Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка15/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Старшина Ляба Василь Андрійович народився в 1921 році в м. Новий Буг. В період Великої Вітчизняної війни був на фронті, учасник багатьох військових операцій по знищенню окупантів. Був зарахований в 77 залізнично-дорожний полк. В травні 1944 року звільнений в запас. Був відзначений високими урядовими нагородами, медалями «За отвагу» та двома ювілейними медалями. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Учасник бойових дій, ветеран війни та праці.

Сержант Мазанко Захар Лук’янович, 1905 року народження, м. Новий Буг. Славний трудовий і бойовий шлях пройшов Захар Лук’янович. З початку війни і до повного розгрому гітлерівців він був на фронті в складі 365 окремого лінійного Севастопольського батальйона зв’язку. Брав участь в боях при обороні Одеси, Криму, воював під Сталінградом, в Білорусії та Польщі. В тяжкі дні під Сталінградом був прийнятий в ряди Комуністичної партії. Нагороджений медалями «За оборону Сталинграда », «За оборону Севастополя», «За освобождение Варшавы» «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після закінчення війни брав участь у відбудові зруйнованого гітлерівцями народного господарства. Працював виконробом рембуддільниці, споруджував Жовтневу школу №3, 20 років працював на консервному заводі. Трудовий стаж роботи понад 50 років Нині покійний. ФОТО газетне.

Сержант Мазанка Микола Іванович, 1921 року народження, м. Новий Буг. На військову службу призваний в 1940 році. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 року по жовтень 1943 р. В запеклих боях з гітлерівцями отримав тяжке поранення. Довго лікувався та звільнений зі служби згідно інвалідності 3 групи. За участь у боях нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «За відвагу». Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Мазепа Володимир Дмитрович народився в 11925 р. в м. Новий Буг в ----------закінчив юридичний інститут. На військову службу призваний в лютому 1942 р. і зарахований в 142 гвардійський стрілецький полк старшим кулеметником. На фронтах Вітчизняної війни по липень 1944 р. В липні 1944 р. тяжко поранено в ліву руку. Звільнений згідно поранення. В мирний час працював в юридичній консультації . Помер в

Рядовий Мазурик Петро Кузьмич народився в 1911 р. в с. Ольгопіль Новобузького р-ну. Селянин. Закінчив 2 класи початкової школи. З 1932 по 1935 р. проходив строкову військову службу в рядах Червоної Армії. В період німецької окупації проживав в с. Ольгопіль. Після звільнення району від окупантів призвали по мобілізації на фронт в складі 120 запасного стрілецького полку стрілком. Війна закінчилась і в жовтні 1945 року Петро Кузьмич повернувся додому. Став працювати трактористом в колгоспі «Комінтерн» і «Нове життя». Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Майбородюк Семен Андрійович, 1911 року народження, м. Новий Буг. Пройшов усю війну, з перших днів й до кінця в складі 329 стрілецького полку 70 стрілецької дивізії.

Демобілізований в запас в 1945 р., після Дня Перемоги. Нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией» та ювілейними відзнаками. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Молодший сержант Майстренко Дмитро Васильович народився 15 березня 1924 р. в селі Ново-Олександрівці Баштанського р-ну. Житель м. Новий Буг. Освіта 6 класів. Тракторист. На військову службу призваний Новобузьким РВК 15 березня 1944 року і відправлений на фронт в 124 стрілецький полк телефоністом. З січня 1945 р. по березень 1947 р. був в 43 окремому стрілецькому батальйоні повозочним 82 мм міномінов. Звільняв Польщу, штурмом брав БерлІн. В боях був двічі пораненим. За участь в боях нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией», «За освобождение Варшавы», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Повернувшись додому став працювати в колгоспі ім.. Коцюбинського трактористом, аж до виходу на пенсію. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Рядова Макєєва Антоніна Семенівна народилася 19 жовтня 1926 року в Ровенській області. Коли розпочалася Вітчизняна війна її було 15 років. 17- річною дівчиною Антоніна в 1943 р. воювала у партизанському з’єднанні Федорова, яким командував Іван Іванович Конча. Антоніна була санітаркою, надавала медичну допомогу пораненим. Доводилося це робити на полі бою , під шквальним вогнем фашистів. Потім призначили в 264 запасний стрілецький полк, з яким дійшла до Берліна. Героїзм дівчини, її сумлінна праця відзначена урядовими нагородами медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Берліну», «За визволення Варшави». Після війни Антоніна повернулась у рідне село і працювала в промисловості. А в 1958 році усією сім’єю переселилась у м. Новий Буг. Пішла трудитися на тваринницьку ферму колгоспу ім. Коцюбинського. Спочатку була свинаркою, а потім дояркою.. Достигала у роботі хороших показників. Не раз була переможцем у соціалістичному змаганні. Нині покійна. ФОТО відсутнє.

Рядовий Макаренко Петро Олексійович народився 11 липня 1925 року в Кіровоградській області Бобринецького р-ну. Освіта 6 класів. Житель м. Новий Буг. З 1941 по 1944 р. проживав в окупації. На військову службу призваний Вітязовським РВК Кіровоградської області в 233 запасний стрілецький полк. На фронтах Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. Брав участь у бойових діях з окупантами в складі 96 тяжкого танкового самохідного полку. Звільняв Україну, Молдавію, Болгарію, Югославію від фашизму. Нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «За участие в Отечественной войне». Подальшу выйськову службу проходив до лютого 1948 року в складі 209 тяжкого танкового полку гарматним номером 57 мм. В мирний час працював на Новобузькому сир заводі електрокарщик. Нині покійний. ФОТО відсутнє.
Рядовий Макарчук Михайло Сафронович, 1908 року народження, м. Новий Буг. Учасник Вітчизняної війни з січня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 161 армійського запасного стрілецького полку. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Старшина Манжос Микола Павлович, 1920 року народження. м. Новий Буг. Освіта 4 класи. Член КПРС з 1945 р. В 1941 році пішов служити в ряди Радянської Армії у військову чстину, яка стояла в м. Баку. В травні 1941 р. частину перекинули в Ленінград, де й зустріли воїни страшну звістку про війну. Спочатку Микола був шофером і тягав зенітно-артилерійську установку 75 -міліметрової гармати, а пізніше став навідником гармати. 900 днів і ночей гриміла канонада в блокованій колисці революції міста Леніна, на підступах до нього. Точилися тяжкі кровопролитні бої. Воїни зенітно-артилерійської установки декілька разів на добу міняли своє положення, бо треба було відбивати армади ворожих літаків в повітрі і прямою наводкою вести жорстокий бій з гітлерівськими танками та бронемашинами. Дорога до Ленінграда була заблокована. Їжі нехватало. Содатам видавали по 100-150 грамів сухарів на добу. Населення міста дивилися на нас благальними очима. Діти і старики вмирали від голоду. Ми, воїни, відламували ті мізерні кусочки сухарів і давали зголоднілим людям. Окрайцю хліба ціни не було! Як це жахливо! Ми вистояли в небаченому пеклі, ми перемогли, але загинуло багато наших товаришів. За участь у війні нагороджений орденом «Красной Звезды», медалями «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией», 2-ма медалями «За боевые заслуги» та ювілейними медалями. Після розгрому гітлерівців Микола Павлович ще продовжував службу до 1957 року. Повернувшись в рідний Новий Буг почав мирну працю. За трудові досягнення нагороджений ювілейною медаллю на честь сторіччя В.І.Леніна і медаллю «Ветеран праці». Нині покійний. ФОТО газетне.


Рядовий Македонський Максим Петрович, 1904 року народження, житель Новобузького р-ну. Учасник Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Сержант Максименко Іван Михайлович народився 29 вересня 1918 р. в Чеповицькому р-ні Житомирської області. Закінчив 8 класів НСШ. На військову службу призваний Олевським РВК в червні 1941 р. і зарахований командиром кулеметного відділення у 114 стрілецький полк. В серпні 1941 року попав в полон де перебував до травня 1945 р. Після звільнення з полону повернувся додому. Працював в комбінаті побутового обслуговування. Нині покійний. ФОТО немає.

Гвардії старший сержант Мальченко Федір Спиридонович народився 15 квітня 1915 р. в с. Новий Буг. В 1939 році закінчив Новобузьке педучилище. Отримав спеціальність вчителя. З вересня 1939 року по березень 1940 р. - курсант 24 окремого танкового полку. З березня 1940 р по серпень 1941 р. служба в рядах Червоної Армії. З армії на фронт в складі 14 танкового полку, потім направляють в 108 самохідний артилерійський полк механіком водієм на Т-34. Військову службу закінчив в жовтні 1945 року. За участь у бойових діях нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після війни проживав в с.Петрівка міської ради. Працював в колгоспі механіком. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Гвардії старшина Мамотенко Іван Полікарпович, 1913 року народження, с. Новий Буг в сім’ї робітника. Закінчив 6 класів Саратовської школи. З 1935 по 1938 р. служба в рядах Радянської Армії. На фронтах Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. автоматник 20 , 24 мотострілецької бригади; в 434 гаубичному артилерійському полку. Учасник Сталінградської битви, звільняв від фашистів країни Західної Європи. Нагороджений медалями «За оборону Сталинграда», «За отвагу», «За победу над Германией», «За взятие Будапешта». В жовтні 1945 року демобілізувався. Працював шофером в дорожньому відділку. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Старший сержант Мандиргеля Василь Степанович народився в травні 1924 р. в м. Новий Буг. Закінчив 5 класів. На військову службу призваний Усурійським РВК Приморського краю з червня 1941 р. по червень 1944 р. в складі 28, 127 стрілецьких полків замісником командира взводу. В червні 1944 року в боях з фашистами отримав поранення. Лікувався в евапошпиталі №4653. У вересні 1944 р. звільнений в запас. Нагороджений медалями «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Молодший сержант Мануковський Микола Семенович народився 11 листопада 1926 р. у Воронежській області. Росіянин. Освіта 6 класів. Слюсар. Житель м. Новий Буг. На військову службу призваний Н.Усмайським РВК Воронежської області і відправлений на фронт в складі 9 зенітнокульового полку. З 1943 року по червень 1945 р. призначений помічником навідника. Службу продовжував до жовтня 1950 року. Спочатку служив у військовій частині 44339 сташим телефоністом. Закінчивши курси радіотелеграфіста середньої потужності, працював в роті управління старшим радіотелеграфістом середніх потужностей. Демобілізувався і працював на Новобузькому пенькозаводі слюсарем. Нині покійний. За участь у війні нагороджений медалями «За победу над Германией», та ювілейними медалями. ФОТО відсутнє.

Сержант Мартинюк Гаврило Кирилович народився 17 липня 1924 р. в Новгород-Волинському р-ні Житомирської області. Освіта 7 класів. Кузнець. На військову службу призваний Барановським РВК Житомирської області. Учасник Вітчизняної війни з січня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 1130 стрілецького полку. В боях тяжко поранено. Лікувався у військовому госпіталі №2463. Після лікування знову повернувся в свою частину командиром стрілецького відділення. За участь у бойових операціях нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 рр». Відсвяткувавши Велику Перемогу над фашистами продовжив військову службу. Закінчив курси танкового училища. В квітні 1947 року демобілізувався. Переїхав в м. Новий Буг і працював в учбовому господарстві Новобузького ТМЕСГ слюсарем. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Мартинов Микола Олександрович, 1912 року народження, с. Новий Буг в сім’ї робітника. Закінчив 6 класів НСШ. На військову службу призваний Новобузьким РВК в 1934 р. і зарахований в запас. По мобілізації призваний в червні 1941 р. в робочий батальйон шофером. А потім на фронт. Брав участь у боях за Сталінград, Дорогами війни пройшов аж до Берліна, звільняючи населені міста і села від німецьких окупантів. Нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией». Демобілізувався у вересні 1945 р. Проживав в селі Новосілля Новобузької міської ради. Працював в колгоспі ім.. Коцюбинського на різних роботах. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Старший сержант Маручков Петро Герасимович. 1921 року народження м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по вересень 1942 р. За мужність і героїзм, проявлений в боях з фашистськими окупантами нагороджений орденом Слави Ш ст. , медаллю «За победу над Германией», Помер---------------. Фото відсутнє.

Старшина Марущенко Кирило Микитович народився в 1913 році в сім’ї службовця. Житель м. Новий Буг. Росіянин. В 1933 р. закінчив сільськогосподарський інститут. З 1935 по 1938 роки проходив строкову військову службу в рядах Радянської Армії. Член КПРС з 1943 року. На Вітчизняну війну призваний у вересні 1942 р в склад 133 стрілецького полку старшиною. В червні 1943 року в боях тяжко поранено в ліву руку. Лікувався в евакошпиталі, але після тяжкого поранення був звільнений зі служби. Нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией». Після війни працював на овочевій базі РПС завідуючим перевалки. За трудові досягнення нагороджений медаллю «За доблесний труд». Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Марциненко Олександр Кирилович народився 3 травня 1926 року в с. Пелагеївка Новобузького р-ну. Освіта 5 класів. На військову службу призваний Молотовським РВК. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з листопада 1943 р. по травень 1945 р. в складі 174 танкової бригади автоматник. З грудня 1944 р. призначений у 298 стрілецький полк. За участь у боях нагороджений 2-ма медалями «За отвагу», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Надстрокову службу продовжував до 1950 р. в 268 окремому ремонтому батальйоні; при військовій частині 61412. З 1950 року переїхав в м. Новий Буг. Працював в міжколгоспбуді охоронником. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Марченко Гнат Іванович народився 1 грудня 1921 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Тракторист. На військову службу призваний в травні 1941 р. Миколаївським РВК і зарахований в 7-му морську бригаду. Війна застала під Севастополем. В листопаді 1941 р. попав в полон. З грудня 1941 р. по травень 1944 р. проживав на окупованій території. З травня 1944 року відправлений на фронт в складі 129 стрілецького полку. З вересня 1944 року переведений в 328 стрілецький полк. Визволяв Угорщину, Болгарію. В боях був поранений і контужений. За участь у військових операціях нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». В 1946 році демобілізувався. Повернувшись додому працював в колгоспі ім. Чкалова механізатором. Мав трудові нагороди медалі «За трудовое отличие», «Малая серебряная медаль», учасник Всесоюзної сільськогосподарської виставки». Нині покійний. ФОТО з військового квитка.
Рядовий Марчук Іван Лазарович 1914 року народження. Житель м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з з червня по серпень 1941 року в складі 44 стрілецького полку стрілок. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Полковник Мар’яновський Михайло Фроїмович народився 25 жовтня 1919 року в м. Новий Буг. Дитинство пройшло в Кіровограді. Юність провів в Москві. В 16 років пішов працювати слюсарем Московського автозаводу ім.. Лихачова. Війна застала Михайла в танковому училищі, яке закінчив на початку 1942 р. Бойове хрещення Мар’яновський прийняв на річці Жиздра в серпні 1942 р. на посаді командира танкової роти. За визволення Смоленська отримав першу нагороду. За визволення Орші і Вітебська нагороджений орденом Червоної Зірки, Зірку Героя одержав за Могильов. Літом 1944 року форсували річку Дніпро. Кілька разів форсували танкісти міст, але безрезультатно. Мар’яновський вирішив форсувати Дніпро підводним маневруванням, операція була проведена блискавично. Ворог не міг зрозуміти, звідки взялись радянські танки. Почалася паніка. Наші танки почали бій на тому боці , піхотинці кинулись на підмогу. Німців оточили в кільце і з допомогою авіації розгромили. В цьому бою командир був поранений. Ворог здався. В полон потрапили 12 генералів, 3 командири корпуса, 9 командирів дивізії. Це була славна перемога. Прапор бригади увінчався орденом Суворова. В цьому бою Мар’яновський був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. На цьому війна для нашого земляка не закінчилася. Попереду - фортеця Осовець. Її штурмували танками. Першим на штурм пішов Мар’яновський. Двічі фашистський снаряд попадав у його танк. Танк горів, тяжко пораненого командира вивіз з поля бою механік-водій Микола Григор’єв, за що одержав орден Слави. Москва знову салютувала гвардійцям 23-ї танкової бригади. При підтримці інших військ танкісти взяли фортецю. На її прапорі з’явився орден Богдана Хмельницького, а командир нагороджений орденом Червоного Прапора. Після тяжкого поранення Мар’яновський не повернувся в стрій. 2 роки лікарі вели боротьбу за життя Героя Радянського Союзу. Потім був Московський університет, аспірантура. Нині Михайло Фроїмович викладач Московського енергетичного інституту. Зараз на заслуженому відпочинку. ФОТО газетне.

Рядовий Масляний Іван Фадійович народився 15 листопада 1924 р. в с. Новоюр’ївка Новобузького р-ну. Закінчив 7 класів. Шофер. З 1941 по 1944 р. поживав в окупації. 14 березня 1944 року призваний Новобузьким РВК і зарахований в 4-й механізований корпус шофером. Потім переведений в 25 прикордонний полк , там прослужив до травня 1948 року в складі 87 прикордонного полку за штурвалом свого автомобіля. За участь у війні нагороджений медалями «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг», «30 лет Советской Армии и Флота». В мирний час працював в колгоспі ім.. Леніна слюсарем. Нині покійний. ФОТО відсутнє.
Сержант Матвієнко Аврам Степанович народився в 1913 р. м. Новий Буг в сім’ї робітника. В 1925 р. закінчив 4 класи місцевої НСШ. З 1935 по 1938 роки служба в Радянській Армії. З червня 1940 року по січень 1941 рік - курсант авіашколи на моториста. З січня 1941 року призначений авіамеханіком в 275 бамбардировочному авіаполку. З березня 1944 року по листопад 1945 року шофер в 252 гвардійському самохідному артилерійському полку. Нагороджений медаллю «За победу над Германитей». Після демобілізації повернувся додому і став працювати шофером в шляховому будівельному відділку №8 на автомашині ГАЗ- 93. Нині покійний. ФОТО немає.

Рядовий Матковський Дмитро Григорович народився в 1912 р. с.Мадзуровка Кривоозерського р-ну Миколаївської області в сім’ї робітника. В 1936 закінчив 4 класи початкової школи при в/ч окремого бронепоїзда №10. В 1934 році призваний Акангаринським РВК на строкову військову службу і зарахований в окремий бронепоїзд №10 гарматним номером. В 1936 р. звільнений в запас. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з серпня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 499 стрілецького полку стрілок. Брав участь у боях з Японією. Нагороджений орденом Леніна та Трудового Червоного Прапора, медаллю «За победу над Германией». В серпні 1946 року демобілізувався. Проживав в м. Новий Буг і працював слюсарем в Новобузькому райхарчопромі. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Старший сержант Матюшин Володимир Григорович народився 10 жовтня 1921 року в м. Новий Буг. Росіянин. В 1938 році закінчив 10 класів. На військову службу призваний Сергіївським РВК Волгоградської області. З квітня 1941 року по червень 1942 рік учасник Вітчизняної війни в складі 64 окремого полку зв’язку; в 327 окремому батальйоні зв’язку командир відділення. З червня 1942 по квітень 1945 роки перебував в полоні в німеччині. Після звільнення повернувся додому і працював кузнецем в Новобузькому міжколгоспбуді. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Мацьоха Володимир Григорович народився 25 травня 1921 року в м. Новий Буг. Малоосвічений. На військову службу призваний Новобузьким РВК в травні 1941 року і зарахований в 62 стрілковий полк гарматним номером 152 мм. В липні 1941 року попав в полон де пробув до червня 1945 р. Звільнившись з полону знову продовжував службу в цій же частині до травня 1946 року гарматним номером 152 мм. Після демобілізації повернувся додому. Працював в колгоспі «Родина» на різних сільськогосподарських роботах. Нині покійний. Фото відсутнє.
Сержант Мелешко Григорій Юрійович народився 6 березня 1925 р. в с. Семенівка Сумської області. Коли почалася війна Григорію було 16 років. До 1943 року працював на будівництві: споруджували оборонні споруди, польові аеродроми.. В серпні 1943 року добровольцем пішов на фронт, служив в піхотних військах ручним кулеметником. Бойовий шлях розпочав з м. Ворожба Сумської області – Білорусь – форсував Віслу – Прага –передмістя Варшави. Служив на Першому Білоруському фронті, надалі в Прибалтійському фронті: визволяв Литву, Латвію, Естонію. Брав участь у форсуванні річки Одер, штурмом брав Берлін. В боях був пораненим, але фронту не залишав. Нагороджений орденами Слави Ш ст., Вітчизняної війни 2 ст., медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Берліна», «За звільнення Варшави» та ювілейними медалями. Після війни залишився на військовій службі. Пройшов курси на командира взводу, закінчив курси на механіка-водія танку Т-34. Демобілізувався в 1950 році. З 1960 року проживав в м. Новий Буг. Працював в Новобузькій сільгосптехніці електрослюсарем. Нині покійний. ФОТО газетне.

Старший сержант Мельник Олександр Тимофійович народився в 1912 році, с. Новогеоргіївка Баштанського р-ну в сім’ї робітника. Закінчив 3 класи в 1922 р. Член КПРС з 1943 року. В 1934 році призваний на строкову військову службу та . зарахований в запас. Призваний по мобілізації в червні 1941 р. Пройшов місяну підготовку і відправили на фронт з липня 1941 р. в складі 7-го окремого тракторного батальйону трактористом. Пізніше перевели в 968 артилерійський полк шофером. Дорогами війни дійшов до Берліна. За участь у бойових операціях нагороджений 2-ма медалями «За бойові заслуги», «За взяття Берліну», «За перемогу над Німеччиною». Демобілізувався в жовтні 1945 року. Проживав у м. Новий Буг. Працював шофером на учбовому господарстві ТМЕСГ. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Рядовий Мельник Тимофій Юрійович, народився в 1911 р. м. Проскуров Вінницької області в сім’ї робітника. В 1933 р. призваний на строкову військову службу Проскуровським РВК і зарахований в 56 автобронетанковий батальйон. В 1935 р. звільнений в запас. По мобілізації призваний в червні 1941 р. в 695 окремий батальйон зв’язку - шофером. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1942 р. по січень 1944 р. В боях був поранений. Демобілізувався в червні 1946 р. Проживав в м. Новий Буг. Працював в колгоспі ім. Леніна трактористом ДТ - 54. Нині покійний. Без фото.


Рядовий Мельничук Андрій Іванович народився 30 листопада 1923 р. Христинівський р-н Черкаської області. Освіта 7 класів. З 1941 по 1944 роки проживав на тимчасово окупованій території. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з квітня 1944 р. по листопад 1945 р. мінометник 78 стрілецького полку. Звільняв міста і населені пункти України від німецьких окупантів. Пройшов з боями звільняючи Румунію, Венгрію, Австрію, Чехословаччину. Нагороджений медалями «За от вагу», «За боевые заслуги», «За взятие Будапешта», «За победу над Германией» . Службу продовжував до 1947 року мінометником в 103 мінометному полку ; шофером в складі 501 авторемонтної польової бази. З 1963 року проживав в Новому Бузі. В 1968 р. закінчив Новобузький ТМЕСГ по спеціальності технік-механік. Працював до виходу на пенсію в МДСУ- шофером. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Старший сержант Мельничук Антон Ананійович, 1913 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з липня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 275 стрілецької дивізії. В боях тяжко поранено. Довго лікувався в шпиталі, звільнений по 3 групі інвалідності. Нині покійний. ФОТО відсутнє.
Рядовий Мельниченко Василь Арсентійович народився 13 жовтня 1923 р. в м. Новий Буг в сім’ї селянина. У 1938 році закінчив 8 класів середньої школи №7. Шофер. Член КПРС з 1945 р. На військову службу призваний Миколаївським РВК Сталінградської області. Учасник Великої Вітчизняної війни з квітня 1942 р. по січень 1943 р. в складі 38 гвардійського стрілецького полку мінометник 82 мм. З січня 1943 р. по червень 1945 р. переведений в 1391 зенітно-артилерійський полк шофером. В боях поранено в ліву стопу. 8 липня 1945 р. комісією госпітальної ВВК признаний непридатним до військової служби. Нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией», орденом Отечественной войны І ст..» та 6-ма ювілейними медалями. В 1948 р. одружився. Мав 3 дочок і сина. З 1945 року і до виходу на пенсію працював на різних посадах : водієм автороти, директором друкарні, директором райпромкомбінату, водієм на елеваторі і в рай сільгосптехніці. Помер Василь Арсентійович в січні 2002 року. ФОТО Є.

Рядовий Мирян Федір Григорович народився 28 серпня 1926 р. в селі Малий Став в працьовитій селянській сім’ї. Він взяв від батька найкращі риси і став справжнім господарем на землі - талановитим і мудрим керівником, самовідданим хліборобом. Федір в сім’ї був найстаршим і тому роботи в домашньому господарстві найбільше випадало йому. Перший крок у дорослу трудову діяльність він зробив відразу після закінчення школи, влаштувавшись у місцевому господарстві. Федір був впевненим у собі, з стійким характером і вольовою сильною натурою. Як і всіх його однолітків відбиток на його життя зробила Велика Вітчизняна війна. Федору на той час було всього 15 років. І в цьому віці йому судилось взяти в сім’ї замість батька на свої плечі чоловічий тягар воєнної пори. Він став першим помічником матері. Воєнний період став ще однією сходинкою у формуванні його характеру, твердоі сили волі, особистої відповідальності. ! квітня 1945 року його призвали до служби в діючу Армію і він прийняв присягу перед Батьківщиною в 584-у стрілковому полку, де служив кулеметником. А вже 24 квітня під час переправи через річку Одер у Німеччині попав під сильний обстріл і одержав тяжке поранення. Більше півроку пролежав молодий боєць у шпиталі. Але рана довго «не давала спокою», лікарський висновок вимагав демобілізації. Але і в короткий фронтовий період боєць Мирян встиг проявити хоробрість, стійкість і мужність у боротьбі з фашистськими загарбниками. Нагороди знайшли свого героя значно пізніше. Батьківщина високо оцінила його бойові епізоди, нагородивши орденом Червоного Прапора та Вітчизняної війни І ступеня. Щойно повернувшись із армії, Федір продовжував боротись з хворобою. Обпираючись на палицю, колишній молодий боєць іде працювати в рідне господарство на різні роботи. Його трудолюбство не залишилось непоміченим. В 1949 році Федора направляють на денне навчання по підготовці голів колгоспів Миколаївської середньої сільськогосподарської школи. Школу він закінчив у 1952 році з дипломом агротехніка. Спочатку працював агрономом, а в 1957 році його одноголосно обирають своїм головою колгоспу ім.. Щербакова. Минали рок змінювались назви: спочатку «Прогрес», а потім Ім. Леніна, який очолював Федір Григорович до 1982 року. Сільське господарство було життєвою стихією цього талановитого господарника. З раннього ранку й до пізньої ніченьки він був у полі разом з механізаторами. Пройшов час і Батьківщина відзначила знатного хлібороба і талановитого керівника колгоспного колективу високими урядовими нагородами - двома орденами Леніна / в 60-х та у 80-х роках/ Йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства /1980 р/. У 1982 році переїхав в Жовтневий район. Він очолив відстале господарство «Шлях до нового життя», яке вивів в передове . Нині Федір Григорович покійний.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка