Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка12/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Рядовий Копійка Василь Михайлович народився 20 жовтня 1920 р. в м. Новий Буг. Закінчив 7 класів. З вересня 1940 по квітень 1941 року проходив службу в рядах радянської армії в 375 зенітно - артилерійському полку гарматним номером. З армії пішов на фронт. З першого дня війни молодих солдатів перекинули з Баку під Ленінград. Роботою рядового Василя Копійки на війні було спостереження за літаками ворога, виявлення фашистських аеродромів в радіусі 150-200 кілометрів від лінії фронту. Служив він в резерві Головнокомандуючого, захищав Волховську ГЕС, яка так і не дісталась ворогу. А День Перемоги зустрів у Німеччині, поблизу Піллау. Тут форсованим маршем пройшов Третій Білоруський фронт, добиваючи гітлерівців. Після війни службу продовжував в складі 62 окремій прожекторній роті – прожектористом; в 95 окремій батареї - розвідником. В травні 1946 року звільнений в запас. За участь у боях з фашистами нагороджений медалями «За оборону Ленинграда», «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». По війні повернувся додому, пішов працювати на Новобузький комбінат хлібопродуктів. Нині покійний. Б/ф.
Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни та ветеран праці.

Гвардії сержант Копійка Олександр Трофимович народився 13 квітня 1926 р. в м. Новий Буг. В 1941 р. закінчив 7 класів. Мав чимало планів. Та все перекреслило страшне повідомлення про напад ворога. З 1941 р. по серпень 1943 р. проживав в окупації. З серпня 1943 р. разом з іншими юнаками і дівчатами були вивезені на примусові роботи в на захід. Прибули в Польщу в м. Гданськ, а звідти - в табір м. Гдині. Працювали на спиртовому заводі. В лютому 1945 р. хлопців звільнили. Війна продовжувалась. Юнаків призвали Польовим військкоматом і направили в запасний полк, де протягом 10 днів опановували техніку ведення бою, та користуванням різними видами зброї. Олександра направили в 218 запасний стрілецький полк автоматником на передову. Брав участь у визволенні міст Гданська та Гдині. Форсували річку Одер. Вийшли на кордон Польщі і Німеччини. Визволяли міста у складі 2 – го Білоруського фронту. Просувалися з важкими боями праворуч Берліна. 6 травня 1945 р. наблизився до берегів Балтійського моря. Очікували наказу командування про дальшу передислокацію, але прийшла радісна звістка про перемогу. Дивізію направили у Німеччину в м. Бріг, а згодом розформували. Поїздом прибули в Курську область. Війна закінчилась, але Олександр продовжував службу в складі 1322 стрілецького полку - навідником. В 25 танковому батальйоні був майстром монтажником. Проходив службу при в/ч 24496 командиром відділення радіотелеграфної артилерії. Нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией», має подяку від Верховного Головнокомандуючого та ювілейні медалі. В мирний час працював в 2-й МТС. В 1969 році закінчив Миколаївський технікум сільського господарства по спеціальності економіст – бухгалтер. В ПМК-138 працював заступником головного бухгалтера . В Сільгосптехніці працював головним бухгалтером до виходу на пенсію. В даний час на заслуженому відпочинку.

Рядовий Копійка Микола Іванович народився 16 березня 1936 року в м. Новий Буг. Освіта 4 класи. На військову службу призваний Новобузьким РВК в січні 1945 р. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з січня по травень 1945 року в складі 218 запасного стрілецького полку, 1322 стрілецького полку - стрілок. Надстрокову військову службу проходив з травня 1945 р. по квітень 1950 р. в складі 273 стрілецького батальйону; в 301 робочому батальйоні - стрілком. Нагороджений медалями «За победу над Германией», «30 лет Советской Армии и Флота», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Демобілізувався в запас і повернувся додому. Працював на різних роботах в Новобузькому комунхозі. Помер. Фото газетне.

Рядовий Копійка Павло Михайлович народився 25 червня 1925 р. в м. Новий Буг. Освіта початкова. З 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. З 1944 р. по лютий 1945 р. перебував в етапі. В лютому 1945 року звільнений з неволі і призваний Польовим військкоматом в 302 гаубичний артилерійський полк гарматним номером 76 мм. і відправлений на фронт. Завоювавши перемогу над гітлерівцями продовжив військову службу проходив до лютого 1948 року в складі 219 окремого винищувального протитанкового дивізіону . Після демобілізації проживав в с. Новосілля Новобузької міської ради. Нині покійний. Без фото.

Молодший сержант Копійка Тимофій Трофимович , народився 7 березня 1923 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. З 1941 по 1944 рр. проживав в окупації. 18 березня 1944 р. призваний Новобузьким РВК і зарахований у 8 гвардійський стрілецький полк стрілком. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з серпня 1944 р. по березень 1945 р. в складі 200 запасного стрілецького полку. З березня по травень переведений в 32 мото – стрілецьку бригаду командиром розрахунку 120 мм. В боях в листопаді 1944 р. та квітні 1945 р. двічі поранено. Нагороджений медалями : «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Повернувшись з війни додому став працювати в колгоспі ім.. Коцюбинського на відбудові сільського господарства. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Копишний Гаврило Іванович, 1918 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з січня по травень 1945 р. в складі окремого артилерійського полку. Нині покійний. Без фото.

Старшина Корнієнко Андрій Олексійович народився 13 грудня 1926 року в Полтавській області. Освіта 9 класів. Житель м. Новий Буг. З 1941 по 1943 р. проживав в окупації. З березня 1943 року призваний на військову службу Крінківським РВК Полтавської області . Учасник бойових дій Вітчизняної війни з вересня 1943 р. по травень 1945 р. в складі в/ч 31906 - гарматний номер. Брав участь у боях з Японією. Військову службу продовжував до вересня 1950 року. Нагороджений медалями : «За победу над Германией», «За победу над Японией», «30 лет Советской Армии и Флота», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». В 1953 р. закінчив Новобузьке педучилище, а в 1963 році закінчив Миколаїський педінститут. Працював в СШ №7 вчителем фізкультури та військовим керівником аж до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото відсутнє.
Майор Корнієнко Іван Олексійович, 1924 року народження, Полтавська область. Учасник Великої Вітчизняної війни з березня 1943 р. по травень 1945 р. в складі Другої ударної армії Волховського фронту, до складу якої входив артилерійський полк, який брав активну участь в підготовці і прориві блокади Ленінграда. Було наказано вогнем підтримувати наші танки і піхоту для виконання поставленого завдання. Розвідники діяли швидко і рішуче. Виявили вогневі точки і захопили 15 солдат і офіцерів противника. Після невеликого артилерійського обстрілу радянські війська прорвали німецьку оборону і в районі шостого робітничого селища з’єдналися з військами Ленінградського фронту. Героїзм і мужність солдат і офіцерів перемогли. Це була неймовірна радість, радість прориву блокади міста Леніна, колиски революції. За успішне проведення ряду операцій на окремих ділянках фронту Корнієнко отримав урядову нагороду - орден бойового Червоного Прапора. А потім довелося охороняти «дорогу життя», що проходила через Ладогу. З боями визволяв від німецьких загарбників міста Новгород, Псков, Лугу і багато населених пунктів. За участь у боях нагороджений медалями : «За отвагу», «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг» та ювілейними медалями. В мирний час проживав в м. Новий Буг. Працював в СШ №7 вчителем історії і директором школи. Нині покійний. Фото газетне.

Рядовий Коробченко Микола Васильович народився 9 лютого 1915 р. в м. Новий Буг. Закінчив 7 класів, курси шоферів. Учасник Вітчизняної війни з вересня 1943 р. по травень 1945 р. в складі 72 мотомеханізованій бригаді; в 264 дивізії стрілково – зенітній кулеметній роті - шофер. Службу продовжував по червень 1946 р. шофером в 467 окремій самохідній артилерійській дивізії. За участь у боях нагороджений медалями «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Демобілізувавшись повернувся додому і працював до виходу на пенсію в дорожьо- будівельному управлінню №8 на посаді шофера. Ветеран праці. За трудові досягнення нагороджувався почесними грамотами і цінними подарунками. Помер. Без фото.


Рядовий Корнецький Іван Павлович ,1911 року народження, м. Новий Буг. В 1937 р. закінчив 10 класів в м. Кривий Ріг. Призваний Новобузьким РВК і зарахований в 95 окремий саперний батальйон - сапером. Учасник бойових дій ВВ війни з вересня 1941 р. по квітень 1942 р. Тяжко поранений в ліве бедро. Довго лікувався в шпиталі. Звільнений по хворобі. Працював в колгоспі ім.. Чкалова. Нині покійний. Без фото.

Коробченко Микола Павлович. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з березня 1945 року. Микола замінив кермо «Універсала» на автомат. З боями дійшов аж до Будапешта. Він був танковим десантником. Гарячий багатоденний бій розгорівся під Будапештом. Взяті в тісне кільце оточення радянськими військами, фашисти відмовилися від капітуляції, підло вбили посланих до них наших парламентерів. Хоробро бився воїн – десантник Микола Коробченко. І лише тоді замовк його автомат, коли він, скошений фашистськими кулями, впав на землю. Лікарі врятували йому життя, але одну ногу довелося ампутувати. На милицях повернувся додому в рідний колгосп. Колишній боєць - десантник продовжував свій подвиг на полях рідного колгоспу. За участь в складній військовій операції його нагородили медаллю «За боевые заслуги». Нині покійний. Б/ф.


Рядовий Косарєв Іван Васильович, 1911 року народження, Новоочаківський район. Житель м. Новий Буг. Закінчив 4 класи початкової школи села Новоочаків в 1922 році. Проходив строкову військову службу з 1933 по 1935 роки. По мобілізації задіяний на Вітчизняну війну з червня 1941 року по травень 1945 р. в складі 453, 70 автобатальонів - шофером. Нагороджений медалями «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Демобілізований в запас в грудні 1945 року. В мирний час працював в сільському господарстві. Нині покійний. Без фото.

Єфрейтор Котов Григорій Іванович народився 23 квітня 1919 р. в с.Хвастівці Бахмачського р- ну Чернігівської області. Житель с. Добра Воля Новобузької міської ради. Освіта 7 класів. Тракторист. Строкову військову службу проходив у складі внутрішніх військ МВС. Учасник Вітчизняної війни з грудня 1941 р. по червень 1945 р. в складі 20 полку військ МВС, 229 мотострілецького полку - мотоцикліст. В липні 1943 р. був тяжко поранений в ліве плече , а в вересні 1943 р. тяжко поранено - в ліву руку, в лютому 1944 р. легко поранено в голову. За бойові заслуги нагороджений орденом «Красной Звезды», медалями «За победу над Германией» та «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Демобілізувався в липні 1946 р. Працював в колгоспі ім.. Леніна трактористом аж до виходу на пенсію. Нині покійний. Без фото.
Гвардії рядовий Кочубей Олександр Семенович , 1910 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 8 гвардійського стрілецького полку 4 гвардійської стрілецької дивізії. Звільняв населені пункти Миколаївської області. Брали участь на Ковалєвському плацдармі. За участь у боях нагороджений медалями « За отвагу», «За победу над Германией». Нині покійний. Б/ф.

Рядовий Кошман Йосип Хомович, 1912 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по липень 1942 р. в складі окремої танкової батареї. Нині покійний. Без фото.


Старшина Кошман Федір Самійлович, 1911 року народження с. Будище Лисянського р - ну Київської області. Житель м. Новий Буг. В 1928 році закінчив 6 класів НСШ. З 1932 по 1934 роки проходив строкову військову службу в 44 стрілецькому полку - помічником командира взводу. Учасник Вітчизняної війни з серпня 1942 р. по травень 1945 р. в складі 54 стрілецького полку, а потім переведений в 808 стрілецький полк - старшина роти. В листопаді 1945 року звільнений в запас. Після війни працював в колгоспі. Нині покійний. Без фото.


Єфрейтор Кравець Василь Антонович народився 30 липня 1924 року в м. Новий Буг. Закінчив 9 класів, потім курси шоферів. Член КПРС з 1963 р. На військову службу призваний Кіровським РВК м. Новосибірська в серпні 1942 року. Зразу ж направили в Ленінськ – Кузнецьке кулеметне училище курсантом. Отримавши професію радіотелеграфіста зарахували в склад 27 гвардійської стрілецької дивізії. Вперше в бій потрапив під Барвінковим, де точилися смертельні бої. Звільняв від окупантів і свій батьківський край - рідне степове містечко Новий Буг. Звільняв Польщу. Велику Перемогу зустрів у Берліні. За участь у боях нагороджений бойовими нагородами : орденом Вітчизняної війни П ст.. та медалями «За боевые заслуги», «За взятие Берлина», «За освобождение Варшавы», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Демобілізувався в квітні 1947 року. Беззмінно з 1947 року по 1984 рік працював в Новобузькому райвійськкоматі начальником фінансово-господарського відділу. З 1984 року був на заслуженому відпочинку. Нині покійний. Фото газетне.


Рядовий Кравець Юхим Григорович, 1907 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 року по травень 1942 рік в складі 105 стрілецького полку 77 стрілецької дивізії. Нині покійний. Фото відсутнє.


Старшина 2 ст. Кравченко Василь Васильович народився 16 лютого 1918 р. в с. Березівка Долинського р – ну Кіровоградської області. Житель міста Новий Буг. Освіта середньо – спеціальна, закінчив ТМЕСГ в 1936 р. Призваний Новобузьким РВК в червні 1941 року і зарахований рульовим у відділення Балтійської дивізії прикордонних кораблів НКВД. Був командиром відділення в складі Каспійської військової флотилії; в 12 окремій дивізії кораблів НКВД. Службу проходив до грудня 1946 р. За участь у бойових діях нагороджений бойовими нагородами : орденом Отечественной войны 1 ст. медалями «За оборону Сталинграда», «За оборону Кавказа», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Після війни працював на Новобузькому пенькозаводі. Помер. Фото відсутнє.

Рядовий Кравченко Мусій Мусійович народився 25 грудня 1919 р. в м. Новий Буг. В 1933 році закінчив 5 класів. На військову службу призваний Новобузьким РВК і зарахований в 253 стрілецький полк їздовим. З червня 1941 р. пішов в діючу армію. В листопаді 1941 р. попав в полон, де перебував до травня 1945 р. Після звільнення радянськими військами з неволі призваний Польовим військкоматом і направлений в 3-й тяжкий гаубичний артилерійський полк гарматним номером 152 мм. В червні 1946 року звільнений в запас. Повернувшись додому працював в колгоспі «Родина» на різних сільськогосподарських роботах. За участь у війні нагороджений медаллю «За победу над Германией». Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Кравцов Іван Федорович народився в 1913 році в с. Новий Буг в сім’ї службовця. В 1939 р. закінчив 3-х річну школу майстрів соціалістичної праці в м. Одеса. Отримав спеціальність «поїздний - диспетчер». Член КПРС. По мобілізації призваний Кагановичівським РВК м. Перм в квітні 1942 р. і призначений в 118 мотострілецький батальйон помічником начальника роз’їзду. Звільнений на основі Постанови ГКО №1765 і переведений на роботу шляхового залізничного транспорту ПУЗШ в м. Челябінськ. Нагороджений медаллю «За победу над Германией». Нині покійний. Фото немає.


Молодший сержант Крамаренко Володимир Олексійович народився 18 липня 1918 р. в м. Новий Буг. В 1936 р. закінчив 7 класів НСШ. На військову службу призваний в грудні 1939 року і зарахований в 522 гаубичний полк гарматним номером 85 мм. Брав участь у боях на Фінській війні, на Курській дузі, звільняв Східну Прусію, боровся за звільнення Кенігсбергу. Приймав участь у прориві оборони фінів на Карельському перешийку в 1944 р. Штурмом брали шляхи Маннергейма, м. Виборг. В боях був двічі контуженим і пораненим. На цих боях був у складі 106 окремої гаубичної артилерійської бригади - командиром гармати 85 мм. За мужність і героїзм, проявлений в боях з фашистами нагороджений бойовими фронтовими нагородами : орденом «Красной Звезды», медалями «За боевые заслуги», «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией» , 2-ма подяками Верховного Головнокомандуючого тов.. Сталіна, та ювілейними медалями. В червні 1946 року звільнений в запас. Працював на «Лісоскладі» Райспоживспілки. Помер в серпні 1999 р. ФОТО Є.


Рядовий Красін Федір Федорович народився 25 листопада 1924 р. в с. Миролюбівка Новобузького р-ну. Закінчив зоотехнікум по професії ветфельдшер. З 1941 по 1944 рр. проживав на окупованій території. Учасник Вітчизняної війни з 1944 р. по травень 1945 р. в складі 5 окремого батальйону зв’язку – телефоніст. Брав участь у визволенні братніх країн від фашистської навали. Нагороджений орденом «Слави Ш ст.», медалями «За взятие Вены», «За взятие Будапешта», «За победу над Германией». Після війни працював на Новобузькій бойні ветеринарним працівником. Нині покійний. Фото є.

Сержант Красков Олександр Йосипович, народився 5 серпня 1920 р. в Алтайському краю. Житель м. Новий Буг. Росіянин. Освіта 4 класи. З 1940 по 1942 р. служба в рядах Червоної армії. У вересні 1942 р. зарахований в полкову школу курсантом на командира відділення.. Зразу ж після навчання направлений на оборону Ленінграда в 213 стрілецький полк помічником командира взводу. Брав участь в обороні Ленінграда. Потім перевели в 109 стрілецький полк в окремий лижний батальйон командиром стрілецького відділу. В боях був тяжко поранений. Пролікувавшись в госпіталі з березня 1944 року по червень 1945 р. проходив службу на пересильному пункті старшиною роти. Нагороджений медалями «За отвагу» , «За оборону Ленинграда», За победу над Герианией» та ювілейними медалями. В мирний час працював в колгоспі ім.. Коцюбинського на різних сільськогосподарських роботах. Нині покійний. Фото /є.

Рядовий Красніков Іван Васильович народився 21 квітня 1920 р. в м. Новий Буг. В 1940 році закінчив 7 класів. Комбайнер. З 1941 р по лютий 1944 р. проживав на окупованій території, а з лютого відправлений в етап на примусові роботи.. В січні 1945 р. після звільнення з неволі призвали на фронт в складі 1320 стрілецького полку мінометником. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з січня по травень 1945 р. Після перемоги залишився на службі до травня 1946 року. Демобілізувався в запас і повернувся додому. Почав працювати трактористом в ново бузькому «Міжколгоспбуді». Нині покійний. Фото відсутнє.


Молодший сержант Красніков Іван Прокопович народився 20 березня 1926 р. в м. Новий Буг. Росіянин. В 1941 р. закінчив 8 класів. Закінчив Новобузький ТМЕСГ по спеціальності технік-механік. Член КПРС з 1958 р. На військову службу призваний Польовим комісаріатом з квітня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 239 стрілецького полку 27 стрілецької дивізії - командир стрілецького відділення. Службу продовжував до березня 1950 р. при 1066,690 стрілецьких полках та при в/ч 34449. Нагороджений медалями «За победу над Германией», «30 лет Советской Армии и Флота», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Після війни працював начальником автоколони. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Красніков Максим Васильович, 1912 року народження, м. Новий Буг. Освіта 4 класи початкової школи. З 1935 р. по 1937 р. строкова військова служба в рядах Червоної армії. По мобілізації призваний з липня 1941 р. і зарахований в 126 медсанбат інструктором . З жовтня 1941 р. по травень 1945 р. перебував в полоні. Коли радянські війська звільнили всіх полонених , його знову призвали на службу в 3 – й робочий батальйон - робочим. В грудні 1946 року звільнений в запас. Нагород немає. Нині покійний. Фото відсутнє.
Старшина 2 статті Красніков Микола Кирилович народився 5 грудня 1920 р. в м. Новий Буг. Закінчив 7 класів СШ. З дитинства марив морем. Восени 1940 року призвали на військову служб і направили в учбовий загін Чорноморського флоту. А в травні 1941 року попав на корабель «Москва» машиністом-турбіністом. Служив в Севастополі. А тут - війна. За три тижні перекваліфікувався на кулеметника і охороняв морську фортецю. В самому пеклі знаходилася обслуга Миколи Кириловича на Сапун – горі. Фашистська куля не обминула його. Підлікувавшись , знову був у строю - влився в морський батальйон, і в 1943 році відстояли Новосибірськ . Дороги новобузця пролягли через Румунію, Болгарію, Югославію, Угорщину. День Перемоги зустрів у Будапешті. Скільки пережив запеклих боїв, скільки смертей дивилися у вічі відважному моряку, однак він вистояв, вижив. За героїзм, проявлений у битвах з фашистами нагороджений 2-ма орденами Червоної Зірки, медалями «За оборону Севастополя», «За оборону Кавказа», «За звільнення Бєлграда», «За перемогу над Німеччиною», та багатьма ювілейними медалями. Після 9 травня 1945 року для Миколи служба не закінчилася. Він очищав річку Дунай від мін. Додому повернувся в 1947 році в рідне містечко. Працював на Новобузькому коноплезаводі. З 1965 року й до виходу на пенсію працював в міжколгоспбуді. Нині покійний. Фото газетне.
Гвардії рядовий Красніков Михайло Кузьмич народився 25 грудня 1925 р. в м. Новий Буг. В 1938 р. закінчив 5 класів. Шофер. З серпня 1941 р. по березень 1944 р. в окупації. Призваний на військову службу Новобузьким РВК з травня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 382 запасного учбового полку -- стрілок. Звільняв населенні пункти України від німецьких окупантів. Потім переведений в 15 повітряну бригаду десантником. Пізніше був шофером в 66 тяжкій танковій бригаді. Службу продовжував до квітня 1948 року в складі 853 окремого зенітного батальйону - шофер. Після демобілізації повернувся додому і працював в Новобузькому міжколгоспбуді - шофером до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото відсутнє.

Гвардії рядовий Красніков Михайло Федорович народився 22 серпня 1925 р. в м. Новий Буг. Закінчив 6 класів. Тракторист. На військову службу призваний Новобузьким РВК. Учасник Вітчизняної війни з березня 1944 р. по липень 1945 р. в складі 3 – го Українського фронту 349 гвардійського повітряно – десантного полку - станковий кулеметник. Звільняв населенні пункти Миколаївської області та братніх країн Австрії, Чехословаччини, Румунії. За участь у боях нагороджений орденом «Красной Звезды», медалями «За отвагу», «За победу над Германией», «За взятие Вены», «30 лет Советской Армии и Флота». В березні 1949 року звільнений в запас. Працював в Міжколгоспбуді трактористом. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Красножон Олексій Васильович, 1913 року народження, с. Байрак Хорольського району Полтавської області, в сім’ї робітника. Українець. В 1923 р. закінчив 2 класи місцевої школи. Житель м. Новий Буг. В березні 1944 року призваний Новобузьким РВК. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з квітня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 8 гвардійського стрілецького полку; 188 стрілецького полку - автоматник; в складі 85 командирської тилової оборони - стрілок. В боях був поранений в праву ногу колінний суглоб; легко поранений в ліву голень. Нагороджений медалями «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг», «30 лет Советской Армии и Флота». Демобілізований в листопаді 1945 р. Працював трактористом в колгоспі ім. Коцюбинського. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Красьоха Нікіфор Іванович, народився 14 березня 1914 р. в Полтавській області в сім’ї селянина. Освіта 4 класи початкової місцевої школи. З 1941 по березень 1944 р. проживав на окупованій території в с. Хряськ Кілковського р – ну Полтавської області. Учасник Вітчизняної війни з травня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 945 стрілецького полку автоматник. В бою в червні 1944 р. поранений в ліве бедро, а в травні 1945 р. поранений в ліве плече. За участь у війні з фашистами нагороджений медалями : «За отвагу», «За победу над Германией». В січні 1946 року демобілізувався. Після війни переїхав в м. Новий Буг. Працював в сільському господарстві колгоспу ім.. Чкалова тваринником. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Кремнєв Іван Федорович народився 1 травня 1923 р. , Чугинський р – н Воронежської області. Житель Новобузького р- ну. Росіянин. Освіта 4 класи. Тракторист. На військову службу призваний Кіровським РВК 17 грудня 1941 р. і зарахований в 823 окремий артилерійський полк телефоністом. В січні 1942 р. попав в полон і перебував в Німеччині до березня 1945 р. Після звільнення з полону в березні 1945 р. знову призваний на військову службу в 115 укріплений район стрілком. Службу проходив до березня 1947 р. Після демобілізації повернувся в село Новосілля місцевої ради. Працював в колгоспі ім.. Коцюбинського трактористом. Нині покійний . Фото відсутнє.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка