Природні багатства Полтавщини та їх використання



Скачати 280.75 Kb.
Дата конвертації23.03.2017
Розмір280.75 Kb.






Матеріали до єдиного дня інформування населення Полтавщини у жовтні 2007 року


Природні багатства Полтавщини та їх використання





Матеріали підготовлено Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації , управлінням державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області та управлінням з питань внутрішньої політики облдержадміністрації

Шановні полтавці!


Різноплановість геологічної будови території Полтавщини обумовлює наявність в надрах покладів різноманітних корисних копалин.

Територія Полтавської області охоплює центральну частину Дніпровсько-Донецької западини та місце її поєднання з Українським кристалічним щитом.

З породами Українського щита (гранітами, діоритами, мігматитами, діабазами), що виходять на поверхню в районі міста Кременчука та міста Комсомольська, пов'язані важливі для економіки області родовища залізної руди Кременчуцького залізорудного району та родовища будівельного каменю.

Пошуково-розвідувальними свердловинами у південній частині Полтавської області, виявлені пласти кам'яного вугілля з глибиною залягання 1000-2000 м, які простягаються від с.м.т. Решетилівка в напрямку Дніпропетровської області.

Варто згадати і великі (до 800 мільйонів тонн) поклади Сула-Удайського родовища бурого вугілля, з невеликою глибиною залягання пластів.

З осадовими породами Дніпровсько-Донецької западини пов'язаний крупний артезіанський басейн підземних прісних вод, що практично забезпечує потреби населення Полтавщини у воді.

В цих породах відкрито цілий ряд родовищ мінеральних вод, що мають лікувальні властивості (Миргородське, Новосанжарське, Семенівське, Гоголівське, Кременчуцьке).

На схід від міста Полтави у східному напрямку простягаються поклади бішофіту із запасами біля 340 мільйонів тонн. Цей мінерал, поряд з широким технічним спектром його використання, має і цінні бальнеологічні властивості.

На території області є великі поклади кам'яної солі, що залягають на глибинах від 400 до 2500 м. В окремих місцях потужність цих покладів сягає понад 3000 м.

Високомінералізовані пластові води нафтогазових родовищ мають високий вміст йоду, брому, бору, літію, цезію та інших рідкісних елементів, які, за умови застосування відповідних технологій, можуть вилучатись з пластових вод при розробці родовищ нафти і газу.

Крім того, пластові води, температура яких на глибині 3000м становить 700 С, а на глибині 5000м – 1000 С, можуть використовуватись як потужне джерело теплової енергії.

Однак найбільш цінним у надрах Дніпровсько-Донецької западини як геологічної структури, що простягається з північного заходу на південний схід та охоплює північні, центральні і східні райони області, є поклади вуглеводнів – нафти, природного газу та газового конденсату.

Глибина залягання осадових порід, у яких знаходяться ці поклади, зростає з 1500-2000 м в південно-західній частині області, до 6000-7000 м в центральній частині області. Найбільша товща осадових порід – на схід від лінії Полтава-Карлівка, де вона перевищує 14000 м.

За даними пошуково-розвідувального буріння, в осадових утвореннях Дніпровсько-Донецької западини до глибин 6200 м виявлено шість продуктивних нафтогазоносних комплексів. Саме в них і розташовані придатні для промислової розробки поклади нафти і природного газу нашого регіону.

На території області налічується понад 30 родовищ торфу. Запаси деяких родовищ перевищують мільйон тонн.

Як же використовуються ці багатства надр Полтавщини?



І. Корисні копалини загальнодержавного значення.

Нафта, природний газ та газовий конденсат.

Перше нафтогазове родовище на Полтавщині – Радченківське – було відкрито 9 вересня 1950 року, коли свердловина № 2 з глибини 1200 метрів дала потужний фонтан нафти, газу та газового конденсату. В червні 1951 року свердловина №5 цього ж родовища дала промисловий приплив високоякісної нафти з інтервалу 1273-1278м.

Саме із свердловини № 5, яка і на сьогодні у діючому фонді, розпочався промисловий видобуток нафтогазової сировини у регіоні.

Наступним після Радченківського стало Сагайдацьке нафтогазове родовище, яке відкрили в 1952 році. Через три роки на Полтавщині відкрили і перше газоконденсатне родовище – Солохівське.

В 1957-1958 роках розвідниками надр було відкрито Глинсько-Розбишівське, Більське та Кибинцівське родовища. У 1960 році в регіоні вже налічувалось 9 родовищ, річний видобуток нафти і газу з яких досягнув 192,9 тис.тонн та 328 млн.куб.м відповідно.

Найвищий рівень видобутку нафти (з газоконденсатом) на Україні було досягнуто у 1972 році (близько 14 млн.тонн), природного газу – у 1976 році (майже 70 млрд.куб.м).

В нашій області пік видобутку нафти (з газовим конденсатом) припав на 1973 рік (2,1 млн.тонн), природного газу – на 1978 рік (24,0 млрд.куб.м).

Починаючи з 1975 року, обсяг видобутих на Україні вуглеводнів почав поступово зменшуватись, і в 1997 році склав: по нафті (з газовим конденсатом) – 4,1 млн.тонн, по природному газу – 18,1 млрд.куб.м.

Сьогодні майже 90 відсотків української нафти і газу видобувається на території трьох областей – Полтавської, Сумської та Харківської.

У 2006 році частка Полтавщини у загальному обсязі видобутку на Україні складала: по природному газу – 37 відсотків, по газовому конденсату – майже 58 відсотків, по нафті – 14,4 відсотка. .

Але слід згадати, що Україна є енергетично залежною державою. За рахунок власного видобутку потреби національної економіки у природному газі забезпечуються на 27 – 28 відсотків, у нафті – на 20-22 відсотки.

Сьогодні українського газу вистачає лише на потреби населення. Бюджетні установи та комунальна теплоенергетика вимушені споживати газ імпортований, що тягне за собою зростання витрат бюджетів на його придбання та вартості послуг теплопостачання.

У разі зменшення власного видобутку вуглеводнів зросте потреба в імпортованому газі, внаслідок чого не тільки зростуть ціни на газ, але й загостряться соціальні відносини у суспільстві.

Збільшення обсягів власного видобутку газу та закупівля його у виробників за регульованими цінами дозволять забезпечити потреби у природному газі не тільки населення, але й бюджетних установ та комунальних теплопостачальних підприємств, що має позитивно позначитись на ціноутворенні.

Отже, завданням нафтогазової галузі України та нашої області у найближчі роки є не утримання на існуючому рівні обсягів видобутку, а їх нарощення.

Враховуючи вимоги часу, в області у 2002 році була розроблена програма розвитку нафтогазової галузі, розрахована на 2003-2005 роки. Програма формувалась на основі планових показників та пропозицій всіх підприємств нафтогазового комплексу, які ведуть розвідку нафтогазоносних надр та видобувають нафту і газ.

У результаті виконання програми, у порівнянні з 2002 роком, обсяги видобутку газу в області зросли на 276 млн.куб.м або на 3,9 відсотка; нафти – на 146 тис.тонн або на 67 відсотків, газового конденсату – на 147 тис.тонн або на 26 відсотків.

За підсумками 2005 року область вийшла на рівень видобутку вуглеводнів, який мала у 1991 році (7,98 млн.тонн в перерахунку на умовне паливо).

З огляду на успішне виконання програми 2003-2005 років, була розроблена наступна програма розвитку нафтогазової галузі, розрахована на 2006-2008 роки.

У результаті виконання програми за 2006 рік обсяги видобутку вуглеводнів порівняно з 2005 роком зросли на 112 тис.тонн (в перерахунку на умовне паливо) і склали 8,09 млн.тонн.

Але темпи прирощення обсягів видобутку у 2006 році уповільнились. Майже весь приріст видобутку прийшовся на нафту. На 13% зменшились обсяги видобутку газового конденсату, а видобуток газу залишився на рівні 2005 року.

Зменшили обсяги видобутку підприємства, що входять до складу державних компаній – НАК «Нафтогаз України» та НАК «Надра України».

У той же час підприємства недержавної форми власності збільшили обсяги видобутку по всіх видах вуглеводнів, зокрема, природного газу – на 15 відсотків.

Основною причиною стагнації видобутку газу та падіння видобутку газового конденсату є виснаження існуючої ресурсної бази, тобто запасів вуглеводнів у родовищах, які було введено у промислову розробку 20-30 років тому.

Починаючи з 1994 року, обсяги видобутку постійно випереджають приріст запасів, тобто видобувні компанії, по суті, «проїдають» ресурси, розвідані у 50-80 роки минулого століття.

У той же час, на початок 2005 року на Україні було розвідано лише 37 відсотків початкових запасів нафти і газу. Залишкові нерозвідані ресурси становлять майже 5,5 мільярдів тонн умовного палива. Тільки у Полтавській області нерозвідані ресурси вуглеводнів оцінюються у 450-500 мільйонів тонн.

Загальнодержавною Програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року для Східного регіону, до якого входить і Полтавщина, передбачено підготувати для видобутку нафти і газу 270 об’єктів та виявити 290 нових об’єктів.

Внаслідок незадовільного фінансування з державного бюджету спеціалізовані геологічні підприємства за 1995-2001 роки передали видобувним підприємствам (структурним підрозділам НАК “Нафтогаз України”) лише чотири родовища (Степне, Чутівське, Наташинське, Лиманське), підготовлені для промислової розробки, а за період 2001-2005 роки – жодного.

Для виявлення нових родовищ нафти і газу та оцінки їх запасів необхідно проведення масштабних геологорозвідувальних робіт для геологічного вивчення надр.

Такі роботи на території України ще з радянських часів здійснювали спеціалізовані геологічні підприємства, які у 2000 році ввійшли до складу НАК «Надра України».

Але через відсутність обігових коштів та суттєве зменшення фінансування з державного бюджету ці підприємства вже не в змозі забезпечити виконання покладених на них завдань.

У 2005 році на проведення геологорозвідувальних робіт з державного бюджету геологічним підприємствам було виділено лише 12,8 млн.грн, що утричі менше, ніж у 2001 році, і удвічі менше, ніж вартість однієї свердловини.

Для проведення пошуково-розвідувальних робіт тільки на території нашої області за скромними підрахунками необхідно майже один мільярд гривень. Фактично Програмою розвитку мінерально-сировинної бази України заплановано у 2007-2010 роках виділити на ці цілі лише 35 мільйонів.

Облдержадміністрація неодноразово зверталась до Мінприроди України з питань залучення спеціалізованих геологічних підприємств області до виконання робіт в рамках Програми та реформування геологічної галузі з метою збереження найбільш потужних підприємств галузі та покращення їх фінансового стану, але підтримки у міністерстві не знайшла.

Залишились без реагування і звернення до центральних органів виконавчої влади щодо спрямування не менше 50 відсотків збору за геологорозвідувальні роботи, сплаченого видобувними підприємствами області (за рік це складає понад 60 млн.грн), на проведення пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ на території регіону.

З 2001 року до робіт з геологічної розвідки нафтогазоносності надр масово залучились підприємства недержавної форми власності.

На початок 2001 року в області налічувалось 69 спеціальних дозволів (ліцензій) на користування нафтогазоносними надрами, у тому числі 31 спеціальний дозвіл – на геологічне вивчення і 38 – на промислову розробку.

Із 69 ліцензій тільки 4 належало підприємству недержавної форми власності (ТОВ СП «Полтавська газонафтова компанія»).

Станом на початок липня 2007 року на території області налічувалось 95 ліцензій на користування нафтогазоносними надрами, у тому числі 51 – на геологічне вивчення надр.

Байрацьке родовище перебуває у геологічному вивченні з 1995 року, тобто 12 років, Валюхівське – з 1992 року, тобто 15 років (ліцензіат – ДК “Укргазвидобування”), при максимально допустимому чинним законодавством терміну геологічного вивчення 10 років. Введення родовищ у промислову розробку планується тільки у 2008 році.

Геологічне вивчення нафтогазоносності надр – це комплекс робіт (геологічне знімання, геофізичні, геохімічні, дослідження, буріння і випробування свердловин, дослідно-промислова розробка, науково-дослідні і тематичні роботи, їх аналіз та узагальнення), що проводяться з метою вивчення геологічної будови і нафтогазоносності надр на певній території.

Ці роботи вимагають значних капіталовкладень. У зв’язку з цим обсяг коштів, витрачених підприємствами недержавної форми власності на геологічне вивчення, зріс з 32,4 млн.грн у 2001 році до 118,6 млн.грн у 2006 році.

Відповідно, зросла частка підприємств недержавної форми власності у загальному обсязі видобутку вуглеводнів. Якщо у 2002 році ними було видобуто лише 15 відсотків усієї нафти в області (34 тис.тонн із 219), то у 2005 році – 33 відсотки (122 тис.тонн із 368).

Суттєво наростила обсяги фінансування геологорозвідувальних робіт і дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» - зі 113,2 млн.грн у 2001 році до 215,0 млн.грн у 2005 році.

У той же час обсяги фінансування геологічного вивчення нафтогазоносності надр у ВАТ «Укрнафта» НАК «Нафтогаз України» протягом 2001-2005 років практично не зростали, ліцензії на геологічне вивчення нових перспективних площ компанія з 2000 року не отримувала, що і стало причиною зменшення нею видобутку газу на території області на 340 млн.куб.м.

Характерними порушеннями затверджених програм робіт та умов угод на користування надрами, що істотно знижує ефективність використання покладів нафти і газу, є довготривале перебування родовищ і площ у геологічному вивченні, у тому числі у дослідно-промисловій розробці, затримка з початком проведення робіт на ліцензійних ділянках, неефективність укладених договорів про спільну діяльність з геологічного вивчення нафтогазоносності надр.

Слід зауважити, що термін експлуатації понад 50 відсотків діючого фонду свердловин перевищує 15 років. Такі свердловини частіше виходять з ладу; дебіт цих свердловин, як правило, на порядок нижчий, ніж у свердловин з терміном експлуатації до 5 років.

З 2003 року підвищилась ефективність використання діючого фонду свердловин практично у всіх підприємствах нафтогазового комплексу. Переведення цехів капремонту на тризмінну роботу, застосування сучасних методів інтенсифікації пластової віддачі суттєво скоротили простої свердловин та дозволили збільшити дебіт свердловин, що тривалий час знаходяться в експлуатації.

У результаті до 20 відсотків видобутку ГПУ «Полтавагазвидобування» отримує за рахунок більш ефективного використання свердловин.

До сучасних технологій розробки родовищ слід віднести “сайклінг-процес”, тобто закачування до продуктивного горизонту через нагнітальні свердловини “сухого” (без вмісту рідкої фази) природного газу, отримання з видобувних свердловин газу із підвищеним вмістом газового конденсату, вилучення з газу газового конденсату на турбодетандерних установках (метод низькотемпературної абсорбції) та повторне (циклічне) використання осушеного природного газу.



Залізна руда.

Кременчуцьку магнітну аномалію було відкрито в 1930 році. Перші свердловини, які підтвердили наявність в межах відкритої магнітної аномалії потужного залізорудного родовища, були пробурені в 1940 році. Широкомасштабні роботи по геологічному вивченню виявлених покладів залізистих кварцитів було розпочато в 1954-1958 роках.

Загальні розвідані запаси залізистих кварцитів, що знаходяться на державному балансі - 4,46 млрд.тонн.

Крім того, попередньо розвідані запаси по нових родовищах складають 1,08 млрд.тонн, а прогнозні ресурси – ще 3,1 млрд.тонн. Прогнозні запаси по ділянках, які знаходяться в геологічному вивченні, загалом складають 13,1 млрд.тонн.

З метою промислової розробки залізорудної сировини Кременчуцької магнітної аномалії в 1961 році було розпочато будівництво Полтавського гірничо-збагачувального комбінату, який з 1970 року впродовж 37 років розробляє поклади залізорудих родовищ кар’єрним способом. Потужність діючого кар’єру на сьогодні складає 15-17 млн.тонн на рік.

За роки існування гірничо-збагачувального комбінату ним використано менше 5% загального обсягу запасів та ресурсів залізної руди Кременчуцької магнітної аномалії.

Підприємство ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» планує довести річний видобуток залізної руди до 34 млн. тонн на рік. Проте досягнута глибина кар’єру (понад 300 м) у зв’язку з погіршенням гідрологічних умов ускладнила можливість збільшення видобутку руди та доведення його до запланованих в 2010 році показників - 24 млн.тонн на рік. Значно зросли при цьому трудомісткість та собівартість продукції.

Тому керівництвом підприємства з метою забезпечення переробного комплексу Полтавського ГЗК прийнято рішення про введення розробку покладів Єристівського, а в перспективі Біланівського та Галещинського залізорудних родовищ.



Буре вугілля.

На території трьох районів Полтавської області – Чорнухинського, Лубенського та Лохвицького – розташоване Сула-Удайське родовище бурого вугілля.

Характерною особливістю Сула-Удайського родовища бурого вугілля є можливість його розробки відкритим способом, оскільки глибина залягання продуктивних пластів бурого вугілля – 50-60 метрів від земної поверхні.

За підсумками геологорозвідувальних робіт у 1992 році були визначені запаси тільки однієї ділянки – Мелехівської, які оцінюються у 368млн.тонн.

Але для промислової розробки Мелехівської ділянки проведених робіт недостатньо, у зв’язку з чим ДП «Центрукргеологія» НАК «Надра України» у 2007 році було надано спеціальний дозвіл на геологічне вивчення надр зазначеної ділянки.

Роботи, за наслідками яких Мелехівська ділянка буде готова до промислової розробки, планується завершити у 2010 році



Торф.

Станом на 01.01.2007 на території Полтавської області налічувалось 52 родовища торфу із балансовими запасами 44,2 млн.тонн.

На даний час тільки одне підприємство – ДП «Оржицяторф» має спеціальний дозвіл на розробку невеликої за розмірами Маяківської ділянки родовища торфу «Оржиця-ІІІ». При цьому Мінприроди України видало підприємству спеціальний дозвіл із затримкою на три роки.

Розробка вказаної ділянки практично не ведеться у зв’язку з тим, що за час вимушеного простою підприємство втратило частину основних фонді, а головне підприємство – ДП «Київторф» не надало необхідної допомоги щодо виділення ДП «Оржицяторф» коштів за рахунок державної субвенції на поповнення та модернізацію основних фондів.

Відсутність зацікавленості інших підприємств у розробці родовищ торфу пояснюється тим, що торф як тверде паливо не використовується промисловістю та підприємствами, що виробляють теплову енергію.

При цьому як на території області, так і в цілому на Україні практично не використовується технологія по виробництву з торфу газу (газифікація твердого палива). Дослідно-промислові зразки установок з газифікації торфу розроблено ТОВ «Корпорація УПЕК» (м. Київ), але ДП «Київторф» не виявило зацікавленості у придбанні такої установки.

На даний час облдержадміністрацією ведуться пошуки інвестора, який би погодився виділити кошти на спорудження такої установки в Оржицькому районі. Газифікація торфу, що знаходиться тільки в одному родовищі «Оржиця-ІІІ», дозволила б забезпечити споживачів району газом на 160 років.

Підземні мінеральні води.

На території Полтавської області виявлено 12 родовищ підземних мінеральних вод.

Спеціальні дозволи на користування надрами з метою видобутку підземних мінеральних вод оформлені на всі родовища за виключенням Семенівського.

Станом на 15.10.07 надрокористувачами оформлено 12 спеціальних дозволів на промислову розробку, а 4 - на геологічне вивчення ділянок родовищ мінеральних вод.

Серед надрокористувачів, які проводять промислову розробку підземних мінеральних вод, 6 надрокористувачів здійснюють промисловий розлив мінеральної води, зокрема – ЗАТ «Миргородський завод мінеральних вод», ТОВ «Ізумруд Лтд.» а 6 – використовують мінеральну воду в лікувальних цілях, зокрема – ЗАТ «Миргородкурорт», санаторій МВС «Нові Санжари».

Підземні прісні води.

Чинним законодавством визначено, що підземні прісні води, які видобуваються з глибини понад 20 метрів із застосуванням технічних засобів, відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Понад 85 відсотків потреб споживачів області у питній воді задовольняється за рахунок її видобутку з родовищ підземних прісних вод.

Станом на початок 2007 року в області налічувалось 1217 підприємств, установ і організацій, які користуються родовищами підземних прісних вод. Видобута питна вода використовується для промислових, комунально-побутових потреб, а також для промислового розливу у пляшки.

Зокрема, промисловий розлив питної води або ж використання її для приготування напоїв та харчових продуктів здійснюють Миргородський завод продтоварів «Калинка», ЗАТ «Полтавський завод продтоварів «Світанок».

У виробничому циклі та для комунально-побутових потреб підземні прісні води використовують такі підприємства, як ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «Полтавський ТРЗ».

Для централізованого водопостачання підземні прісні води використовують комунальні підприємства, зокрема – «Полтававодоканал», а також ряд підприємств, які, крім виробничих потреб, здійснюють постачання підземних прісних вод іншим споживачам (ВАТ «ПТМЗ»).

На даний час спеціальні дозволи (ліцензії) на користування ділянками родовищ підземних прісних вод мають близько 100 суб’єктів господарювання, більшість з яких – це комунальні підприємства.

Але понад 1000 підприємств, установ і організацій області не мають таких дозволів. Переважна більшість суб’єктів господарювання, які здійснюють безліцензійну діяльність з видобутку підземних прісних вод – це підприємства агропромислового комплексу та сільські і селищні ради, не мають таких дозволів. Зокрема, серед 68 надрокористувачів Кобеляцького району, що видобувають підземні прісні води, не маючи спеціальних дозволів, 42 – це підприємства агропромислового комплексу, 4 – це сільські ради, 5 – заклади освіти, охорони здоров’я та соціального захисту населення.

Починаючи з 2003 року, облдержадміністрація неодноразово зверталась до Мінприроди України щодо спрощення порядку видачі ліцензій підприємствам і організаціям, які користуються надрами для видобутку підземних прісних вод (за виключенням централізованого водопостачання та промислового розливу), але це питання й досі залишається невирішеним.



Бішофіт.

На території Полтавської області виявлено 4 родовища бішофіту, з яких одне родовище розвідане та знаходиться в промисловій розробці (Затуринське), а 3 родовища - в геологічноиу вивченні (Східно-Полтавське, Машівське, Ватажківське).

Бішофіт використовується у хімічній промисловості для виробництва магнію, а також у бальнеологічних медичних закладах для лікування запалень.

Балансові запаси бішофіту в сирій бішофітовій руді на сьогодні складають 19,17 млн.т, загальні прогнозні запаси бішофіту в області оцінюються в 340 млн.т.



ІІ. Корисні копалини місцевого значення.

Суглинки, глини.

Суглинки та глини використовуються як цегельно-черепична сировина.

Станом на початок липня 2007 року на території області налічувалось понад 80 родовищ суглинків, які включено до Державного фонду родовищ корисних копалин. Запаси суглинків у цих родовищах оцінюються у 63,5 млн.куб.м.

На даний час відповідно до виданих спеціальних дозволів на користування надрами розробляються 18 родовищ суглинків. Ще два родовища – Тернівське (ТОВ «Лубенський райагробуд») та Оржицьке (ТОВ «Тарасівський цегельний завод») – розробляються без ліцензій, тобто в порушення чинного законодавства у сфері надрокористування.

Заходи, які було вжито з боку органів місцевої влади та правоохоронних органів, виявилися недостатніми для припинення безліцензійної діяльності.

Загальна кількість цегли, що її виробили у 2006 році діючі на цей час цегельні заводи, склала 93,64 млн. штук.



Будівельний камінь.

Станом на 1 січня 2007 року на території області налічувалось 11 родовищ будівельного каменю, які включено до Державного фонду родовищ корисних копалин. З них 6 розташовані у межах Кременчуцького району, а 5 – у Кобеляцькому районі.

На промислову розробку 10 родовищ видано спеціальні дозволи. Не розробляється одне родовище – Переволочнянське, що пов’язано із значним заглибленням покладів граніту від земної поверхні – від 25 до 40 метрів.

Практично не ведеться видобуток будівельного каменю на Чикалівському родовищі (власник ліцензії – ЗАТ «Чикалівський гранітний кар’єр»).

Всі родовища будівельного каменю розробляються відкритим способом (кар’єрами). За 2006 рік обсяги виробленого будівельного каменю в області склали 2752 тис.куб.м.

Будівельний пісок.

Станом на 01.07.07 в області налічувалось шість родовищ будівельного піску, які розроблялись на підставі спеціальних дозволів на користування надрами.

Необхідно зауважити, що в області існує значна кількість кар’єрів суглинку та піску, де видобуток ведеться без відповідних спеціальних дозволів.

Зокрема, без наявності спеціального дозволу, але за згодою Новоселівської сільської ради розробляється родовище піску в Полтавському районі.

Таким чином, надра Полтавщини характеризуються різноманітними потужними родовищами паливно-енергетичної та мінеральної сировини. Їх ефективне та раціональне використання є проблемою надзвичайної ваги і державного значення. Підтримання досягнутого Полтавщиною рівня видобутку вуглеводнів, а також подальше його нарощування залежить від щорічного збільшення розвіданих запасів в обсягах, які не повинні бути меншими за видобуток. Це потребує належної державної підтримки щодо запровадження сучасних технологічних процесів розвідки та видобутку вуглеводнів, залучення інвестицій, вдосконалення чинного податкового та природоохоронного законодавства.

Додаток

Стратегія розвитку державної служби: удосконалення законодавства, системи професійного розвитку та посилення відповідальності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування

В Україні проводиться значна робота по удосконаленню системи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування шляхом запровадження європейських принципів їх діяльності.



20 вересня 2007 року видано Указ Президента України «Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення захисту конституційних прав державних службовців».

Того ж дня Урядом внесено до Верховної Ради України проект Закону України «Про державну службу» (нова редакція). Цей законопроект розроблявся чотири роки загальноприйнятим у європейських країнах шляхом – через схвалення відповідної концепції, ряду публічних та експертних обговорень і, насамкінець, - внутрішнє погодження із заінтересованими органами. Доручення на підготовку цього законопроекту надано Урядом у кінці грудня 2003 року, коли на його засіданні вперше за історію незалежної України було розглянуто питання розвитку державної служби.

З ініціативи Головдержслужби України у жовтні-листопаді цього року проводяться публічні консультації з громадськістю на тему: “Стратегія розвитку державної служби: удосконалення законодавства, системи професійного розвитку та посилення відповідальності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування”.

В першу чергу мова йде про проекти:


  1. ЗАКОН УКРАЇНИ “ПРО ДОБРОЧЕСНУ ПОВЕДІНКУ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ” Проект (редакція від 13.09.07)

  2. СТРАТЕГІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ, ПЕРЕПІДГОТОВКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ І ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Актуальність розробки та прийняття Закону України “ Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави” не викликає сумніву у зв’язку із зміною функції держави та необхідністю оптимізації взаємодії публічної адміністрації, тобто органів державної влади та місцевого самоврядування з громадянами. Подібні Закони чи Кодекси діють у Європейському Союзі та у більшості європейських держав, сприяючи зростанню іміджу органів влади як надавача послуг населенню, покращенню якості обслуговування, впровадженню нових методів роботи та протидії корупції.

Розробка Стратегії модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та нової редакції Положення про Центри підвищення кваліфікації держслужбовців і посадових осіб місцевого самоврядування викликана необхідністю забезпечення органів влади якісним кадровим складом, що може реалізувати нові функції держави та зростаючі повноваження органів місцевого самоврядування.



Удосконалення існуючої в Україні системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації держслужбовців та посадових осіб місцевого самоврядування може допомогти вирішенню основного завдання – значного покращення якості управлінських послуг, які надаються органами влади і самоврядування. Її потрібно розглядати лише як одну із складових широкої системи форм роботи щодо поліпшення надання послуг, а отже, реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Це відповідає стратегічній лінії та Пріоритетам Головдержслужби. Стратегія модернізації повинна бути ув’язана із професіоналізацією державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, обов’язковим врахуванням якості освіти претендентів на посади в органах влади та їх здатності удосконалювати свій фаховий рівень, а також створенням таких механізмів, які б примушували держслужбовця постійно дбати про зростання свого фахового рівня.

Головним індикатором системних проблем державної служби України є висока плинність кадрів – інтегрований показник ефективності та результативності її діяльності. У 2006 році цей показник склав 15,1%, і за останні три роки він не був нижчим. Наслідки такої високої плинності кадрів – у депрофесіоналізації державної служби. У «Звіті про глобальну конкурентоспроможність», оприлюдненому на Всесвітньому економічному форумі в Давосі 26 вересня 2006 року, за фактором «якість державних і громадських інститутів» найнижчий рейтинг було дано Україні – 104-те місце. За цим показником нас обійшли не лише Молдова (101), Вірменія (84), Таджикистан (77) і Азербайджан (72), але навіть такі країни як Уганда (100), Шрі-Ланка (82), Ефіопія (83), Нігерія (94) і Камбоджа (95). І хоча методика підготовки звіту несе у собі значну частку суб’єктивізму, і відставання України від деяких країн Африки пов’язані з розривом між очікуваннями та реальністю українського бізнесу і топ-менеджменту, ці рейтинги формують сприйняття України міжнародною спільнотою. Простіше: більше важливо не те, що ми думаємо про себе, а що про нас думає світ.

Аналіз проблем державної служби дозволив виділити пріоритетні напрями реалізації концептуальних засад подальшого її розвитку. Їх було покладено в основу подальших програмних документів щодо реформування державної служби, а також – нової редакції Закону.

Проект нової редакції Закону України «Про державну службу» готувався Головдержслужбою на основі передового європейського і світового досвіду із максимальним врахуванням пропозицій зацікавлених сторін. Лише під час громадських консультацій протягом червня — вересня 2005 року, які активно проходили і на Полтавщині, участь у обговоренні проекту взяло близько 12 тис. осіб; було отримано понад 3,5 тис. пропозицій та зауважень. Всього ж за останні 3 роки було опрацьовано близько 7 тисяч зауважень і пропозицій. Як результат – за три роки роботи над законопроектом було опрацьовано більше 30 його редакцій. Крім вітчизняних експертів, проект Закону України „Про державну службу” отримав позитивну оцінку Ради Європи, Антикорупційної мережі перехідних економік Організації економічного співробітництва та розвитку, Міжнародної організації праці та Світового банку.

У нинішній редакції законопроект «Про державну службу» дозволяє зробити перші кроки щодо вирішення двох проблемних питань державної служби: розмежування політичних і адміністративних посад та розмежування сфери застосування принципів публічного і приватного права для регулювання відносин у сфері державної служби.

Для прийняття політичного рішення з цих двох питань разом із проектом Закону Головдержслужбою України було внесено на розгляд Уряду доповідну записку «Про подальший інституційний розвиток державної служби» - запропоновані у ній політичні рішення Урядом прийняті.

На даному етапі державотворення, як перший крок до повноцінного розділення політичної діяльності та державної служби, прийнято рішення щодо «м’якого» варіанту - запровадження посади керуючого персоналу в державних органах, віднесення до його повноважень виключно питання управління державною службою. Щодо другого питання – найбільш прийнятним на сьогодні варіантом рішення, до якого прийшли після трьох років експертних дискусій, є такий, за яким відносини між державним службовцем і державою регулюються насамперед законом про державну службу, а у частині, ним не врегульованій – окремими нормами трудового законодавства.

Іншими інноваціями законопроекту є удосконалення системи управління державною службою, чітке окреслення сфери державної служби та встановлення критеріїв для віднесення посад до посад державної служби, відкритий та прозорий конкурс на заміщення абсолютної більшості посад держслужбовців, політична нейтральність та лояльність державних службовців, зміна принципів формування кадрового резерву, удосконалення системи щорічної оцінки результатів службової діяльності та відміна атестації, встановлення ефективних засобів протидії корупції тощо.

Проектом Закону, поряд із збереженням усіх правових і соціальних гарантій для державних службовців, передбачених діючим законом, пропонуються нові. Зокрема, це закріплення на законодавчому рівні рівня посадового окладу на рівні не менш, як 150% мінімальної заробітної плати (на сьогодні – 460 грн.). Ця норма буде вводитись поступово до 2014 року.

Важливим чинником соціального захисту державних службовців, передбаченим у Перехідних положеннях проекту Закону, буде норма, згідно з якою за працівниками органів державної влади, посади яких у зв’язку з набранням чинності новим Законом виводяться за межі державної служби, зберігаються попередні умови оплати праці та статус державних службовців, до закінчення строку їх перебування на займаних посадах. Це так званий «м’який» перехід від одного закону до іншого.

Проект Закону встановлює єдині процедури прийняття на державну службу, незалежно від статусу органу та посади. Удосконалюються механізми проведення відкритого, прозорого, об’єктивного конкурсу, що забезпечується значною деталізацією та врегулюванням цих питань саме на законодавчому рівні.

Проектом Закону передбачено встановлення вимог до компетентності державних службовців та до кандидатів на зайняття посад державних службовців. Зокрема, з 2014 року особи, що претендують на зайняття посад першої та другої категорії, повинні вільно володіти однією з офіційних мов Ради Європи.

У проекті нового Закону передбачено кілька нових конкретних правових механізмів запобігання корупції на державній службі: встановлення вимоги обов’язкового оприлюднення відомостей про доходи осіб, які займають вищі посади держслужбовців; запровадження нових інструментів для попередження конфлікту інтересів; припинення державної служби у разі неподання декларації про доходи державного службовця або подання в ній недостовірних відомостей.

Законопроект також системно вирішує проблему дисциплінарної відповідальності державних службовців, майже не врегульовану у чинному Законі «Про державну службу». Крім того, ведеться робота над проектом спеціального закону під робочою назвою "Дисциплінарний кодекс державної служби", аналогічний тому, що існують у військових, митників та інших спеціальних служб.

Підтримані ініціативи Головдержслужби щодо проведення Всеукраїнських конкурсів «Приязна адміністрація» та «Кращий держслужбовець», внесення змін до Порядку ведення особових справ держслужбовців, реформування системи управління державною службою за світовими зразками.

Крім законопроекту та доповідної записки, 19 вересня Урядом прийнято цілий комплекс нормативно-правових актів з питань державної служби. Зокрема, було підтримано ініціативи Головдержслужби щодо:

-    застосування інноваційних підходів до підвищення кваліфікації державних службовців - при проведенні щорічного Всеукраїнського конкурсу на звання «Кращий державний службовець»; -    впровадження ідеї щодо уніфікації процедур діяльності апаратів центральних органів виконавчої влади - у Типовому регламенті центрального органу виконавчої влади; -    чергового кроку по впровадженню проекту «Національна база даних електронних особових справ державних службовців» - внесення змін до Порядку ведення особових справ державних службовців; -    залучення міжнародної технічної допомоги до реформування вітчизняної державної служби – 5 млн. канадських доларів на підвищення інституційної спроможності кадрових служб державних органів та управління персоналом у системі державної служби.

Головними наступними стратегічними завданнями будуть з урахуванням результатів публічного обговорення:

- підготовка проекту Стратегії модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування; - подальше доопрацювання проекту Закону України “Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави”.

Докорінне реформування у системі професійного назріло, оскільки на сьогодні ми маємо систему підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, орієнтовану здебільшого на навчання університетського типу, а саме магістерську підготовку.

Наочно неефективність системи ілюструють наступні цифри. За 10 років існування цієї системи підготовлено близько 11 тисяч магістрів державного управління, що становить близько 4% від загальної чисельності державних службовців України. При цьому кількість підготовлених магістрів за 10 років компенсує лише третину звільнених через плинність кадрів за один - 2006 рік.

Головдержслужбою за підтримки Уряду підготовлено проект Стратегії модернізації системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Ця Стратегія має концептуально окреслити обриси майбутньої системи, орієнтованої на підготовку професіоналів для державної служби, які мають володіти достатніми теоретичними знаннями з державного управління, але, крім того – необхідними практичними для роботи навичками, а також постійно підвищувати свою кваліфікацію, здебільшого – без відриву від роботи та шляхом самоосвіти. Особливої уваги при цьому потребує підготовка осіб, які обійматимуть посади вищого корпусу державної служби, а також їх підвищення кваліфікації.

Крім змісту професійного навчання, потребує реформування управління цією системою, потребують вирішення ряд проблем щодо статусу її закладів, зокрема - регіональних центрів підвищення кваліфікації. Потребує вирішення питання фінансування підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, а також контролю якості наданих освітніх послуг.

Стратегія реформування системи професійного навчання держслужбовців передбачає: -запровадження єдиного управління системою; -запровадження технологій, методів і принципів європейського освітнього простору та європейських стандартів якості освіти; -проведення незалежної оцінки якості підготовки фахівців; -створення ефективної системи формування, розподілу та реалізації державного замовлення; -створення умов для поступового переходу до безперервного професійного навчання із застосуванням сучасних технологій;

Проблема етики та моралі в державному управлінні для України є новою, й обумовлено це тим, що за попередньою системою влада вважала державного службовця «гвинтиком у великому механізмі», чим звільняла його від дотримання певних етичних норм. При цьому у своїй діяльності державний службовець керувався такими принципами, як чітке виконання директив зверху, відчуженість у спілкуванні, формальне ставлення до людей. Разом з тим, в умовах реформування системи державної служби в Україні саме висока кваліфікація, професійні та моральні якості службовців є одним з найважливіших чинників створення ефективної системи державної влади, що відповідає стандартам правової держави.

Тому Головдержслужбою України розроблено проект Закону України “Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави”. Під час розробки законопроекту вивчався іноземний досвід регулювання цієї сфери. Враховуючи задекларовані керівництвом держави європейські прагнення України, особлива увага надавалася Рекомендаціям Ради Європи та Групи держав Ради Європи проти корупції (GRECO).

Вказаний проект встановлює загальні вимоги та стандарти до поведінки осіб, які працюють в органах державної влади і місцевого самоврядування та уповноважені виконувати службові обов’язки. Метою законопроекту є забезпечення того, щоб особи, на яких поширюється дія його положень, виконували свої обов’язки чесно, неупереджено, ефективно та не надаючи нікому жодних переваг. Головним принципом проекту Закону є пріоритет прав та основних свобод людини.

Прийняття Закону України "Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави" сприятиме підбору і розстановці кадрів залежно від моральних та ділових якостей державного службовця, що безумовно зміцнить авторитет державної служби в Україні.

Крім того, впровадження вимог Закону створить ефективний механізм боротьби з корупцією, гарантуватиме відкритість діяльності всієї вертикалі виконавчої влади в Україні та виконання стратегічного завдання державної служби – служіння українському народу.

Підсумовуючи сказане, ми запрошуємо громадськість до обговорення стратегії подальшого реформування системи професійного навчання державних службовців та проекту Кодексу доброчесної поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави, як складових подальшого реформування системи державної служби України.



Пропозиції щодо удосконалення проектів можна направляти на адресу Управління державної служби Головного управління державної служби України в Полтавській області у письмовій формі (36000, Полтава, вул. Жовтнева, 45, кім. 508) чи в електронній формі (poltava_uds@pi.net.ua). Узагальнені пропозиції Управлінням будуть направлені Головдержслужбі України для врахування при завершенні роботи над проектами.

Скачати 280.75 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка