Програма вступних випробувань


ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ, ВМІНЬ ТА НАВИЧОК



Скачати 401.2 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації09.11.2017
Розмір401.2 Kb.
#31405
ТипПрограма
1   2   3   4

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ, ВМІНЬ ТА НАВИЧОК


ВСТУПНИКІВ

На іспиті вступники повинні продемонструвати глибокі знання з дисциплін: Вступ до перекладознавства та історія перекладу, Загальна теорія і практика перекладу, Основи мовознавства, Стилістика, Історія основної іноземної мови, Порівняльна граматика, Порівняльна лексикологія, Техніка усного висловлювання перекладача, Термінологія, Лінгвокраїнознавство, а також вільне володіння навичками перекладу на базі програмного лексичного запасу попереднього освітнього рівня (4500 лексичних одиниць).

Головною вимогою іспиту до рівня знань вступників є володіння ними сукупністю сучасних наукових підходів щодо здійснення перекладу та основ перекладацького аналізу тексту. Передбачається, що вступники мають вміння аналізувати закінчені тексти різних функціональних стилів для адекватного сприйняття інформації, еквівалентного тлумачення мовних одиниць та їхнього точного письмового перекладу (йдеться про навички перекладацького аналізу та перекладу як англомовних, так і україномовних текстів, лінгвістична природа яких залишається незмінною).

Вступники повинні володіти практичними знаннями, навичками та вміннями, необхідними для роботи перекладача. Зокрема, володіти лексичною, граматичною та стилістичною нормами першої іноземної та рідної мов, вміти адекватно проводити перекладацький аналіз тексту, використовувати лексичні та граматичні засоби реалізації когезії при перекладі тексту, застосовувати основні перекладацькі трансформації у процесі перекладу.

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ІСПИТУ


Іспит проводиться у формі тестування.

Тестові завдання абітурієнт має виконувати у визначеному порядку, чітко вказавши номер на початку відповіді.

Під час виконання завдань абітурієнту не дозволяється користуватися додатковими джерелами інформації.

Тестові завдання включають теоретичні питання з дисциплін: Вступ до перекладознавства та історія перекладу, Загальна теорія і практика перекладу, Основи мовознавства, Стилістика, Історія основної іноземної мови, Порівняльна граматика, Порівняльна лексикологія, Техніка усного висловлювання перекладача, Термінологія, Лінгвокраїнознавство; – орієнтують абітурієнта на висвітлення перекладознавчих питань, а також аналіз саме тих лінгвістичних засобів, що є індикаторами глибинних семантичних структур тексту; спонукають реалізувати знання з перекладознавства у практичній діяльності. Відповіді на питання включають визначення основних термінів, їхнє пояснення тощо.

Термін виконання – 60 хвилин.
Критерії оцінювання
Тест з теоретичних дисциплін (50 питань) передбачає вміння знаходити вірну відповідь з-поміж варіантів множинного вибору на основі володіння інформацією з основних проблем теоретичних дисциплін.

Максимальна кількість балів на іспиті – 200. З них 100 балів – відповідно до Правил прийому, 100 балів за виконання тестових завдань (50 тестів по 2 бали за кожний). Разом – 200 балів. мінімальний прохідний бал вступного випробування з фаху 124 бали.



Відповідь «відмінно» – 190-200 балів – оцінюється, коли абітурієнт розуміє та може правильно відповісти на 45-50 тестових завдань;

Відповідь «добре» – 161-189 балів – оцінюється коли абітурієнт загалом розуміє та може правильно відповісти на 31 – 44 тестових завдання;

Відповідь «задовільно» – 124-160 балів – оцінюється, коли абітурієнт розуміє та може правильно відповісти на 12 – 30 тестових завдань;

Відповідь «незадовільно» – 100-123 балів – оцінюється, коли вимоги до попереднього пункту не виконані: абітурієнт лише частково розуміє запропонований матеріал та може правильно відповісти на 0 – 11 тестових завдань.

ПЕРЕЛІК ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ


Програма фахових вступних випробувань укладена згідно вище зазначених вимог на основі навчальних програм наступних фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін:
Вступ до перекладознавства та історія перекладу

Питання з дисципліни “Вступ до перекладознавства та історія перекладу” охоплюють теоретичні основи перекладознавства; особливості кожного виду перекладу, а також їхні спільні засади; засади співвідношення вихідної мови та мови перекладу; вимоги до особи перекладача та шляхи оволодіння необхідними навичками.

Студент повинен продемонструвати знання з предмету перекладознавства та його розділи, поняття перекладу, типів та видів перекладу, різних тенденцій в історії перекладу, української школи перекладу, категорій сучасного перекладознавства, еквівалентності та адекватності перекладу, діалектики форми і змісту, частини і цілого, об’єктивного і суб’єктивного у перекладі.

Питання:

1. Особливості перекладу як людської діяльності. Переклад у сучасному світі. Переклад як особливий тип діяльності людини. Роль перекладу для людства. Культурні та мовні бар’єри.

2. Професія та навчання перекладача в Україні та в світі. Уміння й навички професійного перекладача. Навчання перекладачів. Перекладацькі навчальні заклади в Україні й в світі. Етика та кодекс честі перекладача. Статут перекладачів: права та обов’язки перекладача. Міжнародні перекладацькі організації їх роль в кар’єрі перекладача. Асоціація перекладачів України.

3. Теоретичне дослідження перекладу. Предмет перекладознавства. Переклад як об’єкт теоретичного дослідження. Причини та стимули розвитку теорії перекладу з середини XX сторіччя. Відомі теоретики перекладу XX сторіччя. Визначення перекладу. Засоби ідентифікації тексту оригіналу з текстом перекладу. Функціональна, структурна та семантична ідентифікація. Завдання та методи теорії перекладу.

4. Аспекти перекладознавства. Загальна теорія перекладу. Завдання загальної теорії перекладу. Спеціальні теорії перекладу. Жанрові теорії перекладу. Теорія усного та письмового перекладу. Наукова критика перекладу. Прикладне перекладознавство. Історія перекладу. Дидактика перекладу.

5. Історія перекладу з давніх часів до XVIII століття. Переклад в Середні віка. Переклад у добу Відродження та Просвітництва. Переклад у Київській Русі у 10-13 століттях. Роль Києво-Могилянської академії у відродженні перекладів в Україні.

6. Історія перекладу з XVIII століття до сучасності. Переклад «Енеїди» І.Котляревського та його внесок в розвиток українського перекладу. Видатні перекладачі XIX й XX століття. Розвиток принципів точного перекладу.

7. Види перекладу. Семіотична класифікація перекладу. Внутрімовний переклад, міжмовний переклад та міжсеміотичний переклад. Загальна характеристика усного та письмового перекладу. Переклад кінофільмів та телевізійних передач. Машинний переклад. Типи оброблення тексту при перекладі: адаптація, стилістична обробка, вибірковий переклад, переклад-резюме.

8. Психолінгвістична класифікація перекладу. Особливості усного та письмового перекладу. Вимоги до якості усного та письмового перекладу. Типи усного перекладу: послідовний переклад, синхронний переклад, переклад з листа.

9. Проблема одиниці перекладу. Одиниці перекладу на різних мовних рівнях (фонетичному, морфемному, на рівні слова, словосполучення, речення та тексту). Суперечливість терміну „одиниця перекладу”. Різні підходи до визначення одиниці перекладу в перекладознавстві.

10. Проблема адекватного перекладу. Концепція адекватного перекладу Ю.Найди. Формальна відповідність та динамічна еквівалентність. Визначення адекватного перекладу.

11. Теорія еквівалентності В.Н. Комісарова. Проблема еквівалентності в перекладі. Визначення еквівалентності перекладу. Рівні еквівалентності по теорії В.Н.Комісарова. Загальна характеристика рівнів еквівалентності.

13.. Еквівалентність при передачі функціонально-ситуативних аспектів змісту оригіналу. Визначення еквівалентності перекладу, запропоноване В.Н.Комісаровим. Рівні еквівалентності, які передають функціонально-ситуативний зміст оригіналу. Характеристика та приклади еквівалентності на рівні цілі комунікації. Характеристика та приклади другого типу еквівалентності (рівень ідентифікації ситуації). Характеристика та приклади еквівалентності на рівні методу опису ситуації.

14. Еквівалентність при передачі структурних аспектів оригіналу. Визначення еквівалентності перекладу, запропоноване В.Н. Комісаровим. Рівні еквівалентності, які передають лінгвістичні та структурні аспекти оригіналу. Характеристика та приклади еквівалентності на рівні синтаксичного значення. Характеристика та приклади п’ятого типу еквівалентності (рівень семантики слів).

15. Перекладацькі еквіваленти (відповідники). Визначення перекладацького відповідника. Регулярні та оказіональні відповідники. Одиничні та множинні (варіантні) відповідники. Типи контексту: лінгвістичний та ситуативний контекст. Лексичні, фразеологічні та граматичні відповідники.

16. Безеквівалентні одиниці та засоби їх передачі в перекладі. Визначення безеквівалентних мовних одиниць. Безеквівалентна лексика. Безеквівалентні граматичні явища в англійській/німецькій та українській мовах. Засоби передачі безеквівалентної лексики в перекладі. Транслітерація та транскрибція. Запозичення-калька. Приблизний переклад. Експлікація. Лексичні трансформації.

17. Прагматичні аспекти перекладу. Визначення прагматики як галузі семіотики. Прагматичні аспекти тексту в перекладі. Прагматична адаптація в перекладі. Переклад власних імен, географічних та інших назв. Переклад реалій. Одиниці виміру в перекладі. Прагматичні ідіоми. Політична коректність стосовно гендерних, расових та інших аспектів у перекладі

18. Структура значення слова. Передача денотативного, конотативного та внутрімовного значення слова в перекладі. Денотативне, конотативне та внутрімовне значення слова. Особливості передачі денотативного, конотативного та внутрімовного значення слів. Відображення різних мовних картин світу в значенні окремих слів різних мов. Розбіжності в стилістичних і емоційних відтінках значення слова.



Ключові поняття:

− адекватний переклад

− безеквівалентні одиниці

− буквальний переклад

− еквівалентність перекладу

− жанрові теорії перекладу

− жанрово-стилістична класифікація перекладу

− загальна теорія перекладу

− лінгвістичний контекст

− мова оригіналу

− одиниця перекладу

− оказіональний відповідник

− переклад

− письмовий переклад

− послідовний переклад

− прагматика перекладу

− психолінгвістична класифікація перекладу

− регулярний відповідник

рівень еквівалентності

− синхронний переклад

− ситуативний (екстралінгвістичний) контекст

− спеціальна теорія перекладу

− усний переклад

− художній переклад.


Список рекомендованої літератури:

  1. Алексеева И. С. Введение в переводоведение : учеб. пособие для студ. филол. и лингв. фак. высш. учеб. заведений / И. С. Алексеева. – 2-е изд., стер. – СПб : Филологический факультет СПбГУ; М. : Издательский центр «Академия», 2006. – 352 с.

  2. Бархударов Л. С. Язык и перевод / Л. С. Бархударов. – М. : Международные отношения, 1975.

  3. Виноградов В. С. Перевод: Общие и лексические вопросы: учеб. пособие. – 3-е изд. / В. С. Виноградов. – М. : КДУ, 2006. – 240 с.

  4. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение / В. Н. Комиссаров. – М. : ЭТС, 2004. – 424 с.

  5. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу [аспектний переклад]: підручник. / І. В. Корунець. – Вінниця : Нова Книга, 2000. – 448 с.

  6. Мірам Г. Е. «Basic Translation» / Г. Е. Мірам, В. В. Дайнеко, М. В. Грищенко та інші. – К. : Ельга, 2006. – 280 с.

  7. Робинсон Д. Как стать переводчиком: введение в теорию и практику перевода [пер. с англ.] / Д. Робинсон. – М. : КУДИЦ-ОБРАЗ, 2005. – 304 с.

  8. Слепович В. С. Курс перевода [английский ↔русский язык]. Translation Course / В. С. Слепович. – М. : «Тетра Системс», 2001. – 272 с.

  9. Федоров А. В. Основы общей теории перевода [лингвистические проблемы] / А. В. Федоров. – СПб. : Филологический факультет СПбГУ; М. : ООО «Издательский Дом «ФИЛОЛОГИЯ ТРИ», 2002. – 416 с.

  10. Алимов В. В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации / В. В. Алимов. – М. : Едиториал УРСС, 2005. – 160 с.

  11. Гарбовский Н. К. Теория перевода: учебник / Н. К. Гарбовский. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 544 с.

  12. Коваленко А. Я. Науково-технічний переклад: навч. пос. / А. Я. Коваленко. – Тернопіль : Вид-во Карп´юка, 2001. – 284 с.

  13. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу / В. В. Коптілов. – К. : Юніверс, 2002. – 280 с.

  14. Петрова О. В. Введение в теорию и практику перевода [на материале английского языка] / О. В. Петрова. – М. : АСТ: Восток-Запад, 2006. – 96 с.

  15. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода / Я. И. Рецкер. – М. : «Р. Валент», 2004. – 240 с.

  16. Чеботарев П. Г. Перевод как средство и предмет обучения: научно-метод. Пособие / П. Г. Чеботарев. – М. : Высшая школа, 2006. – 320 с.

  17. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты / А. Д. Швейцер. – М. : Наука, 1988.



Загальна теорія та практика перекладу

Питання з дисципліни “Загальна теорія та практика перекладу” охоплюють загальні питання сучасної теорії перекладу.

Студент повинен продемонструвати знання з основних підходів до перекладу слів-реалій, інтернаціональної та псевдо інтернаціональної лексики, неологізмів, власних назв, географічних назв, назв газет та журналів, установ, організацій та фірм, фразеологізмів та фразеологічних виразів, особливості передачі значення артиклю, незмінних форм дієслова та дієслівних конструкцій, умовного способу. Студент повинен продемонструвати також професійно-методичні вміння.

Питання:

1. Типи перекладацьких відповідників. Постійні та оказіональні еквіваленти. Еквіваленти на різних рівнях мовної ієрархії. Лексичні, фразеологічні та граматичні відповідники. Одиничні та множинні еквіваленти. Мовні одиниці оригіналу, що не мають відповідників у мові перекладу.

2 Переклад власних імен. Переклад українських власних імен англійською мовою. Правила транслітерації. Особливості перекладу англійських власних імен українською мовою. Використання транскрипції, транслітерації та їхньої комбінації при перекладі англійських власних імен. Елементи, що завжди транслітеруються в процесі транскрибування власних імен. Переклад біблейських (історичних) імен та власних імен звичайних людей. Традиція у перекладі власних імен. Прізвисько як різновид власних імен та засоби його перекладу.

3. Переклад географічних назв. Переклад географічних назв з української мови на англійську. Правила транслітерації. Переклад англійських географічних назв українською мовою. Використання транскрипції, транслітерації та традиційно прийнятих еквівалентів у процесі перекладу однокомпонентних географічних назв. Елементи, що завжди транслітеруються в процесі транскрибування географічних назв. Засоби перекладу географічних назв, що мають структуру словосполучення. Історичні варіанти перекладу географічних назв.

4. Переклад назв компаній, періодичних видань, вулиць, майданів, партій, міжнародних й суспільних організацій та служб тощо. Використання транскрипції, транслітерації, калькування при перекладі зазначених класів слів. Елементи, що завжди транслітеруються в процесі транскрибування. Передача означеного артиклю при перекладі назв періодичних видань. Виняткові випадки.

5. Переклад безеквівалентної лексики. Класи лексичних одиниць, що не мають відповідників у мові перекладу: реалії, неологізми, слова з загальною семантикою. Засоби перекладу безеквівалентної лексики: запозичення шляхом транскрипції або транслітерації, калькування, використання приблизних відповідників, лексичних трансформацій, описового перекладу.

6. Засоби перекладу фальшивих друзів перекладача. Інтернаціональні лексичні одиниці. Поняття фальшивих друзів перекладача та їхня класифікація. Фактори, що сприяють уникненню помилок при перекладі: семантичний, стилістичний, прагматичний, правила сполучуваності.

7. Переклад англійських атрибутивних словосполучень. Характерні риси англійських атрибутивних словосполучень. Засоби перекладу двокомпонентних та багатокомпонентних атрибутивних груп.

8. Переклад англійських фразеологічних одиниць. Особливості семантики ідіом. Фактори, що ускладнюють переклад фразеологічних одиниць. Методи перекладу англійських фразеологічних одиниць засобами української мови. Джерела інтернаціональних ідіом.

9. Відтворення значення артиклю у перекладі. Категорія означеності / неозначеності в англійській та українській мовах. Неозначений та нульовий артиклі як засіб виділення рематичного центру висловлення. Засоби перекладу неозначеного та означеного артиклів.

10. Способи перекладу модальних дієслів, модальних слів і словосполучень. Засоби вираження модальності в англійській та українській мовах: фонологічні засоби; лексико-граматичні засоби; лексичні засоби; граматичні засоби. Способи перекладу означених засобів вираження модальності. Переклад англійських модальних дієслів, що не мають модальних відповідників в українській мові.

11. Способи перекладу англійського інфінітива та інфінітивних конструкцій. Розбіжності між англійським і українським інфінітивом. Засоби перекладу англійського інфінітиву в різних синтаксичних функціях. Переклад англійських інфінітивних конструкцій: “For+Noun (Pronoun)+Infinitive”, “Complex Object”, “Complex Subject”.

12. Способи перекладу англійського дієприкметника та дієприкметникових конструкцій. Дієприкметник в англійській та українській мовах. Труднощі перекладу англійського дієприкметника українською мовою. Переклад дієприкметникових зворотів у функції обставини. Переклад дієприкметникової конструкції “Complex Object”. Переклад незалежного дієприкметникового звороту.

13. Переклад герундія та герундіальних зворотів. Аломорфний характер англійського герундія. Відмінність герундія від дієприкметника І. Засоби перекладу англійського герундія в різних синтаксичних функціях. Переклад герундіальних зворотів.

14. Переклад емфатичних конструкцій. Типи емфатичних конструкцій в англійській мові: з посилювальними словами та словосполученнями; зі зворотним порядком слів; з подвійним запереченням. Особливості перекладу таких конструкцій українською мовою.

Ключові поняття:

− перекладацькі відповідники

− лінгвістичний контекст

− екстралінгвістичний контекст

− транскрипція

− транслітерація

− калькування

− безеквівалентна лексика

− реалія

− неологізм

− слова загальної семантики

− перекладацькі трансформації

− специфікація

− генералізація

− модуляція (смисловий розвиток)

членування речень

− об’єднання речень

− граматичні заміни

− антонімічний переклад

− описовий переклад

− компенсація

− перестановки

− додавання

− опущення

− інтернаціональні слова

− фальшиві друзі перекладача

− атрибутивні словосполучення

− обов’язкові трансформації

− факультативні трансформації

Список рекомендованої літератури:


  1. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад) / І. В. Корунець : підр. – Вінниця : Нова Книга, 2000. – 448 с.

  2. Слепович B. C. Курс перевода (английсикй-русский язык). Translation Course / В. С. Слепович. – Минск : «Тетра Системе», 2001. – 272 с.

  3. Алексєєа И. С. Основы теории перевода / И. С. Алексєєа. – Спб., 2000.

  4. Белякова Е. И. Translating from English : Переводим с английского / Е. И. Белякова. – Спб. : КАРО, 2003.

  5. Бернс Р. Стихи в пер. С. Маршака / Р. Бернс. – М. : Худ. лит., 1976. – 382 с.

  6. Вознесенский А. Собрание сочинений: в 3-х т. / А. Вознесенский. – М. : Худ. лит., 1983.

  7. Джером К. Джером. Трое в лодке. Роман на англ. яз. / К. Джером – 2-е изд. – М. : Менеджер, 1999. – 288 с.

  8. Казакова Т. А. Практические основы перевода / Т. А. Казакова. – Спб., 2001.

  9. Koмuccapов В. Н. Теория перевода / В. Н. Koмuccapов. – М. : Высш. шк., 1990.

  10. Міньяр-Белоручев Р. К. Теория и методы перевода / Р. К. Міньяр-Белоручев. – М., 1996.

  11. Фаулз Д. Вежа з чорного дерева: повість: пер. з англ. В. Ружицького та Д. Стельмаха / Д. Фаулз. – К. : Дніпро, 1986. – 276 с.

  12. Федоров А. В. Основы общей теории перевода / А. В. Федоров. – М., 1983.

  13. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты / А. Д. Швейцер. – М. : Наука, 1988.


Основи мовознавства

Питання з дисципліни "Основи мовознавства" охоплюють суть і природу мови, проблеми її походження і загальні закони її розвитку і функціонування та основні методи дослідження мови; систему та структуру мови, її основні рівні (фонетико-фонологічний, морфемно-морфологічний, лексико-семантичний та синтаксичний) та одиниці, що їх утворюють, функції одиниць кожного рівня та їх взаємодію; мови світу, їх класифікації (типологічна, генеалогічна)

Студент повинен продемонструвати знання про походження та розвиток мови, зв'язок мови з мисленням, особливості функціонування мови на сучасному етапі розвитку суспільства, класифікацію мов, про мову як особливу знакову систему.

Студент повинен вміти самостійно аналізувати мовний матеріал, визначати структурно-семантичні та функціональні особливості мовних одиниць (звуків, морфем, слів, словосполучень, речень).



Питання:

1. Мовознавство як система наук про мову. Об'єкт, предмет і мети мовознавства. Місце курсу «Загальне мовознавство» у системі теорії мови. Аспекти мовознавства: загальне й приватне, теоретичне й прикладне. Основні проблеми (завдання) загального мовознавства. Основні розділи мовознавства: внутрішнє й зовнішнє. Місце мовознавства в системі наук, його зв'язок з іншими науками.

2. Функції мови. Поняття функції в лінгвістиці. Функції й функціональність мови. Двоєдність функціональності мови. Типологія функцій мови. Онтологія й гносеологія функціональності мови.

3. Основні аспекти вивчення мови. Глоттогенез й онтогенез - основа аспектуальності вивчення мови. Типи аспектів у дослідженнях мови: глоттогенетичний, онтологічний, функціональний, антропосоціальний.

4. Мова як історична категорія. Поняття «синхронії» й «діахронії». Поняття й види динаміки мови. Екстра- і інтралінгвістичні (внутрішні) умови розвитку мови. Теорії походження мови. Сучасне подання про походження мови. Можливий характер первісного звукового мовлення.

5. Мова як суспільне явище. Постановка питання про сутності мови в історії мовознавства. Двосторонній (діалектичний) зв'язок мови й суспільства. Соціолінгвістика як розділ мовознавства. Основні проблеми соціолінгвістики.

6. Знакова теорія мови. Диференціальні властивості мовних і немовних знаків. Типологія мовних знаків. Функції мовних знаків. Основні спірні питання знакової теорії мови.

7. Система й структура мови. Поняття «системи» й «структури» мови. Основні властивості мовної системи. Типи зв'язків і відносин між елементами мови. Парадигматичні й синтагматичні відносини в мові.

8. Мова й мислення. Психолінгвістика як розділ науки про мову. Діалектичний зв'язок мови й мислення. Мова як безпосередня дійсність думки. Друга сигнальна система, її функції й роль у психічній діяльності людини. Центри вищої нервової системи, пов'язані із процесом мовлення.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2016
2016 -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
2016 -> Програма навчальної дисципліни аграрне право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс
2016 -> Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи
2016 -> Програма навчальної дисципліни господарське право опис навчальної дисципліни форма навчання Курс Семестр
2016 -> Методичні Рекомендації Запобігання і виявлення
2016 -> Програма додаткового вступного випробування з фаху для вступників на здобуття ос
2016 -> Кз «Веселівська районна різнопрофільна гімназія» Веселівської районної ради
2016 -> Урок №3 Реферативна робота
2016 -> Лекція №1 Вступна лекція: Екологія як наука Екологія мета, завдання, методи, основні терміни та визначення

Скачати 401.2 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка