Профільний рівень Пояснювальна записка



Сторінка3/3
Дата конвертації09.06.2017
Розмір0.76 Mb.
ТипПрограма
1   2   3

11 клас

175 годин (5 год на тиждень, із них 11 год – резервних)

к-ть

г-н

 Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




Розділ ІV. Організмовиий рівень організації живої природи (продовження)

28

Тема 3. Спадковість і мінливість організмів.

Гени та ознаки.

Внесок учених у вивчення молекулярної структури гена. Сучасні уявлення про структуру гена. Геном. Особливості організації генома у різних груп організмів. Регуляція активності генів.

Генетика – наука про закономірності успадкування ознак та їх мінливість в організмів. Методи генетичних досліджень. Основні етапи розвитку генетики. Генетична термінологія та символіка.

Гібридологічний метод вивчення успадкування ознак. Типи схрещувань.

Закономірності спадковості, встановлені Г. Менделем, їх цитологічні основи. Закон чистоти гамет.

Множинний алелізм. Взаємодія генів. Зчеплене успадкування. Групи зчеплення генів. Генетичні карти хромосом.

Хромосомна теорія спадковості. Кросинговер: причини, значення.

Генетика статі. Успадкування, зчеплене зі статтю. Генетичні основи визначення статі різних груп організмів.

Генотип як цілісна система.

Множинна дія генів. Цитоплазматична спадковість.

Генетика людини. Методи та результати вивчення спадковості людини. Особливості успадкування ознак людиною. Спадкові хвороби людини, їх профілактика. Програма “Геном людини”, її результати.

Впровадження генетичних досліджень у практичну діяльність людини.

Біотехнологія. Завдання та методи генної і клітинної інженерії. Клонування.

Основні напрями та досягнення біотехнології (мікробіологічна промисловість, генетична (генна) інженерія).

Генетично модифіковані організми. Проблеми та перспективи розвитку біотехнологій.

Генотип і фенотип.

Мінливість ознак та її типи. Спадкова і неспадкова мінливість. Закон гомологічних рядів спадкової мінливості М. Вавилова.

Мутації, їх молекулярна основа. Типи і загальні властивості мутацій. Мутагенні чинники: фізичні, хімічні, біологічні. Значення мутацій у природі та житті людини.

Властивості модифікаційної мінливості. Поняття норми реакції, варіаційного ряду, варіаційної кривої.

Основи сучасної селекції. Завдання сучасної селекції. Поняття сорту рослин, породи тварин, штаму мікроорганізмів. Внесок вітчизняних учених у розвиток селекції. Штучний добір та його форми. Методи селекції рослин і тварин.

Селекція рослин. Сутність гетерозису, поліплоїдії, віддаленої гібридизації. Досягнення вітчизняних учених у селекції рослин. Центри різноманітності та походження культурних рослин.

Селекція тварин. Типи схрещувань і методи розведення.

Селекція мікроорганізмів.



Генетично модифіковані організми: проблеми створення і використання людиною
Узагальнення. Роль генотипу і умов середовища у розвитку та прояві ознак.



Учень (учениця):

називає:

  • методи генетичних досліджень;

  • сучасні досягнення у вивченні генетики людини; органели клітини, що мають власну ДНК;

  • домінантні та рецесивні ознаки у людини;

  • основні типи мутацій;

  • мутагенні чинники;

  • властивості хімічних мутагенів;

  • центри походження культурних рослин;

наводить приклади:

  • що дозволяють перевірити встановлені Г. Менделем і Т. Морганом закони спадковості та їхні наслідки;

  • хімічних методів дослідження молекулярної структури гена;

  • успадкування гена, зчепленого зі статтю;

  • прояву зчепленого успадкування; хромосомних перебудов;

  • ознак із вузькою і широкою нормами реакції;

  • продуктів, одержаних у результаті життєдіяльності генетично модифікованих організмів;

  • використання біотехнологій у сільському господарстві, енергетиці, харчовій промисловості, медицині, екології;

формулює:

  • означення понять “алель”, “локус гена”, “гомозигота”, “гетерозигота”;

  • закони домінування; розщеплення ознак, незалежного комбінування ознак;

  • закон чистоти гамет;

  • основні положення хромосомної теорії спадковості;

описує:

  • активні і неактивні ділянки генома, екзони, інтрони;

  • способи отримання клону;

  • види хромосомних мутацій;

  • методи діагностики, профілактики та лікування спадкових хвороб людини;

  • використання біотехнологій у різних галузях господарства;

характеризує:

  • методи генетичних досліджень;

  • типи схрещувань;

  • будову та функції генів;

  • форми взаємодії неалельних генів;

  • сучасні напрями досліджень молекулярної генетики;

  • типи успадкування у людини;

  • закономірності цитоплазматичної спадковості;

  • норму реакції як межу адаптацій організму;

  • можливості сучасної біотехнології;

  • особливості селекції рослин;

  • селекцію як науку і галузь сільського господарства;

  • сутність гібридологічного методу дослідження;

  • статистичний характер законів спадковості Г. Менделя;

  • причини відхилень від встановлених Г. Менделем кількісних співвідношень при розщепленні;

  • закони Г. Менделя з позицій хромосомної теорії;

  • необхідність медико-генетичного консультування;

  • регуляцію генної активності;

  • механізми визначення статі;

  • основні методи селекції рослин, тварин, мікроорганізмів;

пояснює:

  • використання закономірностей генетики у практиці сільського господарства, мікробіологічному синтезі, біотехнології;

  • значення поліплоїдії в селекції рослин;

  • механізми збільшення генетичного матеріалу;

  • реалізацію генетичної інформації у формуванні ознак;

  • біологічні антимутаційні механізми;

порівнює:

  • вплив різних чинників на частоту кросинговеру;

  • організацію генома прокаріотів і еукаріотів;

  • повне зчеплення і неповне;

  • методи селекції рослин, тварин і мікроорганізмів;

аналізує:

  • вплив середовища на прояв генів у фенотипі;

  • молекулярні основи спадкової мінливості.

  • можливості різних методів селекції у створенні організмів з новими комбінаціями спадкових ознак;

обґрунтовує:

  • молекулярні та цитологічні основи спадковості;

  • роль спадковості в еволюції організмів;

  • генетичні основи селекції рослин, тварин і мікроорганізмів.

розкриває:

  • значення взаємодії генів, мутацій у природі та життєдіяльності людини, спадкової мінливості для селекції, знань законів спадковості для практичної діяльності;

  • сутність і значення штучного мутагенезу;

оцінює:

  • генетичну роль батьківських особин у визначенні ознак нащадків;

  • роль генних мутацій у розвитку спадкових хвороб;

  • наслідки застосування біотехнологій;

  • перспективи створення генетично модифікованих організмів і наслідки їх використання;

  • морально-етичні аспекти клонування;

висловлює судження:

  • диплоїдність є запорукою генетичної стабільності організмів;

встановлює причинно-наслідкові зв’язки:

  • між мутаціями, новими варіантами генів і резервом спадкової мінливості;

застосовує знання:

  • для запису схем схрещування;

  • визначення фенотипу і генотипу батьків і нащадків, домінантних та рецесивних ознак;

розв’язує задачі:

  • з генетики;

робить висновок:

  • генетична неоднорідність людства – основа його біологічного і соціального прогресу.




Демонстрації:

Породи і сорти, поліплоїдні та мутантні форми, міжвидові гібриди.



Екскурсії. Методи вивчення спадковості людини (медико-генетична консультація). Виведення нових сортів культурних рослин і порід тварин (селекційна станція, племінна ферма, сільськогосподарська виставка).

Лабораторні роботи:

№ 1. Виявлення та опис нормальних і мутантних форм дрозофіли.

№ 2.Вивчення мінливості рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.

Практичні роботи:

№ 1. Складання родоводів.

№ 2. Розв’язування типових задач з генетики.

№ 3. Розв'язування типових задач на визначення типу мутацій

№ 4. Порівняльна характеристика порід тварин (сортів рослин).





ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ № 4

1. Виявлення спадковості та мінливості організмів.

2. Проведення аналізу розщеплення за забарвленням і формою насінин культурної рослини.

3. Виявлення домінантних і рецесивних ознак у культурних рослин і домашніх тварин.

4. Вивчення модифікацій рослин, що зростали у контрастних умовах.

5. Виявлення джерел мутагенів у навколишньому середовищі та оцінка можливих наслідків їх впливу на організми.



16

Тема 4. Організм і середовище його існування

Принципи єдності організму і середовища.

Параметри середовища. Класифікація екологічних чинників: абіотичні, біотичні, антропогенні. Закон оптимуму.

Основні середовища життя і адаптації (морфологічні та фізіологічні) до них організмів.

Вода як середовище існування і регулятор температури. Вміст води в організмах. Екологічні групи організмів за відношенням до вологості.

Ґрунт як середовище існування організмів.



Екологічні групи організмів за відношенням до освітленості. Тварини гомойотермні і пойкілотермні. Життєві форми організмів.

Циклічність фізіологічних функцій організмів.

Фотоперіодизм.

Взаємозв’язки між організмами: позитивні, негативні, нейтральні. Мутуалістичні мікроорганізми. Вірулентність мікроорга­нізмів і стійкість людей до захворювань.

Проблеми адаптації людини до навколишнього середовища.

Фізіологічні основи загартовування людини як пристосування до несприятливих умов середовища.



Узагальнення. Єдність організму і середовища його існування.


Учень (учениця):

наводить приклади:

  • життєвих форм організмів;

  • геліофітів, сціофітів, гідрофітів, ксерофітів, гідатофітів;

  • мутуалістичних мікроорганізмів у кишківнику людини;

називає:

  • морфологічні та фізіологічні пристосування організмів;

  • джерела енергії для організмів; фізико-хімічні характеристики середовища існування;

  • типи відносин між організмами; форми симбіозу;

  • проблеми адаптації людини до умов середовища;

формулює:

  • принципи єдності організму і середовища (за І. Сєченовим);

описує:

  • особин виду за морфологічним критерієм;

  • вплив вологості на наземні організми;

  • морфофізіологічні особливості паразитичних організмів;

  • форми подразливості організмів;

  • механізми захисту організмів від біотичного стресу;

характеризує:

  • морфологічні та фізіологічні пристосування організмів до умов середовища існування;

  • різноманітність організмів як прояв адаптації до умов існування;

  • принципи температурних адаптацій організмів;

  • час як екологічний чинник в існуванні рослин і тварин;

  • воду і ґрунт як середовища існування організмів;

  • біологічний та соціальний аспекти адаптації людини до природних умов;

пояснює:

  • взаємодію організму із середовищем через обмін речовин, енергії, інформації;

  • механізми терморегуляції у різних організмів;

  • межі застосування закону оптимуму;

  • значення циклічності фізіологічних функцій організмів;

  • біологічне значення симбіозу, антибіозу, нейтралізму;

порівнює

  • адаптаційні механізми організмів різних груп (теплообмін гомойотермних і пойкілотермних тварин; хижацтво та паразитизм);

  • життєві форми організмів;

класифікує:

  • екологічні чинники;

аналізує:

  • пристосування організмів до умов середовища;

  • хімічну та фізичну терморегуляцію;

  • інформаційні та харчові зв’язки людини;

  • способи підтримання теплового балансу організмів різних екологічних груп;

робить висновок:

  • про єдність організму і середовища його існування;

застосовує знання:

  • для відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я нащадків;

  • усвідомлення особливості харчових та інформаційних зв’язків людини в процесі адаптації до середовища існування;

дотримує правил поведінки:

  • під час виконання експериментальної роботи в кабінеті (лабораторії).




Демонстрації:

Організми різних екологічних груп.



Лабораторні роботи:

№ 3.* Дослідження впливу етилену на геотропічну реакцію проростків гороху.



Практичні роботи:

№ 5. Вивчення пристосованості тварин до існування у ґрунті.

№ 6. Вивчення життєвих форм організмів.

№ 7. Вивчення екологічних груп гідробіонтів та їх пристосованості до існування у водоймах






Лабораторний практикум № 5

1. Виявлення і опис екологічних груп рослин за відношенням до освітлення.

2. Виявлення і опис екологічних груп рослин за відношенням до вологості.

3. Вивчення взаємного впливу рослин.

4. Дослідження динаміки умов мінерального живлення рослин (виключення окремих мікроелементів).

5. Спостереження та оцінка вибіркової дії гербіцидів вкорінення паростків.




84

Розділ V. Надорганізмові рівні організації живої природи

24

Тема 1. Популяційно-видовий рівень організації живої природи

Структура популяційно-видового рівня та методи його вивчення.

Популяція. Характеристика популяції. Генофонд популяції. Популяційна генетика та її значення для розвитку еволюційного вчення.

Генетична стабільність популяцій. Рушійний та стабілізуючий добір. Принцип популяційної рівноваги. Хвилі життя. Закон Харді-Вайнберга. Дрейф генів. Поняття мікроеволюції.

Популяції та еволюційний процес. Популяція людини: склад, структура, основні процеси.

Вид. Критерії виду. Популяційна структура виду. Екологічна валентність видів.

Видоутворення: основні способи і значення.

Узагальнення. Популяція – форма існування виду, компонент екосистеми й одиниця еволюції.


Учень (учениця):

називає

  • науки, що вивчають життя на популяційно-видовому рівні;

  • чинники видоутворення;

  • результати мікроеволюції;

  • складності під час визначення видової належності організму;

  • механізми запобігання надмірній чисельності популяцій;

формулює:

  • закон Харді-Вайнберга;

описує :

  • алопатричне видоутворення;

  • симпатричне видоутворення;

  • хромосомне видоутворення;

  • зміну генофонду популяцій у результаті стабілізуючого і рушійного добору;

складає

характеризує:

  • популяцію як надорганізмову форму життя;

  • вид як рівень організації життя і етап еволюції;

  • пристосованість організмів до середовища існування як результат мікроеволюції;

  • чинники, що зумовлюють зміну генетичного складу популяцій: мутації, міграції, популяційні хвилі, ізоляція, природний добір;

  • дрейф генів як випадковий процес у популяції;

  • мутації як основу видоутворення;

  • популяцію як структурну одиницю виду;

пояснює:

  • генетичну мінливість у природних популяціях;

  • динаміку чисель­ності особин у популяціях;

  • сутність екологічної валентності видів;

аналізує:

  • біологічні механізми запобігання обміну генами між видами;

  • криві виживання;

  • вид як цілісну систему;

  • видовий склад біоценозів;

оцінює:

  • зміни популяцій у ході природного добору;

  • дивергентний характер мікроеволюції;

застосовує знання:

  • про видоутворення для пояснення утворення нових видів організмів;

робить висновок:

  • щодо видоутворення як умови біорізноманітності.




Демонстрації:

Структура популяцій.

Критерії виду.

Екскурсії. Дослідження окремих видів і популяцій (своєї місцевості).

Лабораторні роботи

№ 4.* Дослідження динаміки популяцій мікроорганізмів у лабораторних умовах.



Практичні роботи:

№ 8. Вивчення критеріїв виду.



26

Тема 2. Екосистемний рівень організації живої природи

Ознаки екосистемного рівня. Характеристика екосистеми: структура, стійкість, саморегуляція.

Екологічна характеристика виду. Колообіг речовин і енергії в екосистемах.

Стійкість і динаміка екосистем.



Стійке клімаксне угруповання.

Розміри та склад екосистеми: біотоп, біоценоз (біом). Структура і види біоценозів (біомів).

Екосистеми закриті та відкриті. Міграція і трансформація речовин у екосистемах. Саморегуляція екосистем.

Біогеоценоз як замкнена екосистема. Структура, біомаса і продуктивність біогеоценозу.

Структура біогеоценозу за В. Сукачовим. Біогенетичний гомеостаз біогеоценозу. Біомаса та продуктивність біогеоценозу. Просторова структура і трофічна мережа біогеоценозів.

Зміни біогеоценозів. Сукцесії. Закономірності сукцесійних процесів.

Агроценози (агроекосистеми): структура та зміни під впливом діяльності людини.

Фізико-хімічні характеристики основних типів ґрунтів в Україні та шляхи підвищення їх родючості. Мінеральні добрива: значення для рослин, хімічні властивості, норми внесення.



Агрофітоценози. Поживні середовища для культурних рослин. Хімічний захист рослин: основні групи сполук і особливості їх використання. Інтегрований захист рослин.

Узагальнення. Екосистема – самостійний рівень організації живої природи і результат спільного історичного розвитку видів.



Учень (учениця):

називає:

  • чинники стійкості екосистем;

  • причини зміни екосистем; основні складові біогеоценозу;

наводить приклади:

  • екосистем відкритих і закритих;

  • біогеоценозів, властивих Україні;

  • біомів, біотопів, сукцесій;

формулює:

  • правила створення агроекосистеми;

  • означення понять: "екосистема", "біогеоценоз",
    "біом", "біотоп", "біоценоз", "екологічна ніша",
    "ланцюг живлення", "трофічний рівень",
    "трофічна сітка", "піраміда енергії"; "біомаса";

описує:

  • екосистеми й агроекосистеми своєї місцевості;

  • компоненти біогеоценозу: біотоп (кліматичний режим, рельєф) та біоценоз (мікроорганізми, гриби рослини, тварини);

  • біотичні компоненти біогеоценозів (прісної водойми, луків, змішаного лісу);

  • фітоценоз, зооценоз, мікробіоценоз;

  • зміни трофічних рівнів в агроекосистемах;

характеризує:

  • екосистему як біологічну систему;

  • компоненти екосистеми;

  • колообіг речовин і енергії в екосистемах;

  • сукцесії;

  • агроекосистеми;

  • циклічні та послідовні зміни в екосистемах;

  • види продуктивності екосистем;

  • трофічні рівні;

  • групи організмів екосистем;

  • особливості обміну речовин і енергії у

  • біогеоценозі;

пояснює:

  • механізми саморегуляції в екосистемах;

  • значення розмаїття видового складу екосистем;

  • перетворення енергії в екосистемах;

  • зміну структури екосистеми у процесі еволюції видів;

  • сутність інтегрованого підходу до захисту рослин і методику їх мінерального підживлення;

  • закономірності поширення біогеоценозів на планеті;

порівнює:

  • закриті та відкриті екосистеми;

  • первинну продукцію в екосистемах різних типів;

  • функціональну роль продуцентів, консументів та редуцентів у житті екосистем;

  • продуктивність біогеоценозів у різних біомах;

  • біогеоценоз і екосистему;

  • сукцесійні і еволюційні зміни екосистем;

аналізує

  • засоби біологічного та хімічного захисту рослин;

  • причини сукцесій;

  • причини формування клімаксних угруповань;

обґрунтовує

  • причини незначної кількості ланок у ланцюгах живлення у штучних екосистемах;

  • переваги інтегрованого захисту рослин;

застосовує знання:

  • для догляду за рослинами;

  • виготовлення для рослин поживних

  • середовищ – аналогів ґрунтів;

висловлює судження:

  • піраміда енергії є способом вираження енергетичної структури екосистеми;

  • екосистема є результатом спільного історичного розвитку видів;

робить висновок:

  • про цілісність і саморегуляцію екосистем.




Демонстрації:

Міжвидові взаємозв’язки, ярусність фітоценозів, колообіг речовин і перетворення енергії в екосистемах.



Екскурсії:

Краєзнавчий, біологічний музеї; фенологічні спостереження за життям рослин різних відділів, класів, родин у різні пори року.



Практичні роботи:

№ 9.* Дослідження змін в екосистемах на біологічних моделях (акваріум).

№ 10. Виявлення антропогенних змін в екосистемах своєї місцевості.

№ 11. Розв’язування екологічних задач.






Лабораторний практикум № 6

1. Геоботанічний опис рослинності екосистеми суходолу.

2. Складання схем колообігу хімічних елементів у водних екосистемах.

3. Складання схем колообігу хімічних елементів у наземних екосистемах.

4. Проведення агрохімічного аналізу ґрунту (регіональні особливості).

5. Вивчення хімічних засобів боротьби зі шкідниками, хворобами рослин і бур’янами.

6. Виготовлення розчинів мінеральних добрив.

7. Складання схеми чергування культурних рослин для різних видів ґрунтів.

8. Спостереження за сукцесіями одноклітинних у витяжці сіна.


20

Тема 3. Біосферний рівень організації життя

Біосфера та її межі. Вчення В. Вернадського про біосферу. Компоненти біосфери і головні принципи її функціонування.

Жива речовина біосфери, її екологічний діапазон, властивості та функції.

Біомаса поверхні суші, ґрунту і Світового океану.

Роль організмів у еволюції біосфери. Колообіг речовин у біосфері. Малий (біологічний) і великий (геологічний) колообіги речовин.

Саморегуляція біосфери. Морфологічна сталість біосфери.

Поняття ноосфери.

Біогеохімія. Геохімічна діяльність живих організмів. Концентрація та перерозподіл хімічних елементів у біосфері.

Деградація біосфери.

Сучасні проблеми забруднення біосфери. Оцінка глобальних антропогенних змін у біосфері. Безпечна для довкілля хімія (“green chemistry”). Основні напрямки та перспективи розвитку “green chemistry”.



Узагальнення. Біосфера – стійка динамічна відкрита система.


Учень (учениця):

називає:

  • межі біосфери;

  • компоненти біосфери;

  • функції живої речовини;

  • основні речовини, що забруднюють біосферу;

наводить приклади:

  • ефективного використання “green chemistry”;

формулює :

  • основні положення вчення В. Вернадського про ноосферу;

  • визначення поняття жива речовина; біогенна речовина, нежива речовина біосфери;

описує:

  • причини порушення біогеохімічних циклів

  • хімічних елементів;

характеризує:

  • функції живої речовини біосфери;

  • компоненти біосфери;

  • роль біоценозів у концентрації та перерозподілі

  • хімічних елементів у біосфері;

  • ноосферу як стадію розвитку біосфери;

  • колообіг речовин у біосфері як умову її

  • існування;

  • головні принципи функціонування біосфери:

  • використання зовнішнього джерела енергії,
    колообіги речовин, рівновага між видами та
    угрупованнями;

  • біосферу як стійку, динамічну відкриту

  • систему;

пояснює:

  • роль живої речовини у підтриманні біосферного балансу;

  • процеси деградації біосфери, їх тривалість та наслідки для існування життя на Землі;

  • основні напрями розвитку “green chemistry”;

  • механізми саморегуляції біосфери;

порівнює:

  • концентрацію окремих хімічних елементів у живій, біогенній і неживій (косній) речовині біосфери;

  • біомасу поверхні суші, ґрунту і Світового океану;

складає схеми:

  • біохімічних циклів елементів-органогенів;

аналізує:

  • причини деградації біосфери та можливі шляхи її усунення;

  • причини і наслідки порушення біохімічних циклів елементів-органогенів;

  • ступінь небезпеки для біосфери різних джерел забруднення біосфери;

обґрунтовує:

  • провідну роль взаємозв’язків між видами організмів у колообігу речовин і енергії в біосфері;

  • необхідність впровадження принципів “безпечної для довкілля хімії”;

висловлює судження:

  • про еволюцію фотосинтезуючих організмів як визначальний чинник розвитку біосфери.




Демонстрації:

Колообіг речовин і потік енергії у біосфері, наслідки деградації біосфери.



Екскурсії:

Насосно-фільтрувальна станція (очищення води, методи фільтрації).



Практичні роботи:

№ 12. Складання схем перенесення речовин і енергії у біосфері.

№ 13. Складання схем надходження шкідливих речовин у навколишнє середовище свого регіону.





Польовий практикум № 1

1. Складання екологічної характеристики місцевих видів рослин і тварин.

2. Вивчення видового складу, структури та використання екосистеми (водної чи наземної) своєї місцевості. Ланцюги живлення та трофічні рівні.

3. Спостереження і виявлення пристосувань організмів до впливу різних екологічних чинників.

4. Спостереження і опис сукцесійних змін екосистем (своєї місцевості).

5. Вивчення видового складу агроценозів.

6. Проведення підживлення культурних рослин.

7. Вивчення стану фітоценозів (своєї місцевості) та їх зміни під впливом антропогенних чинників.




26

Розділ VІ. історичний розвиток та СИСТЕМА органічного світу

20

Тема 1. Історичний розвиток органічного світу

Розвиток уявлень про походження життя на Землі.

Сучасні погляди на виникнення життя на Землі. Космічна біологія.

Геологічна історія Землі.

Поняття еволюції природи. Розвиток еволюційних поглядів.

Концепції, що пояснюють виникнення органічної доцільності: креаціонізм, трансформізм, ламаркізм, дарвінізм.

Основні положення еволюційного вчення


Ч Дарвіна.

Закономірності еволюційного процесу: чинники, рівні, рушійні сили.

Синтетична гіпотеза еволюції.

Макроеволюція.

Докази еволюції органічного світу. Філогенетичні ряди. Біогенетичний закон.

Напрями і шляхи еволюції. Біологічний прогрес і біологічний регрес.

Закономірності еволюції: дивергенція, конвергенція, паралелізм.

Етапи еволюції органічного світу: еволюція одноклітинних і багатоклітинних еукаріотів.

Основні шляхи еволюції наземних рослин.

Шляхи еволюції тварин.

Еволюція людини – антропогенез.

Сучасний етап еволюції людини.

Закономірності еволюції екосистем і біосфери. Біоценотичні кризи.

Сучасні уявлення про еволюцію органічного світу.



Узагальнення. Система організмів живої природи як відображення еволюції та доказ єдності органічного світу


Учень (учениця):

називає:

  • умови, які сприяли появі перших органічних сполук на Землі;

  • геологічні ери Землі;

  • причини біологічного прогресу і біологічного регресу;

  • біологічні та соціальні чинники еволюції людини;

наводить приклади:

  • форм природного добору;

  • ароморфозів, ідіоадаптацій і дегенерацій у рослин і тварин;

  • видів, що перебувають у стані біологічного прогресу чи регресу;

описує:

  • докази еволюції органічного світу;

  • основні ароморфози в еволюції органічного світу в кайнозойську еру;

  • еволюційні процеси у протерозої, палеозої, мезозої;

  • формування наземних екосистем;

  • різноманітність морської фауни і флори в різні ери;

  • шляхи історичного розвитку наземних груп організмів;

  • етапи еволюції людини;

характеризує:

  • гомологічні органи, рудименти, атавізми як докази еволюції;

  • еволюційну роль мутацій;

  • адаптації як результат еволюційного процесу;

  • виникнення багатоклітинності як важливий ароморфоз у розвитку органічного світу;

  • основні етапи у розвитку рослинного світу;

  • основні положення синтетичної гіпотези еволюції;

  • рушійні сили і напрями еволюції людини;

пояснює:

  • еволюційні переваги виходу рослин на суходіл;

  • закономірності еволюційного процесу;

  • значення модифікаційної мінливості для

  • еволюційних перетворень;

  • співвідношення онтогенезу і філогенезу;

порівнює:

  • еволюційні погляди Ж.-Б. Ламарка і Ч. Дарвіна;

  • біологічне і соціальне на різних етапах еволюції

людини;

розкриває:

  • провідні ідеї креаціонізму, трансформізму, ламаркізму, дарвінізму;

  • основні етапи еволюції рослин і тварин;

  • шляхи досягнення біологічного прогресу: ароморфоз, ідіоадаптація, дегенерація;

  • формування і розвиток наземних екосистем;

  • основні положення синтетичної гіпотези еволюції;

  • принципи молекулярної еволюції, нейтральної еволюції, явище горизонтального перенесення генів;

  • співвідношення між шляхами еволюції;

аналізує:

  • досягнення і перспективи розвитку космічної

  • біології;

  • роль ароморфозів у освоєнні організмами всіх

  • середовищ існування на нашій планеті;

висловлює судження:

  • розвиток людини як істоти біосоціальної підпорядкований законам природи і суспільства;

робить висновки:

  • про направленість і передбачуваність еволюційних процесів;

  • про відмінності у будові клітин організмів різних груп як свідчення різних шляхів еволюції;

застосовує знання:

  • для вивчення і опису палеонтологічних і ембріологічних доказів еволюції;

  • для пояснення філогенетичного розвитку окремих груп організмів та їх представників;




Демонстрації:

Докази еволюції органічного світу

Рушійні сили антропогенезу.

Екскурсії. Природничий музей. Біологічні факультети вищих навчальних закладів.

Практичні роботи:

14. Вивчення і опис зовнішнього вигляду скам’янілостей древніх організмів.

15. Вивчення гомологічних та аналогічних органів, руди­ментів і атавізмів.

16. Порівняння природного і штучного добору.

17. Виявлення ароморфозів у тварин

18. Виявлення ароморфозів у рослин.



6

Тема 2. Система органічного світу

Підходи до класифікації організмів (історичний аспект).

Поняття про природні (філогенетичні) та штучні системи організмів.

Систематика органічного світу: завдання, методи дослідження, значення. Бінарна номенклатура Принципи сучасної класифікації організмів. Сучасна система органічного світу. Основні таксони та їх ієрархія: царство, тип (відділ), клас, ряд (порядок), родина, рід, вид.




Учень (учениця):

називає:

  • основні таксономічні категорії;

  • науки, що визначають належність організмів до систематичних груп;

  • принципи класифікації організмів;

наводить приклади:

  • організмів різних таксонів;

характеризує:

  • підходи до класифікації організмів;

  • еволюційне вчення як теоретичну основу систематики;

  • систему органічного світу як результат еволюції;

  • ознаки клітинних організмів;

  • практичне значення систематики;

пояснює:

  • принципи укладання основних таксономічних груп;

  • значення праць К. Ліннея для розвитку систематики;

висловлює судження:

  • сучасна система органічного світу є відображенням його історичного розвитку;

робить висновок:

  • про органічний світ як динамічну систему;

застосовує знання:

  • для розпізнавання організмів основних таксонів; визначення систематичного положення рослинних і тваринних організмів.




Демонстрації:

Сучасна система органіч­ного світу.

Представники різних таксонів.


14

Тема 3. Біорізноманітність

Біорізноманітність: рівні, типи, біологічне і практичне значення біорізноманітності.

Методи вивчення біорізноманітності.

Моніторинг, інвентаризація біорізноманітності та складання екологічного прогнозу.

Причини зменшення біорізноманітності.

Природоохоронна діяльність людства у збереженні біорізно­манітності.

Конвенція про біологічну різноманітність.

Заходи збереження і примноження біорізноманітності.

Екологічна політика України.

Узагальнення. Біорізноманітність як основа життя на Землі.


Учень (учениця):

називає :

  • рівні і типи біорізноманітності;

  • методи вивчення біорізноманітності;

  • природоохоронні території планети і України;

  • заходи збереження біорізноманітності;

описує:

  • наслідки зменшення біорізноманітності;

характеризує:

  • практичне та естетичне значення біорізноманітності;

  • генетичну біорізноманітність видів, популяцій, особин;

  • видову різноманітність рослин і тварин;

  • причини зміни біорізноманітності: інтродукція видів, монокультурне сільське господарство, надмірне використання природних ресурсів, регіональне просторове планування, забруднення середовища;

  • правові, економічні та соціальні основи організації охорони біорізноманітності;

обґрунтовує

  • біорізноманітність як результат еволюції органічного світу;

  • необхідність здійснення інвентаризації та моніторингу біорізноманітності для розуміння її динаміки;

розкриває:

  • сучасні тенденції змін біорізноманітності;

пояснює:

  • сутність і межі застосування біоіндикації та біотестування та їх переваги;

  • основні напрями природоохоронної діяльності людства;

аналізує:

  • тенденції змін біорізноманітності;

  • наслідки інтродукції видів для біорізноманітності планети;

обґрунтовує:

  • потребу збереження генофонду дикорослої флори;

  • екологічні та економічні аспекти збереження біорізно­манітності;

прогнозує:

  • наслідки регіональних і глобальних змін біорізноманітності;

висловлює судження:

  • біорізноманітність є одним із чинників оптимального функціонування екосистем і біосфери в цілому;

робить висновок:

  • зменшення біорізноманітності є загрозою для існування людства;

показує на карті:

  • природоохоронні території, території планети, що потерпають від екологічної кризи;

дотримує правил поведінки у природі.




Лабораторні роботи:

№ 5.* Методи оцінки екологічного стану навколишнього середовища.






Польовий практикум № 2

1. Ознайомлення із методами вивчення біорізноманітності.

2. Вивчення біорізноманітності екосистем. Екосистемний моніторинг.

3. Вивчення видового складу екосистем (своєї місцевості). Видова біорізноманітність.

4. Моделювання екологічної ситуації в навколишньому середовищі та прогнозування її змін.

5. Вивчення динаміки рослинності екосистем з використанням ботанічного моніторингу.









10

Узагальнення курсу




Жива природа – багаторівнева система. Просторова організація життя як ієрархія біосистем.

Наслідки антропогенного впливу на біосистеми. Принципи екорозвитку.

Основні концепції, закони і перспективи розвитку біології.

Поняття автотрофної цивілізації (за В. Вернадським).

Біоетика. Природоохоронна діяльність.

Біологія як засіб вивчення живої природи і впливу на неї.



Застосування біологічних знань у забезпеченні існування людства.


Учень (учениця):

називає:

  • принципи екорозвитку;

  • перспективні напрями біологічних досліджень;

описує:

  • закономірності структури живої природи;

  • особливості функціонування біосистем різних рівнів організації живої природи;

  • антропогенний вплив на біосистеми;

  • штучні системи життєзабезпечення людини.

характеризує:

  • прояв властивостей життя на різних рівнях організації живої природи;

  • впровадження досягнень біологічної науки у практичну діяльність людини;

  • сучасні відкриття в біології;

пояснює:

  • принципи біоетики;

  • дискретність і цілісність біосистем на конкретних прикладах;

аналізує та оцінює:

  • глобальні антропогенні зміни в біосфері;

  • можливості формування автотрофної цивілізації;

  • етичні аспекти сучасних біологічних досліджень та можливості їх практичного використання;

прогнозує:

  • напрями розвитку видів, людини, біосфери;

застосовує знання:

  • у власній пізнавальній і практичній діяльності та оцінці її наслідків.

Каталог: doc -> files -> news -> 309 -> 30993
30993 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів
30993 -> Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
30993 -> Програма з хімії для 10-11 класів
30993 -> Захист вітчизни
30993 -> Світова література 10-11 класи Профільний рівень
30993 -> Всесвітня історія 10 – 11 класи академічний рівень/ Рівень стандарту 10 клас
30993 -> Художня культура 10-11 класи Профільний рівень українська художня культура (10 клас)
30993 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів астрономія 11-й клас Профільний рівень Пояснювальна записка
30993 -> Пояснювальна записка предмет «Українська література»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка