Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка16/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Рядовий Мисліцький Тимофій Леонтійович народився 1 січня 1924 р. в Тульчинському р-ні Вінницької області. Освіта початкова. Тракторист. Житель м. Новий Буг. На військову службу призваний Новобузьким РВК. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з січня по травень 1945 року в складі 64 механізованої бригади - гарматний номер 76 мм. В бою був поранений. Підлікувавшись військову службу продовжував до березня 1947 р. в 190 гаубичній бригаді гарматним номером 122 мм. Нагороджений медаллю «За победу над Германией». Після війни працював в колгоспі імені Чкалова трактористом, до виходу на пенсію. Нині покійний.

Рядовий Михайленко Микола Васильович народився 19 грудня 1918 р. в м. Новий Буг. Освіта 10 класів. Бухгалтер. З вересня 1938 р. призваний Миколаївським ОВК на строкову військову службу і зарахований в 39 кавалерійський полк - кавалеристом. В 1940 р. демобілізувався в запас. По мобілізації призваний в липні 1941 року, воював в 123 гвардійському механізованому полку. В травні 1942 р. попав в полон. В квітні 1945 р. звільнили з полону і знову призвали на службу в 72 гвардійський механізований полк - старшиною музичного взводу. В червні 1946 року демобілізувався і повернувся додому. Працював до пенсії в Новобузькому міжколгоспбуді на різних роботах. За участь у війні нагороджений медаллю «За победу над Германией». Нині покійний. Без фото.

Миронович /Гострик/ Ніна Матвіївна, 1924 року народження. Жителька м. Новий Буг.

На війні була зв’язківцем партизанського загону.

Сержант Міздрюк Володимир Федорович 1918 року народження, м. Новий Буг. Військову службу розпочав з травня 1938 року в Береговій охороні - гарматним номером. З 1940 по грудень 1941 року учасник бойових дій в складі 119 артилерійського полку. З грудня 1941 року по березень 1944 р. був в окупації. З березня призваний в армію, призначили командиром відділення в складі 54 гвардійського артилерійського полку. Брав участь у боях за звільнення України. В жовтні 1945 р. демобілізувався. Працював трактористом на елеваторі. Нині покійний.

Старший лейтенант Мільштейн Яків Мойсейович народився 18 червня 1917 р. в м. Немирів Вінницької області. В 1940 році закінчив Київський державний університет ім.. Шевченка. До війни працював викладачем історії, російської мови та діалектології в Тульчинському педінституті. Але нагрянула війна і він пішов на захист нашої Батьківщини. На фронті вступив в члени КПРС. Воював на Південному, Північно-Кавказькому, І-му Білоруському фронтах в полковій розвідці, був перекладачем. За бойові заслуги Яків Мойсейович нагороджений орденом Вітчизняної війни І-го ступеня, медалями «За бойові заслугт», «За перемргу над Німеччиною» та багатьма ювілейними медалями. З 1948 по 1955 роки працював в Братському педучилищі. З 1955 року і до виходу на пенсію викладав російську та 1ноземну мови, дитячу літературу в Новобузькому педучилищі. Відмінник народної освіти СРСР. Ветеран війни та праці, персональний пенсіонер України.

Гвардії старшина Мірошніченко Микола Трохимович народився 26 липня 1916 року в с. Ново-Очаків Березнегуватського р-ну. Житель м. Новий Буг. В 1933 році закінчив 2 курси Педтехнікума. З 1937 по 1939 роки служба в рядах Радянської Армії в складі 44 стрілецького полку- писар. З серпня 1939 року направлений в Управління 15-ї Сивашської дивізії завідуючим казначейського діловодства. З серпня 1941 ро березень 1944 року проживав на окупованій території. Після звільнення від німецьких окупантів воював на фронті в складі 36 гвардійської стрілецької дивізії кулеметником. В червні 1944 р. призначили командиром відділення 108 гвардійської стрілецької дивізії. У вересні цього року поранено в праву лапатку. Лікувався в евакошпиталі №63265 до лютого 1945 р. З лютого 1945 р. знову на фронті командир відділення 233 гвардійської стрілецької дивізії. За участь у бойових діях нагороджений медалями : «За отвагу», «За победу над Германией». Після повернення з фронту працював державним страховим агентом до виходу на пенсію. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Мірошніченко Іван Микитович, 1909 року народження, житель Новобузького р – ну. Учасник Вітчизняної війни з квітня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 3 гвардійського стрілецького полку 4 гвардійської стрілецької дивізії. Звільняв Миколаївську область, а також Чехословаччину. Нагороджений медалями «За освобождение Праги», «За победу над Германией». Нині покійний.

Старший лейтенант Мірошніченко Микола Миколайович народився і виріс в нашому Новобузькому районі. До війни закінчив військове училище, потім Московську воєнну академію. Добровольцем пішов на фронт. Воював на Ш Білоруському фронті, був декілька разів поранений, мав багато нагород. Був доброю і талановитою людиною . Мріяв про чудовий сад біля свого будинку, онуків. Та не судилося. Бо помер дуже рано.


Сержант Мірошніченко Наталія Ефимівна , 1923 року народження, м. Новий Буг. З дитячих літ мріяла стати медичним працівником. Народилась і виросла в сім’ї колгоспників у селі Головніно Калузької області.. Подобалась дівчині робота тих, хто рятував людей, допомагав їм у найтяжчі хвилини. Після семирічки вступила до Калузького медтехнікуму. Тільки захистила диплом, як розпочалась Велика Вітчизняна. У 18 літ пішла з подругами до військкомату і попросилась на фронт. Послали працювати в евакогоспіталь №1860. Не встигла облаштуватись, як з поля бою почали привозити поранених. Днювала й ночувала біля них, старіючих полегшити біль кожного, швидше повернути у стрій. Всю війну шлях госпіталю пролягав за лінією Третього Білоруського фронту. Перше бойове хрещення її було в м. Смоленськ. Там дійсно, як говорять, горіла земля і небо. Нальоти фашистських само льотів, бомбьожки не скінчались, одні відлітали, а другі прилітали. Крики і стогін поранених, горіли дома, горіли поїзда. Загорівся і наш госпіталь. В першу чергу ми спасали поранених, несли їх в бомбосховище. Наші війська відстояли, фашисти відступили. Евакогоспіталь пройшов міста Оршу, Великі Луки, Вільнюс, Каунас. Наташа на війні змужніла, у найтяжчих ситуаціях була зібрана, вважалась однією з досвідчених медсестер у госпіталі. В госпіталі вона познайомилась з піхотинцем, капітаном Миколою Мірошніченко, якого в бою поранено в ноги. А коли ближче познайомились, Микола розповів, що родом з України, на фронті з червня 1941. То була любов з першого погляду. В госпіталі Микола довго не затримався. Пролікувавшись, знову пішов на передову. У 1945 році війна для Миколи не закінчилась. Продовжував службу в Маньчжурії. Наташа- сержант медичної служби - в цей час знаходилася у Хабаровську. Обоє витримали випробування часом, і в 1946 році одружились. До 1948 року жили в м.Лісозаводську під Владивостоком. Тут у 1947 році у подружжя фронтовиків народився син Олег. За станом здоров’я Микола Микитович не зміг продовжувати службу, бо з війни повернувся інвалідом 2-ї групи.Тому вся сім’я переїхала в село Новокостянтинівнку нашого району. Пізніше поселились у Новому Бузі. Микола працював художником у колгоспі ім.. Чкалова, а Наталія перекваліфікувалась на швею, працювала в комбінаті побутового обслуговування населення. Не встигли подружжя натішитись життям. Не дочекався онуків фронтовик, помер. Наталія Єфимівна нагороджена орденом Вітчизняної війни, «За мужність», медаллю За перемогу над Німеччиною. Нині покійна.

Старший сержант Мішенін Володимир Іванович народився 10 березня 1925 р. в м. Новий Буг. Закінчив 6 класів. Шофер. На військову службу призваний Новобузьким РВК. У Вітчизняній війні з травня 1944 р. по серпень 1945 р. в складі 48 учбового самохідного танкового полку; в 375 окремій самохідній дивізії механіком водієм Т-34.. Подальшу військову службу проходив в складі 1-ї приморської дивізії; в 51 окремому танковому полку механіком водієм Т- 34. В листопаді 1945 року звільнений по хворобі. За участь у бойових операціях нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг» . До пенсії працював в Новобузькій сільгосптехніці на різних посадах. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Молодший лейтенант Мишеніна Віра Олександрівна, 1924 року народження м. Новий Буг. Закінчила медичне училище і працювала в санепідемстанції м. Новий Буг. Військову службу розпочала з листопада 1941 року по серпень 1943 р. в складі 32 медсанбату 1-ї гвардійської кавалерійської дивізії.. За цей період медична сестра багатьом пораненим солдатам надавала медичну допомогу, не жаліючи себе , йшла під кулі. На своїх плечах виносила поранених з поля бою і надавала необхідну допомогу. В серпні 1943 року повернулася в рідне місто і почала працювати в Новобузькій санепідемстанції. Нагороджена медалями «За мужність», «За перемогу над Німеччиною». Нині покійна. ФОТО відсутнє.

Сержант Мішенін Іван Миколайович народився 18 травня 1923 року в м. Новий Буг. Росіянин. Освіта 5 класів. Комбайнер. В травні 1943 року призваний на фронт Комсомольським РВК Хабаровського краю і зарахований радистом 38 протитанкової бригади. В серпні 1943 року був тяжко контужений. Підлікувавшись знову на фронт, на передову. З листопада 1944 року переведений в 210 гвардійський мінометний полк телеграфістом. З червня 1945 року проходив службу в складі 437 гвардійської танкової бригади радіотелеграфістом. Військову службу продовжував до лютого 1947 року командиром відділення в 553 комендатурі роти в м. Чернець. Нагороджений медалями «За отвагу», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «За освобождение Вены» та ювілейними медалями. Демобілізувавшись з армії, повернувся додому і працював на Новобузькому хлібозаводі на різних посадах. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Мішенін Іван Миколайович народився 22 вересня 1917 р. в м. Новий Буг. В 1930 році закінчив 2 класи початкової школи. Музикант духового оркестру. З 1938 р. по 1940 роки проходив строкову військову службу в 91 стрілецькому полку - музикантом. З 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. З березня 1944 р. по травень 1945 р. був в етапі в Німеччині. 15 травня 1945 р. призвали по мобілізації в 234 запасний стрілецький полк стрілком; потім перевели в 16 гвардійський механізований полк; а з серпня 1945 р. по грудень 1946 р. був у складі 68 танкового полку - музикантом. Після демобілізації повернувся додому Працював в колгоспі ім.. Чкалова - завхозом. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Мішенін Іван Федосійович, 1920 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з листопада 1943 року по травень 1945 р. в складі 524 стрілецького полку. В боях тяжко поранено. Повернувся з війни інвалідом 3 групи. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Мішенін Микола Минович народився 7 січня 1925 р. в м. Новий Буг. Освіта 6 класів. Токар. З 1941 ро 1944 роки проживав на окупованій території. На військову службу призваний Польовим військкоматом. Учасник Вітчизняної війни з січня по грудень 1945 р. в складі 234 запасного стрілецького полку. Службу проходив до серпня 1949 року в складі 35 механізованого полку; в 137 окремому батальйоні охорони; при військовій частині 75242. За участь в бойових операціях нагороджений медалями «За отвагу», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «За освобождение Праги» та 2-ма ювілейними медалями. Після демобілізації працював в Новобузькому міжколгоспбуді токарем. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Старший матрос Мішенін Олексій Іванович , 1921 року народження, м. Новий Буг. Закінчив 5 класів середньої школи. З листопада 1939 р. по червень 1941 р. проходив строкову військову службу на Чорноморському Флоті - комендор зенітний. Учасник Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. на Есмінці «Бойкий» в складі 915 мінного тральщика комендор зенітний. Демобілізувався зі служби в березні 1947 року. Нагороджений медаллю «Нахімова» та «За победу над Германией». В мирний час працював в колгоспі ім.. Чкалова завідувачем ферми. Нині покійний. ФОТО відсутнє.


Старшина Мішенін Петро Іванович, 1917 року народження, м. Новий Буг. Освіта 4 класи початкової школи. З 1939 по 1941 р. служба в рядах Червоної Армії в складі 12 гаубичного артилерійського полку гарматний номер 57 мм. В червні 1941 року пішов на фронт. Потім захищав блокадне місто Ленінград. Службу закінчив у травні 1945 року. За мужність і відвагу був нагороджений бойовими медалями «За отвагу», «За оборону Ленинграда», «За победу над Германией». Після війни працював в колгоспі ім..Чкалова молотобійцем. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Рядовий Мішенін Петро Федосійович, 1914 року народження, м. Новий Буг. Росіянин. В 1936 р. закінчив 5 класів в м. Баку. В травні 1937 року призваний на військову службу і зарахований курсантом стрілецького полку на телефоніста. По мобілізації призваний Ленінським РВК м. Баку . З серпня 1941 р. по травень 1942 р. брав участь у бойових операціях в складі 31 стрілецької дивізії стрілком. З травня 1942 р. по травень 1945 р. знаходився в полоні в Німеччині. Після визволення радянськими військами повернувся додому і працював на Новобузькому елеваторі штукатуром. Нагород немає. Нині покійний.

Сержант Мішуровський Петро Данилович народився 25 серпня 1925 р. в Кіровоградській області. На військову службу призваний Знамянським РВК Кіровоградської області з грудня 1943 р. по лютий 1944 р. в 141 запасний стрілецький полк. З лютого 1944 р. зарахований курсантом на комадира відділення в 116 запасний стрілецький полк. З березня 1944 р. по листопад 1945 р. призначений командиром мінометної зброї в 129 запасному стрілецькому полку. Службу продовжував до квітня 1946 р. в складі 179 гвардійського стрілецького полку - командир міномета 82 мм. Нагороджений медаллю «За победу над Германией». В 1961 році закінчив 10 класів і поступив в Київську однорічну техшколу. В 1969 році закінчив Одеський залізничний технікум і працював на Новобузькій залізничній станції начальником. Нині покійний. ФОТО відсутнє.
Матрос Міщенко Іван Володимирович, 1911 року народження, м. Новий Буг. Службовець. В 1936 році закінчив сільськогосподарський інститут в м. Одеса. З грудня 1936 р. по листопад 1937 р. служба в рядах Радянської Армії. З серпня 1941 по серпень 1944 р. проживав на окупованій території. По мобілізації призваний Новобузьким РВК в жовтні 1944 р. і зарахували курсантом в 37 окремий запасний батальйон зв’язку. Зразу ж після навчання направили в 15 гвардійський гарматно – артилерійський полк, який брав участь у військових операціях до червня 1945 року. Військову службу продовжував до березня 1946 року в складі 21 авіабази Чорноморського Флоту. За участь у боях нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией». Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Майор Могильниченко Борис Григорович, 1926 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з листопада 1943 р. по травень 1945 р.

Рядовий Молчанов Володимир Іванович народився 24 червня 1925 р. в Ленінградській області. Росіянин. Освіта 4 класи. Слюсар. На військову службу призваний Тихонським РВК Ленінградської області. Учасник Вітчизняної війни з жовтня 1942 р. по травень 1945 р. , стрілок 36 запасного стрілецького полку . Подальшу службу проходив до листопада 1946 року - повар 25 гвардійського танкового полку. Після демобілізації проживав в м. Новий Буг і працював кочегаром в районному зв’язку. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Старший сержант Момотенко Василь Іванович народився в 1909 р. в с. Новий Буг. Військову службу проходив в 12 танковому батальйоні. Після армії працював на металургійному заводі помічником механіка в м. Кривий Ріг. Мав подяки, нагороджувався грамотами, грошовими преміями за хорошу роботу. В 1941 році довелось перейти на потужний танк. Перше бойове хрещення отримав в Краснограді. Дув вітер. Війнуло запахом перегорілого бензину і солярки. Один за одним з лісу повзли танки. Завдання було ясне : буд-що прорвати оборону фашистів. Танк з гнівним ревом вискочив на гору. Машина різко загальмувала, круто повернулася і пішла до окопа. Своїми сміливими діями воїн відкрив шлях піхоті, атака пройшла успішно. А на грудях Момотенка засяяв орден Червоної Зірки. Більше року бився з ворогом, поки не поранило. Відлікувавшись в госпіталі, знову на фронт. Битва за Сталінград яскравою сторінкою увійшла у літопис героїзму нашого народу. Незабутні дні великого подвигу здійснили радянські солдати в ім’я Батьківщини. Запеклі, кровопролитні бої йшли за кожен клаптик землі. Ворог був взятий в тісне кільце оточення радянськими військами. Від землі до неба стояла стіна вогню. Танки знищували одну за одною ворожі вогневі точки, воїни стріляли без промаху. Завдання було виконане. Тяжкі випробування припали на долю танкіста Василя Івановича Момотенка. З боями пройшов, звільняючи землі Білорусії, Полщі. В 1945 році відсв’яткувавши День Перемоги повернувся додому. Його груди прикрашали два ордена і три медалі. Працював на комбінаті хлібопродуктів. Нині покійний.


Рядовий Момотенко Василь Митрофанович, 1914 року народження с. Новий Буг в сім’ї робітника. В 1932 р. закінчив 4 класи. З травня 1936 р. по вересень 1937 р. проходив військову службу в 95 стрілецькій дивізії. На Вітчизняну війну призваний в червні 1941 року. Службу проходив в Окремому відділку МВС 9 Армії шофером, потім перевели в 453 окремий автотранспортний батальйон. Брав участь у визволенні Кавказу, у боротьбі з Японією. Нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «За победу над Японией». Демобілізувався в липні 1946 року. Працював шофером в автопарку. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Старший сержант Момотенко Григорій Іванович народився 28 грудня 1918 р. в м. Новий Буг. В 1936 році закінчив горний технікум м. Кривий Ріг. З 1938 по 1939 рр. курсант полкової школи 9 запасного автомотополку. З грудня 1939 р. по червень 1941 р. - шофер 370 гаубичного артилерійського полку. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по листопад 1945 р. в складі 756 артилерійського полку; 138 подвижна база - начальник майстерні; в 132 запасному стрілецькому полку - командир ремонтного взводу. В листопаді 1943 р. легко поранений в обличчя ; в січні 1944 р. поранений і контужений в ліву руку. За участь у боях нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией». В 1959 році закінчив Макєєвський фізкультурний технікум і працював вчителем фізкультури 5-10 класів СШ №10. Помер. ФОТО відсутнє.
Герой України, ветерант війни і праці, учасник бойових дій. Полковник Момотенко Олександр Іванович народився 15 січня 1915 року у с. Новий Буг у бідній селянській родині. В 1931 р. закінчив педагогічні курси і працював вчителем в с.Калинівка Новобузького р-ну. В 1937 р. був секретарем райкому ЛКСМУ . В 1939 р. переїхав в м. Миколаїв. Член ВКП/б/ КПРС працював заввідділом селянської молоді обкому комсомолу. 25 грудня 1941 року його призвали до лав Червоної Армії і направили до Халтуринського військового училища. Після короткої підготовки у грудні 1942 р. був направлений помічником начальника політвідділу 10-ї гвардійської повітряно -десантної дивізії в м. Дмитров Московської області. У підрозділах, де б не знаходилися партійні і комсомольські організації, готували особовий склад до майбутніх бойових дій, не тільки як стрілецький, але і як десантний підрозділ. 5 лютого 1943 року на автомашинах дивізія виступила по маршруту: Дмитров – Калінін – Володарське і увійшла до складу 68 - армії Північно – Західного фронту.

Квітень – червень 1943 р. звільняв Новгородську область. З жовтня 1943 р. звільняли Полтавську область, почали підготовку до форсування Дніпра та звільнення Дніпропетровської області. У боях за утримання та розширення плацдарму на правому березі Дніпра Момотенко тричі особисто водив батальйон у атаку та знищив при цьому 24 фашиста. 15 січня 1944 р. 10-та гвардійська повітряно-десантна дивізія у складі 37-ї армії була передана 3-му Українському фронту. Йшла підготовка до взяття укріпленого пункту противника «Нова шахта» Криворіжського району. 18 лютого взяли сильно укріплений пункт Ново- Покровки. Зав’язався бій за Кривий Ріг.

23 лютого 1944 р. звільнили Кривий Ріг, 27 лютого форсували річку Інгулець, а 7 березня перейшовши в наступ , звільнено багато населених пунктів : станцію Висунь, Солдатське - станція Казанка і вийшли до рідного Нового Бугу. Далі звільнили м. Вознесенськ, Єланець і вийшли на східний берег Південного Бугу. 27 березня форсували річку Південний Буг, в районі Бузькі Хутори, звільняючи населені пункти Молдавка, Котовський, Оскаровка, Богунське. 5 квітня дивізія оволоділа м. Роздільна Одеської області. 12 квітня форсували річку Дністер, дивізія пройшла 300 кілометрів і звільнила 130 населених пунктів. З 27 квітня по 5 травня 1945 р. дивізія вела запеклі і важкі бої за утримання плацдарму. За цей час дві перші лінії німецьких траншей, кілька разів переходили з рук в руки, плацдарм відстояли. У цих боях Момотенко був тяжко поранений і евакуйований на лікування у м. Горі /Грузія./ Перша операція була невдалою, довелося оперувати вдруге у м. Тбілісі, але шлях в армію був закритий. У травні 1945 р. після лікування повернувся до м. Миколаєва. Через деякий час приступив до роботи в обласному комітеті партії, потім заступником завідувача відділом. З 1951 р. по 1954 р. секретар обкому партії. З 1974 – 1986 р. - голова обласного комітету народного контролю. З 1987 р. - голова обласної організації ветеранів України. 7 травня 2005 року за мужність і самопожертву, виявлені у боротьбі з фашистськими загарбниками у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Момотенко присвоєно званя Герой України з врученням ордена «Золота Зірка». За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та проявлені при цьому доблесть та мужність нагороджений орденом Червоної Зірки, Вітчизняної війни І та П ст., трьома орденами Трудового Червоного Прапора / 1958, 1971, 1973. / ;орденом «Знак пошани»/1966/, медалі «За трудову доблесть»; орденом «За заслуги» Ш ст../1994/, «За заслуги» П ст../2004/ та «За заслуги»Ш ст./2002/; орденом «Богдана Хмельницького» Ш ст../2003/ та ювілейними медалями. Почесний громадянин міста Новий Буг. 17 серпня 2012 р. Момотенко О.І. помер. Похований у м. Миколаєві на Мешковському кладовищі. ФОТО газетне.

Рядовий Момотенко Степан Іванович, 1907 року народження м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. по жовтень 1942 р. в складі 46 стрілецького полку 84 стрілецької дивізії. Нині покійний. ФОТО відсутнє.

Старший лейтенант Мороз Володимир Пантелійович народився 1 квітня 1925 р. в с. Костянтинівка Новобузького р – ну. Батьки рано померли. Виховувався в тітки, яка проживала в м. Кривий Ріг. Закінчив 7 класів і виїхав у Сахалін, там закінчив геофізичний інститут. На війну призивався з Сахаліну. У Вітчизняній війні брав участь з липня по вересень 1944 року в складі 1-го батальйону 35 гвардійської танкової бригади. Був нагороджений бойовими медалями. В 70-х роках повернувся в Новий Буг. Працював вчителем в СШ №10. Викладав уроки географії, фізики та трудового навчання. Помер в 1980 р. ФОТО газетне.
Сержант Мороз Микола Афанасійович, 1913 року народження, с. Анастасіївка Новобузького р-ну. Підростав, мужнів - й на шахти Кривого Рога. Тисячі тон руди видовбував своїми руками і видавав їх на-гора. Відслуживши військову службу - знову пішов на шахти, влаштувався в Донецьку і саме там продовжував не легку шахтарську працю. Та війна не обійшла Миколу. У вересні 1941 року його призвали на фронт. Микола ніколи не забував першу сутичку з лютим ворогом. А трапилось це в Білорусії, поблизу Гомеля. Ворог настирно наступав, нав’язував радянським воїнам нові й нові запеклі бої. Але наші воїни мужньо трималися. Раптом нальоти оскаженілої німецької авіації. Миколу тяжко поранило в обидві ноги, не міг ступити. Та санітари врятували, хоча ще довго носив він у собі оті осколки від гарячих авіаційних бомб. Весною 1942 року коли форсували річку Міус , спалахнув жорстокий бій з німецькими загарбниками , невеличкий стрілецький взвод успішно просувався вперед і захопили чимале вороже укріплення, ще й язика полонили й передали його своїм командирам / ним виявися міцний гітлерівський офіцер. / Саме за цей відважний подвиг Мороза нагородили орденом Слави Ш ступеня. Героїчно спливали 1943-1944 роки. Сержант Микола Мороз, пройшовши тисячі кілометрів через дим і полум’я Краснодарського краю, України, Білорусії, Чехословаччини, в 1945 році сміливо добрався до німецької землі, воював і за Одером. Нестримно рвався до бою , до Берліну, щоб побачити Велику Перемогу. Шлях на Берлін - це нестримні дії усіх радянських Збройних Сил. І Микола Мороз вів себе мужньо і напористо, як переможець. Серцем палав, коли брали оте фашистське лігво. За мужність і героїзм, проявлений в боротьбі з фашизмом нагороджений 2-ма орденами Слави П та Ш ступенів, орденом Вітчизняної війни Ш ст.., медалями «За відвагу», «За взяття Праги», «За взяття Берліна» та ювілейними медалями. Повернувся Микола Афанасійович в жовтні 1945 р. Працював на тих же глибоких шахтах біля Донецька.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка