Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка7/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17

Єфрейтор Гуденко Василь Євменович народився в 1907 р. в м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р по травень 1945 р в 440 батальйоні аеродромного забезпечення. Нині покійний. Без фото.


Сержант Гулак Микола Свиридович народився 20 травня 1924 р. в с. Горохове Батурінського р – ну Чернігівської обл.. Житель м. Новий Буг. В 1941 р. закінчив 9 класів. Бухгалтер. Призваний Батурінським РВК у вересні 1943 р. і направлений на фронт в складі 62 артилерійського полку гарматний номер 76 мм. Учасник бойових дій з з 1943 р по травень 1945 р. В січні 1945 р. отримав поранення. Закінчив річні курси на зв’язківця і продовжував службу до березня 1947 року у 849 артилерійському полку - командир відділення зв’язку. Нагороджений медалями «За отвагу», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». В мирний час працював в «УСПР» -головним бухгалтером. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Гуменюк Михайло Кузьмич народився в 1902 р. в м. Новий Буг. Учасник бойових дій з квітня по травень 1945 р. в складі 462 аеродромного обслуговування. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Гупалюк Павло Миронович народився в 1924 р. в м. Новий Буг. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з квітня по вересень 1944 р. в складі 1147 стрілецького полку 353 стрілецької дивізії. Нині покійний. Б/ф.

Молодший лейтенант Гричевський Юхим Михайлович народився в 21 лютого 1924 р. в с. Казанка Одеської обл.. В 1932 р. переїхав з сім’єю в м. Новий Буг. В 1940 р. закінчив 8 класів СШ №1. Потім поступив в Миколаївське ремесляне училище на судового електромонтажника, паралельно навчався в аероклубі на парашутиста. В серпні 1941 року разом з училищем був евакуйований в Астраханську обл.. м. Трусов, де продовжував вчитись та працювати на заводі. Трусовський РВК направив вчитись на авіамеханіка. Учасник Вітчизняної війни з жовтня 1943 р. З курсантів було сформовано загороджувальний загін і відправлений під Сталінград. В окопах тримались 2 місяці, доки не надійшла зміна. Закінчивши школу в лютому 1944 р. в званні сержанта був направлений в 31 авіазнищувальний полк 17 повітряної армії 3-го Українського фронту. Під час воєнних дій визволяв Нікопол, Кривий Ріг, Новий Буг, Баштанку, Вознесенськ, Рахівку, Роздільну. Приймав участь у Ясо – Кишинівській операції, у звільненні Румунії, Болгарії, Югославії, Венгрії. Довгожданну перемогу зустрів в Австрії в м. Бат Веслау 9 травня 1945 року. Після війни продовжував службу за кордоном. Пройшовши медичну комісію після поранень признаний «органичено годен 1-й степени», переведений в м. Полтаву в аеродромно-будівельний полк. В 1949 р. демобілізувався. Працював 35 років у новобузькому комбінаті хлібопродуктів старшим майстром, звідти і пішов на пенсію. 4 роки працював в колгоспі «Коцюбинського». Зараз находиться на заслуженому відпочинку. За участь у боях з фашистами Батьківщина відзначила бойовими нагородами:

орденом « Отечественной войны П ст.», медалями «За отвагу», «За освобождение Румынии, Болгарии, Югославии». «За победу над Германией». Гричевський Юхим Михайлович почесний громадянин м. Новий Буг. Нагороджений багатьма почесними грамотами та подяками. Фото газетне.

Старшина Гурська Ольга Павлівна народилася 5 квітня 1923 р. в м. Новий Буг. В 1941 р. закінчила Миколаївський 2-х річний медтехнікум по спеціальності медична сестра. Тільки захистила диплом, як почалася війна. З перших днів війни 18-річною дівчиною добровольцем пішла на фронт. Спочатку працювала палатною медсестрою в шпиталі ППШ №601 до квітня 1942 р., ходила біля тих, хто лікувався від ран. А потім - окремий саперний батальйон, оборона Кавказу. Сапери кирками пробивали в горах дорогу для караванів з боєприпасами, а поруч була - медична сестра. Запам’ятався запеклий бій під Кривим Рогом. Позиції переходили з рук в руки, ворог чинив відчайдушний опір. Під час цих подій Ольга Павлівна винесла з поля бою 30 поранених бійців, за що й нагороджена медаллю «За боевые заслуги». Війну закінчила в складі 37 армії Третього Українського фронту старшиною медичної служби у квітні 1944 р. в Румунії. Нелегко згадувати минуле. Але мимоволі приходять спогади. Особливо, коли почує сувору пісню про окремий «десятий наш, десантний батальйон». Одразу ненече гарячою хвилею б’є в груди спомин про тяжкі фронтові будні… Звільнена за станом здоров’я. Нагороджена медалями «За оборону Кавказа», «За победу над Германией та ювілейними медалями. В мирний час працювала до виходу на пенсію в Новобузькій рай лікарні патронажною медсестрою. Померла Ольга Павлівна 26 червня 2001 р. Фото газетне.

Гвардії старшина Гурська Серафима Василівна народилася в 1920 р. в м. Новий Буг. Коли по радіо сповістили увесь світ про те , що фашистська Німеччина віроломно напала на мирне життя нашої Батьківщини, Серафиму Василівну хвилювало одне пиьання : якнайшвидше свтупити до Лав Червоної Армії і виконати свій обов’язок - захистити Вітчизну. Вона добровольцем пішла на фронт. 24 червня 1941 р. з групою військово - зобов’язаних була відряджена до частини, яка формувалась в м. Генічеську. Війська пройшли відповідне навчання. 18 вересня Серафима Василівна одержала перше бойове хрещення. Цього ж дня вона була поранена в ногу і відправлена в госпіталь. Після лікування її відкомандировано медсестрою в курсантську стрілецьку дивізію. Ця частина була тиловою і їй не випадає здійснення завітної мрії - бути там , де проходять бої за Батьківщину. А коли Червона Армія готувалась до вирішальних боїв з ворогом в Орловсько - Курській дузі, Серафима тоді вже несла службу в повітряно – десантній дивізії. На її долю випало зробити 2 тренувальних стрибки з літака на парашуті. Саме тут і почався її бойовий шлях, шлях патріота. Частина вступила в бій. В жорстокій сутичці, не шкодуючи сил і життя, старшина медслужби давала медичну допомогу пораненим бійцям. Поранених все збільшувалось і вона ледве встигала робити перев’язки . 98 поранених одержали медичну допомогу за одну добу незгасаючого бою. Не гублячись, вона перенесла всі жахливі явища бойового життя Великий бойовий ш лях старшини медичної служби за чотири роки Вітчизняної війни – Україна, Білорусія, Молдавія, Румунія, Чехословаччина, Угорщина, Австрія. Не одній сотні бійців врятувала життя. За мужність і відвагу в боях з німецькими загарбниками, комуністку Серафиму Василівну командування нагородило орденом « Красной Звезды», медалями «За отвагу», «За боевые заслуги», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після війни працювала старшою сестрою хірургічного відділення Новобузької рай лікарні. Нині покійна. Без фото.

Старший сержант Гурський Микола Васильович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї службовця. Українець. В 1934 році в м. Одеса закінчив газетний комуністичний технікум. Журналіст. З жовтня по вересень 1937 р. проходив строкову військову службу в 67 залізнично – дорожньому полку НКВД на посаді помічника командира взводу. В червні 1941 р. призваний по мобілізації в 15 Сивашську дивізію – командиром відділення, де прослужив до жовтня 1941 р. З жовтня 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території в м. Новий Буг. Після звільнення району від окупантів знову призваний на фронт з червня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 109 гвардійської стрілецької дивізії командиром відділення крупнокаліберного кулемета ДШК. В травні 1945 р. контужений в голову. В липні 1945 р. звільнений за станом здоров’я. Інв. 2 гр. Нагороджений орденом Слави Ш ст.., медалями: «За отвагу», «За освобождение Будапешта», «За освобождение Болгарии», «За победу над Германией». Після війни працював в редакції райгазети «Вперед». Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Гуц Іван Данилович народився 25 лютого 1920 р. в с. Баштанка Баштанського р – ну. Освіта 8 класів , а в 1956 р. закінчив Гідротехнікум на гідротехніка. На військову службу призваний Баштанським РВК з жовтня 1940 р. по листопад 1943 р. в складі 185 мотомеханічного полку - телефоніст. В листопаді 1943 р. попав в полон і перебував там до лютого 1944 року. Після звільнення в запас повернувся в м. Новий Буг. Працював в ПМК – 138 майстром, до виходу на пенсію. Нині покійний. Без фото.

Єфрейтор Давидов Іван Іванович народився в 1912 р. в м. Новий Буг. Освіта 2 класи. Призваний на строкову військову службу Кіровським РВК. Службу проходив з 1934 р. по листопад 1936 р. в 29 кавалерійському полку. По мобілізації призваний Новобузьким РВК з червня по серпень 1941 р. в складі 131 кавалерійського полку. З серпня по березень 1944 р. проживав на окупованій території. В березні 1944 р. знову призвали на фронт у 814 стрілецький полк - стрілком. В жовтні місяці в боях поранено в праву ногу і ліве передпліччя. Після лікування направили в 188 частину - їздовим. Звільнений в запас в листопаді 1945 р. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. За участь в боях нагороджений медалями : «За отвагу». «За Победу над Германией». Після війни працював в колгоспі на відбудові сільського господарства. Нині покійний. Без фото.

Молодший сержант Дависвіч Іван Михайлович народився 12 жовтня 1926 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. Шофер. З 1941 р. по 1944 р. проживав в окупації. Призваний Новобузьким РВК з березня 1944 р. і відправлений на фронт в складі 405 окрему гарматну артилерійську дивізію. Приймав участь у боях за взяття Кенінгсбергу та Берліну. Нагороджений медалями «За взятие Берлина», «За взятие Кенингсберга» та ювілейними медалями. Подальшу службу проходив до липня 1950 р. Після демобілізаціі повернувся додому і працював в транспортній конторі слюсарем. Нині покійний. Без фото.

Гвардії сержант Дависвіч Михайло Маркович народився в 1926 р. в м. Новий Буг. З 1941 по 1944 рр. проживав в окупації. На військову службу призваний по мобілізації Новобузьким РВК в березні 1945 р. і зарахований в 5-й Український фронт в 314 стрілецький полк 102 стрілецької дивізії - стрілок. Учасник бойових дій з березня по травень 1945 року. За бойові заслуги нагороджений орденом «Отечественной войны», медаллю «За взятие Берлина» та ювілейними медалями. Після війни працював в колгоспі ім.. Коцюбинського механізатором. Нині покійний. Фото є.


Рядовий Давиборщ Іван Степанович народився в 1910 р. в м. Новий Буг. Учасник Великої Вітчизняної війни з березня 1943 р по травень 1945 р. в складі 333 стрілецької дивізії; в окремій строй роті. Нині покійний. Б/ф.

Рядовий Давидов Іван Федотович народився в 1911 р. в м. Новий Буг. Учасник Великої Вітчизняної війни з березня по жовтень 1944 р. в складі 100 стрілецького полку. В боях тяжко поранено. Звільнений по інвалідності 2 групи. Нині покійний. Без фото.

Сержант Даниленко Андрій Тихонович народився 19 липня 1921 р. в Гомельській обл.. Білорус. Освіта 5 класів. Член КПРС з 1943 р. В жовтні 1940 року призваний на строкову військову службу Благовіщенським РВК Алтайського краю і зарахований в 118 стрілецький полк. З армії направили на фронт. Пройшов усю війну, звільняючи міста і села нашої держави в складі 32 окремої лижної бригади на посаді командира кулеметного відділення. В 1943 р. поранено в обличчя. Після лікування продовжував службу до липня 1946 року. За участь у боях з ворогом нагороджений медалями : «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». З 1946 року проживав в м. Новий Буг. Працював в Новобузькому заготскоті -різноробочим. Нині покійний. Без фото.


Сержант Даниленко Андрій Тихонович народився 19 липня 1921 р. в Гомельській обл.. Білорус. Освіта 5 класів. Член КПРС з 1943 р. На військову службу призваний Благовіщинським РВК Алтайського краю в жовтні 1940 р. На фронт призвали з армії. Пройшов усю лінію фронту в складі 118 стрілецького полку 54 стрілецької дивізії. Полк в якому служив сержант Даниленко повільно, але вперто тіснив фашистів на моравсько –остравському напрямку в Чехословаччині. Запеклий бій за невеличку залізничну станцію, де засіли фашисти, чинили відчайдушний опір. Перед цим боєм прийшло молоде поповнення і майор перед атакою наказав: - на вас хлопці вся надія. І командир відділення лягав за кулемет і знову косив свинцевою косою фашистів, яким здавалося не буде кінця. Німцям не вдалося порушити наші позиції, і в безсилій злобі вони зосередили на кулеметниках вогонь всіх наявних гарматних стволів. Але варто гітлерівцям було вилізти з траншеї. Як знову розливалася скоромовка кулеметів і тоді, мов снопи, валилися на землю постаті. Так повторювалося кілька разів. Нарешті полк на плечах фашистів увірвався на залізничну станцію, яка відкрила шлях до великого міста, важливого опорного пункту фашистів. Та хороброго сержанта - кулеметника серед наступаючих вже не було. На початку атаки перед самим бруствером, звідки вів Даниленко вогонь по фашистах з свого кулемета, влучив снаряд. Його тяжко поранено. Але завдання виконано. За це його нагородили орденом «Красной Звезды», медаллю «За победу над Германией». Війна скінчилася. Повернувся додому. В 1946 р. переїхав з сім’єю в м. Новий Буг. Працював в новобузькому «Заготскоті». Нині покійний. Фото відсутнє.

Сержант Данілов Іван Павлович народився 1 січня 1919 р. в м. Горлівка Донецької обл.. Росіянин. Освіта 5 класів. Слюсар. З вересня 1939 по жовтень 1940 р. служба в рядах Червоної Армії в 207 окремому кулеметному батальйоні - кулеметник. З жовтня 1940 року по грудень 1941 р. працював слюсарем на складі НПО. Учасник ВВ війни з грудня 1941 р. по травень 1945 р. - командир мінометної роти в 5 повітряно – десантній бригаді . Службу продовжував до грудня 1945 р. в 11 знищувальному авіа корпусі - авіа моторист. Нагороджений медалями : «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Дашко Іван Петрович народився в 1912 р. в селі Анастасівка Новобузького р – ну в сім’ї селянина. В 1925 р. закінчив 3 класи початкової школи. 1934 – 1935 роки служба в рядах Червоної Армії в 2613 залізнично - дорожньому полку – стрілок. Призваний по мобілізації Мелітопольським РВК у вересні 1941 р. і відправлений на фронт в 601 дорожньо-експлуатаційний полк. З грудня 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій німцями території . Учасник Вітчизняної війни з вересня по грудень 1941 р. Після війни проживав в м. Новий Буг. Працював в Новобузькій сільгосптехніці. Нині покійний. Фото відсутнє.


Рядовий Дашко Олексій Йосипович народився 14 квітня 1920 р. в м. Новий Буг. В 1939 р. закінчив ТМЕСГ - агроном. 1939 – 1941 рр. служба в рядах Радянської армії - шофер 311 гаубичного артилерійського полку. З липня 1941 р. по лютий 1945 р. перебував в полоні в Німеччині. Після звільнення в лютому 1945 р. був призваний в 124 гаубичний артилерійський полк - шофером. Після демобілізації працював агрономом в Баштанській конторі шовководства. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Дашко Сергій Степанович 1911 року народження м. Новий Буг. В 1928 р. закінчив 2 класи початкової школи. З 1933 р по 1935 р. проходив строкову військову службу в рядах Червоної Арміії. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня по липень 1941 р. З липня 1941 р. по травень 1945 р. перебував в німецькому полоні в м. Вена – Австрія. Нагород немає. Нині покійний. Фото відсутнє.


Єфрейтор Дворак Іван Петрович народився 15 лютого 1921 р. в Гомельській обл.. Білорус. Житель м. Новий Буг. В 1932 р. закінчив 3 класи. Учасник Великої Вітчизняної війни з серпня 1941 р. по червень 1944 р. В боях з фашистами тяжко поранено. З червня по липень 1944 р. лікувався в госпіталі звідки й був звільнений в запас згідно поранення. За участь у боях нагороджений медалями : «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Не працював. Нині покійний. Без фото.


Рядовий Дедусенко Василь Петрович , 1920 року народження. Житель м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р по травень 1945 р. в складі 1029 артилерійського полку 64 стрілецької дивізії. За бойові заслуги нагороджений орденом Слави Ш ст.. Нині покійний. Б/фото.


Старшина Дегтяр Микола Нікіфорович народився 10 березня 1918 р. в с. Грабове Петріківського р – ну Гомельської обл.. Білорус. Житель м. Новий Буг. Закінчив 7 класів. Бухгалтер. З січня 1940 року пройшов курси танкістів в 13 окремому танковому полку. З лютого по жовтень 1940 р. курсант штурмової авіаційної дивізії /ШАД/. З жовтня 1940 р. по червень 1942 р. в складі 263 батальйону аеродромного обслуговування - метеонаглядач. З червня 1942 р. направляють диспетчером в штурмову авіа дивізію. Нагороджений медалями : «За боевые заслуги», «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией». В червні 1946 року звільнений в запас. Працював в «Міжколгоспбуді» - такелажником. Нині покійний. Фото відсутнє.


Єфрейтор Дейнега Владислав Костянтинович народився 12 липня 1923 р. в м. Новий Буг. Освіта 7 класів. На військову службу призваний Середньо – Актюбінським РВК з квітня 1942 р. по червень 1943 р. в 680 стрілецький полк - навідником. З червня 1943 р. переведений в 281 зенітно - артилерійський полк - розвідником наглядачем. Брав участь у звільненні Австрії в складі 43 стрілецької дивізії - оперативним уповноваженим. Службу продовжував до 1948 року: шофером в 24 і 25 окремих ротах ЗОС; в 266 авіаремонтній базі - шофером.. За участь у воєнних операціях нагороджений медалями : «За отвагу», «За взятие Вены», «За победу над Германией». Після демобілізації повернувся додому. Працював в Новобузькій міжрайбазі - на різних роботах. Помер в 1973 р. Фото відсутнє.


Рядовий Дейнежко Пантелій Юхимович 1908 року народження. Житель Новобузького району. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з грудня 1943 р. по січень 1944 р. в Фото відсутнє.

Рядовий Демиденко Василь Кирилович, народився 18 квітня 1920 р. в м. Новий Буг. В 1929 р. закінчив 4 класи початкової школи. Шофер. З 1939 – 1941 рр. проходив службу в рядах Радянської армії в 311 артилерійському полку - шофер. Учасник бойових дій ВВ війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 4 гвардійського артилерійського полку - шофер. Брав участь при обороні Сталінграда, за звільнення Чехословаччини. Всю війну пройшов за штурвалом свого автомобіля. Бойовий шлях Демиденка відзначений нагородами : «За отвагу», «За освобождение Праги», За оборону Сталинграда», «За победу над Германией». В червні 1946 року демобілізувався. Працював в ново бузькому автопарку - шофером, до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Демиденко Іван Афанасійович народився в 1914 р. в с. Новий Буг в сім’ї робітника. Українець. Освіта 4 класи в 1924 р. Проживав разом з батьками. В 1941 р. призваний Новобузьким РВК по мобілізації в окремий механічний батальйон- трактористом. Учасник ВВ війни з грудня 1941 р. по серпень 1942 р. В серпні 1942 р. тяжко поранено. Звільнений в запас інвалідом 2 групи. З вересня 1942 року по березень 1944 р. проживав на окупованій території в с. Варварівка Новобузького р – ну. В мирний час працював в колгоспі «Родина» трактористом. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Демиденко Петро Кирилович, 1922 року народження, м. Новий Буг. Освіта 6 класів. В 1941 р. призваний Новобузьким РВК і зарахований в 20 артилерійський полк стрілком . Учасник бойових дій ВВ війни з 1941 р. по травень 1945 р. в складі 226, 551 стрілецьких полків. Брав участь в японській війні. В боях був поранений. За участь у боях з фашистами нагороджений медалями : «За отвагу», «За победу над Германией», «За победу над Японией» та ювілейними медалями. В жовтні 1946 року звільнений в запас. Працював в «Міжколгоспбуді» слюсарем. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Демиденко Петро Петрович, 1925 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 282 стрілецькому полку. Службу продовжував до лютого 1948 року. Нині покійний. Фото відсутнє.

Капітан Демідов Микола Миколайович народився 6 січня 1921 р. в с. Сонці Устинівського р – ну Кіровоградської обл.. Житель м. Новий Буг. В 1940 р. закінчив 10 класів. В 1941 р. поступив у Вольське авіа технічне училище. За скороченою програмою курс підготували на техніків – механіків і у вересні 1941 р. направили в діючу армію. Так сержант Демідов став авіа механіком 445 полку дальніх бомбардувальників. Юнак рвався на фронт, де велися запеклі бої, але дуже неспокійна була обстановка на кордоні з мілітаристською Японією, тому полк до квітня 1944 р. охороняв східні кордони. Приймав участь у боях на 1-му Прибалтійському, 1-му Українському фронтах 1944-1945 рр. В 1945 р. приймав участь в боях проти японських імперіалістів у Маньчжурії. Микола Миколайович нагороджений 2-ма медалями «За боевые заслуги», медалями «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией», «За победу над Японией». Війна скінчилася. Всі жителі району приступили до відновлювальних робіт. Демідов почав навчати дітей в Новомихайлівській школі. Працював завучем в Новоюр’ївській школі, в Новобузькій восьмирічній школі №4 працював директором, до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото газетне.

Рядовий Дергачов Микола Миколайович народився 19 грудня 1926 р. в м. Новий Буг. Росіянин. Шофер. Навчався в НСШ №9. Коли перейшов у 7 клас, почалася війна. З 1941 р. по 1943 р. проживав на окупованій території. З серпня 1943 р. забрали на примусові роботи в Німеччину. Після звільнення зразу ж призвали Польовим військкоматом в 412 стрілецький полк кулеметником. Два тижні Микола Михайлович з іншими солдатами тренувався стріляти. Були виснажені, але пішли на фронт воювати. Брав участь у визволенні Польщі, Германії. З червня 1946 року по липень 1950 р. був на Далекому Сході, де заготовляли ліс для відбудови країни. Приказом Верховного Головнокомандуючого Маршала Радянського Союзу товариша Сталіна оголошено три подяки за відмінні бойові дії. Нагороджений медалями: «За освобождение Варшавы», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після демобілізації повернувся додому. В 1954 році поїхав на цілину збирати урожай. В 1956 р. одружився. З 1963 року працював на автобусі, обслуговував сільське населення. Потім перейшов в автобусний парк, де працював до 1986 року шофером. З грудня 1986 року і по теперішній час на заслуженому відпочинку. Фото газетне.

Рядовий Дергачов Дмитро Петрович , 1913 року народження, м. Новий Буг . Освіта 7 класів середньої школи. 1935 – 1936 рр. служба в рядах Червоної Армії. З серпня 1941 р. по березень 1944 р. проживав в окупації. Після звільнення призваний Новобузьким РВК і відправлений на фронт в складі 2024 гаубичного полку - шофер – електрик. За участь у боях з фашистами нагороджений медалями : «За отвагу», «За взятие Берлина», «За победу над Германией», «За освобождение Варшавы». В 1959 році закінчив Новобузький ТМЕСГ і працював інструктором виробничого навчання. Нині покійний. Б/ф.


Рядовий Демянчук Тарас Іванович народився в 1903 р. в с. Красна Поляна. Житель Новобузького р – ну. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з березня по квітень 1944 р. в складі 213 запасного стрілецького полку. Тяжко поранено і звільнений в запас. Нині покійний.

Старший сержант Держула Гаврило Трофимович народився в 1913 р. в с. Чапаєво Цебриковського р – ну Одеської обл.. в сім’ї робітника. Житель м. Новий Буг. В 1932 р. закінчив авто технікум в м. Харькові. В 1934 р. призваний Цебриковським РВК на строкову військову службу в складі 86 берегової охорони. В листопаді 1937 р. звільнений в запас. Брав участь у Фінській війні з січня по березень 1940 р. шофер 621 автополку. З червня 1941 р. по травень 1945 р. учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни в складі 150 батальйону - начальник зарядної бази; в складі 925 окремого батальйону зв’язку. В жовтні 1945 р. звільнений в запас. За участь в бойових операціях нагороджений орденом «Красной Звезды» медалями «За отвагу», «За победу над Германией». Після війни працював на сир заводі - шофером. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Діброва Василь Лазарович, народився в 1914 р. в м. Новий Буг в сім’ї селянина. Українець. В 1926 р. закінчив 3 класи. В 1937 р. призваний Новобузьким РВК на строкову військову службу і зарахований в 138 стройбат трактористом. В травні 1939 року звільнений в запас. З травня по серпень місяць 1941 р. в команді №340 - тракторист. З серпня по листопад 1941 року в полоні. З листопада 1941 р. по березень 1944 р. в окупації в м. Новий Буг. З травня 1944 р. по квітень 1945 р. призваний по мобілізації і відправлений на фронт в 31 стрілецький полк - автоматником, потім в складі 19, 104 стрілецьких полках - ручний кулеметник. З квітня по жовтень 1945 р. в складі Армійського складу ГСМ 1293 - повозочний. В боях двічі поранений / в шию і праву руку. Нагороджений медалями : «За отвагу», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після демобілізації повернувся додому і працював в колгоспі ім.. Коцюбинського трактористом. Нині покійний. Фото відсутнє.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка