Призваний Польовим райвійськкоматом з січня 1945 р по квітень 1945 р в 329 стрілецький полк стрілком. Надстрокову службу проходив до березня 1950 р в складі 66 окремого стрілецького батальйону гарматним номером 76 мм



Сторінка8/17
Дата конвертації11.03.2019
Розмір1.05 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17

Рядовий Діброва Нікіфор Іванович 1912 року народження, м. Новий Буг в сім’ї селянина. Освіта 2 класи. З 1934 по 1936 рр. служба в рядах Червоної Армії. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня по вересень 1941 р. З вересня 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. Нагород немае. Працював в колгоспі Ім. Сталіна рядовим колгоспником. Нині покійний. Фото відсутнє.
Рядовий Діброва Федір Андрійович народився в 1911 р. в м. Новий Буг. В 1921 р. закінчив 2 класи початкової школи. В 1934 р. призваний Новобузьким РВК на строкову військову службу. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня по листопад 1941 р. в складі 25 Чапаєвської дивізії - тракторист. Нагород нема. Перебував у полоні з листопада по грудень 1941 р. Нині покійний. Без фото.
Старший сержант Дібрівний Антон Федорович , 1914 року народження м. Новий Буг, в сім’ї робітника. Українець. В 1928 році закінчив 2 класи. У вересні 1936 р. призваний Новобузьким РВК до лав Радянської армії, але зарахований в запас. Учасник Великої Вітчизняної війни з 1941 р. по серпень 1942 року в 62 протитанковому полку - гарматний номер 45 мм. В серпні 1942 р. тяжко поранено в ліву голень великої берцової кістки. Лікувався в евакошпиталі №1265 до березня 1943 р. Звільнений в запас згідно поранення. Нагород немае. Працював в артілі «Трудовик» - майстер – чобітяр. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Дібрівний Іван Григорович народився 17 жовтня 1917 р. в м. Новий Буг. В 1936 р. закінчив 7 класів середньої школи. Відслужив строкову військову службу з 1938 по 1940 рр. в складі 51 кавказському полку стрілком. З серпня 1941 р. по лютий 1944 р. проживав на окупованиій території в Новому Бузі. З 1944 р. по травень 1945 р. знаходився в Німеччині в м. Цвентель. 25 травня 1945 року призваний Польовим військкоматом на військову службу в 225 запасний армійський полк шофером. Службу проходив до серпня 1947 року в 835 , 74 автобатальйоні - шофером. Повернувшись додому працював в ново бузькій райлікарні - шофером. Нині покійний. Фото відсутнє.


Сержант Дібрівний Іван Олександрович народився 12 грудня 1917 року в с. Новий Буг. В 1932 р. закінчив 7 класів . Закінчив курси на комбайнера і механіка. Член КПРС з 1943 року. Строкову військову службу проходив в 41 стрілецькому полку з 1939 по листопад 1940 року. В 1940 році переведений в 380 окрему зенітно – артилерійську дивізію командиром гармати 85 мм, потім направлений в 251 гвардійський стрілецький полк, де проходив службу до травня 1946 р. Пройшов дорогами війни від початку і до її закінчення. Нагороджений медалями : «За боевые заслуги», «За победу над Германией». Після війни працював в колгоспі «Родина» завідуючим ферми. Нині покійний. Без фото.

Сержант Дибець Леонід Лук’янович народився в м. Новий Буг в червні 1915 року. Закінчив 5 класів НСШ. Українець. Член КПРС з 1948 р. Строкову військову службу проходив з 1938 р. по 1940 р. шофер 96 окремого авто батальйону. Учасник Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 43 прикордонного полку НКВД - шофер; в 110 окремій роті зв’язку УВ НКВД - старший електромеханік. Демобілізувався в січні 1946 року. Працював шофером до виходу на пенсію в транспортній конторі ОПС . За участь у війні нагороджений медалями «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941 – 1945 гг». Нині покійний. Без фото.


Сержант Діденко Михайло Тимофійович народився 14 жовтня 1918 р. в с. Новосафронівка Новоодеського р- ну Миколаївської обл.. Вже з 13 років Михайло почав працювати. З 1939 р. проходив службу в рядах Червоної Армії. Службу проходив в Москві в протиповітряних військах дальномірником. Дальномірники - це ті люди, які з допомогою точної оптики і відповідних апаратів визначали висоту, на якій знаходилися в небі літаки. Без цих даних обстріли вести було неможливо. А ще більше важив зір солдата, його просторове уявлення. За два роки навчання Михайло став класним спеціалістом. Пройшов учбові стрільби і 22 червня 1941 року повернувся в Москву. З перших днів війни було введено надзвичайне становище і до останнього дня не покидав столиці. 176 протиповітряна зенітна батарея /4 гармати/ окопались на узвишші за річкою Яузою. Поряд з гарматами вирили землянки, в яких і проживали всю війну. Кожні два – три тижні змінювалась обслуга батареї / освоївши ази, йшли на передову/, лише дальномірники залишались незмінними. Кращих дальномірників знала вся дивізія. Михайло Тимофійович в дивізії був відомий солдат. Пригадується 1942 р. коли був наступ на Москву. Від дальноміра не відходили цілодобово. Зенітки вели обмежувальний вогонь теж цілодобово. Жерла диміли, були розпечені до рожевого кольору. Такий вели вогонь, що куди там літакові прорватися. Зенітки «доставали» літак на висоті 8600 м , а тому стрілянина була безрезультатною. Треба було берегти снаряди. За бойові заслуги при обороні Москви вся батарея була нагороджена медалями «За оборону Москвы», а командир Діденко Михайло Тимофійович , окремо ще отримав подяку від головнокомандуючого. Нагороджений медаллю «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після війни працював в районному управлінні сільського господарства до виходу на пенсію. Нині покійний. Фото газетне.
Сержант Тоня / Мікрюкова / Діденко, маленька, тендітна, русявенька дівчинка закінчувала десятий клас в м. Зуєвці Кіровоградської обл.. Мріяла стати бібліотекарем і читати книжки. 21 червня 1941 р. їй, як і іншим 30 –ти однокласникам, вручили атестати зрілості. Щаслива юнь святкувала свій день. Звістка про війну перекреслила всі плани. 18 дівчат в цей день пробивалися до райвійськкомату із заявами, щоб взяли їх на фронт. Дівчата щомісячно відвідували військкомат і просилися на фронт. В лютому 1942 року Тоня отримала повістку. Через декілька днів в теплушках прямували на фронт, під Москву. Своє 18 - річчя зустріла 1 березня 1942 р. в 176 протиповітряній батареї, де командиром дальномірного відділення був Михайло Діденко. Згадувала Тоня, як злякано дивилася на прилади управління, на яких повинна працювати. Думала, що ніколи не навчиться, а вже на третій день забулось, що новачки. Антоніна та Михайло були поруч цілодобово чотири з половиною роки. Вболівали один за одного, допомагали чим могли. Війна пов’язала їх навіки. На війні прийшлось пережити всього: і продуктів не вистачало, і приходилось тяжкі снаряди носити, і в холодних землянках сидіти. Тоня демобілізувалася в 1945 р., Михайло в 1946 р. Зразу ж поїхав до Тоні в Зуєвку, там і розписались. Разом прожили 55 років. Після війни здобули освіту. Антоніна Леонтіївна працювала директором районної бібліотеки, завідуючою районним відділом культури. Нагороджена медалями : «За оборону Москвы», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Нині покійна. Фото газетне.
Сержант Діброва Леонід Лазарович, 1921 року народження. м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р . по травень 1945 р. в складі 28 полку ВНОС / повітряне спостереження, оповіщення, зв'язок/ . Нині покійний. Фото відсутне.
Гвардії сержант Дирда Іван Іванович народився в 1913 р. в с. Новий Буг в сім’ї робітника. В 1927 р. закінчив 4 класи НСШ. З жовтня 1935 р. по серпень 1938 р. проходив службу в рядах Червоної Армії в 4 окремій механізованій бригаді - шофер, в 389 авіаскладі - командир відділення. По мобілізації призваний на фронти Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. шофер 226 батальйону авіа обслуговування; в складі 234 танкового полку – командир відділення; в складі 529 знищувального артилерійського полку - командир авто відділу. В січні 1946 року звільнений в запас. Нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За отвагу», «За победу над Германией». Після війни працював в «Райспоживспілці» на авто лавці продавець – шофер. Нині покійний. Без фото.

Сержант Дирда Григорій Петрович, 1915 року народження, с. Новий Буг. Закінчив 8 класів . На строкову військову службу призваний ново бузьким РВК з серпня 1940 р. по червень 1941 р. і зарахований курсантом в полкову школу. З червня направили на фронт в складі 366 артилерійського полку 222 стрілецької дивізії - командиром відділення. В жовтні 1943 року тяжко поранено в голову. Лікувався в евакошпиталі. Звільнений згідно поранення. В мирний час працював в райхарчопромі - бухгалтером. Нині покійний. Б/ф.


Рядовий Дирда Леонтій Андрійович, 1911 року народження, м. Новий Буг. В 1922 році закінчив 2 класи початкової школи. В жовтні 1933 року призваний Новобузьким РВК на строкову військову службу в складі 9 кавалерійского полку. В листопаді 1935 р. демобілізувався. Учасник бойових дій Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 15 кавказського корпусу - кавалерист. В жовтні 1945 року звільнений в запас. Працював на ново бузькому пенькозаваоді рядовим робітником . Нагороджений медалю «За победу над Германией». Нині покійний. Без фото.

Сержант Дирда Олексій Маркович народився в 1918 р. в м. Новий Буг. Освіта середня - 10 класів. Військову службу розпочав з грудня 1939 року в 344 стрілецькому полку командиром відділення . Брав участь у Великій Вітчизняній війні з червня 1941 р. по жовтень 1942 р. В боях тяжко поранено І звільнений зі служби по хворобі. Працював в колгоспі ім. Леніна - фуражиром. Помер В 1967 році . Без фото.


Рядовий Дирда Яків Андрійович, 1911 року народження, м. новий Буг. В 1936 р. закінчив 3 курси педагогічного інституту в м. Миколаеві. У вересні 1941 року призваний на військову службу і зарахований курсантом в приморський полк. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 312 стрілецького полку. В грудні 1944 р. тяжко поранено в ліву стопу. За бойові заслуги нагороджений медалями : «За взятие Будапешта», «За взятие Белграда», «За освобождение Болгарии». «За победу над Германией». В мирний час працював директором в НСШ с. Новомиколаївка. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядовий Дирда Василь Семенович, народився 28 серпня 1926 року в м. Новий Буг. Освіта 8 класів. З серпня 1941 р. по березень 1945 р. проживав на окупованій території в м. Гумбіч. На військову службу призваний по мобілізації в березні 1945 р. і зарахований у В/Ч 71123- стрілком. З травня 1945 року продовжував військову службу до липня 1950 р. в 902 окремому батальйоні зв’язку - кабельщик; в 319 стрілецькій дивізії - стрілок; при В/Ч 15332- стрілок. Нагороджений медалями «За победу над Германией», «30 лет Советской Армии м Флота». В мирний час в 1960 р. став членом КПРС. В 1968 році закінчив Новобузький ТМЕСГ. Працював в Новобузькому ККП - директором, в райвійськкоматі - охоронник. Нині покійний. Фото відсутнє.

Сержант Дмитренко Олександр Федорович народився 25 квітня 1925 р. в с. Михайлівка Новобузького р- ну. З серпня 1941 р. по березень 1944 р. проживав на окупованій території. Учасник Вітчизняної війни з січня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 108 стрілецького полку – стрілок. З вересня 1944 р. по травень 1945 р. пройшов курси в 42 окремому учбовому танковому полку на механіка – водія Т- 34. З травня 1945 р. приймав участь в боях з Японією. Нагороджений медалями : «За победу над Германией», «За победу над Японией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Подальшу військову службу проходив до березня 1950 р. в складі в 458 окремій самохідній дивізії, в 125 окремому корпусному танковому батальйоні; при В/Ч 74292, 51434 механік – водій. В 1954 році закінчив новобузький ТМЕСГ - технік – механік. Працював в колгоспі «Родина» - трактористом. Нині покійний. Фото відсутнє.

Майор Дмитрієв Костянтин Володимирович народився в 1919 році в м. Новий Буг. Після закінчення Челябінського будівельного технікуму двадцятилітнього комсомольця Дмитрієва в 1938 р. призвали на строкову військову службу . Там швидко помітили здібного юнака й запропонували вчитися у військовому училищі. У серпні 1941 р. відбувся випуск. Молодих офіцерів розіслали у різні підрозділи, які формувались для відправки на фронт. У сформовану дивізію приїхав маршал Ворошилов. Прославленого полководця зустріли захоплено. Всіх схвилювала його промова, по – батьківські теплі напутні слова. А в грудні 1941 р. , коли ворог ступив на околиці Москви, офіцер 1162 стрілецького полку 352 стрілецької дивізії Дмитрієв побував у першому запеклому бою. Потім був Великоламськ. Тут він одержав перше поранення. Фашисти прагнули будь – якою ціною захватити Сталінград. Та марно. Одна з наших дивізій , в якій був Костянтин, наносила нищівний удар ворогові. Він пройшов фронтовими дорогами по Білорусії, Польщі, Німеччині . Через роки, через неймовірні труднощі, через тисячі смертей прийшов Дмитрієв від Москви до Берліна, щоб покласти край великому людському горю. Уміло маневруючи вулицями Берліна, підрозділ Дмитрієва пробирався вглиб міста. До рейхстага дійти не довелося всього кілька сот метрів. Його штурмували інші підрозділи. Взяття Берліна - великий подвиг усіх радянських воїнів, яким довелося брати участь у війні. За взяття Берліна на грудях Дмитрієва засяяв орден Червоної Зірки. Ще добрий десяток літ Володимир Костянтинович провів на службі в рядах Радянської Армії. Допомагав цивільному населенню відбудовувати міста. Майор запасу нагороджений двома орденами Червоної Зірки. Медалями «За оборону Москви», «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За Взяття Варшави», «За взяття Берліна». В мирний час працював шляховим майстром в Новобузькій експлуатаційній дільниці №732. Нині покійний. Б/фото.


Рядовий Довбиш Данило Васильович , 1912 року народження, м. Новий Буг. Учасник Великої Вітчизняної війни з лютого по травень 1945 року в складі 34 гвардійського стрілецького полку 13 стрілецької дивізії. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Добжук Петро Пантелійович , 1902 року народження, м. Новий Буг. Учасник Великої Вітчизняної війни з березня по травень 1944 р. в складі 175 стрілецького полку . В бою тяжко поранено. Звільнений згідно поранення, інвалід 3 групи. Нині покійний. Без фото.

Рядовий Довгань Гнат Маркович народився 20 грудня 1922 року на Вінничині. Житель м. Новий Буг. Освіта 7 класів. З 1941 по 1944 роки проживав на окупованій території. З 18 березня 1944 р. призваний по мобілізації Новобузьким РВК . Учасник бойових дій ВВ війни з березня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 944 стрілецького полку. Службу продовжував до березня 1947 р. в 381, 145 стрілецьких полках - мінометник 82 мм. Був тричі поранений - в праву голень і стегно та шию. За участь у війні нагороджений медаллю «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Після демобілізації працював на станції Миколаїв в локомотивному ДЕПО. Нині покійний. Без фото.

Молодший лейтенант Долгий Борис Юхимович , 1919 року народження, м. Новий Буг. Учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. Нагороджений орденом Слави Ш ст.. Нині покійний. Фото відсутнє.

Рядова Долотова Марія Петрівна, 1915 року народження, м. Новий Буг. Учасниця бойових дій Великої Вітчизняної війни з червня 1944 р. по травень 1945 р. в складі 139 ОДББ. Нині покійна. Фото відсутнє.

Лейтенант Донченко Василь Якович народився в 1924 р. в м. Новий Буг. З 1941 по 1944 рр. проживав на окупованій території. З березня 1944 року призваний Новобузьким РВК і відправлений на фронт в складі 8 гвардійського стрілецького полку 4 гвардійської стрілецької дивізії. Але воювати прийшлось недовго. В грудні 1944 р. поранено і звільнено в запас. За участь у боях нагороджений медалями : «За отвагу», «За победу над Германией». В мирний час працював в на Новобузькому міжколгоспводопроводі директором. Нині покійний. Фото відсутнє.

Сержант Дорошенко Григорій Матвійович народився в 1916 р. в м. Новий Буг. Українець. В 1927 р. закінчив 2 класи початкової школи. Член КПРС з 1940 р. Учасник Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 445 окремого робочого батальйону - моторист . Пройшов дорогами війни, звільняючи міста і населені пункти від фашистської нечисті. Мужньо боровся за взяття Кенигсбергу. За участь у боях нагороджений орденом «Красной Звезды», медалями «За боевые заслуги», «За оборону Кавказа», «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией». В травні 1946 року звільнений в запас. В мирний час працював в колгоспі «Родина» на відбудові сільського господарства. Нині покійний. Без фото.


Рядовий Дьомінов Іван Прохорович народився 3 грудня 1915 року в м. Новий Буг . В 1928 році закінчив 5 класів неповної середньої школи. На строкову військову службу призваний у вересні 1939 року в 522 гаубичний артилерійський полк - тракторист – механік. На фронтах Великої Вітчизняної війни з серпня 1941 року в складі 161 артилерійської бригади - телефоніст. Потім був переведений в 4 – ту Армію важкої артилерійської бригади - телефоністом. За виконання поставленого бойового завдання нагороджений медалями «За боевые заслуги», «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941-1945 гг». Демобілізувався в листопаді 1945 року. Повернувшись додому працював в колгоспі ім. Чкалова рядовим колгоспником. Нині покійний. Без фото.


Старший лейтенант Доценко Тихін Іванович народився в 1923 р. с. Софіївка Новобузького р- ну. До війни закінчив полкову школу в Миколаєві. Отримав звання старшого сержанта. Був помічником командира відділення. В рядах Червоної Армії служив до 1941 р. Коли почалася війна, Доценко був в Унгенах - на кордоні з Румунією. Під натиском ворога почали відступати до Вінниці. Далі йшли з боями на Дніпропетровськ, Новомосковськ. Тримали оборону поблизу Каховки в складі 15-ї дивізії Одеського військового округу. В одному із боїв був контужений. В 1942 р. Доценка призначають командиром відділення в 13-й штурмовій бригаді 18 –ї армії. Тримали героїчну оборону Кавказу. Німці дуже рвалися в напрямі на Моздок. В цих боях командир роти старший лейтенант безпосередньо брав участь у підриванні дзотів, укріплень, знищенні важливих точок ворога. В одному із боїв за Кавказ його вдруге поранено. Він отримав медаль «За отвагу». Наприкінці війни частини армії були перекинуті на Північний захід. Просувалися у західному напрямку, звільняючи Фінляндію, Норвегію. В Норвегії в бою ТихІн Іванович був втретє тяжко поранений. Лікувався в шпиталях, але довелося ампутувати ногу. За проявлений героїзм і відвагу нагороджений двама орденами «Красной Звезды», орденом «Отечественной войны 1 ст.», медалями «За оборону Кавказа», «За победу над Германией» та ювілейними медалями. Після війни до 1948 року працював в Херсонській обл. Потім переїхав в м. Новий Буг. З 1948 р. по 1980 рік беззмінно трудився в районній службі соціального забезпечення старшим інспектором. Нагороджений Почесною Грамотою за багаторічну працю в зв’язку з відзначенням Дня працівника соціальної сфери. Нині покійний. Фото газетне.
Молодший сержант Драгуновський Іван Артемович , 1912 року народження , с. Ольгопіль Новобузького р – ну в сім’ї робітника. В 1924 р. закінчив 4 класи. Член КПРС з 1943 року. З 1934 р. по 1936 р. служба в рядах Радянської Армії. На Велику Вітчизняну війну призваний по мобілізації в червні 1941 р. в 659 батальйон аеродромного обслуговування - шофер. З квітня 1942 р. по травень 1945 р. призначений в 159 танкову бригаду - шофером. Довелося всю війну прослужити за штурвалом свого автомобіля. Брав участь в штурмі Сталінграда , боровся за взяття Кенігсбергу, добрався до Берліна, де і зустрів довгождану перемогу. За участь у боях нагороджений орденом «Красной Звезды», медалями «За отвагу», «За оборону Сталинграда», «За взятие Кенигсберга», «За победу над Германией». Звільнений в запас в жовтні 1945 р. Працював в колгоспі «Нове життя» - шофером. Має почесне звання «Отличный шофер». Нині покійний. Б/фото.
Рядовий Дрібниця Дмитро Давидови, 1912 року народження, м. Новий Буг, в сім’ї робітника. В 1928 році закінчив 2 класи НСШ. 1935 – 1937 роки служба в рядах Червоної Армії. Призваний по мобілізації Новобузьким РВК і відправлений на фронт з липня 1941 р. в 44 стрілецький полк телефоністом. В серпні 1941 року попав в полон до вересня 1942 р. З вересня 1941 р. по лютий 1944 р. проживав на окупованій території. В лютому відправлений в етап на примусові роботи по травень 1945 р. Учасник бойових дій ВВ війни з липня по серпень 1941 р. Нагород немає. Після звільнення в райспоживспілці - охоронником. Помер. Без фото.
Рядовий Дрібниця Олександр Кузьмич народився 21 січня 1918 р. в м. Новий Буг. В 1933 році закінчив 6 класів. Шофер. Військову строкову службу проходив в рядах Червоної Армії з жовтня 1938 року по листопад 1940 рік в складі 385 гаубичного артилерійського полку – шофер. Учасник Вітчизняної війни з червня 1941 р. по липень 1942 р. в 31 автотранспортному полку - шофер. З липня 1942 року по травень 1945 р. перебував в німецькому полоні. 15 травня 1945 року знову по мобілізації призваний в 30 окрему ремонтну роту - шофером. Звільнений в запас в червні 1946 року. Після війни працював експедитором в міжколгоспному шляховому відділку. Помер. Без фото.
Майор Дробін Іван Дорофійович, народився 28 березня 1925 р. в селі Курячі Лози Кривоозерського району на Миколаївщині в сім’ї хліборобів. В 1941 році закінчив дев’ять класів середньої школи. 28 березня 1944 року пішов на фронт . В складі військ 1 і 2 Українських фронтів брав участь у боях за визволення України, Польщі, Чехословаччини. 9 травня був у складі загонів, які штурмували Прагу. Там і зустрів свято Перемоги. За участь у боях нагороджений орденами : «Красной Звезды», «Отечественной войны 1 ст.», « Славы Ш ст..» медалями: «За боевые заслуги», «За отвагу», «За освобождение Польщи», «За освобождение Чехословакии», «За победу над Германией» і ювілейними медалями. Після війни деякий час прцював у рідному селі в колгоспі, звідки був запрошений на роботу в редакцію Кривоозерської районної газети, де працював і заочно навчався. Після навчання з 1960 року по 1985 р. в м. Новий Буг працював редактором районної газети. Вірші почав писати в шкільні роки. Деякі з них друкував у районних, обласних та республіканських газетах та журналах. Член Національної спілки журналістів України. Переїхав жити в м. Київ і працював відповідальним секретарем редакції газети «Ветеран України». Всі жителі району і особисто працівники газети «Вперед» гордились і гордяться ним, бо Він був і залишається для них зразком служіння людям, Батьківщині. Помер Іван Дорофійович в 2005 р. Фото є.

Сержант Дрозденко Митрофан Митрофанович народився 10 червня 1917 р. в м. Новий Буг. В 1930 році закінчив 4 класи початкової школи в с. Петрівка. З 1938 р. по жовтень 1939 р проходив строкову військову службу в рядах Радянської Армії в 4169 протитанковому полку - гарматний номер. Учасник Вітчизняної війни з червня 1941 р. по травень 1945 р. в складі 10 залізнично - дорожній станції - начальником компресорної станції. Нагороджений медалями «За оборону Сталинграда», «За победу над Германией». В жовтні 1945 р. звільнений в запас. Працював в колгоспі ім. Леніна на відбудові зруйновнаного господарства. Нині покійний. Без фото.


Матрос Дромашко Микола Федорович народився 19 грудня 1919 р. в с. Возсіятське Новоодеського р – ну. Житель м. Новий Буг. Освіта 5 класів. Шофер. На військову службу призваний Єланецьким РВК в листопаді 1939 року і направлений в 6 спеціальну берегову стрілецьку бригаду - мотористом. Учасник Вітчизняної війни з червня 1941 р. по серпень 1943 р. в складі 164 гвардійської дивізії - автоматник. В серпні 1943 р. тяжко поранений в праву руку. Лікувався у військово – морському шпиталі л. Ленінград. Після хвороби звільнений в запас. Повернувся в м. Новий Буг. Працював в ново бузькій «Сільгосптехніці» - шофером. Нагороджений медалями «За победу над Германией», «20 лет победы в ВОВ 1941 – 1945 гг». Нині покійний. Без фото.
Рядовий Дрондель Василь Григорович, 1920 року народження, с. Єленівка Миколаївської обл. В 1940 року призваний Миколаївським РВК на строкову військову службу і зарахований курсантом в 96 автополк. З лютого по жовтень 1941 р. призначений мотористом в 200 автобазі. З жовтня 1941 р. по квітень 1945 р. перебував в німецькому полоні. Після звільнення американськими військами з полону, знову призваний на військову службу з квітня 1945 р. по червень 1946 р. в 4 трофейний батальйон - стрілком. В 1948 році переїхав в м. Новий Буг. В 1956 році закінчив миколаївський педінститут. Працював в ново бузькому педучилищі - вчителем. Нині покійний. Без фото.

Гвардії старший сержант Дружина Іван Федосійович народився 3 лютого 1915 року в м. Новий Буг. Освіта 4 класи. На військову службу призваний в червні 1940 року і зарахований в 134 гаубичний артилерійський полк повозочним. В липні 1942 року попав в полон в Севастополі, де перебував до червня 1944 року. З червня 1944 р. призваний по мобілізації і зарахований в 233 гвардійський стрілецький полк на посаду замісника командира взводу і направлений на фронт. В бою поранено в ліве бедро. Пролікувавшись знову призвали на службу . З квітня по листопад 1945 року проходив службу в 4 окремому трофейному батальйоні - командиром відділення. За участь в боях нагороджений медалями «За победу над Германией». «20 лет победы в ВОВ 1941 – 1945 гг». Після демобілізації повернувся додому. Працював в «Заготконторі» заготовлювачем. Нині покійний. Без фото.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка