Програма соціально-психологічного супроводу Олена андрєєва, практичний психолог Брянківської гімназії, Луганська обл

Провідне місце серед соціальних інститу­тів, які займаються профілактичною та корекційною роботою девіантної поведінки під­літків, посідають загальноосвітні навчальні заклади.

Підлітки-девіанти були, є і, звичайно, будуть. Нажаль, із кожним роком зростає рі­вень дитячої злочинності. Брутальність, без­сердечність, егоїзм, зневаження інтересів та порушення прав інших — це риси, прита­манні значній кількості підлітків. Спосте­реження і дослідження свідчать про те, що у сфері правової культури, відповідального ставлення до власного здоров'я, етичних понять у значної кількості підлітків наявні проблеми, а нерідко й упередження, що негативно позначаються на їхній поведінці.

Саме актуальність цієї проблеми для всіх учасників навчально-виховного процесу зумовили соціально-психологічну службу нашого закладу розробити програму роботи з підлітками, які мають схильність до деві­антної поведінки.

Мета програми: сприяти формуванню пози­тивних аспектів у структурі особистості під­літка з девіантною поведінкою

І. Підготовчий етап

1. Збір інформації про підлітка від класно­го керівника, учителів-предметників, бать­ків, родичів, однокласників, друзів.

2. Вивчення шкільної документації про підлітка (індивідуальна медична карт­ка, класний журнал, щоденник, зошити тощо).

II. Діагностичний етап (із дозволу батьків і опікунів)

1. Спостереження за підлітком на уроках, перервах, шкільних заходах із метою визна­чення особливостей поведінки, рівня культу­ри та вихованості, зовнішнього вигляду тощо;

2. Експрес-бесіда психолога з підлітком.

Мета: отримання інформації про стан здоров'я, коло спілкування, родину (стосунки з членами родини), коло інтересів та потреб, участь у суспільному житті школи, різня са­мосвідомості тощо.

Діагностичний інструментарій:

- діагностика темпераменту (методика Г. Айзенка);

- виявлення акцентуацій характеру (ме­тодика С. Подмазіна);

- тест «Хто я?» (Т. Кун) на виявлення самоцінки;

- дослідження соціального статусу підлітка в класному колективі (соціометрія Дж. Морено);

- особливий модифікований опитувальник А. Томаса;

- діагностика форм агресії (методика A.Басса, А. Дарки);

- вивчення рівня інтелектуального роз­витку та здібностей учнів (методика «Прогре­сивні матриці Равена», «Тест структури інте­лекту Амтхауера», ШТРР, «Здібності школяра» B. І. Петрушин);

- анкета вивчення мотивів учбової діяль­ності (Б. А. Пашнев);

- діагностика профспрямованості (мето­дика Голланда, карта інтересів за Клімовим, ДДО тощо);

- тест «Кінетичний малюнок сім'ї» (діа­гностика внутрішньосімейних взаємин із по­гляду дитини);

- тест творчого мислення (Фігурна проба П. Торранс);

- виявлення провідної модальності Р. Лінксман;

- виявлення провідної півкулі мозку Р. Лінксман;

- методика Томаса-Кілмена «Стилі пове­дінки в конфліктній ситуації».

Методики добираються психологом залежно від характеру запитів, віку та індивідуальних особливостей підлітка.

III. Обробка результатів діагностування

Аналіз отриманих результатів. Формування перспективи розвитку особистості підлітка.

IV. Робота з батьками

1. Відвідування сім'ї.

Мета: виявлення у буднях сім'ї тих пору­шень, які, можливо, призводять до девіації в поведінці підлітка.

2. Діагностичне обстеження батьків (опитувальник «Аналіз сімейної тривоги», тест-опитувальник батьківського ставлення до дітей, опитувальник «Аналіз сімейного вихо­вання»).

Ознайомлення батьків із результатами психодіагностичних обстежень підлітка, ре­комендації батькам (додаток 1).

Консультації для батьків (додаток 2).

Практикум для батьків «Підліток» (дода­ток 3).

V. Підготовка та проведення корекційної роботи

1. Розробка програми психокорекційної роботи з підлітками, які мають схильності до девіантної поведінки (додаток 4).

2. Проведення психокорекційної роботи.

3. Індивідуальна робота психолога та со­ціального педагога з підлітком, батьками, педагогами (бесіди, консультації) протягом року.

VI. Профілактика та просвітня робота

1. Робота відеоклубу (додаток 5).

2. Робота соціально-психологічного театру «Підліток» (додаток 6).

3. Інформування батьків та педагогів про вікові особливості дітей на батьківських зборах, конференціях, семінарах, педрадах тощо.

4. Освітлення основних проявів і мотивів девіантної поведінки підлітків та шляхи за­побігання їх виникненню (індивідуальні та групові консультації).

5. Надання інформації про способи кон­структивної взаємодії з підлітком.

6. Групова консультація щодо навчання основам ефективної взаємодії в системі «Вчи­тель — учень» та оптимальним шляхам вихо­ду з конфліктних ситуацій (додаток 7).

7. Практикум для вчителів «Релаксація як засіб психологічного розвантаження» (до­даток 8).

Додаток 1

Рекомендації для батьків.

Як запобігти дитячій та підлітковій наркоманії

Тільки довічний контакт може сприяти тому, що надалі ваша дитина також довірить­ся вам. І тільки через повагу та підтримку ви зможете допомогти один одному вирішувати свої проблеми.

Щоб попередити девіантну поведінку і зло­вживання дітьми і підлітками токсичними речовинами, необхідно дотримуватися пра­вил виховання.

1. Щодня поводьтеся так, аби максимально сприяти здоровому вибору вашої дитини.

2. Виховуйте в дитині незалежність. Навчіть її самостійно приймати рішення й відповіда­ти за них.

3. Хваліть дитину: за добре виконану роботу, за спроби зробити щось важке, навіть за старан­ня. Критикуйте вчинок, а не людину («По-моєму, ти тут помилився», а не «Який же ти дурень»). Якщо ми хвалимо більше, ніж критикуємо, у дитини розвивається почуття впевненості в собі і вона вчиться покладати­ ся на себе та свої відчуття.

4. Будьте завжди готовими обговорити з під­літком гострі для нього питання. Діти повинні знати, що завжди можуть завжди звернутися до своїх батьків по будь-яку інформацію й до­помогу.

5. Цікавтеся справами и захопленнями своєї дитини. Познайомтеся з її друзями й заохо­чуйте її до контактів з різними групами підлітків. Якщо одна із груп почне приму­шувати підлітка спробувати наркотики, він зможе піти в іншу і не залишиться са­мотнім.

1. Гіперопіка — надмірна турбота про дити­ну, коли дитина не може самостійно й кроку ступити, потурати примхам.

2. Пред'явлення надмірних вимог до дити­ни — авторитаризм («силовий тиск»), агресія, диктат, черствість, холодність. Батьки вису­вають суворі вимоги до усіх сфер життя дити­ни, їхні судження безапеляційні, вони вкрай часто втручаються у всі дитячі справи.

3. Гіпоопіка — бездоглядність. Батьки, ви­правдовуючи свою позицію гаслом «вільного виховання», зовсім не займаються дітьми. Вони ігнорують їхні потреби.

4. Виховання в сім'ях а не прогнозованими емоційними реакціями. Постійне напружен­ня в стосунках, відчуженість, фрустрація, невміння подолати бар'єри, що роз'єднують членів сім'ї.

Рекомендації батькам під час стресових ситуацій

1. Зберігайте спокій (у стресовій ситуації па­ніка ускладнює аналіз та вирішення проблеми).

2. Розмовляйте (чим більше ви спілкува­тиметеся з підлітком, тим краще зрозумієте причину).

3. Підтримуйте підлітка (показуйте йому, що ви переймаєтеся його проблемами).

4. Усвідомте, що ваші можливості обмеже­ні (якщо необхідно, звертайтеся по допомогу). Не сподівайтеся на те, що зможете вирішити всі проблеми самотужки.

5. Усвідомлюйте міру своєї участі (дифе­ренціюйте можливі наслідки та уникайте відповідальності за проблеми, за які повинен відповідати підліток).

6. Будьте послідовними (дотримуйтеся стилю поведінки з підлітком, поки це ефек­тивно, не поспішаючи змінювати підхід).

Поради підліткові, щоб уникнути конфліктів у сім'ї

Знаходь час, щоб обговорити вдома нако­пичені проблеми: ти чекаєш, що тебе вислу­хають, але й тобі треба вміти вислуховувати занепокоєння іншої сторони.

У сім'ї слід проводити «загальні збори», щоб обговорити плани, розпорядок, знайти спосіб розв'язання конфліктів.

У конфліктів не буває переможців: про­грають завжди обидві сторони.

Розпочни розмову з опису конкретної ситуації, яка тебе не влаштовує. Намагайся бути при цьому щонайбільше об'єктивним. Чим детальніше й конкретніше ти про це го­воритимеш, тим краще.

Вислови те, що ти відчуваєш у зв'язку з конфліктною ситуацією. Багато конфлік­тів між людьми ускладнюються наявніс­тю невисловлених думок і почуттів. Іноді тільки завдяки їх висловленню можна за­лагодити ситуацію. Користуйся при цьому простими висловами «я образився», «я зля­кався».

Намагайся вислухати протилежну сторо­ну — це, мабуть, найважче. Слід пам'ятати, що ваші думки різні і саме це спричинило конфлікт. Тому сприймай ці висловлюван­ня не як істину, а лише як виявлення досвіду твого опонента.

Утримуйся від коментарів, завершуючи будь-яку розмову. Акцентуй увагу на тому, в чому ваші думки, почуття, дії збігаються — цим ти обмежиш зону суперечностей.

Вислови конкретні пропозиції, реаліза­ція яких може змінити ситуацію, поведінку, стосунки («Я тебе прошу...», «Я хотів би...», «Сподіваюся, тобі не важко...»). Завершуючи розмову, вислови віру в позитивні зміни. Не­доцільно погрожувати і вдаватися до ульти­матумів, адже позитивні перспективи привабливіші за негативні перспективи.

Додаток 2

Консультації для батьків (тематика)

Мета: підвищувати рівень знань у галузі виховання дитини та сприяти попереджен­ню основних проблем підліткового віку

Дитина-підліток. Батьки роблять усе, щоб їхні нащадки стали щасливими дорослими людьми. Але цей шлях складний.

Дитина переходить від дитинства до зрілості, на цьому шляху з нею відбувається велика кількість змін. Інколи вони непередбачені, їх неможливо вирішити без конфліктів і душевних хвилювань.

Мистецтво спілкування батьків та вміння домовлятися з людьми не можуть протисто­яти агресивному недружелюбному підлітко­ві. Вони не здатні контролювати дитину і ви­ховати з неї ту особистість, яку б хотіли.

Мета: підготувати батьків до роботи, ство­рити комфортну атмосферу, хороший на­стрій, сприяти згуртованості батьків.

Усі встають у коло. Кожен учасник по черзі робить крок у коло і називає своє ім'я та харак­теристику свого стану на момент розмови. Усі його вітають, називаючи його так, як він ска­зав, (наприклад, учасник: «Я — доброзичли­ва Оксана». Усі: «Добрий день, доброзичлива Оксана!»)

Мозковий штурм «Підліток — це...»

Мета: спонукати батьків до вільного ви­словлювання особистих думок, створити ат­мосферу взаємної довіри.

Група батьків сидить колом, і кожний учас­ник по черзі дає визначення слова «підліток».

Початок першого речення обов'язково вклю­чає в себе слова: «Підліток—це...» Потім кожен закінчує речення так, як вважає за потрібне. При обговоренні психолог акцентує увагу на позитивних визначеннях. Обговорення.

Мета: наблизити батьків до реального розв'язування конфліктів.

Скласти список усіх пов'язаних із вашими дітьми проблем, які турбують вас. Записуйте все, що згадаєте, важливе і другорядне. Спи­сок не має обмежень у кількості аспектів. Вас усе це хвилює як батьків. Одного разу ви зро­зуміли, що всі зусилля марні, а ваша дитина перетворилася на незнайомця. Опишіть свої думки і почуття з приводу визначених вами проблем.

Скласти список наданих вирішень про­блем. Наприклад, контроль, різні види пока­рання, підкуп і хабар, розпорядження... Піс­ля того, як список складений, починається його обговорення.

Не існує універсального рішення проблем, з якими зустрічаються батьки дітей-підлітків. Адже кожен із нас — унікальна особис­тість. Аби рідше помилятися, варто уникати батьківських міфів.

Інформаційне повідомлення

Існують міфи про те, якими повинні бути батьки. Рекомендуємо з ними ознайомитися, тому що вони можуть вас дуже обмежувати. Міфи приймаються за реальні можливості, а насправді далекі від істини.

Тепер спробуймо у своїй свідомості замі­нити ці міфи на важливі істини, наведені нижче.

Висновки. Виховання підлітків — складний процес, який триває довше, ніж ми собі уявля­ємо. Спробуйте все ж таки отримати від цього задоволення.

Мета: зруйнувати звичні стереотипи — сприйняття та оцінювання дитини, її поведін­ки, відкриття невідомих сторін її особистості.

Батькам необхідно написати відповіді на такі запитання:

1. Напишіть дві речі, які добре робить Ваша дитина.

2. Напишіть найбільший, на ваш погляд, успіх Вашої дитини.

З. Напишіть імена трьох осіб, що мають найбільший вплив на Вашу дитину.

4. Напишіть три слова, які б Ви хотіли по­чути про Вашу дитину.

5. Напишіть, якою Ви хочете бачити свою дитину у майбутньому.

Обговорення (обмін враженнями).

Вправа «Практичні способи зняття напру­женості у взаєминах»

Бути батьками — дуже непросто, їм потрібно вміти уникати конфліктів, вирішувати складні проблеми.

Мета: зняття напруженості у взаєминах.

У цьому їм можуть допомогти такі сім кроків:

Підготовка та проведення психолого-педагогічного консиліума. Рекомендації щодо роботи з підлітками, які мають девіантну поведінку.

Підбиття підсумків.

Додаток 4

Психокорекційна програма роботи з підлітками, схильних до девіантної поведінки

Мета: самоусвідомлення підлітками шкідли­вості девіації, розвиток у них позитивного світосприймання, переформування негатив­ного в позитивне;

формування вмінь і навичок реалізації здорового способу життя, відповідального ставлення до власного здоров'я, протистоян­ня спокусі та соціальному тиску;

сприяння формуванню правового світо­гляду підлітків і активної позиції щодо реалі­зації себе та своїх прав у житті.

Завдання:

навчити підлітків визначати життє­ві цінності, сформувати у них відповідальне ставлення до власних здоров'я та вчинків;

навчити підлітків оцінювати ситуації ризику, приймати відповідальні рішення
та протистояти соціальному тиску;

формувати навички правомірної пове­дінки, вчити діяти в різноманітних життєвих ситуаціях відповідно до норм права;

навчити способам розв'язання проблем­них (конфліктних) ситуацій;

розвивати навички відповідальної пове­дінки.

Мета: формувати уміння і навички реалі­зації здорового способу життя, відповідально­го ставлення до власного здоров'я, протисто­яння спокусі та соціальному тиску.

Мета: сприяти формуванню правового світогляду підлітків, активної позиції щодо реалізації себе та своїх прав у житті.

Мета: формувати у підлітків навичок ефек­тивної взаємодії та уміння розв'язувати кон­фліктні ситуації. Розвивати навички відпо­відальної поведінки та емоціональної само­регуляції. Спонукати підлітків до позитивної установки на майбутнє.

Мета: сприяти позитивній атмосфері.

Якщо в когось із підлітків поганий настрій, інші «дарують» йому частинку свого доброго настрою: тримаючи долоні відкритими, го­ворять щось приємне.

Обговорення

— Чи приємно було «дарувати» добрий на­стрій?

—Чи приємно було отримувати подарунки?

— Чи поліпшився настрій і завдяки яким саме побажанням?

Правила роботи групи (5 хв)

Психолог зауважує: «Для ефективної роботи в будь-якій групі людей приймаються проголо­шені та непроголошені правила. Ми теж при­ймемо правила, аби нам комфортно працювалося. Пропоную розглянути такі правила:

говорити стисло і лаконічно, по черзі;

слухати інших;

говорити від свого імені;

бути активним;

бути позитивним.

З'ясовується розуміння кожного правила, а потім вони погоджуються всіма учасника­ми. Якщо є необхідність, правила доповню­ються пропозиціями учасників.

Наше життя — дуже стрімке, цікаве, повне несподіванок, але в ньому існують найваж­ливіші речі, які люди цінують понад усе, на­зиваючи їх безцінними, тому що придбати ці речі не можна ні за які гроші. Як ви гадаєте, що це може бути?

(Всі відповіді записуються на дошці.)

Притча «Цінність часу»

Кожному від народження надається най­цінніший дар — життя. Це найдорожче, що є у кожної людини. Але, як це не дивно, люди дуже легковажно ставляться до цього дару. Не вміють зберігати його, насолоджуватися ним сповна. Мені б хотілося розповісти тобі історію.

Один бізнесмен зібрав собі капітал, який склав 3000000 доларів. Він вирішив, що візьме рік відпустки, аби відпочити так, як йому хочеться. Але не встиг він прийняти це рішення, як його відвідав Янгол Смерті. Бізнесмен дуже злякався та вирішив будь-яким способом умовити Янгола Смерті прода­ти йому трохи часу.

— Продай мені три тижні життя, і я віддам тобі із свого капіталу, 1000000 доларів, — запропонував бізнесмен.

Але Янгол Смерті відмовив йому.

— Гаразд, залиш мені два тижні життя... Я віддам тобі 2/3 своїх грошей, 2000000 доларів.

Янгол знову відмовив.

— Гаразд, продай мені хоча б один день, щоб я зміг насолодитися красою цієї Землі, обійняти дружину, дітей, яких уже не бачив дуже давно... Я віддам тобі все, що маю: 3000000 доларів.

Янгол відмовив.

Тоді чоловік спитав, чи може Янгол Смерті дати йому декілька хвилин, аби він зміг на­писати прощального листа.

Янгол погодився.

Чоловік написав: «Правильно використо­вуйте час, який вам відведено для життя. Я не зміг купити навіть години за 3000000 доларів. Перевірте, чи все, що Вас зараз ото­чує, справді є настільки цінним».

Мета: визначити, що власна поведінка і спосіб життя є найважливішими фактора­ми, які впливають на здоров'я людини.

Підлітки називають низку найвагоміших факторів, які впливають на здоров'я людини. (Всі вислови записуються на дошці.) Потім пропо­нується всі названі фактори об'єднати у чо­тири групи, серед яких можуть бути спад­ковість, стан навколишнього середовища, рівень медичного обслуговування, спосіб жит­тя людини. Після цього кожен учасник отри­мує чотири (за кількістю виділених факторів) папірці різного кольору з написаними на них цифрами-рангами. Тепер кожен має можли­вість визначити, який фактор, на його думку, найсильніше впливає на здоров'я людини, а які — найменше. Після того, як усі стікери будуть приклеєні, починається обговорення.

Отримані результати обговорюються в гру­пі, де кожен має можливість обґрунтувати власні міркування.