;

    2. ідеологізація індійського суспільства;

    3. основну роль в економіці відіграє держава;

    4. вчення про управління та державні доходи.

  • Основні течії суспільної і релігійної думки стародав­нього Китаю:

    1. моїзм, легізм;

    2. даосизм;

    3. конфуціанство;

    4. всі відповіді вірні.

  • На яких морально-етичних принципах ґрунтуються економічні погляди Конфуція:

    1. протекціоністських бар'єрів;

    2. гуманізму і вченні про ідеали;

    3. економічного лібералізму;

    4. поваги до старших.

  • "Домострой" для давньогрецького мислителя Ксенофонта — це наука:

    1. про багатство;

    2. про управління натуральним господарством та державою;

    3. про управління домашнім господарством;

    4. про гроші.

  • На думку Платона, основним принципом побудови держави є:

    1. задоволення різноманітних потреб людей;

    2. поділ праці;

    3. розвиток ринкових відносин;

    4. управління господарством.




      1. Під економікою Арістотель розумів:

        1. багатство як сукупність споживчих вартостей;

        2. багатство як нагромадження грошей;

        3. природна господарська діяльність, пов'язана з виробництвом продуктів;

        4. мистецтво робити гроші;

      2. Арістотель відносить до сфери хрематистики:

        1. землеробство і ремесло;

        2. лихварство і торгово-посередницькі операції;

        3. дрібну торгівлю;

        4. немає правильної відповіді.

      3. Відповідно до економічних поглядів Арістотеля і Ф. Аквінського гроші — це:

        1. цілком некорисний товар;

        2. результат угоди між людьми;

        3. товар, що стихійно виник;

        4. немає правильної відповіді.

      4. Відповідно до концепції "справедливої ціни" Ф. Ак­вінського в основі вартості (цінності) товару лежить:

        1. витратний принцип;

        2. морально-етичний принцип;

        3. витратний і морально-етичний принципи одночасно;

        4. немає правильної відповіді.

      5. Предметом вивчення меркантилізму є:

        1. сфера обігу;

        2. сфера виробництва;

        3. сфера обігу і сфера виробництва одночасно;

        4. сфера матеріального споживання.

      6. Матеріальні передумови виникнення меркантилізму:

        1. розвиток продуктивних сил;

        2. поглиблення поділу праці та розширення її кооперації;

        3. розвиток торгівлі;

        4. великі географічні відкриття.

      7. Об'єктом дослідження меркантилістів були:

        1. грошовий обіг;

        2. натуральне господарство;

        3. торгівля;

        4. правильні відповіді 1, 3.

      8. Відповідно до меркантилістської концепції джерелом грошового багатства є:

        1. перевищення імпорту над експортом;

        2. перевищення експорту над імпортом;

        3. сфера обігу;

        4. сфера виробництва.

      9. Основні принципи раннього меркантилізму:

        1. золото і скарби — сутність багатства, не можна допус­кати їх вивезення з країни;

        2. високі ціни на експортні товари та обмеженість імпорту;

        3. протекціоністські тарифи на імпортні товари.

        4. всі відповіді правильні.

      10. Характерною рисою зрілого меркантилізму:

        1. заволодіння зовнішніми ринками та імпорт товарів;

        2. не можна допускати вивезення з країни золота та срібла;

        3. протекціоністські тарифи на імпортні товари;

        4. високі ціни на експортні товари.

      11. Назвіть характерну теорію для раннього меркантилізму:

        1. теорія "грошового балансу";

        2. кількісна теорія грошей;

        3. номіналістична теорія грошей;

        4. теорія "торгового балансу".

      12. Назвіть характерну теорію для пізнього меркантилізму:

        1. теорія "грошового балансу";

        2. кількісна теорія грошей;

        3. номіналістична теорія грошей;

        4. теорія "торгового балансу".

      13. На що, головним чином, спирається концепція мер­кантилізму:

        1. політику протекціонізму;

        2. політику "природного порядку";

        3. теорію монетаризму;

        4. політику економічного лібералізму.

      14. Автором терміна "політична економія" є:

        1. Арістотель;

        2. Ф. Аквінський;

        3. А. Монкретьєн;

        4. А. Сміт.

      15. Пріоритетним методом економічного аналізу меркан­тилізму є:

        1. емпіричний;

        2. функціональний;

        3. аналізу і синтезу;

        4. дедуктивний.

      16. Предметом вивчення класичної політекономії є:

        1. сфера обігу;

        2. сфера виробництва;

        3. сфера обігу і сфера виробництва одночасно;

        4. виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріаль­них благ.

      17. У класичній політичній економіці пріоритетним ме­тодом економічного аналізу є:

        1. емпіричний;

        2. каузальний (причинний);

        3. функціональний;

        4. аналізу і синтезу.

      18. Відповідно до класичної політичної економії заробіт­на плата як прибуток робітника тяжіє:

        1. до фізіологічного мінімуму;

        2. до прожиткового мінімуму;

        3. до максимально можливого рівня;

        4. до рівня життя.

      19. Відповідно до класичної політичної економії гро­ші — це:

        1. найважливіший чинник економічного зростання;

        2. технічне знаряддя; річ, що полегшує обмін;

        3. посередник при обміні;

        4. загальний еквівалент.

      20. Категорію "гроші" У. Петті розглядав як прибічник:

        1. номіналістичної теорії грошей;

        2. металевої теорії грошей;

        3. кількісної теорії грошей;

        4. немає правильної відповіді.

      21. У. Петті і П. Буагільбер — родоначальники теорії вартості, яка обумовлюється:

        1. витратами праці (трудова теорія);

        2. виробничими витратами (теорія витрат);

        3. витратами факторів виробництва;

        4. продуктивністю праці.

      22. За запропонованою Ф. Кене класифікацію фермери представляють:

        1. продуктивний клас;

        2. клас власників землі;

        3. безплідний клас;

        4. непродуктивний клас.

      23. Відповідно до вчення Ф. Кене про "чистий продукт", останній створюється:

        1. у торгівлі;

        2. у сільськогосподарському виробництві;

        3. у промисловості;

        4. у виробничій сфері.

      24. Першим автором теорії відтворення і першим, хто поділяв капітал на основний і оборотній, а працю — на продуктивну і непродуктивну, є:

        1. У. Петті;

        2. Ф. Кене;

        3. А. Сміт;

        4. К. Маркс.

      25. А. Тюрго єдиним джерелом усякого багатства вва­жає працю:

        1. торгівця;

        2. хлібороба (фермера);

        3. ремісника;

        4. лихваря.

      26. На думку А. Сміта, набагато більшу вартість до дійсного багатства і прибутку додає капітал, вкладений:

        1. у торгівлю;

        2. у землеробство;

        3. у промисловість;

        4. у матеріальне виробництво.

      27. Відповідно до методологічної позиції А. Сміта при­ватний інтерес:

        1. невід'ємний від загального інтересу;

        2. стоїть вище суспільного;

        3. первинний щодо суспільного;

        4. невід'ємний від колективного і суспільного.

      28. У структурі торгівлі на перше місце А. Сміт поста­вив:

        1. внутрішню торгівлю;

        2. зовнішню торгівлю;

        3. транзитну торгівлю;

        4. роздрібну торгівлю.

      29. Відповідно до А. Сміта у кожному розвиненому суспільстві вартість товарів зумовлена:

        1. витратами праці;

        2. витратами праці та капіталу;

        3. сумою доходів;

        4. витратами виробництва.

      30. А. Сміт вважає працю продуктивною, якщо вона прикладена:

        1. у сільськогосподарському виробництві;

        2. у будь-якій галузі матеріального виробництва;

        3. у галузях матеріального і нематеріального виробниц­тва;

        4. капіталістами-підприємцями.

      31. У структурі капіталу А. Сміт виділяє такі частини:

        1. початкові й щорічні аванси;

        2. основний і оборотний капітал;

        3. постійний і змінний капітал;

        4. немає правильної відповіді.

      32. Теза "Надзвичайна догма Сміта" виникла у К. Мар­кса у зв'язку з тим, що А. Сміт:

        1. припускає поділ капіталу на основний і оборотний;

        2. ототожнює принцип виявлення цінності "річного про­дукту праці" й "ціни всякого товару";

        3. вважає капітал сукупністю додаткової вартості, вар­тості робочої сили, витрат на постійний капітал (С + V + М);

        4. вважає капітал сукупністю додаткової вартості та вар­тості робочої сили (V + М).

      33. А. Сміт визначає "невидиму руку" в такий спосіб:

        1. це механізм державного управління економікою в інте­ресах усього суспільства;

        2. дія в умовах вільної конкуренції підприємців не зале­жить від волі та намірів індивіда;

        3. механізм господарювання, зумовлений божественним знаком;

        4. немає правильної відповіді.

      34. До основного капіталу А. Сміт відніс:

        1. знаряддя праці та машини;

        2. готові вироби;

        3. продовольство;

        4. трудовий досвід і здібності робітників.

      35. Яка з людських властивостей за А. Смітом визначає економічну поведінку людини:

        1. егоїстичні інтереси;

        2. турботи про державні інтереси;

        3. прагнення покращити життя всього суспільства;

        4. прагнення до самореалізації.

      36. При визначенні вартості Д. Рікардо дотримується:

        1. трудової теорії;

        2. теорії корисності;

        3. теорії факторів виробництва;

        4. теорії розподілу.

      37. Категорію "рента" Д. Рікардо трактує таким чином:

        1. як прибуток із землі;

        2. як прибуток фермера;

        3. як прибуток у промисловій сфері;

        4. як прибуток у сфері торгівлі.

      38. На думку Д. Рікардо, заробітна плата має тенденцію до зниження, тому що:

        1. підприємці занижують ціну праці робітників;

        2. високі темпи народжуваності породжують надлишко­ву пропозицію праці;

        3. машини і механізми витісняють працю робітників;

        4. немає правильної відповіді.

      39. Тенденцію норми прибутку до зниження відповідно до Д. Рікардо породжують такі причини:

        1. переливання капіталу з одного заняття в інше;

        2. зростання дорожнечі продуктів землі внаслідок постій­ного зниження її родючості;

        3. підвищення темпів зростання народонаселення;

        4. всі відповіді вірні.

      40. Прихильність Д. Рікардо до концепції економічного лібералізму полягає в тому, що він:

        1. дотримувався незалежної позиції з усіх проблем;

        2. виступав за необхідність державного втручання в еко­номіку;

        3. був прихильником вільного підприємництва, вільної торгівлі та інших економічних свобод;

        4. виступав за обмеження податків;

      41. Д. Рікардо був прихильником:

        1. якісної теорії грошей;

        2. кількісної теорії грошей;

        3. номіналістичної теорії грошей;

        4. всі відповіді вірні.

      42. Закон порівняльних переваг Д. Рікардо гласить:

        1. продукт має вироблятися в тій країні, де витрати на нього менші;

        2. країна має спеціалізуватися на виробництві товару й експортувати його, якщо різниця між витратами виробниц­тва цього товару і вищими витратами виробництва інших товарів більша, ніж в інших країнах;

        3. країни володіють відносною перевагою виробництва різних товарів;

        4. кожна країна спеціалізується на випуску тих про­дуктів, у виробництві яких вона має найбільш відносну ефективність.

      43. Основний постулат "закону ринків" Ж.Б. Сея такий:

        1. попит створює відповідний йому рівень пропозиції;

        2. пропозиція створює відповідний їй попит;

        3. гроші — найважливіший самостійний фактор відтворювального процесу;

        4. припускається втручання держави в економіку.

      44. "Закон Сея" вичерпав свою актуальність із виник­ненням економічного вчення:

        1. К. Менгера;

        2. А. Маршалла;

        3. Дж.Б. Кларка;

        4. Дж.М. Кейнса.

      45. За визначенням Ж.Б. Сея політична економія — це:

        1. наука про багатство;

        2. наука про економічний розвиток нації, підвищення її добробуту;

        3. наука про закони, які управляють багатством;

        4. наука про виробничі відносини і продуктивні сили.

      46. Яка теорія Ж.Б. Сея лягла в основу концепції гра­ничної корисності австрійської економічної школи:

        1. теорія цінності;

        2. теорія корисності;

        3. теорія спадної корисності;

        4. теорія підприємництва й управління виробництвом.

      47. Хто, на думку Ж.Б. Сея, головні діючі особи еконо­мічного розвитку:

        1. капіталісти;

        2. землевласники;

        3. наймані робітники;

        4. підприємці.

      48. У створенні багатства нації Ж.Б. Сей вирішальне значення надавав:

        1. сільському господарству;

        2. промисловості;

        3. сфері обігу;

        4. машинному виробництву.

      49. На чому побудована концепція розподілу:

        1. концепції граничної корисності;

        2. теорії корисності;

        3. теорії витрат виробництва;

        4. теорії "трьох факторів" виробництва.

      50. Як Дж.М. Кейнс сформулював "закон Сея":

        1. закон економічної рівноваги;

        2. закон попиту і пропозиції;

        3. попит породжує відповідну йому пропозицію;

        4. пропозиція створює відповідний їй попит.

      51. Відповідно до теорії народонаселення Т. Мальтуса головними причинами бідності є:

        1. постійно високі темпи зростання чисельності населення;

        2. незмінно низький рівень заробітної плати;

        3. "закон спадання родючості ґрунту";

        4. всі відповіді вірні.

      52. Теорію народонаселення Т. Мальтуса з числа назва­них нижче авторів категорично відкидали:

        1. Д. Рікардо, Дж.С. Мілль

        2. С. Сісмонді, П. Прудон, Р. Оуен;

        3. К.Маркс, Ф.Енгельс;

        4. А.Маршал, А.Пігу.

      53. На думку Т. Мальтуса, "треті особи" у відтворювальному процесі — це:

        1. непродуктивна частина суспільства;

        2. фактор, що сприяє створенню і реалізації суспільного продукту;

        3. фактор, що запобігає загальному надвиробництву.

        4. всі відповіді вірні.

      54. Одним з перших авторів класичної політичної економіки які звернулися до розгляду теоретико-методологічної пробле­ми соціалізму був:

        1. А. Сміт;

        2. Д. Рікардо;

        3. К. Маркс;

        4. Т. Мальтус.

      55. Згідно з теорією "народонаселення" Т. Мальтуса за­робітна плата визначається:

        1. кількістю благ для задоволення особистих потреб;

        2. ціною життя;

        3. мінімальною вартістю засобів існування робітника;

        4. платою за працю;

      56. На думку Т. Мальтуса, величина вартості товару ви­значається:

        1. кількістю праці;

        2. матеріальними витратами і витратами живої праці;

        3. витратами його виробництва;

        4. корисністю продукту праці.

      57. В історію економічної думки Т. Мальтус увійшов як автор:

        1. теорії витрат виробництва;

        2. теорії народонаселення;

        3. закону спадної віддачі ресурсів;

        4. всі відповіді вірні.

      58. Що вніс Т. Мальтус у тріаду фундаментальних еко­номічних законів:

        1. закони "трьох факторів";

        2. закон спадної віддачі;

        3. закон спадної корисності;

        4. закон заробітної плати.

      59. У концепції реформ Дж.С. Мілля рекомендується:

        1. змінити закони розподілу;

        2. обмежити право спадкування;

        3. поліпшити систему приватної власності заради участі у принесених нею прибутках кожного члена суспільства;

        4. всі відповіді вірні.

      60. Основні ідеї соціальних реформ Дж.С. Мілля зводи­лись до таких вимог:

        1. ліквідація системи найманої праці через створення кооперативної виробничої асоціації;

        2. соціальні земельні ренти за допомогою земельного податку;

        3. обмеження соціальної нерівності шляхом скасування права спадщини;

        4. всі відповіді вірні.

      61. На противагу класовій теорії розподілу Д. Рікардо Г.Ч. Кері висунув власну теорію:

        1. виробництва;

        2. заробітної плати;

        3. гармонії класових інтересів;

        4. вільного підприємництва.

      62. На думку Г.Ч. Кері, зі зростанням продуктивнос ті праці:

        1. витрати на відтворення продукту зменшуються;

        2. витрати на відтворення продукту збільшуються;

        3. витрати на відтворення продукту постійні;

        4. зростає цінність праці та її частка в продукті.

      63. Який метод використовує С. Сісмонді, досліджуючи конкретні історичні умови життя людей:

        1. наукової абстракції;

        2. емпіричний;

        3. діалектичний;

        4. аналізу і синтезу.

      64. Предметом політичної економії С. Сісмонді прого­лосив:

        1. суспільне виробництво;

        2. суспільне багатство;

        3. людину і її добробут;

        4. економічні відносини між людьми.

      65. Центральне місце в економічному вченні С. Сісмонді займає:

        1. концепція заробітної плати;

        2. концепція реалізації і криз;

        3. концепція вільних ринків;

        4. концепція прибутку.

      66. Причиною зменшення заробітної плати С. Сісмонді вважає:

        1. зниження ціни праці підприємцями;

        2. надлишкову пропозицію праці через високі темпи народжуваності;

        3. зростання реальної заробітної плати;

        4. всі відповіді правильні.

      67. Яку власність П. Прудон засуджував і вважав крадіж­кою:

        1. приватну власність;

        2. державну власність;

        3. власність, яка дає право добувати нетрудові доходи;

        4. власність створену іншими.

      68. З числа наведених нижче безпосередньо П. Прудонові належать ідеї про доцільність:

        1. організації банків народу;

        2. скасування грошей і створення конституйованої вар­тості;

        3. введення безвідсоткового кредиту;

        4. всі відповіді вірні.

      69. Усі соціалістичні концепції об'єднувала різка кри­тика капіталістичного ладу і несприйняття його основи:

        1. експлуатації людини людиною;

        2. приватної власності;

        3. поділу суспільства на багатих і бідних;

        4. всі відповіді вірні.

      70. Для створення справедливого суспільства "від кож­ного — за здібностями, кожному — за його внеском" С.А. Сен-Сімон вважав за потрібне:

        1. змінити форму власності;

        2. змінити матеріальні умови виробництва і життя;

        3. підвищення освіченості людей;

        4. всі відповіді правильні.

      71. Виходом із нестерпної ситуації, створеної капіталіз­мом, Ш. Фур'є вважав:

        1. перехід до колективної власності;

        2. перехід до соціалізму;

        3. перехід до індустріального суспільства;

        4. перехід до змішаної економіки.

      72. Сформульований Р. Оуеном основний принцип со­ціалізму такий:

        1. "від кожного — за здібностями, кожному — за його внеском";

        2. "від кожного — за здібностями, кожному — за по­требою";

        3. "від кожного — за здібностями, кожному — за працею";

        4. немає правильної відповіді.

      73. За визнанням самого К. Маркса, як вчений він мето­дологічно виходив із таких наукових джерел:

        1. англійської політичної економії;

        2. німецької класичної філософії;

        3. французького утопічного соціалізму;

        4. всі відповіді вірні.

      74. Каталог: depart -> EconomicTheory -> resource -> file
        file -> Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «політекономія»
        depart -> Issn 2312–1165 Державний вищий навчальний заклад
        depart -> Навчально-методичний посібник для студентів Інституту історії І політології
        file -> Методичні рекомендації для студентів галузі знань: 0501 − Інформатика та обчислювальна техніка напряму підготовки
        file -> Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника
        file -> Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань 0304 міжнародні відносини напрямку підготовки 030400 міжнародні відносини
        file -> Теми курсових робіт з політекономії
        file -> Методичні рекомендації до вивчення дисципліни Економіка праці та соціально-трудові відносини Для студентів усіх економічних спеціальностей денної форми навчання
        file -> Методичні рекомендації для студентів галузі знань 0304 Міжнародні відносини напрямку підготовки 030400 «Міжнародні відносини»
        file -> Теми курсових робіт з економіки підприємства


        Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка