Професійно-технічна освіта України



Сторінка51/55
Дата конвертації23.10.2016
Розмір7.39 Mb.
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55

Які різні почуття!
Захват

Невпевненість

Досада


Додаток 5

Додаток 6

Як підвищити самооцінку

Пам'ятка учню

- Пам’ятайте, що ви – особистість, поважайте себе, вірте у свої сили;

- Оцінюючи себе, опирайтесь на свої досягнення. Припиніть порівнювати себе з іншими, це рідко коли допомагає підвищенню самооцінки. Порівнюйте тільки себе-сьогоднішнього з собою-вчорашнім.

- Дозвольте собі бути недосконалим. Хай Ви щось робите гірше за інших – ніхто не має права чекати, щоб Ви завжди були бездоганні в усіх відношеннях.

- Ніколи не виправдовуйтеся. Людина, що плутано бубонить виправдання, справляє жалюгідне враження. Якщо виникла така потреба, спокійним і упевненим голосом поясніть свій вчинок.

- Якщо щось Вам не зрозуміло – не бійтеся поставити питання співбесіднику. Краще одного разу показатися дурнем, чим потрапляти в халепу раз по раз.

- Вічна незадоволеність собою схожа на мазохізм, і вже ніяк не сприяє підвищенню самооцінки. Трохи менше лайте і почастіше хваліть себе! Колекціонуйте свої успіхи, навіть незначні, можна записувати їх в спеціальний журнал.

- Вічна незадоволеність усім і вся будь-якого перетворить на смутного


буркотуна. Більше оптимізму!

- Прагніть надмірно не демонструвати свою значущість. Внутрішня упевненість в собі не потребує "гучних" зовнішніх проявів. Оточуючі вас люди оцінять цю вашу якість без ваших же явних" натяків".

- Розвивайте дещо іронічне ставлення до себе, це допоможе застерегти вас від переоцінки себе та зверхності ;

- Розвивайте у собі прагнення до самопізнання;

- Запам’ятайте: кожен має право відчувати те, що він відчуває та думати те, що він думає.

Комплексно-методичне забезпечення професійної підготовки інвалідів, осіб з особливими потребами у професійно-технічних навчальних закладах і шляхи його удосконалення
Тараненко О.М. – викладач Київського вищого професійного училища швейного та перукарського мистецтва

Національне відродження нашої держави протягом останніх десятиліть, що відбуваються в соціально-економічні, політичні та культурні процеси, за роки незалежності безпосередньо торкнулися й галузі освіти. Переосмислення пріоритетів загальнолюдських цінностей, ставлення до дитини як до найвищої соціальної цінності, розвиток демократичних інститутів гуманізація, реформування національної системи освіти на демократичних засадах, оновлення її змісту та структури, нові освітні вимоги – все це ознаки освіти сьогодення.

Такі тенденції поширюються й на спеціальну освіту, зокрема на сурдопедагогіку. Кожна галузь знань розвивається й удосконалюється, спираючись на попередні здобутки, враховуючи помилки і досягнення минулого. Тож вивчення тривалого досвіду справи навчання та виховання осіб із вадами слуху, історії виникнення та розвитку сурдопедагогіки як галузі дефектології надзвичайно важливі для подальшого удосконалення спеціальної освіти в цілому. Відповідно цілісний, науково-обґрунтований підхід до вивчення сурдопедагогічної теорії й практики на різних етапах має особливе значення для удосконалення і подальшого поступу цієї галузі спеціальної педагогіки. Назріла нагальна потреба вивчення, осмислення й узагальнення основних теоретичних і методичних засад навчання та виховання дітей із розладами слуху, які розроблялися та втілювалися в освітню практику, а з огляду на це – і окреслення перспектив майбутнього розвитку сурдопедагогіки в цілому.

Теорія і практика навчання і виховання осіб із вадами слуху має достатньо тривалий період розвитку (близько двох століть). Того часу в усіх союзних республіках вирішувалася важлива проблема забезпечення загальної середньої освіти молодого покоління (і з розладами слуху в тому числі). З огляду на це науковим і практичним працівникам спеціальної освіти необхідно було удосконалювати систему навчання. В Україні поштовхом до внесення докорінних змін у зміст навчання став Закон "Про зміцнення зв'язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти в країні". Змінилися строки навчання у школі для глухих. Вона стала 12-річною і забезпечувала знання, вміння і навички в обсязі, що відповідав неповній середній освіті (8-річна масова школа).

Однією з проблем є визначення обов'язкового освітнього рівня осіб із вадами слуху. У Законі "Про загальну середню освіту" зазначено, що повна загальна середня освіта є обов'язковою ланкою в системі освіти. Що ж стосується учнів з ураженням слухової функції, то, очевидно, загальнообов'язковою має бути базова середня освіта. Наступним же етапом є диференційоване навчання учнів залежно від їх можливостей, нахилів, інтересів і здібностей. Тому враховуючи, що ці діти здобувши середню освіту в достатньо свідомому віці обираючи подальше навчання.

Неабияка увага приділялася й питанням неперервності навчання, підготовки глухих і слабочуючих до самостійного життя і праці, свідомого вибору професії, розширенню профілів професійної підготовки, соціально-трудової адаптації.

Досить складним завданням є визначення змісту навчання, розроблення Державних стандартів освіти. Спеціальна школа має встановити тісний зв'язок із попередньою ланкою – дошкільними закладами, а також з наступною ланкою – вечірніми школами, професійно технічними навчальними закладами, середніми спеціальними навчальними закладами. Потребують вдосконалення методи навчання з метою підвищення якості підготовки випускників до майбутньої навчальної та трудової діяльності.

Усі ці завдання можна вирішити лише за умови ґрунтовного вивчення кожної категорії дітей із вадами слуху, а також індивідуальних особливостей кожного учня.

Складним і досить специфічним завданням у процесі навчання дітей із вадами слуху є формування й удосконалення засобів спілкування. Це стосується оволодіння як словесною мовою, так і мовою жестів. На сучасному етапі проблема білінгвізму в навчанні глухих є надзвичайно актуальною у сурдопедагогічній теорії та практиці. Володіючи жестовою мовою, це дає змогу мені одночасно говорити і пояснювати тему уроку за допомогою жестів.

Також, я застосовую на уроках інші засоби для кращого сприйняття теми такі, як кольорові плакати, тому що вони краще дають змогу запам’ятовувати, презентації в електронному вигляді створені в програмі Power Point та відео.

Для опрацювання теми розроблено короткі конспект уроку в якому висвітлена тема уроку саме основне та важливе, що потрібно для вивчення.

При виконанні лабораторно-практичної роботи опрацьовуємо на технічних засобах для кращого запам’ятовування.

Для актуалізації опорних знань застосовую кросворди, картки-завдань, контрольні запитання та експрес-диктанти для кращого логічного мислення.

І, нарешті, останньою складовою неперервної освіти є самопідготовка. Для осіб із вадами слуху це надзвичайно важливо. Адже впродовж усього життя поруч із ними не буде сурдопедагога та перекладача. Для подальшого розвитку, самовизначення, самовдосконалення й успішної соціально-трудової адаптації винятково важливу роль відіграють самоосвіта, вміння працювати самостійно, підвищення свого загального та мовного розвитку. І тут варто підкреслити, що такі вміння зумовлені ефективністю та якістю всієї системи попередньої освіти.

Отже, ідея неперервної освіти може бути успішно реалізованою і стосовно осіб із вадами слуху – за певних соціально-педагогічних умов, створених у нашій країні.

Розвиток кожного з цих напрямів, розроблення навчально-методичної літератури, підготовка і перепідготовка педагогів, висвітлення наукового досвіду на конференціях, семінарах, педагогічних читаннях сприяли впровадженню результатів проведених досліджень у практику навчальних закладів.

З урахуванням вагомих здобутків сурдопедагогічної теорії та практики вирішуються актуальні проблеми спеціальної педагогіки сьогодення. Йдеться насамперед про нові вимоги до організації процесу навчання в професійній освіті дітей із вадами слуху. Про розробку Державних стандартів змісту освіти; підготовку нових програм і підручників. Нині у галузі сурдопедагогіки залишаються актуальними проблеми підвищення якості навчання та освітнього рівня глухих, удосконалення системи спеціальної освіти; диференційованого навчання різних категорій дітей із вадами слуху; місця і ролі мови жестів у процесі навчання; професійної та вищої освіти осіб з вадами слуху; розширення профілів профпідготовки; комплексної реабілітації; забезпечення максимального рівня розвитку осіб з вадами слуху; навчання і виховання глухих і слабочуючих, які мають складні вади; узагальнення здобутків попередніх років та багато іншого.

Сучасна вітчизняна спеціальна педагогіка перебуває в пошуках нової освітньої парадигми. Шлях до її створення – не стільки створення нового, скільки переосмислення тривалого досвіду. Духовний і культурний плюралізм, який змінює наше сьогодення та, сподіваємося, ще більшою мірою наше майбутнє, зумовлює можливість та необхідність розроблення такої концепції освіти дітей із розладами слуху, яка передбачатиме різноманітність підходів, розвиток, співпрацю та взаємозбагачення всіх існуючих (і тих, які ще мають виникнути) напрямів.


Педагогічний досвід з питань професійної підготовки інвалідів, осіб з особливими потребами у професійно-технічних навчальних закладах
Ушеренко Г.М. – майстер виробничого навчання Київського вищого професійного училища швейного та перукарського мистецтва
В 1998 році прийшла працювати в швейне училище № 46, а привело мене те, що не стало кому передавати свої знання та уміння надбані роками та поколіннями моєї родини.

В той час в училищі не було такої професії як «Вишивальниця, кравець» от заступник директора навчально-виробничої роботи Катерина Василівна Воробей взялася відкривати групу вишивальниць, зробила програму, створили майстерню.

На початку були учні з середніх шкіл, а потім постало питання брати дівчаток з шкіл-інтернатів. Мудре прислів’я говорить: «Хочеш дати кусочок хліба дитині навчи її робити своїми руками».

То і почалися будні. Групи складались з учнів середніх шкіл та шкіл-інтернатів. Потрібно було налагоджувати мікроклімат, давалось не так легко, програма для всіх однакова. Тут не ставало питання – ти слабший, а я сильніша. Тут потрібно іти «в ногу».

Починали роботу з початкових швів, потім прозоро-рахункова група, потім рахунково-нашивна і так далі. Перед Новим роком здавали тренувальні, а потім працювали над курсовою роботою де у виріб втілювали освоєні техніки вишивки.

Звичайно з дівчатками із шкіл-інтернатів було важко. Сьогодні вивчили матеріал, а на завтра забули. Доводилось повертатись кожен день до попередніх тем.

У дітей зі шкіл-інтернатів, якщо робота не виходить, то у них не вистачає витримки, терпіння, а тому доводиться знову і знову повторювати, показувати. Тут починаєш працювати, як психолог, розказую значення вишитих елементів, семантику кольорі. Говорю: «Взяла голочку в руки і проклала стіночок, от уже пішла у шитво твоя енергетика, «душа» і вона повинна приносити тепло, радість, а це є бумеранг. Зроби людині добро от воно і повернеться втричі до тебе». Звичайно потрібно вкладувати не тільки уміння, а й повагу – перш за все до себе, до оточуючих, повагу до своєї України.

Пройшли роки і моє рідне училище перейменували в Київське вище професійне училище швейного та перукарського мистецтва. І не випадково, бо в училищі працює творчий склад педагогів на чолі з Наталією Аркадіївною Горбатюк, яка «штурмує» все нові і нові ідеї.

Ставляться ще складніші питання, нова програма, нові вимоги.

Працювати не легко, але цікаво, творчо. Вишивка – процес творчий, він приносить радість, дозволяє виразити себе, побачити в звичайному, повсякденному красу і гармонію, смак, майстерність.

Для того, щоб оволодіти всіма секретами української вишивки й навчитись виконувати узори так, як це вміють народні майстри, потрібно дуже багато працювати. Як відомо, майстерність набувається практикою.

Існує понад сто технік виконання від простих до дуже складних, що потребують клопіткої роботи у виконанні. Тому всю свою роботу заздалегідь планую, в тому коректива, готую наочні матеріали. Працюю за принципом «від знайомого до незнайомого, від теорії до практики». Працюю дуже багато індивідуально, намагаючись підвести кожного учня до творчої роботи. Адже ще Конфуцій казав «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу, я не пам’ятаю. Те, що я роблю, я розумію».

Як допомогти учням працювати творчо? Насамперед, намагаючись створити умови для відчуття учнями радості праці, радості успіху в навчанні, збудження в їхніх серцях, почуття гордості, власної гідності, віри в себе.

Головна особистість творчої людини – це віра у власні сили та у свої можливості.

Як тільки людина повірить у це – в неї звільнюється творче начало і його ніхто потім не може приборкати. Саме про це, говорить В.О.Сухомлинський «Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, як породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися». Американський професор У.Глассер вважав, що учитель повинен враховувати, що в становленні учня, як творчої особистості, особливе значення має перший, хоча б незначний творчий успіх у житті.

Багато часу приділяю особисто працювати з кожним учнем, вести діалог про працю батьків, пращурів, про світогляд, щоб міг цінувати все те прекрасне в родині, а не найгірше. Виховувати в собі, свідомість до культури поведінки, дисциплінованість.

Досвід роботи з інвалідами, особами з особливими потребами показав, що в сім’ї немає належного виховання, того щирого відношення, не розуміють «ціни життя». Український народ дуже високо цінував родинні стосунки, піклування про дітей, повагу до старших. Особливо значним був культ матері, а зараз ми це все втрачаємо.

Надолужити згаяне – це наш обов’язок, обов’язок нашої національної гідності. То ж гасло Григорія Сковороди «Пізнай себе» звучить нині актуально.

Новацький підкреслює «Праця рук вивела людину на її сучасну позицію в природі… Цей духовний світ побудований на досвіді і матеріальних здобутків рук, що працюють».

На уроках виробничого навчання пов’язано міжпредметний зв'язок, це дуже важливо – предмет матеріалознавства, композиції, малюнок. Програма складна. Для учнів з низьким рівнем знань та слабкою логікою мислення дуже важко. Знаходжу шляхи, передбачаю шляхи протиріч.

Практика показує, що при кожному досягненні і переході від розряду до розряду учні удосконалюються, відчувають впевненість, віру в себе.

Незважаючи на всі негаразди бачу результат своєї роботи в кінці навчального року і не дарма прожила рік.





Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка