Програма розвитку дитини дошкільного віку "українське дошкілля"


СОЦІАЛЬНО-МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК



Сторінка4/20
Дата конвертації11.09.2018
Розмір7.22 Mb.
#49817
ТипПрограма
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

СОЦІАЛЬНО-МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК




ФОРМУВАННЯ ОСНОВ МОРАЛЬНИХ ЯКОСТЕЙ

  • Вікові можливості дитини

Третій рік життя – переломний етап у житті дитини. У цей період урізноманітнюються навички самообслуговування; розширюється коло спілкування, закладаються основи моральної поведінки, засвоюються соціально прийняті способи і засоби спілкування з дорослими та дітьми. На цьому етапі в основному формується потреба дитини у спілкуванні з однолітками. Виникає специфічне новоутворення – якщо раніше одноліток сприймався як об’єкт навколишньої дійсності, то тепер дитина ставиться до нього як до рівного до себе суб’єкта. Виникають найпростіші взаємини з однолітками, з’являються вміння на короткий час утримуватися від імпульсивних проявів. Найбільша кількість контактів між дітьми виникає через іграшки. Але нерідко вони мають конфліктний характер.

Новоутворення “кризи трьох років” сконцентровані навколо “Я” дитини. Їх суть полягає у психологічному відокремленні “Я” дитини від дорослих, які її оточують. Це супроводжується певними специфічними проявами – впертістю, негативізмом, протестом проти дій дорослих. У період “кризи трьох років” у дітей формується певний комплекс поведінки. Вони прагнуть самостійно досягти позитивного результату своєї діяльності, в разі невдачі звертаються за допомогою до дорослого.

Третій рік життя характеризується суперечністю між прагненням дитини до самостійності, що швидко зростає, бажанням брати участь у діяльності дорослих та її реальними можливостями. Це важливий момент у житті дитини, оскільки саме в цей період відбувається народження особистості. Від того, як у цей час здійснюється виховання, залежать нахили, характер особистості.


  • Освітні завдання  Формувати елементарні уявлення про те, що таке добре і що таке погано.

    • Прищеплювати почуття шанобливого ставлення до членів сім’ї, родини.

    • Виховувати слухняність, почуття симпатії до ровесників, любов і співчуття до всього живого.

    • Вчити вживати слова, що виражають прохання.  Вчити чемно поводитися у громадських місцях.

  • Духовне виховання

Розвивати почуття прихильності до людей, співчуття, симпатію до дорослих і дітей. Формувати уміння радіти чужому успіхові, засмучуватися через чужу невдачу, вміти в разі потреби допомогти.

  • Взаємини в сім’ї

Привчати дітей до шанобливого ставлення до членів сім’ї, родини; лагідного звертання до них, називання пестливими словами. Вчити дітей вітатися і прощатися з усіма членами сім’ї, родини, іншими дорослими та дітьми. Формувати уважність до дорослих, бажання виконувати їхні прохання, спокійно висловлювати власні прохання, вживати слова, які виражають прохання, подяку.

  • Ставлення до ровесників та інших дітей

Формувати елементарні прояви моральної поведінки в оточенні ровесників, інших дітей: прагнення поділитися, проявити співчуття, звертатися до дітей по імені, не давати прізвиськ. Виховувати негативне ставлення до брутальності, жадібності; звичку гратися без сварок, допомагати одне одному і разом радіти успіхам.

  • Спілкування

Вчити вживати слова: “будь ласка”, “прошу”, “дякую”, “вибачте”; вітатися та прощатися.

  • Культура в побуті

Привчати дітей до самостійності під час одягання, роздягання. Вчити скидати і складати на місце одяг, взуватися, ставити взуття у відповідне місце; допомагати один одному; помічати неохайність у одязі, звертатися за допомогою до дорослого; за потреби користуватися носовичком.

Привчати дітей до культури споживання їжі: спокійно сидіти за столом, не класти лікті на стіл, самостійно акуратно їсти; правильно тримати ложку, не сьорбати, не розливати, не кришити хліб, правильно користуватися столовим приладдям, серветкою, не порушувати порядку за столом; дякувати за проявлену послугу, за їжу.

Вчити прибирати іграшки у відповідне місце. Формувати бажання брати участь у прибиранні майданчика (збирати палички, папірці, листя); допомагати дорослим наводити порядок у приміщенні.

Вчити бережного ставлення до книг: акуратно перегортати сторінки, не рвати, не кидати книжок, не малювати по них, складати книги у відповідне місце.



  • Поведінка у громадських місцях

Прищеплювати навики культурної поведінки у громадських місцях:

не шуміти, не галасувати, голосно не розмовляти, зайшовши в транспорт, не вимагати місця.



  • Показники компетентності дитини:

 проявляє прихильність до дорослих та однолітків; вміє висловити

своє ставлення до них;  розцінює дорослого як партнера у грі, взірець для наслідування;  проявляє ввічливість у поводженні з дорослими та дітьми;  проявляє дружні контакти з дітьми у грі, праці, продуктивній

діяльності;  знає прості правила поведінки на вулиці, у громадських місцях;  проявляє культуру поведінки у громадських місцях.

ПІЗНАВАЛЬНИЙ РОЗВИТОК




СЕНСОРНИЙ РОЗВИТОК

Вікові можливості дитини

На третьому році життя набувають інтенсивного розвитку сенсорні можливості дитини. У дитини починають накопичуватися уявлення про колір, величину й інші властивості предметів.

Особливо розвивається зорова, тактильна і кінестетична чутливість, координуються рухи рук та очей. Діючи з предметами, дитина враховує їхні властивості та положення у просторі. Швидко розвивається фонематичний і музичний слух. Дитина тонко розрізнятє різні звуки, голоси людей, тварин, тони музики. Розширюються можливості сенсорного розвитку дітей цього віку. Це забезпечує їх перцептивну, моторну й мовну активність, зумовлює розвиток фонематичного та музичного слуху.

На третьому році життя діти добре розрізнять основні кольори та деякі їх відтінки, засвоюють назви кольорів. Сприймання величини предметів здійснюється шляхом практичного та сенсорного зіставлення предметів за їх величиною. Сприймання предмета набуває більш цілісного характеру. Створенню цілісного образу сприйманого предмета сприяють маніпулятивні дії з ним, активне обстеження його руками.

Поєднання образу предмета з відповідним словом полегшує його запам’ятовування і пізнавання. Дитина під час вибору однакових предметів часто орієнтується передусім на їх форму, потім на величину і наостанок – на колір. Це, звичайно, пояснюється тим, що сприймання форми і величини предметів безпосередньо пов’язане з регуляцією рухів, тому має генетичний пріоритет. Розвиток сприймання предметів у цьому віці залежить від умов сенсорного розвитку, зокрема використання в роботі з дітьми геометричних вкладок, пірамідок, які дають змогу співвідносити предмети із заданими зразками, здійснювати вибір за кольором, формою, величиною. До трьох років завершується підготовчий етап сенсорного розвитку дитини і в подальшому починається організація систематичного засвоєння нею сенсорної культури.

Освітні завдання  Забезпечувати оволодіння дітьми стійкими загальноприйнятими еталонами як засобами для обстеження реальних предметів.


  • Ознайомлювати дітей із властивостями, якостями, ознаками предметів, відношеннями (просторовими, часовими, місцезнаходження) між ними.

  • Формувати вміння розрізняти предмети за зовнішнім виглядом (формою, кольором, розміром), їх діями.

  • Залучати дітей до позначення словом властивостей і якостей предметів, формувати на цій основі вміння узагальнювати, розв’язувати наочно-практичні завдання.

  • Збагачувати дітей різноманітними сенсорними враженнями.

Колір. Ознайомлювати дітей з усіма основними різновидами і властивостями предметів шести кольорів: червоний, жовтий, зелений, синій, чорний, білий. Вчити добирати однакові за кольором предмети, групувати їх відповідно до кольору, чергувати за кольором, згідно зі словесними інструкціями дорослого чи за малюнком.

Вчити розміщувати предмети, чергуючи їх за кольором; позначати за допомогою кольору властивості предмета (листочки дерева, курочка з курчатами), ознаки предметів (ялинка з грибочками). Фіксувати увагу дітей на тому, що один і той самий колір може бути використаний для зображення різних предметів.



Форма. Ознайомлювати з предметами трьох форм: круг, квадрат, трикутник. Вчити добирати предмети різної форми до заданої форми; співвідносити предмети двох заданих форм при виборі з трьох можливих. Вчити групувати предмети за формою: круг, квадрат, трикутник, не ставлячи за мету запам’ятовування назв геометричних фігур.

Вчити складати картинки із двох і чотирьох частин зображення предмета; визначати, якого предмета на картинці немає.



Величина. Формувати вміння групувати предмети за величиною (великий – маленький); складати кільця, кубики, піраміди, інші предмети в порядку зменшення; групувати однакові предмети за величиною; співвідносити спочатку предмети, що суттєво відрізняються, а потім ті, що мають схожі властивості. Вчити вибирати предмети заданих властивостей із двох різновидів.

Простір. Забезпечувати розуміння поняття “високо – низько”, “вгорі – внизу”, “на”, “під”, “за”, “в”; розрізняти напрямки “вперед – назад”.

Чуттєве сприймання. Формувати вміння розрізняти їжу на смак та запах, користуватися словами: “солодкий”, “кислий”, “гіркий” тощо.

Вчити визначати й називати предмети на дотик. Навчати прийомів зіставлення різних предметів (каміння тверде, а пісок – м’який) та однакових предметів (вода тепла і холодна). Формувати вміння обводити пальцем контур предмета.

Звертати увагу на безліч звуків у природі. Вчити розпізнавати звуки музичних інструментів, впізнавати крики знайомих тварин; називати звуки за силою голосу (тихий – гучний).


  • Показники компетентності дитини:

    • знає, що форма, колір, величина – постійні ознаки предметів, які

варто враховувати під час виконання різноманітних дій;  групує однорідні предмети за формою, величиною, кольором;  співвідносить різнорідні предмети одночасно за величиною і формою;

    • зіставляє предмети за кольором, формою, величиною, встановлює

їх схожість чи відмінність;  розуміє поняття: “високо – низько”, “вгорі – внизу”, “далеко – близько”, “в”, “на”, “під”, “за”; може показати розташування предметів у просторі;  розрізняє на смак овочі, фрукти, ягоди, використовує слова: “со-

лодкий”, “кислий”, “гіркий” тощо;  визначає предмети на дотик і зіставляє однакові та різні предмети;  називає звуки за силою голосу (тихий – гучний);  розпізнає голоси тварин і звуки у природі.



ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ДОВКІЛЛЯМ

  • Вікові можливості дитини

У дітей розвивається предметна діяльність, яка спрямована на засвоєння вироблених суспільством способів використання предметів. Малюк починає сприймати властивості предметів найближчого оточення, вміє знаходити між ними найпростіші зв’язки та використовувати їх, формується уявлення про сенсорні еталони. Це створює необхідні передумови для подальшого розумового розвитку, що протікає в тісному взаємозв’язку з оволодінням дитиною предметною діяльністю, мовленням, елементарними формами гри, малюванням тощо. Дитина вчиться мислити, застосовуючи практичний аналіз (ламає іграшки, щоб з’ясувати, що у них всередині), практичний синтез (складає новий об’єкт із деталей конструктора), відкриваючи для себе нові властивості об’єктів у процесі практичного та мовленнєвого спілкування з дорослим. У цьому віці характерне активне наслідування та відтворення дій дорослого, визначення простих цілей та прагнення досягти їх. У поведінці дитини, у її діях починає проявлятися уява, фантазія, елементи експериментування.

Під впливом стосунків із близькими розвиваються соціальні емоції малюка, джерелом яких стають взаємини між членами родини, атмосфера сімейного життя тощо. Важливу роль в емоційному розвиткові малюків відіграють слова-оцінки дорослих.

У дитини починає формуватися система власного “Я”. Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного “Я”, порівнює себе з іншими. Це проявляється у прагненні дітей діяти самостійно, що знаходить найпродуктивніше вирішення у формі гри.


  • Освітні завдання  Сприяти взаємодії дитини з довкіллям, проявленню емоцій.

    • Формувати практичні вміння сприймати довколишнє у процесі ознайомлення з довкіллям.

    • Вчити простих способів обстежування, спостереження, зосередження, вміння утримувати увагу.

    • Формувати допитливість, вміння і бажання докладати зусилля для досягнення результату.

    • Навчати позитивно сприймати довколишніх, явища, предмети.  Привчати малюків брати активну участь в усіх видах діяльності в процесі ознайомлення з довкіллям (тільки в процесі взаємодії формуються практичні навики та усвідомлення своєї самоцінності).

  • Предметний світ. Домівка

Ознайомлювати з предметами найближчого оточення у побуті (іграшки, меблі, посуд, постіль, одяг, взуття, предмети гігієни). Формувати еле ментарні уявлення про основні ознаки предметів (колір, форма, розмір, матеріал, із якого виготовлені, властивості, їх призначення, дії, які з ними виконують, місця їх збереження). Розвивати вміння об’єднувати предмети за однією з ознак, встановлювати елементарні взаємозв’язки. Ознайомлювати з телефоном, телевізором та їх призначенням.

  • Дитячий садок

Пояснювати призначення дитячого садка. Розвивати інтерес до дитячого садка, знайомлячи з приміщенням групи, предметами, що в ній знаходяться, майданчиком та його спорудами. Формувати бажання обстежувати всі куточки своєї групи, знати призначення приміщень та предметів, вид діяльності, пов’язаний із ними, обстежувати майданчик для ігор на повітрі та споруди, які на ньому знаходяться.

Допомагати малюкам запам’ятати ім’я вихователя, помічника вихователя, музичного керівника, однолітків. Вчити розмовляти з дорослими та однолітками тактовно, привітно, вживаючи відповідні форми вітання, подяки, звертання.



Розвивати інтерес до праці дорослих: помічника вихователя, двірника, медсестри. Привчати берегти результати праці, в ігровій формі залучати до спільної праці з дорослими.

  • Світ гри

Розвивати вміння називати іграшки, їх основні ознаки, виконувати з ними ігрові дії; використовувати предмети-замінники, пояснюючи їх призначення. Вчити наслідувати ігрові дії дорослого під час виконання спільних ігор; гратися поряд, разом із іншими дітьми, знати місце розташування іграшок та прибирати їх. Привертати увагу дітей до яворівської іграшки (сопілка, каталка, деркач, колиска), косівської народної іграшки (свистулька), тарахкали, виготовленої з лози. Вчити використовувати їх у грі.

  • Родина

Формувати уявлення про сім’ю, рідних, найдорожчих людей, які дбають одне про одного (мама, тато, брат, сестра, дідусь, бабуся), прагнуть бути разом, тішити одне одного; вчити називати імена всіх членів родини, звертатися до них пестливо, пояснювати їх роль у сім’ї. Вчити правил мовленнєвого етикету. Прищеплювати почуття поваги, любові до рідних.

  • Рідний край

Розвивати інтерес до рідного міста (села). Вчити називати місто (село), де проживає дитина. Заохочувати до відзначення свят (Святого Миколая, Різдво, Великдень, День Матері), дотримання традицій, звичаїв, до участі в прикрашанні групової кімнати, привертати увагу до Державного прапора України.

  • Транспорт і зв’язок

Ознайомлювати із транспортними засобами найближчого оточення (автобус, трамвай, тролейбус, автомобіль, потяг), професіями людей, які його обслуговують (водій, шофер). Формувати елементарні уявлення про спосіб, місце руху транспортного засобу (трамвай, потяг – їде по рейсах, для тролейбуса потрібна електрика).

  • Показники компетентності дитини:

    • має уявлення про сім’ю, рідних людей, які дбають одне про одного;  знає імена рідних та найпростіші правила етикету, проявляє різноманітні позитивні емоції щодо рідних, близьких;

    • спостерігає за працею дорослих, проявляє повагу до результатів праці;

    • має елементарні уявлення про рідне місто (село), його вулиці;  володіє елементарними знаннями про транспорт, його призначення, професію водія, шофера. Вміє показати на картинках пасажирський та вантажний транспорт;

    • орієнтується у видах людської діяльності, у призначенні предметів вжитку, місцях їх зберігання;

    • впізнає предмети за їхніми ознаками та властивостями, функціональним призначенням; знаходить і виокремлює в довкіллі знайоме та незнайоме, застосовує уявлення про розмір, форму, колір предметів;  відкриває нові властивості предметів, радіє своїм відкриттям.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

  • Вікові можливості дитини

Із розвитком активності дитини третього року життя розширюється коло об’єктів, які привертають її увагу. Дитина більше придивляється, прислухається до них та їх розглядає. Предметом її уваги стають об’єкти природи. Найбільше привертає увагу все, що рухається, змінюється, розкриваючи якісь нові свої властивості. Дитина розпізнає рослини, овочі, фрукти; знає назви деяких домашніх тварин, уміє звуконаслідувати їх.

Пам’ять дитини розвивається в різних її видах (образна, рухова, словесна й емоційна). Зокрема, яскраві образи її пам’яті пов’язані з емоціями.

Кожен новий об’єкт, з яким ознайомлюють дитину, позначають словом, тому мова дитини збагачується іменниками, прикметниками, дієсловами. Дитина знає явища природи: дощ, сніг; ознаки погоди: тепло, холодно, іде дощ, сніг, світить сонце. Діти розповідають про те, що бачили і чули; просять розповісти їм про нові об’єкти природи, ставлять запитання типу “хто (що) це?”. Мовлення стає основним засобом не лише спілкування, а й пізнання природи.


  • Освітні завдання  Формувати уявлення про об’єкти і явища природи.

    • Вчити розрізняти дерева, квітучі рослини; розповідати про те, що рослинам для росту і життя потрібні вода, сонце, ґрунт.

    • Формувати уявлення про свійських та диких тварин: їх назви, потребу турботливого ставлення до свійських тварин (доглядати, годувати).

    • Формувати первинне поняття, що все живе – добре, гарне, корисне, його потрібно берегти.

    • Давати елементарні знання про небо, зорі, місяць і сонце: вночі видно – місяць, зорі; вдень – сонце.

Розповідати, що сонце знаходиться на небі, воно світить, зігріває землю; від сонця все навкруги зеленіє, росте, цвіте; взимку воно світить, та не гріє.

Закріплювати знання про хмари (бувають темні, світлі, великі та малі, часто вони закривають все небо, тоді стає хмарно).

Давати знання, що вітер буває теплий, холодний; вітер – це рух повітря.

Сприяти розвиткові інтересу до нових знань про воду: вода – рідина, що тече; буває тепла і холодна, чиста і брудна; дощ і сніг – це вода, вони падають із хмар; взимку вода замерзає і перетворюється в лід; лід твердий і слизький.

Інформувати дітей про опади: взимку випадає сніг, сніг із дощем; восени і навесні часто йдуть дощі, може випадати сніг, град. Пояснювати, що град – це шматочки льоду.

Давати знання, що пісок, земля, каміння бувають сухі та мокрі; сухий пісок сиплеться, з мокрого можна ліпити; в землю садять, сіють насіння овочів, квітів; камені бувають великі, малі; важкі, тому вони тонуть у воді.

Вчити встановлювати елементарну залежність між явищами природи і поведінкою людей: взимку холодно – всі тепло одягнені; багато снігу – катаються на санках, лижах; сонечко світить – стає тепло, тане сніг – біжать струмки, люди скидають шуби, одягають весняні куртки та пальта.

Допомагати дитині встановлювати елементарну взаємозалежність у природі: світить сонце, стає тепліше – з’являється трава, листя на деревах і кущах, зацвітають квіти; холодно – сонце мало світить, листя опадає.



Рослини. Підтримувати бажання отримувати знання про рослини: рослини живі, вони ростуть, дихають, розмножуються. Ознайомлювати з рослинами найближчого оточення. Розвивати вміння розрізняти дерева, кущі, квітучі рослини; впізнавати та називати 2-3 види дерев, кущів, трав’янистих рослин, які поширені у регіоні.

Розпізнавати трав’янисті рослини, кущі, дерева; розрізняти за зовнішнім виглядом, назвою, смаком огірки, помідори, моркву, яблука, груші, сливи тощо.



Тварини. Ознайомлювати зі свійськими і дикими тваринами (корова, коза, кішка, собака, кінь, заєць, вовк, лисиця, ведмідь), їхніми назвами та виглядом.

Вправляти у звуконаслідуванні тварин, відтворенні їхніх рухів; вчити правильно називати основні частини тіла, деякі спільні ознаки зовнішньої будови (у корови, кози – роги); характерні повадки тварин: корова іде, пасеться, реве; собака бігає, гавкає, гризе кістку; кішка нявчить, п’є молоко, муркоче, гріється на сонечку тощо; тварини – живі істоти, їх потрібно годувати, доглядати, турботливо ставитися до них.



Птахи. Ознайомлювати з птахами, що прилітають на ділянку дитячого садка (горобець, синиця, ворона та ін.), будовою їхнього тіла та деякими особливостями поведінки: літають, дзьобають, видають звуки; яку користь приносять.

Ознайомлювати зі свійськими птахами (курка, півень, качка) та їх дитинчатами; птахами, поширеними у регіоні (сорока, ворона, горобець).



Комахи. Підтримувати бажання дітей спостерігати за жуками, метеликами, милуватися їх красою. Формувати бережне ставлення до них (не можна їх ловити, знищувати, адже вони – живі істоти).

  • Екологічне виховання

Сприяти усвідомленню, що все живе – гарне, добре, корисне, тому його потрібно берегти (не завдавати шкоди птахам, тваринам, не ловити комах).

Розповідати про природу рідного краю, найпоширеніші явища в природі.

Виховувати почуття любові до природи, задоволення від перебування в екологічно чистому куточку природи; цікавість і бережне ставлення до рослин і тварин, формувати бажання милуватися ними. Формувати дбайливе ставлення до птахів узимку (підгодовувати їх).


  • Природа Космосу

Вчити дітей розуміти елементарні взаємозв’язки в житті природи і людини.

Давати знання про небо, зорі, місяць і сонце. Вночі видно – місяць, зорі; вдень – сонце.



  • Показники компетентності дитини:

    • разом із дорослими доглядає за рослинами, піклується про при-

ручених тварин;  розуміє, що все живе – гарне, добре, корисне (його не можна ни-

щити);  бережно ставиться до всіх об’єктів природи;



    • розповідає про найпоширеніші явища в природі: сонце світить,

тепліє, з’являється листя на деревах, зацвітають квіти тощо;  розрізняє властивості води (розливається, тече, буває теплою, холодною; чисту воду п’ють люди, тварини, нею поливають рослини; у чистій воді живуть рибки; брудна вода шкідлива, її не можна пити);  розрізняє властивості піску та ґрунту (пісок сухий – сиплеться,

з мокрого можна ліпити, він не сиплеться; земля може бути сухою і мокрою);  розпізнає рослини (овочі, фрукти, ягоди; дерева, кущі, трав’янисті

рослини; квіти) за їх зовнішнім виглядом;  володіє елементарними знаннями щодо будови дерева (стовбур,

гілки, листя), називає і показує їх;  розпізнає свійських і диких тварин, правильно називає основні

частини тіла, характерні повадки, дитинчат тварин;  орієнтується у назвах птахів: горобець, синиця, ворона тощо; осо-

бливостях їх поведінки;  володіє елементарними уявленнями про Космос: місяць, зорі, сонце;  разом із вихователем проводить елементарні досліди з об’єктами природи (вітер, вода, пісок, камінь) та рослинами.


МОВЛЕННЄВИЙ РОЗВИТОК




ЗВУКОВА КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ

  • Вікові можливості дитини

На третьому році життя продовжує вдосконалюватися звуковимова. Губні, губно-зубні, передньо-, задньоязикові звуки дитина вимовляє правильно. До 2 років 6 місяців передні піднебінно-язикові звуки замінюються звуком [т]. Сонорні, шиплячі, свистячі звуки дитина або зовсім випускає, або замінює легшими звуками. Для звуковимови цього віку властивою є нечіткість і загальна пом’якшеність вимови.

  • Освітні завдання  Вчити дітей розмовляти чітко, зрозуміло, не поспішаючи, достатньо голосно.

    • Розвивати мовленнєве дихання та фонематичний слух, уміння промовляти слова в різному темпі та з різною силою голосу.

    • Вправляти у правильній вимові шиплячих, свистячих та сонорних звуків.

    • Розвивати інтонаційну виразність мовлення (тембр, темп, інтонація, сила голосу, наголос тощо).  Вправляти дітей у звуконаслідуванні та доборі рими.

Розвивати мовленнєве дихання; вчити робити видих через рот плавно та протяжно.

Привчати вимовляти слова виразно, не поспішаючи. Вчити розуміти і відтворювати інтонацію (розповідну, окличну, питальну). Вправляти у вимові голосних звуків із різною силою голосу та в різному темпі. Правильно вимовляти приголосні звуки: [б], [л], [в], [м], [ф], [х], [н], [н′], [д], [к], [г], [з], [с], [с′]. Чітко вимовляти дво-, три-, чотирискладові слова, які зрозумілі дитині (мо-ло-ко; ба-бу-ся) тощо.

Звертати увагу на роздільну вимову сполук йотованих із попередніми приголосними у словах типу “м’яч”, “п’ю”, “з’їхати”.


  • Показники фонетичної компетентності дитини:

    • вимовляє правильно і чітко всі голосні та приголосні звуки, крім

шиплячих [ж], [ч], [ш] та [р];  легко повторює за дорослими слова, в ігровій формі добирає рими

(виконує разом із дорослим ігрові вправи на римування);  промовляє слова в різному темпі та з різною силою голосу.



СЛОВНИКОВА РОБОТА

  • Вікові можливості дитини

Третій рік життя – період найбільшого збагачення активного словника. До чотирьох років кількість слів становить приблизно 1500–1900. У словнику дитини є майже всі частини мови; активізується вживання дієслів, займенників та невеликої кількості прикметників. Водночас у словнику дитини ще переважають іменники, вони складають 50 % від усіх слів, що їх вживає дитина.

Третій рік життя започатковує період словотворчості дітей, у якому особливо яскравою є мовленнєва активність. Дитина ще не засвоїла багатьох слів, тому так легко утворює нові слова, неправильно пояснює незрозумілі їй значення слова.



  • Освітні завдання  Розвивати здатність слухати і розуміти мову дорослого, звернену до всіх дітей.

    • Збагачувати словник дітей різними частинами мови (іменники, дієслова, прикметники, займенники, числівники, частки, прислівники).

    • Вводити в активний словник дітей слова ввічливості та узагальнювальні слова.

Продовжувати розвивати здатність дітей розуміти мовлення довколишніх, звернене до всіх дітей.

Вчити вживати узагальнювальні слова: “іграшки”, “одяг”, “тварини”, “рослини”, “посуд”, “меблі”.

Вчити звуконаслідувальним словам: “кап-кап”, “няв-няв” тощо.

Активізувати словник дитини знайомими словами. Збагачувати його іменниками – назвами предметів найближчого оточення: іграшки, овочі, фрукти, одяг, рослини, птахи, посуд, меблі, транспорт, взуття, професії, тварини та їх дитинчата, інші предмети побуту; дієсловами, що позначають дії предметів та з предметами (пов’язані із самообслуговуванням, діями в групі, на майданчику тощо); прикметниками, що характеризують величину предмета, колір, смак, форму, належність предмета певній особі (татів, бабусин), передавати стан, який відчуває дитина (голодний, мокрий, сонливий); числівниками (один, багато, мало); займенниками (я, ми, ти, він, вона, вони, наші, моє, твоє, ви); частками (так, ні); прислівниками, що виражають просторові, часові та інші відношення.



  • Показники лексичної компетентності:

    • розуміє мову дорослого, звернену до неї та всіх дітей;  вміє співвідносити слово, що звучить, з реальними або намальова-

ними предметами;  розуміє і вживає слова різних частин мови, крім дієприслівника; узагальнювальні слова; слова ввічливості; слова, що означають назви предметів, дій, властивостей далекого, але зрозумілого дітям оточення.

ГРАМАТИЧНА ПРАВИЛЬНІСТЬ МОВЛЕННЯ

  • Вікові можливості дитини

На третьому році життя інтенсивно продовжує розвиватися мовлення, триває подальший розвиток розуміння мови. Це період швидкого оволодіння граматичною будовою мови. З’являються сполучники “і”, “а”, “то”, “тому що”, “коли”, “як”, “щоб”, “де”.

Дитина засвоює суфікси зменшувально-пестливі, згрубілості, службові слова, а також найбільш типові закінчення таких граматичних категорій, як відмінок, рід, число, час.

Це період засвоєння граматичної структури речення, що пов’язаний із формуванням граматичних категорій. Перші речення зі сполучниками у дитини з’являються у 2 роки 3 місяці, саме у цей період вона починає вживати перші складнопідрядні речення. У 2 роки 4 місяці з’являється пряма й непряма мова, причому раніше й частіше пряма, яка завжди стоїть після вказівки кому вона належить (Вона сказала: “Дай м’яч”). Речення стають багатослівними, з’являються складні речення, хоча вони ще аграматичні. Започатковується вживання сполучників і прийменників.


  • Освітні завдання  Вчити правильно узгоджувати слова у реченні, вживати відмінкові закінчення у словах.

    • Формувати уміння будувати різні за типом речення (розповідні, питальні), за складністю (прості, складні).

    • Вчити використовувати в реченні сполучники та сполучні слова.

Вчити вживати іменники в однині та множині (машинамашини; вуховуха); іменники з прийменниками (до мами, у мами); звертати увагу на множину назв дитинчат тварин (курчата, телята); стежити за правильністю вживання відмінкових закінчень іменників. Вчити вживати іменники з пестливо-здрібнілими суфіксами -очк, -ечк, -ичк. (квіточка, стежечка, водичка); -ик, -ичк (зайчик, котик); -еньк (рученька, бабусенька).

Вчити узгоджувати іменники з прикметниками та присвійними займенниками в роді і числі (твій м’яч, моя книга, чисті руки); іменники зі словами “багато”, “мало” (багато іграшок, мало квітів); кличний відмінок іменників.

Вчити вживати дієслова в наказовому способі: їж, скажи, почитайте; дієслова в теперішньому і минулому часі І, ІІ, ІІІ особи однини дійсного способу (мию, миєш, мила, мив). Привчати правильно вимовляти дієслова зі змінами голосних і приголосних в основі (ношу, сиплю, хочу), дієслова в минулому, майбутньому часі, розуміти їх.

Вчити будувати прості та складні поширені речення з однорідними членами, складнопідрядні та складносурядні речення зі сполучниками: і, якщо, тому що, коли, щоб, де, який, скільки, котрий та сполучними словами.



  • Показники граматичної компетентності дитини:

    • розмовляє реченнями: простими, поширеними, складносурядни-

ми, складнопідрядними зі сполучниками та сполучними словами, хоча часом вони ще аграматичні;  вживає іменники в однині та множині, іменники з прийменниками;  розуміє теперішній і майбутній час;

    • вживає дієслова у наказовому способі з відтінками лагідності,

ввічливості;  частково узгоджує іменники з прикметниками та присвійними займенниками у роді та числі.

ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ

  • Вікові можливості дитини

На третьому році життя доволі швидко розвиваються як розуміння мови, так і активне мовлення. Дитина користується переважно діалогічною формою мовлення. Вона виражається в прямому зверненні до співрозмовника, складається з прохання про допомогу, відповідей на запитання дорослого. Таке граматично малооформлене мовлення дитини ситуативне, яке більше виражає, ніж висловлює. Контекст замінюють жести, міміка, інтонація. У другій половині року спостерігаються перші прояви контекстового мовлення. Але вже в цьому віці діти враховують в діалозі під час побудови своїх висловлювань те, як їх зрозуміють партнери. Звідси еліптичність у побудові висловлювань, зупинки на початку речення.

Швидко розвивається активне мовлення дитини, воно стає засобом спілкування не лише з дорослими, а й з іншими дітьми. Дитина починає оформляти свої думки в речення, узгоджувати слова.

У другій половині року в дітей зароджується монологічне мовлення, яке потрібно стимулювати запитаннями і розвивати. Також спостерігаються перші прояви контекстового мовлення. Ці дві форми мовлення співіснують: у наочній ситуації панує ситуативне мовлення, за її відсутності – контекстове.


  • Освітні завдання  Розвивати розуміння дітьми мови довколишніх і активізовувати мовлення дітей як засіб спілкування.

    • Підтримувати й розвивати діалогічне мовлення дітей.

    • Привчати дітей розповідати словами не лише про те, що вони бачать, а й про минулі події, стимулювати їх складати оповідки.

Вчити висловлювати прохання і бажання словом, відповідати на запитання дорослого (Хто це? Що робить? Який? Яка?). Розвивати ініціативне мовлення дитини, спонукати її звертатися до дорослого і дітей із різними запитаннями, формувати вміння ставити запитання. Вчити уважно стежити за ходом розповіді, щоб на прохання вихователя активно брати в ній участь; договорювати або вставляти слова, закінчувати речення, яке розпочав вихователь. Стимулювати дітей висловлювати своє ставлення до чогось і, по можливості, мотивувати це: “Я люблю зиму, бо тато катає мене на санках”. Вчити слухати і розуміти доступні за змістом короткі оповідання та казки, повторювати окремі репліки, фрази; розповідати за картинкою або про бачене двома–п’ятьма фразами.

  • Показники діамонологічної компетентності:

    • розуміє запитання дорослого та відповідає на нього окремими фразами, діями, жестами;

    • звертається до дорослого з простими запитаннями (Що це? Як? Де?

Чому? Коли?);  легко повторює за дорослим слова, фрази;

    • розповідає про побачене та пережите окремими фразами, кількома

реченнями, які розмежовуються словами “тут”, “там”, “цей”, “ось”;  за допомогою запитань дорослих відтворює зміст казки, оповідан-

ня, розповіді, сюжетної картинки;  розмовляє складними фразами, вживає підрядні речення, хоча й аграматичні.



МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Вчити активно вживати слова ввічливості: прохання (прошу, будь ласка), подяки (дякую), вибачення. Привчати вітатися та прощатися з дорослими (доброго ранку, добрий день, доброго вечора, до побачення); під час розмови не вживати слів типу “ну”, “га”, “що”; вести розмову без зайвих жестів; не втручатися в розмову інших дітей і дорослих.

Показники компетентності дитини:


  • вживає слова прохання, подяки, вибачення;  вітається та прощається з дорослими;  веде розмову без зайвих жестів;

  • намагається не вживати у мовленні слів-паразитів;  не втручається в розмову дорослих.

ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК




ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • Вікові можливості дитини

На третьому році життя дитина із захопленням слухає казки та оповідання, фольклорні твори; починає розуміти мораль оповідань, оцінювати поведінку героїв словами “добрий”, “гарний”, “поганий”. Водночас розуміння мовлення є ще недосконалим.

У другому півріччі дитині уже доступне розуміння художніх текстів без супроводу наочності. Вона легко запам’ятовує і повторює за дорослим цілі фрази, римівки, нескладні забавлянки, віршики, пісеньки.



Розглядає ілюстраціїї до улюблених казок і віршованих творів, водить пальцем по тексту, намагаючись близько до зразка проговорити його, лялькам “читає” книжки. Літературні уподобання стають усе виразнішими та чіткішими.

  • Освітні завдання  Розвивати здатність слухати і розуміти мовлення дорослого, зверненого до всіх дітей.

    • Спонукати дітей із цікавістю слухати літературні твори, розуміти їх зміст; відповідати на запитання дорослого.

    • Вчити повторювати найпростіші потішки, коротенькі вірші, у ході розігрування виконувати відповідні рухи, дії з іграшками; співпереживати, співчувати персонажам творів.

    • Розвивати вміння самостійно розглядати ілюстрації, акуратно поводитися з книгою.

  • Читання та розповідання

Ознайомлювати дітей з українськими народними казками, доступними розумінню дітей як у супроводі ілюстрацій, ілюстративного матеріалу, так і без них. Сприяти емоційному відгуку дітей на зміст казки, співчуттю героям, бажанню висловитися. Вчити наслідувати образні вирази, повтори. Розвивати вміння уважно слухати літературний твір, відповідати на запитання дорослого за змістом твору. Залучати дітей до спільного розповідання казки.

  • Виразне читання

Вчити дітей запам’ятовувати і розповідати напам’ять потішки, забавлянки, вірші; передавати текст емоційно, з відповідною інтонацією, дотримуючись відповідного темпу, дикції, сили голосу; використовувати дії з іграшками, відповідні рухи та жести.

  • Робота з книжкою

Вчити обережно гортати сторінки книжки, знаходити на ілюстраціях персонажів твору, називати їх, спонукати до розповідання твору.

  • Театралізовано-ігрова діяльність

Вчити розігрувати сюжети знайомих творів; промовляти слова, поєднуючи мовні та немовні засоби виразності у супроводі наочності й без неї.

  • Інсценування

Розвивати вміння інсценувати тексти українських народних казок, використовуючи декорації, костюми, музичний супровід.

  • Показники компетентності дитини:

    • розуміє загальний моральний зміст художніх творів;  емоційно реагує на зміст казки, співчуває її героям;

    • знає і розповідає напам’ять кілька народних пісень, забавлянок, віршів;

    • розповідає фрагмент художнього твору разом із вихователем;  відповідає на запитання дорослого за змістом твору;  знаходить на ілюстраціях персонажів твору, називає їх;  виконує адекватні рухи, жести в ході розігрування українських

народних казок, забавлянок;  бере участь в інсценуванні українських народних казок.

ОБРАЗОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Вікові можливості дитини

У трирічному віці дитина, спостерігаючи за діями дорослого, починає проявляти стійкий інтерес до художньо-творчих дій, намагається наслідувати його. Цей період називають дообразотворчим. Малюк вперше починає цікавитися слідами, що залишає олівець (фарби) на папері. Перш за все, потрібно навчити його помічати цей слід (штрихи, крапки тощо). Окрім того, основне завдання вихователя на цьому етапі полягає у розвитку вмінь і навичок дітей користуватися інструментами для образотворення: правильно тримати олівець і пензлик, користуватися фарбами, матеріалами для ліплення. Пізніше – розвиток уміння співвідносити власні зображення зі зразком, знайомими з об’єктами чи явищами.

Під час ліплення дитина ознайомлюється з властивостями матеріалів (глина, пластилін, тісто). З часом спонтанні рухи стають цілеспрямованими, дитина намагається пов’язати їх із зразком чи об’єктом.

Аплікацію у цьому віці вивчають без наклеювання. Малюк вчиться розкладати готові форми, створюючи елементарні аплікації, розміщує їх у колі, квадраті, трикутнику, на смужках різної товщини, створює найпростіші сюжети.


  • Освітні завдання  Формувати у дітей інтерес до образотворчої діяльності, вміння дивуватися, емоційно сприймати ілюстрації, картинки, вироби декоративно-ужиткового мистецтва (вишивки, іграшки-свищики, сопілки, рухомі яворівські іграшки тощо).

    • Вчити розпізнавати зображення, асоціювати їх із знайомими явищами, предметами, визначати і називати їх місцезнаходження на аркуші паперу (вгорі, внизу, збоку, посередині) та відносно одне одного (над, під, спереду, ззаду); позитивно реагувати на всі кольори фарб, називати їх, обирати ті, що подобаються; за зовнішніми ознаками визначати статеву приналежність людей.

    • Виховувати зацікавленість образотворчою діяльністю, формувати елементарні технічні навички, вміння реагувати на результати своєї творчості.

Малювання. Навчати емоційно сприймати твори образотворчого мистецтва, впізнавати в зображеннях знайомі явища, предмети, казкових персонажів, доброзичливо сприймати їх, дивуватися; емоційно відгукуватися під час розгляду та дотикового обстеження виробів декоративно-ужиткового мистецтва; називати зображений на картинках стан погоди; класифікувати на зображеннях, ілюстраціях людей за статевими ознаками, орієнтуватися у видах їхньої діяльності.

Вчити правильно тримати олівець (трьома пальцями), регулювати натиск під час роботи; правильно користуватися пензлем (тримати над металевою частиною, акуратно набирати потрібну фарбу на весь ворс, попередньо змочивши пензлик у воді; зайву фарбу знімати об край посудини; добре вимивати пензлик після роботи).

Вчити прийомам зображення довколишніх предметів, явищ за допомогою штрихів і ліній (олівець, фломастер, кольорові крейди), плям і мазків (гуашеві фарби, пензлі); зображення шляхом відбивання долонь, пальців, штампування. Формувати вміння передавати елементарну подібність до конкретних предметів чи явищ, малювати з дорослим і самостійно. Сприяти переходу спонтанних рухів дитини до керованих.

Вчити емоційно реагувати на розмаїття колірної гами, заповнювати яскравими плямами весь аркуш; малювати олівцем прямі лінії зліва направо, згори вниз, перетинати лінії, заокруглювати їх; поєднувати в малюванні два кольори.



Ліплення. Ознайомлювати дітей із глиною, її властивостями: м’яка, ліпиться, трансформується від дотику. Вчити правильно користуватися глиною: ліпити на дошці чи клейонці, не розкидати, мити руки після роботи.

Вчити прийомам ліплення: відщипувати шматки глини різного розміру від цілого, розкачувати їх у руках та на дошці, розплющувати, з’єднувати шматки між собою.

Вчити знаходити у виробі подібність до зразка, реального предмета чи його графічного зображення, пов’язувати з цим рухи своїх рук.

Виховувати позитивні емоційні враження від процесу ліплення.



Аплікація (без наклеювання). Викликати у дітей бажання маніпулювати з папером (зминати, рвати, згинати навпіл), гратися з готовими формами та заготовками. Вчити викладати елементарні аплікації з різних геометричних форм (трикутник, квадрат, круг, смужки різної товщини), чергувати їх за кольором на фланелеграфі, пізніше – на площині (смужка паперу, по кругу); на аркуші викладати силуети людей, тварин, рослин, об’єктів тощо; складати з них прості сюжети, обігруючи їх.

Вчити називати форму й колір предмета, емоційно сприймати контрастне зображення, виокремлювати однакове; відмінне.

Показники компетентності дитини:


  • самостійно маніпулює з матеріалом для художньо-творчих дій;  правильно тримає олівець, пензлик; розминає глину, ділить її на

шматки;  має уявлення про безпечне поводження з матеріалами та інстру-

ментами для занять образотворчою діяльністю;  на заняттях працює з дорослим і самостійно;



  • ідентифікує та диференціює своє “Я” із зображеннями, іншими

дітьми;  позитивно реагує на художньо-творчу діяльність;  встановлює емоційний контакт із дорослим під час занять;  намагається досягти успіху у роботі, пишається своїми результа-

тами, хизується ними перед ровесниками;  досліджує свої вміння, намагається використати їх;  знає призначення матеріалів для занять образотворчою діяль-

ністю;  короткими фразами розповідає про свої дії на заняттях, вільно

вживає займенник “я”;  емоційно реагує на зображення, проявляє своє ставлення до них;  радо експериментує з матеріалами й інструментами із образо-

творчої діяльності, знає їх властивості;  під час розгляду зображень, картин намагається встановити

елементарні причинно-наслідкові зв’язки;  під час художньо-трудових дій досліджує власні можливості.



МУЗИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Вікові можливості дитини

На третьому році життя дитина реагує на специфічні особливості музики: мелодію, ритм, силу звуку тощо. Відбувається зацікавлене слухання пісні, де йдеться про відомих персонажів, емоційне їх сприйняття. З’являються співочі інтонації та елементарна ритмічність у рухах під музику.

  • Освітні завдання  Викликати емоційний відгук на музику, бажання слухати невеликі п’єси, пісні.

    • Розвивати співочі навики дітей.

    • Вчити розрізняти ритм музичного твору та рухатися відповідно до нього.

    • Формувати вміння своєчасно змінювати рухи під час виконання танцю, гри.

Слухання. Викликати емоційний відгук на музику. Вчити дітей слухати веселі та спокійні пісні, п’єси; розрізняти регістри (високий – низький); розрізняти звучання різних інструментів: барабан, брязкальце, дзвіночок, сопілка; розрізняти музику за висотою та ритмом (марш – біг); розрізняти окремі твори та називати їх.

Підспівування та співи. Розвивати вміння підспівувати закінчення музичних фраз, слів, що повторюються у піснях, у супроводі співу дорослих та інструментів; запам’ятовувати невеликі пісні. Вчити правильно вимовляти слова, співати разом з іншими дітьми.

Музично-ритмічні рухи. Спонукати дітей передавати ритм ходьби та бігу, своєчасно змінювати рухи під час виконання танцю (гри). Формувати вміння визначати в русі різні ритми, передавати їх у зв’язку з різною музикою; дії ігрових персонажів (ведмідь, лисичка, зайчик, пташка).

Вчити в іграх, таночках ходити по одному, парами, тримаючись за руки, бігати по одному; виконувати прості танцювальні рухи: плескати в долоні, тупати ногами, кружляти, ходити, розмахуючи хустинкою, робити напівприсідання, наслідувати рухи тварин.

Вчити дітей за допомогою дорослого ходити по колу; танцювати вільно по всій кімнаті.

Показники компетентності дитини:



рабан, дзвіночок);  розрізняє музику за висотою, ритмом;  виконує невеликі за розміром пісні;

  • виконує прості танцювальні рухи: притупування, ходьба, біг, круж-

ляння, напівприсідання, плескання в долоні, наслідує рухи тварин;  ходить по колу з допомогою дорослого;

  • передає ритм ходьби та бігу, змінює рухи під час виконання гри і танцю.

КРЕАТИВНИЙ РОЗВИТОК




КОНСТРУКТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  • Вікові можливості дитини

До трьох років у дитини закладаються передумови переходу до продуктивних видів діяльності. Дитина вже вміє бачити у конструкціях із будівельного матеріалу зображення реальних предметів. Використовуючи ігровий будівельний матеріал, вона складає прості сюжетні споруди та називає їх.

Поступово дитина все більше цікавиться результатами своїх дій, пишається ними. Саме тому основну частину звертань до дорослого складають очікування оцінки процесу своєї діяльності та її результату (“я гарно зробив лавочку?”, “подивіться, який у мене вийшов будинок!”). Побудовані споруди викликають у дітей емоції радості та задоволення.



  • Освітні завдання  Ознайомлювати дітей із будівельним матеріалом; вчити називати деталі та споруду, яку дитина задумала зробити.

 Розвивати дрібну моторику рук, орієнтацію у просторі, вміння доводити розпочату справу до кінця.

Виховувати стійкий інтерес до конструювання, вміння емоційно відгукуватися на гру з будівлею чи іграшкою. Розвивати дотикові відчуття, усвідомлення, що конструювати треба правильно, гарно. Привчати дотримуватися порядку в роботі. Прищеплювати любов до праці, наполегливість.

Розвивати дрібну моторику рук, орієнтування в просторі, вправляти в умінні узгоджувати свої дії з дорослими та іншими дітьми.

Виховувати відповідальність за роботу. Вчити доводити розпочату справу до кінця, працювати колективно. Виховувати взаєморозуміння та взаємодопомогу.

Ознайомлювати з будівельним чи рухомим конструктором. Вчити називати деталі та споруду, що була задумана, дізнаватися про різноманітні прийоми з’єднання деталей, вчити розрізняти матеріали, з яких виготовлені споруди.

Спонукати до асоціативних образів у конструктивній діяльності, прищеплювати естетичний смак.

Вчити використовувати матеріали-замінники, природний матеріал.

Сприяти бажанню створювати казкові будівлі та фантастичні об’єкти.



  • Показники компетентності дитини:

    • розрізняє та називає такі будівельні деталі: кубик, цеглинка, пла-

стина;  розрізняє деталі за формою та величиною. Розуміє, що стійкість

будівлі залежить від положення форм;  будує прості сюжетні та предметні споруди, називає їх;  бачить у конструкціях зображення предметів навколишньої дійсності;  охоче займається конструктивною діяльністю;  усвідомлює, що споруда має бути акуратною;



    • намагається дотримуватися форм товариських і доброзичливих взаємин із дітьми та дорослими.

ТЕАТРАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Театралізація – один із видів діяльності, який відкриває широкі можливості творчих проявів дитини, є доволі ефективним засобом педагогічного впливу на розвиток особистості. У театралізованій діяльності дитина реалізує свої потреби у самовираженні, спілкуванні, пізнанні себе. Окрім того, театралізована діяльність є чудовим засобом збагачення мовленнєвого досвіду дитини. Театралізована діяльність включає такі види: театралізована гра (гра-драматизація); підготовка до театралізованого дійства (репетиції) і саме театралізоване дійство; перегляд і сприйняття театралізованого видовища (перегляд вистав, відвідування театру, ознайомлення зі складовими театру, професіями людей, які там працюють).

  • Вікові можливості дитини

Дитина за допомогою дорослого чи самостійно розігрує тексти віршиків, забавлянок, закличок; повторює окремі слова; виконує дії відповідно до змісту тексту; імітує рухи; звуконаслідує тварин. Бере участь в інсценівках знайомих казок із використанням декорацій і костюмів під музичний супровід. Малюк емоційно позитивно реагує на розігрування драматизацій, симпатизує позитивним героям та обурюється поведінкою негативних. За допомогою міміки, жестів, рухів передає почуття й емоції.

  • Освітні завдання  Вчити дітей передавати рухи та дії героїв відповідно до змісту казки, потішки, віршика тощо; повторювати ці дії з іграшками, використовуючи при цьому різні види театру (ляльковий, настільний, пальчиковий).

    • Вчити наслідувати голоси птахів і тварин, передавати елементарні рухи: пташка – літає, зайчик – стрибає.

    • Формувати вміння передавати свої почуття емоціями, словами, жестами, інтонацією. Формувати позитивну реакцію на театралізоване дійство, емоційний відгук, бажання займатися театралізацією. Вчити співпереживати героям дійства (симпатизувати позитивним і обурюватися поведінкою негативних персонажів).

    • Розвивати інтонаційну виразність мовлення, вміння брати участь у діалозі.

    • Вчити адекватно реагувати на використання костюмів і масок, потрібних атрибутів.

    • Всіляко підтримувати ініціативу дитини займатися драматизацією, інсценуванням тощо.

  • Тематика ігор і вправ

“Так говорить…”, “Покажи нам зайчика (лисичку, ведмедика)”, “Хто до нас прийшов?”, “Ось як ми радіємо”, “Ось як плаче хмарка”, “Так сердиться дядько Грім”, “Я сказала, ти скажи”; показ пальчикового театру та інсценування знайомих творів усної народної творчості: “Печу-печу хлібчик”, “Ладки-ладусі”, “Сорока-ворона”, “Гоп-гоп, козуню”; казки: “Ріпка”, “Дід та баба”; показ настільного та лялькового театрів: “Рукавичка”, “Колобок”, “Пішла киця по водицю”.

  • Показники компетентності дитини:

    • супроводжує рухами текст театралізованого дійства; імітує рухи

тварин;  розуміє позитивні та негативні вчинки персонажів, відповідно

реагує на них;  емоційно сприймає театралізовані вистави; проявляє свої почуття,

намагається передати елементарні емоційні стани персонажів;  цікавиться різними видами театру;  самостійно використовує іграшку як персонаж;  веде короткий діалог;


    • виокремлює гарне і негарне у зовнішності героїв; емоційно реагує

на гарний сценічний костюм;  самостійно ініціює театралізовану діяльність;  намагається по-своєму показати того чи іншого персонажа;  радіє, одягаючи маску чи сценічний костюм;  намагається перевтілитися в ігрову роль.

ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ


Вікові можливості дитини

На третьому році життя відбувається інтенсивний фізичний розвиток дитини, вдосконалюється координація рухової активності, зростає самостійність, урізноманітнюються ігрові вміння. Дії з предметами стають дедалі цілеспрямованішими, виникає сюжетно-відображувальна гра, а наприкінці цього віку – сюжетно-рольова, за допомогою якої дитина передає свій перший життєвий досвід.

На третьому році життя активізуються найпростіші рольові ігри, в яких діти намагаються виконувати певні ролі (мама – син (дочка), вихователь – дитина, лікар – хворий тощо).

Виникає інтерес до спільних ігрових дій з іншими дітьми, бажання перебувати поряд.

В іграх дитина починає порівнювати властивості предметів, виокремлює спільне та відмінне, враховує просторове розміщення, ви користовує предмети за призначенням, користується предметами-замінниками. Інтенсивно розвивається пізнавальна активність малюка, мовлення. Проте організм та психіка ще швидко втомлюються, особливо від одноманітних дій і рухів. Дитина ще не може тривалий час зберігати працездатність, зосереджуватися.



  • Освітні завдання  Розвивати у дітей уміння послуговуватися предметами (іграшками), виконувати дії з ними, самостійно добирати іграшки для ігор; дотримуватися правил у рухливих і дидактичних іграх. Формувати вміння зайняти себе грою. Створювати умови для розвитку найпростіших сюжетів.

    • Формувати доброзичливе, позитивне спілкування з ровесниками під час елементарних спільних ігор – уміння гратися не лише поруч, а й разом з іншими дітьми: ділитися іграшками, не забирати їх у дітей, не заважати під час гри, розвивати основи співтовариства, стимулювати бажання дітей до спільної діяльності.

    • Викликати за допомогою гри позитивні емоції, радість, бадьорий настрій. Підтримувати бажання імпровізувати, фантазувати.  Прищеплювати бережне ставлення до іграшок, привчати складати їх, ставити на місце. Розвивати звичку доводити розпочату справу до кінця.

  • Рольові ігри

Формувати в іграх найпростіші форми рольової поведінки; вчити узгоджувати свої дії з діями інших дітей, виконувати обрану роль, відображати елементарні образні дії; стимулювати бажання дитини виконувати різні ролі, наділяти ними персонажів гри.

Вправляти в умінні використовувати в іграх різноманітні предмети й іграшки, виконувати найпростіші дії з ними: мама годує дитину, лікар дивиться горло, водій везе пасажирів. Заохочувати до використання в іграх предметів-замінників: кільце від піраміди – кермо, кубик – хліб тощо; вчити проявляти творчість і самостійність у доборі атрибутів для певної ролі.

Формувати вміння використовувати в іграх набутий життєвий досвід; розвивати послідовність у виконанні ігрових дій: спочатку роздягнути ляльку, а потім покласти її спати тощо.

Розвивати здатність встановлювати контакти з однолітками задля спільних ігор, уміння дружити.



  • Ігри-драматизації

Заохочувати дітей до участі в іграх-драматизаціях за сюжетами добре знайомих казок, вчити виконувати прості ролі. Формувати найпростішу образну виразність відведеної ролі, вміння передавати дії та рухи персонажів відповідно до змісту. Розвивати адекватну позитивну реакцію на драматизацію.

  • Ігри з будівельним матеріалом

Вчити дітей задумувати сюжет побудови, переходячи від простих ігор із будівельним матеріалом до осмисленого використання його в “будівництві”.

Розвивати елементарні будівельні прийоми: рівно класти цеглинки, кубики, щільно прикладати їх одне до одного, намагатися зробити споруду стійкою.

Залучати до використання побудов у сюжетних іграх.

Ознайомлювати дітей під час ігор із природним будівельним матеріалом (пісок, глина, сніг, камінці) та його властивостями: сухий пісок – сипучий, вогкий – ліпше ліпиться, сніг – тане тощо).

Заохочувати до ігор із природним матеріалом: жолуді, шишки, каштани. Спонукати до ігор із ним і доцільного його використання.

Виховувати бережне ставлення до будівельного матеріалу: не кидати, не ламати; виробляти звичку після гри ставити його на місце.

Дидактичні ігри

Розвивати і по-різному підтримувати інтерес та бажання дітей пізнавати нове й невідоме, отримувати знання, експериментувати, досліджувати, знаходити рішення.

Спонукати дитину до розмірковувань і дій, що ґрунтуються на знаннях, отриманих раніше. Сприяти прагненню отримати від дорослого пояснення незрозумілого.

Продовжувати розвивати в іграх сенсорні здібності дітей, поглиблювати знання про величину, колір, форму предметів. Закріплювати навички дій з предметами відповідно до їх особливостей: м’яч круглий – його можна котити, цеглинка стійка – з неї можна будувати, глина м’яка – з неї можна ліпити тощо.

Вводити в активний словник слова, що означають відтинок часу (тепер, скоро, потім, спочатку).

Формувати уявлення про якості та властивості предметів: форму, величину, колір і фактуру (м’який, твердий, гладенький, шорсткий); числові та часові уявлення; просторове розміщення; напрямок руху.

Розвивати вміння узагальнювати предмети, групувати їх за сенсорними якостями; складати з кількох частин одну; порівнювати різні групи предметів.

Вчити виконувати поставлене завдання, доводити справу до кінця.



Тематика дидактичних ігор

Пізнавальний розвиток.

Ознайомлення з природою та довкіллям: “Хто що їсть?”, “Відгадай і назви”, “Лото”, “Парні картинки”, “Предметне лото”, “Відгадай, що це?”,

“Овочі та фрукти”, “Звірята і малята”, “Хто (що) це?”, “Що за звук?”



Розвиток сенсорики: “Кольорові прищіпки”, “Розклади за кольорами”, “Кольорові кульки”, “Втулки”, “Стрічки для ляльок”, “Хто в якому будиночку живе?”, “Впізнай на дотик”, “Що я вам дала?”, “Багато – один”, “Велике – маленьке”, “Що заховали?”, “Де дзвенить?”, “Подорож по кімнаті”, “Зроби як було”, “Склади пірамідку”, “Черевички”.

Мовленнєвий розвиток.

Словник: “Хто (що) це?”, “Який цей предмет?”, “Що робить Катруся?”, “Коли це було?”, “Звірята й дитинчата”.

Звукова культура: “Хто як кричить?”, “Потяг”, “На конику”, “Що це звучить?”, “Як це звучить?”, “Вітер”, “Ручки змерзли”, “Тихо – голосно”, “Швидко – поволі”.

Граматика: “Прикрасимо ялинку”, “Хто що робить?”, “Чого не стало?”, “Що в кошику?”, “Доберемо вікна, дахи”, “Купання ляльки”, “Ведмедик”, “Знайди що треба”, “Збудуємо будиночки”.

Зв’язне мовлення: “Відгадай і назви”, “Предметне лото”, “Доповни малюнок”, “Чого не стало?”, “Квіти на галявині”.

  • Ігри-забави

Заохочувати дітей до активної участі в іграх-забавах, проявляти інтерес до них, схвально реагувати. Формувати здібність чітко реагувати на позитивних і негативних героїв гри. Розвивати вміння та бажання самостійно діяти з іграшками, проявляти зацікавлення до спостереження за механічними іграшками, адекватну реакцію на них. Вчити емоційно відгукуватися на ігри, запропоновані вихователем.

  • Рухливі ігри. Народні ігри

Вчити дітей дотримуватися елементарних правил рухливої гри. Спонукати до участі в руховій діяльності разом з іншими дітьми та дорослим, розвивати вміння узгоджувати свої дії з діями інших учасників гри. Враховуючи індивідуальні можливості, схвалювати вольові зусилля та прояви самостійності дітей.

Розвивати навички дитини зберігати стійке положення тіла, заданий напрямок руху, темп, координувати рухи, орієнтуватися у природному оточенні.

Розвивати вміння впевнено ходити, бігати, стрибати, перестрибувати, кружляти, скочуватися тощо. Вчити дотримуватися певного напрямку в діях із м’ячем; відображати в рухах дії та звуконаслідувати знайомих персонажів (лисички, ведмедика, зайчика).

Заохочувати дітей до участі в народних рухливих іграх. Вправляти в умінні повторювати за вихователем коротенькі віршики, заклички, потішки тощо; намагатися виконувати певні рухи щодо їхнього змісту.

Розвивати впевненість у собі, своїх можливостях, ініціювати бажання діяти самостійно. Виховувати дружелюбність під час рухливих ігор, уміння швидко зорієнтуватися, організуватися.

Тематика рухливих і народних ігор

Ігри з ходьбою та бігом: “Потяг”, “Літаки”, “Доженіть мене”, “Пташки літають”, “Сонечко і дощик”, “Хто тихіше”, “Всі бігом до мене”, “Горобчики і автомобіль”, “Принеси предмет”.

Народні ігри: “Диби-диби”, “Дзвіночок”, “Подоляночка”.

Ігри зі стрибками: “Зайченята”, “Жабки”, “Через струмочок”, “Мій дзвінкий веселий м’яч”, “Пташки у гніздечках”.

Ігри з киданням, ловінням та коченням м’яча:М’яч у колі”, “Попади у ворітця”, “Прокоти м’яч”, “Цілься точніше”, “Гра з м’ячем”, “Лови м’яч”.

Ігри з повзанням і лазінням: “Будь обережним”, “Не наступи”, “У ворітця”, “Мавпочки”, “Доповзи до іграшки”.

Ігри з різноманітними рухами: “Ми – маленькі діти”, “Піднімаємо ручки”, “Хованки”, “Діти і ведмедик”.

Народні ігри: Жучки”, “Котик”, “Лисички та зайці”, “Курчата”, “Зайці на галявині”.

Ігри на орієнтування в просторі: “Знайди свій будиночок”, “Звідки дзвонять?”, “Знади іграшку”, “Знайди дзвіночок”, “Відгадай, звідки тебе кличуть”.

Народні ігри: “Півник”, “Качечка з каченятами”.

Ігри на розвиток креативності

Розвивати самодіяльність дитини, прагнення зробити по-своєму, внести елемент новизни.

Вчити розмірковувати, спиратися на особистий досвід, самостійно робити вибір, визначати пріоритети.

Виховувати відчуття радості від самостійних відкриттів, гордість за власні досягнення.

Підтримувати бажання надавати перевагу певним діям, проявляти інтерес до тієї чи іншої діяльності.

Вчити проявляти різноманітні емоції, розрізняти емоційні стани, називати свій емоційний стан.

Виховувати бажання досягати поставленої мети.



Тематика ігор на розвиток креативності

“Я це можу”, “Обери з кількох варіантів”, “Зроби по-іншому”, “Чому я хороший (поганий)?”, “Який у мене настрій?”, “Виконай завдання”,

“Обери сам”, “А що буде, коли зробити так?”

Показники компетентності дитини:



  • знає народні ігри та грає у них із ініціативи дорослого;  усвідомлює свої фізичні можливості;  охоче бере участь у руховій діяльності;

  • активно діє з предметами та іграшками; використовує предмети-

замінники;  задумує просте ігрове завдання та намагається реалізувати його;  в іграх наслідує дорослих, бере на себе соціальну роль, дотримуєть-

ся правил гри;  усвідомлює, що дорослий є організатором спільних ігор;  входить у певні (обрані або назначені) ігрові ролі;  відчуває емоційне задоволення від гри, ролі в ній;  адекватно реагує на пропозицію зайнятися ігровою діяльністю;  ділиться іграшками з іншими дітьми;



  • активно діє з іграшками, знає їх особливості та функції,

використовує їх в іграх;  знає та називає дії людей, їхні емоційні стани;  помічає помилки у мовленні інших;  наслідує в іграх вчинки інших людей;  надає пріоритети певним предметам, речам.

СТАТЕВА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ




  • Вікові можливості дитини

На третьому році життя дитина часто відчуває потребу в оцінці себе з боку дорослого, що є засобом її самоствердження. В цей період відбуваються суттєві зміни у ставленні до однолітків протилежної статі. З’являються дії, характерні для взаємин із однолітками (спостереження за діями однолітків, наслідування, усмішка та ін.).

Наприкінці третього року життя у дитини з’являється принципово нова форма дитячих комунікативних дій – емоційно забарвлені ігрові дії, за допомогою яких дитина не лише виявляє своїм настроєм ставлення до однолітка, а й демонструє йому свої вчинки.

Своєрідною особливістю психічного розвитку дитини третього року життя є поява свідомого виявлення себе, свого “Я”. Це найважливіший момент у їхньому житті; саме в цей період відбувається народження особистості. Поступово формується уявлення про себе, виникають елементи самосвідомості: маля впізнає себе у дзеркалі, на фото, знає і називає свою стать, упізнає на картинках особу певної статі. У цьому віці виникають приязні або неприязні стосунки між хлопчиками і дівчатками, пов’язані з ігровою та предметною діяльністю.


  • Освітні завдання  Сприяти в пізнанні самого себе, в усвідомленні власної статі (хлопчик або дівчинка) та незворотності своєї статевої належності.

    • Формувати вміння встановлювати щирі, партнерські взаємини з дорослими й однолітками.

    • Розвивати вміння спілкуватися з хлопчиками та дівчатками в ігрових ситуаціях і реальному житті.

    • Формувати статеву самосвідомість в іграх та початкові навички статево-рольової поведінки.

    • Поповнювати знання дітей про довкілля і про людей. Заохочувати хлопчиків до конструктивної діяльності, а дівчаток до створення затишку у домі.  Виховувати на національних традиціях гендерних взаємин.

  • Показники компетентності дитини:

    • знає та називає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність;  усвідомлює себе як особу, яка росте і змінюється;  бере участь в іграх, що відповідають певній статі;

    • доброзичливо ставиться до представників своєї та протилежної статі.

ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ


Вікові можливості дитини

У цей період дитина яскраво проявляє прагнення до самостійності, наслідування. Складнішою та різноманітнішою стає її діяльність.

Увага дітей ще не стійка, але зосередженість на діяльності, якою вони займаються, стає тривалішою.

Урізноманітнюються почуття дитини, пов’язані з трудовою діяльністю (задоволення від досягнутого результату, засмучення від невдачі, радість від похвали).

Діти вчаться самостійно їсти, оволодівають умінням послідовно одягатися та роздягатися, контролювати свої фізіологічні потреби.

Беруть участь у наведенні ладу в приміщенні, виконуючи посильні дії: прибирання іграшок, книжок, переставляння стільців, поливання рослин з допомогою дорослих.

Діти набувають навичок посильної трудової діяльності під час прибирання на майданчику (збирання сухого листя), пишаються своїми досягненнями, практичною вмілістю.

У маленької дитини спостерігається швидке вироблення звичок і швидке їх забування. Тому необхідно постійно повторювати трудові дії із урахуванням вікових можливостей дітей.


  • Освітні завдання  Формувати у дітей результативні, а згодом продуктивні дії й на цій основі елементарні трудові дії з самообслуговування.

    • Виховувати інтерес до трудових дій дорослих.

    • Формувати бажання переборювати труднощі, що виникають у процесі досягнення результату.

  • Самообслуговування

Вчити дітей спочатку з допомогою дорослого, а згодом самостійно одягатися і роздягатися, застібати і розстібати ґудзики, складати одяг; взуватися і роззуватися, ставити взуття у визначене місце. Дотримуватися послідовності під час одягання та роздягання. Вчити помічати неохайність в одязі, взутті, звертатися за допомогою до дорослого. Привчати користуватися за потреби носовичком.

Вчити самостійно їсти, мити руки (намилювати руки, мити коловими рухами, змивати водою мильну піну, ретельно витирати руки рушником).



  • Господарсько-побутова праця

Залучати до виконання простих трудових доручень (принести будьякі предмети, зібрати кубики в коробку, покласти на стіл ложки тощо).

Залучати до прибирання майданчика (збирання папірців, паличок).

Формувати турботливе ставлення до осілих птахів: разом із дорослими підгодовувати їх.


  • Показники компетентності дитини:

    • виконує прості трудові доручення;  своєчасно користується туалетом, носовичком;  складає свій одяг та взуття з допомогою дорослого;

    • з невеликою допомогою дорослого одягається та роздягається, взу-

вається та роззувається;  намагається їсти охайно;  правильно миє руки, користується рушником.

Ранній дошкільний вік. Третій рік життя



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка