Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою



Сторінка2/5
Дата конвертації05.12.2017
Розмір1.14 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5

Структура програми


Пояснювальна записка

Власне програма

- нормативна база;
- мета базової загальної освіти – мета освітньої галузі – мета навчання української мови в школі;
- завдання шкільного курсу української мови;
- принципи навчання української мови;
- мовна, мовленнєва, соціокультурна і діяльнісна змістові лінії;
- перелік і зміст ключових компетентностей;
- наскрізні змістові лінії;
- внесок предмета у формування ключових компетентностей.

- розподіл змістового компонента предмета за класами і змістовими лініями;
- визначення результатів навчання;
- моделювання у змістовому компоненті ключових компетентностей і наскрізних ліній.

Зміст програми визначають предметний (забезпечує формування предметної компетентності) і метапредметний (спрямований на формування ключових компетентностей) компоненти.

В освітній сфері поняття мети має ієрархічну структуру: загальна (мета базової загальної освіти) – галузева (мета освітньої галузі «Мови і літератури» – предметна (мета навчання української мови в школі).

Основною метою курсу української мови в старших класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою є формування комунікативно повноцінної особистості в умовах романо-слов’янського білінгвізму. У процесі навчання громадянин української держави має оволодіти всіма необхідними знаннями, уміннями та навичками на різних мовних рівнях, які дозволять йому впевнено почуватись у будь-якій комунікативній ситуації, вправно й доцільно використовувати зображально-виражальні ресурси української мови в межах відповідного граматичного оформлення; розуміти лексичну та граматичну специфіку функціональних стилів сучасної української мови і здобути всі необхідні навички у їх використанні відповідно до життєвих чи комунікативних потреб; вправно користуватися знаннями про стилі та жанри в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); використовувати українську мову для одержання найрізноманітнішої навчальної інформації, що дасть можливість випускникам школи навчатися протягом життя.



У Державному стандарті базової й повної загальної середньої освіти актуалізована  мета освітньої галузі «Мови і літератури»: розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентностей, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.

Навчання української мови учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою ґрунтується на таких принципах:

1) традиційних (науковості, доступності, зв’язку теорії з практикою, міцності, наступності і перспективності, системності й послідовності, наочності, свідомості та компаративістських романо-слов’янських підходах, перекладознавчому);
2) нових (ціннісному, мотиваційному, діалоговому, активнісному, принципах індивідуалізації, диференціювання, мінімізації, функційності тощо).

З огляду на сформульовану мету, враховуючи вимоги рівня стандарту (2 години на тиждень) та геополітичні умови неспорідненого білінгвізму, необхідно виконати завдання:

  1. виробити й реалізувати потужну мотиваційну базу вивчення державної мови України в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням молдовською мовою;

  2. забезпечити необхідні умови та інформаційне поле для належного засвоєння необхідних теоретичних базових знань з української мови;

  3. використовуючи компаративний підхід, доцільно й відповідно до мовознавчих традицій, визначити основні граматичні риси, що складають систему відмінностей граматичної будови синтетичної української мови та аналітичної молдовської мови;

  4. формувати лексичну базу учнів, поступово збільшуючи її обсяги, забезпечуючи набуття необхідних умінь і навичок у тематичних і ситуативних комунікативних процесах;

  5. систематично й наполегливо працювати над виробленням умінь і навичок користування фонетичними ресурсами української мови відповідно до законів милозвучності;

  6. шляхом виконання найрізноманітніших вправ і завдань з розвитку мовлення навчити учнів чітко й грамотно висловлювати власні думки та відстоювати позицію, вправно використовуючи ресурси української мови в різних комунікативних сферах;

  7. сформувати систему умінь і навичок учнів у дотриманні орфоепічних, орфографічних та пунктуаційних норм сучасної української мови;

  8. використовуючи тематику й різновиди навчальних текстів, навчити учнів відчувати естетичну природу української мови й спрямовувати їх свідомість на формування духовного світу громадянина України;

  9. сформувати необхідний комплекс знань, умінь і навичок з української мови, які забезпечать майбутнім випускникам комфортні умови для навчання протягом життя.


Основоположні дидактичні та методичні принципи

Принцип взаємозв’язку навчання, виховання й розвитку передбачає наявність у змісті й процесі навчання української мови таких елементів, які забезпечують гармонійну реалізацію визначених цим принципом основних загальноосвітніх функцій навчального предмета. Так, окрім навчальної функції, що є провідною, добором системи текстів, тематично визначених соціокультурною змістовою лінією, а також системою передбачених програмою усних і письмових висловлювань має здійснюватися цілеспрямоване патріотичне, морально-етичне, екологічне, естетичне виховання учнів, які мають усвідомити, що на них лежить серйозна відповідальність за збереження, подальший розвиток української мови й культури як перед нашим народом, так і перед іншими націями світу, а також глибоко усвідомити, що їхня мовленнєва діяльність обов’язково має бути носієм добра, а для цього потрібно виробляти звичку оцінювати її з позиції відповідності загальнолюдським моральним нормам та естетичним критеріям. При цьому розвивальний вплив під час сприймання чужого мовлення й створення власних висловлювань буде тим вищий, чим послідовніше актуалізуватиметься зміст діяльнісної змістової лінії програми й тим активнішою буде участь учнів у цьому процесі.

Принцип демократизації й гуманізації навчання мови полягає в здійсненні методики партнерського співробітництва вчителя й учня задля досягнення визначеної програмою й узгодженої обома суб’єктами навчання освітньої мети. Це означає, що вчитель будує стосунки з учнями й учні між собою на основі толерантності, взаємної довіри, теплоти, сердечності, високо поціновує й заохочує щирі прояви інтелектуальної й емотивної діяльності школяра, що знаходять відображення у таких категоріях, як самостійність, патріотизм, потяг до істини, до прекрасного, душевність, людяність, добротворча спрямованість, вірність заповітам предків, любов до природи тощо і які виявляються не лише на словах, а й підкріплюються відповідними вчинками. Дотримання цього принципу утверджує якісні світоглядні, морально-етичні, духовні зрушення в освітній культурі українського суспільства.

Принцип особистісної орієнтації навчання передбачає забезпечення вчителем оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні української мови, самопізнанні й саморозвитку. З цією метою вчитель заохочує й надає допомогу у визначенні індивідуальної навчальної мети, плануванні й організації роботи над її досягненням учням у міру готовності до самостійної пізнавальної діяльності. Найбільш сприятливими для реалізації цього принципу є такі методи та організаційні форми роботи: дискусія, рольова гра, групова робота, керовані дослідження, проекти, самостійні дослідження, самооцінювання тощо.

Принцип урахування життєвої перспективи, сутність якого полягає в презентації інформації, що дає змогу розв’язувати життєві завдання, зокрема відомості із риторики, стилістики й культури мовлення.

Принцип текстотворчості (текстоцентризму) передбачає засвоєння мовних знань і формування мовленнєвих умінь і навичок на основі навчальних текстів, усвідомлення структури тексту й функцій мовних одиниць у ньому, формування вмінь сприймати, відтворювати чужі й створювати власні висловлювання, використовувати міжпредметні зв'язки української мови й інших предметів, вміння репрезентувати національні здобутки молдовського народу у цілісних текстах та ситуативних дискурсах.

Комунікативно-діяльнісний принцип – вивчення мови як засобу спілкування і здійснюється у процесі взаємопов'язаного й цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання, читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає широке застосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групово-парної та індивідуальної форм організації навчального процесу.

Важливість навчання учнів таких видів мовленнєвої діяльності як навчальне аудіювання (слухання і розуміння) і навчальне читання мовчки зумовлена постійним зростанням потоку інформації й потребою орієнтуватися в ній, життєвою необхідністю удосконалення мовленнєвої компетентності учнів у процесі сприймання усних і письмових висловлювань як важливого складника комунікативної компетентності.

Так, чільне місце у формуванні й розвитку мовленнєвих умінь і навичок займає вдосконалення аудіювання (слухання-розуміння), що передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих завдань із розвитку вмінь слухати й розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлювання (його зміст, особливості побудови й мовного оформлення тощо), добір із прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв’язання комунікативних завдань. На основі прослуханих текстів інструктивного характеру доцільно застосовувати завдання, що передбачають детальні знання змісту прослуханого тексту, складання плану почутого, вибір правильної відповіді з декількох запропонованих, спостереження за мовними виражально-зображувальними засобами; використовувати на уроках тексти художнього, публіцистичного, наукового (науково-навчального, науково-популярного різновидів) та інших стилів для переказів, складання діалогів, читання мовчки, спостережень за мовними засобами тощо.

Важливим аспектом навчання мови є удосконалення навичок читання мовчки, практичне використання його різновидів (ознайомлювальним, навчальним, переглядовим). Учні повинні читати мовчки незнайомий текст швидше, розуміти й запам’ятовувати після одного прочитання його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору. Робота з читання також спрямовується на формування інтересу до читання художніх, науково-популярних, публіцистичних текстів на уроках української мови, обсяг яких повинен бути значно більшим, ніж у основній школі.



Говоріння як вид мовленнєвої діяльності передбачає формування й розвиток умінь і навичок діалогічного й монологічного мовлення.

Навчання української мови передбачає розвиток навичок письма, написання робіт творчого характеру, серед яких письмові перекази, перекази з творчим завданням, есе, твори різних типів, стилів і жанрів мовлення, практичні тренінги з широким спектром проблематики. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Перекази й твори виступають підготовчими вправами до оволодіння учнями життєво необхідними жанрами мовлення (конспект, реферат, доповідь, виступ на зборах, під час дискусії, рецензія тощо). Для активізації мовленнєвої діяльності школярів відповідно до соціокультурної змістової лінії передбачено надавати перевагу таким темам для створення самостійних висловлювань, які були б пов'язані з життєвим досвідом учнів, зацікавлювали б їх, викликали інтерес, прагнення поділитися думками, зближували реальну й навчальну мовленнєву діяльність, мали б чітке виховне спрямування тощо.

Уроки української мови потрібно будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль у вдосконаленні певного комунікативного вміння, щоб учні успішно практикувались у монологічному і діалогічному мовленні, спираючись на знання про текст, види мовленнєвої діяльності, стилі, типи, жанри мовлення, ситуацію спілкування, удосконалювали культуру мовлення і спілкування.

Комунікативна діяльність має здійснюватися в процесі розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань. Для надання школярам більших можливостей у спілкуванні, висловлюванні власних думок і почуттів, необхідно, зокрема, ширше використовувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати й диференціювати систему письмових робіт.



Соціокультурний принцип вимагає вивчення мови на основі створеної українським народом оригінальної і яскравої культури, відображеної в міфології, традиціях і звичаях, усній народній творчості, у творах красного письменства, а також акумульованої в перекладних літературних творах культур інших народів, трансформація учнем відомостей з мови, літератури, історії та інших предметів, власного життєвого досвіду, що здійснюється у процесі підготовки усних і письмових творів, під час виконання творчих робіт інших жанрів, у власний погляд на життя, переконання, світоглядні настанови, ідеали, у знання культурних реалій, які забезпечують органічне входження в суспільство, визначення свого місця в ньому, реалізацію потенційних можливостей особистості. З цією метою ретельно добираються, конструюються й систематизуються тексти з виразним виховним спрямуванням і відповідна тематика творчих робіт, що передбачає формування патріотичних, морально-етичних, екологічних переконань і естетичних смаків.

Принцип органічного поєднання навчання мови й мовлення як засобу й способу мовленнєвої діяльності, її змісту й форми означає, що вивчення мовних понять, правописних правил, орфоепічних норм є не самоціллю, а засобом досягнення основної освітньої мети. Тому вивчення мовних понять, явищ, закономірностей, норм, по-перше, має здійснюватися не ізольовано від мовлення, а на основі тексту (висловлювання) як результату мовленнєвої діяльності, по-друге, передбачати застосування вивченого в мовленнєвому процесі. По-третє, формування мовленнєвої компетентності має здійснюватися в процесі аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення мови. Дотриманням цього принципу долається формальний характер мовної освіти.

Принцип здійснення поліфункціональності української мови в процесі навчання – комунікативної, пізнавальної, культуроносної, експресивної, естетичної, креативної тощо – засвідчує й реалізує, за умови вмілого його використання, невичерпні потенційні освітні можливості української мови, які визначають виняткову роль цього навчального предмета. Тому для реалізації цього принципу необхідний комплект навчальних засобів, який задовольняв би освітні потреби школярів, різнобічна система завдань і вправ, що передбачає актуалізацію й реалізацію зазначених функцій мови, а також високий професійний рівень учителя, спроможного керувати процесом здійснення зазначеного принципу.

Принцип практичної спрямованості навчання знаходить вияв зокрема в різнобічному й систематичному збагаченні мовлення учнів лексичними, фразеологічними, граматичними, стилістичними та іншими виражальними засобами мови, що мають здійснюватися в процесі реалізації міжпредметних, внутрішньопредметних зв’язків і забезпечити стабільне розширення та збільшення лексичного запасу учнів, урізноманітнення граматичної будови їхнього мовлення, удосконалення вправності учнів у слововживанні, доборі найдоцільніших синонімів на лексичному рівні , словосполучень, фразеологізмів, речень у конкретному контексті й ситуації спілкування тощо. Окрім того, передбачається цілеспрямоване використання вивчених мовних понять, явищ, норм у сконструйованих реченнях, мікротекстах і текстах для забезпечення формування комунікативних умінь і навичок. Важливе значення надається самостійності учнів у виборі тем висловлювань, вираженню особистого ставлення до предмета висловлювання.

У часи активного використання учнями здобутків цифрових технологій, а відповідно, невисокої фізичної активності, надзвичайно важливу роль у формуванні повноцінної особистості (як у моральному, так і фізичному плані) відводиться здоров’язбережувальним тенденціям у процесі навчання. Навчальний процес має містити елементи фізичного навантаження учнів, що фізіологічно сприятиме процесу засвоєння знань, умінь і навичок.




  1. Каталог: content -> Новини -> 2017
    2017 -> Зміни до програми «Українська мова. 5-9 класи для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою» Здійснено компетентнісний підхід щодо навчання української мови в контексті положень «Нової української школи»
    2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою Зміни до проекту
    2017 -> «Фізика і астрономія» Пояснювальна записка
    2017 -> 5-9 класи Зміни до проекту програми «Молдовська мова. 5-9 класи», виконані робочою групою з оновлення програми Введено компетентнісний підхід до навчання молдовської мови в контексті положень «Нової української школи»
    2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1
    2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1 Пояснювальна записка
    2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою 5-9 класи Пояснювальна записка
    2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1 2017 Укладачі програми (2012 р.)
    2017 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів пояснювальна записка


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка