Про науково-дослідну роботу економічне обґрунтування реінжинірингу


Розділ 8 Реінжиніринг бізнес-процесів та маркетингові стратегії на промислових підприємствах



Скачати 12.52 Mb.
Сторінка99/159
Дата конвертації23.10.2016
Розмір12.52 Mb.
1   ...   95   96   97   98   99   100   101   102   ...   159
Розділ 8 Реінжиніринг бізнес-процесів та маркетингові стратегії на промислових підприємствах

8.1. Завдання реінжинірингу бізнес-процесів в умовах трансформаційної економіки

Сьогодні значний науково-технічний та виробничий потенціал України не знаходить належного застосування. Потужні матеріально-технічна і дослідно-експериментальна бази та висококваліфіковані кадри достатнім чином не задіяні в процесі створення комплексів маркетингу, метою яких є розробка, виробництво та розподіл товарів, що максимально відповідають споживацьким вподобанням. На це є низка обєктивних і субєктивних причин, які підтверджені практикою та теоретично обґрунтовані в роботі.

Середовище, що зумовлює ступінь сприяння капіталовкладенню в інновації, є інноваційно-інвестиційно привабливим. Його потрібно досліджувати і формувати. Результати фундаментальних досліджень виявляються в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять та уявлень, створенні нових методів і теорій, а практичних (прикладних) – у винаходах нових принципів проектування виробів та технологій. Прикладні дослідження спрямовані на пошук шляхів практичного застосування процесів та явищ, відкритих раніше. Науково-дослідна робота прикладного характеру ставить за мету вирішення технічної проблеми, уточнення незясованих теоретичних питань, одержання конкретних результатів, що в подальшому будуть використані в дослідно-конструкторських та технологічних розробках для створення, модифікації, вдосконалення зразків нової техніки, технологій, матеріалів. Завершальною стадією науки виступає промислове освоєння нових виробів, у тому числі випробування вдосконаленої продукції, технічна та технологічна підготовка виробництва та т. ін. Без розробки і впровадження прогресивних технологічних новацій у промислове виробництво України не вдасться стабілізувати вітчизняну економіку.

Навіщо віддавати поки ще потужному конкуренту багатомільйонне замовлення, втрачати майже 40 тисяч робочих місць для безробітних із країн Європейського Союзу (їх близько 15 млн. чоловік) та ще й давати місця кваліфікованим українським робітникам, мовляв, нехай краще останні поневіряються на брудних та підсобних роботах по усьому світу.

Як відомо, позиція або місія фірми є не тільки її візитівкою в бізнесі (в тому числі й у міжнародному), але й дає своїм керівникам та працюючим впевненість в майбутньому. Багато хто з керівників наприкінці 80-х - початку 90-х років не уявляв (або не хотів чітко визначати) реальні позиції своїх підприємств. Якщо б місце знаходження на ринку та місія підприємства були чітко визначені - це було б благом для суспільства в цілому, проте різко б знизило можливість збагачення певного обмеженого кола перших осіб (махінації з приватизацією, прибуток від малих підприємств при «великих» тощо) за рахунок поки ще державної власності. Особливо чіткого визначення позицій вимагали виробники засобів виробництва, видів транспорту, приладобудування та військової техніки, що на той час мали достатню кількість кваліфікованих спеціалістів, здатних разом спрогнозувати світовий розвиток конкретної галузі на певний час.

Продеклароване останнім часом державними інституціями бажання європейського вибору України не завжди відповідає реаліям економічного розвитку нашої держави. За європейський шлях вибору говорить бажання більшості населення «жити, як у європейських цивілізованих країнах», але сучасні реалії, що засновані на колишній інтегрованій економіці Радянського Союзу, застерігають від необдуманих розривів зв’язків зі своїми колишніми партнерами. Навряд чи реалізація полярних варіантів влаштує народ України, який не хоче ні існувати на економічних задвірках Європи, ні «варитися у власному соку», як це було у недалекому минулому. Розуміючи, що вирішення цієї проблеми значною мірою лежить у економічній площині, можна припустити, що критерієм вибору шляху розвитку галузі чи окремої фірми лежить у застосуванні так званого маркетингу партнерських відносин, що останнім часом активно розвивається у світі.



Ці проблеми застали економіку України та інших країн постсоціалістичного простору не зненацька. Ще за декілька років до початку перехідного до ринкової економіки періоду вітчизняні менеджери почали стикатися з новими для них поняттями та термінами. Це зумовлено більшою орієнтацією на сучасні західні управлінські технології, серед яких маркетинг займає провідне місце. З точки зору планування, на підприємстві маркетинг - це сукупність постійно діючих економічних, організаційно-технічних та соціальних заходів, що забезпечують ефективне виконання місії окремого підприємства. Бізнес-процес - послідовність логічно пов’язаних між собою процедур, що має кілька входів та виходів і призначена для одержання заданого кінцевого результату. Будь-який бізнес-процес складається з визначення, вхідних та вихідних потоків (з урахуванням постачальників матеріалів і сировини, посередників та споживачів), учасників процесу всередині промислового підприємства), послідовних функцій, що реалізуються, потрібних ресурсів (матеріальних, виробничих, інформаційних та ін.), точки та процедури моніторингу процесу, відповідальна особа - володар процесу. Крім того, бізнес-процеси проходять під час ускладнення конкурентного середовища підприємства, що характеризується економічним та соціальним безладдям у країнах постсоціалістичного простору, обумовлюють необхідність і значущість стратегічного маркетингу в практичній діяльності виробників промислової продукції. Після тривалих дискусій і низки спроб та помилок провідні вчені, політики, виробничники все ж таки схиляються до того, що основним стратегічним напрямком розвитку України є розвиток ринків високих технологій (Мазур А.А., 2000). У цьому в неї ще є кадровий потенціал і можливості для досягнення сильних конкурентних позицій - існує значна кількість розробок, які за допомогою фахівців-професіоналів можуть бути ефективно впроваджені у виробництво, що підсилить вітчизняних товаровиробників і дасть можливість залучити іноземні інвестиції. Основною конкурентною перевагою вітчизняних розробок в галузях складної виробничо-технічної продукції є досить високий науково-технічний рівень та відносно низькі ціни.

8.2. Маркетингова концепція в умовах сучасних промислових виробництв
Перевірка можливості реалізації задуму тісно пов’язана з проблемами конструювання та технологіями виготовлення нової продукції. Необхідно дати оцінку технічній здійсненності запропонованої ідеї та ймовірності успіху її втілення у конкретний виріб. Це стосується питань наявності необхідного для процесу випуску продукції обладнання, матеріалів і комплектуючих виробів та можливостей їх безперервного постачання, прийнятності існуючих методів виробництва, а також проблем, пов’язаних із патентною ситуацією щодо юридичних прав реалізації ідеї. Відповідні фахівці працюють з необхідною для подачі заявки на патент інформацією, порівнюють розроблюваний виріб (його фізичні властивості) з найкращими аналогічними моделями фірм-конкурентів та досліджують можливість управління його якістю, дизайнери починають працювати над виглядом, назвою та упаковкою виробу. Обсяг технічних досліджень, залежно від забезпечення задовільних властивостей розробки, може бути найрізноманітнішим. Потреба у технічних дослідженнях обернено пропорційна ступеню наближення розробки до існуючого асортименту продукції. На цьому етапі проводиться і перевірка властивостей нових блоків та вузлів на макетах у лабораторних умовах.

Майбутній інноваційний комплекс України має охопити як окремі виробничі, дослідницькі, конструкторські, інформаційні одиниці та їх об'єднання в ринкових структурах за типом, наприклад, вже згадуваних та описаних у (Мазур А.А., 2000) технопарків, так і органи державного управління такими інноваціями, які непідвладні стихійним силам ринкового регулювання.

Останнім часом на багатьох підприємствах, які випускають виробничо-технічну продукцію, спостерігається тенденція до зниження обсягів продажу. Незважаючи на це, значна частина підприємств продовжує намагатися продавати продукцію за тією самою ціною, не беручи до уваги рівня цін конкурентів, їх стратегій та окремих прийомів діяльності на ринку. Це певною мірою пов'язано з неадекватною оцінкою ринкової ситуації, як в Україні, так і за її межами.

Цілеспрямована цінова політика полягає у встановленні на свої товари таких цін і такої їх зміни, залежно від ситуації на ринку, щоб одержати величину прибутку, що відповідає обсягу продукції, згідно з результатами проведених маркетингових досліджень. Тобто, потрібно вирішити оперативні завдання, пов'язані з реалізацією товару у визначеній фазі його життєвого циклу. З сукупності цих оперативних завдань складається стратегічний напрямок розроблення цінової політики, що стоїть перед керівництвом підприємства.



На початку 90-х років, коли для багатьох підприємств було скасоване поняття держзамовлення, адміністрація деяких з тих, що випускають виробничо-технічні товари, запропонувала своїм працівникам допомогти підприємству у збуті продукції, пообіцявши їм певний відсоток від суми продажу. Багато хто, навіть з авторитетних кадрових, але малодосвідчених з точки зору знань принципів ринкового ціноутворення працівників наївно вважали, що зможуть самостійно продати за більше ніж встановленою підприємством ціною. Навіть з тих, кому вдалося все-таки реалізувати продукцію підприємства, за більшу ціну це не зміг зробити жоден.

При ціновій конкуренції продавці рухаються за кривою попиту, підвищуючи чи знижуючи свою ціну. Цей гнучкий інструмент маркетингу, оскільки ціни можна швидко і легко змінити з огляду на фактори попиту, витрат тощо, яким широко користуються для товарів широкого вжитку, застосовувати для виробничо-технічної продукції значно важче. Загальновідомо, що підсумком маркетингових досліджень є прогноз частки ринку, яку спроможний зайняти окремий різновид продукції конкретного промислового підприємства. Найкращою формою знаходження потенційних споживачів є виставки та презентації зразків, в ході яких можна конкретизувати коло безпосередніх замовників, виявити нові можливості та сфери застосування виробу, а також раніше непомічені недоліки. Ці засоби просування дозволять товаровиробнику раціонально організувати виробничий процес, укласти договір на поставку необхідних матеріалів та обладнання і на цій основі сформувати ціну на продукцію.

Перед керівництвом маркетингових служб постають питання: як оцінити ефективність маркетингової діяльності, коли нерідко керівники промислових підприємств через зменшення обсягів продажу беззаперечно вважають її низькою? Продавати виготовлену продукцію, якщо ціна на неї на ринку наближається до собівартості, або навіть стає меншою за неї, чи зачекати? На ці та інші запитання промисловому підприємству треба вміти відповідати. Маркетингова концепція поширюється на всю промислову систему.

Останнім часом вітчизняні промислові підприємства накопичили певний досвід у створенні функціональних маркетингових систем. Але в нестабільній економічній обстановці, зумовленій постійною зміною зовнішнього середовища і задовгим процесом трансформації економіки від планових стосунків до ринкових, виникає необхідність розширити поняття ефективної маркетингової діяльності, розповсюдивши її як на підрозділи всередині підприємства, так і на суб’єкти зовнішньої економічної діяльності. Тут діяльність промислового підприємства відбувається в умовах певного економічного ризику. Тому змінюється і поняття оцінки ефективності маркетингової діяльності всього промислового підприємства.

Зарубіжний і перший вітчизняний досвід свідчать, що крім виробників та споживачів система маркетингу ще має охоплювати постачальників і посередників. Мета європейської інтеграції України та необхідність не втрачати економічні зв’язки з країнами пострадянського простору вимагає побудови промислових систем нового типу, завданням яких є формування маркетингових партнерських стосунків з метою перетворення конкурентів у партнерів. Цей факт певною мірою пояснюється тим, що маркетингові підрозділи підприємства здебільшого живуть вже за ринковими законами, а економічні служби, що формувалися в умовах адміністративно-командної системи - ще за законами планової економіки.

При аналізі можливого ринку, крім з’ясування місткості сегмента, необхідно визначити реальних і потенційних споживачів, що користуються подібними виробами даного підприємства чи аналогічною продукцією фірм-конкурентів; обґрунтувати, чим викликана різниця в цінах: відмінностями в технічних можливостях продукції; каналах її збуту, обсязі партій, запропонованих гарантіях і післяпродажному обслуговуванні, додатковими транспортними витратами чи вимушеною доробкою продукції або послуг відповідно до місцевих вимог і звичок у різних географічних сегментах ринку; проаналізувати дані про споживачів, з якими був попередній контакт (імідж, технічний потенціал, фінансовий стан і т.ін.), а також ступінь їх зацікавленості в конкретних виробах; подаються відомості про можливі сфери їх застосування. Організаційно-економічний аналіз можливостей підприємства повинен відповісти на такі запитання: виготовлення продукції передбачається на існуючих площах або їх потрібно створити; які виробничі потужності потрібні та як вони підвищуватимуться з часом; послугами яких постачальників вигідно користуватися (де, у кого, на яких умовах закуповуватиметься сировина, матеріали, комплектуючі вироби); чи передбачена виробнича кооперація і з ким; яке додаткове обладнання потрібне і де намічається його придбати, а також забезпечити продуманість фінансових питань організації виробництва нової продукції. Складається фінансовий план-перелік статей витрат: скільки потрібно коштів для створення нового виробу, хто буде фінансувати, як виплатити позику, які умови оплати персоналу та прибутків: прогноз обсягу реалізації, формування і зміни прибутку, синхронність грошових надходжень (кількість грошей, що вкладаються у проект із розбивкою за періодами) та інше за інтервалами часу. Для підтвердження життєздатності проекту прогнозуються очікувані звіти про фінансові результати, баланси активів і пасивів, пояснення, як здійснити контроль витрат, аналіз точки беззбитковості, що показує таку мінімальну кількість одиниць нового виробу промислового підприємства, випуск якої покриє усі витрати на проект, підготовку виробництва, купівлю матеріалів тощо.

Цим і пояснюється обставина, що очікуване покращення не настає, а обсяги промислового і сільськогосподарського виробництва, прибутки держави нестабільні.

Отже, небажання зробити перетворення в економіці поступовими, тривала зміна кадрів, недотепна приватизація, недосконала податкова політика, а також прийняття у ряді країн законів, що абсолютно не відповідають реальній обстановці, призвели до того, що їхній економічний стан як на макро - першому рівні організації системи, окремій галузі, так і на мікрорівні - промисловому підприємстві чи окремому підрозділі – різко порізноманітшав. Такі помилки ніколи не залишаються без наслідків і не можуть не призводити до банкрутства підприємств, втрати грошей у населення, споживання неякісних товарів та т. ін. Проблема в тім, щоб зменшити різноманітність об'єкта управління і створити систему, здатну ефективно ним керувати. Це стосується як керування на макрорівні, так і керування окремими промисловими і сільськогосподарськими підприємствами.

Маркетингові дослідження структурно включають два основні напрями - дослідження характеристик ринку (обсяг, споживачі, конкуренти, якість товару та попит на нього) і дослідження власних реальних та потенційних можливостей промислового підприємства. Інакше їх називають зовнішніми та внутрішніми маркетинговими дослідженнями. Результати маркетингових досліджень подаються керівництву промислового підприємства для прийняття як управлінських рішень у цілому, так і маркетингових рішень, що пов’язані з невизначеністю поведінки суб’єктів маркетингової системи.

Маркетингові дослідження власних можливостей підприємства спрямовані на оцінку його економічних показників, визначення переваг існуючих виробничих потужностей, окремих видів технологій виробництва, з’ясування стану трудових, матеріальних та енергетичних ресурсів, накладних витрат, амортизаційних відрахувань, оцінку переваг над підприємствами-конкурентами, аналіз частоти появи нових виробів та ступеня їх модернізації.

За результатами цих досліджень дається оцінка як сильних сторін промислового підприємства (наприклад: міцних позицій на ринку в найближчі роки, значного науково-технічного потенціалу, високого рівня професійної кваліфікації працівників, низької вартості обладнання з надлишковою потужністю), так і слабких місць (наприклад: апатії працівників, недостатньо різноманітного асортименту вироблюваної продукції, необхідності модернізації окремих видів обладнання, незначної участі колективу в управлінні підприємством тощо).

Загалом форми і засоби проведення внутрішніх маркетингових досліджень не потребують чіткої типізації і можуть задовільно проводитися майже на кожному промисловому підприємстві в обмежені терміни і з мінімальними витратами.

Швидкий розвиток науково-технічного прогресу і постійні зміни у споживацьких пріоритетах підвищують значущість маркетингових досліджень, пов’язаних із розробкою та виготовленням нових різновидів товарів, просуванням їх на ринок тощо.
8.3. Стратегії реінжинірингу на промислових підприємствах як чинник їх інноваційного розвитку
Останнім часом перед вітчизняними фірмами-виробниками все більше постає питання ефективності маркетингової діяльності підприємств, що випускають виробничо-технічну продукцію. Це зумовлено загальним станом економіки в Україні, що значною мірою погіршується через скорочення розробок та виробництва засобів виробництва, як-то неспроможністю виготовлення комплексу вітчизняних сільськогосподарських машин (та й мешканці села придбати їх не можуть, а працюють на тих, що ледь-ледь можна вивести в поле, а їх стає все менше), не оновленням військової техніки (за останні роки випадки виготовлення її нових моделей можна перелічити на пальцях, а кількість катастроф, від яких потерпає цивільне населення, все зростає), зменшення технічного забезпечення наукових досліджень в декілька разів тощо, що за наявності перевиробництва якісних товарів у розвинутих країнах та лібералізації зовнішньо-економічної діяльності все більше і більше перетворює Україну у другорядну державу (Павловський М.А., 1999).

Всі офіційні та неофіційні версії причин низки катастроф, що призвели до загибелі мешканців житлового будинку в Броварах, пасажирського літака у Криму, глядачів на львівському аеродромі «Скнилів», шорічної загибелі сотень шахтарів у забоях (тільки на славнозвісній шахті ім. Засядька було три нещасних випадки

«…прицільно бють в одну точку – економічну» (О. Швагуляк-Шостак, 2002). Здебільшого вони стосуються випуску та експлуатації виробничо-технічної продукції: військових ракетних комплексів, бойових літаків, обладнання для гірничо-добувної промисловості тощо.

Огляд діючих методик показує, що найважливішим з аспектів, який необхідно враховувати при оцінюванні ефективності реалізації маркетингової стратегії промислового підприємства, є вплив нестабільності зовнішнього середовища. Ефективність системи маркетингового менеджменту досягається через зусилля, спрямовані на товар, інші складові комплексу маркетингу, а також оптимальне використання всіх ресурсів підприємства: економія предметів праці, ефективне використання засобів виробництва та розміщення промислового персоналу.

Маркетингове планування на промисловому підприємстві – це управлінський процес створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями, що стоять перед підприємством, його потенційними можливостями і шансами в сфері маркетингу. Воно включає в себе всю діяльність підприємства від ідеї про розробку або вдосконалення нового різновиду продукції до організації післяпродажного обслуговування і ремонту виробів, що експлуатуються споживачами. На підприємстві маркетингової орієнтації практично всі традиційні виробничі плани можна розглядати як складові маркетингового планування. План має забезпечувати стабільну роботу підприємства в умовах динамічного, схильного до нововведень ринку, що безперервно змінюється. Можна погодитися з наведеним у термінологічному словнику-довіднику «Маркетинг, ринок, фінанси» В.А. Коноплицького та Г.І. Філіної (Коноплицкий В.А., Филина А.И., 1992) узагальненим за думкою класиків маркетингу визначенням плану маркетингу як множини окремих планів маркетингової діяльності, узгоджених за часом, місцем, заходами, виконавцями, основу якого складають маркетингові цілі і намічені завдання. Якнайкраще мати три варіанти плану: мінімальний, що визначає діяльність підприємства за несприятливого розвитку подій; номінальний - за «нормального» (прогнозованого) розвитку подій; максимальний - за найсприятливішого розвитку подій.

Існуючі ускладнення конкурентного середовища підприємства, що характеризується економічним та соціальним безладдям у країнах постсоціалістичного простору, обумовлюють необхідність і значущість стратегічного маркетингу в практичній діяльності виробників промислової продукції. Після тривалих дискусій і низки спроб та помилок провідні вчені, політики, виробничники все ж таки схиляються до того, що основним стратегічним напрямком розвитку України є розвиток ринків високих технологій (Національна стратегія розвитку «Україна-2015», 2008). У цьому в неї ще є кадровий потенціал і можливості для досягнення сильних конкурентних позицій - існує значна кількість розробок, які за допомогою фахівців-професіоналів можуть бути ефективно впроваджені у виробництво, що підсилить вітчизняних товаровиробників і дасть можливість залучити іноземні інвестиції. Основною конкурентною перевагою вітчизняних розробок у галузях складної виробничо-технічної продукції є досить високий науково-технічний рівень та відносно низькі ціни.

З погляду традиційного маркетингу маркетинг виробничо-технічної продукції - це маркетингові дослідження, проведення комплексу маркетингу (створення, ціноутворення, просування та розподілення) виробничо-технічної продукції за допомогою маркетингової системи управління на промисловому підприємстві.

Наведемо такий приклад. Наприкінці 1988-го року одному з промислових підприємств Донецько-Дніпропетровського басейну України терміново знадобився прилад аналізу стану навколишнього середовища – атомно-абсорбційний спектрофотометр С-115, що випускався Сумським ВО «Електрон». У той час внаслідок Чорнобильської трагедії та локальних забруднень місцевості почали звертати більше уваги екологічній безпеці. Черга на згаданий прилад була близько трьох років. Представнику споживача знадобилося чимало зусиль для скорочення терміну одержання спектрофотометра. Зробити це було нелегко і виробнику – випустити додаткову досить складну продукцію поза планом було майже неможливо. Канали розподілу вироблюваної продукції контролювалися державою і довгострокові зв’язки товаровиробника з тими чи іншими споживачами складалися примусово, а не на основі взаємовигідних угод або створення будь-яких нових цінностей.

Підприємство, як правило, стикається з ще не вивченими кон’юнктурою споживачами, постачальниками, конкурентами.

Проте зараз, після соціально-політичних змін, що сталися внаслідок терактів у США 11 вересня 2001 року, розсилки конвертів зі спорами сибірської виразки, розповсюдження атипової пневмонії та курячого грипу, знову виникає необхідність створення складних приладів для проведення досліджень, підтримання безпеки тощо. Всупереч пропозиціям деяких фахівців зорієнтувати довгострокову стратегію розвитку на створення нових зразків приладів для наукових досліджень (зокрема медичного діагностичного устаткування, біологічних приладів генної інженерії тощо) були розроблені лише короткострокова та середньострокова стратегії. Тоді це нібито було виправданим. У ситуації загальної демократичної ейфорії, закінчення часу «холодної війни», зниження підтримки науки державними органами тощо зазначена довгострокова стратегія здалася утопічною. Але на сьогодні, коли в усьому світі йдуть експерименти з клонування живих організмів, зростає необхідність визначати температуру тіла людини на відстані або досліджувати вміст поштових конвертів без втручання людини, тут складається плідне інноваційне середовище. А промисловості України нічим відповісти на це закордонним конкурентам. Побоювання невизначеності надовго, а може, і назавжди, відкинуло українських медиків та біологів від можливості вирішення завдань генної інженерії. У складі валового внутрішнього продукту їх загальний обсяг був чи не найбільшим.

У цьому випадку для того щоб не дати можливості підвищити частку ринку, проти зазначених підприємств, а іноді й країн, які вони представляють, нерідко застосовують економічні, а часом і політичні заходи.

Відповідно в економічних системах чи підсистемах певної економічної системи прибуток може бути не найбільшим. Зрозуміло, що повністю автоматизована система (абсолютний робот) працює ефективніше. Але, якщо трапляється аварія, він нездатен що-небудь змінити. Заорганізованіші (автоматичні) (Энциклопедия кибернетики, 1974) системи енергопостачання США нездатніші, наприклад, за вітчизняні, менш автоматизовані (згадаємо серпневу 2003 року, аварію в Канаді і США, коли одноразово близько 50 млн. споживачів лишилися електропостачання), де подібних аварій не було.

Проте компанійщина, відсутність необхідних стимулів, негнучкість розподільчих мереж як між самими підприємствами, так і між підприємствами та посередниками, а також між посередниками і кінцевими споживачами, а головне - неготовність до проведення не тільки ефективного, а й маркетингу взагалі, не дають можливості наблизити складність управляючих систем до різноманітності об'єктів управління.



Наприклад, у Луганській області, яку за географічними, демографічними та економічними показниками можна в Україні вважати за середню, на межі ХХ-ХХІ століття з 113 підприємств машинобудівної галузі 52 підприємства знизили обсяги виробництва, а 14 взагалі майже не працювали. Створений раніше виробничий потенціал промислових підприємств України використовується незадовільно, не оновлюється та не поповнюється. Так, за незалежними оцінками, фізичне та моральне зношення обладнання на 2000 рік у чорній металургії становило 76,3%, у хімічній та нафтохімічній промисловості - 73%, у харчовій - 69,8%, а зараз стан ще гірший. Порушення економічних та виробничих зв’язків, що існували між країнами РЕВ (Ради Економічної Взаємодопомоги) та республіками колишнього Радянського Союзу, жорсткий податковий тягар, зневага до інтересів вітчизняного товаровиробника, відставання та й взагалі відсутність у деяких областях діяльності законодавчої бази створили так звану «тіньову економіку», що в цілому призвело до різкого погіршення використання виробничого потенціалу підприємств (Павловський М.А., 1999).

У вересні 2004 року на презентації голова правління ВАТ «ХТЗ» Петро Тодоров повідомив, що підписано контракт на поставку 50 тракторів в Удмуртію. Всього за вісім місяців, що пройшли з початку року, ХТЗ реалізував 1200 тракторів. За повідомленням начальника управління реалізації та експлуатації товарної продукції заводу Сергія Карабила, 411 тракторів були реалізовані покупцям в Україні, решта - в Росії та Казахстані… В Харківській області реалізовувати трактори виробництва ХТЗ важко, тому представники заводу шукають покупців тракторів у інших областях України. В першій декаді вересня підприємству вдалося укласти угоди на поставку 72 тракторів у 19 областей. Це, звісно, лише тінь колишніх можливостей. Наприкінці 80-х років ХТЗ випускав близько 50 тисяч тракторів на рік, з них 4-5 тисяч (300-400 штук на місяць) - на експорт. Зрозуміло, не в сусідні республіки, а, як вихвалялися заводчани, на всі континенти, окрім Антарктиди. До того ж не тільки до Східної Європи, Латинської Америки або Китаю, але й, наприклад, в Австралію, Канаду, США, Францію. Сьогодні в таке вже і не віриться”( Комсомольская правда, 2004).

Всі наведені приклади вимагають реінжинірингу бізнес-процесів на промисловому підприємстві. Реінжиніринг або перепроектування являє собою систему, яка повинна бути розроблена в усіх подробицях, включаючи порядок її впровадження. Проведені дослідження, зокрема, В.В. Кеворковим (Кеворков В.В., 2010) підтверджують, що реалізація реінжинірингового проекту не може бути успішною за таких чинників: дефіциту довіри персоналу керівництву; відсутності продуманої стратегії внутрішнього маркетингу; відсутності продуманої системи контролю; системи постійного навчання та перенавчання кадрів. Останнє включає і вище керівництво, де авторитаризм має поступитися необхідності бути вчителем та порадником. За якісним виконанням реінжиніринг приносить таку користь промисловому підприємству (фірмі, компанії), що може щедріше ніж в останні роки ставитися до співробітників, які стали зайвими, допомагаючи їм не тільки фінансово, а й у допомозі в пошуках нової роботи, перенавчанні, плануванні більш «м’якого» виходу на пенсію.

Таким чином можна стверджувати, що реінжиніринг бізнес-процесів - це фундаментальне переосмислення та радикальне перепроектування бізнес-процесів для досягнення істотних покращень в ключових для сучасного бізнесу показниках результативності його діяльності: 1) витрати, 2) якість, 3) рівень обслуговування,

4) результативність. Інакше, це - створення абсолютно нових і більш ефективних бізнес-процесів без урахування того, що було раніше. Реінжиніринг використовує велику кількість інструментів і методів всередині звичайної структури і в першу чергу спрямований на об’єднання функцій на макроорганізаційному рівні. Це означає, що субпроцеси можуть міститися в рамках однієї функції й до них також можна застосувати реінжиніринг бізнес-процесів.

Можна сказати, що реінжиніринг споріднений менеджменту змін – що є управлінням підприємством (фірмою, установою), включаючи, окрім маркетингових, організаційні, кадрові, комунікаційні й інформаційні аспекти. Принципово важливе питання полягає в тому, що підприємство може протистояти змінам зовнішнього середовища (що виникають часто, але нерегулярно та практично непередбачено), а також за допомогою попередніх засобів та зворотної реакції зберігати свою життєздатність та досягати намічених цілей. Підприємство має постійно слідкувати за основними компонентами навколишньої системи й робити висновки стосовно своїх потреб у змінах. Як правило, серед цих компонентів виділяють економічні (наприклад, глобалізація ринку або його регіональна диференціація), технологічні (швидке поширення передових технологій), політико-правові (зміни в законодавстві), соціально-культурні (демографічні зсуви, зміни в системі цінностей) й фізико-екологічні (кліматичні умови, навантаження на екосистему).

Реінжиніринг не є ізольованим проектом, а виступає частиною цілісної системи перетворення підприємства (фірми, компанії) - організаційним перепроектуванням бізнес-процесів у системі технології цілісного його перетворення. Тут ми маємо справу з так званим класичним інжинірингом - реорганізацією роботи таким чином, щоб домогтися істотного підвищення ефективності виробництва, покращення якості праці і продукції, рівня обслуговування тощо, а також і з біореінжинірингом - коли робочі процеси мають так би мовити «вбудований інтелект», оскільки люди здатні самонавчатися і саморозвиватися.

Наприкінці 90-х років минулого століття на місці ВНДІКомпресормаш та дослідного виробництва було створено концерн «Росукрметал». На сьогодні назріла необхідність реінжинірингу, яку вирішили почати саме з дослідження кваліфікації та здатності до сприйняття нововведень працюючого персоналу.

Досвід деяких вітчизняних підприємств дає змогу визначити перелік таких технологій перетворень:



  • моделювання бізнес-процесів з метою виявлення дублювання та нераціонального використання ресурсів;

  • аналіз функціональних ієрархій для створення проектних команд–робочих груп із представників різних підрозділів у відповідності до основних бізнес-процесів;

  • реінжиніринг з метою виключення неефективних процесів і визначення операцій у складі нових процесів;

  • розгляд питання про проектування нової системи управлінського обліку і оперативного управління для підтримки прийняття ефективних управлінських рішень;

  • культивування у свідомості робітників підприємства нової системи цінностей, зосередженій, як правило, навколо споживачів і потреб ринку.

Окрему складову реінжинірингу репрезентує реструктуризація підприємства - зміна структури управління підприємством для підвищення його ефективності в нових умовах.

При розробці нових організаційних структур найрозповсюдженішими є шість таких їх типів:



  • функціональна структура - найчастіше зустрічаються на підприємствах де організаційні одиниці зверху донизу групуються навколо загальних функцій: збут, закупівлі, бухгалтерський облік, інформаційні технології;

  • продуктова структура - організаційні одиниці групуються навколо окремих груп товарів чи послуг, напрямків розвитку бізнесу й центрів виникнення прибутку;

  • регіональна структура - організаційні одиниці групуються за територіальною ознакою (прикладом можуть слугувати структури крупних міжнародних компаній);

  • матрична структура - одночасно присутні елементи як продуктової, так і функціональної структур; тут співробітники звітують як перед функціональним керівником, так і перед лінійним керівником, що відповідає за випуск (збут) певних товарів чи послуг;

  • процесно-орієнтована структура, за якої організаційні одиниці групуються навколо потоків робіт і, як правило, відповідають за виконання процесу від початку до кінця;

  • комбінована структура, що складається з низки блоків, які відповідають вищенаведеним структурам.

Основним принципам створення та вдосконалення маркетингових структур на промислових підприємствах з трансформаційною економікою присвячено підрозділ 8.4.
Каталог: bitstream -> 123456789 -> 32643
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   95   96   97   98   99   100   101   102   ...   159


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка