Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника


Однією з ключових теорій у "Капіталі" К. Маркса є



Сторінка9/10
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.69 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Однією з ключових теорій у "Капіталі" К. Маркса є:

  1. теорія витрат виробництва;

  2. теорія факторів виробництва;

  3. теорія попиту і пропозиції;

  4. теорія трудової вартості.

  • К. Маркс стверджував, що за умов ринкової економі­ки обмін товарів здійснюється за законом:

    1. попиту;

    2. пропозиції;

    3. вартості;

    4. еквівалентного обміну.

  • Новим для політичної економії стало положення К. Маркса:

    1. про організаційну будову капіталу;

    2. поділ капіталу на постійний і змінний;

    3. норму додаткової вартості;

    4. всі відповіді правильні.

  • Центральним елементом економічного вчення К. Марк­са є:

    1. перетворення грошей у капітал;

    2. теорія додаткової вартості;

    3. теорія доходів;

    4. теорія відтворення.

  • Якими із перелічених варіантів положень керується К. Маркс, якщо припустити, що додаткова вартість ство­рюється:

    1. працею, капіталом і землею;

    2. неоплаченою працею продуктивних робітників;

    3. постійним капіталом;

    4. змінним капіталом.

  • Як К. Маркс трактує заробітну плату:

    1. мінімум засобів існування;

    2. плата за робочу силу;

    3. перетворена форма вартості й ціни робочої сили;

    4. вартість споживчих товарів.

  • Сутність марксистської теорії доходів така:

    1. доходи є сутністю факторів виробництва;

    2. у суспільстві є три основні класи, які одержують пер­винні доходи: прибуток, ренту, заробітну плату;

    3. доходи є результатом розподілу додаткової вартості, створеної найманими робітниками у сфері матеріального виробництва;

    4. правильних відповідей немає.

  • Вкажіть правильно марксистські поняття "норма додаткової вартості":

    1. М1 = M/V;

    2. М = С + V;

    3. Р1 = М/(С + V);

    4. Р2 = М/К.

  • Вкажіть правильно марксистське поняття "норма прибутку":

    1. М1 = M/V;

    2. М = С + V;

    3. Р1 = М/(С + V);

    4. Р2 = М/К.

  • У теорії відтворення К. Маркса обґрунтовуються такі положення:

    1. тотожність цінності "річного продукту" і створюваних за рік прибутків;

    2. розходження простого і розширеного типів відтворення;

    3. неспроможність доктрин економічних криз недоспо­живання;

    4. випадковий характер економічних криз за капіталізму;

  • Представники нової історичної школи аналізували:

    1. економічний розвиток країни;

    2. соціальний розвиток країни;

    3. особливості соціально-економічного розвитку на но­вому етапі;

    4. ринкове господарство.

  • Ядро нової історичної школи в Німеччині утворили:

    1. Г. Шмоллер;

    2. Л. Брентано;

    3. К. Бюхер;

    4. Всі відповіді вірні.

  • Г. Шмоллер доводив, що господарське життя визна­чається не тільки природними і технічними, а й іншими факторами:

    1. економічними;

    2. політичними;

    3. моральними;

    4. правовими.

  • У своїх теоретичних концепціях представники нової історичної школи віддавали перевагу:

    1. насильницьким методам суспільної перебудови;

    2. економічним методам;

    3. реформістському напряму;

    4. політичним методам.

  • Л. Брентано як виразник ідеї класового миру пропо­нував:

    1. політичну боротьбу класів;

    2. ідею "соціального миру";

    3. насильницькі методи боротьби;

    4. немає правильної відповіді.

  • Механізмом усунення наслідків економічних криз Л. Брентано вважав:

    1. картелі як спілки виробників, що бажають правомірно пристосовувати виробництво до попиту з метою усунення надвиробництва;

    2. підвищення заробітної плати і скорочення робочого дня;

    3. державне регулювання економіки;

    4. невтручання держави в економічні процеси.

      1. Ефективне державне регулювання економіки Л. Брентано бачив:

        1. у крайньому монархізмі, вірі у благотворний вплив "сильної руки" на економіку;

        2. у концепції усунення соціальних конфліктів шляхом "класового миру" заради суспільної рівноваги;

        3. у рушійній силі держави і визнанні її панівної ролі над особистістю;

        4. у класовій боротьбі.

      2. Хто з економістів нової історичної школи дав трак­тування фінансового капіталу як процесу абсолютного під­порядкування промислового капіталу позичковому:

        1. Г. Шмоллер;

        2. К. Бюхер;

        3. В. Зомбарт;

        4. Л. Брентано.

      3. Представники "соціального напряму" висунули тезу, що політична економія є:

        1. точною наукою;

        2. суспільною наукою;

        3. національною наукою;

        4. політичною наукою.

      4. Головну увагу у своїх дослідженнях представники "соціального напряму" приділяли:

    1. правовому регулюванню обміну між товаровиробни­ками;

    2. створенню теорії ідеального суспільства;

    3. побудові соціально орієнтованої економіки;

    4. побудові ринкової економіки.

      1. Маржиналізм (маржинальна економічна теорія) ба­зується на дослідженні:

        1. сумарних економічних величин;

        2. середніх економічних величин;

        3. граничних економічних величин;

        4. на суб'єктивному підході;

        5. на емпіричному підході.

      2. Предметом вивчення суб'єктивного напряму еконо­мічної думки є проблематика:

        1. сфери обігу (попиту);

        2. сфери виробництва (пропозиції);

        3. сфери обігу і сфери виробництва;

        4. сфери матеріального виробництва;

        5. суспільного виробництва.

      3. Автори першого етапу "маржинальної революції" визначають вартість (цінність) на основі:

        1. трудової теорії;

        2. теорії витрат;

        3. теорії граничної корисності;

        4. виявлення рівноважної ціни, зумовленої граничною корисністю і граничними витратами;

        5. теорії попиту і пропозиції.

      4. Вартість товару характеризується А. Маршаллом на основі:

        1. трудової теорії;

        2. теорії витрат;

        3. теорії граничної корисності;

        4. виявлення рівноважної ціни, зумовленої граничною корисністю і граничними витратами;

        5. теорії попиту і пропозиції.

      5. Згідно з "теорією очікувань" О. Бем-Баверка прибуток — це:

        1. результат експлуатації робітників капіталістами;

        2. певна частина ціни;

        3. різниця між оцінкою "теперішніх" і "подальших благ";

        4. визначається вартістю спожитого капіталу і є більшим або меншим залежно від обсягів усього капіталу;

        5. правильна відповідь 3.

      6. Згідно з вченням А. Маршалла графічно ринкова ціна визначається:

        1. витратами на його виробництво;

        2. як результат перетину ціни попиту, визначеного гра­ничною корисністю і ціни пропозиції, визначеної гранич­ними витратами;

        3. корисністю товару;

        4. бажанням продавця отримати найбільший прибуток;

        5. правильна відповідь 1.

      7. Назвіть фактор, який, за Дж.Б. Кларком, не зумов­лює динамічних умов розвитку виробництва:

        1. зростання капіталу;

        2. зменшення приросту населення;

        3. покращання технології виробництва;

        4. виживання більш продуктивних виробництв;

        5. зміна форм промислових підприємств.

      8. У моделі загальної економічної рівноваги В. Парето критерієм її дослідження вважались:

        1. максимізація корисності;

        2. рівновага між попитом і пропозицією;

        3. оцінка виміру співвідношення переваг конкретного індивіда;

        4. окремою рівновагою виробництва, обміну і споживання;

        5. немає правильної відповіді.

      9. За законом Кларка цінність товару визначається:

    1. сумою граничних корисностей всіх його властивостей;

    2. його користю в цілому;

    3. вартістю ресурсів, з яких його було вироблено;

    4. кількістю праці, витраченої при його виготовленні;

    5. немає правильної відповіді.

      1. Головне теоретичне положення праці Е. Чемберліня "Теорія монополістичної конкуренції" полягає в тому, що:

        1. монополія — антипод конкуренції;

        2. монополія впливає лише на ринкове співвідношення попиту і пропозиції;

        3. монополія створює можливість впливу на ціни з ме­тою регулювання рівноваги;

        4. монополія здійснює контроль пропозиції товарів, а отже, ціни, який досягається взаємозаміною конкуруючих товарів, тобто "диференціацією продукції";

        5. монополія — це ринкова ситуація, що дає змогу кон­тролювати пропозицію товарів і визначати ціну на товари.

      2. Основними ознаками "диференціації продукту", за Е. Чемберліном, є:

        1. якісні характеристики товару;

        2. марка фірми, упаковка, реклама;

        3. умови реалізації, післяпродажне обслуговування;

        4. місцезнаходження фірми;

        5. всі відповіді правильні.

      3. Якими факторами визначається ринок окремого продавця:

        1. ціною;

        2. особливостями продукту;

        3. витратами на рекламу;

        4. якістю продукту;

        5. всі відповіді правильні?

      4. Монополістична конкуренція, на думку Е. Чемберліна, — це конкуренція, що відповідає таким вимогам:

    1. кількість продавців однорідного товару достатньо ве­лика;

    2. продукт якісно різнорідний, диференційований;

    3. покупець може вільно вибрати конкретного продавця;

    4. будь-хто має виробляти товар певної групи;

    5. ринок не є закритим.

      1. Які ринкові ситуації виділяє Дж. Робінсон, аналі­зуючи недосконалу конкуренцію:

        1. чиста монополія;

        2. чиста конкуренція;

        3. олігополія;

        4. монополістична конкуренція;

        5. монопсонія?

      2. Форми конкуренції, які визначає Дж. Робінсон:

        1. лідерство в цінах;

        2. "витрати";

        3. угоди виробників і постачальників у рамках галузі;

        4. державні обмеження;

        5. всі відповіді правильні.

      3. Передумовою виникнення олігополії і недосконалої конкуренції, за Дж. Робінсон, є:

        1. конкуренція між товаровиробниками;

        2. особливий різновид монополій;

        3. концентрація виробництва;

        4. профспілковий рух;

        5. всі відповіді правильні.

      4. У яких формах на поширенні нововведень, за И. ПІум- петером, ґрунтується економічна динаміка:

        1. виробництво нових товарів на основі застосування нової технології;

        2. відкриття нових ринків збуту;

        3. удосконалення організації та управління;

        4. підрив монополії конкурентів;

        5. всі відповіді правильні.

      5. Який фактор виробництва є рушійною силою роз­витку в теорії Й. Шумпетера:

        1. капітал;

        2. земля;

        3. підприємницькі здібності;

        4. праця;

        5. всі відповіді правильні?

      6. Соціальними рисами підприємця, за Й. Шумпетером, є:

        1. ініціативність; він шукає нові форми організації, удос­коналення у комерційних комбінаціях;

        2. готовність до ризику;

        3. здатність до інноваційної діяльності;

        4. підприємець — це не професія;

        5. всі відповіді правильні.

      7. Ефективна конкуренція, за Й. Шумпетером, — це:

        1. конкуренція нового типу, побудована на новаторстві;

        2. чиста конкуренція;

        3. монополістична конкуренція;

        4. недосконала конкуренція в її різних ринкових ситуа­ціях;

        5. всі відповіді правильні.

      8. Як предмет економічного аналізу інституціоналізм висуває:

        1. сферу виробництва;

        2. сферу виробництва й обігу;

        3. економічні й неекономічні фактори;

        4. моральні фактори;

        5. суб'єктивно-психологічні фактори.

      9. Які риси визначають специфіку методології інсти­туціоналізму:

    1. незадоволення надто високим рівнем абстракції, вла­стивим класичній і неокласичній теоріям;

    2. прагнення до інтеграції економічної теорії з іншими суспільними науками;

    3. незадоволення недостатнім емпіризмом класиків і неокласиків;

    4. надання переваг логічним науковим абстракціям;

    5. зумовленість економічного розвитку технічним про­гресом?

      1. Поняття "ефект Веблена" характеризує ситуацію впливу споживчої поведінки на збільшення попиту у зв'яз­ку з такими чинниками:

        1. ціни не впливають на поведінку споживачів;

        2. зниження ціни на товар сприймається покупцем як погіршення його якості;

        3. зростання рівня цін;

        4. ціни не беруться до уваги;

        5. правильна відповідь 4.

      2. У результаті реформ Т. Веблен передбачає:

        1. зберігання пріоритетної ролі фінансових прошарків "бізнесу";

        2. перехід до "індустріальної системи";

        3. перехід до соціалістичного суспільства;

        4. збереження капіталістичного устрою;

        5. перехід до технологічної системи.

      3. Відповідно до Дж. Коммонса вартість формується:

        1. витратами праці;

        2. співвідношенням попиту і пропозиції;

        3. юридичною угодою "колективних інститутів";

        4. витратами виробництва;

        5. витратами капіталу.

      4. З названих нижче етапів в еволюції "капіталізму" Дж. Коммонс виділяє такі:

        1. капіталізм вільної конкуренції;

        2. грошове господарство;

        3. фінансовий капіталізм;

        4. кредитне господарство;

        5. адміністративний капіталізм.

      5. Антимонопольні концепції Т. Веблена і Дж. Ком- монса були вперше апробовані:

        1. до світової економічної кризи 1929—1933 рр.;

        2. у період "нового курсу" Ф. Рузвельта;

        3. після Другої світової війни;

        4. до Першої світової війни;

        5. у період світової економічної кризи 1929—1933 рр.

      6. У.К. Мітчелл — родоначальник однієї з течій інсти­туціоналізму, яка одержала назву:

        1. соціально-психологічної;

        2. соціально-правової;

        3. кон'юнктурно-статистичної;

        4. емпіричної;

        5. правильні відповіді 3, 4.

      7. Економічне вчення У.К. Мітчелла було основою:

        1. теорії граничної корисності;

        2. концепції безкризового економічного циклу;

        3. теорії еволюції Ч. Дарвіна;

        4. теорії продуктивності;

        5. теорії спадної корисності.

      8. З наведених нижче положень основу методології дослідження Дж.М. Кейнса становлять:

        1. пріоритет макроекономічного аналізу;

        2. концепція "ефективного попиту";

        3. схильність "закону ринків" Ж.Б. Сея;

        4. лібералізація економіки;

        5. правильні відповіді 1, 2, 3.

      9. Що Дж.М. Кейнс відносив до теоретичних джерел своєї системи:

        1. економічне вчення меркантилістів;

        2. економічні погляди Т. Мальтуса;

        3. класичну політичну економію;

        4. неокласичну економічну теорію;

        5. правильні відповіді 1, 2?

      10. Які теорії критикував Дж.М. Кейнс:

        1. теорію ринкового саморегулювання економіки;

        2. кількісну теорію грошей;

        3. теорію ринків Ж.Б. Сея (Закон Сея);

        4. теорію маржиналізму;

        5. правильні відповіді 1, 2, 3?

      11. Що можна назвати ядром загальної теорії Дж.М. Кейнса:

        1. інвестиційний мультиплікатор;

        2. середню і граничну схильності до споживання;

        3. принцип ефективного попиту;

        4. середню і граничну схильності до заощадження;

        5. теорію повної зайнятості?

      12. Відповідно до "основного психологічного закону" Дж.М. Кейнса зі зростанням доходів темпи приросту спо­живання:

        1. випереджають темпи приросту прибутків;

        2. збільшуються, але не тією мірою, що й прибутки;

        3. залишаються на старому рівні;

        4. зменшуються відносно приросту прибутків;

        5. правильні відповіді 2, 4.

      13. Стимулюванню споживчого попиту на інвестиції держави, на думку Дж.М. Кейнса, має активно сприяти регулюванню норми позичкового відсотка:

        1. у бік збільшення;

        2. у бік зниження;

        3. до конкретного рівня;

        4. не регулюється;

        5. немає правильної відповіді.

      14. Якщо за кейнсіанською теорією споживання дохід зростає, то:

        1. гранична схильність до споживання падає;

        2. гранична схильність до споживання зростає;

        3. середня схильність до заощадження падає;

        4. середня схильність до заощадження зростає;

        5. всі відповіді правильні.

      15. У кейнсіанській моделі рівноважний рівень ВНП досягається тоді, коли:

        1. споживання дорівнює заощадженням;

        2. настає повна зайнятість;

        3. рівноважний сукупний попит;

        4. фактичні заощадження дорівнюють плановим інвес­тиціям;

        5. всі відповіді правильні.

      16. У кейнсіанській моделі макроекономічного розвит­ку зростання ЧНП:

        1. веде до рівноважного стану економіки;

        2. веде до повної зайнятості;

        3. відбувається при перевищенні загальних витрат над загальним обсягом виробництва;

        4. відбувається при зменшенні загальних витрат і збіль­шенні загальних обсягів виробництва;

        5. всі попередні відповіді вірні.

      17. Мультиплікатор у простій кейнсіанській моделі означає:

        1. відносну зміну рівноважного ЧНП до зміни обсягу інвестицій;

        2. відносну зміну обсягу інвестицій до зміни ЧНП;

        3. зростання рівноважного ЧНП;

        4. зростання обсягу інвестицій;

        5. не впливає на зміни обсягу інвестицій і рівноважний ЧНП.

      18. Неокейнсіанці на перший план висувають не про­блеми повної зайнятості й економічної рівноваги, як це було в моделі Дж.М. Кейнса, а:

        1. проблему невтручання держави в економічні процеси;

        2. проблему стабільного економічного зростання;

        3. проблему економічного лібералізму;

        4. проблему неекономічного впливу на економічні про­цеси;

        5. немає правильної відповіді.

      19. Головною метою досліджень неокейнсіанці вва­жають:

        1. досягнення повної зайнятості;

        2. здійснення "економічного дива" у конкретній еко­номіці;

        3. досягнення стійких темпів зростання економіки про­тягом тривалого періоду;

        4. досягнення стійких темпів зростання ВНП;

        5. немає правильної відповіді.

      20. Які фактори за теорією Р. Харрода лежать в основі економічного зростання:

        1. робоча сила;

        2. дохід на душу населення;

        3. розмір наявного капіталу;

        4. схильність до споживання;

        5. правильні відповіді 1, 2, 3?

      21. Необхідною умовою економічного зростання, на думку Є. Домара, є:

        1. технічний прогрес;

        2. інвестиції;

        3. зростання національного доходу;

        4. виробнича потужність;

        5. немає правильної відповіді.

      22. Спільним положенням моделей Є. Домара і Р. Харрода є визнання постійності в тривалому періоді таких макроекономічних параметрів:

        1. зростання національного доходу;

        2. норма нагромадження;

        3. зменшення темпів інфляції;

        4. гранична ефективність інвестицій;

        5. правильні відповіді 2, 4.

      23. На чому ґрунтується неокласична теорія економіч­ного зростання:

        1. на статистичних теоріях економічного зростання;

        2. на динамічних теоріях економічного зростання;

        3. на ефективності використання виробничих факторів;

        4. на граничних величинах;

        5. немає правильної відповіді?

      24. Які основні фактори виробництва використовувала неокласична виробнича функція:

        1. підприємницькі здібності;

        2. капітал;

        3. землю;

        4. працю;

        5. капітал і працю?

      25. Основна ідея виробничої функції полягала в тому, що:

        1. економіка функціонує за принципом зіставлення ви­трат і результатів;

        2. економіка функціонує на основі зіставлення факторів виробництва;

        3. ціни факторів змінюються під впливом динаміки праці та капіталу;

        4. обсяги виробництва залежать від технологічних про­порцій факторів;

        5. немає правильної відповіді.

      26. Каталог: depart -> EconomicTheory -> resource -> file
        file -> Методичні рекомендації до виконання курсової роботи з дисципліни «політекономія»
        depart -> Issn 2312–1165 Державний вищий навчальний заклад
        depart -> Навчально-методичний посібник для студентів Інституту історії І політології
        file -> Методичні рекомендації для студентів галузі знань: 0501 − Інформатика та обчислювальна техніка напряму підготовки
        file -> Прикарпатський національний університет імені В. Стефаника
        file -> Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань 0304 міжнародні відносини напрямку підготовки 030400 міжнародні відносини
        file -> Теми курсових робіт з політекономії
        file -> Методичні рекомендації до вивчення дисципліни Економіка праці та соціально-трудові відносини Для студентів усіх економічних спеціальностей денної форми навчання
        file -> Методичні рекомендації для студентів галузі знань 0304 Міжнародні відносини напрямку підготовки 030400 «Міжнародні відносини»
        file -> Теми курсових робіт з економіки підприємства


        Поділіться з Вашими друзьями:
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка