Програма з біології для 10-11 класів



Дата конвертації22.11.2018
Розмір199 Kb.
#66038
ТипПрограма
ПРОГРАМА З БІОЛОГІЇ

для 10–11 класів

загальноосвітніх навчальних закладів

Рівень стандарту

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Мета навчання біології на рівні стандарту полягає у формуванні в учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі, формування у школярів екологічного культури, ключових компетенцій, яких потребує сучасне життя.

Досягнення зазначеної мети забезпечується виконанням таких завдань:



  • формування в учнів знань про роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукової картини світу; методи наукового пізнання; місце біології серед інших наук; значення біологічного різноманіття; зв'язок між природними і суспільними процесами; принципи функціонування і структуру біологічних систем на різних рівнях організації живого;

  • розвиток умінь встановлювати гармонійні стосунки з природою на основі поваги до життя як найвищої цінності та всього живого як унікальної частини біосфери;

  • формування умінь використовувати набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, обґрунтування та дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі;

  • розвиток інтелектуальних і творчих здібностей.

Зміст курсу є логічним продовженням навчальних курсів основної школи, розподіляється за роками навчання таким чином:

10 клас - розділи: «Молекулярний рівень організації життя», «Клітинний рівень організації життя», «Організмовий рівень організації життя»;

11 клас - розділи: «Організмовий рівень організації життя» (продовження), «Надорганізмові рівні організації життя», «Історичний розвиток органічного світу».

На вивчення цих розділів відводиться:



10 клас – 52 години (1,5 год на тиждень);

11 клас – 52 години (1,5 год на тиждень).

В основу навчального змісту біології 10-11 класів покладено вивчення рівнів організації живого (молекулярний клітинний, організмовий, популяційний, екосистемний, біосферний). На рівні кожної системи простежуються їх основні ознаки: обмін речовин і перетворення енергії, цілісність живих систем. Зміст курсу включає провідні теоретичні узагальнення біологічної науки: клітинну, хромосомну теорії, еволюційні гіпотези, біологічні закони Г. Менделя, Т.Моргана тощо.

Розпочинається курс розділом «Молекулярний рівень життя», який передбачає вивчення хімічного складу організмів і особливостей біохімічних реакцій. Наступні розділи програми передбачають опанування учнями закономірностей функціонування живих систем на клітинному, тканинному, організмовому рівнях. Знання про принципи функціонування клітини становить основу розуміння законів спадковості й закономірностей мінливості. Ознайомлення з цитологією й генетикою готує учнів до вивчення індивідуального розвитку організмів. Екологічні закономірності вивчаються в розділі «Надорганізмові рівні життя». Завершується вивчення біології розділом «Історичний розвиток органічного світу»,що передбачає знайомство з основами еволюційних гіпотез та формуванням великих таксонів органічного світу в процесі історичного розвитку.

Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням матеріально-технічних можливостей; за відсутності відповідних умов вони можуть бути замінені демонструванням. Оцінювання практичних і лабораторних робіт з біології здійснюється у всіх учнів класу або вибірково (на розсуд вчителя), в залежності від способу виконання.

Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. Учитель має право самостійно обирати час їх проведення, використовуючи години навчальної практики або резервні години.

Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які учитель може планувати, враховуючи навчальні можливості учнів та доступ їх до науково-популярної літератури.

Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону, змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах теми. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах визначених годин. Резервні години можуть бути використані для повторення, систематизації, узагальнення навчального матеріалу, контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з біології
При оцінюванні рівня навчальних досягнень з біології враховується:

- рівень оволодіння біологічними ідеями, що становлять важливу складову загальнолюдської культури: рівні організації живої природи, зв’язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, цілісність і саморегуляція живих систем, зв’язок людини і природи;



- рівень умінь використовувати теоретичні знання у практичній діяльності, під час розв'язування задач чи вправ різного типу, уміння робити висновки та узагальнення на основі практичної діяльності;

- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками спостереження та дослідження природи, виконання лабораторних та практичних робіт.



Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.


Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів


1. Початковий

1

Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) розпізнає і називає окремі біологічні об’єкти; знає правила техніки безпеки при виконанні лабораторних та практичних робіт

2

Учень (учениця) намагається відтворити окремі факти, з допомогою вчителя або з використанням підручника (робочого зошита) наводить елементарні приклади біологічних об’єктів і їх окремі ознаки; за інструкцією і з допомогою вчителя фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи без оформлення

3

Учень (учениця) відтворює окремі факти, з допомогою вчителя або з використанням підручника фрагментарно характеризує окремі ознаки біологічних об’єктів; відповідає на запитання, що потребують однослівної відповіді; за інструкцією і з допомогою вчителя фрагментарно виконує лабораторні та практичні роботи без належного оформлення



2. Середній

4

Учень (учениця) з допомогою вчителя або з використанням підручника відтворює незначну частину навчального матеріалу, дає визначення окремих біологічних понять, дає неповну характеристику загальних ознак біологічних об’єктів; у відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи з неповним їх оформленням

5

Учень (учениця) відтворює основний зміст навчального матеріалу, відповідаючи на запитання вчителя; характеризує загальні ознаки біологічних об’єктів; дає визначення окремих біологічних понять; наводить приклади, що ґрунтуються на матеріалі підручника; у відповідях може допускати помилки; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, частково оформляє їх.

6

Учень (учениця) самостійно, але неповно відтворює навчальний матеріал, частково дотримується логіки його викладу; відповідає на окремі запитання; у цілому правильно вживає біологічні терміни; характеризує будову та функції окремих біологічних об’єктів за планом; у відповідях допускає помилки; розв’язує прості типові біологічні вправи і задачі з допомогою вчителя; за інструкцією і з допомогою вчителя виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх без висновків.


3. Достатній

7

Учень (учениця) самостійно відтворює більшу частину навчального матеріалу, застосовуючи необхідну термінологію; розкриває суть біологічних понять; характеризує основні положення біологічної науки, допускаючи у відповідях неточності; розв’язує прості типові біологічні вправи і задачі звертаючись за консультацією до вчителя; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить висновки з допомогою вчителя

8

Учень (учениця) самостійно відтворює навчальний матеріал; відповідає на поставлені запитання, допускаючи у відповідях неточності; порівнює біологічні об’єкти, явища і процеси живої природи, встановлює відмінності між ними; виправляє допущені помилки; розв’язує типові біологічні вправи і задачі користуючись алгоритмом; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить неповні висновки

9

Учень (учениця) вільно відтворює навчальний матеріал та відповідає на поставлені запитання; з допомогою вчителя встановлює причинно-наслідкові зв’язки; дає порівняльну характеристику біологічним об’єктам явищам і процесам живої природи; розв’язує стандартні пізнавальні завдання; виправляє власні помилки; самостійно розв’язує типові біологічні вправи і задачі; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, звертаючись за консультацією до вчителя, оформляє їх, робить нечітко сформульовані висновки


4. Високий

10

Учень (учениця) системно відтворює навчальний матеріал у межах програми; дає повні, змістовні відповіді на поставлені запитання; розкриває суть біологічних явищ, процесів; аналізує, систематизує, узагальнює, встановлює причинно-наслідкові зв’язки; використовує знання у нестандартних ситуаціях; самостійно розв’язує біологічні вправи і задачі у межах програми; за інструкцією виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить чітко сформульовані висновки

11

Учень (учениця) логічно та усвідомлено відтворює навчальний матеріал у межах програми; обґрунтовано відповідає на запитання; самостійно аналізує і розкриває закономірності живої природи; наводить приклади, що ґрунтуються на власних спостереженнях; оцінює біологічні явища, закони; виявляє і обґрунтовує причинно-наслідкові зв’язки; аргументовано використовує знання у нестандартних ситуаціях; самостійно розв’язує біологічні вправи і задачі; за інструкцією ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить логічно побудовані висновки

12

Учень (учениця) виявляє міцні й глибокі знання з біології; вільно відповідає на ускладнені запитання, з використанням міжпредметних зв’язків; самостійно характеризує біологічні явища і процеси, виявляє особисту позицію щодо них; уміє виокремити проблему і визначити шляхи її розв’язання; користується джерелами інформації, рекомендованими вчителем; вільно розв’язує біологічні вправи і задачі різного рівня складності відповідно до навчальної програми; ретельно виконує лабораторні та практичні роботи, оформляє їх, робить самостійні обґрунтовані висновки

10 клас

52 год. (1,5 год. на тиждень, 4 год. резервні)



№ п/п

 к-т

г-н


 Зміст теми

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів







2

Вступ

Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками.

Завдання сучасної біології.

 Методи біологічних досліджень.

Рівні організації життя.

Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.



Учень (учениця):

називає:

- рівні організації життя;



наводить приклади:

- значення біологічних наук в житті людини і суспільства;



характеризує:

- методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання);



пояснює:

- зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;



робить висновок:

- про значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.












Розділ І. Молекулярний рівень організації життя







3

 Тема 1. Неорганічні речовини.

Елементний склад організмів.

Класифікація хімічних елементів за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.

Роль неорганічних речовин (води, кисню, мінеральних солей) у життєдіяльності організмів.




Учень (учениця):

називає:

- органогенні елементи;

- характеризує:

- біологічну роль найважливіших для організму людини хімічних елементів;

- роль води, кисню, мінеральних солей в існуванні живих систем різного рівня;

- вікові зміни кількості води в клітинах;

- поняття: гідрофільність, гідрофобність;

пояснює:

- причини ендемічних та екологічних захворювань людини;

- необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;

- норми вживання води людиною в різних умовах оточуючого середовища;

- необхідність квотування промислових викидів країнами світу;

застосовує знання:

- для профілактики захворювань людини, що виникають через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів;



робить висновки:

- про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;

- про відмінності між живою та неживою природою, які пов’язані з різним кількісним співвідношенням хімічних елементів.









8

Тема 2. Органічні речовини

Органічні речовини живих істот, їх різноманітність та біологічне значення.

Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів малих органічних молекул: ліпідів, моноcахаридів, амінокислот нуклеотидів.

Будова, властивості, роль в життєдіяльності організмів макромолекул (біополімерів): полісахаридів, білків, нуклеїнових кислот. Принципи дії

ферментів, їх роль у життєдіяльності організмів.



Учень (учениця):

називає:

- органічні речовини, що входять до складу організмів;



наводить приклади:

- застосування ферментів у господарської діяльності людини;



характеризує:

- будову, властивості та біологічну роль ліпідів (жирів, фосфоліпідів, стероїдів);

- будову, властивості та біологічну роль моносахаридів (рибози, дезоксирибози, глюкози, фруктози);

- будову, властивості та біологічну роль амінокислот і нуклеотидів;

- будову, властивості та функції полісахаридів, білків і нуклеїнових кислот;

- структурні рівні організації білків;

- молекулярний рівень організації життя;

- поняття: просторова структура ( конформація) макромолекул;

пояснює:

- роль АТФ в життєдіяльності організмів;

- роль нуклеїнових кислот у спадковості та мінливості організмів;

спостерігає та описує:

- властивості органічних молекул;

- дію ферментів;

розв’язує:

- елементарні вправи з молекулярної біології (моделювання реплікації, транскрипції);



дотримується правил:

- техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;

- використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;

робить висновок:

про єдність хімічного складу організмів.













Лабораторні роботи:

№1. Визначення деяких органічних речовин та їх властивостей.

№2. Вивчення властивостей ферментів.

Практичні роботи:

№ 1. Розв'язання елементарних вправ з реплікації та транскрипції.



2. Ознайомлення з інструкціями з використання медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки.
№ 3. Оцінка продуктів харчування за їх хімічним складом.









Розділ ІІ. Клітинний рівень організації життя







5



Тема 1. Загальний план будови клітин. Поверхневий апарат. Ядро.

Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран). Транспорт речовин через мембрани.

Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи.

Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеоїду клітин прокаріотів.

Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів.





Учень (учениця):

називає:

- методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія; авторадіографія, культура клітин);

-типи організації клітин;

-функції поверхневого апарату клітин;

– функції ядра;

– механізми транспорту речовин через біомембрани;



наводить приклади:

-про-та еукаріотичних організмів;



характеризує:

- клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;

- хімічній склад, будову і функції клітинних мембран;

- будову ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце);

- нуклеоїд прокаріотів;

-будову клітини прокаріотів і еукаріотів;



пояснює:

- керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;



порівнює:

- два типи організації клітин;

- поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;

– будову клітин рослин, тварин, грибів;



обґрунтовує:

- взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;



дотримується правил:

- виготовлення мікропрепаратів.



застосовує знання:

- про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

- про поверхневий апарат клітин для обґрунтування небезпеки тютюнокуріння і вживання алкоголю і наркотичних речовин;

робить висновок:

– про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх особливості.














Лабораторна робота:

№ 3. Будова клітин прокаріотів і еукаріотів.











7

Тема 2. Цитоплазма клітин.

Складові цитоплазми:

цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет, мембранні і немембранні органели, включення.

Будова і функції цитоскелету, роль його складових в просторовій організації клітин, в організації рухів в клітині та руху клітин.

Будова клітинного центру, його роль в організації цитоскелету.

Реакції проміжного обміну речовин, що відбуваються в цитозолі, на прикладі гліколізу.

Хімічний склад, будова і функції рибосом. Синтез білків.

Будова і функції одномембранних органел клітин


( гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі )

Будова і функції двомембранних органел клітини. Функції мітохондрій. Клітинне дихання.

Функції пластид.

Фотосинтез. Значення фотосинтезу.




Учень (учениця):

називає:

- складові цитоплазми;

- мембранні і немембранні органели і включення клітини;

-процеси, які відбуваються в цитоплазмі клітини;



наводить приклади:

- рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;



розпізнає:

- компоненти клітин на схемах;



характеризує:

- хімічний склад і функціональне значення цитозолю;

- роль цитоскелету в організації рухів в клітині і рухів клітин;

- роль клітинного центра в організації цитоскелету;

- генетичний код та його значення в біосинтезі білків;

- процеси гліколізу, біосинтезу білка, фотосинтезу; клітинного дихання;

- будову і функції одномембранних і двомембранних органел;

пояснює:

- значення гліколізу; процесів анаеробного і аеробного дихання;

- значення фотосинтезу, його планетарну та космічну роль;

порівнює:

- процеси, які відбуваються в цитоплазмі про - і еукаріотів;



спостерігає та описує:

- рух цитоплазми у клітинах рослин;



розв’язує:

- елементарні вправи з трансляції;



застосовує знання:

- про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;

- про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

робить висновок:

– про схожість процесів обміну речовин, що відбуваються в клітинах організмів різних царств живої природи.












Лабораторна робота:

№ 4. Рух цитоплазми в клітинах рослин.



Практична робота:

№ 4. Розв’язання елементарних вправ з трансляції









6

Тема 3. Клітина як цілісна система.

Принципі функціонування клітини прокаріотів як цілісної системи. Поділ клітин прокаріотів.

Клітинний цикл еукаріотів . Механізми відтворення і загибелі клітин.

Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.

Мітоз.

Мейоз.


Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін.

Сучасна клітинна теорія як уточнення и доповнення клітинної теорії Т. Шванна.

Сучасні цитотехнології, використання їх для діагностування і лікування захворювань людини.


Учень (учениця):

називає:

- положення сучасної клітинної теорії;

- фази мітозу і мейозу;

наводить приклади:

-клітин, що не діляться;

- застосування цитотехнологій для лікування захворювань людини;

характеризує:

- поділ клітин прокаріотів;

- стадії клітинного циклу еукаріотів;

- хімічний склад, будову і функції хромосом;

- причини і способи загибелі клітин;

- процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;

- сучасну клітинну теорію;

– клітинний рівень організація життя;



пояснює:

- значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;

- значення функціональних змін у діяльності клітин та їх загибелі у виникненні захворювань людини;

- причини і наслідки швидкого розмноження бактерій;

- зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;

порівнює:

- процеси мітозу і мейозу;

- обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;

- клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;



обґрунтовує:

- подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств живої природи у зв’язку зі способом їхнього життя;

- значення видової сталості каріотипу;

застосовує знання:

- про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;



робить висновок:

– клітина – елементарна цілісна жива система.













Лабораторні роботи:

№5. Будова хромосом.

№6. Мітотичний поділ клітин.





Розділ ІІІ. Організмений рівень життя







4

Тема 1. Неклітинні форми життя
Віруси, їх хімічний склад, будова, життєві цикли.
Роль в природі й житті людини.

Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини.

Характеристика пріонів.


Учень (учениця):
називає:
- неклітинні форми життя;

- гіпотези походження неклітинних форм життя;


наводить приклади:
- захворювань людини, які спричинені вірусами і пріонами;
характеризує:
- хімічний склад, будову та життєвий цикл вірусів;

- білки, які входять до складу вірусів, пріонів;


- нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів;
- механізми проникнення вірусів у клітини людини, тварин, рослин, бактерій;

- особливості вірусів, їх роль у природі й житті людини;

- особливості пріонів
обґрунтовує:
- способи боротьби з вірусними захворюваннями;
пояснює:

- заходи профілактики вірусних захворювань людини, зокрема ВІЛ-інфекції/СНІДу, вірусного гепатиту;

– заходи профілактики зараження пріонами;
- шляхи розповсюдження вірусних захворювань людини;
застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики вірусних захворювань людини;
дотримується правил:
- поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами;

робить висновок:

віруси – неклітинні форми життя, обов’язкові внутрішньоклітинні паразити.









4

Тема 2. Одноклітинні організми
Характеристика прокаріотів – еубактерій і архебактерій. . Особливості їх організації і життєдіяльності. Роль бактерій у природі та в житті людини.

Профілактика бактеріальних захворювань людини.

Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів.
Колоніальні одноклітинні організми.


Учень (учениця):
називає:
- одноклітинні організми;
наводить приклади:
- одноклітинних прокаріотів;

- одноклітинних рослин, тварин, грибів;

- колоніальних одноклітинних організмів;
характеризує:

- особливості будови прокаріотів;


- особливості будови одноклітинних еукаріотів;
- спосіб життя бактерій;
- автотрофні бактерії (фототрофи, хемотрофи);

- гетеротрофні бактерії (сапротрофи, симбіонти);

- аеробні та анаеробні бактерії;

- шляхи розповсюдження бактеріальних захворювань людини;

- явище колоніальності у одноклітинних організмів;
- відмінності одноклітинних еукаріотів від клітин багатоклітинних організмів;
пояснює:
- роль бактерій в екосистемах;
- значення бактерій у господарській діяльності людини;
- засади профілактики бактеріальних захворювань людини;
- принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних захворювань;
- роль одноклітинних еукаріотів у виникненні захворювань людини;
- роль одноклітинних грибів у природі й життєдіяльності людини;

- роль одноклітинних рослин і тварин у природі;


застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики інфекційних захворювань та використанні у господарській діяльності людини.

робить висновок:

про різноманітність бактерій, яка пов’язана з розповсюдженням їх в усіх середовищах існування на планеті Земля;

- про особливості будови одноклітинних еукаріотів.











Практична робота:
№ 5. Порівняння симптомів захворювань, які викликаються вірусами і бактеріями.







8

Тема 3. Багатоклітинні організми
Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.

Стовбурові клітини. Диференціація клітин. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин.

Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації.

Гістотехнології. Застосування штучних тканин для лікування захворювань людини.

Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.

Органи багатоклітинних організмів.


Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
Колонії багатоклітинних організмів.


Учень (учениця):
називає:
- багатоклітинні організми;
- тканини багатоклітинних організмів;
- органи рослин і системи органів тварин;
наводить приклади:
- застосування гістотехнологій для лікування захворювань людини;
- колоній багатоклітинних організмів;
характеризує:
- стовбурові клітини багатоклiтинних організмів;

- типи тканин тварин ( епітеліальні, тканини внутрішнього середовища, м’язові, нервова);

- типи тканин рослин (твірні, покривні, провідні, механічні, основні);

- можливості та перспективи використання гістотехнологій;


- принципи регуляції функцій у рослин;

- регуляторні системи тварин на прикладі людини (нервову, ендокринну, імунну);

– тканинний, органний, організмений рівні організації життя;

пояснює:

- значення стовбурових клітин багатоклітинних організмів, створення «банків» для їх зберігання;

- значення процесу диференцiації клітин, утворення тканин і органів;
- значення гістотехнологій у лікуванні захворювань людини;

- значення процесів регенерації;


- взаємодію систем регуляції у людини;
порівнює:
- організацію багатоклітинних рослин, тварин і грибів;

- стовбурові та диференційовані клітини;


застосовує знання:

- для оцінки етичних аспектів досліджень в галузі цитотехнологій і гістотехнологій;



робить висновок:

– про принципи організації та функціонування багатоклітинних організмів;














Лабораторні роботи
№ 7. Будова тканин тваринного організму.
№ 8. Будова тканин рослинного організму.



















1

Узагальнення. Принципи організації , функціонування і властивості молекулярного, клітинного, організменого рівнів організації життя.




11-й клас

(52 год, 1,5 год на тиждень, із них 4 год - резервні)


К-ть

г-н

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої
підготовки учнів


3

Тема 4. Розмноження організмів
Нестатеве розмноження організмів.
Статеве розмноження організмів. Будова і утворення статевих клітин.

Учень (учениця):
називає:
- способи розмноження організмів;
наводить приклади:
- вегетативного розмноження у тварин і рослин;
характеризує:
- нестатеве і статеве розмноження організмів;
- будову статевих клітин;
- біологічні й соціальні аспекти регуляції розмноження у людини;
пояснює:
- значення статевих клітин в забезпеченні безперервності життя виду;
- біологічне значення нестатевого розмноження;
порівнює:
- статеве і нестатеве розмноження;

робить висновок:
- про значення розмноження для існування виду.

Лабораторна робота
№ 1. Будова статевих клітин.



7

Тема 5. Закономірності спадковості
Основні поняття генетики. Методи генетичних досліджень.
Закони Г. Менделя, їх статистичний характер і цитологічні основи. Хромосомна теорія спадковості. Зчеплене успадкування. Взаємодія генів.

Учень (учениця):
називає:
- методи генетичних досліджень;
наводить приклади:

- взаємодії генів;



формулює означення понять:

- поняття генотип, фенотип, домінантний стан ознаки, рецесивний стан ознаки, алельні гени, гомозиготи, гетерозиготи;


характеризує:
- закони Г. Менделя;
- основні положення хромосомної теорії спадковості;

- особливості успадкування при зчепленні генів;



порівнює:
- гомозиготи і гетерозиготи;
застосовує знання:
- законів генетики для складання схем схрещування, розв’язання типових задач з генетики (моно- і дигібридне схрещування);
- для оцінки спадкових ознак у родині і планування родини.

Практичні роботи
№ 1. Розв’язання типових задач з генетики (моно- і дигібридне схрещування).

4

Тема 6. Закономірності мінливості
Комбінативна мінливість.
Мутаційна мінливість.
Види мутацій. Мутагени.
Модифікаційна мінливість.

Учень (учениця):
називає:

- види мінливості;

- причини модифікаційної мінливості;

- мутагенні фактори;

- види мутацій;
наводить приклади:
- спадкової мінливості;
- неспадкової мінливості;

- мутацій;


характеризує:

- комбінативну мінливість;

- мутаційну мінливість,

- модифікаційну мінливість;


- норму реакції;
пояснює:

- значення спадкової мінливості;

- значення неспадкової мінливості;

порівнює:
- модифікаційну та мутаційну мінливість;
застосовує знання:
- про мутагени для обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів.


Лабораторні роботи
№ 2. Спостереження нормальних та мутантних форм дрозофіл, їх порівняння.*
№ 3. Вивчення мінливості у рослин. Побудова варіаційного ряду і варіаційної кривої.

6

Тема 7. Генотип як цілісна система
Основні закономірності функціонування генів у про- і еукаріотів.
Генетика людини.

Роль генотипу і середовища у формуванні фенотипу.


Химерні та трансгенні організми.
Генетичні основи селекції організмів. Основні напрямки сучасної біотехнології.

Учень (учениця):
називає:
- завдання сучасної біотехнології;
- методи селекції;
наводить приклади:
- речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії;
характеризує:
- функції генів;
- напрямки сучасної біотехнології;
пояснює:

- значення генотипу і умов середовища для формування фенотипу;

- значення медико-генетичного консультування;
- можливості профілактики спадкових хвороб людини;
- можливості використання трансгенних організмів;
обґрунтовує:
- необхідність обережного ставлення до втілення продуктів від генетично модифікованих організмів;
порівнює:
- класичні методи селекції з біотехнологічними;

застосовує знання:
- для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій;


6

Тема 9. Індивідуальний розвиток організмів
Запліднення. Перiоди онтогенезу у багатоклітинних організмів: ембріогенез і постембріональний розвиток.

Вплив генотипу та факторів зовнішнього середовища на розвиток організму.


Діагностування вад розвитку людини та їх корекція.
Життєвий цикл у рослин і тварин.
Ембріотехнології.
Клонування.



Учень (учениця):
називає:
- періоди онтогенезу у багатоклітинних організмів;
- критичні періоди розвитку людини;

- гіпотези старіння людини;


наводить приклади:
- застосування ембріотехнологій;
характеризує:
- запліднення у тварин і рослин;
- етапи онтогенезу у рослин і тварин;
- ембріогенез хордових тварин;
- постембріональний розвиток тварин;
- типи росту та його регуляцію;

пояснює:

- значення штучного запліднення;
- біологічні основи контрацепції;
- вплив зовнішніх умов на формування, ріст та розвиток організму;
- процеси старіння;
порівнює:

- життєві цикли організмів різних царств;


застосовує знання:
- про вплив умов життя матері й батька на розвиток зародка і плода для підготовки до народження дитини;

- для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків клонування організмів;


робить висновок:
- про роль спадковості й факторів зовнішнього середовища в онтогенезі.

Лабораторна робота
№ 4. Ембріогенез хордових.*




Розділ ІV. НАДОРГАНІЗМОВІ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

10

Тема 1. Популяція. Екосистема. Біосфера.
Популяція. Характеристика популяцій. Статева і вікова структура популяції. Фактори, які впливають на чисельність популяції.

Екологічні чинники. Поняття про середовище існування, шляхи пристосувань до нього організмів. Біологічні адаптивні ритми організмів.


Угруповання та екосистеми. Склад і структура угруповань. Взаємодії організмів в екосистемах.
Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем.
Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем.

Загальна характеристика біосфери. Вчення В.І.Вернадського про біосферу. Роль живих організмів у біосфері. Біомаса. Вплив діяльності людини на стан біосфери. Збереження біорізноманіття.



Охорона біосфери.


Учень (учениця):
називає:
- надорганізмові системи;
- основні характеристики популяції;
- екологічні фактори;
наводить приклади:
- угруповань, екосистем;
- пристосованості організмів до умов середовища;
- подібності у пристосуванні різних видів до однакових умов середовища;
- ланцюгів живлення;
характеризує:
- середовища існування організмів;
- екологічні фактори;

- добові, сезонні, річні адаптивні біологічні ритми організмів;

- структуру і функціонування надорганізмових систем;
- взаємодію організмів в екосистемах;
- ланцюги живлення;
- правило екологічної піраміди;

- біосферу, функціональні компоненти та її межі;



- поняття про ноосферу;

пояснює:
- основні закономірності дії екологічних факторів на живі організми;
- шляхи пристосування організмів до умов існування;
- зв’язки між організмами в екосистемі;

- роль організмів (продуцентів, консументів, редуцентів) і людини в штучних і природних екосистемах;

- значення колообігу речовин у збереженні екосистем;

- роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері;


порівнює:
- різні середовища життя;
- природні та штучні екосистеми;

застосовує знання:
- про особливості функціонування популяцій, екосистем, біосфери для обґрунтування заходів їх охорони;
- для проектування дій у справі охорони природи;

- для прогнозування наслідків впливу людини на екосистеми;


- для визначення стратегії й тактики своєї поведінки в сучасних умовах оточуючого середовища;
робить висновок:

- про цілісність і саморегуляцію живих систем;

- про роль біологічного різноманіття, регулювання чисельності видів, охорони природних угруповань для збереження рівноваги у біосфері.


Демонстрування: колекцій, гербарних матеріалів, живих об’єктів, які ілюструють вплив різних екологічних факторів на рослини і тварини; моделей екосистем; фільмів про охорону природи.
Практичні роботи
№ 2. Розв’язування задач з екології.




Розділ V. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГ СВІТУ

7

Тема 1. Основи еволюційного вчення
Становлення еволюційних поглядів.

Основні положення синтетичної гіпотези еволюції. Природний добір. Вид, видоутворення. Мікроеволюція. Адаптації як результат еволюційного процесу.


Макроеволюційний процес.
Сучасні уявлення про фактори еволюції.


Учень (учениця):
називає:
- докази еволюції;
- наслідки еволюції;
наводить приклади:
- внутрішньовидової, міжвидової боротьби за існування;
- форм природного добору;
- адаптацій організмів до умов середовища;

формулює означення понять:

- конвергенція, дивергенція, паралелізм;


характеризує:

- різні погляди на еволюцію;
- передумови розвитку еволюційного вчення;

- основні положення еволюційного вчення Ч. Дарвіна;


- рушійні сили еволюції;
- природний добір, його види;
- основні положення синтетичної гіпотези еволюції;
- популяцію як елементарну одиницю еволюції;
- критерії виду;
- способи видоутворення;
- елементарні фактори еволюції;

пояснює:
- різноманіття адаптацій організмів як результат еволюції;
порівнює:
- штучний і природний добір,
- географічне і екологічне видоутворення;



Практична робота
№ 3. Порівняння природного і штучного добору.

4

Тема 2. Історичний розвиток і різноманітність органічного світу
Система органічного світу як відображення його історичного розвитку. Гіпотези виникнення життя на Землі. Еволюція одноклiтинних та багатоклітинних організмів. Перiодизація еволюційних явищ. Поява основних груп організмів на Землі та формування екосистем.

Учень (учениця):
називає:
- таксономічні одиниці;
- ери, періоди розвитку Землі;
характеризує:
- різні погляди на виникнення життя на Землі;
- гіпотези походження еукаріотів;
- еволюційні події в протерозойську, палеозойську, мезозойську та кайнозойську ери;
робить висновок:
- про ускладнення тваринного і рослинного світу в процесі еволюції;
- про єдність органічного світу.

Демонстрування: скам’янілостей, відбитків, викопних решток рослин і тварин, фільмів, діафільмів, схем.

1

Узагальнення курсу
Основні властивості живих систем.
Можливості й перспективи застосування досягнень біології у забезпеченні існування людства.

Учень (учениця):
називає:
- властивості живих систем;

наводить приклади:
- властивостей живого, що характерні для різних рівнів його організації;

-використання біологічних знань у власному житті і в забезпеченні існування людства;


характеризує:
- властивості живих систем;
застосовує знання:
- для оцінки моральних і соцiальних аспектів біологічних досліджень.


Екскурсії:
1. Способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботанічний сад, дослідна станція тощо).

2. Запровадження нових сортів рослин і порід тварин у господарствах (селекційна станція, племінна ферма).

3. Методи розведення птахів: інкубація, розвиток курчат (птахофабрика).

4. Різноманітність видів у природі (природничий музей).



5. Історія розвитку життя на Землі (природничий музей).
Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка