Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка6/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Сержант Голодніков Василь Прокопович народився 13 січня 1917 р. в м. Новий Буг. Закінчив 6 класів в 1932 р. Закінчив курси шоферів. Член КПРС з 1944 р. Призваний на строкову військову службу Новобузьким РВК . В 1941 р. призваний по мобілізації і відправлений на війну. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 13 окремого – інженерного аеродромного батальону - командир відділення шоферів. Звільняв міста і села нашої держави, дійшов до Берліну де й зустрів Велику Перемогу. Брав участь у боротьбі з японцями. В боях був поранений. За бойові успіхи в боротьбі з фашистами нагороджений медалями : «За бойовые заслуги», «За взятие Берлина», «За победу над Японией», «За победу над Германией» та 4-ма ювілейними медалями. Після війни працював до виходу на пенсію в автороті шофером. Нині покійний. Фото є.

Рядовий Голодніков Андрій Прокопович народився в 1914 р. в м. Новий Буг в сім’ї робітника. Українець. В 1930 р. закінчив 4 класи місцевої школи. З травня 1936 р. по січень 1937 р. проходив строкову військову службу в рядах Радянської армії в 44 стрілецькому полку. З вересня 1939 року приймав участь і Фінській війні. На фронтах Великої Вітчизняної війни приймав участь з червня по серпень 1941 р. в складі 109 стрілецького полку стрілком. 18 серпня 1941 року тяжко поранено в ліву руку. Лікувався в евакошпиталі №1295. В грудні 1941 року звільнений в запас згідно поранення. В мирний час працював на Новобузькому гібридному заводі мотористом. Нагород немає. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Голодніков Михайло Олексійович народився 10 травня 1924 р. в м. Новий Буг. Освіта 4 класи. Музикант. З 1941 по 1944 р. проживав на окупованій території. На військову службу призваний 15 серпня 1944 року в 147 запасний стрілецький полк. В діючій армії з серпня 1944 р. по липень 1945 р. в складі Другого Українського фронту в 224 гвардійському артилерійському полку - повозочний. Службу продовжував до лютого 1947 р. в 32 окремій горно стрілецькій бригаді - музикантом. 4 лютого 1947 року звільнений в запас. За участь у боях нагороджений медалями : «За отвагу», «За победу над Германией». Після війни працював в комбінаті комунальних підприємств - їздовим. Нині покійний. Фото відсутнє

Рядовий Голодніков Олександр Прокопович народився 13 січня 1919 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Шофер. На строкову військову службу призваний Новобузьким РВК і зарахований при штабі військ НКВД. Тут прослужив шофером до кінця війни. Демобілізувався в серпні 1945 р. Працював в ПМК – 6 до виходу на пенсію. Нагороджений медалю «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941 – 1945 гг». Нині покійний. Б/фото.
Рядовий Голодніков Федір Іванович народився 20 червня 1925 р. в м. Новий Буг. Освіта 11 класів. Керівник духового оркестру. На військову службу призваний Новобузьким РВК після звільнення міста від німецьких окупантів. Учасник Великої Вітчизняної війни з квітня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 266 окремої саперної стрілецької дивізії - музикант. Службу продовжував до 1948 року в 410 ГАБОКО; 31 окремій горно – будівельній бригаді; в 209 стрілецькому полку - музикант. Нагороджений медалями : «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «За взятие Берлина», та ювілейними медалями. Звільнений в запас в 1948 році. Працював в Міжколгоспбуді керівником духового оркестру; в пожежній частині №5 – пожежним; в кінопрокаті – грузчиком. Нині покійний. Без фото.

Старший сержант Голодніков Федір Олексійович народився 2 січня 1925 р. в м. Новий Буг. Освіта 5 класів. Росіянин. Шофер. З 1941 р. по 1944 р. проживав на окупованій території. На військову службу призваний Новобузьким РВК і зарахований в 108 запасний стрілецький полк стрілком. З вересня 1944 року зарахований в 42 окремий учбовий танковий полк курсантом на механіка – водія.. З березня 1945 року призначений механіком – водієм СУ 76 в 484 окрему самохідну артилерійську дивізію по вересень 1945 р. Брав участь у боротьбі з Японією. Подальшу службу проходив при в/ч 61761 - механік – водій середнього танку. Звільнений в запас в жовтні 1950 р. За участь у бойових діях війни нагороджений медалями: «За победу над Германией», «За победу над Японией», «30 лет Советской Армии и Флота». В мирний час працював в ДСУ – 30 - шофером. Нині покійний. Без фото.

Старший сержант Гонтаренко Ананій Макарович народився 27 жовтня 1927 р. в с. Новомихайлівка Новобузького р-ну. Освіта 7 класів. Шофер. Член КПРС з 1962 р. З 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. На військову службу призваний Казанківським РВК в грудні 1944 р. Пройшов підготовку молодого бійця і з грудня 1944 року по лютий 1945 р. направили у 82 запасний артилерійський полк - шофером. З лютого 1945 р. по квітень 1948 рік проходив службу в складі 670 окремої розвідувальної артилерійської дивізії - шофер. Надстрокову військову службу проходив при в/ч №57310 - шофер; 44779 – інструктор – водій. Нагороджений медалями : «За победу над Германией», «30 лет Советской Арпмии и Флота». Звільнений в запас в квітні 1953 р. З 1954 року проживав в м. Новий Буг. Працював на інкубаторній станції - шофером. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Голик Іван Пилипович народився в 1900 р. в м. Новий Буг. Призваний на військову службу Новобузьким РВК. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з грудня 1941 р. по січень 1944 р. В боях тяжко поранено. Звільнений згідно інвалідності 2 групи. Нині покійний. Без фото.


Старшина Голуб’єв Володимир Сергійович народився в 1922 р. в м. Новий Буг. На військову службу призваний Новобузьким РВК. Учасник Великої Вітчизняної війни з травня 1942 р. по травень 1945 р. в складі 580 стрілецького полку 188 стрілецької дивізії. Нагороджений медалю «За победу над Германией». Нині покійний. Без фото.


Старшина Гонтаровський Афанасій Микитович народився 13 вересня 1923 р. в с. Басівка Смєловського р – ну Сумської обл. Освіта 6 класів. На військову службу був призваний Смєловським РВК в листопаді 1943 р. і зарахований у 83 стрілецький полк курсантом на командира кулеметника. З серпня 1944 року призначений командиром кулеметного розрахунку в 11 гвардійському стрілецькому полку. Один із бойових епізодів, що відбувся під м. Вітебськом. Фашисти наступали. Афанасій Микитович спостерігав за стрімкою атакою гітлерівців. Серед страшного гуркоту до його вух донісся шалений рев двигуна і брязкіт гусениць. Він озирнувся і застиг на місці. По траншеї сунулася чорна потвора, яка утюжила, давила та засипала бійців заживо. Ще мить - і солдатів його обслуги буде роздавлено. Гонтаровський прийняв єдине рішення щосили кинув пляшку із запалювальною рідиною. Полум’я охопило головний ворожий танк, та палаючі бризки рідини від танка полетіли на нього. Загорівся одяг на лівому плечі. Обпалене плече завжди нагадувало про той бій. Командування нагородило сміливця орденом «Вітчизняної війни» 2-го ступеня. Подібні бої були під Оршею, Каунасом, Берліном. За мужність і героїзм в боях з фашистами нагороджений медалями : «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Після демобілізації проживав в м. Новий Буг. Пройшов трудовий шлях від муляра до виконроба. Працював у будівельній організації ПМК – 192 - виконробом: будував комбікормовий завод; будував Новобузьку ЗОШ №1; дитячий садок «Колосок»; споруджував держплемстанцію, лісо дослідну і конопленасінневу станцію та інш. За трудові досягнення мав багато подяк та грамот, звання відмінника соціалістичного змагання. Свою першу пенсію віддав у Фонд Миру, щоб ніколи не було війни. Помер Гонтаровський 23 листопада 1996 р. Фото є.

Старший сержант Гончаренко Микола Федорович народився 30 грудня 1920 р. в м. Новий Буг. В 1939 р. закінчив 9 класів. Шофер. В грудні 1940 р. призваний Новобузьким РВК і зарахований курсантом в 29 легку танкову бригаду. З січня 1942 р. в діючій армії в 37 танковій бригаді . З березня 1943 р. по серпень 1944 р. переведений в 236 стрілкову дивізію командиром відділення. З серпня 1944 р по травень 1945 р. призначено командиром авто взводу 43 автополка. В квітні 1944 р. був тяжко поранений в брюшну полость. Після закінчення війни залишився в 11 окремому учбовому автополку замісником командира автовзволу. За участь у боях нагороджений медалями: «За бойовые заслуги», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». В мирний час працював в новобузькому автопарку шофером. Нині покійний. Фото відсутнє.


Сержант Гончаренко Олександр Володимирович народився в червні 1927 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Токар. Член КПРС з 1960 р. З 1941 р по 1943 р. проживав на окупованій території. В лютому 1945 року Сашко добровольцем попросився на фронт. Підготовка була короткою. Його зарахували в автоматну роту 186 стрілецького полку 86 стрілецької дивізії. Брав участь у штурмі Кенігсберга. В квітні 1945 р. поранено в праву лопатку. Пролікувавшись залишився на службі до березня 1951 р. Був нагороджений медалями : «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «За взятие Кенигсберга». Після демобілізації закінчив курси токарів у Миколаєві. Працював токарем 4 розряду у колгоспах «Родина» та «Золота нива». Помер в 1992 р. Фото газетне.

Рядовий Гончаренко Яків Мефодійович народився 23 жовтня 1918 р. в с. Вільне Запоріжжя Новобузького р-ну. Житель м. Новий Буг. Освіта 4 класи. З 1941 по 1944 рр. проживав на окупованій території. Призваний по мобілізації Новобузьким РВК і відправлений на фронт з червня 1944 р. по липень 1945 р. в складі 65 окремого робочого батальйону- сапером. Службу продовжував в складі 56 армійського запасного стрілецького батальйону. Звільнений в запас в 1946 році. Працював в колгоспі ім.. Чкалова тваринником. За участь у війні нагороджений медалю «За победу над Германией», «30 лет Советской Армии и Флота». Нині покійний. Фото відсутнє.

Молодший сержант Гонтаренко Микола Іванович народився в 1926 р. в с. Олександрівка Казанківського р – ну. Житель Новобузького р – ну. 1941 – 1944 р. в окупації. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 р. по листопад 1944 р. В боях тяжко поранено. Після лікування звільнений в запас згідно інвалідності 2 – ї групи. Нині покійний. Фото відсутнє.

Сержант Горб Григорій Васильович народився 2 квітня 1920 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. З жовтня 1940 р. по січень 1942 р служба в рядах Радянської армії - наглядач ВНОС. З січня 1942 р. попав в полон на окупованій території. В листопаді 1943 р. призваний Голопристанським РВК і відправлений на фронт в 942 стрілецький полк – командиром стрілецького полку. В 1944 р. тяжко поранено в ліве передпліччя. Службу закінчив у травні 1945 р. За участь у боях нагороджений медалями : «За боевые заслуги», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після демобілізації проживав в Херсонській області. В 1947 р. разом з сім’єю повернувся в Новий Буг. Працював в Новобузькому ТМЕСГ – комірником. За багаторічну сумлінну працю був нагороджений багатьма грамотами та подяками. Помер 18 квітня 2004 року. Фото є.


Молодший сержант Горбатовський Василь Андрійович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї селянина. В 1926 р. закінчив 4 класи початкової школи. З 1933 р. по 1935 р. призваний Новобузьким РВК на строкову військову службу. В червні 1941 р. призваний на фронт. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р по травень 1945 р. в складі 18 армійського штабу, 564 автополку - шофер. Службу продовжував у 8 автополку - начальник технічного обслуговування. Нагороджений медалями «За оборону Кавказа», «За победу над Германией». Після демобілізації працював на елеваторі старшим майстром на сушилках. Нині покійний. Б/ф.

Рядовий Гострик Андрій Тимофійович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї селянина. В 1928 р. закінчив 4 класи. З 1933 по 1935 рр. служба в рядах Радянської армії. В серпні 1941 р. призваний на фронт і зарахований в 144 окремий мостобудівельний батальйон - трактористом. Ремонтували і будували нові мости для переправ військової техніки та солдат. Нагороджений бойовими нагородами : медалями «За боевые заслуги», «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией», «За освобождение Варшавы». Демобілізувався в листопаді 1945 р. Працював трактористом в сільському господарстві колгоспу ім.. Коцюбинського. Нині покійний. Б/ф.

Сержант Гострик Олександр Давидович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї селянина. В 1927 році закінчив 4 класи. Призваний Новобузьким РВК і зарахований в ряди Радянської Армії з 1935 по 1937 р. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з липня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 136 стрілецького полку; в 106 окремій роті охорони; в 291 стрілецькій дивізії. Брав участь в боях за оборону Сталінграда, Кенігсберга, Японії. В боях був поранений. Нагороджений медалями : «За отвагу», «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией». «За взятие Кенигсберга», «За победу над Японией». В 1953 р. поступив в ряди КПРС. Працював в колгоспі ім. Коцюбинського комбайнером. За трудові досягнення нагороджений орденом Леніна. Нині покійний. Без фото.


Рядовий Гострик Пилип Порфирович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї селянина. Закінчив 4 класи в 1928 р. З жовтня 1935 р. по вересень 1937 р. служба в рядах Радянської армії.. З 1941 р. по 1944 р. проживав на окупованій території . На фронтах Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 124 гвардійського стрілецького полку - стрілок. Звільняв міста і села нашої країни та братніх держав. Нагороджений медалями : «За отвагу», «За взятие Будапешта», «За взятие Вены», «За победу над Германией». В листопаді 1945 р. звільнений в запас. Працював в колгоспі ім.. Коцюбинського на різних роботах. Нині покійний. Без фото.


Рядовий Гресь Іван Іванович народився в 1908 р. в с. Новий Буг. З 1941 р. по 1944 р. проживав на окупованій німцями території. Призваний по мобілізації Новобузьким РВК в травні 1944 р. і відправлений на фронт. В кінці липня 1944 тяжко поранено в ліве плече . Після лікування звільнений в запас. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з 22 червня по 29 липня 1944 р. в складі 235 стрілецького полку. Нині покійний. Без фото.


Старшина Горячева Степанида Семенівна народилася в 1921 р. в м. Городецьк Горьківської обл.. в селянській сім’ї. В 1933 р. закінчила 5 класів церковно-приходської школи. В 1935 р. поступила в медичне училище, отримавши професію хірургічна медсестра. В 1937 р. працювала в артілі швеєю, а коли розпочалася війна, в артілі почали шити військову форму. В червні була призвана по мобілізації Городецьким РВК і зарахувана в 445 окремий медсанбат хірургічною медсестрою. Медсанбат знаходився за 2 кілометра від передової, тож постійно привозили поранених і тут же робили операції. Учасниця Вітчизняної війни з червня 1942 р. по листопад 1945 р. в складі 357 стрілецької дивізії. Воєнні шляхи Степаниди Семенівни пролягли через Прибалтику аж до Берліна. Там і зустріла довгождану перемогу. Батьківщина нагородила орденом «Красной Звезды», медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. В мирний час працювала в лікарні санітаркою. В 1953 р. за комсомольською путівкою їздила піднімати цілинні землі. Там і одружилася. З 1991 року переїхала в м. Новий Буг. До 2012 року була на пенсії. Померла Степанида Семенівна в жовтні 2012 р. Фото є.


Рядовий Горенко Михайло Данилович народився в 1925 р. в м. Новий Буг. Призваний по мобілізації Новобузьким РВК і відправлений на фронт. Учасник Вітчизняної війни з липня 1941 р . по лютий 1943 р. в складі 18 кабельношестов. роти. Нині покійний. Без фото.


Рядовий Горовий Стритон Романович 1910 року народження м. Новий Буг . Призваний Новобузьким РВК по мобілізації і відправлений на фронт. Учасник Великої Вітчизняної війни з липня 1941 р. по жовтень 1941 р. в складі 384 артилерійського полку. Нині покійний. Без фото.

Єфрейтор Граб Антон Антонович 1909 року народження, м. Новий Буг. На військову службу призваний Новобузьким РВК і відправлений на фронт. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 47 окремого шляхобудівельного батальйону. Пройшов всю війну, звільняючи рідну землю від запеклого ворога. За бойові заслуги нагороджений медалями : «За взятие Варшавы», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Нині покійний. Без фото.

Матрос Граб Володимир Антонович народився в 1921 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. В жовтні 1940 р. призваний Миколаївським РВК і зарахований в Учбовий загін ЧФ м. Севастополь учнем – мінером. В липні 1941 р. направили на Есмінець «Шаумя». В 1942 р. перевели на сторожевий корабль «Шквал» мінером. З червня по серпень 1942 р. переведений мінером на ЧФ. Тут був тяжко поранений. Лікувався в госпіталі м. Тбілісі. З жовтня 1942 р. по листопад 1943 р. проходив службу на кораблі «Молотов» теж мінером. І знову отримав поранення. В лютому 1944 р.звільнений в запас по хворобі. Нагороджений медалями «За оборону Севастополя», «За отвагу», «За победу над Германией». В мирний час працював в «Санепідемстанції» - інструктор - боніфікатор. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Гресь Марк Дем’янович народився 28 березня 1921 р. в м. Новий Буг. Освіта 5 класів. Закінчив курси шоферів. Призваний Новобузьким РВК в жовтні 1940 р. і зарахований в 311 гарматно- артилерійський полк розвідником. Воювати прийшлось недовго. В грудні попав в полон, де пробув до квітня 1945 р. Коли звільнили з полону знову призвали на службу в 2021 гаубичний артилерійський полк - гарматним номером. Звільнений в запас в червні 1946 року інвалідом 2-ї групи. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Гресь Олександр Іванович народився 27 березня 1920 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Токар. Призваний на строкову військову службу 20 вересня 1940 р. в 311 артилерійський полк – топографі стом. З армії пішов на фронт. В липні 1941 року попав в полон. Відправили в Німеччину в м. Нікбронебург, там пробув до травня 1945 р. Коли радянські війська звільнили полонених, Олександра зарахували в 239 гвардійський стрілецький полк ручним кулеметником. З грудня 1945 р. по травень 1946 р. був переведений в 252 стрілецький полк помічником навідника. В 1946 р. звільнений в запас. Повернувшись додому став працювати в «Сільгосптехніці» - токарем. Нині покійний. Фото відсутнє.

Старший сержант Григоревський Валентин Якович народився 7 лютого 1920 р. в с. Великоолександрівка Казанківського р-ну в родині землеробів. Закінчив 5 класів в сільській семирічній школі. Сім’я переїзджала спочатку в Херсон, а потім в Харків. В Харкові закінчив середню школу з золотою медаллю. Вступив до Харківського державного університету. Після третього курсу навчання обірвала війна. Повернулися додому в 1944 році після окупації району. До лав Червоної Армії призваний Казанківським РВК . Після формування військової частини у складі 3-го Українського фронту брав участь у Ясо – Кишинівській операції по оточенню і знищенню ворожих військ. В одному з боїв був поранений в голову та ногу. Лікувався в госпіталі в м. Одеса. До лікування ран додаються малярія і запалення легень, що привело до інвалідності. За участь у боях нагороджений медалями «За победу над Германией». Після демобілізації з 1946 по 1952 рр. працював у державній системі заготівель зерна завідуючим зерно пунктом. З 1952 року сім’я переїзжає в Новий Буг. Працюав Валентин Якович вчителем фізики в Жовтневій школі. В 1960 закінчує навчання у інституті ім.. Белінського, одержує диплом з відзнакою. Майже 30 років життя віддані цій професії. З життя пішов Григоревський в 1982 році. Фото є.

Єфрейтор Григоренко Василь Тимофійович народився 8 червня 1916 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів середньої школи. Шофер. З травня 1939 р. по травень 1941 р. проходив службу в Радянській Армії при військовому шпиталі - шофер. По мобілізіціїї призваний на Велику Вітчизняну війну 22 червня 1941 р. в 53 автотехнічний полк - шофером. За участь у боях нагороджений медалями «За оборону Кавказа», «За освобождение Варшавы», «За взятие Берлина», «За победу над Германией». Демобілізувався в травні 1946 р. Повернувся в рідне місто. Працював в колгоспі ім. Коцюбинського шофером. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Григоренко Микола Олександрович народився 8 травня 1925 р. в м. Новий Буг. Освіта 8 класів. В 1941 р. закінчив 2-х річну Харківську обліково - планову школу. Плановик. 5 лютого 1945 р. призваний Польовим військкоматом і відправлений на фронт в складі 553 стрілецького полку стрілком. Учасник Великої Вітчизняної війни з лютого по травень 1945 р. Службу продовжував до серпня 1948 року в складі 320, 131 окремих військово- будівельних батальйонів. Звільнений по хворобі. Працював бухгалтером в колгоспному ринку. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Григоренко Опанас Федосійович , 1903 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з травня 1944 р по травень 1945 р. в складі 51 стрілецького полку - стрілок. Нині покійний. Б/ф.

Рядовий Григоренко Петро Тимофійович народився в 1914 р. в м. Новий Буг в сім’ї робітника. В 1929 р. закінчив 5 класів НСШ. З 1936 р. по 1938 р. служба в рядах Радянської армії. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. - шофер в складі 9 військового потягу. Нагороджений медаллю «За победу над Германией». Демобілізувався в червні 1946 року. Працював шофером в колгоспі ім.. Чкалова. Член КПРС з 1951 р. Ветеран війни і праці. Нині покійний. Без фото.

Сержант Гриза Сергій Андрійович народився 3 вересня 1925 р. в с. Мала Дворянка Єланецького р-ну. В 1955 р. закінчив Новобузький ТМЕСГ. Технік – механік. Житель м. Новий Буг. На військову службу призваний Роздільнянським РВК Одеської обл. Учасник Вітчизняної війни з липня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 122 запасного стрілецького полку автоматник; 1099 стрілецького полку – номер ПТР. Службу проходив до червня 1950 р. при в/ч 77186- гарматний номер 85 мм зп. За участь у боях нагороджений медалями: «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Після демобілізації працював в РайДУ слюсарем-монтажником. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Грицай Іван Хомович народився 14 квітня 1921 р. в м. Новий Буг. В 1932 р. закінчив 4 класи. В жовтні 1940 р. призваний на строкову військову службу в 35 автотранспортний полк - шофером. Учасник Вітчизняної війни з червня по вересень 1941 р. З вересня 1941 р. по лютий 1944 р. проживав на окупованій німцями території. З лютого 1944 р. по березень 1945 р. був вивезений в Німеччину в м. Саарбрюкен. Коли звільнили з полону, повернувся додому. В мирний час працював на ново бузькій міжрайбазі. Помер в 1966 році. Без фото.

Рядовий Грицай Юхим Васильович 1912 року народження. м. Новий Буг в сім’ї селянина. В 1924 р. закінчив 2 класи НСШ. В 1934 р. призваний Новобузьким РВК і зарахований в 227 конвойний полк. В 1937 р. звільнений в запас. По мобілізації призваний з червня по жовтень 1941 р. і зарахований в 120 окремий охоронний батальйон стрілком. Жовтень і листопад був в німецькому полоні. З листопада 1941 р. по березень 1944 р. жив в окупації в місті Новий Буг. З серпня по листопад 1945 р проходив службу в 3-му окремому демонтажному батальйоні- стрілком. Демобілізований в запас. Нагород немає. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Гриценко Василь Лук’янович народився в 1913 р. в м. Новий Буг в сім’ї селянина. Українець. В 1928 р. закінчив 4 класи НСШ. З жовтня 1935 р. по лютий 1937 р. проходив службу в рядах Червоної Армії в 67 залізничному полку НКВД стрілок. В червні 1941 р. призваний по мобілізації в 120 окремий батальйон НКВД. З лютого 1941 р. по березень 1944 р. проживав в окупації. З березня 1944 р. по травень 1945 р. на фронтах Великої Вітчизняної війни в складі 235 Армійського запасного стрілецького полку – стрілок. В боях поранено в ліве бедро. Нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «За освобождение Болгарии». Працював в колгоспі «Родина» різноробочим. Нині покійний. Без фолто.

Рядовий Гриценко Сергій Якимович народився в 1907 р. в с. Новий Буг. Освіта 2 класи початкової школи. На військову службу призваний в 1940 році. Приймав участь у Фінській війні, а з 1941 р учасник бойових дій Вітчизняної війни по 1944 рік. В 1944 році при виконанні бойового завдання був тяжко контужений. Лікувався в військовому госпіталі. Звільнений зі служби згідно хвороби. Довго хворів і в 1947 році помер. Фото є.

Лейтенант Губанов Віктор Гнатович народився в 1921 р. в м. Новий Буг. Обрав собі любиму професію - став вчителем. Яке ж то було щастя, віддавати дітям, яких вчив, і знання свої, і часточку серця. Та Велика Вітчизняна війна перервала мирну працю радянських людей. Військову форму довелося одягти і Віктору Гнатовичу. Вже позаду залишилось навчання в Пензенськоу артилерійському училищі. Після цього він знаходився в діючій армії з квітня 1943 р. по червень 1943 р. Командував взводом, а пізніше - батареєю. І кував перемогу над фашистськими загарбниками на Україні. Після звільнення в запас працював в Новобузькій СШ №10, викладав історії і суспільствознавство. Пізніше був директором школи. Був пропагандистом теоретичного семінару по вивченню наукового комунізму. Фото газетне.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка