Програма нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра



Скачати 43.04 Kb.
Дата конвертації20.11.2018
Розмір43.04 Kb.
#65661
ТипПрограма
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства

Кафедра української літератури

БІБЛІЯ ТА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)


Напряму 03501 – Філологія (українська мова та література)
Спеціальності

(Шифр за ОПП ПП 5.9В)

Дніпро

2017


РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: Кедич Т. В., доцент кафедри української літератури, кандидат філологічних наук

Схвалено науково-методичною комісією по філології


035 Філологія; 014.01 Середня освіта (українська мова і література)

” ______________ 2017 року, протокол № .


ВСТУП

Програма вивчення нормативної (або вибіркової) навчальної дисципліни «Біблія та українська література»

складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів напряму (спеціальності) Філологія (українська мова та література).
Предметом вивчення навчальної дисципліни є специфіка вивчення унікальної природи взаємодії Біблії й художньої літератури, оскільки біблійні образи і мотиви присутні в образотворчому мистецтві, літературі, філософії. Без знання Біблії неможливе повноцінне засвоєння курсу літератури – і давнього її періоду, і ХІХ – ХХ століття, адже українські письменники часто зверталися до цієї скарбниці мудрості, запозичували óбрази, мотиви, використовували цитати, афоризми тощо.

Міждисциплінарні зв’язки: для вивчення дисципліни необхідні базові знання студентів з «Історії літератури», «Української мови», «Релігієзнавства», «Біблієзнавства».

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Біблія як метатекст.

2. Біблія в Україні: особливості вживання біблійних образів, мотивів, сюжетів в українському письменстві.
1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Біблія і українська література» є ознайомити студентів із книгою книг християнського народу, розглянути особливості жанрової специфіки Біблії, на основі порівняльного аналізу удосконалити знання й уміння студентів чітко виокреслювати у творах української літератури провідні мотиви, образи, сюжети.

1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни «Біблія і українська література» є знайомство студентів з Біблією, адже це - повернення до духовних основ, шлях пізнання історії і культури народів світу. Релігійні заповіді привчають людей до вироблення і прийняття загальнолюдських цінностей і правил співжиття.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати :

• основні поняття і терміни літературознавства:

• методику аналізу літературно-художнього твору;

• основні концепції біблієзнавства;

• критерії класифікації біблійних жанрів;

• найбільш поширені та уживані біблійні образи, мотиви, сюжети в українській літературі;
уміти:

• правильно осмислювати специфіку літератури як мистецтва слова;

• створювати методику дослідження конкретного питання в аналізі літературно-художнього твору;

• аналізувати поетику літературно-художнього твору;

• на основі компаративного аналізу чітко визначати біблійні образи в українському письменстві;

• вести спостереження над способами і прийомами використання письменниками біблійних сюжетів та образів;

• застосовувати набуті знання під час вивчення історико-літературного процесу.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 120 годин /__4__ кредити ECTS.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Біблія як мета текст

Тема 1. Структура і жанрове багатство Біблії

Загальновідомо, що із введенням християнства на Русі виникає потреба в богослужбових книгах: євангеліях, псалтирях, апостолах, збірниках піснеспівів та ін. Попит на християнську церковну літературу зростає також у зв’язку з поширенням шкільної освіти. Уже в першій половині XI ст. русичі самостійно перекладають з грецької мови не тільки церковні, але і світські твори. Процес засвоєння візантійської і староболгарської літератури на давньоруському ґрунті вчені називають трансплантацією, підкреслюючи, що це не механічне перенесення творів, а продовження їхнього життя на новому історичному ґрунті.

Найранніше з перекладної літератури з'явилися книги, що входять до складу Біблії (грецька назва, що означає «книги»). Але якщо трохи заглибитися у значення цього слова, що виявиться, що це географічна назва: Біблос - стародавнє сирійське місто, де виготовляли папірус. Греки папірус називали біблосом, а книги, написані на ньому, - бібліями. Згодом від цього слова утворилося багато похідних: бібліотека, бібліографія тощо. Це найпоширеніша з усіх книг, які будь-коли існували: за останніми свідченнями, вона повністю або частково перекладена 1848 (1986 рік) мовами світу. Л.Куценко наводить наступні статистичні дані: у 1900 р. було надруковано 5 мільйонів примірників повних видань Біблії і 7 мільйонів примірників Нового Завіту, а в 1980 році - майже 36 мільйонів Біблій і 57 мільйонів Новий Завітів. А ще ж були окремі видання Євангелій, Псалтиря, інших книг Святого Письма.

Що ж являє собою Біблія? Так називається звід, що складається, по-перше, з пам’яток староєврейської літератури (50 окремих творів). Ці книги писали з V ст. до нашої ери до І ст. нашої ери; найдавніші із збережених до наших часів рукописних копій окремих книг належать до Х ст. (повний рукопис усього зводу, що зберігся до нашого часу, належить до XI ст.). По-друге, до складу Біблії входять пам'ятки християнсько-грецької літератури (27 творів, що збирали докупи теж протягом довгого часу - з І до V ст. нашої ери; найдавніші рукописні копії - IV - VI ст.).

Перша частина зводу, за християнською термінологією Старий Завіт, написана давньоєврейською мовою. Складається вона з книг розповідних (Буття, Вихід, книги Ісуса Навина, Суддів, Рут, чотири книги Царів і т.д.), книг ліро-епічних (твори пророків, Книга Іова), ліричних (Псалтир, Пісня пісень), законоуставних і ін. В епічній своїй частині Старий Завіт подає староєврейські міфічні перекази про створення світу, про життя першої людської пари - Адама і Єви - в раю, чудесному саду, створеному богом; про порушення ними божественної заборони і їх вигнання з раю; про життя їх потомства аж до того часу, коли розгніваний Бог вирішив винищити рід людський всесвітнім потопом, залишивши з усіх людей тільки праведника Ноя з його сім'єю; про міфічну історію єврейського народу, який під проводом Мойсея виходить з єгипетського рабства шукати місце нового поселення - „землю обітовану”; про утворення староєврейського царства, його поділ і зруйнування ассірійцями і вавилонянами; про вавилонський полон і повернення на батьківщину і т. д. (приблизно до кінця II ст. до н.е.). Елементи народної творчості (староєврейського фольклору), поєднані у цих книгах з елементами творчості давньоєврейської аристократії, світської і жрецької, були ґрунтовно перероблені потім греками, які встановили канон (норму, правило) священних книг у кількості, зазначеній вище.

У другій частині Біблії - Новому Завіті (написаний грецькою мовою) - в епічній частині розповідається про життя, вчення, чудеса, смерть і воскресіння засновника християнської релігії Ісуса Христа (Чотириєвангелія Матвія, Марка, Луки й Іоанна), про діяльність його учнів (апостолів), а в кінці - у книзі, що називається «Апокаліпсис» (одкровення), - про останні часи людства, кінець світу і „страшний суд” над живими й мертвими.

Історією свого складання, своїм змістом Біблія до певної міри схожа на священні книги інших релігій, наприклад, на староіндійські Веди, староіранську Авесту, вавилонські релігійно-епічні оповіді, що подекуди мають дуже близьку тематичну схожість з оповіданнями Старого Завіту. Перша частина Біблії відображає різні етапи стародавньої історії єврейського народу, який від кочового стану переходив до осілого, від родового суспільства - до рабовласницької держави.
Тема 2. Жанрова специфіка Біблії

Біблійний текст включає цілу низку літературних жанрів. Серед них трапляються властиві іншим стародавнім літературам і специфічні, що визначають особливості Біблії як релігійного, сакрального тексту. Дослідження біблійних літературних жанрів, що належить до сфери літературної біблійної критики, необхідне для адекватного розуміння та витлумачення Біблії. Скажімо, у байках і притчах ваги набуває алегоричний і символічний смисл, а не документальна достовірність; героїчний епос або генеалогія також не вирізняються особливою історичною точністю, утверджуючи передусім персональні приклади релігійної відданості. Дослідники зазначають, що літературно-художня форма біблійних текстів, на відміну, наприклад, від античної грецької літератури, вирізняється переважанням динаміки над пластичністю і предметністю, етичного моменту над естетичним.

Для Біблії притаманні мотиви, спільні з іншими стародавніми літературами Сходу (єгипетською, вавилонською, ханаанською). Насамперед, це переважання поетичної форми. З’ясовано, що понад половину всієї Біблії складають поетичні тексти. Значні фрагменти П’ятикнижжя, майже всі повчальні і пророцькі книги Старого Завіту написані віршами; більшість логій та притч Ісуса в Новому Завіті також віршовані. Поетична форма значної частини біблійного тексту базувалася на семіотичній основі і була втрачена під час численних перекладів. Цікаво, що зворотні переклади грецького тексту Євангелій єврейською чи сирійською (близькою до арамейської) мовами демонструють відновлення певних художніх рис, які не простежуються у церковному каноні.
Тема 3. Основні мотиви й образи Книги книг

Біблійні книги відкривали читачеві цілий світ різноманітних настроїв і образів. Вони давали йому нову відповідь на питання про походження світу, людини і людського суспільства; подавали ряд героїчних саґ про боротьбу єврейського народу з ворогами (деякі із цих саґ вплинули на оповіді „Початкового літопису”), виводили образи мудрих і сильних царів (Давида і Соломона), образи майбутньої долі людства аж до його страшного, хоч і не визначеного точно в часі, кінця. Багаторазово різноманітні теми, мотиви, образи біблійних книг були використані пізнішою літературою. В українській літературі вплив Біблії легко простежити до XX ст. включно.


Змістовий модуль ІІ. Біблія в Україні: особливості вживання біблійних образів, мотивів, сюжетів в українському письменстві.
Тема 1. Давня українська література й Біблія

На територію України Біблія потрапила у Х столітті одночасно з прийняттям християнства. До 1581 р. використовувалися тільки ті окремі тексти біблійних книг, які були необхідні для потреб культу і складали «Паремейник» - збірник уривків із Старого Завіту (паремій), які читалися під час церковної відправи. Крім того, у вжитку були окремі книги Старого Завіту в повному вигляді. З новозавітних книг раніше від інших з'явилися Євангеліє і Апостол („Дѣянія”, тобто історія апостольського служіння і збірник послань, приписаних апостолам Павлові, Петрові, Іоаннові та ін.). Одна з найстаріших книг, що збереглися до наших днів від Київської Русі, - це так зване «Остромирове євангеліє», списане із староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського «посадника» (намісника) Остромира в 1056 - 1057 pp. Цей рукопис, багато орнаментований заставками і розмальованими заголовними буквами, з трьома зображеннями євангелістів, який до того ж прекрасно зберігся, містить євангельські читання, пристосовані для церковної відправи в неділі і в свята (так зване «євангеліє-апракос», неповне).

Перший переклад Біблії на писемну староукраїнську мову здійснив у 1561 році архімандрит монастиря у м. Пересопниця Григорій. Ця книга дістала назву Пересопницького Євангелія. Вона вважається нашою Першокнигою. Під час інавгурації на ній присягає Президент України. Повний переклад Біблії в українській літературі з’явився наприкінці XVI ст. (Острозька друкована Біблія 1581 р.). Здійснене це видання було в місті Острозі на Волині дияконом Іваном Федоровим. Реалізувати цей задум йому вдалося завдяки могутньому покровителю - князеві Костянтину Острозькому. Іван Федоров протягом десяти років видав перший на східнослов’янських землях Буквар, а також Новий Завіт і повну Біблію величезним, як на той час, тиражем - більш як тисячу примірників.

Перший переклад повного тексту сучасною українською мовою був виданий 1903 року. Він був здійснений зусиллями письменників Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та вченого Івана Пулюя. У 30-х роках ХХ століття переклад Святого Письма українською мовою здійснив митрополит Іларіон (Іван Огієнко).

Вплив біблійних книг на розвиток світової літератури (у тому числі української) був надзвичайно великий і позитивний. Протягом століть письменники засвоювали зі Святого Письма вироблені жанрові і стилістичні форми, плідно використовували сюжети, запозичували образи, проймалися поетичним духом першотвору.

У давній українській літературі біблійні книги сприяли становленню оригінальної літератури (ораторсько-проповідницької, житійної тощо). Теми, образи й посилання на Біблію часто зустрічаємо в літописах та інших світських пам’ятках. Література XV—XVIII століть також позначена впливом Біблії. Це стосується пам’яток полемічної, проповідницької літератури. Сюжети й образи Святої Книги плідно використовували в українській поезії (Лазар Баранович, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Іван Величковський, Семен Климовський, Григорій Сковорода та ін.). Звертається до біблійних мотивів також українська шкільна драма.


Тема 2. Основні теми, мотиви й образи в українській літературі ХVІІІ – ХІХ століття.

У новій українській літературі теми й образи біблійних книг з’являються переважно як алегорії, переосмислюються авторами, стають мандрівними сюжетами. Незнання Біблії часто утруднює сприйняття того чи іншого тексту. Як, скажімо, зрозуміти Шевченкові „Подражаніє 11 псалму”, „Во Іудеї во дні они”, „Осії. Глава ХІѴ”, „Марія”, „Саул”, „Подражаніє Ієзекіїлю”, не знаючи першотвору? Чи Франкового „Мойсея”, чи „Вавілонський полон”, „Саул”, „Плач Єремії”, „Прокляття Рахілі”, „Самсон”, „Єврейські мелодії” Лесі Українки? Тим часом, окрім названих авторів та згадуваних уже раніше П.Гулака-Артемовського і П.Куліша, до біблійної тематики зверталися також М. Костомаров, М. Старицький, Б.-І.Антонич, Г. Хоткевич та інші письменники.


Тема 3. Біблійний інтертекст в українській літературі ХХ – ХХІ століття.

Святе Письмо завжди було невичерпним джерелом "вічних" тем, ідей, мотивів, образів, знайомих широкому загалу у всьому світі, джерелом художніх істин та архетипів. Християнство впродовж свого існування переконливо демонструвало здатність гармонізувати буття й моральні засади індивідууму, народу, всього людства, яке у будь-яку епоху потребує певних основ та орієнтирів. Тож сьогодні в контексті процесів відродження національної духовності осмислення цього явища в його найрізноманітніших аспектах та виявах, зокрема в літературі, є своєчасним і необхідним.

На думку багатьох дослідників, українська література завжди, навіть у найтрагічніші моменти історії, підтримувала й розвивала християнські ідеї, таким чином долучаючись безпосередньо до європейської, в якій використання біблійних сюжетів стало давньою традицією. Власне біблійними мотивами пронизані твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Осипа Маковея та багатьох інших українських письменників. Звернення до Біблії спричинене прагненням глибше розкрити проблеми певної доби.

Літературне функціонування євангельських образів і мотивів характеризується складністю форм та засобів їхньої трансформації, що, як правило, орієнтуються на створення складних моделей світобачення. У деяких творах української літератури ХХ ст. відбувається накладання семантики євангельського образу на життєподібні ситуації та колізії ("Юда" О. Кобилянської, "Іскаріот" В. Дрозда, "Сповідь Юди" С. Галябарди).

Яким є результат трансформації в українській літературі євангельських образів Понтія Пілата, Варавви, Йосипа Аримафейського, Ірода, Марії Магдалини, та які реакції він викликає, намагаються дослідити сучасні українські науковці.

Канонічні тексти свідчать про неоднозначне і досить суперечливе ставлення до Месії учнів, простого люду і прямих антагоністів (Ірода, Понтія Пілата та ін.). Кожен з цих образів універсальний, багатоплановий, він характеризується різнополярністю інтерпретацій загальновідомих конфліктів, колізій та ситуацій. Українські письменники розраховують, що читач, знайомлячись з певним персонажем, не лише осягне його морально-психологічну суть, а й здогадається про «правила», за якими цей образ створено.

В.Костюченко розкриває таємницю появи поем «Каїн», «Ваал», «Христос», написаних письменником радянської України В. Сосюрою: «Чому поет у складний повоєнний час (після нещадної критики 1947р. його літературних побратимів) звернувся до біблійної тематики — не є якоюсь складною загадкою: він не міг, як інші літератори, повністю віддаватися писанині про так звану щасливу мирну працю радянських людей, а тому заглибився в уявний світ «золотої легенди людства» — у Старий Заповіт — його улюблену з дитинства книгу, легендарні сюжети якої почав творчо переосмислювати в полудень свого віку…».

Особливу естетичну функцію в художній тканині поеми Івана Драча «Чорнобильська мадонна» «відіграють символи, зокрема біблійно-християнська символіка». Вона допомогла Драчеві усталені, традиційні найзагальніші категорії філософського спрямування наповнити новими реаліями доби.

Таким символом у письменника є, передусім, образ Божої Матері як втілення співчуття до страждань українців, охоплених чорнобильським апокаліпсисом, як захисниці й уособлення немеркнучого світла любові й очищення душі.

Звертається поет також до біблійної символіки хреста розп’ятого. Переосмислюючи біблійну символіку хресного розп’яття, Іван Драч подає чорнобильську трагедію через призму особистісних переживань. Митець психологічно тонко відбиває фізичну муку і жах ліричного героя від катастрофи. Він не знаходить ніде притулку, втікаючи від чорнобильської біди, втіленої в образі вогненного хреста. Герой не може втекти від страждань, фаталістичної погоні вогненного хреста «на всі небеса». Розпач і жах від невідворотності і скрізь присутності хреста у тексті нагнітається, підсилюючи заціпеніння людини, яка опинилася в зоні великого лиха. Головна причина муки ліричного героя в тому, що в цій апокаліпсичній картині в епіцентрі катастрофи, полум’ї вогненного хреста палає людський син.

На тлі світових катастроф живуть герої В. Барки, автора роману «Рай». Крізь побутові сцени, як то буває лише в істинно великого майстра, щоразу прозирають речі справді таки глобального характеру. Спостережливе око неодмінно помітить, як протягом усього твору відбувається змагання двох сил — людини й апарату тоталітарної держави (добра і зла). Цьому завданню підпорядкована оптимально розроблена автором художня концепція життя.

Це передусім світ Божий, тобто — в розумінні письменника — ідеальний, гармонійний, — усе те, що приносить людині насолоду, робить її щасливою.

Автор пропонує антитезу «пекло — рай» (світ Божий — «революційних хірургів»). Альтернативний Божому «рай» — «царство сатани». Править ним той, «хто став на місці Бога і сонця». Сценарій цієї перебудови світопорядку в уяві героя-християнина мислився так: «сатана замикає Бога в центрі пекла, а сам сідає на троні неба. Скрізь відбуваються радикальні зміни. Душогуби, кати, зрадники, кровопивці, облудники, розпусники і сила їм подібних, розсідаються у високих сферах, квітучих садах колишнього раю, надягають золототкані хітони, прикриваються вінками троянд. Розбійники отаборюються в імператорському палаці. Найбільшого ошуканця проголошують вищим за Бога, батьком земних народів, сонцем планети».
3. Рекомендована література

1.Біблія, або Книги Святого письма Старого і Нового Завіту (видання українською мовою різних літ).

2. Новий Завіт // Вітчизна. - 1990. - №3. - С.167 - 189; №5. - С.179 - 193; №7. - С.171 - 195.

3. Пісня пісень // Всесвіт. - 1989. - №2. - С.128 - 134 (післямова В.Базилевського “Жива вода з колодязя тисячоліть”).

4. Абрамович С. Специфика Библии как сакральной книги // Всесвітня література в навчальних закладах України. - 2001. - №9. - С.48-51.

5. Антофійчук В. Біблія і українська література ХХ століття: історико-літературні аспекти // Літературознавство: V конгрес Міжнародної асоціації україністів. - Чернівці, 2003. - Кн.2. - С. 191-195.

6. Антофійчук В. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. - Чернівці, 1997.

7. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ - поч. ХХ ст. // Українська мова і література в школі. - 1991. - №10.

8. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час.- 1991. - №3.

9. Бетко І. Рецепція Біблії в українській поезії // Слово і час. - 1993. - №9.

10. Борецький М.І. „Сія книга вічная...” (Матеріали до уроків, присвячених вивченню Біблії) // Відродження. - 1996. - №4. - С.31-37.

11. Володарська І. Проблема авторства у книзі Екклезіаста // Людина і світ. - 2000. - №5. - С.37-42.

12. Головащенко С.І. Біблієзнавство: Вступний курс. - К.: Либідь, 2001. - 496 с.

13. Коваль А.П. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походження в українській мові. - К.: Либідь, 2001. - 312 с.

14. Куценко Л. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. - Кіровоград: Степова Еллада, 1999. - 56 с.

15. Мазепа Н. Притча во язицех (Притча на сторінках Біблії) // Зарубіжна література. - 1996.- №12-13.

16. Мандрика М. Святе письмо в українському вбранні // Дивослово.-2000. - №5. - С.2-6.

17. Маринович М. Україна на полях Святого письма // Київ. - 1991. - №7.

18. Мартинюк В. Біблія - запорука духовності людства // Українська література в загальноосвітній школі. - 1999. - №4. - С.5-15.

19. Міріднанян Л. Як народжувалася перлина Т.Шевченка “Давидові псалми” // Вітчизна. - 1989. - №3.

20. Ніколенко О.М. Основні ідеї і структура Біблії // Зарубіжна література в навчальних закладах.-1998. - №5. - С.32-33.

21. Пастухова А. Викладання Біблії як концептуальної першоджерельної інстанції // Українська мова і література. - 2004. - №5. - С.38-39.

22. Рокіцький О. Перший повний переклад Біблії // Пам’ять століть.-2002. - №4. - С.59-67.

23. Соболь В. З глибини віків: Посібник для вивчення давньої української літератури в школі. - Київ: Зодіак-ЕКО, 2000.

24. Сулима В. Біблія і українська література: Навч. посібник. - К.: Освіта, 1998. - 400 с.

25. Хомич Я. Історія розп’яття: новозавітні мотиви в українській поезії ХХ століття // Українська мова і література. - 2006. - №3-4.- С.19-22.

26. Шевченко Г.П. Біблія - визначна пам’ятка світової культури і літератури // Все для вчителя. - 2002. - №15-16. - С.80-83.

27. Шевчук В. Як би я викладав уроки Біблії в середній школі // Слово і час. - 1991. - № 1. - С.72 - 79.


4. Форма підсумкового контролю успішності навчання − залік.
5. Засоби діагностики успішності навчання − опитування на практичних заняттях, виконання письмових самостійних робіт, поточне тестування, контрольна робота.
Каталог: docs -> vybir -> ffil
ffil -> Програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалавра (Шифр за опп 3 ) Дніпро 2018 рік
ffil -> Програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалавр
vybir -> Програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалавра спеціальність 033 Філософія
ffil -> Програма вибіркової навчальної дисципліни підготовки бакалавра Дніпро 2018 рік
ffil -> Програма навчальної дисципліни вільного вибору студента спеціальності 035 Філологія спеціалізація
ffil -> Практикум з методики викладання російської мови Програма вибіркової навчальної дисципліни
ffil -> Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Скачати 43.04 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка