Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка14/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Рядовий Кушнір Федір Михайлович , 1914 року народження, с. Ольгопіль Новобузького р – ну /нині Єланецький / в сім’ї селянина. В 1931 році закінчив 7 класів. В 1940 році призваний на строкову військову службу в 435 корпус артилерійського полку. З червня 1941 р. відправлений на війну. З жовтня по листопал 1944 року знаходився в полоні. Після звільнення знову призваний на фронт в складі 80 стрілецького полку гарматним номером 152 мм. Нагороджений медалю «За перемогу над Німеччиною». В жовтні 1945 року демобілізувався. Працював в Новобузькому міжколгоспшляхбуді каменоломом . Нині покійний.. Фото відсутнє.


Гвардії рядовий Кушніров Петро Селівестрович, 1912 року народження, м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з квітня 1944 року по травень 1945 р. в складі 502 стрілецького полку 177 стрілецької дивізії. Нагороджений медаллю «За звільнення Праги». Нині покійний. Фото відсутнє.

Єфрейтор Лагодієнко Феофан Тимофійович, 1902 року народження, м. Новий Буг. Призваний Новобузьким РВК і відпралений на фронт в липні 1941 р. З серпня 1941 року попав в полон і проживав на окупованій території . В березні 1944 року місто було визволене від німецьких окупантів. Як тільки Радянська армія звільнила район в квітні 1944 року знову пішов звільняти поневолені Німеччиною країни. За участь у боях з фашистами нагороджений медалями «За взяття Будапешту», «За перемогу над Німеччиною». Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Ларічев Василь Олексійович народився 11 лютого 1924 р. у Волгоградській області. Росіянин. Освіта 4 класи. Житель станції Новий Буг. На військову службу призваний Польовим військкоматом у вересні 1943 року. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з вересня 1943 р. по квітень 1945 р. в складі 12 Червонознаменної мотострілецької бригади стрілок. В грудні 1943 р. поранено в праву руку. В квітні 1945 р. звільнений в запас. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною». В мирний час працював в ПМК – 192 - столярем. Нині покійний. Фото відсутнє.


Сержант Ласточка Петро Петрович, 1922 року народження, м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з квітня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 56 гвардійського стрілецького полку 19 гвардійської стрілецької дивізії. За участь у боях нагороджений медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Нині покійний. Фото відсутнє.


Єфрейтор Лахтіонов Григорій Васильович, 1913 року народження, с. Березівка Устинівського р – ну Кіровоградської області. В 1927 р. закінчив 4 класи . В 1952 р. закінчив школу бухгалтерів. З жовтня 1935 по жовтень 1937 рік служба в рядах Раднської армії. Учасник Вітчизняної війни з червня по вересень 1941 року в складі 57 артилерійському полку - гарматний номер. З жовтня 1941 р. по травень 1945 р. находився в німецькому полоні. Після визволення радянськими військами знову призвали на службу в 1003 гаубичний артилерійський полк орудійним номером. Нагороджений медаллю «За перемогу анд Німеччиною». З 1955 року проживав в м.Новий Буг. Працював в «Райхарчопромі» приймальником. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Рядовий Лахтіонов Михайло Іванович, 1920 року народження, м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з травня по червень 1942 р. в складі 662 окремого батальйону зв’язку 242 стрілецької дивізії. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Лебедик Андрій Романович, 1922 року народження, м. Новий Буг. Освіта 5 клаксів. З 1941 по 1944 рр. проживав на окупованій території. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 року по березень 1945 р. в складі 420 стрілецького полку мінометник 82 мм. В одному з боїв тяжко поранено в ліву голень. Довго лікувався, та повернувся з війни інвалідом 2 групи. Нагороджений медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною». Працював в колгоспі «Коцюбинського». Нині покійний. Фото відсутнє.

Старший матрос Лебедик Василь Романович, 1920 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з липня 1941 р. по липень 1942 р. в складі крейсера «Комінтерн» Чорноморського флоту. Нині покійний. Фото відсутнє».

Лейтенант Лебедик Іван Михайлович, 1920 року народження. м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з червня по липень 1941 р. в складі 2 мотострілкового полку, 11 Армії. Нині покійний. Фото відсутнє.

Сержант Лебедик Олександр Аврамович, 1920 року народження, м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з червня 1941 р. по вересень 1943 р. в складі 469 окремої радіо дивізії. Нині покійний. Фото відсутнє.
Рядовий Лебедик Федосій Тимофійович, 1903 року народження, м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з березня по серпень 1944 р.. в складі 23 гвардійського артилерійського полку. Нині покійний. Фото відсутнє.

Молодший Сержант Лєбєдєв Іван Сергійович, 1922 року народження, с. Ольгопіль Єланецького р – ну. Житель Новобузького району. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. В запеклих боях тяжко поранено. Лікувався в евакошпиталі, але повернувся додому інвалідом 3 групи. Детальніші дані відсутні. Нині покійний. Фото відсутнє.

Молодший сержант Лєбєдєв Микола Леонтійович народився 27 липня 1922 року в селі Козліхіно Калінінської області. Росіянин. Освіта 10 класів. З 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 року в складі 353 Дніпродзержинської Червонознаменної стрілкової дивізії 1147 стрілецького полку навідником. Звільняв населені пункти Казанківського, Новобузького, Баштанського, Вознесенського районів. Нині покійний. Нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною». Після війнт проживав в м. Новий Буг. Працював на Новобузькому елеваторі кузнецем. Нині покійни. Фото відсутнє.

Єфрейтор Лєбєдь Григорій Миколайович, 1925 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з липня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 1683 артилерійського полку. Других даних немає. Нині покійний. Фото відсутнє.


Капітан Левицький Микола Миколайович. 1924 року народження, житель м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з травня 1944 р. по серпень 1942 р. в складі 753 стрілецького полку 192 стрілецької дивізії. Других військових даних немає. Працював в Новобузькій районній лікарні головним лікарем. Нині покійний. Фото відсутнє.


Рядовий Левченко Василь Григорович народився 5 вересня 1926 року в м. Новий Буг в сім’ї робітників. На службу призваний в червні 1944 р. і зарахований в 1-й Український фронт 410 стрілецький полк 81 стрілецької дивізії. Брав участь у визволенні Чехословаччини, форсуванні найбільшої річки Європи Дунай, в Берлінській операції. Був поранений і комісований в травні 1945 року. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «20 – ти річчя Перемоги у ВВВ 1941-1945 рр» та іншими ювілейними медалями. В червні 1946 р. звільнений в запас. Працював у відділку охорони - охоронником. Помер Василь Григорович в 2002 році. ФОТО ВІДСУТНЄ.

Рядовий Лейко Павло Федотович, 1925 року народження, м. Новий Буг. Батько помер коли Павлику було всього вісім років. Залишив матері шестеро дітей. Старші працювали в колгоспі, а менші допомагали матері по господарству. Коли Павло перейшов в десятий клас почалася війна. Йшли приготування до оборони і на околицях Нового Бугу. Незабаром над містом появилися літаки з чорною свастикою. Закипіли димові стовпи від бом. Фашисти ступали на рідну землю. Мати й діти поховалися в канаві. Раптом неймовірної сили вибух потряс все навкруги. Майже вся сім’я Лейка загинула від фашистського снаряда. Горе звалилося на юні плечі Павла. На шляху, що вів з Нового Бугу до Миколаєва гітлерівці гнали полонених. Павло вирішив тікати в Чорний ліс. Там він натрапив на партизанський загін і став членом групи. В листопаді 1943 року він стає солдатом діючої армії в складі 2 –го , а потім 3- го Українських фронтів. Молодому солдату хотілось помститися ворогові за свою сім’ю за мирне життя рідної Батьківщини. За мужність, хоробрість і відвагу Павло Федотович нагороджений орденом «Червоної Зірки», медалями «За мужність», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «20 років Перемоги у ВВВ 1941-1945 рр» та ювілейними медалями. 25 років комуніст Лейко прослужив на благо Вітчизни., він офіцер Радянської Армії. ФОТО газетне.

Рядовий Лємешко Григорій Федорович, 1914 року народження , с. Пенянка Сумської області. В 1930 році закінчив 6 класів. В травні 1936 р. призваний на строкову військову службу в 12 мотомеханізовану бригаду механіком-водієм танка. В 1937 р. звільнений в запас. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по вересень 1941 р. в складі 14 автосанітарної роти 67 корпуса. З вересня 1941 р. по січень 1945 р. перебував в полоні в м .Райденборг. З лютого 1945 р. знову пішов на передову в складі 2-ї танкової роти і знову тяжко поранено прострілом в стопу та суглоб. На лікуванні знаходився в евакогоспіталі №5854. Звільнено від служби згідно поранення в червні 1945 р. Після війни проживав в м. Новий Буг, працював шофером в автопарку Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Рядовий Лєонов Іван Макарович народився 29 січня 1922 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Шофер. На військову службу призваний Новобузьким РВК у вересні 1944 р. і зарахований в 27 учбовий стрілецький полк шофером. З листопада 1944 р. по січень 1945 р. - курсант-телефоніст 57 окремого запасного батальйону зв’язку. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з січня по травень 1945 р. в складі 17 гвардійського артилерійського полку – шофер. За участь у бойових операціях нагороджений медалями «За відвагу», «За Перемогу над Німеччиною». Звільнений в запас в грудні 1946 р. Після війни працював шофером в автопарку 14036 до виходу на пенсію. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Сержант Леонов Михайло Макарович народився 5 вересня 1926 р. в м. Новий Буг . В 1940 році закінчив 6 класів. З 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. З березня 1944 р. по жовтень 1945 р. брав участь у боях з німецькими загарбниками в складі 74 запасного стрілецького полку. Надстрокову службу проходив до березня 1951 року. Закінчив школу сержантів, курси санінструкторів, був сапером в 455 робочому батальйоні. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «30 років Радянській Армії і Флоту». Демобілізувався і повернувся в рідне місто. Працював в Новобузькій конторі зв’язку. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядова Лєонтєва Анастасія Андріївна, 1923 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій в складі 26 обмивочної дезрота. Нині покійна. ФОТО відсутнє.

Старшина Лєщов Петро Васильович, 1911 року народження, с. Козеново Городокського р-ну Вітебської області. В 1929 році закінчив 7 класів Городковської школи. З 1933 р. по 1936 роки проходив службу в Радянській Армії. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з травня 1942 р. по травень 1945 р. в складі 4 Українського фрону 944 стрілецького полку- командир зброї. За участь у боях нагороджений орденами «Червоної Зірки» , Слави Ш ст.. медалями «За відвагу», «За бойові заслуги». В жовтні 1945 р. звільнений в запас. Проживав в м. Новий Буг. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Старший сержант Ліщина Григорій Ілліч, 1922 року народження. Житель м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з квітня 1942 р. по вересень 1943 р. в складі 856 стрілецького полку 283 стрілецької дивізії. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Майор Лимар Михайло Йосипович, 1911 року народження , м. Новий Буг. Бойовий шлях Лимаря почався під Сталінградом. Закінчив курси військових комісарів і знову шляхи війни, гул танків і літаків, розриви бомб і снарядів, шквал свинцю кулеметів і автоматів. Хто не знає про історичний бій на Курсько – Орловській дузі. В тому пеклі брав участь батальйон, яким командував Михайло Йосипович. Брав участь у боях з гітлерівцями в Угорощині. На вулицях Будапешта йшли жорстокі бої, які затяглися понад чотири години. Гітлер наказав стояти на смерть і чекати допомоги, яку він направляє. На полі бою лишилося багато танків, гармат, кулеметів, боєприпасів і знищених гітлерівців. Завдання командування було виконано. За героїзм і відвагу багатьох воїнів було нагороджено. Серед них був і наш земляк, майор , командир 28 мотострілецького батальйону Лимар Михайло Йосипович. Він одержав орден «Червоного Прапора». Настав час визволення України. Звільняючи Україну від німецько – фашистських загарбників майор з своїм батальйоном блискуче виконує операції по форсуванню річки Північного Донця і зайшовши з флангу до ворожих угрупувань в селі Гола Долина, раптово напав на них, чим зірвав ворожий задум організувати контрнаступ проти радянських частин, що були поруч. Там було розбито чотири танки і декілька гармат. Михайло Йосипович нагороджений орденом «Червоної Зірки». Мав подяки від Головнокомандуючого за звільнення міст Бєлгорода, Харкова, Знам’янки, Кіровограда, за ліквідацію оточення ворожого угрупування в районі Корсунь – Шевченкове. Звільнивши Україну, 18 танковий корпус, в якому був наш земля, просувався в боях на захід по територіях Румунії, Югославії, Австрії. В боях за місто Лізінг в Австрії був поранений в ліву ногу . Та майор Лимар командував батальйоном до Дня Перемоги. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни П ст.. Війна скінчилася. Почалася відбудова зруйнованого господарства. Михайло Йосипович працює заступником голови виконкому районної Ради депутатів трудящих. За трудові успіхи до чотирьох орденів і восьми медалей добавився орден «Знак Пошани» З 1957 по 1969 рік працював головою Новобузької міськради. Фронтові рани дали про себе знати, і він змушений був перейти на пенсію. Нині покійний. ФОТО газетне.

Сержант Лисенко Андрій Микитович народився 26 грудня 1917 р. в с. Шабельники Чигринського р – ну Черкаської області. Проживав в с. Ольгопіль Новобузького /нині Єланецького / р – ну. Освіта 8 класів. Шофер. В 1938 році призваний Новобузьким РВК і зарахований курсантом в 4-й артилерійський полк.. З вересня 1939 року - курсант Центрального авіаційного інституту. З червня 1941 р. по червень 1945 р. призначений командиром відділення 4-ї залізнично-шляхової кислородної станції. З червня по листопад 1945 р. учасник бойових дій з Японією. Нагороджений медаллю «За победу над Германией». Після війни працював шофером в колгоспі «Новая жизнь».

Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Єфрейтор Лисенко Іван Євдокимович народився 9 червня 1923 року в м. Вознесенськ Миколаївської області. Освіта вища. В 1963 році закінчив Одеський фінансово-кредитний технікум. Після звільнення району від німецьких загарбників, весною 1844 року , став бійцем Червоної Армії. Служив у складі військ 3-го Українського фронту , телефоніст 577 окремого дивізіону . Додому повернувся в березні 1947 року. Нагороджений медалями «За Перемогу над Німеччиною», «20 років перемоги у ВВВ 1941- 1945 рр». Після демобілізації повернувся в Новий Буг. Працював головним бухгалтером в ново бузькій сільгосптехніці. Нині покійний. ФОТО Є.

Старший сержант Литвинов Анатолій Іванович народився в с. Ропове Володимирівського /нині Казанківськиого/ району в сім’ї селянина. Закінчив курси трактористів у Троїцько – Сафонівській МТС і став працював в колгоспі ім.. ХУШ Партз’їзду. В 1939 році призваний в ряди Радянської Армії. Службу розпочав у м. Луга недалеко від Ленінградської області. Закінчив курси танкістів по спеціальності механік-водій танка Т-26. Коли почались бойові дії Вітчизняної війни нам замінили танки на Т-34. Приймали участь у боях Сталінграда за Мамаєв курган. В бою осколком німецького снаряда був поранений в обличчя, потрощило ніс і розсікло губи. Після виздоровлення направили в 372 стрілецьку дивізію 1240 стрілецький полк, окремий кулеметний батальйон. Бої в степах під Сталінградом були сильні, бились за кожну землянку, за кожен клаптик землі нашої. Раділи, що тут наші отримали перемогу. Литвинову присвоїли звання старшини і нагородили орденом Слави Ш ст.. В 1943 році полк перекинули на прорив блокади Ленінграду. В цих боях під час виконання бойового завдання знову отримав кульове поранення грудної клітки. Направили в польовий госпіталь №1037, який перебував у лісі. Після лікування направили в оздоровчу команду. За клопотанням потрапив в 122 Червонопрапорну танкову бригаду 2 ударної армії 3 Прибалтійського фронту водієм танка Т-34. З’єднавшись з Волховським фронтом наша армія пішла на прорив блокади Ленінграда. Танкова бригада пробиралась через Синявинські болота. Доводилось самим собі прокладати дорогу для проходження бойових машин. Оволоділи станцією Мга,


Синявою, зайняли П’яте, Восьме селиша і пішли на прорив блокади Ленінграда. За цей бій нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Після повного зняття блокади в січні 1944 року наші війська пішли на Латвію. В одному із боїв наш танк загорівся. Екіпаж встиг вибратися з танка. Пересадили на другий танк. В обороні стояли місяць. Потім пішли в наступ, проходили повз села. Підійшовши до Латвії 3 наших танка пішли в розвідку. Виявивши гармату, котра підбила нашу бойову машину, знищено. Наші танки разом з піхотою виглали німців і погнали дальше. Знову поранення в хребет. Лікувався в госпіталі в м.Ярославлі 9 місяців , одержав інвалідність П групи. В 1945 році приїхав в Новий Буг, знайшов свою матір і двох сестер. Таким був бойовий шлях Анатолія Івановича Литвинова. Нині покійний. ФОТО газетне.

Рядовий Литвинчук Василь Данилович народиася 28 лютого 1922 року в Камень-Каширському районі Волинської області в багатодітній селянській сім’ї. З приходом Радянської влади до Західної України, вступив до Камінь-Каширського педучилища і в 1941 році почав працювати вчителем. Молодий вчитель тримав зв’язок з радянським партизанським загоном. Чудом залишився живим після спроби бандерівців розстріляти його за відмову вказати місце розташування партизанів. Як тільки Радянська Армія звільнила Волинь, зі зброєю в руках пішов визволяти поневолені Німеччиною країни. Польща, Австрія, Німеччина, Чехословаччина - ось віхи його бойового шляху. На фронт попав з квітня 1944 р. в складі 192 гаубичного артилерійського полку, який входив у резерв Верховного Головнокомандуючого. Брали участь у багатьох бойових операціях на завершувальній стадії війни. Особливо запам’ятались прорив західніше Сандомира, Домбровського вугільного басейну, форсування річки Одер. Нейсе, Ельби і вихід до Берліна, оволодіння містами Бреслау, Дрезден, марш – кидок до Праги. Воював відважно за що отримав нагороди «За визволення Праги», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною» та подяки від Головнокомандуючого маршала Сталіна. В 1957 році закінчив Луцький педінститут і став вчителем історії. В 1964 р. переїхав з сім’єю до м. Новий Буг. Працював інспектором райвно, завучем, а пізніше директором Новобузької заочної та вечірньої школи. В 1991 році Василя Даниловича не стало. ФОТО відсутне.

Старший сержант Лихобаб Володимир Тихонович, 1925 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з травня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 457 окремої артилерійської дивізії 2 Далекосхідного фронту. Нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною». Та ювілейними медалями. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Рядовий Лихошерстов Петро Федорович народився 19 червня 1925 р. в с. Березівка Устинівського р – ну Кіровоградської області. В 1941 році закінчив семирічну школу. Поступив до Бобринського агротехнікуму, та війна змінила плани Петра. З 1941 по березень 1944 року проживав на окупованій території. Окупанти вивозили молодь в Німеччину на рабську працю. Разом з однолітками забрали й Петра і відправили в Бобринець для роботи в кар’єрах, завантажували вагони зерном. Німці спішили відправити в Німеччину все, що могли, навіть чорнозем. Звідси він і втік вночі. Вранці фронт наближався до нашого села , в березні 1944 року воно було звільнене. На військову службу призваний Устинівським РВК в квітні 1944 р. і зарахований в 174 стрілецький полк 8-ї гвардійської Армії 2-го Українського фронту. Звільняв Миколаївщину, місто-герой Одесу від фашистської нечисті. Потім переведений на Західний фронт . Полк вийшов на територію Молдови через Дністер. Звільнили Тираспіль, село Слободзею, місце укріплення Бендер. З Молдавії полк відправили на переформування і поповнення на Волинь. Після короткого відпочинку 174 полк влився в 2-й Білоруський фронт, яким командував К. Рокосовський. Брав участь у визволенні Ровенської та Волинської областей. В одному з боїв на переправі через річку Західний Буг був тяжко поранений.. А за проявлений героїзм і мужність нагороджений орденом «Червоної Зірки». Звільнивши Польщу, наші війська пішли звільняти Німеччину. Полк перейшов річку Одер і взяв курс на Берлін. 2 травня 1945 р. бійці вели запеклі бої в Берліні, а 9 травня гітлерівська армія капітулювала. Це був кінець війні. Солдати, офіцери салютували з усих видів зброї. Це були неповторні хвилини радості зі сльозами на очах. Петро Федорович нагороджений медалями «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною», Грамотою-подякою підписаною Сталіним, та ювілейними медалями. Трудову діяльність розпочав у рідному селі на сирзаводі майстром сироваріння. В 1955 році переїхав в м. Новий Буг і працював в колгоспі «Коцюбинського» бригадиром рільничої бригади, завгоспом, завідуючим свиноферми, очолював пожежну охорону. Трудовий стаж Петра Федоровича - 53 роки. Інвалід 1-ї групи. В 2011 році пішов з життя.

Єфрейтор Лозинський Юрій Федотович, 1914 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 47 гарматно-артилерійського полку. За героїзм , проявлений в боротьбі з фашистами , нагороджений медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною». Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Сержант Лушніков Назар Костянтинович, 1914 року народження, с. Новий Буг в сім’ї робітника. В 1928 р. закінчив 2 класи початкової школи. В 1936 році призваний на строкову військову службу і зарахований в перемінний склад. На Вітчизняну війну призваний в червні 1941 р. і зарахований в 45 окремий батальйон зв’язку і провоював до жовтня 1941 р. В 1942 році попав в полон. У серпні 1942 року знову пішов на ф ронт у складі 8 гвардійського стрілецького полку. З грудня 1944 р. по червень 1945 р. переведений в 23 гвардійський артилерійський полк старшим телефоністом. В бою тяжко поранено в ліве плече. Лікувався. Звільняв Румунію, Австрію Угорщину . За участь у боях нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «За взятие Будапешта», «За взятие Вены». Демобілізувався у вересні 1945 р. Працював у колгоспі ім.. Чкалова плотником. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Рядовий Лушніков Петро Іванович народився в 1914 р. в с. Новий Буг. Українець. Закінчив 4 класи місцевої школи. Шофер. На війні з червня 1941 р. по березень 1945 р. Скільки тисяч кілометрів пройшов дорогами війни за кермом свого автомобіля підрахувати неможливо. Був у складі 7 окремого автотранспортного батальйону; в 154 окремому автомотобатальйоні. В березні 1945 року тяжко поранений в голову. Лікувався в госпіталі. Звільнений зі служби згідно хвороби. Працював завгоспом у СШ №10. Ветеран війни, праці, учасник бойових дій. Нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией». Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Молодший лейтенант Лушніков Яків Герасимович, 1900 року народження, м. Новий Буг. З червня 1941 р. пішов захищати Батьківщину від німецько-фашистських загарбників. Воював у складі 44 гвардійського стрілецького полку 15 гвардійської стрілецької дивізії. Брав участь у боях за визволення Сталінграда.. Було сильне бомбардування. Здавалося горіли земля і небо. Неможливо було підняти голови від вибухів. В запеклому бою тяжко поранено. Воювати більше не довелось. В грудні 1942 р. звільнений в запас. Нагороджений медалями «Зв боевые заслуги», «За оборону Сталинграда». Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Сержант Любвіцький Василь Іванович , 1916 року народження , Курська область. Житель м. Новий Буг. Росіянин. Освіта 5 класів. Член КПРС з 1945 р. Служба в лавах Радянської Армії з червня 1936 р. по листопад 1938 р. в 4252 авіабригаді - шофер. По мобілізаціі призваний Миколаївським військкоматом в червні 1941 р. і зарахований у складі 18 автобригади механіком. Брав участь у визволенні Сталінграда. Перемогу зустрів в Берліні. За мужність і героїзм проялений в боях з фашистами нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За оборолну Сталинграда», «За взятие Берлина», «За победу над Германией». Демобілізувався в листопаді 1945 року. Працював у районній лікарні шофером. Відзначився Василь Іванович і на трудовому фронті. Мав подяки та нагороди. Нині покійний. ФОТО відсутнє.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка