Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів



Сторінка2/6
Дата конвертації16.03.2017
Розмір1.24 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги


до вмінь

Cфери відношень

Тематика текстів


Теми висловлювань учнів

Я і українська мова.

Я і ми ( народ, родина, націона-льна історія і культура).

Я і рідна природа.
Я і мої захоплення.

Я як особистість


Українська мова і відображена в ній національна культура.


Основні віхи нашої історії.

Матеріальні й духовні скарби нашого народу.

Ті, що залишилися з нами назавжди.


Земля – наш спільний дім. На що спроможна кожна людина у справі сприяння природі.

Захоплення жінок (шиття, в’язання, вишивка тощо). Захоплення чоловіків (столяр-ство, радіотехніка тощо).

Найважливіші умови самопізнання й самореалізації.


”Барви україн-ського слова”.

“Культура мови, думки, почуттів”.

“Подивімось у вічі вікам”. “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”.

“До доброї криниці стежка утоптана”.


“Заняття для душі”.

“Моє хобі”.


“У чому полягає сенс життя”.

Учень (учениця):

сприймає,

аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.



Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь


Вимоги до

загальнонавчальних досягнень учнів



Організаційно-

контрольні



Учень (учениця) самостійно:

усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності;

планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;

здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів;

оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.


Загальнопізна-

вальні

Учень (учениця) самостійно:

аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;

порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;

робить висновки на основі спостережень;

виділяє головне з-поміж другорядного;

моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.


Творчі

Учень (учениця) самостійно:

уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого;


прогнозує подальший розвиток певних явищ;

переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію;


помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;

усвідомлює будову предмета вивчення;

робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;

добирає переконливі аргументи для його доведення;


спростовує хибні припущення й твердження.

Естетико-етичні

Учень (учениця):


помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;

спроможний (а) критично оцінювати відповідність власних вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності;

виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;

готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їхню недосконалість;

переконаний (а), що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.



11 клас

(70 год., 2 год. на тиждень)

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовна і мовленнєва змістові лінії

п\п


Кіль-

кість


годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до

рівня загальноосвітньої підготовки учнів



1

2

Повторення вивченого в 10 класі

Стилістика як розділ науки про мову. Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність.

Учень (учениця):

розрізняє стилістику мови, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби морфологічні й синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика»й «культура мовлення».

2

9

Стилістика мови. Культура мовлення.

Морфологічні засоби стилістики

Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст.



Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників.

Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні.



Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови.

Написання –н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення.



Учень (учениця):

знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм;

визначає їх роль і доречність використання в тексті .

розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію.

Правильно здійснює синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;

Правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами;

розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення;

знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх.

3

7

Стилістика простих речень

Види простих речень і їх відтінки значень.



Культура мовлення. Синоніміка: а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових.

Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер.



Правопис. Пунктограми у простому реченні.


Учень (учениця):

розрізняє відтінки значень простих речень;

знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення;

визначає їх роль і доречність викори-стання в тексті ;

проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки;

розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.


Правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.

4

8

Стилістика складних речень

Смислові відношення між частинами складних речень.



Культура мовлення. Синоніміка: а) складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних; в) складних безсполучникових і складнопідрядних; г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення.

Правопис. Пунктограми в складному реченні.

Учень (учениця):

знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення;

визначає їх роль і доречність використання в тексті;

розрізняє синтаксичні синоніми;

правильно здійснює синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.

Правильно розставляє розділові знаки в складному реченні й обґрунтовує їх.

5

3

Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення

Пряма і непряма мова, її призначення й граматично-смислові особливості.


Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові.


Правопис. Пунктограми при прямій мові та діалозі.

Учень (учениця):

знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення;

визначає їх роль і доречність використання в тексті.

Визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки;

правильно й доречно використовує у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення;

знаходить і виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному й чужому мовленні.
Правильно розставляє розділові знаки при прямій мові й діалозі та обґрунтовує їх.

6

3

Стилістика мовлення (функціональна). Культура мовлення

Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) й мовні.

Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.

Культура мовлення. Мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки (практично).


Учень (учениця):

розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення й завдання культури мовлення (у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» й «культура мовлення»;

визначає мовлення правильне й комунікативно доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів;

аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення;

складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак і вимог до гарного мовлення;

знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.

7

8

8

24

Узагальнення й систематизація найважливіших відомостей з української мови

Лексикологія і фразеологія.

Морфологічна будова слова.

Написання слів з найуживанішими орфограмами.

Частини мови.

Слово, словосполучення. речення.

Просте речення. Члени речення.

Складне речення.

Система розділових знаків.

Текст, його будова.



В и д и р о б і т

Сприймання чужого мовлення

Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Види запису почутого: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани.




Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення.

Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий плани. Бібліографія.




Учень (учениця):

Класифікує, систематизує й узагальнює вивчені поняття, визначає їх функції в тексті;

правильно ставить розділові знаки у простому й складному реченнях і обґрунтовує правила їх розстановки;

використовує орфографічні й пунктуаційні знання і вимоги на письмі, визначає необхідні й достатні ознаки орфограм;

уживає адекватні до тексту слова й граматичні форми відповідно до вивчених правил;

розглядає вивчений матеріал з фонетики, лексики, словотвору, граматики з боку сфери вживання;

здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.


Учень (учениця):

розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення;

користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким планами);

визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого.

Читає мовчки відповідно до його (її) віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.;

розуміє зміст, особливості структури й мовного оформлення тексту, довшого й складнішого, ніж у попередніх класах;



користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання;

складає бібліографію;



самостійно ставить запитання під час читання;

оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.


8




Відтворення готового тексту

Перекази (навчальні і контрольні)

Говоріння. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) .

Письмо. Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.)



Учень (учениця):

докладно й стисло переказує прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення;

редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.


9




Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення.Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.


Монологічне мовлення

(навчальні й контрольні види)

Говоріння. Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну або морально-етичну теми, його композиція (вступ, основна частина, завершення), основні способи виступу (читання тексту, відтворення його по пам’яті з читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, інтерпретація, відповіді на запитання, ведення полеміки).

Доповідь на тему, пов'язану з предметами, що вивчаються, (із залученням наукової, науково-популярної літератури), прийоми встановлення й збереження контакту з аудиторією.


Дистанційне спілкування й сучасна техніка

Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення.. Лист електронною поштою і по мобільною телефону (sms). Основні вимоги до культури спілкування по телефону і в Інтернеті.

Правила мовленнєвої поведінки в спілкуванні: етичні мовленнєві формули (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки, відповіді на запитання; вдячність, вибачення, обіцянка, відмова, заперечення тощо).

Письмо. Стаття на морально-етичну тему публіцистичного стилю мовлення.

Реферат на тему, пов’язану з предметами, що вивчаються (із залученням наукової, науково-популярної літератури), особливості його побудови і мовне оформлення.



Ділові папери. Офіційний лист. Протокол (складний). Витяг з протоколу. Доручення. Розписка.


Учень (учениця):

складає й розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями;

самостійно визначає тему діалогу і його зміст;

висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, зокрема з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

дотримується норм української літературної мови і правил мовленнєвого етикету ;

оцінює текст щодо його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.

Готує і виголошує доповідь і реферат на теми, пов’язані з предметами, що вивчаються ;

перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коригує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача);

веде ділову телефонну розмову, дотримуючись етичних та етикетних норм поведінки й культури спілкування;

готує виступи та їх виголошує під час дискусії, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування й адресата мовлення, використовуючи різні способи виступу;

пише статтю в газету, реферат, роздуми відповідно до творчих завдань переказів;

складає офіційний лист, складний протокол, витяг з протоколу, доручення, розписку, листи електронною поштою;

працює з довідковою літературою, електронними довідниками, мережею Інтернет тощо, добираючи матеріал для висловлювань з урахуванням особливостей формулювання теми;

використовує стилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання;

критично оцінює власні висловлювання відповідно до задуму змісту й мовного оформлення;

редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, дотриманням основних правил спілкування.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка