Програма для закладів загальної середньої освіти Укладачі програми



Сторінка1/4
Дата конвертації30.12.2017
Розмір0.83 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4
Затверджено Міністерством освіти і науки України
(наказ № 1407 від 23.10.2017 р.)


ХІМІЯ

10-11 класи

Профільний рівень

Навчальна програма

для закладів загальної середньої освіти


Укладачі програми : Бобкова О.С., Бухтіяров В.К., Валюк В.Ф., Величко Л.П., Дубовик О.А., Павленко В.О., Пугач С.В.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма призначена для класів хімічного, біолого-хімічного, хіміко-технологічного, фізико-хімічного, агрохімічного та інших профілів, пов’язаних із потребою поглибленого навчання учнів хімії. Як профільний навчальний предмет хімія включає розділи органічної (10-й клас), неорганічної хімії та узагальнювального повторення найважливіших питань курсу хімії (11-й клас). Зміст розділів ґрунтується на знаннях, набутих учнями в основній школі. Профілізація забезпечується не лише поглибленим вивченням хімії, посиленням міжпредметних зв’язків, а й запровадженням курсів за вибором, зміст яких залежить від конкретного профілю.

Мета профільного навчання хімії полягає в загальноосвітній профільній та початковій допрофесійній підготовці учнів з хімії згідно з їхніми освітніми потребами, нахилами, здібностями; забезпеченні можливостей для здобування учнями неперервної освіти упродовж життя, самореалізації, професійного зростання й мобільності у змінних суспільних умовах; розвитку інтелектуальних і творчих якостей, навичок самостійної дослідницької діяльності, прагнення до саморозвитку й самоосвіти; формуванні свідомого громадянина України.

Реалізація загальної мети досягається виконанням таких завдань:



  • забезпечити наступність між загальною середньою та професійною освітою;

  • сприяти професійній орієнтації і самовизначенню учнів; формувати готовність до прийняття самостійних рішень, пов’язаних з майбутньою професією;

  • продовжувати формувати ключові компетентності учнів та предметну хімічну компетентність, що полягає в засвоєнні ціннісних орієнтацій і навичок діяльності на основі:

- знань фундаментальних ідей і принципів хімічної науки та їх застосування щодо хімічних сполук і процесів; методів наукового пізнання в хімії;

- уявлень про сучасну природничо-наукову картину світу;

- розуміння гуманістичної спрямованості хімічної науки, ролі хімії у пізнанні світу, виробництві та житті людини, забезпеченні сталого розвитку суспільства; суспільної потреби в необхідності розвитку хімічної науки і промисловості;

- досвіду експериментальної діяльності, навичок безпечного поводження з речовинами;

- екологічної культури, дотримання законів гармонійної взаємодії людини і природи.

У результаті навчання хімії на профільному рівні випускник старшої школи: відповідально ставиться до навчання як свого конституційного права; готовий до свідомого вибору професії; мотивований до самостійної пізнавальної діяльності; має сформовані наукові уявлення про матеріальний світ; володіє знаннями і способами специфічної предметної діяльності з хімії; зорієнтований на збереження довкілля і здоров’я в ситуаціях, пов’язаних із речовинами і хімічними процесами; має громадянську позицію щодо необхідності розвитку хімічної науки і виробництва в Україні.



Структура навчальної програми. 10-й клас. Органічна хімія. Вивчення розділу органічної хімії ґрунтується на знаннях про найважливіші органічні речовини, набутих учнями в основній школі, й починається з повторення основних відомостей про склад, властивості, застосування цих речовин.

Наступні питання програми стосуються теоретичних засад органічної хімії, а саме теорії будови органічних речовин, ізомерії; розглядається роль теорії в системі наукових знань.

Вивчення основних класів і груп органічних сполук передбачає поглиблення знань про електронну і просторову будову молекул. Розглядаються різні стани гібридизації електронів, електронні ефекти в молекулах, механізми реакцій заміщення і приєднання, поняття про конформації вуглеводнів та асиметричний атом Карбону, вводиться поняття про спектральні методи встановлення структури органічних сполук.

До програми включено такі класи і групи речовин: вуглеводні (алкани, циклоалкани, алкени, алкадієни, алкіни, арени) та їхні природні джерела (природний газ, нафта, кам’яне вугіллі), гетероциклічні сполуки на прикладі піридину, спирти, фенол, альдегіди, кетони, карбонові кислоти, естери, жири, вуглеводи (глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза), нітросполуки, аміни, амінокислоти, білки, нуклеїнові кислоти.

Значну увагу приділено біологічно активним речовинам – жирам, вуглеводам, білкам, нуклеїновим кислотам, взаємозв’язку їхніх складу, будови, рівнів структурної організації з біологічними функціями. Розглядаються відомості про синтетичні високомолекулярні речовини та найважливіші полімерні матеріали на основі їх.

Заключну тему присвячено світоглядним питанням про причини багатоманітності органічних речовин і взаємозв’язки між ними, значення органічного синтезу для розвитку сучасних технологій, розв’язування проблем сталого розвитку людства.

Вивчення теоретичного змісту навчального матеріалу супроводжується реалізацією практичної частини програми: демонстраційними й лабораторними дослідами, практичними роботами.

11-й клас. Неорганічна хімія. З основної школи учні вже мають певні знання про неорганічні речовини, їхні основні класи, закономірності хімічних реакцій, розчини. Проте цих знань недостатньо для того, щоб розкрити особливості хімічних елементів та їх сполук, пояснити залежність між складом, будовою, властивостями, способами добування і застосування речовин. Тому, перш ніж розпочати вивчення неорганічної хімії, програмою передбачено як повторення основних хімічних понять, так і поглиблення їх змісту й розширення обсягу, а також уведення деяких нових хімічних понять. Зміст програми складають три розділи.

Розділ 1 “Повторення та поглиблення найважливіших теоретичних питань курсу хімії основної школи” передбачає повторення і поглиблення знань: а) про будову атома за рахунок розгляду енергії йонізації та спорідненості до електрона, збудженого стану атома, електронної конфігурації атомів елементів ІV періоду Періодичної системи, ознайомлення з d-елементами; б) про будову речовини та окисно-відновні реакції, ознайомлення з їх типами, а також вивчення нового поняття “гідроліз солей”.

Розділи ІІ “Неметалічні елементи та їхні сполуки” і ІІІ “Металічні елементи та їхні сполуки” мають подібне структурування навчального матеріалу, що забезпечує однакову логічну послідовність розгляду всіх груп хімічних елементів за алгоритмом: положення елемента в періодичній системі – будова атома та його характеристики – будова простої речовини та її фізичні й хімічні властивості – склад, будова, фізичні та хімічні властивості найважливіших сполук – поширення у природі та біологічна роль елементів – добування і застосування, вплив елементів та їх сполук на організм людини і довкілля.

Способи промислового виробництва найважливіших неорганічних речовин розглядаються на прикладах добування сульфатної кислоти, амоніаку, чавуну та сталі у відповідних темах, де вивчаються ці сполуки. Розглядаються основні наукові принципи виробництв, а також екологічні проблеми, що з ними пов’язані.

У змісті курсу узагальнюються, поглиблюються та розширюються теоретичні знання учнів про хімічну реакцію. Так, вивченню промислового виробництва сульфатної кислоти передує опанування знань про хімічну рівновагу, які в подальшому використовуються і закріплюються під час вивчення виробництва амоніаку. У процесі розгляду способів добування металів вводиться поняття про електроліз розплавів і водних розчинів речовин.

Зміст розділу ІІІ «Узагальнювальне повторення найважливіших питань курсу хімії» присвячено систематизації та узагальненню знань про органічні й неорганічні речовини на спільній теоретичній основі. Матеріал структурується навколо трьох основних блоків знань – про речовину, хімічну реакцію та роль хімії в житті суспільства.

У структурі програми передбачено розв’язування розрахункових задач, що має суттєве значення для активізації розумової діяльності учнів, свідомого засвоєння матеріалу, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання з хімії.

Окрім теоретичного змісту навчального матеріалу і практичної частини, у програмі виокремлено очікувані результати навчальної діяльності учнів за складниками предметної компетентності: знаннєвим, діяльнісним і ціннісним.

Практична частина представлена традиційними рубриками “Розрахункові задачі”, “Демонстрації”, “Лабораторні досліди”, “Практичні роботи”, а також новою рубрикою «Навчальні проекти».

Особливості організації навчання. Профільне навчання хімії передбачає не лише поглиблене засвоєння учнями хімічних понять, законів, теорій, а й широке використання знань із споріднених предметів та дослідницьку діяльність учнів. При цьому особливого значення набуває позакласна робота з хімії. Хімічні гуртки, олімпіади, участь у роботі МАН дають змогу розвивати дослідницькі навички тих учнів, які найбільше цікавляться хімією.

У профільному навчанні хімії неабиякого значення набуває саморозвиток і самоосвіта учнів. Цьому сприяє збільшення у навчанні частки самостійної роботи учнів, у тім числі з комп’ютером та іншими джерелами інформації, виконання навчальних проектів. Вимоги до виконання навчальних проектів залишаються тими самими, що й в основній школі.

Профільне навчання хімії орієнтує учнів на професії, що потребують використання хімічних знань, у тім числі на інженерні й робітничі професії хімічного та споріднених виробництв, наприклад сталевар, горновий, оператор, апаратник, хімік-технолог, хімік-дослідник, лікар, агроном, агрохімік, лаборант хімічного аналізу, фармацевт, менеджер фірми з виробництва та постачання хімічних реактивів тощо. Саме тому особливістю профільного навчання хімії є обов’язкове проведення навчальних екскурсій на промислові або сільськогосподарські об’єкти (залежно від профілю).

Рекомендації щодо роботи з програмою. Учитель може залежно від умов розподіляти час на вивчення окремих тем, а також обґрунтовано змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах навчальної теми.

Учитель має право на свій розсуд вирішувати, як виконати той чи інший експеримент. Окремі демонстрації можна виконувати як лабораторні досліди, а лабораторні досліди – як практичні роботи, але не навпаки. Деякі досліди можна замінювати доступнішими в умовах конкретної школи.

Окремі години відводять для тематичного оцінювання та аналізу його результатів і коригування знань, а також для проведення навчальних екскурсій.

10 клас

(140 год, 4 год на тиждень)



Органічна хімія

Очікувані результати навчання учня/учениці

Зміст навчального матеріалу


Практична складова

Повторення основних відомостей про органічні сполуки

Знаннєвий компонент

називає перші десять гомологів метану;

наводить приклади вуглеводнів, оксигеновмісних, нітрогеновмісних сполук;

записує молекулярні формули метану і 10-ти його гомологів, етену, етину, метанолу, етанолу, етанової та аміноетанової кислот, глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози.

Діяльнісний компонент

складає структурні формули метану та перших десяти його гомологів, етену, етину, метанолу, етанолу, етанової та аміноетанової кислот;

пояснює суть процесу горіння (повного окиснення) вуглеводнів, реакцій заміщення для метану (хлорування), приєднання для етену й етину (галогенування, гідрування), етанової кислоти (електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями).

Ціннісний компонент

оцінює вплив на здоров’я і довкілля деяких органічних речовин;

висловлює судження щодо необхідності знань про органічні сполуки для їх безпечного застосування.

Склад, властивості, застосування окремих представників вуглеводнів, оксигено- і нітрогеновмісних органічних речовин.

Розрахункові задачі

Розв'язування розрахункових задач різних типів, що вивчалися в основній школі.



Тема 1. Теорія будови органічних сполук

Знаннєвий компонент

називає передумови створення теорії хімічної будови органічних сполук, напрями її розвитку;

наводить приклади структурних формул ізомерів неорганічних і органічних сполук; залежності властивостей речовин від їхніх складу і будови;

пояснює суть явища ізомерії; залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основні теорії будови органічних сполук.

Діяльнісний компонент

характеризує суть сучасної теорії будови органічних сполук; напрями її розвитку.

розв’язує задачі на встановлення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання.

Ціннісний компонент

висловлює судження про роль теорії у системі наукових знань;

робить висновки про значення теорії будови органічних сполук.

Короткі відомості з історії становлення й розвитку органічної хімії.

Теорія як вища форма наукових знань. Передумови створення теорії хімічної будови органічних сполук. Теорія хімічної будови органічних сполук О.Бутлерова. Залежність властивостей речовин від складу і хімічної будови молекул. Ізомерія. Приклади ізомерії неорганічних і органічних речовин.

Основні напрями розвитку теорії хімічної будови органічних речовин, її значення.


Розрахункові задачі

1. Установлення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів.



Демонстрації

1. Моделі молекул органічних сполук ( у тому числі 3D-проектування ).

2. Моделі молекул ізомерів (у тому числі 3D-проектування).


Навчальні проекти

1. І.Я. Горбачевський. Учений і особистість.



2. Історія перших синтезів органічних речовин

3. Ізомери у природі.

Тема 2. Вуглеводні

Знаннєвий компонент

називає вуглеводні за систематичною номенклатурою; загальні формули різних груп вуглеводнів;

наводить приклади насичених, ненасичених, ароматичних вуглеводнів;

пояснює структурні й електронні формули вуглеводнів та їхніх галогенопохідних; утворення одинарного, подвійного, потрійного карбон-карбонових зв’язків; суть структурної і просторової ізомерії вуглеводнів, конформацій; механізми реакцій заміщення і приєднання; правило В. Марковнікова; електронну суть взаємного впливу атомів у молекулі; орієнтацію замісників у реакціях заміщення; електронну природу індукційного ефекту; суть методів установлення структури органічних сполук;

Діяльнісний компонент

класифікує вуглеводні за будовою карбонового ланцюга і видами карбон-карбонових зв’язків;
розрізняє вуглеводні нормальної будови, структурні та просторові ізомери, конформації; вуглеводні різних груп;

складає молекулярні, структурні та електронні формули вуглеводнів; рівняння хімічних реакцій вуглеводнів різних груп;

характеризує ковалентні зв’язки за основним параметрами; фізичні та хімічні властивості вуглеводнів, способи їх добування;

порівнює будову і властивості вуглеводнів різних груп;

установлює: причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями вуглеводнів;

розв’язує задачі на встановлення молекулярної формули речовини за масою, об’ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання.

складає і використовує прилади для виконання дослідів;

дотримується правил безпечного поводження з вуглеводнями.

Ціннісний компонент

обґрунтовує застосування вуглеводнів їхніми властивостями;

робить висновки про властивості на підставі будови молекул речовин; про будову речовин на підставі їхніх властивостей;

усвідомлює взаємозв’язок складу, будови, властивостей і застосування сполуки та її впливу на довкілля; необхідність забезпечення екологічної безпеки під час добування і застосування вуглеводнів;

оцінює пожежну небезпечність вуглеводнів; екологічні наслідки порушення технологій добування та застосування вуглеводнів і їхніх похідних;

висловлює судження про значення взаємоперетворень вуглеводнів.

Класифікація вуглеводнів.

Алкани. Метан. Хімічна, електронна, просторова будова молекули. -Гібридизація електронних орбіталей атома Карбону. Основні характеристики ковалентного зв’язку: довжина, енергія, полярність, просторова напрямленість. Гомолітичне та гетеролітичне розривання ковалентного зв’язку.

Гомологічний ряд метану: фізичні властивості гомологів, залежність фізичних властивостей від складу та хімічної будови молекул; загальна формула алканів. Просторова будова насичених вуглеводнів. Структурна ізомерія алканів. Поняття про конформації. Систематична номенклатура.

Поняття про методи ідентифікації та встановлення структури органічних сполук (якісний та кількісний аналіз, хроматографія, спектральні методи).

Хімічні властивості алканів: повне і часткове окиснення, хлорування, нітрування, термічний розклад, ізомеризація. Механізм реакції заміщення.

Галогенопохідні алканів. Індукційний ефект. Реакції з активними металами, водою, лугами.

Добування алканів. Біогаз. Застосування алканів та їхніх галогенопохідних. Добування синтез-газу й водню з метану.



Циклоалкани, їхній склад, будова, ізомерія. Поняття про конформації циклогексану. Залежність властивостей циклоалканів від будови циклів. Добування і застосування циклоалканів.

Алкени. Етен. Хімічна, електронна, просторова будова молекули. -Гібридизація електронних орбіталей атома Карбону. Подвійний карбон-карбоновий зв’язок, - та -зв’язки. Гомологічний ряд етену, загальна формула алкенів. Фізичні властивості. Структурна і просторова (цис- транс-) ізомерія, номенклатура алкенів.

Хімічні властивості алкенів: повне і часткове окиснення, приєднання водню, галогенів, гідроген галогенідів, води, полімеризація. Правило В.Марковнікова. Механізм реакції приєднання за подвійним зв’язком. Добування та застосування алкенів.



Алкадієни. Будова молекул алкадієнів зі спряженими зв’язками. Хімічні властивості: окиснення, приєднання, полімеризація. Застосування алкадієнів. Природний каучук.

Алкіни. Етин. Хімічна, електронна, просторова будова молекули. - Гібридизація електронних орбіталей атома Карбону. Потрійний карбон-карбоновий зв’язок.

Гомологічний ряд етину, загальна формула алкінів. Фізичні властивості, ізомерія, номенклатура алкінів.

Хімічні властивості: повне і часткове окиснення, заміщення, приєднання водню, галогенів, гідроген галогенідів, полімеризація.

Добування та застосування етину.



Арени. Бензен, його склад, хімічна, електронна, просторова будова молекули, фізичні властивості.

Хімічні властивості бензену: окиснення, приєднання, заміщення. Добування, застосування бензену.

Гомологи бензену. Взаємний вплив атомів у молекулі (на прикладі толуену). Уявлення про орієнтацію замісників у бензеновому ядрі.

Поняття про вуглеводні з кількома бензеновими ядрами (нафтален, антрацен).

Взаємозв’язок і взаємоперетворення насичених, ненасичених, ароматичних вуглеводнів.


Розрахункові задачі

1. Установлення молекулярної формули речовини за масою, об’ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції.



Демонстрації

1. Визначення якісного складу метану за продуктами згоряння.

2. Моделі молекул вуглеводнів та їхніх галогенопохідних (у тому числі 3D-проектування).

3. Відношення насичених вуглеводнів до розчину калій перманганату (віртуально), лугів, кислот.

4. Добування етену.

5. Горіння етену, взаємодія з бромною водою, розчином калій перманганату (віртуально).

6. Добування етину карбідним способом.

7. Горіння етину, взаємодія з бромною водою, розчином калій перманганату (віртуально).

8. Бензен (толуен) як розчинник.

9. Відношення бензену й толуену до розчину калій перманганату (віртуально).

10. Горіння бензену.

11.Відношення бензену до бромної води (віртуально).

12. Нітрування бензену (віртуально).


13. Окиснення толуену (віртуально).

14. Бромування толуену (віртуально)..


Практичні роботи

1. Розділення й очищення речовин. Перегонка при атмосферному тиску. Перекристалізація.

2. Виявлення Карбону, Гідрогену, Хлору в органічних речовинах.

3. Добування етену та досліди з ним.



Навчальні проекти

1.Що таке "українські числа"? Передбачення числа ізомерів вуглеводнів.

2.Паперова хроматографія.

3.Сучасні фізичні методи дослідження хімічних сполук:

а) IЧ- та електронна спектроскопія,

б) ЯМР-спектроскопія,

в) мас-спектроскопія,

г) ЕПР-спектроскопія,




Тема 3. Гетероциклічні сполуки

Знаннєвий компонент

наводить приклади гетероциклічних сполук;

Діяльнісний компонент

характеризує склад, будову і властивості піридину;

порівнює властивості піридину і бензену;

ілюструє хімічні властивості піридину рівняннями хімічних реакцій.

Ціннісний компонент

робить висновки про залежність властивостей гетероциклічних сполук від їхнього складу та будови;

оцінює значення нітрогеновмісних гетероциклічних сполук.

Загальні відомості про гетероциклічні сполуки. Гетероцикли як складники біологічно активних речовин, барвників, ліків.

Піридин як представник нітрогеновмісних гетероциклічних сполук. Порівняння хімічних властивостей бензену та піридину (повне та часткове окиснення, заміщення, приєднання водню, утворення солей).





Навчальні проекти

1. Історія хлорофілу.

2.Нітрогеновмісні гетероцикли на службі медицини.

Тема 4. Природні джерела вуглеводнів та їх переробка

Знаннєвий компонент

називає продукти переробки нафти і кам’яного вугілля.

Діяльнісний компонент

описує склад і властивості нафти, природного газу, кам’яного вугілля; процеси та продукти переробки нафти і кам’яного вугілля, їх застосування;

характеризує природну вуглеводневу сировину як джерело добування органічних сполук; детонаційну стійкість бензину;

Ціннісний компонент

обґрунтовує значення природної сировини в суспільному господарстві;

оцінює вплив продуктів переробки вуглеводневої сировини на довкілля; значення альтернативних джерел виробництва пального;

висловлює судження про значення охоронних заходів при добуванні й використанні вуглеводнів.

Природний і супутній нафтовий гази, їх склад, використання.

Нафта. Склад, властивості нафти. Фракційна перегонка нафти. Крекінг. Ароматизація нафтопродуктів. Продукти нафтопереробки, їхнє застосування. Детонаційна стійкість бензину.

Кам’яне вугілля, його переробка, продукти переробки.

Основні види палива та їхнє значення в енергетиці країни. Проблеми добування рідкого палива з вугілля та інших джерел.

Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці й транспортуванні вуглеводневої сировини та використанні продуктів переробки.


Демонстрації

1.Модель нафтоперегінної установки.



Лабораторні досліди

1. Ознайомлення зі зразками нафтопродуктів і продуктів коксування кам’яного вугілля (колекція).

2. Ознайомлення з різними видами палива (колекція).


Навчальні проекти

1. Альтернативні джерела енергії в моїй місцевості.



2.Сланцевий газ: за і проти.

Тема 5. Оксигеновмісні органічні сполуки

Знаннєвий компонент

називає функціональні (характеристичні) групи оксигеновмісних органічних сполук; оксигеновмісні органічні сполуки за систематичною номенклатурою;

наводить приклади спиртів, фенолів, альдегідів, кетонів, карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів, їхні структурні й електронні формули;

пояснює вплив функціональної (характеристичної) групи на фізичні і хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук; утворення оксиген-карбонових зв’язків; зміст поняття: «функціональна (характеристична) гідроксильна (карбонільна, карбоксильна) група»; суть оптичної ізомерії; взаємного впливу атомів у молекулах спиртів, фенолу, карбонових кислот.

Діяльнісний компонент

класифікує оксигеновмісні органічні сполуки за характеристичними групами;

розрізняє одно- і багатоатомні спирти, спирти та феноли; альдегіди та кетони; моно-, ди- і полісахариди; натуральні і штучні жири, натуральні і штучні волокна;

складає загальні, молекулярні, структурні та електронні формули оксигеновмісних органічних сполук;

характеризує водневі зв’язки та їхній вплив на фізичні властивості сполук; хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук; полісахариди як полімерні сполуки;

ілюструє хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук рівняннями хімічних реакцій;

порівнює будову і властивості сполук з різними функціональними (характеристичними) групами; крохмаль і целюлозу;

установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями оксигеновмісних органічних сполук; генетичні зв’язки між оксигеновмісними органічними сполуками;

визначає дослідним шляхом гліцерол, альдегіди, карбонові кислоти, глюкозу, крохмаль;

складає і використовує прилади для виконання дослідів;

дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами;

обчислює за хімічними рівняннями кількість речовини, маси або об’єму за кількістю речовини, масою або об’ємом реагенту, що містить певну частку домішок;

розв’язує експериментальні задачі, обираючи йобґрунтовуючи спосіб розв’язання.

Ціннісний компонент

обґрунтовує застосування речовин їхніми властивостями;

усвідомлює взаємозв’язок складу, будови, властивостей, застосування оксигеновмісних речовин і їхнього впливу на довкілля; необхідність охорони довкілля від промислових відходів, що містять фенол;

робить висновки про властивості на підставі будови молекул речовин; про будову речовин на підставі їхніх властивостей;

висловлює судження про біологічну роль жирів і вуглеводів;

оцінює згубну дію алкоголю на здоров’я і засобів побутової хімії на довкілля.


Класифікація оксигеновмісних органічних сполук. Поняття про функціональну (характеристичну) групу.

Спирти. Гідроксильна функціональна (характеристична) група. Насичені одноатомні спирти, їхній склад, хімічна будова. Електронна будова гідроксильної групи. Ізомерія, номенклатура насичених одноатомних спиртів; первинні, вторинні, третинні спирти. Електронна природа водневого зв’язку, його вплив на фізичні властивості спиртів. Хімічні властивості спиртів: повне і часткове окиснення, дегідратація, взаємодія з лужними металами, гідроген галогенідами.

Добування та застосування спиртів. Фізіологічна дія спиртів.

Етиленгліколь і гліцерол. Їхні фізичні та хімічні властивості.

Фенол, його склад, будова. Фізичні властивості фенолу. Хімічні властивості: взаємодія з натрієм, розчином лугу, бромною водою, ферум(Ш) хлоридом, нітрування. Взаємний вплив атомів у молекулі фенолу. Добування та застосування фенолу.

Альдегіди і кетони. Склад, хімічна й електронна будова альдегідів і кетонів. Карбонільна група, її особливості. Ізомерія, номенклатура альдегідів і кетонів. Фізичні властивості. Хімічні властивості альдегідів і кетонів. Реакції окиснення і відновлення. Поліконденсація метаналю з фенолом. Добування альдегідів і кетонів. Застосування метаналю, етаналю, пропанону.

Карбонові кислоти. Насичені одноосновні карбонові кислоти, їх склад, хімічна й електронна будова. Карбоксильна група, її особливості. Фізичні властивості карбонових кислот, їхня номенклатура.

Хімічні властивості карбонових кислот: електролітична дисоціація, взаємодія з металами, лугами, солями, спиртами. Залежність сили карбонових кислот від складу і будови їхніх молекул. Взаємний вплив карбоксильної і вуглеводневої груп. Багатоманітність карбонових кислот (вищі, ненасичені, двоосновні, ароматичні). Застосування і добування карбонових кислот.



Естери. Реакція естерифікації. Склад, хімічна будова естерів. Гідроліз естерів.

Застосування естерів.



Жири, їх склад, хімічна будова. Гідроліз (омилення), гідрування жирів. Переестерифікація жирів. Біодизельне пальне. Біологічна роль жирів.

Вуглеводи. Класифікація вуглеводів. Глюкоза, її склад, фізичні властивості й поширеність у природі. Будова глюкози як альдегідоспирту. Циклічні форми глюкози. Поняття про оптичну ізомерію.

Хімічні властивості глюкози: повне і часткове окиснення, відновлення, взаємодія з гідроксидами металічних елементів, бродіння (спиртове і молочнокисле), етерифікація та естерифікація. Застосування глюкози, її біологічне значення.

Короткі відомості про фруктозу, рибозу та дезоксирибозу.

Сахароза, її склад, будова. Фізичні властивості. Поширеність у природі. Хімічні властивості: гідроліз, утворення сахаратів. Добування цукру з цукрових буряків (загальна схема).

Крохмаль, його склад. Будова крохмалю. Фізичні властивості. Хімічні властивості: гідроліз (кислотний, ферментативний), реакція з йодом. Біологічне значення крохмалю.

Целюлоза, її склад. Будова целюлози. Фізичні властивості. Хімічні властивості: окиснення, гідроліз, естерифікація, термічний розклад. Застосування целюлози та її похідних.

Поняття про штучні волокна на прикладі ацетатного волокна.


Розрахункові задачі

1. Обчислення за хімічними рівняннями кількості речовини, маси або об’єму за кількістю речовини, масою або об’ємом реагенту, що містить певну частку домішок.



Демонстрації

1. Порівняння властивостей спиртів у гомологічному ряді (розчинність у воді, горіння).

2. Взаємодія етанолу з натрієм.

3. Взаємодія етанолу з гідроген бромідом.

4. Взаємодія гліцеролу з натрієм.

5. Розчинність фенолу у воді за кімнатної температури та при нагрівання.

6. Добування натрій феноляту.

7. Витіснення фенолу з натрій феноляту дією вуглекислого газу.

8. Взаємодія фенолу у водному розчині з ферум(ІІІ) хлоридом.

9. Окиснення метаналю (етаналю) амоніачним розчином аргентум(І) оксиду.

10. Взаємодія метанової кислоти з амоніачним розчином аргентум(І) оксиду.

11. Добування естеру.

12. Ознайомлення зі зразками естерів.

13. Омилення жирів. Добування мила.

14. Доведення ненасиченого характеру рідких жирів (віртуально).

15. Взаємодія глюкози з амоніачним розчином аргентум(І) оксиду.

16. Гідроліз сахарози.

17. Взаємодія сахарози з гідроксидами металічних елементів.

18. Гідроліз крохмалю (целюлози).


Лабораторні досліди

1. Окиснення метаналю (етаналю) купрум(ІІ) гідроксидом.

2. Окиснення спирту до альдегіду.

3. Відношення олеїнової кислоти до бромної води та розчину калій перманганату (віртуально).

4. Розчинність жирів у воді та органічних розчинниках.

5. Окиснення глюкози купрум(ІІ) гідроксидом.




Практичні роботи

1. Розв’язування експериментальних задач.

2. Синтез етилетаноату.

3. Розв’язування експериментальних задач.


Навчальні проекти

1.Хімія запаху

2.Створення колекцій (з описом-рефератом до них):

а) жири природні та синтетичні,

б) мило та мийні засоби,

в) вуглеводи.



3. Екологічна безпечність застосування і одержання фенолу.

4. Вуглеводи у харчових продуктах: виявлення і біологічне значення.

5. Збалансоване харчування.

6. Натуральні рослинного походження волокна: їхні властивості, дія на організм людини, застосування.

Тема 6. Нітрогеновмісні органічні сполуки.


Знаннєвий компонент

називає нітрогеновмісні органічні сполуки за систематичною номенклатурою;

наводить приклади нітросполук, амінів, амінокислот, білків;

пояснює структурні й електронні формули сполук; утворення нітроген-карбонових зв’язків; суть структурної ізомерії сполук; електронну суть взаємного впливу атомів у молекулі аніліну; утворення біполярного йону амінокислот; амфотерність амінокислот; зміст понять: функціональна (характеристична) аміногрупа, пептидна група, поліпептид, нуклеозид, нуклеотид.

Діяльнісний компонент

розрізняє нітросполуки; первинні, вторинні і третинні аміни; аміни жирного ряду й ароматичні; амінокислоти і карбонові кислоти;

складає молекулярні, структурні та електронні формули амінів, амінокислот; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості та способи добування амінів та амінокислот;

класифікує нітрогеновмісні органічні сполуки за функціональними (характеристичними) групами; аміни за кількістю замісників;

характеризує рівні організації білків; будову подвійної спіралі ДНК; біологічну роль амінокислот, білків, нуклеїнових кислот;

порівнює синтетичні й біотехнологічні методи добування речовин;

установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями нітрогеновмісних органічних сполук;

складає і використовує прилади для виконання дослідів;

виявляє дослідним шляхом білки;

дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами.

Ціннісний компонент

обґрунтовує застосування нітрогеновмісних органічних сполук їхніми властивостями;

робить висновки про властивості, виходячи з будови молекул речовин; про будову речовин, виходячи з їхніх властивостей;

оцінює досягнення біотехнології;

висловлює судження про вплив вивчених нітрогеновмісних органічних сполук на організм людини; значення органічного синтезу.

Класифікація нітрогеновмісних органічних сполук.

Нітросполуки, їх склад. Найважливіші представники нітросполук, їх застосування.

Аміни, їх склад, хімічна, електронна будова, класифікація, номенклатура. Аміни як органічні основи. Взаємодія амінів з водою і кислотами.

Ароматичні аміни. Анілін, його склад, електронна будова молекули, фізичні властивості.

Хімічні властивості аніліну: взаємодія з мінеральними кислотами, бромною водою, реакція сульфування, окиснення.

Взаємний вплив атомів у молекулі аніліну. Добування амінів. Реакція М.Зініна. Значення аніліну в органічному синтезі.

Поняття про анілінові барвники.

Амінокислоти. Склад, будова молекул. Ізомерія амінокислот, номенклатура. Особливості хімічних властивостей амінокислот, зумовлені поєднанням аміно- і карбоксильної груп. Біполярний йон. Пептиди. Пептидний зв»язок. Пептидна група. Добування -амінокислот, їх біологічне значення.

Білки. Білки як високомолекулярні сполуки. Рівні структурної організації білків. Властивості білків: гідроліз, денатурація, кольорові реакції.

Успіхи у вивченні та синтезі білків. Поняття про біотехнологію.



Нуклеїнові кислоти. Склад нуклеїнових кислот. Будова подвійної спіралі ДНК. Роль нуклеїнових кислот у життєдіяльності організмів.


Демонстрації

1. Досліди з метанаміном (або з іншим летким аміном): горіння, лужні властивості розчину, утворення солей.

2.Взаємодія аніліну з кислотами.
3. Взаємодія аніліну з бромною водою.

4. Колекція природних і синтетичних барвників.

5. Окиснення аніліну. Добування барвника анілінового чорного.

6. Доведення наявності характеристичних груп у молекулах амінокислот.



7. Каталітичні властивості білків.

Лабораторні досліди

1. Розчинення й денатурація білків.

2. Кольорові реакції білків.


Навчальні проекти

1.Історія синтезу анілінових барвників.

2. Як розшифрували структуру ДНК.

3. Дія йонізуючого випромінювання на органічні сполуки.

Тема 7. Синтетичні високомолекулярні речовини та полімерні матеріали на їх основі

Знаннєвий компонент

наводить приклади полімерних сполук, найважливіших пластмас і полімерних матеріалів на їхній основі.

Діяльнісний компонент

розрізняє синтетичні органічні речовини: пластмаси, каучуки, волокна;

складає молекулярні і структурні формули мономерів і полімерів; рівняння реакцій, які характеризують способи добування полімерів;

характеризує методи синтезу полімерів; властивості термопластичних, термореактивних полімерів, синтетичних каучуків, синтетичних волокон;

порівнює природні, штучні й синтетичні полімерні матеріали;

установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням полімерів;

дотримується правил експлуатації виробів із синтетичних матеріалів.

Ціннісний компонент

робить висновки про залежність властивостей полімерів від їх складу та будови;

висловлює судження про значення полімерів у суспільному господарстві і побуті;

оцінює вплив пластмас на довкілля.

Особливості високомолекулярних сполук, їхня відмінність від низькомолекулярних сполук.

Класифікація полімерів. Хімічна будова полімерів. Лінійна, просторова та розгалужена будова полімерів. Залежність властивостей полімерів від їхньої будови. Термопластичні й термореактивні полімери.

Методи синтезу високомолекулярних речовин: полімеризація, поліконденсація. Поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирен, поліакрилова кислота та її похідні, фенолоформальдегідні смоли. Склад, властивості, застосування.

Синтетичні каучуки, їхні властивості та застосування. Гума.

Синтетичні волокна. Поліестерні та поліамідні волокна, їх склад, властивості, застосування.

Поняття про композиційні полімерні матеріали.

Поняття про клеї, герметики, лакофарбові матеріали.

Поняття про маркування пластмас.



Демонстрації

1.Зразки пластмас, синтетичних волокон, каучуків, клеїв, герметиків, лакофарбових матеріалів.




Лабораторні досліди

1.Дослідження властивостей термопластичних полімерів.

2. Порівняння властивостей каучуку і гуми.

3. Відношення синтетичних волокон до розчинів кислот і лугів.




Практичні роботи

1. Розпізнавання деяких пластмас і волокон.




Навчальні проекти

1.Рециклінг як цивілізований спосіб утилізації твердих побутових відходів.





Тема 7. Органічна хімія в сучасному суспільстві


Знаннєвий компонент

наводить приклади органічних сполук, що використовуються в різних галузях суспільного господарства, побуті, харчуванні;

Діяльнісний компонент

розрізняє природні й синтетичні органічні речовини;

ілюструє генетичні зв’язки між органічними речовинами рівняннями хімічних реакцій;

встановлює генетичні зв’язки між органічними речовинами; ієрархію рівнів структурної організації органічних речовин;

пояснює причини багатоманітності органічних речовин;

аналізує основний хімічний склад харчових продуктів;

характеризує значення рівнів організації органічних речовин у природі;

порівнює природні, штучні й синтетичні матеріали;

дотримується правил безпечного поводження з засобами захисту рослин та іншими продуктами синтетичної органічної хімії.

Ціннісний компонент

робить висновки про залежність властивостей органічних сполук від їх складу та будови;

висловлює судження про значення продуктів органічної хімії в суспільному господарстві й побуті; роль органічної хімії в розв’язуванні проблем сталого розвитку суспільства;

оцінює й усвідомлює вплив засобів захисту рослин на здоров’я людей та довкілля при їх неправильному використанні; згубний вплив токсикоманії на здоров’я;

усвідомлює необхідність охорони довкілля від продуктів синтетичної органічної хімії;

дотримується правил експлуатації виробів із синтетичних матеріалів, правил зберігання лікарських препаратів, засобів побутової хімії.


Роль органічної хімії в розв’язуванні проблем сталого розвитку суспільства.

Поняття про хімічні засоби захисту рослин, їх використання у сільському господарстві на основі вимог щодо охорони природи.

Пестициди, інсектициди, гербіциди, фунгіциди, регулятори росту рослин, кормові добавки.

Поняття про фосфорорганічні сполуки.

Поняття про синтетичні лікарські засоби (на прикладі ацетилсаліцилової кислоти).

Харчові добавки. Речовини, що поліпшують зовнішній вигляд, смак, фізичні й хімічні властивості тощо харчових продуктів. Е-числа. Калорійність їжі.

Забруднення навколишнього середовища. Стійкі органічні забруднювачі. Діоксини. Забруднення навколишнього середовища продуктами згоряння. Смог. Забруднення води та ґрунтів. Токсикоманія та запобігання їй.

Багатоманітність органічних речовин, причини багатоманітності. Природні і синтетичні органічні речовини. Рівні структурної організації органічних речовин (молекулярний, полімерний, супрамолекулярний) та їхня ієрархія.

Генетичні зв’язки між органічними та органічними й неорганічними речовинами.


Демонстрації

1.Зразки пестицидів.

2.Зразки лікарських препаратів.


Практичні роботи

1. Функціональний аналіз органічних речовин.

2. Властивості ацетилсаліцилової кислоти.

3. Розв’язування експериментальних задач: генетичні зв’язки між органічними речовинами, дослідження їхніх властивостей.



Навчальні проекти

1. Рослини як індикатори стану навколишнього середовища.

2. Малі молекули (СО2, СО, азот, NO) у живих організмах.

3. Роль хімії у підвищенні родючості ґрунтів.

4. Ліки природні й синтетичні. Синтез, механізм дії.

5. Наркоманія і алкоголізм: хімічний аспект проблеми.

6.Хімія смаку.



Каталог: storage -> app -> media -> zagalna%20serednya -> programy-10-11-klas -> 2018-2019
2018-2019 -> Програма для 10 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
2018-2019 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою 10-11 класи Рівень стандарту
2018-2019 -> Програма для закладів загальної середньої освіти Укладачі
2018-2019 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською мовою 10 -11 класи Профільний рівень
2018-2019 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням молдовською мовою
2018-2019 -> Фізика І астрономія навчальні програми для 10-11 класів закладів загальної середньої освіти
2018-2019 -> Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
2018-2019 -> Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання (початок вивчення з 5 класу) рівень стандарту


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка