Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка4/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Рядовий Вангеласт Микола Пантелійович народився 24 серпня 1924 р. в с. Новоберезівка Новобузького р-ну. В 1938 р. закінчив 4 класи НСШ. З 1941 р. по 1944 р. проживав на окупованій територіі. З березня 1944 р. призваний на військову службу і відправлений на фронт в складі 226 стрілецького полку - кулеметником. В 1944 р. жовтні 1944 р. поранено. Після лікування звільнений в запас. Нині покійний. Фото відсутнє.

Вільнонаймана Вангеласт Лідія Онуфрієвна народилася в 1920 р. Жителька м. Новий Буг. Проходила службу з березня по травень 1945 р. в складі 337 ФВЛ- санітарка. Учасниця Вітчизняної війни, ветеран праці. Нині покійна. Фото відсутнє.

Старший лейтенант Варганік Людмила Йосипівна народилася в 1918 р. в м. Новий Буг. Проходила військову службу з травня 1942 р. по березень 1944 р. Партизанка. Нагороджена медалями : «За бойові заслуги «, «За победу над Германией». Після війни працювала в Новобузькій ЦРЛ - лікар-інфекціоніст. Нині покійна. Фото відсутнє.
Рядовий Василенко Григорій Філіпович народився 28 вересня 1925 р. в с. Вівсянівка Новобузького р-ну. Освіта 8 класів. Шофер. Призапний на військову службу Новобузьким РВК 14 березня 1945 р. в складі 126 окремого стрілецького полку - стрілок. В грудні 1945 р. звільнений в запас по хворобі. З 1968 року проживав в м. Новий Буг. Працював в Новобузькому автопарку - шофером. Нині покійний. Фото відсутнє.
Рядовий Василега Микола Миколайович народився в 1921 р. в м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з квітня 1945 р по серпень 1946 р. в складі 52 окремого дорожньо-будівельного батальйону. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Васильченко Іван Якович народився в 1908 р. в с. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. За участь у боях проти фашизму нагороджений медалю «За отвагу». Нині покійний. Фото відсутнє.


Єфрейтор Васіл’єв Афанасій Наумович народився в 1911 р. в Кільмезському районі Кіровоградської обл.. Житель м. Новий Буг. Освіта 2 класи початкової школи. З 1933 р. по 1935 р. служба в рядах Радянської Армії в 12 стрілецькому полку. У вересні 1941 р. призваний по мобілізації Кільмезським РВК і зарахований в 269 стрілкову дивізію стрілком. В грудні 1941 р. тяжко поранено в руку. Лікувався в евакошпиталі в м. Казань до квітня 1942 о. З квітня 1942 р по грудень 1944 р.- кузнець 609 стрілецького полку. Учасник Великої Вітчизняної війни з вересня 1941 р. по травень 1945 р. Нагороджений орденом «Красной Звезды», медалями «За отвагу». «За победу над Германией». В листопаді 1945 р. демобілізувався. Працював в колгоспі ім. Коцюбинського на різних роботах. Нині покійний. Без фото.

Сержант Васіл’єв Олексій Васильович народився в 1911 р. в с. Сараєво Палкінського р-ну Псковської обл.. Житель м. Новий Буг. В 1920 р. закінчив 3 класи . В 1933 році призваний Палкінським РВК на військову службу. По мобілізації призваний Новобузьким РВК і зарахований в 34 полк військ НКВС- стрілком з червня по листопад 1941 р. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з листопада 1941 р по травень 1945 р. в складі 37 полку військ НКВС. Службу продовжував до червня 1946 року командиром відділення в складі 84 окремої роти охорони. Нагороджений медалю «За победу над Германией». Нині покійний. Без фото.


Сержант Васіл’єв Олександр Олексійович народився 23 листопада 1921 р. у Ленінградській обл.. Росіянин. Освіта 5 класів. Житель м. Новий Буг. Призваний на військову службу Волотинським РВК Ленінградської обл.. в листопаді 1940 р. і зарахований курсантом в 7887 танковий полк. З серпня 1941 р. пішов на фронт в 213 артилерійський полк командиром відділення зв’язку. В червні 1942 р. попав в полон. Після звільнення з полону повернувся додому. Працював на новобузькому хлібозаводі слюсарем, а ж до виходу на пенсію. Нині покійний. Без фото.
Рядовий Васін Федір Григорович народився в 1914 р. в с. Березовець Комариченського р-ну Брянської обл.. в сім’ї робітника. Закінчив 3 класи в 1925 р. В 1934 році призваний на військову службу в 1-й будівельний батальйон сапожником. В квітні 1939 р. звільнений в запас. По мобілізації призваний з червня 1941 р. в 314 медсанбат - стрілком. З грудня 1942 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території в с. Новопетрівка Новобузького р-ну. З березня 1944 р. знову призваний на службу в 1010 запасний стрілецький полк на посаду чоботаря до липня 1945 р. 27 квітня 1945 р. тяжко поранено в грудну клітку. Нагороджений медалю «За победу над Германией». Після демобілізації повернувся в Новий Буг. Працював в райспоживспілці- столяром. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Василько Сергій Андрійович народився в 1912 р. в с. Новий Буг в сім’і селянина. В 1926 р. закінчив 4 класи. З 1934 року призваний на військову службу Новобузьким РВК і зарахований в перемінний склад. По мобілізації призваний з червня по вересень 1941 р. в 134 гаубичний артилерійський полк гарматним номером 122 мм. З жовтня 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території в с. Новоданилівка. З березня 1944 р. по травень 1945 р. був в етапі. Після звільнення проживав в с. Новоданилівка Вільнозапоріжської сільради. Працював в колгоспі ім.. Москаленко - бригадир тракторної бригади. Нині покійний. Фото відсутнє.


Капітан Великолуг Наум Павлович народився в 1901 році в м. Новий Буг. Проходив військову службу з червня по вересень 1941 р. в складі 94 прикордонного загону 6-ї Армії Південно-Західного фронту. Учасник Великої Вітчизняної війни, ветеран праці. Нагороджений орденом Отечественной войны П ст.. Нині покійний. Фото відсутнє.
Рядовий Великохатько Олександр Дмитрович народився в 1923 р. в м. Новий Буг. З 1941 р. по 1944 р. проживав на окупованій території. На військову службу призваний Новобузьким РВК. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з березня 1944 р . по вересень 1944 р. в складі 92 стрілецького полку. В боях тяжко поранено. Після лікував+ння звільнений в запас. Інвалід П групи. Нині покійний. Фото відсутнє.
Рядова Вербицька Ніна Петрівна народилася 29 липня 1922 р. в с. Нова-Одеса Новоодеського р-ну. В 1939 році закінчила Миколаївську фельдшерсько-акушерську школу. Учасниця Великої Вітчизняної війни з жовтня 1942 р. по серпень 1945 р. при складі технічного відділення Чорноморського Флоту. Виконувала обов’язки комірниці та медичної сестри. На фронті допомагала пораненим бійцям. Нагороджена медалями : «За победу над Германией», «За оборону Кавказа». Після війни переїхала в Новий Буг. Працювала в Новобузькій райлікарні акушеркою пологового відділеня. Нині покійна. Фото відсутнє.

Молодший лейтенант Вербіцький Іван Степанович народився в 1914 р. в м. Новий Буг. Освіта вища. Вчитель. Відслужив строкову службу в Червоній Армії . Через три роки зняв шинель, думав, що це назавжди. Та на зорі 22 червня 1941 року з-за річки Західний Буг, де стояли частини 124 стрілецької дивізії, дерев’яні будинки села Порецьк були охоплені полум’ям, горіли як свічки. Крик, стогін, плач. Тут зав’язався жорстокий бій. Наші воїни відбили всі атаки ворога і відстояли рубежі. Та під селом Малятина знову їх оточили. Дивізія знов пішла на прорив. Десять разів на день наші воїни контратакували фашистів. Ворог кинув у бій авіацію. Штаб дивізії було розбито. Значна частина особового складу штабу загинула. Артполки втратили половину гармат, не було снарядів. Автотранспорт зупинився, закінчилось пальне. Однак воїни прорвали кільце. Знову оточення в районі сіл Підбереззя і Лучиця, потім на річках Стир, Гориць, в районі села Славути. Наші воїни пішли в контратаку і розгромили гітлерівський полк. В одному жорстокому бою наш полк знищив фашистську колону. Розбили понад 40 ворожих автомашин. А трофеями - зброєю, боєприпасами і продуктами харчування - поповнили свою дивізію. Відважні воїни 124 стрілецької дивізії за 32 доби пройшли з запеклими боями понад 600 кілометрів. Молодший лейтенант Іван Вербіцький з воїнами своєї частини вів бої з гітлерівцями біля міст Коростень і Харків. Там був поранений. Після госпіталю воював під Сталінградом біля села Садове , звідки гітлерівці рвалися до міста, щоб вивести оточену армію Паулюса. Розгромивши фашистів під Сталінградом, воїни пішли в наступ, визволяючи рідну Україну з її селами і містами: Новомосковськ, Кременчук, Куп’янськ та інші. Ден Перемоги зустрів в Чехословаччині. За мужність і героїзм нагороджений високими урядовими нагородами: орденами «Красной Звезды», «Отечественной войны П ст.», медалями «За отвагу», «За боевые заслуги», «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией», «За освобождение Чехословакии» та ювілейними медалями. Після війни повернувся в рідний Новий Буг. Понад 40 років працював вчителем в ЗОШ №7 . За добросовісний труд нагороджений медалю : «Відмінник народної освіти». Ветеран війни і праці. Нині покійний. Ф/газ.

Ветеран Великої Вітчизняної війни, ветеран праці.

Молодший лейтенант Віселін Костянтин Васильович народився в 1917 р. в м. Новий Буг. Військову службу розпочав з 1938 р. в рядах Червоної Арміїї. Службу проходив з червня 1941 р. по травень 1945 р. Далекосхідному кордоні, а потім звільняв Курську область, Білорусію, Східну Прусію. Закінчив службу щасливим днем Перемоги. Додому повернувся через шість років. Товстий зшиток, пожовтілий від часу, на деяких сторінках плями крові. Свідок того грізного часу. Дивимось ми на нього - і перед очима вимальовується картина бою : вибухи бомб, снарядів, свист куль, дим, вогонь. Хай ніколи не повториться цей жах. «Не стареют душой ветераны» - співається в пісні. І дійсно, вони завжди залишаються нашими сучасниками. Ця, не молода людина, якій прийшлося стільки пережити, залишилася такою ж енергійною, як в молодості, Є з кого брати приклад нам, молодим. За участь у боях нагороджений урядовими нагородами : «За боевые заслуги», «За отвагу», «За взятие Кенигсберга» , «За освобождение Белоруссии», «За победу над Германией», орденами «Красной Звезды», «Отечественой войны П ст.». Повернувся додому і приступив до мирної праці. Очолив ветеранську організацію в м. Новий Буг. Займався патріотичним вихованням підростаючого покоління. Нині покійний. Фото відсутнє.


Рядовий Власенко Іван Юхимович на родився 15 липня 1921 р. в с. Восіятське Єланецького р-ну. Житель м. Новий Буг. Освіта 4 класи Шофер. На військову службу призваний в жовтні 1940 р . Сформувавши полк молодих солдат направили до міста Вітебська. Тут точилися запеклі, кровопролитні бої за кожну п’ядь землі. Довелося тимчасово відступити. Під Москвою німці були розбиті. Тяжко пораненого Івана Юхимовича відправили в тил. Завдяки людям в білих халатах, швидко видужав, знову повернувся в стрій. Відважний воїн знову рвався на передову. Його зараховують шофером в 46 окрему танкову бригаду. Він був учасником Сталінградської битви. За проявлену сміливість і хоробрість його нагородили медалю «За оборону Сталінграда». І знову шляхи війни. Велика битва розгорілася за столицю Радянської України – Київ. Знову на передовій наш земляк. Він підвозить снаряди до танків.. Перед ними було поставлено бойове завдання , будь-що форсувати Дніпро. І ми його виконали, хоча багато воїнів там полягло . Всю війну пройшов за кермом своєї машини з 1941 р по 1946 р. в складі 188, 233 танкових бригад. Бій точився біля невеличкого села, вже видно було Дарницю. Іван Юхимович під вогнем підвозив снаряди. Залишилося скинути з кузова автомашини один ящик снарядів, коли у небі з’явився ворожий літак. Минуло кілька хвилин і поблизу танків пролунав шалений вибух. Далі Іван нічого не пам’ятав. Після лікування він повертається на Третій Український фронт, яким командував генерал армії Р.М. Малиновський. Знову бої, перемоги над фашистськими загарбниками. Потім довелося воювати на Яссько- Кишинівському напрямку. Пізніше Власенко дізнався, що в одній з дивізій воював його молодший брат. Але братам не довелося зустрітись. Свій бойовий шлях вони закінчили в Австрії. За участь у боях нагороджений медалями: «За оборону Москви», «За боевые заслуги», «За перемогу над Німеччиною» та чотирма ювілейними медалями. Після війни працював на новобузькому «Сирзаводі» компресорщиком, до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото відсутнє.

Єфрейтор Вірченко Василь Іванович народився 2 березня 1920 р. в Київській області. У вересні 1939 року призваний на військову службу Ржевським РВК Київської обл.. і зарахований курсантом в Хараровське військове училище. З червня 1941 року направлений на фронт в 1340 окремий батальйон зв’язку лінійним наглядачем. В боях в 1942 році поранено в ліву ягодицю . Після лікування знову направлений на фронт звільняти Сталінград. За бойові заслуги нагороджений урядовими нагородами: медалями «За отвагу», «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией». В 1945 р. вступив в ряди КПРС . В 1946 році демобілізувався. В 1953 році закінчив курси Львівського вищого торгового училища - плановик – торгових організацій. Проживав і працював у Новому Бузі. Нині покійний.

Старший сержант Вітер Олексій Іванович народився 29 жовтня 1923 р. в Грубіковському районі Любленської обл.. Житель міста Новий Буг. В 1949 р. закінчив 10 класів. Вчитель. На військову службу призваний в жовтні 1944 року в складі 161 запасного артилерійського полку - курсант. З лютого 1945 р. призначений командиром відділення 133 полку важких танків. Прослужив до лютого 1948 року. Разом з бійцями- побратимами штурмом брав Берлін.. За участь у бойових операціях в боротьбі з фашистами нагороджений медалями : «За отвагу», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», орденом Отечественной войны П ст.». В мирний час працював лаборантом в Новобузькому педучилищі. Нині покійний.


Рядовий Висоцький Петро Оникійович народився 10 травня 1914 р. в сім’ї селянина. Українець . Мирна професія тракторист колісних тракторів. З жовтня 1936 р. по жовтень 1938 р. служба в рядах радянської армії. З серпня 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території в с. Новий Буг. В березні 1944 р. призваний по мобілізації на фронт і зарахований в 900 саперний батальйон - сапером. На цій посаді прослужив до грудня 1945 р. Після демобілізації працював в сільському господарстві колгоспу ім.. Коцюбинського. Виконував різні сільськогосподарські роботи. За участь у війні нагороджений медалями : «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Вознюк Макар Якович народився в 1911 році в с. Красна Волока Житомирської області. Освіта 2 класи початкової школи. В 1933 р. призваний на строкову військову службу Користинським РВК . По мобілізації призваний на фронт в червні 1941 р. В січні 1942 р. попав в полон. де пробув до квітня 1943 р. З квітня 1943 року знову відправлений на фронт в складі 39 стрілецького полку - стрілком. В жовтні 1945 р. звільнений в запас. Після демобілізації проживав в м. Новий Буг. Працював в колгоспі ім..Леніна рядовим колгоспником. Нагород немає. Нині покійний. Без фото.
Рядова Войцеховська Анастасія Григорівна народилася 11 липня 1923 р. в Рязанській області. Жителька м. Новий Буг. В 1941 році закінчила Рязанську фельдшерсько-акушерську школу. Акушерка. Добровольцем пішла на фронт. Працювала в евакошпиталі №5838 медичною сестрою з серпня 1942 р. по листопад 1946 р. Багато тяжко поранених юнаків приходилось рятувати від смерті. З болем в серці переносила ті страждання, які випали на долю бійців. Нагороджена медалями «За отвагу», «За победу над Германией» , «20 лет победы в ВОВ 191-1945 гг». Після війни працювала в Новобузькій рай лікарні в санепідеміологічному відділенні - помічником епідеміолога. Нині покійна. Б/фото.

Ст. сержант Волковий Костянтин Артемович народився в серпні 1919 р. в м. Новий Буг. Освіта 9 класів. Шофер. З грудня 1939 по червень 1940 рр. - курсант 12 запасного артилерійського полку. Після закінчення курсів з червня 1941 р. направлений на фронт в складі 310 артилерійського полку автомеханіком. Закінчив Архангельське кулеметне училище і призначений в 2264 гаубичний артилерійський полк - старшим автомеханіком. Приймав участь в боях за оборону Північного Заполяр’я. Нагороджений медалями: «За освобождение Советского Заполярья», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». В травні 1946 р. звільнений в запас. Після війни працював мулярем в «Міжколгоспбуді» . Нині покійний. Фото відсутнє.


Рядовий Волковінський Андрій Олексійович народився 20 вересня 1921 р. в Хмельницькій області . Житель м. Новий Буг. В 1936 році закінчив 7 класів. Член КПРС з 1953 р. На військову службу призваний Волковінським РВК Хмельницької обл.. і зарахований курсантом в 5 окремий залізнично - дорожний батальйон. З червня 1941 р. по травень 1945 р. учасник бойових дій Вітчизняної війни в складі 14 відновлювального дорожнього батальйону - мінометник 82 мм. Брав участь в жорстоких боях за оборону Москви і Кенігсбергу. Військову службу продовжував до березня 1948 року в складі 28 батальйону механізованих залізнично - дорожних робіт -столяром. За участь у боях з фашистами нагороджений медалями : «За оборону Москвы», «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. З 1950 року проживав в м. Новий Буг. Працював в колгоспі ім.. Чкалова столярем аж до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото відсутнє.

Старший лейтенант Волик Володимир Степанович народився 31 березня 1910 р. в селі Мала Білозірка Велико – Білозірського р-ну Запоріжської обл.. Українець. Після школи вступив до Мигіївського сільськогосподарського технікуму, який закінчив в 1930 р. по спеціальності спеціаліст - зоотехнік. В 1933 році зарахований курсантом при військовій частині №5090. А з листопада 1933 р. по січень 1935 р. призначений командиром 44 стрілецького полку 15 стрілецької дивізії. З січня по вересень 1939 року - курсант Одеського військово – технічного училища. З вересня 1939 р. по квітень 1940 командир – кулеметного взводу 47 запасного стрілецького полку 15 стрілецької дивізії. Упродовж квітня 1940 - червня 1941 р. - командир кулеметного взводу 90 стрілецького полку 95 стрілецької дивізії, яка знаходилась в Бесарабії. Бесарабію звільнили мирно. Після цього 95 дивізія розташувалась у м. Кишинів. Тут їх і застала війна. 22 червня 1941 р. всі учасники дивізії негайно виїхали на кордон по річці Прут. Тут раніше підготували оборону. Та в обороні довелося бути недовго, ворог форсуючи річку Прут, в декількох місцях удерся на територію. Ми відійшли в Ниспоренський район. Тут і відбувся перший жорстокий бій. Оборону перекинули на охорону доріг / залізничної і шосейної/ Унгени – Кишинів. Ми підійшли до північно-західної околиці міста. В місті відбили атаку німців. Підходили з боями до річки Дністер. На лівому боці якої брав участь у бою за Глинне, неподалік від м. Григорополя. Після короткого відпочинку 9 армія почала відходити за маршрутом Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запоріжської та Донецької областей. В бою за Донецьку область був тяжко поранений в праве плече. Лікувався в Тбілісі. Потім з грудня 1941 р. до травня 1942 р. на курсах «Постріл» в м. Ташкенті. Брав участь в бойових діях Південного, Брянського та Середньо – Донського фронтів. В лютому 1943 р. вдруге поранено. Лікувався в шпиталі №414 до червня 1943 р. Після лікування воював до кінця війни. Нагороджений орденом «Красной Звезды», мав посвідчення «За доблесть и отвагу в Великой Отечественной войне» / МО СССР за підписом Маршала А. Гречко /, медалями «За отвагу», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Про героїчні битви його дивізії написано книгу «Шрамы земли». Після війни працював головним зоо- техніком Новобузького р-ну . а згодом його призначили другим секретарем райкому партії. З 1953 року працював в колгоспах ім.. Сталіна, ім.. Леніна, в ПМК-1Любив свій край, був патріотом Новобужжя. Помер Володимир Степанович 11 серпня 1985 року. Фото газетне.

Капітан Вовк Петро Іванович народився в 1917 р. в м. Новий Буг. Кадровий офіцер. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. За вміле керівництво, за участь в боях з лютим фашизмом , звільняючи міста і села рідної землі і землі братніх країн нагороджений урядовими нагородами : орденом «Красной Звезды», медалями «За боевые заслуги», за взятие Кенигсберга», «За победу над Германией та ювілейними медалями. Ветеран війни і праці. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Волковий Дмитро Гаврилович народився в 1907 р. в м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня по серпень 1941 р. в складі 584 стрілецького полку 199 стрілецької дивізії. В бою тяжко поранено. Звільнений зі службі згідно інвалідності 2 групи. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Водоп’янов Яків Гаврилович народився в 1924 р. в м. Новий Буг. Учасник Фінської війни з вересня 1939 р. по травень 1940 р. в складі 59 медсанбату. Помер. Фото відсутнє.
Рядова Волкова Марія Олександрівна народилася в 1925 р. в м. Новий Буг. Учасниця бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. по листопад 1944 р. Медсестра 117 стрілецького полку. Фото відсутнє.
Сержант Вирва Василь Єфремович народився 1 вересня 1927 р. в с. Воєводське Первомайського р-ну Миколаївської обл.. В 1950 р. закінчив педагогічний технікум по професії - бухгалтер. На військову службу призваний Благодатським РВК Миколаївської обл.. Учасник Вітчизняної війни з грудня 1944 р. по грудень 1945 р. в складі 132 окремого батальйону зв’язку - курсант - радист. В бою 1945 року тяжко поранено голову, ногу і руку . Лікувався до листопада 1945 р. Звільнений по інвалідності 2 групи. Нагороджений медалями : «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Після війни проживав в м. Новий Буг. Працював в пожежній частині №5 - бухгалтером. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Волохонов Сергій Павлович народився 4 вересня 1926 р. в Ярославській обл.. Житель м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Росіянин. На військову службу прийнятий в жовтні 1943 р. Углічським РВК Ярославської обл.. і зарахований в 95 стрілецьку бригаду старшим автоматником. З січня 1944 р. по лютий 1945 р. переведений в 152 запасний стрілецький полк. З лютого по травень 1945 р. в складі 120 окремого полку зв’язку- телефоніст. Продовжував службу до 1950 р. в складі 80 полку зв’язку і при в/ч 12189. За участь у бойових операціях нагороджений медалями : «За победу над Германией», «30 лет Советской Армии и Флота». Демобілізувався в 1950 р. Працював в геологічній партії №13 - охоронником. Нині покійний. Б/фото.


Рядовий Воротинцев Андрій Васильович народився 23 грудня 1918 р. в м. Новий Буг. Освіта 4 класи. На військову службу призваний з січня 1940 р. в 75 гаубичний артилерійський полк- гарматним номером 122 мм. З червня по грудень 1941 р. в діючій армії Вітчизняної війни. В грудні попав в полон, де пробув до травня 1945 р. в м. Гуспель /Німеччина/. Після звільнення радянськими військами знову призвали на військову службу в 164 стрілецький полк гарматним номером 122 мм. Звільнений в запас в 1946 р. Після війни працював в ново бузькій рай лікарні ветеринарним санітаром. Нині покійний. Фото відсутнє.


Молодший сержант Воротинцев Василь Васильович народився 25 жовтня 1923 р. в м. Новий Буг. Росіянин. Освіта 11 класів. Серпень 1941 р. - березень 1944 р. в окупації. По мобілізації призваний Новобузьким РВК в березні 1944 р. і зарахований в 235 армійський запасний стрілецький полк стрілком. З квітня по грудень 1944 р. в 11 гвардійському стрілецькому полку командир відділення. З грудня 1944 р. по лютий 1945 р. переведений в 126 гвардійський стрілецький полк - замісником командира взводу. З лютого 1945 р. по червень 1946 р. проходив службу в 200 запасному стрілецькому полку - мінометник 120 мм. В боях двічі поранено. Службу проходив до березня 1947 року. За участь у боях нагороджений медалями : «За победу над Германией», «За освобождение Болгарии», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Працював в колгоспі ім.. Чкалова обліковцем тракторної бригади, до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото відсутнє.


Сержант Воротинцев Григорій Арсентійович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї селянина. Українець. Освіта 7 класів. На строкову військову службу призваний в 1936 р. в 44 стрілецький полк. З вересня 1936 р. по лютий 1937 р. - курсант. В діючій армії з липня по листопад 1941 р. в складі танкового полку – механік-водій Т-34. З листопада 1941 р. по березень 1945 р. попав в полон. З березня 1945 р. продовжував воювати. В боях поранено в голову. Звільнений за станом здоров’я. Працював в колгоспі ім..Чкалова – слюсарем. Нині покійний. Фото відсутнє.
Молодший сержант Воротинцев Іван Андрійович народився 23 вересня 1921 р. в м. Новий Буг. Освіта 4 класи. На військову службу призваний Новобузьким РВК в травні 1941 р. і зарахований в 9023 бронетанковий полк - стрілком. З арміі пішов на фронт, але воювати прийшлось недовго. В серпні 1941 року був захоплений в полон, там перебував до травня 1945 р. Після звільнення знову пішов на фронт в складі 388 стрілецького полку – навідником кулеметного відділення. В червні 1946 року демобілізувався. Повернувся додому. Працював в ново бузькому «Міжколгоспбуді» на різних роботах. Нині покійний. Фото відсутнє.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка